18. Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
ст. 43 ЗК визнач землі прир-зап фонду. Ідентичне визнач – ч.1 ст.7 ЗУ Про пзф, ч.1ст61 ПО ОНПС. Землі ПЗФ одночасно можуть бути земл іст-культ, лісогосп та вод фонду. Пр режим кожного із О ПЗФ, вимоги зонув – розд 3, ст. 14-38 ЗУ про пзф.
Особливості зем пзф виплив із режиму об’єкта
Встановлена заборона будь-якої діяльності, що суперечить цільовому призначенню або може негативно впливати на стан прир.-заповідного фонду.
Деякі об’єкти та земельні ділянки, на яких вони розташовані не підлягають передачі у прив.власність (ст.. 4 ЗУ «Про природно-заповіднй фонд У». Це правило пошир. Не на всі землі ПЗФ.
- Більшість з них може перебувати в недерж.власності, але не може приватизуватися.
- Встановлення особливого порядку оголошення територій обєктамиПЗФ.
- Внутрішнє функціональне зонування ЗД, коли для кожної із зон встановлюється диференційований режим використання, охорони і відтворення.
- Встановлення пільгового режиму оподаткування земель ПЗФ. Майже всі з земель ПДФ крім мисливських заказників звільняються від оподаткування.
- За порушення правового режиму земель ПДФ встановлена підвищена відповідальність: кримінальна (незаконна порубка лісу ст.. 246 КК, незаконне полювання ст.. 248); адміністративна (самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків); цивільна (підвищені ставки земельного податку передбачаються в разі невикористання земель ПЗФ за безпосереднім призначенням.
(Іншого природоохоронного призначення:
Резервування цінних природних територій для наступного заповідання із встановленням їх спеціального режиму.
Проектування екомереж шляхом розроблення зведених схем планування екомережі У)
19. Проблеми реалізації принципів земельного права.
В теорії: основні засади, вихідні ідеї, що хар-ся універсальністю, заг. значимістю і відображають суттєві положення права. Залежать від істор. періоду, розв. екон., політ., соціал. ін. умов. Більшість вчених зосередж. увагу на існуванні загальних (конституційних) і спеціальних принципів, які притаманні саме для зем. права.
Ст. 5 ЗК. Земельне законодавство базується на таких принципах:
а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;
б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;
в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;
г) забезпечення раціонального використання та охорони земель;
ґ) забезпечення гарантій прав на землю;
д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
пріоритет вимог екол. безпеки в процесі використання земель;
особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу, як основного засобу вир-ва. умови життєдіяльності людини;
цільового і раціонального використання землі; - титова – наукова обґрунтованість, і найбільш доцільність використання
множинності форм власності на землю (ст. 13 КУ – право власності укр.. народу, держ., прив., комун.);
гарантування сталості прав на земел. ділянки; платності, ін.
20. Проблеми приватизації земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (повна модель приватизації).
Розділ 4 ЗК – право власності на землю набув у таких формах – приватизація зем діл; придбання зем діл на підставі цив-прав угод в тому числі на аукціонах; за набувальною давністю; перехід права власності на земельну ділянку разом із будівлею, спорудою; виділення в натурі власниками зем часток (паїв); розмежування земель держ і комун власноті, передачна земельних діл із держ власності у комун і навпаки.
Проблеми праватиз земель: відсутність на закон рівні визначення поняття приватизації із зазначенням всіх ознак; відсутність в єдиному законі, в ЗК чи спец законі виключного переліку окремих категорій осіб, які мають переважне право на отримання земельних ділянок. Ветерани війни (ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соц. статусу), громадяни, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (ЗУ), ветерани праці (ЗУ Про основні засади соц. Захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку); відсутність реалізації положень,закріплених у ч.1 ст.41 та ч.2 с. 42 ЗК щодо можливості приватиз зем діл житлово-будівельними (житловими) та гаражно-будівельними кооперативами об співвласників…..
Видів 6-8 моделей приватизації.
Проблема відсутності закріплення на рівні закону усіх стадій різних моделей приватиз зем діл з визначенням конкретних та реальних строків щодо розробки та проходження документів, надання висновків та прийняття рішень зацікавленими державними органами та органами місц самоврядування, перенесення меж зем діл в натуру на місцевість, строки виготовлення та держ реєстрації держ акту на право власності на зем діл (частково); відсутність на закон рівні чіткого переліку матеріалів та документів, що підтв розмір зем ділянки у відносинах реаліз права на приватиз зем діл громадянами У за спрощ моделлю, що гарантовано ч. 1, 2 ст. 118.
Проблеми приватизації зем діл із земель держ і комун власності із земель запасу.
Стадії приватизації
1) Подання клопотання громадянином У про приватиз зем діл певного цільового призначення (ст.121) та орієнтованого розміру. Новела – до клопотань подаються графічні матеріали і погодження землекористувача і висновки конкурсної комісії (фермерське господарство); викопіювання із містобудівної документації (не визначено процедура одержання цього документу, тому органи відмовляють від надання такої документації). Погодження землекористувача
відсутність законодавчо-врег ароцедури одержання граі матеріалів
2) надання дозволу органами М/С. ОМС працюють сесійно, а отже порущують місячний термін.
3) Розробка проекту землеустрою щодо відведення земельгої ділянки в процесі приватизації.
Громадянин має укласти угоду. Проблеми – укладання угоди здійснюється з порушенням умов, оскільки фактично зводиться до підписання громадянином заздалегідь підготовлених угоди, завдання на виконання робіт, календарного плану виконання робіт, протоколу погодження договірної ціни, кошторису на виконання робіт з розцінками, проставленими виконавцями.
4) погоддження пректу емлеустрю щодо відведенн земельної ділянки
ч. 8 ст. 118 ЗК, ст. 186 -1, ПКМУ 23.12.2009 року № 1420
Погодження має бути зд у комісіях, які ств у районах, містах обл. значення, м.Києві та Севастополі.
Там де ком не ств, погодження проекту землеустрою зд окремо з кожним із органів: тер. органами ДКЗ, органами містобудування та архітектури, тер оргю мінприроди, Санепідем служби, органами культурної спадщини. Порядку такого погодження немає. Тільки МОНПС 5. 11.2004 № 434 видав порядок погодження природоох орг матеріалів щодо вилучення (викупу) надання зем ділянок.
Нещаконне встановлення плати за надання висновку про погодження проекту. Оплата від 80 до 250 грн. Призупинена ПКМУ № 1420, оскільки ухвалою окружного адм суду м. Києва 2 лютого 2010 року відкрито провадження в адм справі за позовом КМДА до КМУ про скасування ПКМУ № 1420. Розглянувши клопотання про забезпечення позову суд ухвалив зупинити дію цієї потанови.
5) Стадія Д ексертизи проекту землеустрою про відведення зем ділянки.
Проекти землеустрою особливо цінних земель (ч.1 ст. 150 ЗК), земель лісогосп призначення, земель водного, природоохоронного, рекреаційного, оздоровчого, історико-культурного призначення підлягають обовязковій експертизі проекти землеустрою
6) Розгляд у 2-тижневий термін органами приватизації погодженого проекту землеустрою та прийняття рішення:
- затв проекту землеустрою та передачу зем діл на п вл
- відмова
Порушення 2-тижневого терміну, оскільки ради працюють сесійно.
У зв’язку із запровадженням спрощеного та безоплатного оформлення правопосвічуюючих документів у проц приватизації, є 2 порядки оформлення та видачі гр-нам правопосвічуючх документів.
Повний порядок та спрощений, які застосовуються післ прийняття ріщення про приватизацію ЗД
Повний: оформлення всіх документів за власний рахунок громадянина (за перенесення меж зд, держ реєстрацію). Повний порядок поширюється на ведення ФГ, ОСГ за межами населених пунктів, дя інд дачного будівництва, для будівнийтва інд гаражів.
Правова основа повного порядку: ст .55,56 ЗУ "Про землеустрій", ЗУ "Про захист конституційних прав гр-н на землю", ПКМУ від 2.4.2004 року № 449, Тимчасовий порядок ведення Д реєстру земель 2.7.2003 № 174, інструкція ДКЗ від 4.9.99 № 43, Інструкця від 22.6.2009 № 325
21. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
(ст.ст. 83, 84, ЗУ «Про розмежування земель державної та колективної власності).
Об’єктивні та суб’єктивні причини. Причини, чому досі не розмежовані ЗД:
- відсутність стимулу та інтересів в органах місцевого самоврядування;
- відсутність матеріальних ресурсів, які необхідні для розмежування;
- до цього часу також не затверджений державний акт на право власності на земельну ділянку.
Водночас існують дуже багато рішень органів місцевого самоврядування стосовно такого розмежування. Наприклад: рішення Київської міської ради № 39/96 «Про питання розроблення проекту розмежування земель державної та комунальної власності у м. Києві. Розмежування компетенцій
Процес розмежування земель державної і комунальної власності, який розпочався після прийняття Земельного кодексу України від 25.10.2001 (далі – ЗКУ) і не завершився й досі, зумовив низку проблемних питань щодо розмежування компетенцій органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування в частині здійснення функцій розпорядження земельними ділянками.
Із вищезазначеним, а також з відсутністю чітко встановлених меж населених пунктів пов’язана перша з аналізованих у цій статті проблем. На практиці трапляються ситуації, коли відповідна рада, уповноважена здійснювати розпорядження землями в межах населеного пункту, та місцева державна адміністрація, яка розпоряджається земельними ділянками за вказаними межами, приймають рішення щодо однієї і тієї ж ділянки.
ЗУ 06.09.2012
22. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
В теорії права кодекс розглядається як результат головного виду кодифікаційної правотворчості, а тому він повинен: 1. Виражати конституційні засади законодавчої діяльності
2. Забезпечувати закономірність 3. Бути системною, упорядкованою, узагальнюючою сукупністю норм права, мати загальну та особливу частину.
Недоліки структури: 1) від-ть чітко визнач ОЧ; 2) необхідність уточнення розміщення окремих глав (Розділ 7 ЗК).
Змісту: 1) Наявність бланкетних норм, які відсилають до ще не прийнятих законів; 2) неточне дублювання в ЗУ і ЗК; 3) декодифікація – вел к-ть ЗУ після ЗК;
Відсутність чітко врегульованих процедур реалізації та набуття прав на земельну ділянку різними суб’єктами.; Відсутність визначення суб’єктно-об’єктного складу права колективної власності; збереження прав ОПГ – право-во ОСГ; Проблеми реалізації норм в межах окремих глав. (Розділ 1, глава 1 ЗК). Немає визначення поняття земля. Пон земельні відносини звужує розуміння до правомочностей.
23. Проблеми суб'єктно-об'єктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.
Вперше термін комунальна власність на землю з’явився у Конституційному договорі між Президентом України та ВР від 08 червня 1995 року, - «Про основні начала організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в України на період до прийняття нової Конституції України». Конституція, ЗУ «Про місцеве самоврядування», ЗУ «Про розмежування земель державної та комунальної власності», ЗК). Суб’єктами є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо (місцевий референдум, загальні збори), або через органи місцевого самоврядування.
Земельні ділянки, які не можуть передаватися у комунальну власність – ч. 3 ст. 83 ЗК, ЗУ «Про розмежування земель державної та комунальної власності».
Стаття 83. Право власності на землю територіальних громад
1. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
2. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
3. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:
а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;
д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.
Закон про поховання та похоронну справу – землі поховання – комунальна тільки власність.
Причини, чому досі не розмежовані ЗД:
відсутність стимулу та інтересів в органах місцевого самоврядування;
відсутність матеріальних ресурсів, які необхідні для розмежування;
до цього часу також не затверджений державний акт на право власності на земельну ділянку. Водночас існують дуже багато рішень органів місцевого самоврядування стосовно такого розмежування. Наприклад: рішення Київської міської ради № 39/96 «Про питання розроблення проекту розмежування земель державної та комунальної власності у м. Києві.
24. Проблеми управлінських відносин у галузі використання, відтворення та охорони земель.
Проблеми: співвідношення державного управління та державного регулювання в галузі земельних відносин. Ця дискусія бере свій початок з теорій адміністративного права, де склались такі підходи – 1. Ці поняття розгляд як синоніми; 2. З точки зору регулювання як функції управління; 3. Як понятійні елементи, які тісно пов’язані між собою та органічно доповнюють один одного. Так, на думку проф. Рабіновича – основний критерій розмежування управління та регулювання – як різних засобів державного впливу – поляг насамперед у видах, спрямованості, та обсязі повноважень компетент держ органів стосовно об’єктів впливу; змістовне навантаження державного регулювання як цілісної категорії має виходити із загальних ознак державного управління, оскільки ці понятійні елементи тісно пов’язані між собою та органічно доповнюють один одного. Через призму земельного права - немає єдиного підходу.
Друга проблема – відсутність єдиного підходу щодо визначення об’єкта управління. Земельні ділянки, землі, земельний фонд, землевласники та землекористувачі, діяльність землевласників та землекористувачів. Держ упр носить соціальний характер, тобто пов’язане із впливом на людей, а не на об’єкти матеріального світу. Разом з цим – зміна стану об’єктів матеріального світу в необх для суспільства напрямку зд не безпосередньо, а опосередковано, через волю та свідомість людей, тобто керовану соціальну систему, а відтак обгрунтов позиція, що треба віділяти в упр відносинах треба виділ як безпосер так і опосередков об’єкт.
Ознаки упр-их відносин – виникають на основі норм закону; мають владно-виконавський х-ер; суб склад – спец уповноважені органи державні, громадські, самоврядні; об’єктний склад – безпосередній об’єкт, має комплексний х-ер і залежить від ф-ій управління; може бути діяльність фіз. і юр осіб, земельнокадастрова документація, правопосвідчуючі документи; опосередкованим об завжди буде земельна ділянка з її правовим режимом. |