3 складова – ПВЗ – прир с/г районування земель
ПСГРЗ є основою для розр землевпор док-ї відн зем с/г призначення. Пр основа:
Ст..179 ЗК, ст. 26 ЗУ про охор зем, ЗУ про з/у пост 26.05.04 №651 ПООСТ КМУ №Про здійснення…районування (зонування; наказ дкз 10.11.04. №366 затв метод рекоменд щодо здійсн прир районув зонув земель
Станом на грудень 2011 розр схему-карту сг райнонув У з виокремл відпов таксономічних одиниць – зон, провінцій, округів, така схема розр д підпр гол наук-дол ін.-тут землеустр
Проблема: розподіл земельза цільовим призначенням. Викор зем рес не повн відп вим раціон викор, зем рес хар-ся надзв рівнем освоєння, недост. Ек, екол обгр розпад земель за цільовим призн, брак уваги за ціль викор – зменш площ продуктив земель (де коли що сіяти); не дотримання сівозмін, грунтозах технологій під час вирощ с/г культур, відсутн орг., мін добрив --- зниж род.ч зем
Пробл 2: розподіл земель між галузями нерівномірний. Територіальна диспропорція у розміщенні виробничої інфраструктури призводить до нерівномірного розвитку окремих регіонів, нераціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, виникає екологічний дисбаланс, підриваючи економічну основу розвитку регіонів. Ост часуом посмл проц. Деградації грунт покр завд темного забр, найбільша небезп – забр зем радіонукл, важк метал, збун хвороб.
42. Особливості застосування різних видів відповідальності за земельні правопорушення.
Дисциплінарна відповідальність за земельні правопорушення Земельним кодексом України, не передбачена. Однак у практиці використання й охорони земель дисциплінарні проступки скоюються часто, а винні в їх скоєнні громадяни притягаються до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (КЗПУ).
Заходам стягнення за порушення трудової дисципліни присвячена стаття 147 КЗПУ. У ній підкреслюється, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у вигляді догани чи звільнення.
Усі земельні правопорушення, пов'язані з порушенням трудової дисципліни в земельних відносинах і носять характер дисциплінарних проступків, тягнуть відповідальність згідно з порядком, визначеним Кодексом законів про працю України.
Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена Земельним кодексом України і Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУАП).
Стаття 52 КУАП передбачає відповідальність за псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами. Таке забруднення землі негативно впливає на родючість ґрунтів, знижує врожайність сільськогосподарських культур, робить продукцію небезпечною для людей і тварин. Забруднювачами можуть бути як підприємства та організації, так і громадяни. І ті, й інші можуть бути суб'єктами відповідальності. Порушення може скоюватися як навмисно, так і з необережності, недбалості. Високі штрафи встановлюються в зв'язку з тим, що дане порушення приносить велику шкоду -- зниження родючості ґрунту, урожайності, іноді на багато років. Якщо таке забруднення стає суспільно небезпечним, воно перетворюється в злочин і карається кримінальною відповідальністю.
Відповідальність за порушення правил використання земель передбачається статтею 53 КУАП. Землевласники і землекористувачі несуть адміністративну відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, за невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, за неправильну експлуатацію, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень. Землевласники, землекористувачі, орендарі зобов'язані дотримуватись правил забудови. Особа, що самовільно зайняла земельну ділянку, не має права здійснювати взагалі будь-яку забудову. Земельна ділянка негайно повертається власнику чи державі, а будівля зноситься порушником або за його рахунок без відшкодування витрат. Землевласники мають право забудувати земельні ділянки самостійно, але з дотриманням правил будівництва, а користувачі й орендарі мають право здійснювати будівництво за згодою власника.
. Цивільна відповідальність за порушення земельного законодавства
Цивільна відповідальність називається також майновою відповідальністю за шкоду, спричинену майну громадян і юридичних осіб, а також життю і здоров'ю людей.
Шкода може бути спричинена у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням договору, а також у зв'язку з правопорушенням, що заподіяло шкоду. Це розкривають норми Цивільного кодексу України про угоди, про відповідальність внаслідок шкоди, спричиненої життю і здоров'ю громадян.
Цивільна відповідальність передбачає можливість компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про використання земель та інших природних ресурсів.
Компенсація може мати місце внаслідок правомірних дій у разі вилучення земель та інших природних ресурсів для громадських і державних потреб, винного заподіяння шкоди власнику чи користувачу природних ресурсів і компенсації державної шкоди, що виникла з вини екологічно шкідливих виробництв, тобто компенсації за "чужу вину".
Цивільна відповідальність сприяє вжиттю заходів щодо підновлення якості земель та інших природних ресурсів, захисту майнових та екологічних прав людини залежно від ступеня унікальності, природної та наукової цінності знищених чи пошкоджених природних ресурсів і об'єктів та передбачає елементи штрафного компенсування шкоди, а в ряді випадків -- і заходи стимулювання, спрямовані на заохочення органів, що здійснюють контроль у цій сфері та витрачають кошти на оздоровлення навколишнього природного середовища і здійснення природоохоронних заходів.
Визначення шкоди здійснюється на основі різноманітних методів:
- таксового;
- витратного;
- розрахункового;
- нормативного.
Кримінально-правова відповідальність за порушення земельного законодавства виявляється в кримінальному переслідуванні злочинних порушень земельного законодавства. Основним критерієм, що відрізняє кримінальне від інших правопорушень, є неоднаковий характер їх суспільної небезпеки. Кримінальне правопорушення особливо небезпечне для суспільства, а тому потрібні спеціальні державні пр До кримінально-правових норм, що стосуються охорони земель, треба віднести також ст. 310 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за посів або вирощування снотворного маку чи конопель.
Посадові особи, винні в злочинному порушенні земельного законодавства, несуть відповідальність за статтями Кримінального кодексу України про посадові злочини, зокрема за ст. 364 -- зловживання владою або службовим становищем; ст. 365 -- перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 -- службова недбалість.
Ще одним важливим видом відповідальності за порушення земельного законодавства, є земельно-правова . Особливість її в тому, що вона настає за нормами земельного права. Наприклад, може застосовуватися така санкція, як припинення права користування землею.
Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою припиняється в разі:
- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
- систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Дискусійним є питання про існування земельно-правової відповідальності (на рівні адміністративної, дисциплінарної тощо відповідальності.
Санкції:
примусове припинення прав на землю;
відмова компетентних державних органів у наданні земельних ділянок особам, які не провели рекультивації земельних ділянок, проведених при розробці …
земельна реституція – повернення законному власнику або землекористувачу самовільно-зайнятої ЗД.
43. Особливості придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод.
Придбання на підставі цив прав угод – Розділ 20, 21 ЗК, ЦК….. ЗК (81-84….) – фіз. та юр особи можуть набувати….. Укладання таких угод можливе за умови відсутності мораторію на купівлю-продаж зем ділянок та обмежень, передбач щодо набуття права власності на земельні ділянки. Такі договори уклад у порядку, передбач ЦК із врахуванням положень ст. 132 ЗК. (п Г\ - перевіряється в день посвідчення угоди відповідно до даних Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, який ведеться Мінюстом відповідно до спец Положення). (підпункт Д – такі відомості зобов’язаний подати власник земельної ділянки, який звертається з відповідною заявою до органів земельних ресурсів за місцем знаходження земельної ділянки, які зобов’язані надати довідку про наявність або відсутність обмежень на підставі даних державного земельного кадастру). Кадастровий номер – 8. 11.2010 визнач вказівкою держкомзему Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного реєстру земель. Оскільки, Наказ Держкомзему від 15. 01. 2010 № 168 Про затв порядку присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам був скасований; ПКМУ Про затв тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера зем діл від 18.08. 2010 № 749 набирає чинності з 1. 01. 2011 року. Аналіз чинного законодавства – Перша стадія – уклад у пис формі угоди, її нотар посв та реєстрація (правова основа 132 ЗК, ЗУ Про нотаріат, Інструкція про порядок вчин….., Тимчасовий порядок держ реєстрації правочинів); Друга – держ реєстрація права власності на зем ділянку. В прикінц та перехідних положеннях ЗК – держ реєстрац до 01.01.2012 року зд територіальними органами земельних ресурсів (або в поземельній книзі або) після – Мінюстом.
В поземельній книзі – коли право власності посв цив-прав угодою, свідоцтвом про право на спадщину. Такий порядок запроваджено з 2. 05. 2009 року. Правова основа – ст. 125, 126 ЗК Нової редакції від 5.03.2009, ПКМУ 6.05.2009 № 439
44. Проблеми здійснення контролю за використанням та охороною земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
Контроль за використанням та охороною земель, за законодавчим визначенням, "полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України " (ст. 187 ЗК України).
На наш погляд, контроль за використанням та охороною земель більш доцільно визначити як діяльність уповноважених суб'єктів із перевірки дотримання норм земельного законодавства, із вжиття заходів щодо припинення його порушень та притягнення порушників до юридичної відповідальності.
Функція контролю пов'язана із функцією моніторингу, проте, на відміну від моніторингу, для контролю характерний владний вплив на порушників.
За суб'єктом здійснення виділяють такі форми контролю: (1) державний, (2) самоврядний та (3) громадський контроль.
Загальні положення про здійснення державного контролю у даній сфері визначені ст. ст. 187-190 ЗК України, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Наказом Держкомзему України" Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" від 12.12.2003 № 312, засади притягнення до адміністративної відповідальності за земельні правопорушення - КпАП України. Відносини із здійснення контролю також регулюються законодавством, що визначає статус контролюючих суб'єктів.
Державний контроль здійснюється органами: Держкомзему України, у складі якого діє Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель.
; Мінприроди України у складі якого діє Державна екологічна інспекція; Мінагрополітики – Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів; МОЗ України; Мінрегіонбуду України, місцеві державні адміністрації.
Здійснення самоврядного контролю у галузі земельних відносин передбачене ст. 189 ЗК України, п. "ї" ст. Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України "Про місцеве самоврядування". Зокрема, п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження із здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; ст. 48 передбачає засади діяльності тимчасових контрольних комісій ради. Оскільки на законодавчому рівні засади здійснення самоврядного контролю визначаються лише в загальному вигляді, існує практика деталізації положень Законів у актах самих органів місцевого самоврядування: див., наприклад, рішення Київської міської*ради № 16/890 від 25.09.2003 "Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві".
Перешкодою на шляху здійснення контрольних повноважень органів місцевого самоврядування є те. Що передбачене законодавством право органів місцевого самоврядування вимагати у землевласників та землекористувачів певні відомості щодо стану використання земельних ділянок не підкріплене санкціями за невидання інформації.
Здійснення громадського контролю за використанням та охороною земель передбачене ст. 190 ЗК України, згідно із якою такий контроль "здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах. " На сьогодні відповідне положення поки що не затверджене.
Громадський контроль за використанням та охороною земель на даний час може здійснюватися в рамках громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища. Законодавчою основою для здійснення такого контролю є ЗУ «Про охорону НПС» наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження положення про громадських інспекторів з охорони довкілля»
45. Проблеми поняття та склад земель іншого природоохоронного призначення.
Землі ін природоохоронного призначення – ст. 46 ЗК
1. До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність.
2. Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.
3. Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.
До таких земель відносяться охоронні зони (п. «А» ч. 1 Ст. 112 ЗКУ, ст. ст. 39-40 ЗУ «Про ПЗФ»;
Резервування цінних заповідних територій для наступного заповідання із встановленням спеціального режиму – ці території мають специфічний природоохоронний режим (Ук ПУ від 24.04.1998 року № 374/98;
Малишева відносить також:
Водоохоронні зони;
прибережні захисні смуги та
смуги відведення.
В перспективі – екологічна мережа (ЗУ «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000-2015 роки» від 21.9.2000 та ЗУ «Про екологічну мережу»)
Іншого природоохоронного призначення
Ч.1ст46 ЗК, не є чіткою : землі, що вход до скажу охорон зон (па) ч 1 ст 112 ЗК, ст. 39, 40 ЗУ ПЗФ)
Малишева – водоохор зони, прибер захисні смуги та смуги відведення
В перспективі – велике значення екологічної мережі
Пр основа для формування – ЗУ Про загд програму формування ек мережі, ЗУ ПРО екологічну мережу
Проблема: полож з-ва про ЕМ практично не реалізуються, незв на вел потенціал охорони прир комплексів
Іншого природ.призначення:
Резервування цінних природних територій для наступного заповідання із встановленням їх спеціального режиму.
Проектування екомереж шляхом розроблення зведених схем планування екомережі У. Законодавче положення про екологічну мережу не реалізується, незважаючи на їх надзвичайно великий потенціал.
|