Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО


НазваГ.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО
Сторінка2/26
Дата14.03.2013
Розмір3.28 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Основні категорій та поняття

Релігійно-міфологічний світогляд, домінуючий, автохтонне населення, веди, брахмани, варни, касти, соціонормативні регулятори, ієрархія, патріа­рхальна сім'я, концепція, адекватний, закон Дао, уніфікований, превентив­ний, об'єктивна осудність.

Словник термінів та визначень

Релігійно-міфологічний світогляд - світобачення і світосприймання давніх людей, яке базувалося на поєднанні релігійних вірувань з міфологією.

Домінуючий - панівний, що владорює над іншими.

Автохтонне населення - племена та народи, які споконвічно прожи­вали у тій чи іншій місцевості, на певній території.

Веди - священні книги Стародавньої Індії.

Брахмани - найпривілейованіша суспільна група стародавньоіндійсь-кого суспільства, яка складалася із священнослужителів та жреців.

Варни - замкнуті соціальні групи стародавньоіндійського суспільства, на які поділялось вільне населення за своїм походженням.

Касти - професійні суспільні верстви.

Соціонормативні регулятори - це неписані правила поведінки (зви­чаї, обряди, релігійні настанови, традиції, норми моралі).

Ієрархія - система взаємного підпорядкування.

Патріархальна сім'я - велика сім'я, яка включала в себе 2-3, а іноді і 4 покоління, з неподільною владою її глави-батька.

Концепція - система поглядів на певне явище.


10

11

Адекватний - що відповідає чомусь, подібний до чогось. Закон Дао стародавньокитайський закон про вічну гармонію приро­ди і людського суспільства.

Уніфікований - єдиний, приведений до чогось спільного. Превентивний - випереджувальний, запобіжний. Об'єктивна осудність - покарання особи без її вини.

Курсові завдання

  1. Скласти опорний конспект вивченого матеріалу і термінологіч­
    ний словник.


  2. Питання підготовки до іспиту




  1. Предмет та методи навчальної дисципліни"Історія вчень про дер­
    жаву і право".

  2. Політико-правове вчення як виразник класових, суспільних та
    групових інтересів.

  3. Значення вивчення "Історії вчень про державу і право" для форму­
    вання правової свідомості юриста вищої кваліфікації.

  4. Місце навчальної дисципліни в системі юридичних наук у навча­
    льному закладі.

  5. Характеристика уявлень про державу і право у Стародавньому
    Єгипті та Стародавній Індії.

  1. Характеристика основних положень буддизму.

  2. Ідеї брахманізму про становий поділ суспільства.

  1. Вчення Конфуція про ідеальну державу та методи здійснення дер­
    жавної влади.

  1. Концепція даосизму.

2.10. "Моїстична школа" та школа юристів Стародавнього Китаю.

3. Питання для самоконтролю, (відповіді можна перевірити за до­
датком).


  1. Що є предметом навчального курсу "Історія вчень про державу і
    право"?

  2. Назвіть твори стародавньоєгипетських авторів. Які ідеї щодо дер­
    жави і права розкриваються в них?

  3. В чому полягає суть ідеї брахманізму?

  4. Чому погляди буддистів звучали дисонансом стосовно ідей божес­
    твенного походження держави?

  5. -Які романтично-утопічні уявлення про державу мають місце у
    вченні Конфуція?

  6. Вкажіть на реакційно-консервативні риси концепції "фа-цзя"?

Додаток

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

3.1. Предметом "Історії вчень про державу і право" є історичний про­
цес виникнення теоретичних знань про державу, право, політику, а також
практика їх втілення в реальну площину життя.

3.2. Стародавньоєгипетськими пам'ятками є "Повчання Птахоте-
na"(XXVII ст. до н.е.) та "Книга мертвих"(ХХУ-ХХІУ ст. до н.е.). Вони
пропагують ідею божественного походження влади і законів, висловлюють
побажання дотримуватись справедливої поведінки і виконання законів,
оскільки антисуспільна поведінка буде засуджена самим богом.

  1. Ідея брахманізму спрямована на закріплення нормами права і релі­
    гійними настановами нерівноправного поділу між представниками різних
    суспільних варн. Проголошується ідея законності, невідворотності пока­
    рання. Брахмани вважали за потрібне давати правителям поради щодо пи­
    тань управління державою, видання законів, здійснення суду.

  2. Буддисти заперечували божественне начало в державі і суспільстві
    і виходили із природнього походження всього у всесвіті.

  3. У вченні Конфуція романтично-утопічні ідеї стосуються порівнян­
    ня держави з великою сім'єю і переоцінки впливу на суспільні відносини
    моральних норм і принципів.

  4. Реакційно-консервативні риси концепції "школи юристів" (фа-цзя)
    стосувались можливості застосування превентивного покарання, колектив­
    ної відповідальності і принципу об'єктивної осудності.


12

13

МОДУЛЬ 2. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ МИСЛИТЕЛІВ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Зміст дидактичної одиниці

Загальна характеристика античних уявлень про державу і право. Полі-тико-правові погляди періоду становлення давньогрецької державності. Платон про ідеальну державу в діалозі "Держава". Класифікація форм дер­жави. Вчення про право та державний устрій в "Законах" Платона.

Політико-правове вчення Арістотеля. Поняття форми та закономірнос­ті розвитку ідеальної держави Арістотеля. Розуміння Арістотелем права і закону. Вчення про державу і права Епікура.

Література

Аристотель. Никомахова этика // Соч. в 4 т. - М., 1983

Аристотель. Политика.// Там же.

Себайн Г., Торсон Т. Історія політичної думки. - К., 1997

Материалисты Древней Греции. - М., 1995

Мыслители Греции. От мифа к логике. - М., 1998

Нерсесянц В. Право и закон: из истории правовых учений. - М., 1983

Мірошниченко М.І., Мірошниченко B.I. Історія вчень про державу і право. Навчальний посібник. - К., 2001

Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. Навчальний посібник, 3-є видання, стереотипне. - К., 2002

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

Розглядаючи політико-правові погляди стародавньогрецьких мислите­лів, слід перш за все мати на увазі, що антична доба Стародавньої Греції - це період полісної організації суспільства.

Що собою являв античний поліс? Це своєрідна форма соціально-еконо­мічної і політичної організації, яка охоплювала, власне, місто і околиці (місто-держава). Вільні громадяни міста становили економічний союз власників госпо­дарств, організований у певні форми політичного устрою, зі своїми нормами співжиття, звичаями, традиціями, релігійними віруваннями і правом. Участь у політичному житті міста-поліса була почесним обов'язком кожного громадяни-

на. У.стародавніх греків поліс був формою втілення ідеї всеохоплюючої косміч­ної справедливості, де критерієм такої справедливості виступало право.

Саме в умовах поліса зародилися, утвердилися і поширилися великі політичні ідеї, які на тисячоліття пережили своїх творців і не втратили ак­туальності сьогодні.

По-перше, це ідея громадянського суспільства. її суть полягає в усвідом­ленні кожним громадянином своїх прав і обов'язків, своєї приналежності до всього громадянського суспільства. А для цього потрібно працювати на зага­льне благо, в інтересах всієї спільноти і тим самим забезпечувати власне благо.

По-друге, ідея демократії, яка вперше отримала своє філософське об­ґрунтування і реальне втілення в життя.

По-третє, це ідея республіканської форми державного правління. В древньо-грецьких державах вперше виникли і отримали свою апробацію такі невід'ємні складові частини політичного життя міста-поліса, як вибор­ність, колегіальність і строковість органів влади.

Розвиток державно-правової думки Стародавньої Греції був невід'­ємний від розвитку філософії і певною мірою співпадав з періодами розви­тку державності.

  1. Ранній період (IX-VI ст. до н.е.) - період становлення давньогрець­
    кої дер-жавності. Зароджується теорія міста-держави. Замість міфологічних
    уявлень про навколишній світ з'являються обґрунтовані реаліями філософ­
    ські бачення проблем держави і права.

  2. Період розквіту політичної філософії (V - перша Пол. IV ст. до. н.е.).
    Виникає патріархальна теорія держави Арістотеля.

  3. Період пізнього еллінізму (II пол. IV ст.до н.е.-II ст.н.е ). Характери­
    зується занепадом державності, кризою полісної організації суспільства, її
    руйнацією і підпорядкуванням більш могутнім державам - Македонії, а
    потім - Риму.

Приблизно з VI ст до н.е. погляди на державу і право у Стародавній Греції почали оформлюватись в окрему систему знань. Причому, на відміну від давньосхідних країн, тут цей процес розвивався активніше. Держава і право ставали об'єктами дослідження багатьох мислителів, виникали філо­софські школи. Вони почали аналізувати конкретні державно-правові вчення своїх попередників, розвиваючи окремі з них далі, а інші - спростовуючи.

Показовим прикладом саме таких підходів стала творчість "семи муд­реців" (Фалеса, Піттака, Періандра, Біанта, Солона, Клеобула і Хілона), які підкреслювали велике значення законів для життя поліса, закликали до підпорядкування їм, намагалися законодавчо врегулювати відносини між суспільними верствами і вдосконалити державний устрій. Мудреці жили і творили в кінці VII - на початку VI ст. до н.е., дехто з них були активними учасниками політичних подій, правителями і законодавцями ( як, наприк-лад, реформатор Солон).


14

15

Політичним ідеалом Піфагора ( кінець VI ст. до.н.е.) та його послідо­вників було правління освіченої аристократії, яке базувалося на справед­ливих законах:

  1. Піфагорійці висловлювалися проти демократичного устрою полісів,
    вкрай негативно ставилися до демократії, критикували цю політичну форму
    за надмірність свободи, яка не завжди йде на користь суспільству.

  2. Другою стороною світогляду піфагорійців було їхнє вчення про чис­
    ла,
    в яких вони вбачали початок і сутність світу. З позицій цифрових харак­
    теристик вони прагнули виявити моральні і політико-правові явища. Право
    вони розглядали як рівну міру нормування нерівних відносин і поведінки
    нерівних індивідів у суспільстві.

  3. Піфагор відстоював ідею підпорядкування законам і рідним батькам
    не удавано, зовнішньо, а за переконаннями. Самі ж закони, вважав він, є
    велика цінність, яка не дозволяє суспільству впасти в анархію (безвладдя).
    "Правителі, - підкреслював Піфагор, - повинні бути людьми не тільки
    знаючими, а й гуманними".

  4. Піфагорійці почали розробку концепції ідеальної держави. Всі гро­
    мадяни мали брати участь в управлінні державними справами, формуванні
    представницьких органів влади, прийнятті законів.

Прихильником ідеї правління освіченої аристократії був і Геракліт (VI-V ст. до.н.е.). Будучи противником демократичного порядку прийняття законів, він визнавав виняткове право на існування нового писаного закону для поліса, першоджерелом якого повинен стати божественний закон - Логос. На його думку, існування держави без законів неможливе, оскільки саме вони впорядковують суспільне життя.

Геракліт поділяв людей за своєю природою на тих, хто може пізнати все-охоплюючий логос (їх небагато), і тих, хто повинен лише підкорятися законам, не будучи спроможними пізнати об'єктивно існуючі закони космосу.

З цілком протилежними думками щодо божественного першоджерела законів виступав один із творців атомістичної концепції Демокріт (V-IV ст. до н.е.). На його думку, закони мають природний, причинно обумовлений характер, хоча пишуться і приймаються людьми. Оскільки закони, встанов­лені людьми, на відміну від законів природи мають штучний характер, во­ни можуть бути змінені, доповнені чи переглянуті.

Для більшості фомадян поліса підпорядкування законам повинно мати обов'язковий характер, оскільки це - запорука добробуту держави. І лише для мудрих людей (філософів), які здатні осягнути закони природи і вищу справедливість, підпорядкування штучним полісним законам не є обов'яз­ковим. Філософи не потребують ні опіки держави, ні самої держави. Саме цим Демокріт намагався розв'язати проблему співвідношення загальноприй­нятого закону та індивідуальної людської свободи.

Серед грецьких міст-полісів провідні позиції займали Афіни - демок­ратична республіка, культурний осередок еллінського світу, центр розвитку античної філософії. Участь всіх громадян в політичному житті держави вимагала їх освіченості. Обов'язок нести в народ просвітницькі ідеї взяли на себе софісти (мудрі). Заслугою їх було те, що вони розглядали не окре­мих, а всіх людей потенційно вільними і розмірковували щодо такого сус­пільного і правового порядку, який би міг забезпечити людську свободу. Саме одному з представників софістів - Протагору - належить крилатий вислів "Людина є мірою всіх речей". На його думку, закони - це не божест­венна установа, а мудрий винахід людини. А відтак потребою і благом для лю­дей є необхідність дбати про порядок в державі і жити в злагоді із законом.

Таку ж думку проводив інший відомий софіст Георгій, підкреслюючи, що одним з найбільших досягнень людської культури є писані закони, які є охоронцями справедливості. А Гіппій пішов ще далі, першим серед анти­чних філософів оприлюднив думку про природну рівність людей. Природ­не право (закони природи), за його твердженням, є справедливість, тоді як позитивний закон, штучно створений людиною, суперечить справедливос­ті. Головним аргументом Гіппія в обстоюванні цієї думки було те, що пи­сані закони - умовні, мінливі, мають тимчасовий характер і залежать від думки законодавця, тоді як неписані закони природи "однаково викону­ються в кожній країні".

Софіст Лікофрон був прихильником договірної теорії походження держави, характеризував державне спілкування як результат договору лю­дей між собою про взаємний союз. Гарантом природного права є угода між людьми про створення держави. Закон теж є лише простим договором, га­рантом індивідуальних прав громадян.

Таким чином, софісти першими в історії визнали природно-правову рівність людей, що стало на той час досить радикальною ідеєю. Подоро­жуючи по різних країнах, вони спостерігали за перевагами та недоліками різних форм правління, що призвело до сформулювання ними єдиної думки про те, що не існує загальноприйнятих норм людської поведінки. Вони вважали,що за природою всі люди рівні, а нерівність випливає не з природи, а з людських законів.

Погляди софістів розвинув і збагатив Сократ (V ст.до н.е.). Він вперше сформулював концепцію договірних відносин між державою і громадяни­ном, заклавши тим самим основи практичної політики і права. Сократ був прихильником такого устрою держави-поліса, де панують справедливі за при­родою закони. Виходячи з принципу законності, він намагався охарактеризувати різні форми державного устрою і правління. Філософ різко засуджував тиранію як режим беззаконня, сваволі та насильства, але й гостро критикував демократію, вбачаючи її головний недолік у некомпетентності посадових осіб, обраних на свої посади випадково.


16

2 — 4-2005

17

Вагомий внесок у розвиток державно-правової думки Стародавньої Греції зробили Платон та Арістотель.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Схожі:

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ
Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО»
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень
Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО
Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище...
Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень"
Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це...
Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень
Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень»
Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки»
Структура юриспруденції(наук про державу право)
Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про...
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета
Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;...
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр
За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка