«Портрет професіонала» стр. 3-12

Матеріали психолого-педагогічної

наради на тему:

« Портрет професіонала»

1. 
   Теоретична частина «Усвідомлення педагогом себе і своєї діяльності в системі освіти як шлях до особистісного і професійного зростання
   

2. 
   Ділова гра з педагогічним колективом «Портрет професіонала».
   
3. 
   Анкетування педагогів. Анкета «Чинники, що сприяють саморозвитку педагога» (аналіз результатів).
   

1. 
   Панує культ виконання навчальної програми і нав’язаних нею темпів оволодіння знаннями. Основний наголос робиться на освоєнні дітьми «правильної» інформації,заданої раз і назавжди. Перенесення знань з однієї сфери в іншу практично відсутнє.
   
2. 
   Навчання спрямоване на освоєння знань про зовнішній світ та умінь підкорювати його.
   
3. 
   Домінують формально-логічне, аналітичне мислення ( лівопівкульні стратегії мозку). Інтуїтивний спосіб пізнання, багатозначне, метафоричне мислення не заохочуються.
   
4. 
   Учасники педагогічного процесу звикають пізнавати себе за допомогою механізмів пізнання зовнішнього світу, сприймати та оцінювати себе як об’єкти маніпулювання. Світ бачиться у контексті морально-виховної полярності, жорстокого протистояння, ділиться на «своїх» і «чужих».
   
5. 
   Реальна співпраця учасників педагогічного процесу неможлива, вона підмінюється демонстраціями ритуальних зовнішніх форм, позбавленими сутнісних психологічних характеристик.
   
6. 
   Дисципліна є результатом зовнішнього тиску і контролю, вона формальна і гігієнічно-умотивована, насамперед страхом покарання.
   
7. 
   Педагогічна рефлексія, осмислення педагогами своєї діяльності має епізодичний характер. У прийнятті педагогічних рішень домінує емпіричний принцип «спроб та помилок», зорієнтованість на формальне використання методичних рекомендацій, без чого реальне професійне зростання
   

8. 
   Особистісне пізнання та розвиток мають епізодичний, стихійний характер.
   
9. 
   Учасники навчально-виховного процесу перебувають у стані змагання, суперництва, що спричиняє заздрощі, амбіційність, формування неадекватної оцінки.
   
10. 
    Учасникам педагогічного процесу властиві такі типові негативні психоемоційні стани: як тривожність, страх та агресія.
    

• 
  активне сприйняття дійсності й здатність добре орієнтуватися в ній;
  
• 
  прийняття себе та інших людей такими, як вони є;
  
• 
  безпосередність у вчинках і спонтанність у виявленні своїх почуттів та думок;
  
• 
  зосередженість уваги на тому, що відбувається зовні, на відміну від орієнтації тільки на внутрішній світ;
  
• 
  почуття гумору;
  
• 
  розвинені творчі здібності;
  
• 
  неприйняття умовностей, але без показного їх ігнорування;
  
• 
  стурбованість благополуччям інших людей, а не забезпечення тільки власного щастя;
  
• 
  здатність глибоко розуміти життя;
  
• 
  встановлення (хоч і не зі всіма) доброзичливих особистих взаємин;
  
• 
  здатність дивитися на життя «розплющеними очима», оцінювати його неупереджено, об’єктивно;
  
• 
  безпосередня включеність у життя з повним зануренням у нього так, як роблять діти;
  
• 
  перевага надається новим, неходженим і часто небезпечним шляхам;
  
• 
  вміння покладатися на свій досвід, розум і почуття, а не на думку інших людей, традиції та умовності, позиції авторитетів;
  
• 
  відкрита й чесна поведінка у всіх ситуаціях;
  
• 
  готовність стати непопулярним, не визнаним більшістю людей за нетрадиційні погляди;
  
• 
  здатність брати на себе відповідальність, а не уникати її;
  
• 
  докладання максимуму зусиль для досягнення поставлених цілей.
  

• 
  вербалізація, візуалізація ціннісних пріоритетів педагогів
  
• 
  усвідомлення і вербалізація провідної професійної спрямованості педагога,ресурсів і професійних деформацій педагогів, що склалися відповідно до стилю робити, ділового співробітництва і взаємодії з адміністрацією
  

1. 
   Принцип активності.
   
2. 
   Принцип дослідницької творчої позиції.
   
3. 
   Принцип щирості.
   
4. 
   Принцип волі.
   
5. 
   Принцип конфіденційності.
   
6. 
   Принцип рівноправності.