|
|
Скачати 2.64 Mb.
|
|
Тема 3. КУЛЬТУРА УСНОГО ФАХОВОГО СПІЛКУВАННЯ 3.1. Самовдосконалення особистості як шлях до культури фахового спілкування План і
Сучасна українська мова подає таке визначення терміна "досконалий": 1) який має потрібну ступінь довершеності; 2) який визначається повнотою позитивних якостей, довершений; 3) повний, абсолютний. 180 Розділ II. Тема 3. Культура усного фахового спілкування Термін "самовдосконалюватися" ("самовдосконалення") означає набувати самому названих якостей, позбуватися негативного в собі. Самовдосконаленням людина займається при самовихованні - при свідомій діяльності, спрямованій на вироблення в собі позитивних рис і подолання негативних, тобто на прагнення стати досконалою людиною. Самовдосконалення особистість досягає лише на шляху внутрішніх борінь і криз. Проте є й інша позиція, зокрема М. Мольц уважає, що кризи можна контролювати. "Я ніколи не повірю, що Богові було потрібно, щоб його діти блукали по Землі з виразом вини на обличчі, почуваючи себе жалюгідними й нещасними, о ні!" - писав він і як шлях до щастя пропонував виробити позитивне ставлення до самого себе ("Світ сучасної людини", с. 63). На думку М. М. Фіцули, автора підручника "Педагогіка", для цього треба вміти оцінити самого себе, визначити позитивне і негативне та виділити те, чого слід позбутися, а що треба набути. У такому випадку людина формує для себе ідеал, до якого слід прагнути. Уявний ідеал допомагає "скласти програму самовдосконалення". Програма самовдосконалення може складатися з:
М. Фіцула вважає, що самонавіювання допоможе подолати страх перед труднощами, нерішучість, невпевненість у власних силах, запальність, похапливість (і непродуманість, невміння все зважити), а також допоможе виробити потребу підбадьорювати себе; позбутися неорганізованості, лінощів, небажання вчитися і все досягати самому; - уміння аналізувати свої вчинки, оцінювати їх, визначати позитивне в них і недоліки, свій поступ і тупцювання на місці; - вироблення обов'язковості, необхідності, відповідальності (треба зробити - зроби, обіцяв - виконай). Відомий український педагог-учений В. О. Сухомлинський писав: "Самовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу - почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж учора. .. За самою суттю своєю самовиховання передбачає віру людини в людину, звертання до честі й гідності людини" (Сто порад учителю: Вибрані твори - у 5-ти томах. - Т. 2. - С. 602). Самовиховання неможливе в тих людей, які звикли до окрику, грубого слова, примусу, вважає великий педагог. Тобто людина повинна шанувати в собі людину, особистість, а в інших - також, робити все так, як би вона хотіла, щоб робили для неї, з нею. 181 Українська мова фахового спрямування Таджицький поет XII ст. Анварі Авхадіддін писав: Вот тебе два дела - сделай хоть одно из них, Коль прославиться делами хочешь пред людьми: Или то, что сам тьі знаешь, передай другим, Или то, чего не знаешь, от других возьми. Ця порада дуже слушна при виконанні програми самовиховання. До цієї програми належить і робота щодо вдосконалення, шліфування свого характеру. Слово характер (сЬагасїег - ознака, риса, прикмета) - це сукупність стійких психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності. Це суттєві властивості людини, за якими вона відрізняється від інших людей і які вирізняють її як певну індивідуальність. Характер, твердить Н. Бугай, автор книги-посібника "Український етикет", формується у процесі життя, виховання і навчання, трудової та громадської діяльності людини. Чи можна позбутися негативних рис, самому вдосконалити себе? Виявляється, можна, але за умови, коли правильно визначиш у собі те, чого слід позбутися, по-друге, спланувати, порадившись з авторитетними для тебе людьми, як це зробити. Це можуть бути батьки, старший друг, педагог, тренер - словом, це мусить бути людина, яка має більший від тебе життєвий ДОСВІД. Які ж риси характеру вважаються негативними? їх чимало. Серед них - упертість, непоступливість; агресивність, хандра, свавілля, почуття вседозволеності; самовпевненість, переконаність у тому, що все тобі під силу; надмірна балакучість; легковажність, необов'язковість; допущення грубощів, вульгарності в мові; неохайність і небажання бути чемним. Мова - найважливіший засіб спілкування між людьми. Вивчення мови дає можливість людині орієнтуватися у духовному просторі, який її оточує. Мова формує й організовує досвід людей; вона - один з найважливіших елементів духовної і матеріальної культури, вважають Л. М. Зінченко та Л. В. Долинська. Чеський учений-лінгвіст Павло Шафарик писав: "Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя, виконує над собою самогубство". Мова - носій і культура фаху. Л. І. Мацько зазначає: "Компетенція і професіоналізм з будь-якого фаху - це передусім бездоганне володіння фаховим мовленням". Літературна мова, чиста, красива, з дотриманням орфоепічних і граматичних норм, викликає почуття задоволення, захоплення, радості в щоденному як службовому (офіційному), так і в побутовому (неофіційному, інтимному) спілкування. Кожен носій української мови повинен пам'ятати, що силою й талантом геніїв проста, буденна мова, як дехто хотів і (чого гріха таїти!) тепер хоче бачити обмеженою хатнім ужитком, піднімалася і піднялася, за словами М. П. Старицького, "до генеральського чину". "Люди, яких люблять і шанують, не обов'язково вродливі й не завжди винятково розумні. Проте вони мають такі властивості, які полегшують їм установлювати контакти з іншими людьми і допомагають знаходити собі друзів (тобто виробити вміння спілкуватися). Ці властивості можуть бути за- 182 Роздіп II. Тема 3. Культура усного фахового спілкування кладені в характері від самого народження, але їх можна й виробити, доклавши до цього певних зусиль" - тобто самовдосконалюючись (Іржі Томан). Усмішку названо однією з людських мудростей. Справді, китайці та японці завжди усміхнені. Мудреці радять: усміхайся - і світ (люди) повертатиме тобі усмішку. Посмішка справді, мабуть, дійова зброя, бо вона усуває настороженість чи агресивність - роззброює. Пригадаймо будь-яку телепередачу - хроніку подій у світі: дипломатичні і повноважні представники інших держав з'являються перед главами держав, у які прибули, завжди усміхненими. Такими є і керівники держав на міжнародних форумах, нарадах, з'їздах, засіданнях. Усмішка викликає у співбесідника приязнь, доброзичливість, бо вона передає ці ж почуття і від тебе. Не можна сварити, ображати усміхаючись. Не завжди, звичайно, можна і варто бути усміхненим, і не кожен може завжди бути таким. Але пригадаймо вислів: "посмішка Гагаріна". Таким він "пар-нем" був! Завжди усміхненим і привабливим, чистим душею і серцем. Слід запам'ятати ще одне правило спілкування - навчись дружньо ставитися до людей, бо "Хто любить людей, того й люди люблять". Може, через те й є така подорожня молитва: "Господи, дай мені любити людей і хай люди люблять мене". Пригадаймо притчу про Марію Магдалину, яку натовп просив покарати. Ісус Христос у відповідь натовпові запропонував: хто безгрішний, нехай кине в неї каменем. Ніхто не насмілився. Це не заклик до всепрощенства і до обов'язковості виробити в собі таку рису "добренький для всіх", ні. Але саме доброта, як любов і краса, врятують світ! Для успішного спілкування згодиться і така настанова: тільки щире, дружнє ставлення, співпереживання полегшують спілкування між людьми. Щирість і ... лукавство, корисливість, на щастя, швидко розпізнаються. Навчальні заклади всіх рівнів: школа, технікум, ліцей, коледж, інститут, університет чи академія - дають знання, навчають мови чи й мов. Та коли людина ставить перед собою завдання знати більше, аніж їй дали в названих установах, вона повинна багато працювати над собою. Так, М. Булгаков писав: "Я вважаю, що в кожному навчальному закладі освіченою людиною стати не можна. Та в кожному закладі, в якому добре поставлене навчання, можна стати дисциплінованою людиною і набувати навиків, які згодяться в майбутньому, коли людина поза стінами навчального закладу почне навчати саму себе". Ще давньогрецький письменник-мораліст Плутарх писав: "Знатне походження є благом, але це - благо предків. Багатство почесне, але це - справа щастя. Слава бажана, та не постійна. Краса прекрасна, але минуча. Здоров'я цінне, та легко руйнується. Сила завидна, але вона теж руйнується старістю й хворобами (болячками). Освіта - єдине, що є божественним і безсмертним у нас самих; і дві речі найкращі в людській природі - розум і мова". Наведені вище слова слід пам'ятати і розуміти кожному, вдосконалюючи себе в самонавчанні - в самоосвіті, у вправності користуватись мовою, адже найважливіший засіб зв'язку для комунікантів у всіх випадках життя була і залишається мова. Борис Дмитрович Грінченко, наприклад, самотужки 183 Українська мова фахового спрямування вивчив українську мову (у сім'ї зрусифікованого офіцера Грінченкова!), досконало знав англійську, французьку та німецьку мови, перекладав з них, вивчав італійську мову. Високоерудованою людиною цей педагог-письменник став через самоосвіту, адже він не закінчував жодного ВНЗ, а йому присилали на рецензії роботи академіків Санкт-Петербурзької імператорської академії Росії. За 4-томний "Словарь української мови" (1907 - 1909 рр.) був удостоєний премії ім. М. І. Костомарова від цієї ж академії. Французький математик, фізик і філософ XVII ст. Блез Паскаль (1623 -1662) вважав, що "...погано бути наповненим недоліками; але ще гірше бути сповненим ними і не бажати усвідомлювати їх у собі, тому що це означає додавати до них ще свій порок самообману". Працюючи над самовдосконаленням, слід виробити в собі:
Конфлікт як одна із форм спілкування завжди має психологічний зміст, бо він є наслідком видимих і невидимих суперечностей, словесних зіткнень у спілкуванні двох людей. Велике вміння - перешкодити виникненню його. Питанню самовдосконалення приділяє велику увагу чеський учений-педагог Іржі Томан. Так, у книзі "Мистецтво говорити" він радить:
184 Роздіч II. Тема 3. Культура усного фахового спілкування
Іржі Томан вважає, що компенсувати брак фізичної краси можна багато в чому гарними манерами та відповідним убранням, умінням з гідністю триматися серед людей. Як же вдосконалювати поведінку? Виробити гарні манери можна через вивчення поведінки навколишніх людей, акторів кіно і театру. Вайлуватості можна позбутися, виробляючи енергійність, сварливості й ексцентричності - виробляючи витриманість, а замість незібраності, невпевненості, розгубленості - набути наполегливості. Щоб досягти поставленої мети у професійній діяльності, треба набути впевненості, рішучості, стати сильною особистістю. Завжди негативне ставлення до себе викликають люди нечесної поведінки, бо їм більше не довіриш і не захочеш підтримувати контактів; ті, які не вміють (чи не хочуть?) додержати даного комусь слова (пригадайте Пузиря з сатиричної комедії І. Карпенка-Карого "Хазяїн": "Обіцянка - цяцянка. Обі-щати можна все"). Егоїзм, грубість, вульгарність не викликають на відвертість, не породжують у комуніканта-партнера бажання спілкуватися, мати ділові стосунки, не свідчать про культуру спілкування, а навпаки - про її відсутність. Привітність і ввічливість - найкращі засоби боротьби проти нечемності. Стримайте себе під час лайок, суперечок - обеззброїте кривдника, нападника, сперечальника, "схилите на спілкування на належному рівні". Цікавтеся людьми, виявляйте інтерес до їхніх справ. Не озлоблюйтеся на світ у 17, ЗО, 50 років! Хороший співрозмовник уміє добре говорити, уважно слухати, зацікавити до розмови. Навчись проникатися інтересами тих, з ким спілкуєшся, бо "лагідне слово - ключ до серця" (прислів'я). Уміти розв'язувати суперечки - це якнайшвидше знайти компроміс. Виробити в собі звичку поводитися ввічливо і пристойно. Отже, самовдосконалення в характері - це вироблення в собі приязні до людей, ввічливості, тактовності, гарних манер, це дбати про свій приємний зовнішній вигляд, уміти поставити себе на місце іншого, навчитися любити себе і людей. Самовдосконалення - це вироблення пам'ятливості, пам'яті, уміння змістовно і гарно висловлюватися, вести полеміку, просто спілкуватися. Це вміння поповнювати свої фахові знання і вміння та загальну ерудованість, адже недарма люди кажуть: яка головонька, така й розмовонька. 185 Українська мова фахового спрямування Література
3.2. Стратегія поведінки під час ділової бесіди. Ділові зустрічі До переговорів, як правило, залучається певна група людей. Вони складають делегацію. Кількісний склад делегації залежить від важливості обговорюваних питань, рівня представництва. Протокол рекомендує формувати делегації для двосторонніх переговорів на основі приблизно однакової кількості їхнього складу. Членів делегації добирає керівництво переважно із працівників ділової фірми, компанії, організації. До складу делегації входять:
Обидві сторони наперед домовляються про місце і час зустрічі, предмет обговорення і мову (або мови) переговорів. Узгодження організаційних питань починається після того, як досягнуто домовленості щодо самої зустрічі. Узгоджується рівень ведення переговорів, зокрема посада керівника делегації. Це директор фірми, його заступник або начальник відділу. Обумовлюється кількісний склад делегації, порядок денний, час і місце проведення переговорів. Порядок денний узгоджується узагальнено. Рівень представництва в основному має бути однаковим. Вибір місця зустрічі може впливати на її результати. Тому кожен партнер прагне провести зустріч на своїй території, де він почуває себе більш комфортно і впевнено. Є елемент престижності і в тому, хто до кого іде. З цієї причини відповідальні, особливо міжнародні зустрічі, проводяться на нейтральній території. Вибір країни для зустрічі часто використовується з метою піднести її авторитет у міжнародних процесах. Прийняття делегації на своїй території має як переваги, так і недоліки. На переговорах дотримуються правил етикету й особливостей протоколу, прийнятих у країні проведення. Отже, зарубіжна делегація має до цього пристосуватися. Разом з тим сторона, яка приймає, також бере на себе додаткові обов'язки. Вона не може зволікати з прийняттям рішення, посилаючись на відсутність інформації. Приймаюча сторона відчуває себе зобов'язаною перед партнером, який до неї приїхав. На сторону господаря лягають турботи щодо організації зустрічі, а це може відволікати її від суті переговорів. Якщо ділові зустрічі проводяться постійно, то вони можуть почергово відбуватися на території однієї і другої сторони. Приймаюча сторона прагне проводити 186 Розділ II, Тема 3. Культура усного фахового спілкування зустрічі у своєму офісі. Це зручно і престижно. Для великих офіційних зустрічей підбирають нейтральні приміщення: конференц-зали, будинки культури, театри. Час для переговорів призначають або вранці, або ввечері. Ділові зустрічі проводяться переважно у другій половині дня, але не відразу після обіду. Закінчують у робочий час, не пізніше 17.30. Приміщення для ділової зустрічі, згідно з протоколом прийому зарубіжних партнерів, має бути спеціально підготовленим. На столах має бути тільки те, що потрібне для зустрічі: блокноти, олівці, сигарети, сірники, попільниці, пляшки з мінеральною водою, фужери (ставлять перевернутими). Приміщення має бути чистим, світлим, зручним для роботи. На переговорах, якщо вони тривають кілька годин, роблять перерву. Під час перерви подають чай, каву, бутерброди, фрукти. Це роблять в іншому - суміжному приміщенні. Якщо його немає, то безпосередньо в залі переговорів. Перед главами делегацій частування ставиться персонально, інші учасники переговорів обслуговують себе самі. Розміщення за столом переговорів відбувається з урахуванням службового становища учасників. Якщо глави делегацій сидять на початку стола, то перекладачі розміщуються між ними. Інші члени делегацій сидять уздовж стола. Якщо глави делегацій сидять у центрі стола один навпроти одного, то перекладачі розміщуються поруч зі своїми керівниками зліва. Інші члени делегацій розміщуються за столом зліва і справа відповідно до рангу. На багатосторонніх переговорах делегації розміщуються навколо стола (круглого чи прямокутного) в алфавітному порядку за годинниковою стрілкою. Протокол ділової бесіди ведеться в ході переговорів. У протоколі фіксують основні дані:
- ініціатор зустрічі;
- інформація про вручення різних документів (копії додаються). Протокол ведуть уповноважені учасники переговорів або самі керівни ки фірм. |
|
ДЕРЖАВНА МОВА – Мова професійного спілкування Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Комунікативне призначення мови в професійній... |
ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ З КУРСУ Державна мова – мова професійного спілкування. Мовне законодавство та мовна політика в Україні |
|
Лекція Державна мова мова професійного спілкування Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації |
Методичні рекомендації та тематика практичних занять (3-5 семестри) «Українська мова як компонент професійної компетенції. Нормативно-стильові основи професійного спілкування» слід починати зі з’ясування... |
|
Урок №1 Клас 5 Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ Тема. ЗНАЧЕННЯ МОВИ В ЖИТТI СУСПIЛЬСТВА. УКРАЇНСЬКА МОВА ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ |
RETRO 2010 02 — 06. 07. Crimea, Ukraine Народна мова – на противагу літературній, жива мова народних мас, відома в усному вживанні, як розмовна мова чи як мова фольклорних... |
|
ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ НІМЕЦЬКА МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ ІІ курс Тема І Обговорення і підписання угоди. Умови і терміни постачання оплати. Рахунок. Транспортна документація. (Пасивний стан. Підрядне речення... |
Тема: Вступ. Мова найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу Прочитати речення. У яких із них йдеться про мову, а в яких – про мовлення? Як пов'язані мова і мовлення? |
|
2 Сократ – «Заговори,щоб я тебе побачив» Мова професійного спілкування підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах... |
ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА Мова є найважливішим засобом людського спілкування та інтелектуального розвитку особистості, визначальною ознакою держави, безцінною... |