МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний університет ЗБІРНИК ТЕЗ НАУКОВИХ ДОПОВІДЕЙ СТУДЕНТІВ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ


НазваМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний університет ЗБІРНИК ТЕЗ НАУКОВИХ ДОПОВІДЕЙ СТУДЕНТІВ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Сторінка6/37
Дата26.03.2013
Розмір4.3 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

ЛІТЕРАТУРА

1. Рвачёв В. Л. Теория R-функций и некоторые её приложения / В. Л. Рвачёв. – К. : Наук. думка,1982. – 552 с.

2. Рвачёв В. Л. Неклассические методы теории приближений в краевых задачах / В. Л. Рвачёв, В. А. Рвачёв.– К. : Наук. думка, 1979. – 196 с.

3. Рвачов В. Л. Про одну фінітну функцію / В. Л. Рвачов, В. А. Рвачов. − ДАН УРСР. – Сер. А. – 1971. – № 6. – С. 705-707.

4. http://rvachev.narod.ru/

Ірина Улюкаєва,

4 курс фізико-математичного факультету.

Наук. керівник: к.техн.н., доц. О. Г. Онуфрієнко
ВНЕСОК М. БОГОЛЮБОВА У КВАНТОВУ ТЕОРІЮ ПОЛЯ
М. Боголюбов – один із класиків сучасної науки. Його праці належать до численних розділів математики, механіки, фізики. У кожному з них результати, отримані ученим, є фундаментальними. М. Боголюбов є засновником радянських наукових шкіл у галузі нелінійної механіки, статистичної фізики і квантової теорії поля. Особливе місце у науковій спадщині М. Боголюбова займають проблеми квантової теорії, саме тому у роботі розглядалися дві монографії вченого: “Основы аксиоматического подхода в квантовой теории поля” та “Введение в теорию квантовых полей”.

“Основы аксиоматического подхода в квантовой теории поля” було написано разом з А. Лагуновим та І. Тодоровим. Монографія присвячена системному викладу різних напрямків аксіоматичного підходу. Перший розділ містить необхідні для подальшої роботи відомості з функціонального аналізу та теорії узагальнених функцій. У другому розділі розглядається простір векторів стану й формулюються ті принципи релятивістської квантової теорії, які не вимагають введення локальних величин: принцип інваріантності щодо групи Пуанкаре й умова спектральності. У третьому розділі викладається уайтмановське формулювання теорії локальних квантових полей і даються приклади вільних й узагальнених вільних полей. Четвертий розділ включає у себе огляд теорії розсіювання Хаага-Рюеля та її зв’язок з теорією ЛСЦ. П’ятий розділ містить деякі застосування розвиненого апарату – теорему про загальний вид інваріантних аналітичних функцій, ТСР-теорему, теорему про зв’язок спіна зі статистикою тощо.

“Введение в теорию квантовых полей” написаний у співавторстві з Д. Ширковим. Монографія присвячена викладу теорії квантових полей – завершальної глави курсу сучасної теоретичної фізики. Завдяки систематичному та послідовному характеру викладання видання придбало репутацію навчального посібника. Перша частина книги є фактично підручником для студентів старших курсів університету, що спеціалізуються у галузі квантової теорії поля, а друга частина представляє собою посібник для аспірантів та науковців. М. Боголюбов зробив вагомий внесок у розвиток статичної механіки врівноважених і неврівноважених процесів, де їм були отримані численні результати, що тепер носять його ім’я. Усі методи, якими користувався вчений, та отримані результати знайшли широке застосування у фізиці конденсованого стану й квантовій фізиці. Ідеї та методи М. Боголюбова стали фундаментом сучасної фізики й успішно використовуються при дослідженні найширшого спектру проблем: від суворого математичного рішення завдань статистичної механіки й квантової теорії поля до найважливіших прикладних робіт з теорії надтекучості й надпровідності, квантової оптики, теорії впорядкування у конденсованому стані.
ЛІТЕРАТУРА

1. Боголюбов Н. Н. Основы аксиоматического подхода в квантовой теории поля / Н. Н. Боголюбов, А. А. Тодоров, И. Т. Тодоров. – М. : Наука, 1969.

2. Боголюбов Н. Н. Введение в теорию квантовых полей / Н. Н. Боголюбов, Д. В. Ширков. – М. : Наука, 1957.

Тетяна Козачек,

4 курс фізико-математичного факультету.

Наук. керівник: к.техн.н., доц. О. Г. Онуфрієнко
ВНЕСОК М. БОГОЛЮБОВА У ФІЗИКУ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЧАСТОК
Боголюбов Микола Миколайович – радянський математик і механік, фізик-теоретик, засновник наукових шкіл з нелінійної механіки і теоретичної фізики, академік АН СРСР і АН УРСР. Основні праці М. Боголюбова з математики і механіки належать до варіаційного числення, наближених методів математичного аналізу, диференціальних рівнянь, рівнянь математичної фізики, асимптотичних методів нелінійної механіки і теорії динамічних систем. Однією з основних проблем, якими займався М. Боголюбов є фізика елементарних часток, тому у роботі була розглянута монографія, присвячена цій темі, а саме: “Аналітичний опис гальмування швидких заряджених часток” та “Математичні проблеми калібрування автоматизованих вимірювальних систем для оптичних трекових детекторів у фізиці високих енергій”.

У монографії М. Боголюбова “Фізика елементарних часток” розглядається “Аналітичний опис гальмування швидких заряджених часток”. Вона враховує одночасно систематичне гальмування і флуктуації витрат енергії через характер вірогідності непружних зіткнень і багатократного кулонівського розсіювання. Ця теорія є загальною серед аналітичних результатів, що описують гальмування швидких важких заряджених часток у речовині, і включає відомі результати Бору, Ферма, Померанчука, Янга, Бергера і Сельтзера, Пейна як відповідні граничні випадки. Детально розглянуті флуктуації витрат енергії і пробігів часток у товстих шарах речовини, де вплив пружного розсіювання на розподіл часток по енергіях виявляється найпомітнішим. Знайдено розподіл часток за довжинами пройденої у шарі речовини шляху. Виявлено узгодження одержаних аналітичних результатів з даними чисельних розрахунків методом Монте-Карло.

Викладена у роботі М. Боголюбова аналітична теорія може бути використана для аналізу експериментів. Це може бути вимірювання енергетичних спектрів часток, розподіл витрат енергії і енерговиділення (кривою Брегга), просторового розподілу часток, що зупинилися, і залежності інтегрального потоку часток від глибини і зсуву щодо осі пучка (кривої трансмісії), зокрема, для визначення з експерименту основних параметрів теорії взаємодії швидких заряджених часток з речовиною. Свого часу розрахунки зменшення глибини проникнення часток у речовину через багатократне пружне розсіювання дозволили з високою точністю визначити з експерименту значення гальмівної здатності й одного з найважливіших параметрів взаємодії заряджених часток з речовиною – середнього потенціалу іонізації. В іншому розділі “Математичні проблеми калібрування автоматизованих вимірювальних систем для оптичних трекових детекторів у фізиці високих енергій” розглядаються вимірювальні системи, що піддаються калібруванню, які пройшли вже тривалу еволюцію, засновану на розвитку методів фізики високих енергій, а також вимірювальної і обчислювальної техніки.

Побудова і експлуатація складних систем сканування, особливо систем з електронно-механічною або чисто електронною розгорткою, виявили – разом з їх високою продуктивністю – істотну нелінійність. Необхідність в обліку нелінійності в умовах відносно високого рівня шумів стимулювала розробку математичного апарату, що поєднує оптимальну обумовленість систем ортонормованих поліномів з робасними методами статистичного відсіву шумових точок. Цей математичний апарат знаходить застосування на обох етапах калібрування: визначення координат реперних хрестів і побудови перетворень калібрування. Складені за допомогою такого апарату алгоритми і програми є свідоцтвом його працездатності і практичної застосовності. М. Боголюбов завдяки своїм дослідженням у сфері фізики елементарних часток зробив великий внесок у науку, розробивши математичний апарат калібрування. Завдяки чому було розроблено та вдосконалено стандартні пакети калібрувальних програм, приладів і систем.
ЛІТЕРАТУРА

1. Боголюбов М. М. Фізика елементарних часток та атомного ядра / М. М. Боголюбов. – 1986. – Т. 17. – Вип. 5. – С. 833-1088.

2. Ремизович В. С., Рязанов М. И. Теория обратного рассеяния быстрых заряженных частиц при наклонном падении на поверхность вещества / В. С. Ремизович, М. И. Рєзанов. – М. : Изд. МИФИ, 1982.
Дмитро Майструк,

4 курс фізико-математичного факультету.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. О. В. Школа
ПРИНЦИПИ НАУКОВОГО СТИЛЮ МИСЛЕННЯ
Серед природничо-математичних дисциплін фізика посідає одне з провідних місць у вирішенні комплексних завдань навчання, виховання і розвитку молоді. Це зумовлено тим, що вона сприяє формуванню у школярів сучасних наукових уявлень про навколишній світ, розвиває науковий стиль мислення, розкриває тісний зв’язок з життям, формує їх творчі здібності. Формування наукового стилю мислення є одним з важливих чинників пізнавальної та пошукової діяльності школярів. Але озброєння учнів системою наукових знань не забезпечує автоматично водночас формування у них стилю мислення. Науковий стиль мислення – це такий рівень культури мислення, на який учні можуть піднятися тільки у результаті цілеспрямованої, спеціально організованої роботи з ними. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що проблема формування наукового стилю мислення учнів під час вивчення фізики у середній школі не є новою, вона розробляється у дидактиці і методиці фізики протягом майже 60 років. Сьогодні існує багато наукових матеріалів, у яких глибоко розкрито і проаналізовано деякі теоретичні та методологічні питання [1-3]. Проте у сучасній методичній літературі з фізики ця проблема розроблена недостатньо і шляхи її вирішення трактуються неоднозначно.

Науковий стиль мислення у широкому розумінні – це система загальноприйнятих методологічних норм розумової діяльності, вироблених у ході розвитку науки та інваріантних для всіх її областей. Стиль не є абсолютною, позачасовою характеристикою наукового мислення, він носить конкретно-історичний характер та еволюціонує разом і у зв’язку з розвитком суспільства у цілому. Стиль мислення передбачає певну цілісність, внутрішню спільність принципів. Ця єдина система принципів приймається вченими за зразок або стандарт розумової діяльності, тобто враховується її регулятивний, нормативний характер. Аналіз сучасної науково-методичної літератури дозволив виявити основні принципи наукового стилю мислення: 1. Доказовість, що спирається на емпіричні факти, та строга логіка обґрунтування тверджень (принцип пояснення). 2. Принцип спадкоємності наукових знань, який полягає у тому, що нові знання не відкидають повністю попередні, а лише обмежують сферу їх використання (принцип відповідності). 3. Динамічність поглядів, яка виявляється у критичному ставленні до власних тверджень і готовності їх змінити, якщо цього вимагають факти (принцип динамізму). 4. Намагання не просто зібрати сукупність фактів, а знайти між ними зв’язки, закон, що їх об’єднує, сформулювати теорію, яка їх пояснює і подає нові знання (принцип системності). 5. Розуміння неминучого виникнення парадоксальної ситуації у ході розвитку науки (еволюційний принцип).

Процес навчання як процес взаємодії вчителя та учнів у методичному плані носить доволі складний і багатогранний характер. Яким чином у процесі навчання фізики розвивати науковий стиль мислення учнів? Було б неправильно вирішувати це завдання шляхом включення у шкільний курс окремих логічних понять, законів тощо. Завдання полягає не у вивченні логіки у курсі фізики, а у виконанні логічних операцій під час навчання фізики. Як показує педагогічна практика, правильно побудований у методичному плані урок проходить більш ефективно і результативно, логічно пов’язана мова вчителя сприяє підтримці пізнавального інтересу та уваги школярів, розвиває їх мислення. Аналізуючи ланцюг міркувань учителя, учні пов’язують їх із власними життєвими уявленнями, досвідом, спостереженнями, у них розвивається інтерес до науки, допитливість, що загалом сприяє більш глибокому та стійкому засвоєнню навчального матеріалу. Враховуючи різноманітність пропонованих підходів у вирішенні цієї проблеми у сучасній методичній літературі, до основних шляхів ми відносимо: відмову від командного стилю навчання, показ множини взаємозв’язків об’єкта, ознайомлення зі справжніми фактами з історії науки і техніки, виховання активності та ініціативи, формування уміння ввести діалог, вироблення уміння свідомого прийняття рішень, показ шкідливості технократичних поглядів, екологічне та естетичне виховання.
ЛІТЕРАТУРА

1. Гончаренко С. У. Формування наукового світогляду учнів під час вивчення фізики / С. У. Гончаренко. – К., 1990. – 256 с.

2. Кремінський Б. Г. Формування сучасного наукового стилю мислення учнів у процесі навчання фізики : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / Б. Г. Кремінський. – К., 1997. – 201 с.

3. Ракитов А. И. Принципы научного мышления / А. И. Ракитов. – М. : Наука, 2005. – 256 с.

Вадим Колдишев,

4 курс фізико-математичного факультету.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. О. В. Школа
КРИТЕРІЇ ПЕРІОДИЗАЦІЇ РОЗВИТКУ

МЕТОДИЧНОЇ ДУМКИ З ФІЗИКИ В УКРАЇНІ
Проблема періодизації розвитку вітчизняної методики навчання фізики є не тільки історико-педагогічною, але значною мірою й методологічною проблемою. Методика навчання фізики у різні епохи розвивалась не рівномірно. Визначити періоди та етапи її розвитку означає передусім знайти переходи в її історії, революційні зрушення, які відокремлюють один період розвитку від іншого. Вирішення цієї задачі – не проста справа. Аналіз робіт відомих методистів-фізиків (О. Бугайов, М. Головко, А. Павленко, Л. Резніков, Н. Сосницька, І. Туришев) [2-4] показує, що у деяких з них зроблено спроби виділити ті чи інші періоди та етапи розвитку вітчизняної методики навчання фізики. При цьому звертається увага на два положення: по-перше, відсутня будь-яка єдина періодизація історії розвитку вітчизняної методики фізики як наукової дисципліни, і по-друге, в історичних роботах не висуваються переконливі критерії поділу історії методичної науки на періоди. Однією з причин невдач у розв’язанні цієї проблеми є спроба висунути загальну періодизацію розвитку фізики як навчального предмету у середній школі і для історії методичної науки. Разом з тим, наприкінці 80-х років ХХ століття відомий методист професор О. Сергєєв уже розробив основи періодизації історії методики навчання фізики як наукової дисципліни [3], які, між тим, потребують свого уточнення. У сучасній науково-методичній літературі ученими вже розроблено загальні методологічні принципи періодизації [1; 2]. Так, говорячи про принципи періодизації історії природознавства, виходять із урахування взаємодії двох головних складових розвитку науки, одна з яких виступає як рушійна сила наукового прогресу, яка лежить ззовні самої науки, інша – як особлива логіка її руху, яка, у свою чергу, знаходиться всередині науки і виражає її відносну самостійність.

Таким чином, при вирішенні питання періодизації історії методики навчання фізики слід виходити із внутрішніх особливостей розвитку цієї науки з урахуванням її тісного зв’язку з фізикою, методикою фізики, педагогікою, історією педагогіки і школи, психологією, розвитком суспільства. Дослідження, які нами було проведено, дали змогу висунути та обгрунтувати такі критерії, яким має задовольняти періодизація методичної науки: 1) досягнення, еволюцію та тенденції розвитку методичної думки слід розглядати у нерозривному зв’язку з тими етапами, які характеризують прогресивно-поступальну ходу суспільства; 2) принципові зміни у науці, оскільки перехід до нового періоду у розвитку наукового пізнання завжди пов’язаний з кардинальним переглядом застарілих, усталених поглядів і принципів та їх заміною більш прогресивними концепціями і теоріями; 3) докорінна зміна парадигми середньої фізичної освіти, її цілей та мети, змісту і структури, співвідношення освітніх, розвивальних і практичних задач на основі урядових постанов та рішень педагогічних форумів про розвиток, удосконалення та реформування освіти, педагогічної науки і загальноосвітньої школи; 4) виникнення якісно нової методології історії методики фізики, зумовленої кардинальними змінами у суспільстві та впровадженням її у практику історико-методичних досліджень; 5) кожен період у розвитку історії методики навчання фізики характерний своїми перспективними напрямками, течіями і тенденціями, стадіями та етапами цього розвитку; 6) наявність видатних методистів-фізиків та фізиків-педагогів, діяльність яких мала визначальний вплив на розвиток методичної думки і практику викладання фізики у середній загальноосвітній школі; 7) зміна організаційних форм науки (наукових шкіл та науково-методичних центрів з фізики), а також включення у науковий обіг нових історико-методичних джерел. Виявлення критеріїв дало можливість побудувати та обгрунтувати періодизацію вітчизняної історії розвитку методики навчання фізики як наукової галузі знань.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний...
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний...
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 21 травня 2009 року. –...
М ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний...
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
ВІДЕЙ СТУДЕНТІВ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ...
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 квітня 2012 року. –...
ДЕЙ СТУДЕНТІВ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ...
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
ЗБІРНИК наукових праць Бердянського державного педагогічного університету...
Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол №10 від 04. 05. 2012 р
Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України Сумський державний...
Запрошуємо Вас взяти участь у ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми та перспективи навчання дисциплін...
БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Друкується за рішенням вченої ради Бердянського державного педагогічного університету. Протокол №5 від 01. 03. 2006 р
1 Реалізм
Міністерство освіти і науки України ДВНЗ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ...
Тексти наукових статей, організаційний внесок у розмірі 150 грн надсилаються до 20 березня 2016 р
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка