Тема 3. СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ
3.1. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів
Літературна мова - це унормована форма, відшліфована вченими, письменниками, митцями народна мова, що обслуговує всі сфери суспільного життя: освіту, науку, культуру, державні установи, військо, ділове спілкування. Мова як суспільне явище весь час розвивається.
І. П. Котляревського вважають зачинателем нової української літератури та літературної мови, а Т. Г. Шевченка - основоположником української літературної мови та нової української літератури.
Сучасна українська літературна мова має два варіанти: усне літературне мовлення і книжне (писемне). Така функціональна розгалуженість мови породжує стилі літературної мови.
Стиль (від лат. зіііиз - гостра паличка для письма, манера письма) - це різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу людської діяльності (є сукупністю виразних засобів і способів їх поєднання у тексті для реалізації функцій спілкування в певній сфері суспільної діяльності).
Розрізняють книжні й розмовні стилі літературної мови.
До книжних стилів сучасної української літературної мови належать: науковий, публіцистичний, офіційно-діловий та художній. Розмовний стиль використовується в усному літературному мовленні та розмовно-побутовому на діалектному рівні української мови.
Отже, українська літературна мова має п'ять функціональних стилів.
Науковий - стиль наукових праць, мета яких нагромаджувати знання, досвід у галузі науки, техніки, встановлювати закономірності розвитку явищ, процесів. Характеризується вживанням термінів та розкриттям їхнього змісту, специфічною побудовою тексту, в якому переважають логічні, причиново-наслідкові відношення між конструкціями. Має такі підстилі: науково-технічний, науково-популярний, науково-навчальний.
Публіцистичний - стиль засобів масової інформації.
Офіційно-діловий - стиль ділових паперів: міжнародних договорів, юридичних законів, урядових постанов, указів, статутів, службового листування, діловодства тощо, для яких характерна конкретність, лаконічність формулювань, чіткий виклад рекомендацій, прохань, у цілому - вольова модальність висловлювання. Властиві усталені звороти, офіційні формули звертання, віддієслівні іменники, висока частота вживання інфінітивних конструкцій, речення із дієслівними формами (дієприкметниками та дієприслівника-
ми, формами на -но, -то), складні сполучники та прийменники, специфічні композиційні прийоми побудови тексту. Підстилі: дипломатичний, законодавчий, канцелярський (адміністративно-канцелярський), юридичний.
Художній - стиль художньої літератури, реалізує естетичний вплив через художні образи.
Розмовний - стиль, який використовується в безпосередніх побутових ситуаціях спілкування; переважають форми усного діалогічного мовлення (неповні речення) з використанням емоційної інтонації, жестів, міміки.
Дехто з мовознавців виділяє як окремі стилі конфесійний, ораторський (красномовство) та епістолярний (листування).
Конфесійний - покликаний забезпечити спілкування людей у релігійній сфері (стиль церковних (релігійних) проповідей, молитовників, служебників, перекладів агіографічної літератури (література про святих)). Це мова Святого Письма, молитов, казань тощо. Зазначений стиль має свої канони, стильові домінанти, вибирає із синонімічних рядів національної мови одиниці піднесеного урочистого звучання.
Епістолярний (лат. ерізіоіа - лист, послання) - стиль листів, заочного письмового спілкування людей у сфері побуту, особистого життя, виробництва, ділових стосунків. Розрізняють листування офіційне, або службове, і неофіційне, або приватне.
Ораторський (лат. огаіог, від ого - говорю) - стиль усного публічного виступу, розрахований на емоційне сприйняття слухачами. Майстерність оратора виявляється в логічній та послідовній побудові промови, у досконалому володінні нормами літературної мови.
Експресивні стилі - різновиди мови, пов'язані з емоційним забарвленням мовних одиниць як високих, нейтральних, знижених. У чистому вигляді високого, нейтрального, низького емоційного стилів не існує в сучасній літературній мові. Залежно від комбінування мовних одиниць із різною емоційно-експресивною оцінкою утворюються стилістичні колорити мови - урочистий, офіційний, фамільярний, доброзичливо-іронічний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін.
Примітка. Фамільярний (лат. Гатіїіагіз - сімейний, близький) - безцеремонний, надто вільний, розв'язний у поводженні, панібратський.
3.2. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
Працівники професійної сфери освіти, науки, медицини, інженерно-технічної галузі, військові, правники, представники дипломатичних місій, культурно-масових, мистецьких закладів, керівники різних рівнів соціальної сфери інтегрують (з лат. іпіе§гаііо - поповнення, відновлення) у практичній діяльності різні стилі української літературної мови. Так, усі користуються розмовним стилем, послуговуються і науковим (освітяни, науковці, медичні
працівники, інженерно-технічні робітники) стилем. Часто використовують в усному і писемному варіантах офіційно-діловий стиль. Педагоги різних спеціальностей виголошують перед учнями, студентами, курсантами, слухачами тексти - лекції, зв'язну мову, яким властива логічність, структурна завершеність, змістовність, при цьому не забувають про орієнтацію на певного адресата (слухача), поєднують науковий, публіцистичний стилі, ораторську майстерність, досконале володіння усним мовленням. Те саме можна сказати і про медичних працівників. їх мова багата фаховою термінологією (науковий стиль), яка часто тлумачиться ними пацієнтам - з латинської чи грецької - рідною, українською. Чи уявляємо ми адвокатів, суддів, державних службовців без уміння користуватися науковим, публіцистичним, ораторським стилями в усному чи писемному варіантах? Або політичного діяча, керівника установи, організації, підприємства, екскурсовода, які не зуміють поєднати у своїй роботі науковий, публіцистичний стилі? Так і не можемо уявити інженерно-технічного працівника на будівництві, у промисловому цеху, які не вміють "читати з листа" креслення, формули послідовності технологічного процесу, укладені в науково-технічному підстилі. Тож тут у пригоді кожному з вищеназваних фахівців стане досконале, глибоке знання державної мови, уміння вести бесіду, пояснити, вислухати, сприйняти психологічний стан співбесідника, дати потрібні поради, рекомендації, допомогти в оформленні (чи укладанні) необхідних документів: видати науково обґрунтований медичний аналіз (поєднання наукового й офіційно-ділового стилів), оформити направлення на навчання, написати службову записку чи укласти службову характеристику, укласти трудовий договір, а дипломатичним працівникам - оформити запрошення на офіційне національне свято або ж відповісти іншій стороні на таке запрошення чи вести переговори з представниками іншої держави. Тут, у дипломатичній діяльності, треба не тільки вміти вчасно мовчати, змовчати, але й сказати, де кожне слово - на вагу золота, а кожен правильно вжитий розділовий знак набуває неоціненної вартості (дипломатичний підстиль офіційно-ділового стилю).
Коли ж зустрічаються колеги-фахівці, то, звичайно, йтиметься про спільні інтереси, важливі наукові досягнення чи наукові відкриття - поєднання розмовного і наукового стилів.
Працюючи з колегами будь-якого фаху з інших країн чи іноземних фірм, слід досконало володіти розмовним стилем, що поєднує в собі інші стилі мовлення. Звідси випливає необхідність навчатися володіти не тільки великим обсягом знань, а й уміти викласти їх у певних стилях.
3.3. Текст як форма реалізації професійної діяльності
"Словник іншомовних слів" подає термін текст (від лат. Іехшт - тканина, зв'язок, побудова) з кількома значення: 1) відтворені на письмі або друком авторська праця, висловлювання, документи, пам'ятки тощо; 2) слова до музичного твору; 3) послідовність мовних та інших знаків, що становлять єдине ціле і виступають об'єктом вивчення й обробки [1, с. 565].
"Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів" тлумачить слово "текст" як "зв'язна мова, письмове чи усне повідомлення, що характеризується змістовою і структурною завершеністю, орієнтацією автора на певного адресата" [2, с. 182].
За "Коротким тлумачним словником української мови", термін "текст" -це 1) висловлювання, яке складається із речень, розміщених у певній послідовності і пов'язаних одне з одним змістом та за допомогою різних мовних засобів; 2) словесна частина (пояснення) альбомів, ілюстративних видань; 3) слова до музичного твору, 4) уривок якогось твору, призначеного для навчальних цілей [3, с. 287].
Текст - це розповідь, опис або роздум чи поєднання всіх названих елементів, і кожен з цих функціональних типів мовлення має свої мовні особливості. Як одна із форм організації фахової діяльності, текст найчастіше подається в офіційно-діловому, науковому, публіцистичному, художньому або конфесійному стилях, виголошений найчастіше в усній формі; у писемному варіанті подаються наукові статті, дослідження, реферати, анотації, рецензії -науковий та офіційно-діловий стилі.
Традиційність, стислість, сувора нормативність, добір слів, загальнообов'язкові норми графіки, орфографії та пунктуації, строгі правила побудови вирізняють текст, наприклад: ревізійний акт, заповіт, квитанція, заява-зобов'язання (фінансово-економічного змісту); рецепти, листок непрацездатності, висновки лікарського консиліуму (медицина); пісенний текст, лібрето опери й балету, сценарій свята (мистецтво); рапорт, наказ, нота, комюніке, пояснювальна записка, характеристика-подання (військово-дипломатична сфера).
Текст - це вид писемного мовлення, тобто вторинного порівняно з усним мовленням, бо є можливість перечитати написане, виправити, доповнити, відредагувати, уточнити, поліпшити. Писемне мовлення відзначається суворішою регламентацією, ніж усне, тобто дотриманням певних правил у висловлюванні, оформленні. Особливо високі вимоги ставляться до лексики, адже щоразу треба вибрати з ряду синонімічних наивідповідніше за змістом і забарвленням слово - точне, однозначне, емоційно нейтральне, що стосується наукового та офіційно-ділового стилів.
Подаємо уривок послання митрополита Івана Огієнка до духовенства, православних українців та католиків-поляків Холмщини і Підляшшя, датованого 4 квітня 1944 року:
"Д митрополит невинною кров 'ю политої Холмщини - православної
землі, пастирським посланням цим ще раз звертаюсь до всіх холмщаків, як православних україщів, так і католиків-поляків, зі своїм гарячим закликом до братерського спокою, до взаємного зрозуміння й повної сусідської згоди"
Отже, писемне мовлення багато в чому відрізняється від усного. Слід пам'ятати, що усні виступи, доповіді на фахових зборах, нарадах, конферен-
87
Українська мова фахового спрямування
ціях, у полеміках чи дискусіях - то проміжна форма тексту, укладеного заздалегідь чи продуманого напередодні виступу.
Деяким текстам властива жорстка структура побудови, точність висловлювань. Це стосується офіційно-ділового та наукового стилів. Тексти з цифровою інформацією повинні бути, як вважає А. Коваль, точними, доброякісними, зручними для читання й механічної обробки.
За укладеним чи виголошеним текстом проглядається рівень освіченості, мовна культура автора.
Наведемо ще один приклад - лист жительки одного з хуторів в Україні до Президента України.
"Дорогий Леоніде Даниловичу! А приїжджайте до нас у село - не пожалієте. Пише до вас Надежда Підхатна, яка живе на самому краю під лісом, біля кладовища. Сперш, як сюди перейшла, то було страшнувато: все здавалося, що мерці із могил устають. Особенно серед ночі, коли місяць уповні. А тоді звикла потроху і бачу, що не мертвих треба боятися, а живих, отих, що до чужих кишень заглядають та копійки чужі щитають. Знущаються вони наді мною, як тільки можуть, дихнути не дають, а поскаржитись нікому, бо всі вони куплені й продані. Тож у мене єдина надія на вас, що ви приїдете та розберетесь та примірно накажете тих злодюг, що на горі нашому наживаються.
Жду отвєта, як соловей лєта.
Підхатна Надежда Михайлівна.
А мене знайти неважко. Як уїдете в село, дак моя хата ліворуч, одразу за кладовищем..." (А. Дімаров. Зблиски. - К.: Ярославів Вал, 2002. - С. 77).
Хоча цей документ - лист-прохання -- взято з новели Анатолія Дімаро-ва "Мітла", та можемо не сумніватися, що саме такого ґатунку листи-прохання й нині громадяни України надсилають у високі державні інстанції. І тут - рівень освіченості простої людини. Але текст - "написаний пером".
Й інший приклад - наказ по особовому складу військового ВНЗ.
Текст наказу можливий такий.
Узв 'язку з 18-ю річницею Незалежності України та відзначаючи досягнення у роботі професорсько-викладацького й офіцерського складу, наказую:
1. За бездоганну військову службу, успіхи у роботі, виявлений високий
фаховий рівень у вихованні курсантів присвоїти вищі військові звання:
полковника — підполковникові Петричку Василю Васильовичу;
підполковника — майору Ковалю Юрію Андрійовичу.
Ректор
доктор юридичних наук /підпис/ М. О. Ромашок
21.08.2009р.
Поданий текст є стислим документом, який у скупих словах ("Словам -тісно, а думкам - просторо") передає високу оцінку фахового рівня названих
осіб (у наведеному прикладі - вигаданих) і сприяє позитивному впливові на слухачів - не тільки на адресата, адже текст документа зазвичай читають перед великою аудиторією. Отже, слово тут багато важить. Можна було б не вживати прикметника "бездоганну" (службу) та прикметника-епітета "високий" (фаховий рівень), і документ був би сухим, нецікавим, за таким текстом не було б видно людини.
Наявні в тексті наказу ще й слова, які належать до маркованої лексики, що вживається в документах офіційно-ділового стилю і надає їм офіційного звучання. Наприклад: наказ, присвоїти, фаховий рівень.
Текст має дискурс (від фр. сіізкигсе - промова, виступ) - це 1) зв'язне мовлення в конкретних соціокультурних, психологічних умовах. Дискурс відбиває ситуацію безпосередньої мовної діяльності з урахуванням форм спілкування, поведінки, міміки, жестів мовця; 2) текст разом з умовами його творення і сприймання, динамічний контекст культури, в якому здійснюється прочитання тексту та його вплив на свідомість читача [2, с. 47 - 48].
Створенню текстового дискурсу сприяють ужиті в тексті слова-терміни, якщо вони використовуються до місця і в необхідній кількості. Як приклад неоковирності тексту і засмічення його словами-термінами іншомовного походження А. Коваль наводить такий:
"Ефективність заходів, які паралізують вплив вищезгаданих директив, залежить від ступеня стабільності відповідних факторів і від координування цих заходів. Уніфікація, типізація, нормалізація і стандартизація процесів виробництва гарантують рентабельність і продуктивну ефективність індустріальної реконструкції"".
Цей текст, очевидно, із ухвали (рішення) виробничої наради чи наради інженерно-технічних працівників. Аби його зрозуміти, слід не просто бути освіченою людиною, треба ще й звикнути говорити і писати так, щоб мало хто щось із нього зрозумів. Тут відсутня легкість для сприймання тексту, чіткість висловленої думки, багатослів'я й слова іншомовного походження (їх у тексті 16!) не сприяють негайному виконанню прийнятого рішення.
До того, слід ще й до місця використовувати кожен фаховий термін і в правильному, а не викривленому значенні. Наприклад, з оголошення:
"Доручення для отримання грошей, посилок і кореспонденції може бути засвідчене державними й громадськими установами, підприємствами і військовими частинами, де ті люди працюють".
Відредагуємо подане оголошення.
Доручення для отримання грошових переказів, посилок і кореспонденції
може бути засвідчене там, де ці одержувачі кореспонденції перебувають на службі.
Потрібно пам'ятати одну з основних вимог до речень будь-якого типу у кожному фаховому діловому документі - це чітко й містко виражати значний
89
Українська мова фахового спрямування
за обсягом і складний за змістом матеріал. Так, з метою не виявляти гостроти стосунків із партнером з бізнесових справ варто використовувати пасивну форму дієслів. Наприклад:
Ви не надіслали нам свою рецензію на дисертацію п. Ковачь М. П.
Краще текст листа-нагадування укласти так:
На жаль, Вами ще не висловлені свої думки щодо дисертації п. Коваль М. П. і не надіслано рецензію.
Вважаємо, тільки самоосвіта, робота над словом сприятиме виробленню граматичної та стилістичної вправності в укладанні текстів професійного змісту і не призведе до "творення" запропонованих "перлів", списаних з періодичних видань та підслуханих:
Робота наших дипломатів дещо облегчена.
Ми заключили двосторонній договір.
На протязі року були перевірки і по графіку, і без графіку.
У прошлому році в нараді взяли участь сто чоловік керівників ра
йонного масштабу.
Якщо буде згодна на проведення діалогу противна сторона, то...
Я вибачаюсь перед глядачами і слухачами.
Треба заохочити випускників ВНЗ працювати на селі.
В українському експоцентрі можна познайомитися з новою агро
технікою.
Приведіть приклади взаємодопомоги у вашій установі.
План щодо організації виставки наукової і навчальної літератури,
підготовленої і виданої викладачами нашого ВНЗ.
Тема 1. СПІЛКУВАННЯ ЯК ІСТРУМЕНТ ПР0ФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬН0СТІ
1.1. Сутність спікування. Спікування i
комунікація. Функції спілкування. Види, типи i форми професійного спілкування
|