|
|
Скачати 1.13 Mb.
|
34. Право власності на землю Українського народу. Ч. 1 ст. 13 Конституції України передбачає, що"Земля ... та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони е об'єктами праве власності Українського нераду. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Разом із тим, у ч. 2 ст. 14 Конституції України мова йде про набуття права власності на землю "громадянами, юридичними особами та державою", а у ч. І ст. 142 -~ про те, що "... земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад", є "матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування". На думку деяких дослідників, народ України самостійним суб'сктом права власності на землюш. В. 1. Андрейцев41* та В. Костицький розділяють державну, комунальну та народну власність на землю, причому, на думку В. 1. Андрейцева. "оптимальною юридичною формою реалізації повноважень користування Землею Українським народом слід вважати право загального землекористування"46*. Мірош: право Українського народу є загальним поняттям по відношенню до права власності держави та територіальних громад - публічно-правових різновидів права власності. Таким чином, право власності Українського народу може виступати або у формі державної, або у формі комунальної власності. Це ніяк не виключає можливості існування права власності громадян та юридичних осіб, оскільки ч. І ст. 13 Конституції України не вживає формулювання "об'єкт виключної власності", натомість, у ст. 14 прямо передбачаючи можливість набуття землі у власність юридичних та фізичних осіб. 35. Проблеми законодавчого регулювання використання земель на праві постійного землекористування. Ст84,82,95,96,123,151 ЗК За юр природою право постійного користування характеризується ознаками: - об'єктом є ділянки державн і ком власності; - с громадяни і юр особи; - зміст права і обов'язки; - набувається в порядку надання або вилучення, наступного надання земель на невизначений термін для конкретно-встановленого цільового використання - Законом можуть бути встановлені обмеження щодо набуття такого права відп суб'єктами; - обов'язкові суть плати земельного податку - неможливість вільного розпорядження без органів земельної влади і самоврядування; - не може бути звернути стягнення за претензіями кредиторів - може бути припинено лише з підстав визначених законом - моментом виникнення є державна реєстрація Проблеми: 1. Відсутність на зак рівні закріпленого переліку всіх с права земельного користування і тих с які набули таке право до 1 січня 2001 року і продовжують використовувати земельні ділянки за певним цільовим призначенням Постійно змінює свою політики що негативно відображається на сталості, стабільності земельних правовідносин. Та зк в ред 1992 року не розмежув випадки, коли ділянки можуть надаватиме у постійне користування це давало можливість оформити право постійного землекористування будь-якій структурі на рівні з гром і установою, з прийняттям кодексу був звуження склад і дозволено надавати землі тільки установами і організація що належать до держ і комунальної власності. Право постійного землекорист знаходиться в суперечності з обов'язкими України щодо адаптації вітчизняного з-ва до з-ва ЄС . Ст 86.1 угоди про заснування ЄС, така допомогою допускається, але в обмежених випадках для певної мети, в України надання земельних ділянок для постійного землекористування не пов'язане з досягненням певної мети. Інші науковці навпаки вважають, що звуження кола суб'єктів права постійного користування нормами земельного кодексу виглядають логічними з точки зору фіскальних інтересів держави і додержання з-ва про добросовісну конкуренцію, крім того це перший крок до періоду завершення безоплатноі приватизації земельних ділянок. Очевидним є факт, що багато громадян і юр осіб були звільнені від оподаткування через перебування на спрощення системі оподаткування і надані пільги і використовували інститут постійного землекорситування як уникнення плати за землю. На думку А.М суб'єкти, що використовують земельні ділянки на постійному землекористування поставлені у не сприятливі умови при здійсненні госп діяльності, не маючи можливості їх відчужувати і залучати інвестиції, поряд з цим законодавець виявився непослідовним у 2004 році до зк внесені зміни, які надали можливість крім держ і комунальних організацій їх отримувати громадським організаціям та створеними підприємствами у 2009 році таку можливість надали релігійним організаціям. Вже 23.02.2012 ВРУ прийняла ЗУ «про особливості утворення державно АТ залізн транспорту» використання транспорту на підстав якого перелік постійних землекористувачів було розширено за рахунок держ акціонерного товариства залізничного транспорту, яке передбачається створити щляхом об'єднання всіх підприємств залізничного транспорту, паб залізничного транспорту загального користування відноситься до господарського тов тобто юридична особа приватного права: створення особливих умов для одного особливого суб'єкта є недоцільним оскільки руйнує саму правову природу користування земельною ділянкою, порушую принцип рівності та правила добросовісноі конкуренції, поширення інституту права постійного користування на держ і комунальні підприємства є цілком виправданими на думку лактоза бо відповідно до ст 82 зк що визначає суб'єктів на право юр осіб вони не можуть набути земельні ділянки у власність що обмежує їх можливості по здійсненні господарської діяльності в той час як інститу постійно землекористування компенсує такі обмеження господарської компетенції державних і комунальних Для усунення вказаних недоліків було б можливо поширити інститут постійного користування на всі акціонерної товариства, 100% яких належать державі, бо мають багато спільних рис з державними і комунальники підприємствами. За формою та змістом право постійного землекористування є делегов права власника земель державної і комунальної власності відповідним постійним землекористувачам на здійснення повноважень воління користування. Зазн повноваження правосубєктних постійних землекористувачів не можуть виходити за межі постійного землекористування, тому вони не можуть здійснювати дії щодо розпорядження. З огляду на зазначене надання державі права розпоряджатися земельними ділянками порушує абсолютне право влассності на земельні ділянки відповідних територіальних громад. ЗУ про особливості утворення.. В ч змін до земельного законодавства є недосконалість і потребує удосконалення, Відсутність правовстановлюючих документів у більшості військових частин 36. Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель. Землеустрій законодавчо визначається як "сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил" (ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003, ст. 181 ЗК України). Фактично, таке визначення ототожнює землеустрій із регулюванням земельних відносин, тож на наш погляд, воно є надто широким. Пр основа: ЗК (глава 29-31) , зУ Про 22.05.2003 р з/у; Зу про картограф , геодез; БДН, підзак акти про затв пор проектів землестр щодо відв зем діл, затв полож прод фонд док-ї із з/у В доктр ЗП відс єд визн пон з\устрою (Мірош, ЗП Лісова 2005 р моногр) Законод рівень: ст..181 ЗК, ст..81 ЗУ про з\у визначн з\у, що потр корегув, оск: Заходи не можуть бути спр на регул сусп. Првідн; реал розкр вс т 184 ЗК. Сук-ть техн. Заходів, що вкл. Підгот, склад, викон за викон проект док-ї у сфері викор та відтв зем П.а ст. 184 складлава з\у – встан, відтвор на місц меж адм.-тер утворень. Розпор КМУ 10.11.2010 №2071 Про затв палну заходів встан і зміни меж адм.-тер одн, нп, івідн їх до певн категорій Відсутн реального відмежування – окрема пробл. Наявн у чинному з-ві про з\у дубл. Та супер положень. Відс чітко з акр підстав в зак-ві для здіцсн землевпорядних дій. Відсутність детал регл-ї землевпорядних процедур; відс належ пра основи для землевпор нормування. Відсутн ЗУ Про ринок земель, про зонування земель, нормативів і стандартів сталого землекористування та індикаторів навантаження на територію. Теоретико-методологічні проблеми: Вони виникли тому, що реформування зем відн розпочалося без підготовленої теоретичної бази, яка була пов’язана з загальнодерж програмою використання та охорони земель (базувалася землевпорядна док-я та практика): Законод акти, які чітко не визнач функції землеустрою Потребує удосконалення структура з\у Не сформовані важелі управління землекористуванням, а також д регул зем відн за допомогою розроблення єдиних стандартів, нормативів щодо використання земель. Техніко-технологічні проблеми з/у: Слабка д політика що своєї території, скорочено обсяги та зменшено к-ть вишукувальних та проектних робіт із з\у, порушується загальноприйнята технологія геодезичних робіт щодо видачі докум, які посв право власності та коримт зем ділянки Окр. Роботи із з\у викон без прив’язки до д геодезичної мережі Видача д актів на при приват власн у перші роки здійсн у прив до тз твердих контурів узрозх у десятки метрів. 37. Право власності на землю:проблеми поняття, ознаки, функції. Право власності на землю розглядається як суб’єктивна та об’єктивна категорія. З точки зору суб’єктивного права до визначення права власності на землю підходить ЗК. На сьогодні обґрунтовується точка зору щодо розширення змісту поняття права власності за рахунок доповнення компонентом щодо охорони землі. Як об’єктивна категорія, визначення в доктрині – Андрейцев. Розгляд права власності через правовідносини, як правого елементу. Доктриною зп – підстави набуття та припинення права власності на земельні ділянки – взаємопов’язані категорії. У суб'єктивному розумінні право власності на землю - повноваження (правомочності) суб'єктів по відношенню до землі (земельної ділянки) як об'єкта права. ч. І ст. 78 ЗК України визначає право власності на землю як "право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками9* (див. також ст. 317 ЦК України). "сукупність повноважень різних суб 'єктів (держави, юридичних та фізичних осіб) щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами" (у т. ч. земельними) Ч. 1 ст. 316 ЦК України визначає право власності загалом як "право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб". Таке визначення, на наш погляд, є більш вдалим, ніж визначення права власності через Його зміст, проте воно не відбиває всіх істотних ознак права власності і, фактично, охоплює всі речові права. На думку В. В. Носіка, у "суб'єктивном урозумінні право власності на землю необхідно розглядати як визнану в суспільстві, гарантовану Конституцією України можливість окремої особи чи іншого суб 'єкта у визначених законом межах вільно набувати на підставі власності земельну ділянку і на свій розсуд використовувати природні властивості землі для прогресивного виробництва, розподілу і використання капіталу на основі підвищення родючості грунту, задоволення інших потреб, самостійно відмовитися від власності на землю, або іншими способами розпорядитися нею, а також можливість самостійно чи через державу захищати земельну власність . На наш погляд, з метою відмежування права власності на землю від інших речових прав, з урахуванням наведеного вище право власності на землю (земельну ділянку) слід визначати як право особи на землю (земельну ділянку), що полягає у можливості найбільш повного панування над нею, з обмеженнями, встановленими законом або договором, і яке особа здійснює за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Адже право власності відрізняється від інших речових прав саме своїм обсягом - найбільш повним . Визначення права власності на землю у об'єктивному розумінні формулюється лише у правовій доктрині (в законодавстві відсутнє). В. В. Носік пропонує визначення, за яким право власності в об'єктивному розумінні - "визнана в суспільстві і гарантована Конституцією України свобода як міра можливої, необхідної чи дозволеної для громадян, юридичних осіб, держави і народу поведінки, межі якої визначаються закріпленими в Основному Законі та інших законах правомочностями, правами та обов'язками громадян і юридичних осіб, повноваженнями органів державної влади та місцевого самоврядування щодо використання землі та інших природних ресурсів, виробництва, розподілу і перерозподілу капіталу, охорони землі та інших матеріальних об 'єктів власності, захисту прав і свобод суб 'єктів власності в суспільних відносинах' 3. Вважаємо, що у об'єктивному розумінні право власності на землю слід розглядати як систему правових норм, що регулюють відносини щодо здійснення суб 'єктивного права власності на землю. У даній темі право власності на землю буде розглядатися головним чином у його суб'єктивному розумінні. Земля (земельна ділянка) як об'єкт права власності В більшості випадків, коли йдеться про суб'єктивне право власності на землю, йдеться не про власне "землю", а про "земельну ділянку", оскільки лише земельна ділянка може бути об'єктом, яким можна володіти на праві власності, річчю - "предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки'1 (ст. 179 ЦК України; див. також ст. 125 та ін. ЗК України), а отже, майном (ст. 190 ЦК України). Таким чином, усталений термін "право власності на землю" в більшості випадків фактично означає "право власності на земельну ділянку19. Ознаки права вл-ті на землю: Поєднання абсолютного характеру права власності на землю з обмеженим характером права власності (з урахуванням дотримання відповідних імперативів незалежно від форми власності на землю та земельні ділянки); обмеження – власність зобов’язує. Ч.3 ст.1 ЗК – 4 основні обмеження. Обов’язки власників земельних ділянок, передбач ст. 91, встановлення земельних сервітутів, глава 17 – обмеження, які регулюють відносини добросусідства; глава 18 – обмеження прав на землю; Характерною ознакою має бути екологізація всіх форм і відносин, що проявляється у всебічній охороні земель, у забезпеченні високоефективного використання сг угідь, у еколого-врівноваженому веденні землеробства. Публічно-правовий характер права власності на землю – відносини власності на землю та елементи змісту права власності повинні переслідувати публічного інтересу теперішнього і наступного поколінь. Земельні ділянки є самостійним об’єктом права власності та землю. Потребує корегування ч.2 ст.79 ЗК – зазначене положення суперечить чинному екологічному законодавству, оскільки в Україні діє поресурсове регулювання. Земельні ділянки як об’єкт природного походження не мають вартості, оскільки не є майном у власному значенні цього слова. Ціна виступає у вигляді капіталізованої ренти. При продажу зем діл, власник по суті продає право на одержання прибутку від її експлуатації у майбутньому. Ф-іїї права власності – теорія соціальної – поєднання індивідуальних та суспільних інтересів в процесі використання земельних ділянок. У зв’язку з цим допускаються обмеження обсягу правомочності власника аж до викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відсудження. На державу покладаються певні обов’язки: встановлення різноманітних обмежень на рівні законів, справедлива компенсація власнику усіх збитків; захист прав власника |
| Проблеми ЗП як самостійної галузі права Науково-правничі школи України, які досліджують питання ЗП та земельного законодавства |
Відділ освіти Гадяцької районної державної адміністрації Гадяцький... Провідна функція школи виявляється в тому, що вона своєю дією задає головний напрямок і зміст соціальних впливів, їхню орієнтацію,... |
| ПОЛОЖЕННЯ ПРО БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ середньої загальноосвітньої школи... Батьківський комітет школи керується у своїй роботі Положенням про батьківський комітет загальноосвітньої школи, планом роботи школи,... |
«Прощальний вечір, вечір випускний…» Класний керівник виводить одинадцятикласників зі школи на подвір’я школи. Усі стають на сходах біля школи |
| Сусь Богдан Арсентійович Публікації за останні 5 років Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Іноваційні технології навчання в сучасній дидактиці вищої школи”. – Полтава:... |
Чи готова дитина до школи ? Чи готова дитина до школи? (Комплекс методик для індивідуального обстеження рівня підготовленості дітей до школи). Укладачі: Волошенко... |
| Я І УКРАЇНА (інтегрований курс) Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1—2 класи. — К., Початкова школа. — С. 284—292. Вона розроблена відповідно до Державного... |
Мотиваційна готовність дітей до школи Дитина скоро піде до школи Як зробити так, щоб навчання дитини було не просто відвідуванням дошкільного закладу, а дійсно продуктивною... |
| Викладач НЕСИНОВА С. В «Сучасні проблеми права в Україні»: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Вибрані найкращі тези доповідей |
УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР НАУКОВО – ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ Доводимо до Вашого відома, що Національний центр аерокосмічної освіти молоді ім. О. М. Макарова оголошує набір до заочної аерокосмічної... |