Серія «Розстріляне Відродження»

Скачати 7.71 Mb.

Назва	Серія «Розстріляне Відродження»
Сторінка	3/55
Дата	01.04.2013
Розмір	7.71 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Література > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 55

в ¹ ' мантика вітаїзму покликана створювати ідеал сильної люди- / г/ ни, здатної змінювати світ навколо себе, виражати оптимістичне світосприйняття, активно й критично реагувати на все.

Отож, активний романтизм цієї школи бачився без драматичного нагнітання, він кликав дивитися на світ з радісною посмішкою.

М. Наєнко у своїй роботі «Романтичний епос. Лірико-ро- мантична стильова течія в українській прозі» наголосив, що романтику вітаїзму варто називати «третьою романтикою» або романтичним інтонуванням'^І.^якими розуміється потужний- пірнч^іийгтруміні., імиресіоністнчність, орнаментальність сти- лістики, патетика та наголошення, виділення за допомогою Г романтачнихіасобів якогосьепізоду, думки. подГГіищи. ) -

⁶ Хвильовий М. Пролог до книги сто тридцять дев'ятої // Літературний ярмарок. — 1929. — №9. — С. 2. -

¹ Костюк Г. Пост юності і сили. - У кн.: Костюк Г. У світі ідей і образів. Вибране. Критичні та історико-літературні роздуми 1930 — 1980. —

Мюнхен: Сучасність, 1983. — С. 214.

Хвильовий М. Лист до редакції II Культура і побут. — 1926. — № 6.

’Див.: Насико М. Романтичний епос. Лірико-романтична стильова течія п українській прозі. — К.: Наукова думка, 1988. — С. 119 — 122.

2*-9-584

20

Леся Ііізнюк

Проза А. Любченка цього періоду збагачена саме цією «третьою романтикою» і постійно намагається вирватися з реалістичного пласту. Реалістична зображальність творів поглиблена психологізмом (подекуди описовим! та освіжена

$c:\users\ocherik\appdata\local\temp\finereader11\media\image11.jpeg$

ністю та емоційністю, насичена деклараційністю. У творах спостерігається переплетення жорстокого й сентиментального, побутовості й ліризму, пульсуючої сили та пасивності.

Почавши з ліропсихологічних оповідань «Чужі», «Гор- дійко», «Тихий хутір», «Із темного передпокою», «Дні юності», письменник подає читачеві ще одне бачення «буремних» років, розробляючи проблемні теми полярності, конфліктності двох світів, старого й нового. Романтично відтворює визвольну боротьбу, створюючи ліричні образки юноі героїки в таких творах, як «Зяма», «Гайдар», «Китайська новела», «Оповідання про втечу»; активно реагує гумористичними новелками на пристосуванців до нового ладу («Кукіль», «№ 2002»).

Головним мотивом цього періоду є молодість. Це стриж- неваТсильна, об’ємна тема, що своєю яскравістю затьмарює інші. Це постійний виклик, експресіоністична заявка на невпинний рух, постійно оновлювану молодість світу, невтомне заперечення старого, заскорузлого, усталеного погляду на життя, світ. Ця незмінна межа поділяє, як правило, рідних, близьких людей. Вічний конфлікт батьків і дітей кладеться на інший, соціальний грунт. Так, ніколи не знайдуть спільної мови батько і син («Чужі»), мати й Тетянка («Дні юності»), Ян і Зося («Із темного передпокою») тощо. Світогляд, інше сприймання життя, його рухів, назавжди розрізнить Зіну й Корнієнка («Тихий хутір»), двох старих друзів («Два листи»). У всіх цих оповіданнях домінує лірично-піднесений життєствердний голос активної людини.

Романтика інтонування присутня також і в іншій тематичній групі творів цих років. Орнаментальність. уривчастість фраз, вишукана ритмомелодійна стилістика роблять манеру автора динамічною; стихія боїв, боротьби напружують, ускладнюють «емоційні цоля» персонажів «Зями», «Гайдара», «Китайської новели».

Той самий Любченко

21

Одним із класичних зразків творів цього періоду довела „Уіа сіоіогоза». в якій автор використовує обрамлення для охоплення тТзіставлення V лаконічній фо~~рмі двох відр~~і~~зкі~~в •жйтТятзнйх роківімашО^ШІННОІй~~РІ майстерно~~ скомпоновані настроєві новели). Якщо у першому, обрамлюючому кШГмТГзустрічаємосяТз персонажем, в характері якого, без сумніву, домінує настанова романтики вітаїзму. то в обрамленій новелі настрій активності (купальські пісні, ігрища) є контрастним сусідом елегійній «Осінній пісні» Петра Чай- ковського, яку грає Сюзен. Ці два настрої ніби визначають, характеризують стиль життя двох персонажів, а також є своєрідним тлом пейзажів новели. Взагалі, слід відзначити «му- чи'кяпьність» творів А. Любченка. Більшість з них пронизана певними настроями, які автор підсилює музичним інтертек- стом. Так. у «Тихому хуторі» звучить серенада Брага, в «Оповіданні про втечу» лунає музика Ґріга, в «Образі» модні серед певного прошарку пісеньки, а у «Вертепі» мало не кож- на новела має широкий мистецький, культурний.контекст, включаючи й музичний.

Активно романтичний підхід ваплітян до творчості зумовив виникнення такого особливого гатунку сатири як романтична. Ваплітянська сатирична проза тих років мала гострий характер викриття лицемірної обивательщини та пристосуванців, напівінтелігентного пласту суспільства, сформованого уже в ті часи бюрократизму. Серед промовистих прикладів «Чухраїнці» О. Вишні. «Із записок холуя» 1. Сенченка, «Об;_ рача» А. Любченка, «Іван Іванович», «Свиня» М. Хвильового.

А. Любченко йшов до «Образи» через низку напівкоміч- н_іГх~сатіір1їчних новелок «Кукіль», «м~~Г2002». «Верр.~~^н'~~^ка~~. Піро». Та якщо у цих ранніх зразках письменник послуговується анекдотичним, комічним сюжетом з іронічним забарвленням подій, то в «Образі» спостерігаємо іронію вбивчу, яка ховається за вдавано серйозною, подекуди ліричною, нарацією, коментарями та витворює, таким чином, подвійне зображення полій, портретних деталей чи характеристик персонажів: «Є люди, що люблять самі собі утворювати ілюзію страждання чи майже страждання. До них почасти належав

22

Леся Піїнюк

Кость. Є також люди, що не люблять в інших ті нахили й методи, які їм самим властиві. Відмінність чужої методи їх не зацікавить, бо вони завжди упевнені в особистій перевазі. І до таких людей почасти належав Кость» — у цій подвійності автор ніби пропонує читачеві гру розгадувань омани й правди. Також оригінальні загравання з читачем (оголення прийому) V кожномувступі-коментарі до глав, наприклад: «Пове- дінка наших героїв, може, трохи й відмінна, може, місцями занадто відверта, але треба пам'ятати, що: 1) вони в більшій чи меншій мірі дозволили були собі виткнутися з буденних футлярів, 2) вони — люди, цебто найскладніша, наймного- гранніша, найдивовижніша органічна суть, 3) вони — громадяни, що мають право так зватися не лише за республіканським переписом, але й через те, що відіграють у житті республіки не останню роль (звичайно, в міру своїх сил та здібностей)».

Попри згадану «грайливість», іронічність повісті, в ній наявні серйозні теми тих років. Частина того середовища службовців, на якому зосередилася увага Л юбченка, здебільшого «загублені», розчавлені чи вибиті із звичного життя революцією чи подіями пореволюційними люди, які, намагаючись пристосуватись, відчувають внутрішній, духовний дискомфорт, не можуть самоілентифікуватпсь. нарешті відчу- вають дегуманізацію, бездушність нового суспільства: «Людини нема — є автомат. Все обернути в машину! Геть душу! Уперто культивується огрубілість, насаджується спрощена психіка, викохуються дикунські смаки». Та ці терзання поодинокі й нечасті, за ними швидше чуєш автора, аніж Костя. Крім цих, дрібніших, мотивів, всю «Образу» ппонизує лей-

здається собі маленькою, незначною людиною, потрапляє, як їй бачиться спочатку, у вищий, інтелігентний світ. Постійне прагнення вирватись з минулого, вивищитись духовно змушує Ніну стати наївним спостерігачем, котрий має запам’ятати, вивчити правила гри, які дозволять йому бути теж гравцем та дорівнятися авторитетам. Але дорівнюватися, власне, нема кому. Світ, який в «Образі» представлений Костем та його колегами, золотосяйиою посмішкою Степана Марко-

Той самий Любченко

23

вича, складається, насправді, не зі справжніх людей, а з гнучких, які, створивши ефірну атмосферу «інтелігентності», з являються в потрібний час в потрібному місці та підбирають потрібний тон розмови. їм більше важить з’явитись на якусь розхвалену російську імпрезу й похизуватись новими черевиками в антракті, аніж розібратись у тому, що вони так жваво обговорюють та поціновують, жонглюючи сталими кліше про мистецтво, про Європу (не зайвим буде нагадати, що «Образа» писана під час розпалу літературної дискусії, в якій це найперші проблеми). Ніна починає розуміти омани цього світу, коли справді виростає, коли розуміє неузгодження Ко- стевого діла й слова, коли незакінчені, несформовані і иепо- яснені фрази про «обивательщину» та «культурність», штовхання Ніни до розплати за Костеві гріхи досягають апогею конфліктності. Казочка про справжніх людей для Ніни на цьому скінчилася. Принаймні, вона знає, що справжність полягає не в дорогому одязі, не в красивоокруглих недокшче- них реченнях, а в тому, що собою являє, людина, яка має власні думки, яка відповідальна за свої вчинки. Вона вперше у своєму житті усвідомлює право вибору: бути «річчю» або стати людиною; вперше у житті робить той вибір. Можна тверди- ти, що Ніна — одна з тих справжніх, кого вона хоті~~ла зустр~~ів ти. Крім неї, натяком на справжню людину може бути «приватний» пбрач комуніста Данилюка, котрии оминає масові святкові заходи та культпоходи па російські прем'єри: «Ніколи й не цікаво!» — заявляє він. Його думки поспішають дізнатися всі, його вчинки й безапеляційність у судженнях завжди привертають увагу. Данилюк репрезентує тип непідкупного комуніста, який не прощає гріхів. Саме його і таких як він бояться Кость та Степан Маркевич; саме Данилюк говорить Костеві про те, що його погляди «провідник обиватсльства».

А. Любченко подібно до тих вивернутих «листочків мімози» представив читачеві в «Образі» зворотний бік життя іЛю- глядів радянського апарату 20-х рр. Ця повість відразу викликала негативну реакцію прокомуністичного «Молодняка». Критик-«молодняківець» був не таким далеким від істини, сказавши, що «слова опозиціонера Хвильового найшли конкретний відбиток, художньо оформилися в живих постатях («Об

24

Леся Пізііюк

рази». —Л.ГІ.) письменника Любченка»¹⁰. Пізніше, у 30-х, автор «Образи» не раз мусив вислуховувати зауваження про недооцінку ним «української пролетарської культури і політики партії в національно-культурному будівництві України»¹¹ та докори за створення ним типу інтелігента, який викликає жаль, а не ненависть.

Найзвучнішим акордом ваплітянської прози та й всієїтворчості Аркадія Л юбченка стала лірична повість у новелах «Вертеп». Це твір, в якому письменник спробував філософськи осмислити роки станТЗВлсНнятфаініі після буремних визвольних змагань, синтезувати естетику романтики вітаїзму зі світоглядом нової людини. У невеликому за обсягом творі письменник зміг передати дух епохи в єдиному і множинному, ідею часу й простору, об’єднану моментом і вічністю, рухом постійного й динамічного, енергійного й пасивного. «Вергеи» написаний прозою відтінків, тонких мазків, в яких яскравість ліричного образу зливається з музикальністю його словесного, зву- кового й синтаксичного вираження. Поліфонічне звучання мотивів, продовження чи орнаментальне повторення їх у кожній новелі іншим персонажем, справляють, в загальному, враження вміло оркестрованої фуги.

Структурно «Врртрп» складається з десяти новелок, які, на перший погляд, тематично не пов'язані; ці новелки рухливі як кінокадри, завдяки яким можливі охоплення широкого полотна, концентрація й об’єднання різних думок, стислість дії й багатоголоса лаконічність мови персонажів. Навіть за умови, якби ці сценки з життя не були тематично пов'язані чи вмотивовані, то й тоді їхнє зіставлення, поєднання творили б нову якість. Завдяки цим «кінокадрикам», «ляль- ковим дійствам» перед очима відтворюється панорама життя цілої доби нових років. України.

Власне, дійство «Вертепу» Любченко будує у своєрідному обІВгшеннц де утворюється перша зовнішня замкненість, починаючи із «Слова перед завісою», в якому запрошується чи

¹⁰

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 55

Схожі:

1. Розстріляне Відродження Багато митців, літераторів, діячів науки не поступилися принципами, зазнаючи всіляких переслідувань, гонінь, репресій, прийняли мученицьку...	Микола Хвильовий Микола Хвильовий (*13 грудня 1893, Тростянець — †13 травня 1933, Харків) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників...
1. "Розстріляне Відродження" в історії української культури Політика українізації замінялася поверненням політики русифікації. Остаточний крах політики українізації стався у 1933 p., коли з...	Конспект уроку «Поет на грані геніальності» Мета: Ознайомити учнів з життям і творчістю письменників літературного періоду Розстріляне Відродження. Поглибити знання про письменника...
Урок по всесвітній історії у 8 класі на тему: «Мистецтво Високого Відродження в Італії» Обладнання: портрети та картини діячів Відродження, презентації, роздатковий матеріал	Вільям Шекспір — великий поет і драматург доби Відродження На попередньому уроці ми доторкнулися до мистецтва епохи Відродження. Тож перевіримо ваші знання та увагу
Доба європейського Відродження(Ренесансу), її хронологічні межі.... Лями та митцями доби Відродження; сприяти формуванню цілісного сприйняття і розуміння історико-культурного розвитку людства;розвивати...	Виконання програми відродження малих річок і водойм
Сценарій літературно-музичної композиції «Відродження» до річниці...	Серія книжок «Бібліотека вчителя інформатики» Передплатний індекс 91757

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання