|
Скачати 2.64 Mb.
|
План - це послідовне перерахування тих питань, що розглядаються в джерелі інформації. Він розкриває логіку джерела і може бути простим та розширеним, тобто більш детальним. Складання плану вимагає від дослідника вміння стисло і послідовно викладати свої думки. Тези - це форма відображення основних ідей, висновків, узагальнень, що містяться в кількох опрацьованих джерелах інформації. Тези складають, як правило, досвідчені дослідники. Причому робиться це переважно з метою підготовки доповіді чи статті. Найбільш повною, універсальною формою запису опрацьованого джерела інформації є конспект. Він містить усі вищезаначені форми запису і становить короткий виклад найбільш важливих питань, що відображені у джерелі інформації. Конспектуючи, дослідник має можливість робити на полях або і в тексті власні записи судження та аргументів з приводу тих чи тих положень джерела інформації. УКЛАДАННЯ АНОТАЦІЇ, ДОБІР КЛЮЧОВИХ СЛІВ Анотація (з лат. аппоШіо - зауваження, примітка) - стислий виклад книжки, статті, рукопису й т. ін. Такий спосіб викладу матеріалу дозволяє чи- 311 Українська мова фахового спрямування тачеві (науковцю) наскрізно ознайомитися з джерелом, визначити доцільність його опрацювання. У навчальних посібниках, підручниках, словниках, художній літературі анотацію розміщують на другій сторінці джерела (тією мовою, якою написано працю). Вона має таку структуру:
3. Вказівка на розраховану аудиторію. У наукових статтях анотацію розміщують після назви роботи (тією мовою, якою написано працю), в авторефераті - на останніх сторінках трьома мовами ідентичного змісту: українською, російською та англійською. Матеріал анотації до статті та автореферату повинен відповідати таким вимогам:
Анотації автореферату мають таку структуру:
Після кожної анотації наводяться ключові слова відповідною мовою. Ключове слово - це слово або уніфіковане словосполучення з наукового дослідження, що характеризується частотністю вживання в тексті та має вагоме смислове навантаження у праці. Вимоги до добору ключових слів:
312 Українська мова фахового спрямування
Реферат, як і більшість жанрів, має вступну частину, експозицію, основну та заключну частини. Важливим у написанні тексту реферату, зокрема у зазначених частинах, є те, що вони гармонійно поєднуються між собою завдяки темі, у якій пропонується ряд окремих питань. Вступ реферату повинен зацікавити читача, повідомити йому про головні питання, які будуть висвітлені в основній частині тексту. Крім того, з перших рядків реферату реципієнт довідується про першоджерела, авторів яких доцільно зазначити у вступній частині. Принципово важливо узгодження виокремлених питань / проблем із планом реферату. Основна частина реферату є найбагатшою на засоби, що забезпечують цілісність тексту, оскільки тут читач може спостерігати за перебігом інформації відповідно до першоджерел у контексті зазначеної теми. Опис фактів, повідомлення щодо дослідженої проблеми у певній галузі науки, об'єктивне пред'явлення інформації автора першоджерела потребують відповідних клішованих зворотів, вставних слів та речень. Як правило, в основній частині реферату продуцент порівнює дослідження, думки авторів вихідних публікацій. Тому в цій частині доцільно вживати такі вирази, які підкреслюють діяльність того, хто пише, щодо порівняння думок авторів першоджерел. Заключна частина реферату, як і вступ, також важлива своєю інформативністю. Той, хто пише, повинен у цій частині показати читачеві, що було описано, які питання були висвітлені у рефераті. Підсумовується викладена інформація висновками; завершує реферат список використаних джерел (оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання"). 2.5. Загальні правила цитування та покликання на використані джерела, правила бібліографічного опису У наукових працях з метою підтвердження висловленої думки чи її пояснення або для критичного аналізу того чи того друкованого твору використовуються цитати. Цитата (від лат. сіїо - викликаю, приводжу, проголошую; нім. 2ііаі) -один із виявів текстової категорії інтертекстуальності, дослівне введення до тексту фрагмента іншого тексту або висловлення. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. 318 Роздіч IV. Тема 2. Науковий атпь і його засоби у професійному спілкуванні ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЦИТУВАННЯ Текст цитати починається і закінчується лапками й наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий". Цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців у процесі цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається. Кожна цитата паспортизується: внизу сторінки під текстом (у виносках) чи в самому тексті в дужках після наведення цитати вказується на її джерело. При непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і робити відповідні покликання на джерело. Цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо це знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє - звужує наукову цінність викладеного матеріалу. Якщо треба виявити ставлення автора до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак запитання. Якщо автор праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім тире і вказуються ініціали автора праці, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - Л. Г.), (підкреслено мною - Л. Г.), (розрядка моя. - Л. Г.). Покликання у науковій роботі роблять у квадратних дужках, наприклад: [7, с. 8] або [12, с. 90 - 92] - першою позицією є номер автора зі списку використаних джерел; [4 - 7] або [2; 5; 9] - номери авторів зі списку використаних джерел. У науковій роботі дозволяється також наводити покликання у виносках. Його оформлення має відповідати бібліографічному опису за переліком покликань із зазначенням номера. Приклад: Цитата в тексті: "... комунікативна компетентність передбачає здатність мобілізувати різноманітні знання мови (мовну компетенцію), паравер-бальних засобів, ситуації, правил і норм спілкування, соціуму, культури для ефективного виконання певних комунікативних завдань у відповідних контекстах чи ситуаціях " [7, с. 233]'. Відповідний опис у переліку покликань: 319 Розділ IV. Тема 2. Науковій) стиль і його засобиу професійному спічкуванні
2.6. Вимоги ВАК України до наукової статті Нині назріла нагальна потреба в розробці єдиних вимог до оформлення наукових статей з огляду на традиції робіт такого стилю й жанру, що існують у європейській науці. Наведені нижче загальні вимоги до наукових текстів соціальної й гуманітарної спрямованості повинні допомогти авторам оволодіти цілою низкою навичок, необхідних для написання роботи. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
323 Українська мова фахового спрямування 2.6. Висновки дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямі. Усі перелічені елементи повинні бути стилістично представлені в тексті, але графічно виділяти їх не треба.
2.7. Вимоги та рекомендації до оформлення рецензії на рукопис статті Рецензія повинна мати заголовок, що обов'язково включає прізвище та ініціали автора і назву статті. Крім того, можна подати інші відомості про автора. Наприклад: РЕЦЕНЗІЯ на рукопис статті аспіранта кафедри державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України Коваленка В. О. "Оцінювання людських ресурсів у сфері державної служби як кадрова технологія: проблеми і перспективи" У рецензії необхідно розкрити такі основні аспекти:
324 Роздйі IV. Тема 2. Науковий стиль і його засоби у професійному спіпкуванні Насамкінець подається висновок рецензента про рекомендацію статті щодо опублікування в електронному виданні. Рецензент (за необхідності) має вказати на недоліки роботи, висловити свої зауваження, пропозиції. Рецензент також може акцентувати увагу на науковій новизні отриманих результатів, показати здобуток автора в контексті розвитку науки державного управління, підкреслити перспективність дослідження тощо. Рецензія повинна бути підписана фахівцем з тих питань, яким присвячена стаття (кандидатом чи доктором наук - для здобувачів, аспірантів, докторантів і кандидатів наук; доктором наук - для докторів наук). Рецензент вказує також своє вчене звання, посаду, місце роботи. Підпис рецензента має бути завірений печаткою установи, де працює рецензент. 2.8. Основні вимоги до виконання та оформлення курсової роботи Курсова робота - це індивідуальна та самостійна науково-дослідницька робота, що є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, уміння застосовувати ці знання, розв'язуючи конкретні наукові завдання. ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Курсову роботу потрібно виконувати у такій послідовності:
325 |
ДЕРЖАВНА МОВА – Мова професійного спілкування Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Комунікативне призначення мови в професійній... |
ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ З КУРСУ Державна мова – мова професійного спілкування. Мовне законодавство та мовна політика в Україні |
Лекція Державна мова мова професійного спілкування Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації |
Методичні рекомендації та тематика практичних занять (3-5 семестри) «Українська мова як компонент професійної компетенції. Нормативно-стильові основи професійного спілкування» слід починати зі з’ясування... |
Урок №1 Клас 5 Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ |
RETRO 2010 02 — 06. 07. Crimea, Ukraine Народна мова – на противагу літературній, жива мова народних мас, відома в усному вживанні, як розмовна мова чи як мова фольклорних... |
ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ НІМЕЦЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ ІІ курс Тема І Обговорення і підписання угоди. Умови і терміни постачання оплати. Рахунок. Транспортна документація. (Пасивний стан. Підрядне речення... |
Тема: Вступ. Мова найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу Прочитати речення. У яких із них йдеться про мову, а в яких – про мовлення? Як пов'язані мова і мовлення? |
2 Сократ – «Заговори,щоб я тебе побачив» Мова професійного спілкування підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах... |
ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА Мова є найважливішим засобом людського спілкування та інтелектуального розвитку особистості, визначальною ознакою держави, безцінною... |