1. "Розстріляне Відродження" в історії української культури

Скачати 1 Mb.

Назва	1. "Розстріляне Відродження" в історії української культури
Сторінка	1/7
Дата	14.03.2013
Розмір	1 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Культура > Документи

1 2 3 4 5 6 7

1. "Розстріляне Відродження" в історії української культури.

На початку 30-х років в Україні в цілому було подолано неписемність, широко здійснювалась підготока спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою. Але культурний розвиток проходив за умов повної ідеологізації всього суспільства, масових репресій, пе реслідувань інакомислячих, особливо інтелігенції. Політика українізації замінялася поверненням політики русифікації.Остаточний крах політики українізації стався у 1933 p., коли з посади наркома освіти було усунено Скрипника, який незабаром покінчив життя самогубством.
До України прибув П. Постишев разом з тисячами партійних функціонерів. Вони посіли всі керівні посади в республіці і почали виконувати завдання Сталіна. Було різко скорочено кількість українських шкіл. Відбулися зміни української абетки, граматики і словника (вони відтепер наближалися до російських), скорочувався відсоток українських учителів.
Багатьом ученим навішували ярлики «войовни чих фашистів», «махрових представників українсь кої націоналістичної контрреволюції». У 1931 р. було заарештовано М. Грушевського, а установи, якими він керував, — розігнано. Лідера українських істориків-марксистів М. Яворського було заслано на Соловки, де він загинув.
У листопаді 1933 р. П. Постишев похвалявся, що лише з Наркомату освіти «вичистили» біля 300 уче них і письменників. 13 травня 1933 р. покінчив життя самогубством відомий письменник-новатор Микола Хвильовий.
У тому ж році за надуманими звинува ченнями було заарештовано Остапа Вишню, М. Ялово го, М. Ірчана та багатьох інших. Було припинено діяльність ряду науково-дослідних інститутів та уста нов. Протягом одного 1933 р. від наукової роботи було усунено 1649 осіб. У середині грудня 1934 р. у справі так званого «Ук раїнського центру білогвардійців-терористів» було засуд жено до розстрілу 28 представників творчої та наукової інтелігенції, серед яких письменники М. Лебединець, 0. Близько, Г. Косинка, літературознавці Р. Шевченко,Терещенко та ін.
У 1935 р. були «викриті» «Всеук раїнський боротьбистський центр» та інші «антира-дянські організації». Жертвами репресій стали М. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник, В. Шдмогильний, В. Поліщук, Г. Бнік та багато інших діячів культури. Протягом 1934—1938 pp. було заарештовано понад половину чле нів та кандидатів-стажистів Спілки письменників Ук раїни (97 із 193). У цілому жертвами репресій стали біля 500 українських письменників.
Було знищено всесвітньовідому школу художника-монументаліста Михайла Бойчука (1937 p.), репресо вано акторів театру «Березіль» на чолі з Лесем Кур-басом. Не було галузі української культури, якої б не зачепили репресії.
Було перероблено український правопис, наближе но його до російського. Закрились також всі українські школи та видання за межами України. Фальсифіку валась історія України. У 1938 р. запроваджується обов'язкове вивчення російської мови в усіх школах України.
Митці, українські науковці, що залишилися в живих, змушені були мовчати і без найменшого на тяку на критику зображати минуле й сучасне, про славляти більшовицьку партію, Сталіна. За цих над звичайно складних соціально-політичних умов письмен ники республіки зберегли українське художнє слово, а також можливості для відродження української літе ратури в майбутньому.

2. Порівняйте специфічні особливості мистецтва бароко в Лівобережній Україні та на західноукраїнських землях.
В Україні мистецтво барокко роздвоїлося: в Західній Україні (Підляшшя, Галичина, Волинь, Поділля) воно зберегло форми єзуїтського барокко, що залишилося ближчим до свого першоджерела; в Центральній та Східній Україні (Слобожанщина та Чорномор'я) воно сильно модифікувалося й набрало зовсім оригінального забарвлення — т. зв. козацького бароко. Різниця між цими двома галузями в основі одного стилю особливо яскраво виявляється в архітектурі, менше — в скульптурі, хоч добре помітна в скульптурі декоративній; найменше її знати в малярстві.
Головним центром ремесла й мистецтва в добу бароко в Україні зоставався Львів.
Тоді у Львові увійшло до вжитку загальне бажання оздоблювати церкви вівтарями, зробленими скульпторами, так що й замість мальованих ікон між пишною скульптурною орнаментикою вставляються скульптурні чи рельєфні ікони.
Крім скульпторів, різьбярів каменю, працювали в Західній Україні також скульптори — конвісарі або людвісарі. Так називалися відливачі з металу.
На Східній чи в Центральній Україні, де скульптура набула дикого значення головним чином як декорація пишної архітектури козацького бароко, вона різниться більше матеріалом скульптури, ніж стилем виконання. Коли в Західній Україні скульптори різьби працювали головно в камені, майстри козацького бароко різа переважно з дерева. Різали цілі постаті й рельєфи, іноді складні композиції.
Ще більше, ніж фігуральна скульптура, в Центральній та Східній Україні розвинулася орнаментальна дерев'яна різьба: обрамлення ікон, вівтаря і навіть цілі іконостаси. Якраз у добу бароко іконостаси, що раніше в церквах були невисокі, розвинулися в цілу багатоярусну стінку, що перегороджувала церкву, підіймаючись вгору аж до висоти найвищої церковної бані. Барокові багатоярусні іконостаси іноді являли собою густо різьблені високі стіни, що складалися з колон, арок, архітравів, які разом із тим служили обрамуванням ікон, але при тому пишалися іноді тонкою вибагливою різьбою.
Самі іконостаси в добу бароко стали незвичайно вибагливими й фантастичними. Поділи на ряди чи яруси ікон ошатною різьбою часто проводилися не рівними поземними лініями, але зигзагуватими, що підіймалися та спускалися й виступали вперед та відступали назад, так що й сам іконостас одними частинами виступав на церкву, іншими — відступав у глибину до вівтаря. Різьба іконостасів часто бувала позолочена і справляла враження тонкої й вибагливої мистецької праці. Декораційна орнаментальна скульптура дуже пишно розвинулася на Україні в часах барокко й силою інерції трималася й далі, розвивалася ще на протязі майже цілого XVIII ст., коли важке й пишне барокко відступило перед новим легким та галантним стилем цього галантного віку.

3. Охарактеризуйте своєрідність українського бароко.
Наприкінці XVI ст. в Італії, в результаті кризи гуманістичної ренесансної культури, на зміну стилю Відродження прийшов стиль бароко.
В Україні бароко набуло своєрідних особливостей, зокрема, у цей стиль були привнесені традиції народного мистецтва. Найбільш яскраво цей самобутній стиль проявився в архітектурі Лівобережжя і Слобожанщини, возз'єднаних із Росією (1648—1654 pp.).
На західних землях України, що залишилися під владою польських магнатів, архітектура розвивалася в іншому напрямку. Тут були замовники з іншими смаками й вимогами, іншими були й архітектори (частіше іноземці), іншими були традиційні прийоми будівництва й будівельні матеріали, до того ж на той момент посилювалася політика католицької експансії. Саме цією політикою пояснюється будівництво великої кількості католицьких монастирів у Галичині, на Поділлі й Правобережжі, на Волині.
Після возз'єднання України з Росією почався новий етап в історії української архітектури. На возз'єднаних землях активно зводилися міста, розвивалися ремесла, торгівля, формувався новий уклад життя. З Правобережної України, Що залишилася під владою Польщі, на Лівобережні землі потягнулися цілими селами й містами переселенці. Західні центри української культури — Львів, Луцьк, Острог поступово втрачають своє значення, поступаючись місцем Києву, Чернігову, Переяславу, Полтаві й новозбудованим містам — Харкову й Сумам.
Повсюдно починається будівництво церков, православних монастирів, будинків козацької старшини — тепер вони стають основними замовниками. Якщо раніше кам'яні будинки були поодинокими, то тепер їх зводять масово.
Однією з причин, що сприяла розвитку нового архітектурного стилю, стало те, що український народ зруйнував практично всі католицькі будівлі й палаци ненависних йому польських магнатів. Тому стає цілком зрозумілим, чому нові будівлі не повинні були повторювати або нагадувати католицьке бароко. У зв'язку з цим українське бароко швидко виробило свої стильові особливості, включаючи в себе деякі риси російської архітектури, що виразилися в характері декору.
Нові міста Наддніпрянщини й Лівобережжя, на відміну від європейських міст, які зберігали регулярність вулиць і тісне розташування будинків, мали садибний характер. У придніпровських містах був запроваджений принцип давньоруського планування — радіально-порядковий, що мав мальовничий характер.
Найбільш яскраво й самобутньо стиль українського бароко проявився в XVII — на початку XVIII ст. у культовому зодчестві. Майстри прагнуть створювати виразні, вражаючі образи. Будуються монастирські собори, що за типом ближчі до традицій давньоруської архітектури, інші церкви — до типу українських дерев'яних церков. До першого типу належать давньоруські святині: київський Софійський собор, собор Єлецького монастиря в Чернігові і, особливо, Успенський собор Печерського монастиря, який здавна вважався найпопулярнішою будівлею на Русі. Усі ці споруди мали хрестокупольний тип, після відновлення (XVII ст.) вони були «прикрашені» бароковим «одягом»: фасади збагатилися декором, з'явилися прибудови, надбудувалися верхи. Одним із найстаріших зразків такого типу є собор Троїцького монастиря в Чернігові.
У зв’язку з тим, що і в Україні, й у Росії працювали україно-російські бригади будівельників, то в культовому зодчестві України присутні елементи пластики й декору російської архітектури, а в Росії композиційні риси української архітектури, яскравим прикладом чого є московська Надвратна церква Новодівочого монастиря.
У XVII ΧVΙΙΙ ст. у монументальному зодчестві Києва. Лівобережжя України яскраво проявитися риси українського бароко. Він знайшло прояв у конструктивних особливостях, декорі. Але головна особливість стилю це почуття пропорції, розкриття внутрішньою простору що не порушує зовнішніх форм.
У XVIII ст. в архітектурі Західної України продовжував розвиватися стиль бароко з рисами, характерними для пізнього бароко в архітектурі Італії Польщі й Австрії. До початку XVІІІ ст.. різко посилилася католицька експансія і українське духівництво прийняло унію.
4.Український літературний модерн

Літературний модерн в Україні як явище культури виник із протистояння двох поколінь батьків-синів, культурників-українофілів та бунтівників - модерністів. Ідейний конфлікт поколінь виявлявся у прихованій полеміці Івана Франка та Лесі Українки, відкритому протистоянні Сергія Єфремова та Ольги Кобилянської. Традиціоналісти, лідери реалістичного напряму, не сприймали нову естетику модерну та відмовлялися співпрацювати з представниками нової течії. Так, І.Нечуй-Левицький не підтримав проект М.Вороного, а Панас Мирний - М.Коцюбинського.

Важливою рисою літературного модерну в Україні як культурного явища було створення жіночої мистецької традиції. Письменниці-модерністки гострице відчували застійність українського літературного процесу та усієї духовної атмосфери в суспільстві, що пояснювалося "більшою залежністю жінки, тіснішими рамками, в які завжди заганяє жінку патріархальне суспільство". Наприкінці XIX ст. постає ціла плеяда українських авторок: Наталя Кобринська, Наталка Полтавка (Надія Кибальчич-Симонова), Любов Яновська, Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка (Людмила Василевська), Грицько Григоренко (Олександра Судовщикова-Косач), Людмила Старицька-Черняхівська, Надія Кибальчич, Христина Алчевська. Культовими постатями в жіночій традиції української модерної літератури виступали Леся Українка та Ольга Кобилянська.

Першим з українських модерністів можна назвати Михайла Коцюбинського. Як письменник він формувався під впливом українського реалізму (творів І.Нечуя-Левицького, П.Мирного) та французького натуралізму Гі де Мопассана. Для творчої манери М.Коцюбинського характерний був тонкий психологізм у відображенні соціальних конфліктів. Його ранні твори "П'ятизлотник", "Ціпов'яз", "Дорогою ціною" присвячені зображенню життя малоземельного селянства. Поступово М.Коцюбинський позбавляється чужих впливів і знаходить свій власний шлях в літературі. Він відходить від реалізму та етнографізму письменників-традиціоналістів, його цікавлять не стільки подробиці, сюжет, деталі, скільки загальне враження, проникнення у внутрішній світ героя, психологію вчинків. Імпресіоністський характер мають різні твори письменника: "Сміх", "Intermezzo", "Коні не винні", "Хвала життю". В не закінченій повісті "Fata morgana" органічно поєднувалися риси реалістичного та імпресіоністського зображення соціальної дійсності. Імпресіонізм М.Коцюбинського виявлявся у поєднанні краси людини і природи, про що свідчить його поетична повість "Тіні забутих предків" (1911), написана на унікальному етнографічно-фольклорному матеріалі Гуцульщини.

Леся Українка виступає фундатором інтелектуального напряму українського літературного модерну. Філософічність, раціоналізм, висока абстрактність образів та символіка мови, психологізм, модерна лексика, якою вона збагачувала українську літературу, це неповні риси її творчої манери. Знання мов, обізнаність з новітньою європейською літературою обумовили ще одну рису її творчості - свідомий європеїзм. Творчою вершиною поетеси стала драма-феєрія "Лісова пісня", яка стверджує ідеали високої духовності, гармонії і краси, і лише той народ, який зберігає ці ідеали, може вижити.

Незважаючи на ідеологічні розходження, І.Франко в 1898 р. змушений був визнати, що "від часу шевченкового "Поховайте та вставайте...", Україна не чула такого сильного, гарного та поетичного слова...!"

Буковинську письменницю Ольгу Кобилянську критик і опонент С.Єфремов визначав, як "символістку", яка "з усіх письменників нового часу найближча до модерністських європейських напрямів". Вирішальний вплив на формування творчої свідомості буковинської письменниці мав Ф. Ні шле, його філософія індивідуалізму з культом "надлюдини". В творах О.Кобилянської з'являються образи нової жінки з їх прагненням порвати з патріархальними путами, буденщиною, піднятися до висот духу (новели "Природа", "Меланхолійний вальс", "Некультурна").

На початку XX ст. український модерн почав оформлюватися організаційно як певний літературний рух. Неформальні гуртки однодумців і послідовників утворювалися навколо М.Коцюбинського, Лесі Українки, В.Стефаника. Перше формальне об'єднання українських модерністів - товариство "Молода муза" виникає у Львові в 1906 р., до якого увійшли письменники і поети М.Яцків, В.Пачовський, Б.Лепкий, П.Карманський, композитор СЛюдкевич, критик М.Євшан. Вони свідомо проголошували "нове мистецтво", свої естетичні принципи "нової краси", мистецтва для мистецтва, сповідуючи містицизм, естетизм та натуралізм. "Українська муза" видавала свій журнал "Світ".В 1909 р. товариство "Молода муза" припинило існування. В 1909 р. в Києві був заснований перший журнал українського модерну "Українська хата", що проіснував до 1914 р. Організаторами його став поет Микита Шаповал (літературний псевдонім - "Сріблянський").

5. Охарактеризуйте діяльність гетьмана Павла Скоропадського у сфері розвитку української культури.
Національно-культурна політика П. Скоропадського. Найважливішим досягненнями гетьманату характеризувалася національно-культурна політика. Новою владою були здійснені спроби українізації державного апарату і системи освіти:
- поряд із російськими гімназіями утворювалися українські, яких восени 1918 р. нараховувалося 150;
- був прийнятий закон про обов'язкове вивчення української мови і літератури, історії та географії України;
- відкрилися нові українські університети, перші з який - у Києві і Кам'янець-Подільському;
- у російськомовних університетах - Київському, Харківському, Одеському почали працювати кафедри української мови, літератури, історії та права.
24 листопада 1918 р. була відкрита Українська Академія наук, першими академіками якої стали відомі вчені Д. Багалій, А. Кримський, В. Вернадський, В. Косинський та ін. Президентом УАН був обраний В. Вернадський. В Українській державі були організовані Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний історичний музей, Український національний театр під керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса, Державний симфонічний оркестр, Українська державна капела тощо.
Йшов процес українізації народної освіти, створення української національної школи, який започаткувала Центральна Рада.
За часів владування П. Скоропадського була створена мережа національної вищої школи. При міністерстві народної освіти під керівництвом академіка В. Вернадського виникла комісія у справі вищих шкіл та наукових інституцій.
Услід за відкриттям Київського і Кам'янець-Подільського державних українських університетів на черзі стояло заснування таких же університетів у Харкові, Катеринославі та Одесі. Готувалося відкриття університету в Полтаві.
На час гетьманату припадає створення Української Академії наук.
Видатний вклад у справу створення Академії вніс академік В. І. Вернадський (1863—1945).
Значним здобутком у царині культури стало відкриття у серпні 1918 р. Національної (академічної) бібліотеки України. У ній збиралися всі пам'ятки духовного життя українського народу — як рукописні, так і друковані (всього понад 1 млн. томів). Були засновані також національний архів України, національна галерея мистецтв, український історичний музей.
У 1918 р. Панас Саксаганський організував у Києві Народний театр. На його основі 1922 р. було створено український драматичний театр ім. М. Заньковецької, у творчому житті якого П. Саксаганський брав найактивнішу участь.
6.Укр. живопис доби модерну.

Модерн як новий культурно-історичний напрям в Європі виникає в середині 90-х рр. XIX ст. Основними його рисами були декоративність, опертя на культурну спадщину бароко, рококо тощо, втілення національного колориту і традицій народного мистецтва.

Основною причиною появи нового стилю був перехід від патріархально-аграрно-ремісничого до індустріально-урбаністичного суспільства. Розвиток промисловості сприяв виникненню нових технологій і матеріалів (бетону, залізобетонних конструкцій, використання металу в масовому житловому будівництві).

Важливу роль у формуванні нового стилю відіграв соціальний чинник, пов'язаний з динамічними процесами урбанізації. Відтік населення з сіл, зростання міст, інтенсивне житлове будівництво, забудівля великих міст, культ машин, техніцизм - усе це створювало передумови для виникнення нових форм мистецтва. На зміну аристократичної культури столичних центрів і панських маєтків ішла нова демократична культура міст. Салони як центри аристократичної культури поступаються демократичним клубам, народним домам, великим концертним залам. Мистецтво набуває серійного характеру та великих форм, організується за фабричними зразками.

Психологічні мотиви виникнення модерну пов'язували із руйнуванням традиційного аграрно-патріархального способу життя, патріархальних цінностей, кризою селянської свідомості, виникненням "розривів" у свідомості, що вело до протиставлення класичних традицій і модерних впливів в повсякденному житті, побуті, в настроях суспільства. Колективістська, патріархальна свідомість поступалася індивідуалізму, притаманному індустріальному суспільству.

Формуванню стилю архітектурного модерну в Україні сприяла діяльність великих архітектурно-будівельних фірм, які опановували нові інженерні рішення та модерні технології (В.Ніколаєва та В. Городець кого у Києві, О.Гінзбург, І. та С. Загос-кіних у Харкові, І.Левинського, Е.Жиховича у Львові).

Архітектурний модерн в Україні репрезентований чотирма основними тенденціями: І) декоративізм (модернізація архітектурної спадщини); 2) національний стиль; 3) раціоналізм; 4) стиль сецесії на західноукраїнських землях.

Класичним зразком українського архітектурного модерну став будинок "з химерами" архітектора В.Городецького по вул. Банковій. Збудований в 1901 - 1903 pp. в експресивному стилі неоромантизму, він являв собою перехідний тип між особняком та прибутковим будинком. Зовнішній вигляд будинку творив єдиний ансамбль з вишуканими модерними інтер'єрами. Фасад був прикрашений колонами, що увінчувалися пластичною композицією екзотичних звірів, які мали демонструвати переваги нових будівельних матеріалів та технологій.

До найвидатніших прикладів палацевої архітектури в Україні належать царський палац в Лівадії, збудований в 1910-1911 pp. в неоренесансному стилі архітектором М.Красновим. До кращих зразків архітектури модерну з неоренесансними рисами належить "Ластівчине гніздо", збудоване архітектором О.Шервудом у 1912 р.

Однією з найефектніших споруд у Києві в стилі модерн з елементами італійської неоготики став збудований в 1902-1905 pp. за проектом архітекторів О.Кобелєва та О.Вербицького Державний банк по вул. Інститутській. Будинок становив органічну єдність внутрішніх пишних інтер'єрів, прикрашених ліпниною й розписами, та зовнішньою архітектурою з використанням граніту і декоративної пластики.

У формах неокласицизму з впливом античних зразків в 1904-1906 pp. була збудована Міська бібліотека в Одесі за проектом архітектора Ф.Нестурха. Фасад будівлі прикрашений портиком з іонічними колонами, верхню частину вінчають шість каріатид в античному дусі з манускриптами, книжками та вінками в руках. Ці елементи класицизму вдало поєднувалися з модерністичними знахідками - вікна двох поверхів бібліотеки об'єднувалися спільними наличниками. В Києві неоампір був представлений спорудами Педагогічного музею (1909-1911 pp., архітектор П.Альошин) та Пасажу (1913-1914 pp., архітектор П.Андрєєв).

В традиціях пізнього неоренесансу збудований у 1913 р. за проектом архітектора В.Рикова комплекс приміщень Марийської громади сестер-жалібниць в Києві. Центральний портал прикрашений венеціанськими вікнами з колонами, між якими містяться античні статуї роботи скульптора Ф.Балавенського.

Важливим доробком українського модерну було створення національного стилю в архітектурі, в якому співіснували дві тенденції - стилізація під народну архітектуру та відродження традицій українського бароко.

Поштовх до формування національного стилю поклав конкурс проектів на приміщення земства, перемогу на якому серед визначних майстрів виборов молодий митець В.Кричевський. За його проектом у 1903- 1908 pp. збудований будинок Полтавського земства. Центром композиції є хол з парними сходами, оточеними колонадою другого поверху, та великий зал засідань, прикрашений орнаментами та живописом художників С.Васильківського і М.Самокиша. Виконані ними живописні полотна набувають патріотичного змісту та національного пафосу, проголошуючи ідеї демократичного самоврядування ("Вибори полковника Пушкаря"), захисту рідного краю ("Козак Голота"), економічних та торговельних зв'язків ("Чумацький Ромоданівський шлях"). На фасаді зображені шити з гербами козацьких полків Полтавщини, чудово різьблені двері оздоблені орнаментом на тему "Дерево життя". Ця пам'ятка українського модерну в національному стилі виступала зразком синтезу мистецтв, що відповідало давнім архітектурним традиціям українського народу.

У національному стилі збудовано в 1911 - 1913 рр. (архітектори К.Жуков та М.Пискунов) Харківське художнє училище, у 1916 - корпус водолікарні Миргородського курорту (архітектор В.Зуєв, художник О.Сластьон). Під впливом традицій козацької церковної архітектури в 1902-1906 рр. була збудована Покровська церква в с. Пліщивці на Полтавщині (архітектор Кузнецов), яка повторювала форми шедевра дерев'яної архітектури козацької доби - Троїцького собору в Новоселиці (нині Новомосковськ, Дніпропетровська обл.). Будинок лікарні Сольського у Львові, збудований за проектом архітектора ОЛушпинського, репрезентував модернізовані традиції гуцульської народної архітектури.

Третій напрям в архітектурі українського модерну - це раціоналістичний модерн. Для нього притаманними були стриманість, аскетизм, мінімізація щодо прикрас та оздоблення, переважно геометричні форми.

Видатним взірцем раціоналістичного модерну став збудований (архітектор Г.Гай) у 1908-1912 рр. Бессарабський ринок у Києві. Він став першим критим ринком в Україні, що відповідав модерним стандартам: оригінальна шарнірна конструкція, новітнє технологічне обладнання, що давало змогу зберігати продукти, подання води, вентиляція, опалення. Металеві арки-ферми, скло, великі вітрини, висота залу (по центру 32 м), простір вражали величчю і демонстрували нові матеріали та технології. В цій споруді поєднувалися модерні, раціоналістичні форми з національними мотивами. Так, фасад будівлі прикрашений великими вітринами традиційної та аркової форми, рельєфами скульпторів Т.Руденка та О.Теремця, кованими квітами, орнаментами з цегли. Вражає металопластика на ґратах воріт, де зображені зграї качок, над воротами - бичачі голови, що відбиває народні мотиви, які природно поєднувалися з модерно-раціоналістичною стилістикою.

Стиль сецесії, що виникає на західноукраїнських землях, поєднував елементи модерну та народної архітектури українського Заходу. Типовим варіантом української сецесії є приміщення банку "Дністер" у Львові, збудоване в 1905-1906 рр. (архітектор І Левинський та ін.). Силует його нагадує традиції народної архітектури Карпат, споруда оздоблена ліпниною та майолікою під впливом гуцульської кераміки. У формах сецесії витриманий особняк лікаря Панчищина у Львові. Збудований в 1915 р. (архітектор ОЛушпинський), він органічно поєднав модерн і традиції гуцульського різьблення.

Сецесія як національно орієнтований стиль в архітектурі свідчив про зростання національної свідомості українського населення в західноукраїнських землях на початку XX ст. внаслідок модернізації політичного життя та динаміки економічного зростання.
7. Охарактеризуйте украї́нський архітекту́рний модерн

УАМ — один з українських оригінальних архітектурних стилів. Виник на початку XX століття. Існував і розвивався протягом майже 40 років (з 1903 по 1941 роки). В основі УАМ лежать народні традиції хатнього і церковного будівництва і досягнення української професійної архітектури і перш за все барокової , вплив якої, починаючи з 1910 — го року було помітним і навіть зростаючим. Сильним був також вплив європейського модерну.

Етапи розвитку УАМ

В. Чепелик виділяє три етапи у розвитку українського архітектурного модерну

1.1903 — 1917 — період бурхливого розвитку УАМ. Два різновиди — народний стиль (романтизм) і раціоналістичний модернізм (більш стриманий). Декор у архітектурі будівель був інтенсивний, живописний, у ньому були розвинені народні теми, збагачені мотивами, що прийшли від європейської архітектурної традиції.

2.Постреволюційний час. Після окупації України більшовиками, багато-хто з діячів УАМ опинилися в еміграції. Багато-хто підпадав під арешти і цькування з політичними обвинуваченнями. Під загрозою розправи де-хто відмовлявся від своїх поглядів на УАМ. Магістральними напрямами розвитку архітектури 1920-1930-х pp. стають раціоналізм та конструктивізм. УАМ має значно менше поширення, але і в ньому на цей час триває велика робота з пошуку нових типів жител й громадських споруд.

3.1934 — 1941 роки. Певне пожвавлення у розвитку УАМ, але утиски продовжилися. Утиски стали одним з факторів, що припинили розвиток УАМ.

Після 1941–1945 років елементи УАМ використовувалися окремими архітекторами, але їхні роботи нечисленні і маловідомі.

Центри розвитку УАМ

Виділилося кілька центрів розвитку УАМ.

Київський центр

Першим будинком, спорудженим у Києві у стилі УАМ, стає дім І. І. Щітківського на вул. Полтавській, 4-а (1907–1908 pp.). Цей рядовий двоповерховий будинок був виконаний у дереві й обличкований цеглою, мав плаский фасад у сім вікон на поверх.

Саме у Києві було вперше побудовано споруду інженерного призначення у стилі УАМ — будинок міської очищувальної станції на Саперній слобідці (архітектор М. О. Даміловський).

Для архітектури Київського центру характерним є те, що тут більш розвинутий раціоналістичний напрям УАМ.

Львівський центр

Колишня клініка Солецького, в архітектурі якої використовувалися народні гуцульські та закопанські мотиви, архітектор Олександр Лушпинський

Докладніше: Гуцульська сецесія

Львівські архітектори вироблювали місцеві варіанти УАМ, в якому регіональні особливості передували тим, що долинали зі сходу України. Разом з тим досить красномовним стає бажання львівських митців хоча б частково підхопити та розвинути деякі характерні форми народностильової архітектури Наддніпрянщини зокрема трапеційні прорізи у порталах та вікнах, хоча ці теми в Галичині так і не стали настільки панівними, як це ми бачимо в Центральній та Східній Україні.

Найвідомішою спорудою в цьому стилі у Львові є будинок страхового товариства «Дністер» (вул. Руська, 20), споруджений за проектом архітектора Івана Левинського.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі:

Микола Хвильовий Микола Хвильовий (*13 грудня 1893, Тростянець — †13 травня 1933, Харків) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників...	Серія «Розстріляне Відродження» Збірка вибраних творів Аркадія Любченка (1899-1945) відкриває нову серію видавництва «Смолоскип» «Розстріляне Відродження». Твори...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ... Дисципліна «Історія української культури» в системі підготовки сучасного фахівця вищої категорії. Предмет, об’єкт, основні проблеми,...	1. Розстріляне Відродження Багато митців, літераторів, діячів науки не поступилися принципами, зазнаючи всіляких переслідувань, гонінь, репресій, прийняли мученицьку...
Урок по всесвітній історії у 8 класі на тему: «Мистецтво Високого Відродження в Італії» Обладнання: портрети та картини діячів Відродження, презентації, роздатковий матеріал	Лекція Національно-культурне відродження в Україні та його занепад (1917-1939 рр.) Національна революція в Україні призвела до колосального злету національного самоусвідомлення народу, духовного піднесення її інтелігенції,...
За часів відродження української культури необхідним є і знання тих... Органічно розвиваючись, ці культурні набуття сприяли існуванню української нації у її важкі історичні часи, підтримували дух народу...	УКРА Ї Н А ВИКОНАВЧИЙКОМ І Т Е Т БЕРДЯНСЬКО Ї М І С Ь К ОЇ РАДИ ЗАПОР... З метою забезпечення духовного, морального і фізичного здоров’я молоді на прогресивних українських звичаях і традиціях, відродження...
Конспект уроку «Поет на грані геніальності» Мета: Ознайомити учнів з життям і творчістю письменників літературного періоду Розстріляне Відродження. Поглибити знання про письменника...	Таблиці Фактори, які впливали на розвиток української культури в 1917 1921рр Багато представників української творчої інтелігенції увійшли до складу УЦР, органів управління Української держави П. Скоропадського,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання