Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО


НазваГ.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО
Сторінка19/26
Дата14.03.2013
Розмір3.28 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   26

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

Розвиток політичної і правової думки в Україні у XIX ст. відбувався під впливом соціально-економічних відносин, пов'язаних із занепадом фео­далізму і становленням буржуазного укладу. Він проходив у непростих умовах відсутності власної державності, а тому політична наука розвива­лась переважно на теоретичному грунті, в межах історичних та етнографіч­них досліджень.

154

Держава і право стають об'єктом пізнання, з'ясовуются питання їх виникнення, взаємодії, ролі у суспільстві та соціальної цінності. Раціональ­не осмислення держави і права як соціальних інститутів спрямовувалось у русло конституційної регламентації державного устрою, політичного ре­жиму, прав і свобод людини, її взаємовідносин з державою і суспільством.

Центральною проблемою для політико-правової науки в Україні була проблема національно-державного відродження українського народу, по­шуки оптимальних форм його державності. її реалізація здійснювалась у двох напрямках. Перший пов'язаний із поєднанням долі українського наро­ду і його політичних інститутів з долею Росії. Звідси - поява федеративних проектів і планів автономізації у складі свого північно-східного сусіда. Другий напрям пов'язаний із дистапціюванням України від самодержавної „тюрми народів", від російського політичного досвіду і формування ідеї національно-соціального визволення українського народу.

Стосовно форми майбутньої Української держави, то тут теж не було єдності, хоча більшість мислителів були прихильниками демократичного республіканського устрою.

Реалізації ідеї самостійного розвитку України, її національно-державного самобуття присвятили свою діяльність представники радика­льної течії українства, яка знайшла ідейно-політичне відображення в діяль­ності Кирило-Мефодіївського товариства. Створене у 1846 році групою київських інтелігентів і студентів університету воно було першою в історії України таємною політичною організацією. Назва товариства походить від імен Кирила і Мефодія - перших християнських просвітителів слов'ян. В його ідеології простежується вплив російських декабристів, польських де­мократів, слов'янофілів і християнства у його ранньому апостольському варіанті. Товариство існувало нетривалий час і було ліквідоване царським урядом, однак його керівники зуміли скласти ряд програмно-політичних документів, які відобразили їхні політичні устремління.

Творцем основних політичних документів товариства, ідеологом лібе­ралізму в Україні був Микола Костомаров (1817-1885), який за участь у товаристві зазнав переслідувань, був ув'язнений і засланий. Підготовлені ним документи - „Устав" і програма товариства „Закон Божий" (Книга бут­тя українського народу) - втілили концепцію історичного розвитку та по­літичну доктрину, яка мала чіткий український зміст.

Концепція історичного розвитку містила в собі ідеї християнського соціалізму: творцем історії визнавався Бог, рушійною силою - християнсь­ка релігія, яка вказує шлях до спасіння - осягнення Царства Божого.

Політична доктрина випливає з концепції історичного розвитку і ба­зувалась на таких засадах.

Перше. На відміну від більшості російських істориків ХІХст., які про­довжували вбачати історію України і Росії як історію правителів, Костома-

155

ров виходив із розуміння визначальної ролі народу в історії. А це привело його до висновку про значення історії для самого народу, зокрема для на­роду України . Тому всі ідейно-політичні дослідження Костомарова базу­вались на грунті української історії.

Друге. Вивчення історії та етнографії Росії та України, національної психології привело Костомарова до однозначного висновку про самостій­ність українського народу як етносу, в той час як офіційна точка зору твер­дила, що українці - частина російського народу.

Третє. Мислитель доводить, що демократичні нахили щодо рівності і виборності були притаманні в давнину всім слов'янам. Це виразилось, зок­рема, у федеративному облаштуванні Київської Русі. Ліквідація політичної самостійності слов'янства перервала цю традицію у всіх народів, крім укра­їнців. Доказом тому є історія Запорізької Січі. Українці є безкласовим на­родом, у якого експлуататорами стають іноземці.

Четверте. Костомаров різко критикував соціально-політичну дійс­ність царської Росії, її самодержавний устрій, кріпосне право. Український народ, який зберіг властиві колись слов'янству демократичні риси, покли­каний бути провідником у справі соціального та національного звільнення всіх слов'янських народів. Його найвища місія - стати основною ланкою майбутньої слов'янської держави, яка б базувалась на засадах любові, рів­ності, братерства, соціальної справедливості.

П'яте. Політичним ідеалом вченого була панслов'янська федерація, фундатором якої мав стати український народ. Суб'єктами федерації пови­нні стати рівноправні республіки всіх слов'янських народів, які прожива­ють в Росії і за її межами. Християнське слов'янське об'єднання будува­лось на демократичних засадах на чолі з президентом, який репрезентує виконавчу владу, і сеймом - законодавчим органом.

Радикальну систему політично-правових поглядів в галузі українського державознавства виклав член Кирило-Мефодіївського товариства, юрист за освітою Георгій Андрузький. Найвідомішою його працею є „Начерки Кон­ституції Республіки", вилучена у нього під час обшуку у 1850 р.

На перших порах він був прибічником обмеженої монархії, однак пізніше дійшов висновку про необхідність встановлення федеративної республіки. В його остаточному конституційному проекті передбачалась слов'янська феде­рація, яка мала б об'єднати сім автономних штатів на чолі зі своїми президен­тами: 1) Україна з Причорномор'ям Кримом та Галичиною; 2) Польща; 3) Лит­ва; 4) Бессарабія; 5) Сербія; 6) Болгарія; 7) Дон). Для Росії місце у складі феде­рації не передбачалося. Більше того, мислитель вважав, що для створення не­залежної України необхідно було зруйнувати Росію. Це було характерним для української суспільно-політичної думки того періоду.

В документі чітко проводиться принцип виборності всіх органів влади та розподілу її законодавчих, судових і виконавчих функцій.

156

Політичні концепції Костомарова і Андрузького у своєму теоретично­му викладі, на перший погляд, здаються утопічно нездійсненними. Але, попри все, вони стали першим в історії України та Росії чітко сформульо­ваним закликом до федеративного облаштування суспільно-політичного життя, першою заявою про право українського народу на самостійну дер­жавність.

Помітний внесок у розвиток політичної і правової ідеології лібераль­ного і демократичного рухів в Україні зробив Михайло Драгоманов (1841-1895) - талановитий філософ, публіцист, вчений-історик.

  1. Він створив концепцію суспільства, яке базується на ідеї асоціації
    розвинених особистостей. Реалізація цього ідеалу можлива за федералізму
    з максимальною децентралізацією влади та самоврядування громад і облас­
    тей. Для Драгоманова людина - основа основ соціального устрою, найвища
    цінність, гарантом права якої може бути лише вільна самоврядна асоціація
    (громада), а не держава.

  2. Аналізуючи форми держави, Драгоманов наголошував, що унітар­
    на, централізована держава - це втілення деспотизму, диктатури небага­
    тьох. Найкращою формою, на його думку, є організована федерація (на зра­
    зок США чи Швейцарії), основою якої є громадське самоуправління, міс­
    цеве самоврядування, - гарантія природних прав і свобод людини.

  3. Як і Костомаров, Драгоманов був прихильником федералізму в по­
    будові держави. Однак, якщо Костомаров висловлювався за об'єднану пан­
    слов'янську державу, то Драгоманов обмежувався федеративною перебу­
    довою Росії. Він мислив побудову майбутньої федерації на принципово
    нових засадах:

а) він відстоював пріоритет прав і свобод особи в державі. На думку
мислителя, терор і диктатура не можуть бути засобами побудови прогреси­
вного суспільно-політичного ладу. Новий устрій держави передбачався на
засадах політичної свободи, яка гарантуватиме права людини і громадяни­
на, скасування тілесних покарань і смертної кари, недоторканість житла без
судової постанови, таємницю приватного листування, свободу совісті, дру­
ку, слова і віросповідання. Церква відділялася від держави;

б) будівництво федерації вчений розглядав не як дарування прав і сво­
бод суб'єктам федерації „зверху", а як делегування повноважень вищим
органам держави „знизу";

в) на сторожі прав і свобод стояв суд. Сюди громадянин міг зверну­
тися з позовом не тільки проти співгромадян, а і проти будь-якого чинов­
ника, що для тодішньої Росії було надзвичайно актуально.

4. Драгоманов не уявляв політичної свободи громадян без серйозних і
соціальних реформ. Сюди входили:

  • ліквідація такого пережитку кріпосництва, як юридична нерівність;

  • подолання станового принципу розподілу податків;

157

- здійснення поступової націоналізації головних засобів виробництва з наданням права користування ними населенню.

5. У державно-правовій концепції Драгоманова передбачалося три гіл­ки влади: законодавча, судова і виконавча. Законодавча належала б двом думам - державній і союзній. Главою держави міг бути імператор з успад­кованою владою чи обраний. До третьої гілки влади - судової, крім Вер­ховного суду (сенату), входили судові палати обласних, повітових і міських дум. Статус суддів визначався законом. Члени верховного суду признача­лися главою держави довічно.

Таким чином, своєю державно-правовою концепцією М. Драгоманов пропонував парламентську державу із засадами самоуправління, яка б впливала на соціальну та економічну сфери суспільства, надавала б велико­го значення просвітництву і законодавству, відкривала перспективи для реформ.

Цінність політичного вчення Драгоманова налягає в тому, що, по-перше, воно спрямоване на захист прав і свобод людини. Ні до, ні після Драгоманова ніхто в Україні і Росії не стверджував з такою силою ідею пріоритету особи перед державою. Вчений впритул підійшов до окреслення найважливішої ознаки правової держави - відповідальності держави перед громадянином у випадку порушення його прав.

По-друге, не може не тішити сучасників європейський вибір Драгома­нова, його намагання ввести Україну у європейську спільноту народів шля­хом наближення її до європейських політичних і правових стандартів .

По-третє, вчений надав перший в історії Росії проект федеративної перебудови держави, окремі аспекти якого були реалізовані на практиці у пізніші часи. Прикладом цього є сьогоднішній російський двопалатний парламент.

У середовищі київської громади близьким другом Драгоманова був Сергій Подолинський (1850 -1891). Він обстоював ідею федеративного устрою слов'янських народів, теж вважав, що основою майбутньої демо­кратичної держави повинна бути асоціація (громада), яка розглядалась як об'єднання людей для виконання виробничих функцій і розв'язання гро­мадських справ. Мислитель пов'язував залежність влади, прав і свобод від рівня господарської самостійності громади і розвитку продуктивних сил суспільства.

На відміну від своїх соратників і попередників, Подолинський крити­кував ідею поділу влад на три гілки і висловлювався за диктатуру як взі­рець дисциплінованості і порядку.

Ідею федеративного устрою у слов'янських народів підтримував со­ратник Драгоманова та Подолинського галицький демократ Остап Терле-цький (1850-1902). Будучи поборником соборності України, він розвивав ідею єдиної української нації і вважав, що Галичина повинна возз'єднатися

158

з Наддніпрянською Україною. Це сприятиме формуванню демократичної республіки з повною політичною і соціальною рівністю.

На думку вченого, гарантом такої рівності буде держава у якій панува­тиме право. Подолинський спробував дати визначення права як юридично­го акту державної влади, що окреслює правила поведінки для певних кла­сів, груп населення або для всієї нації. Водночас він наголошував, що сут­ність права полягає не в словесному змісті нормативного акту, а у правиль­ному впровадженні його приписів у життя.

Курсові завдання

  1. Скласти опорний конспект вивченого модуля та термінологіч­
    ний словник.


  1. Питання підготовки до заліку.




  1. Загальна характеристика ліберальної і демократичної і політико-
    пра-вової думки в Україні у XIX ст.

  2. Політична програма Кирило-Мефодіївського товариства.

  3. Концепція історичного розвитку М. Костомарова.

  4. Політична доктрина Миколи Костомарова.

  5. Вчення про слов'янську федерацію Г. Андрузького.

  6. Концепція суспільства М. Драгоманова.

  7. М. Драгоманов про форми державного устрою.

  8. Значення політико-правового вчення М. Драгоманова.

  9. Федеративний устрій держави і права в поглядах С Подолинсько­
    го і О. Терлецького.

3. Питання для самоконтролю (відповіді можна перевірити за до­
датком).


3.1. В яких напрямах реалізовувалась проблема національно-
державного відродження України у XIX ст.?

  1. Який державний устрій був політичним ідеалом Костомарова?

  2. Окресліть коротко значення державно-правових концепцій Косто­
    марова і Андрузького.

  3. Яку форму держави Драгоманов вважав найкращою?

  4. Назвіть гілки влади та їх органи за концепцією Драгоманова.

  5. В чому полягала цінність політичного вчення Драгоманова?

  6. Дайте визначення права за Подолинським.

Додаток

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

3.1. Проблема національно-державного відродження України у XIX ст. реалізовувалась у двох напрямах) у поєднанні долі українського народу і його політичних інститутів з долею Росії; б) у дистанційованості України

159

від Росії і формуванні ідеї національно-соціального визволення українсько­го народу.

  1. Політичним ідеалом Костомарова була панслов'янська федерація,
    фундатором якої мав стати український народ.

  2. Політико-правові концепції Костомарова і Андрузького стали пер­
    шим в історії України та Росії чітко сформульованим закликом до федера­
    тивного облаштування суспільно-політичного життя, першою заявою про
    право українського народу на самостійну державність.

  3. У своєму аналізі форм держави Драгоманов критикував унітарну,
    централізовану державу і вважав найкращою формою держави організова­
    ну федерацію.

  4. За концепцією Драгоманова, передбачалися три гілки влади: а) за­
    конодавча в особі двох дум; б) виконавча в особі імператора; в) судова в
    особі Верховного суду та судових палат обласних, повітових і міських дум.

  5. Цінність політичного вчення Драгоманова полягала в тому, що во­
    но було спрямоване на захист прав і свобод людини; в ньому окреслені
    ознаки правової держави; зроблений європейський вибір України та розро­
    блений проект федеративної перебудови російської держави.

  6. За визначенням Подолинського, право є юридичним актом держав­
    ної влади, що визначає правила поведінки для класів, груп населення або
    всієї нації.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   26

Схожі:

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ
Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО»
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень
Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО
Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище...
Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень"
Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це...
Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень
Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень»
Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки»
Структура юриспруденції(наук про державу право)
Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про...
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета
Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;...
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр
За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка