|
|
Скачати 2.64 Mb.
|
|
Спілкування - це процес взаємодії між людьми, в якому вібувається обмін інформацією, досвідом, уміннями й навичками, результатами npaці. У більш вузькому розумінні - це процес обміну інформацією та досвідом, невід'ємний i дуже важливий аспект людського існування, важлива передумова формування людини як соціальної icстоти, здатної до співіснування з подібними до себе. Водночас спілкування є необхідною передумовою існування суспільства. У процесі спілкування досягаються організованість та єдність дій окремих індивідів, здійснюється інтелектуальна взаемодія, наприклад професійна, формуються спільні інтереси та погляди, досягається взаєморозуміння, узгодженість дій, згуртованість i солідарність, без яких неможлива колективна діяльність. Спілкування може бути не тільки засобом, а й метою, процесом інформаційного обміну, внаслідок чого відбувається збагачення досвідом. Через спілкування проходить навчання й виховання людини, засвоєння нею різних форм соціального досвіду. Водночас саме у спілкуванні виявляють себе й розкривають риси й властивості людини, її внутрішній світ. Правдиво французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері вважав "poзкіш людського спілкування" одним з найвищих людських благ, яким, звичайно, треба вміти користуватися. Людське спілкування здійснюється в piзних формах i за допомогою piзних засобів, які є невід᾽ємним чинником культури i постійно вдосконалюються та збагачуються. Розділ II. Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності Спілкування може бути прямим - у процесі безпосередніх контактів між партнерами та опосередкованим - коли між учасниками спілкування наявна певна просторово-часова дистанція. Пряме спілкування - це спілкування між членами певного колективу, між керівником і підлеглими, учителем, викладачем і учнями, студентами, курсантами на роботі, на заняттях, спільних зібраннях - між фахівцями чи службовцями однієї ланки. Опосередковане спілкування здійснюється завдяки літературі, творам мистецтва чи витворам культури і має надзвичайно важливе значення для збагачення відносин людини зі світом: людина може усвідомити свою єдність зі світом, суспільством, відчути себе його частиною. Виділяють такі форми професійного спілкування:
Уміння спілкуватися, дотримуватися певних норм і правил спілкування у різних місцях, зокрема фахового спілкування, є невід'ємною складовою мистецтва життя, важливим показником нашої культури. Особливе значення культура й мистецтво спілкування мають для тих людей, для яких спілкування є невід'ємною складовою їхньої професійної діяльності, тобто для вчителів, лікарів, дипломатів, політичних діячів, керівників різних рівнів, юристів, військовослужбовців, працівників комунальних установ та інших. За умов демократичного суспільства, коли кожна людина має право на вільне висловлювання своїх думок і переконань, особливого значення набуває культура дискусій і ведення діалогу. Це вміння не тільки стисло й чітко формулювати свої думки, доводити їх слушність і переконувати у цьому інших - проводити так званий "мозковий штурм", але й уміння терпляче вислухати свого опонента, поважати його позицію, ставити інтереси справи вище від особистих симпатій чи антипатій. На жаль, цих простих правил не завжди дотримуються нині в нашому житті. Комунікація (лат. сотпшпісо - спілкуюсь із кимось) - спілкування, передача інформації; масова комунікація - процес інформування широких мас із використанням технічних засобів, так звана мас-медіа. Це спілкування, Українська мова фахового спрямування повідомлення, передавання інформації, думок, почуттів, волевиявлень людини мовними засобами. Комунікація складається з комунікативних актів, у яких беруть учать комуніканти, тобто ті, що здійснюють мовну діяльність у різних формах мовного спілкування. Є три групи правил спілкування:
Світське спілкування визначається "кодексом ввічливості". Він реалізується в правилах такту, симпатії, доброзичливості, схвалення, згоди, великодушності. Сутність світського спілкування - антипода ділової комунікації - у його безпредметності: люди кажуть не те, що думають, а те, про що узвичаєно розмовляти в подібних ситуаціях. Власне, світське спілкування здійснюється задля того, щоб продемонструвати іншим і переконатися самому, що учасники бесіди володіють правилами пристойності. У разі виникнення суперечки слід виявити вміння коректно дискутувати. Будь-які спроби вийти за межі пристойності господар повинен вправно припинити і перевести гостру розмову на іншу тему. Ділове спілкування здійснюється теж за певними правилами, які є не самоціллю, а засобом забезпечення ефективного обміну думками, намірами, програмами діяльності. 3. Самопредставлення. Специфіка цих правил - вони не є обов'язковими. Виконання чи ігнорування їх пов'язане з особистим успіхом окремих учасників спілкування. Такі правила нерідко індивідуалізовані. Американський психолог Дейл Карнегі пропонує шість правил, дотримуючись яких можна сподобатися співбесіднику:
114 Розділ II. Тема 1. Спічкувашія як інструмент професійної діяльності 6. Переконуйте вашого співрозмовника в його значущості й робіть це щиро. Як бачимо, ці поради згодяться для звичайної зустрічі, бесіди, але повністю аж ніяк не можуть бути використані у професійних перемовинах, спорах, дебатах, при полеміці. 1.2. Невербальні компоненти спілкування. Роль погляду у діловому мовленні Засоби спілкування поділяють на словесні (вербальні) і несловесні (невербальні). Найуніверсальнішим і найефективнішим засобом інформаційного зв'язку між людьми є словесне мовлення. До словесної техніки спілкування належать засоби організації повідомлення, його форми й риторичні прийоми. Поряд зі словесними важливу роль відіграють невербальні форми спілкування. Вчитися розуміти мову невербального спілкування важливо з декількох причин:
Складниками невербального спілкування є міміка, пантоміміка (пози, жести), контакт очима, тон, темп та інтонація мовлення, а також час і місце зустрічі. Міміка (від грец. тітікоз - наслідувальний) - це рухи м'язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини. Слідкуйте за рухами м'язів обличчя, намагайтеся дивитися в очі співрозмовникові близько 60 % усього часу спілкування. Іміджмейкери радять: якщо вам важко дивитися в очі співбесіднику - зосередьте свій погляд на його переніссі чи лобі. Пантоміміка (з грец. - "усе" + "міміка") - рухи частин тіла, що мають виражальне значення. Ці рухи зовнішньо відбивають психічний, емоційний стан людини. Пантомімічні знаки часто бувають багатозначними, поліфунк-ціональними. Поза (від франц. розе від розег - класти, ставити) - це мимовільна або навмисна постава тіла. Вона є знаком, що має комунікативний сенс і виявляє не тільки душевний стан людини, її здоров'я, манери тощо, але й її ставлення, налаштованість, наміри щодо співрозмовника (аудиторії). Є поза незалежна, войовнича, пригнічена, скорботна та ін. Жест (франц. ^езіе < лат. цезпдз - положення, поза; рух тіла < ^е^о - несу; маю; виконую) - рух тіла або рук, який супроводжує людську мову або замінює її; загалом рух руки або тіла. 115 Українська мова фахового спрямування Жести несуть певну інформацію. За призначенням їх поділяють на:
У спілкуванні важливе значення має вибір правильної дистанції. Залежно від форми спілкування вирізняють чотири основні їх типи. 1. Інтимна - від 15 до 50 см: а) ближня дистанція - 15 см - на рівні дотику. Застосовується під час рукостискання, привітання, прощання; б) дальня - 50 см. Використовується в інших випадках спілкування з близькими і знайомими людьми.
Важливо пам'ятати, що відстань вибирають не тільки залежно від форми спілкування, але й з урахуванням статусу чи національності співрозмовника. Словесні й несловесні засоби спілкування разом складають компоненти успішного спілкування. Несловесна техніка, уміле й тактовне застосування її вкрай важливі для досягнення успіху в спілкуванні. Ця "друга мова" часто правдивіша й дієвіша, ніж природна мова. Так, за всіх часів неабиякий інтерес викликали очі, адже вони впливали часто на людську поведінку. Так, ми часто чуємо: "пройняти поглядом", "очі, як у дитини", "очі бігають", "очі дивно блищать", "багатообіцяючий погляд". Очі найточніше свідчать про ставлення до нас людини-співбесідника, адже вони є центром тіла, а зіниці очей функціонують автономно. За певного освітлення можна побачити, як зіниці або розширюються, або звужуються залежно від зміни людських взаємин, настрою і ставлення до ситуації: від позитивного до негативного. У судовій практиці використовують такий прийом: підозрюваного садять так, щоб на обличчя, зокрема на очі, падало світло, аби визначити реакцію на почуте чи сказане. Грецький мільярдер-судновласник Аристо-тель Сократе Онассіс одягав на переговори темні окуляри, щоб очі не виказували його думок. Дослідники вважають, що несловесні реакції менше контролюються людською свідомістю і тому є надійнішими показниками щирості чи її відсутності, тобто лукавства. Темп, тембр, інтонація (невербальні засоби) легко виявляють навмисний обман у розмові по телефону, хоча досвідчену й спостережливу людину-комуніканта важко ввести в оману за допомогою невер-бальних форм спілкування. 116 Розділ II. Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності РОЛЬ ПОГЛЯДУ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ Різні народи зовсім по-різному використовують погляд у спілкуванні. Етнографи, які вивчали це питання, поділяють людські цивілізації на "контактні" і "неконтактні". У контактних культурах погляд при розмові та спілкуванні має більше функціональне значення (слід сказати, що люди контактних культур і стоять ближче один до одного при розмові, і частіше торкаються один одного). Це араби, латиноамериканці, народи півдня Європи. До неконтактних належать індійці, пакистанці, японці, європейці північної частини. Шведи, розмовляючи, дивляться один на одного більше, ніж англійці. Індійці племені навахо навчають дітей не дивитися на співбесідника. У південноамериканських індіанців племен вітуто та бороло той, хто говорить, і той, хто слухає, дивляться в різні боки, а якщо оповідач звертається до великої аудиторії, він зобов'язаний (повинен) повернутися до слухача спиною і звернути свій погляд у глибину хатини (хижини). Японці під час розмови дивляться на шию співбесідника. В інших народів, наприклад в арабів, вважається необхідним (обов'язковим) дивитися на того, з ким розмовляєш. Людина, яка мало дивиться на співбесідника, здається представникам контактних культур нещирою і холодною, а "неконтактному" співбесіднику "контактний" здається настирливою, безтактною (нетактовною), навіть нахабною. Уміння слухати набувається шляхом тренування. Удосконаленню цього вміння приділяється небагато уваги, хоча саме воно визначає рівень спілкування. Удосконалювати вміння слухати можна шляхом освоєння техніки рефлексивного і нерефлексивного слухання та вироблення у себе схвальної установки щодо того, хто говорить. 1.3. Слухання і його роль у комунікації Причини спілкування людей різні. Розглянемо чотири різновиди спілкування: соціальне, інформаційне, експресивне, спонукальне. Мета соціального спілкування полягає в тому, щоб засвідчити свою присутність і підтримати стосунки, а не повідомити один одному що-небудь суттєве. Люди прагнуть показати себе у вигідному світлі й уникають говорити про речі, про які не слід знати іншим. Соціальне спілкування припускає, що співрозмовники говорять і слухають по черзі, не перебиваючи один одного. Коли мета спілкування інформаційна, наприклад обговорення виробничих питань, зміст розмови має вирішальне значення. В цьому випадку мета спілкування - обмін інформацією та фактичними свідченнями. Це - спілкування професора зі студентами, керівника з підлеглими. Під час експресивного спілкування слова використовуються для висловлення думок і почуттів. При такому спілкуванні доречно застосовувати прийоми рефлексивного чи нерефлексивного слухання. 117 Українська мова фахового спрямування Під час спонукального спілкування той, хто говорить, намагається примусити того, хто слухає, що-небудь здійснити або зробити. Спілкування завжди має бути цілеспрямованим. Чим точніше нам вдається визначити мету співрозмовника, тим ефективніше ми можемо його слухати. Яка б не була мета спілкування, завжди корисно знати прийоми правильного слухання. Вони можуть бути такими:
10. Відповідайте на прохання адекватними діями. Слухаючи співрозмовника, ніколи:
Уміння слухати - корисне уміння. Його користь - у досягненні бажаної дії, прийнятті правильного рішення або проведенні міжособистісних, зокрема професійних, стосунків на новому, більш високому рівні. Почути - це означає завчасно запобігти нещасному випадку. Невміння слухати є основною причиною неефективного спілкування, оскільки саме воно призводить до непорозумінь, помилок і проблем. Слухання - активний процес, тому воно потребує постійних зусиль і зосередженості на предметі розмови. Ми не слухаємо тому, що поглинуті самі собою, своїми переживаннями, проблемами. В окремих випадках кожен може відволікатися від розмови. Ми рідко реагуємо на критику на нашу адресу, хоча це саме те, з чого можна отримати користь, слухаючи уважно. Ми не слухаємо також і тому, що просто не вміємо слухати. Однією з головних причин неефективного слухання є "наша схильність до судження: давати або не давати добро на заяви інших". Ми схильні судити все, що бачимо і чуємо. Слухати - значить робити свідомі зусилля слухати звук або звернути на нього увагу. Чути - це фізично отримати звук. Людина чує в результаті авто- 118 Розділ II. Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності матичної реакції органів чуття і нервової системи. Слухати ж - вольовий акт, який включає також вищі розумові процеси. Щоб слухати, необхідне бажання. Інакше ви почуєте замість того, що вам говорять, тільки те, що вам необхідне або хочеться почути, як це трапляється досить часто. Слухання - активний процес, але процес внутрішній. Слухання передбачає бажання почути, а також виявити увагу до співбесідника. Щоб почути, ми повинні заплатити увагою. Слухання - важка праця, ось чому ми не можемо слухати довго. Але вміння слухати - це ще і дар, яким можна нагородити іншого. Ми говоримо: "Я весь - увага", коли дуже бажаємо почути що-небудь цікаве. Ми повертаємося обличчям до співрозмовника і спрямовуємо увагу на співбесідника. Ми приймаємо цю позу несвідомо. Слухати і сприймати - це не відволікатись і підтримувати постійну увагу, стійкий візуальний контакт і вміння використовувати позу як засіб спілкування. |
|
ДЕРЖАВНА МОВА – Мова професійного спілкування Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Комунікативне призначення мови в професійній... |
ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ З КУРСУ Державна мова – мова професійного спілкування. Мовне законодавство та мовна політика в Україні |
|
Лекція Державна мова мова професійного спілкування Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації |
Методичні рекомендації та тематика практичних занять (3-5 семестри) «Українська мова як компонент професійної компетенції. Нормативно-стильові основи професійного спілкування» слід починати зі з’ясування... |
|
Урок №1 Клас 5 Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ |
RETRO 2010 02 — 06. 07. Crimea, Ukraine Народна мова – на противагу літературній, жива мова народних мас, відома в усному вживанні, як розмовна мова чи як мова фольклорних... |
|
ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ НІМЕЦЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ ІІ курс Тема І Обговорення і підписання угоди. Умови і терміни постачання оплати. Рахунок. Транспортна документація. (Пасивний стан. Підрядне речення... |
Тема: Вступ. Мова найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу Прочитати речення. У яких із них йдеться про мову, а в яких – про мовлення? Як пов'язані мова і мовлення? |
|
2 Сократ – «Заговори,щоб я тебе побачив» Мова професійного спілкування підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах... |
ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА Мова є найважливішим засобом людського спілкування та інтелектуального розвитку особистості, визначальною ознакою держави, безцінною... |