|
|
Скачати 3.28 Mb.
|
|
Основні категорії і поняття Рецепція римського права, утилітаризм, лакмусовий папірець. Словник термінів і визначень Рецепція римського права - пристосування, застосування норм римського права для регулювання суспільних відносин пізніших часів. Утилітаризм - (від лат. "utilitas " - користь, вигода) - прагнення мати перш за все власну вигоду, користь, зиск. Лакмусовий папірець - (образний вислів з хімічного лексикону)- спосіб швидко і просто визначати якесь явище, реакцію на що-небудь. Курсові завдання
108
3. Питання для самоконтролю. (Відповіді можна перевірити за додатком).
Додаток ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
3.7.На погляд Бентама, головною метою держави є створення умов для досягнення користі і щастя кожною людиною. 3.8.1. Бентам поділяв закони на: досконалі, недосконалі, ординарні і трансцендентні. 109 КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ-ТРЕНІНГИ ДО МОДУЛІВ БЛОКУ НІ
ПО БЛОК IV. РОЗВИТОК ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО В РОСІЇ ТА В УКРАЇНІ ДОБИ ФЕОДАЛІЗМУ Модуль 1. Державно-правові вчення Росії періоду централізації держави становлення абсолютизму Розглядається процес формування феодальної держави на території теперішньої Росії. Розкривається політико-правове значення та загальна характеристика основних положень концепції:" Москва - третій Рим". Аналізується вчення псковського ченця Філофея, розглядається становлення та розвиток двох течій - "нестяжателів" та йосифлян. Висвітлюється обгрунтування державної ідеї Іваном Пересвєтовим, ідеологія "освіченого абсолютизму" в творчості Симеона Полоцького, Афанасія Ордін-Нащокіна, концепція природного права і суспільного договору Василя Татіщева, ідеї Івана Посошкова та Феофана Прокоповича. Модуль 2. Політико-правова ідеологія Росії доби розквіту абсолютизму Висвітлюється запозичення офіційною державно-правовою ідеологією Росії західноєвропейського Просвітництва, формування плюралізму правової ідеології. Розглядаються державно-правові вчення Семена Десницького та Михайла Щербатова, внесок у розвиток державно-правові теорії Олександра Радіщева, державно-правові реформи Михайла Сперанського. Сформування радикального напряму державно-правової ідеології в особі декабристів. Модуль 3. Становлення поглядів на державу і право в Київській Русі Виясняються витоки державно-правової ідеології українського народу. Аналізується процес становлення державно-правової думки в ранньофеодальній Київській Русі, вплив християнської релігії на розвиток політичної і правової думки. Висвітлюється суть "Слова про закон і благодать" митрополита Іларіона, розглядаються проблеми співвідношення церковної і світської влади у вченні Кирила Туровського, питання зміцнення державності, централізації влади у " Повісті временних літ", закріплення політико-правової ідеології у "Руській Правді", ідея одновладдя в державі, зафіксована в "Молінні Даниїла Заточеника". Модуль 4. Політична і правова думка в Україні доби середньовіччя Розглядається сутність політичної і правової думки України - Русі періоду входження до Литви та Польщі, поширення реформаційних ідей. Аналізуються політико-правові концепції Оріховського-Роксолана, Івана Вишен- 111 ського, питання співвідношення церкви і держави в поглядах Петра Могили. Державно-правова думка в Україні козацько-гетьманської доби. Висвітлюються політико-правові погляди Б. Хмельницького, інших гетьманів України, зміст і значення Конституції Пилипа Орлика, погляди представника української суспільно-політичної думки першої половини XVIII ст. С. Яворського. Аналізується вчення про громадянське природне право Михайла Козачинсь-кого, концепція природного права і суспільного договору Якова Козельсько-го, твір невідомого автора кінця XVIII ст. "Історія русів". Модуль 5. Політико-правоеа ідеологія ліберального та демократичного рухів в Україні Висвітлюються особливості становлення ліберального і демократичного напрямів політичної і правової думки в Україні. Ідея національно-соціального визволення українського народу в творчості радикальної течії українства. Аналізується політична програма Кирило-Мефодіївського товариства, Тараса Шевченка, політичне вчення Миколи Костомарова, погляди на державу і право Михайла Драгоманова, Сергія Подолинського, ідея федеративного устрою слов'янства Остапа Терлецького, вчення про обмежену монархію та державний устрій України Г. Андрузького. МОДУЛЬ 1. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ РОСІЇ ПЕРІОДУ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВИ І СТАНОВЛЕННЯ АБСОЛЮТИЗМУ Зміст дидактичної одиниці Формування централізованої Московської держави. Політико-правове значення та загальна характеристика концепції " Москва - третій Рим". Вчення псковського ченця Філофея. Становлення та розвиток двох течій державно - правового мислення - " нестяжателів" та йосифлян. Державна ідея Івана Пересвєтова. Ідеологія "освіченого абсолютизму" в творчості Симеона Полоцького та Афанасія Ордін-Нащокіна. Концепція природного права і суспільного договору Василя Татішева. Ідеї Івана Посошкова. Проблеми утвердження абсолютизму в творчості Феофана Прокоповича. Література Золотухина Н. Развитие русской средневековой политико-правовой мысли.-М., 1985. Исаев И. История политических и правовых учений России ХІ-ХХ вв.-М., 1991. История политических и правовых учений ( под. ред. В. Нерсесян-ца). -М., 2003. Мірошниченко М., Мірошниченко В. Історія вчень про державу і право.-К., 2001. Нерсесянц B.C. История политических и правовых учений. - М., 1983. Татищев В. Разговор двух приятелей о пользе наук и училищ. - М., 1987. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія вчень про державу і право. -К., 2002. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ Процес формування середньовічної феодальної держави на території теперішньої Росії сягає до часів Київської Русі, коли вже фактично на її руїнах у XII ст. виникає Володимиро-Суздальське князівство і Новгородська феодальна республіка. В часи закладання підвалин Московського князівства історична ситуація у Верхньому Поволжі сприяла зміцненню тут сильної централізованої влади. Перші кроки в цьому напрямі зробив новгородський князь Олександр Невський, за якого у XIII ст. Московія стала полем битви двох цивілізацій. Азіатсько-деспотичну уособлювали монголо- 112 8 _ 4-2005 113 татари, а європейську - Лівонський орден рицарів-хрестоносців. Олександр Невський зробив вибір на користь Азії, спрямувавши всі свої сили не проти татар, які на той час саме розгромили Київську державу східних слов'ян, а проти експансії католиків із заходу. Фактично своїми перемогами над шведськими і німецькими рицарями у 1240 та 1242 pp. він відстояв право Північно-Східної Русі на азіатський шлях розвитку, на поширення в ній деспотичних форм правління. Вже із утворенням Московського осередку майбутньої держави з приходом татар остаточно утверджується абсолютна влада, започаткована князем Андрієм Боголюбським. Зародки необмеженого самодержавства стали благодатним грунтом для укорінення в князівстві ординської моделі східного типу. Після утворення Золотої Орди Московія увійшла у партнерські стосунки з монголо-татарами і стала важливою державною структурою нової імперії - "Руським Улусом". Московський князь Юрій І оженився на дочці хана Золотої Орди Узбека, за що отримав ярлик на Велике князівство у колоніальній півночі і став намісником хана та його баскаком. З цього часу ярлик на Велике князівство і збирання данини стає спадковим, перетворюючись у могутній засіб збагачення правителів і зміцнення їхньої влади серед подібних собі феодалів. За часів Івана III (Калити) княжа влада стає ще сильнішою, він з повним правом уособлює представника Золотої Орди. Правитель відразу скористався цим, прибираючи до рук більшу частину колишніх руських, а тепер татарських земель. "Вогнем і мечем", погрозами і шантажем, обманом і всілякими посулами розпочався процес "збирання" земель Московської держави, де остаточно закріпився варіант золотоординської деспотії самодержавного типу. Відмежовуючи від претензій на владу інших князів, московський правитель не тільки домігся посади глави золотоординської адміністрації на Верхній Волзі, а й отримує у 1485 р. титул "великого князя всієї Русі". І все ж класична модель східної деспотії, яка спирається на військово-бюрократичний служилий прошарок, сформувалась в Московії за часів правління Івана IV (Грозного), який віддав перевагу абсолютній владі перед іншими формами. Азіатсько-самодержавні тенденції стають домінуючими в державному устрої. Сформовується тип самодержавної влади як абсолютно ні від кого не залежної і суверенної. І те, що правитель певною мірою долучав до влади інших феодалів, - це трактувалось як вияв його милості, а не як обов'язок. На підтвердження цього у 1547 р. Іван IV (Великий князь) став іменуватися царем, остаточно відокремивши себе від інших феодалів. Московія перехопила у Візантії державну та релігійну символіку, а у Київської Русі - назву держави. Ідеологічним підґрунтям Московської державності стає політична концепція "Москва - третій Рим". Вона започаткувала тенденцію до проголошен- 114 ня Московії єдиним у світі православним царством, якому властива світова історична місія. Була обфунтована претензія Москви на ідеологічну зверхність над усіма православними (та і не тільки православними) народами. Окреслені вище особливості формування та розвитку Московської держави як деспотії східного типу наклали свій відбиток на розвиток державно-правової думки:
У розвитку державно-правової думки Московської держави чітко проглядаються два етапи: Перший (XIV - XV ст.) характеризувався домінуванням ідеї змінення централізованої держави. Другий (XVI - перша половина XVIIIct.) відзначався поширенням ідеї самодержавної влади, яка не визнавала ніякої опозиції (боярської, церковної, народної). Обґрунтовувалась необхідність посилення необмеженої влади правителя, який здійснює свої повноваження в першу чергу в ім'я зміцнення "великої Росії"'. Загальна характеристика державно-правової думки була б неповною без визначення ще однієї її особливості. В Московії не існувало дуалізму світської і духовної влад, характерного для країн Західної Європи. Православна церква в цілому служила інтересам зміцнення самодержавства. В панівних на той час теоріях проглядався яскраво виражений напівмістич-ний погляд на царську владу як надприродну і непорушну. Як вже зазначалося, з другої половини XVct. Москва стає визнаним центром єдиної держави. Відтоді почали складатися державні погляди, головним аспектом яких були претензії на місце і роль Московської держави серед інших країн. Характерним у цьому плані було вчення псковського ченця Філо-фея (XVI ст.), яке відоме як концепція " Москва - третій Рим ". В ній, зокрема зазначалося, що основою історичного процесу є божественне провидіння і віра в єдиного Бога. Рим - колишній центр єдиного християнства втратив свою роль, його влада поширювалася тільки на католицьку церкву; Константино- 8* 115 поль - центр православ'я загарбали турки. Тому відтепер центром всього православного світу має стати Москва. Саме Московській державі Богом визначено стати світовою столицею і здійснювати духовний вплив на всі країни з православною вірою. Згодом означена концепція знайшла підтримку в творах багатьох представників російської політико-правової ідеології. Централізація Московської держави супроводжувалась протиборством держави і релігії. Намагаючись послабити духовну владу церкви в суспільстві, держава прагнула позбавити її економічної самостійності і господарської незалежності, права володіння населеними землями. У Західній Європі така антицерковна державна політика отримала назву політика секуляризації церковних земель. В Московії проблеми обмеження прав церковної влади на рубежі XV -XVIct. викликала до життя дві протилежні ідейні течії, які значною мірою вплинули на подальший розвиток політичної та правової думки в Росії. А) Представники першої течії іменувались "настяжателі", а її засновником був монах Ніл Сорський (Микола Майков, за справжнім прізвищем). Вони пропонували задля відновлення авторитету церкви в суспільстві вести аскетичний спосіб життя, відмовитися від володіння майном, заселеними землями, самостійно вести господарство для свого утримання. Б) Прихильники другої ідейної течії - йосифляни , засновником якої був Иосиф Волоцький (в миру - Іван Санін) робили спробу, навпаки, обстояти право на володіння населеними землями, висловлювали думки про те, що духовна влада вища від світської, а правитель є слугою Бога і мусить коритися церкві. Досить сказати, що ці погляди на співвідношення церкви і держави не набули якихось загострених політичних форм. Як уже зазначалося, московський князь Іван III не був зацікавлений у з'ясуванні відносин з церквою, а більше переймався "збиранням" російських земель, створенням центрального державного апарату та законодавчої бази. Зрозуміло, він потребував підтримки з боку церкви. Тому проблема скасування права церкви на володіння населеними землями була знята сама по собі. А церква, завдячуючи Івану III, стала ідеологічно забезпечувати процес об'єднання земель і докладала зусиль для припинення міжусобиць. В політико-правових поглядах тогочасного суспільства ідея централізації влади стала визначальною. Прибічником ідеї централізованої монархії з сильною зовнішньою політикою був ідеолог дворянства, письменник-публіцист Іван Пересвєтов (XVIct.). Свої проекти державних реформ він виклав у "Малій чолобитній" і "Великій чолобитній," основні ідеї яких зводились до встановлення і зміцнення самодержавної влади, нейтралізації опозиційного боярства, скасування намісництв. 1. Мислитель вважав князівське правління і боярство такими, що вже віджили, застаріли і стримують розвиток єдиної сильної держави. Великі надії в питанні державотворення покладалось ним на дворянство та надза-конну силу царя. Антибоярська реформа Пересвєтова відображала інтереси дворянства. Ним була запропонована низка заходів, які мали своїм спрямуванням сильну царську владу (створити загальнодержавну казну, здійснити військову реформу, зміцнити кріпосний лад та ін.).
XVII століття стало для Московської держави переломним від станово-представницьких до абсолютистських форм правління. У цей перехідний період з'явилася політико-правова концепція російського дипломата Афанасія Ордіна-Нащокіна (1606 - 1680), який у своїх політико-правових поглядах обгрунтував ідею "освіченої монархії" як єдиної форми правління, здатної забезпечити "загальне благо" для всіх людей країни. І.Призначення монарха, на думку політолога, полягає в управлінні економічними і політичними реформами, головними аспектами яких є розвиток приватної ініціативи, заохочення підприємливості, надання права на самоуправління містам.
116 117 r Серед перших ідеологів "освіченої монархії" був і чернець Симеон Полоцький (1629 - 1680). Будучи фаталістом за своїми поглядами, він вважав природною соціальну нерівність у суспільстві. Долю людини, за його вченням, визначено наперед, і кожен повинен з цим змиритись. Це повинні розуміти державні діячі і піклуватись про своїх підлеглих, не доводити їх до зубожіння і відчаю. Симеон обожнював правителя, прагнув підняти його авторитет, порівнюючи із сонцем. Вирішуючи питання організації та функціонування держави і влади, він ототожнював їх з собою царя. Одночасно мислитель намагався викласти рекомендації, які б, на його погляд, сприяли зростанню авторитету монарха: а) добувати знання з книг та бесід з мудрими людьми; б) ознайомлюватись з історією своєї та інших держав; в) сприяти освіченості власного народу. Будучи апологетом монархії, Симеон відстоює свою думку, посилаючись на Арістотеля: цар не є тиран, він бажає підданим добра, піклується про них, а тиран дбає тільки про себе, про особисту безпеку і збагачення, жорстоко поводиться з підданими. У своїх розмірковуваннях про право і закон мислитель розрізняє ці категорії. Основою права є "правда" і цар повинен бути її гарантом в державі, стверджувати її всіма засобами. Та й сама монархія має функціонувати в межах закону, якому повинні підкорятися всі підлеглі. Судочинство повинно здійснюватись теж на підставі законів. Всі люди рівні перед судом. У питаннях зовнішньої політики Симеон був близький до свого попередника (Нащокіна). Він виклав принципи співпраці із слов'янськими народами, пропонував царем визволити їх від влади турків і об'єднати в одну державу. У останній чверті XVII ст. в Московії тривав процес зміцнення монархії, влада дедалі більше сконцентровувалась в руках правителя і досягає апогею за правління Петра І. Відтоді почала складатися офіційна імперська ідеологія, закріплена в царських указах, яка сприяла здійсненню політичних, економічних та правових реформ. Влада царя оголошувалась надзаконною та необмеженою. Самодержець у своїй країні нікому не підзвітний, і своє правління здійснює відповідно до власної волі та державної необхідності. В державно-правовій думці обґрунтовувалась ідея самодержавства як неминучої і необхідної форми існування країни і народу, а право розглядають як веління держави, вираження монархічної волі. Ідея природної рівності людей (основа природного права) або не розглядалась, а якщо й проводилась, то визнавалась практично нездійсненною. Політично загостреним залишалося питання становища кріпосного селянства, яке не могло мати позитивних наслідків, оскільки соціальною опорою царської влади було служиле дворянство, а його цар не міг позбавити головної власності - кріпаків. Серед авторів концепцій, спрямованих на утвердження авторитету самодержавної влади був український і російський письменник, церковний діяч Феофан Прокопович (1681-1736). 1. На думку мислителя, особа монарха обирається завдяки божест венному провидінню, а тому угода правителя з людьми про утворення дер жави не може бути розірваною. До виникнення держави люди знаходилися у природному стані - в чорному безправному морі, де кожен індивід стави вся до іншого вороже. Але, керуючись розумом і божественним провидін ням, люди вирішили вийти з цього стану. Об'єднавши сім'ї, вони створили "громадянський союз" і дали згоду на встановлення влади. Після цього з майбутнім монархом була укладена угода, згідно з якою люди відмовилися від своєї свободи і підкорилися правителеві задля загальної користі. Влада, яка встановилася у суспільстві, стримувала пристрасті людей, регулювала їхнє спірне життя і відносини, охороняла і захищала особу і майно.
Дилема щодо співвідношення держави і церкви вирішувалася мислителем на користь світської влади. Серед апологетів абсолютизму помітними фігурами в середовищі мислителів були історик В. Татіщев і ревний прихильник реформаторської політики Петра І. І.Посошков. Досліджуючи походження та сутність держави та права Василь Татіщев (1686 - 1750) запропонував своєрідну політико-правову концепцію. Перше. Він був прихильником концепції природного права. Воля людей від природи є незалежною. Але вони цього не розуміли і користувалися нею нерозважливо, тому виникає необхідність накласти на них "вуздечку неволі". Татіщев поділяв їх на три групи: природна "вуздечка", з власної волі і примусова. "Природна вуздечка" накладається на родину із самого народження, коли вона підпадає під владу старшого в сім'ї. А згодом особа так само підпадає під владу монарха в державі. 118 119 "Вуздечка з власної волі" обумовлена необхідністю людини знайти собі захист, забезпечити своє існування при допомозі і сприянні інших людей. Це спонукає її на певних умовах укласти договір з іншими людьми і йти їм у прислужництво. Такий договір розірвати не можна, оскільки друга сторона може примусити особу до його виконання. Саме в таких відносинах криється соціальна нерівність і поділ людей на панів і слуг. Теза про "вуздечку з власної волі" була використана Татіщевим для обгрунтування законності кріпосного права. Він погоджувався, що будь - яка форма рабства суперечить природі людини, законам християнства та давнім звичаям народу. Кріпосне право - це результат насилля, а не якогось договору. Однак, засуджуючи кріпосну систему на словах (в теорії), Таті-щев на практиці наводить докази на користь її збереження. Свобода селян, на його думку, не узгоджується з наявною монархічною формою правління. Без опіки і покровительства освіченого і мудрого поміщика лінивий за своєю природою селянин (темний мужик) приречений на загибель. "Примусова вуздечка" - це коли людину позбавляють свободи із застосуванням сили. Такі пута є протизаконні. Друге. Як прихильник теорії природного права Татіщев протиставляв природний і позитивний (громадянський) закон. Природні закони стосуються всіх. Саме вони визначають, що є правильним за природою, а що суперечить їй. Позитивні закони встановлюються з волі народу, вони визначають, що є корисним для держави, а що- шкідливим. На думку Татіщева, позитивний закон повинен відповідати таким критеріям: а) він мусить бути корисним і викладеним зрозумілою для громадян мовою; б) слід неухильно стежити за узгодженістю законів і законодавства; в) широко і своєчасно оприлюднювати закони; г) зберігати давні звичаї, якщо вони не суперечать загальній користі; д) закон не повинен містити погроз покаранням за його невиконання. Третє. Татіщев відстоював договірну теорію походження держави. Держава розглядалась ним як суспільна угода між розумними людьми заради власної безпеки і взаємної вигоди. Держава виникає об'єктивно в процесі еволюції від шлюбу, договору між батьками і дітьми до угоди між панами і слугами. Надалі сім'я розростається в общини, а общини об'єднуються в державу на чолі з монархом. Четверте. У своїй праці "Історія Російська" Татіщев розмірковував також про форми правління, поділяючи їх на правильні, неправильні і змішані. Демократія і політія (змішана форма правління) можливі, на думку історика, в невеликих державах або в містах-державах, як це було у Стародавній Греції.В більших державах, які мають на своїх кордонах моря, гори та інші природні перешкоди, що захищають їх від ворогів, а також там, де народ освічений, може бути аристократична форма правління. У державах, які мають велику територію, відкриті кордони, неосвічений народ, можлива лише монархія. Звідси робився висновок: для Росії найбільш вдалою формою правління є монархія. Абсолютна монархія була суспільно-політичним ідеалом Івана Посо-шкова (1652-1726). Мислитель був прибічником сильної централізованої абсолютної влади монарха, яка єдина здатна проводити тверду політику на шляху до все-загального блага. Він порівнював владу царя із владою Бога - вона є такою ж неподільною, необмеженою і надзаконною. Інші форми правління Посошков вважав недосконалими. Він піддав критиці обмежену монархію, яка сковувала можливості правителя. Головним змістом вчення мислителя є ідея тоталітарної держави. У своєму проекті державних перетворень, спрямованих на зміцнення абсолютизму, мислитель пропонував цареві чітко визначити права та обов'язки кожного стану суспільства. Дворяни повинні перебувати на військовій службі або у складі державного апарату. Торгівлею і промисловістю повинні опікуватися купці. Радикальним духом були пронизані погляди Посошкова на кріпосницький лад. Селяни-кріпаки повинні мати час на задоволення життєвих потреб, а поміщики мусять дотримуватись меж їхньої експлуатації. Гарантією реалізації таких нововведень повинен був стати суд, до якого селяни могли б звертатися в разі невиконання поміщиками вимог законів. Більше того, за таке звернення до суду і повідомлення про факти порушення поміщиками законів селяни мали отримувати грошову винагороду. Продовжуючи думку про призначення судової влади, Посошков у проекті державних реформ пропонував суворі покарання, аж до смертної кари, за зловживання у судові системі. Тут слід призначати на посади суддів освічених і компетентних дворян. Таке ж саме правило повинно діяти щодо всіх органів державного управління. |
|
АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО» |
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу |
|
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації |
|
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень» Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки» |
Структура юриспруденції(наук про державу право) Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про... |
|
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;... |
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали... |