ТЕМА: Поняття, сутність та основні риси державного управління. Принципи державного управління
Скачати 1.43 Mb.
Назва ТЕМА: Поняття, сутність та основні риси державного управління. Принципи державного управління
Сторінка 8/11
Дата 08.04.2013
Розмір 1.43 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
ТЕМА: ДУ в сфері захисту економічної конкуренції.

  1. Загальна характеристика державної політики в сфері захисту економічної конкуренції.

  2. Органи, які здійснюють управління в сфері захисту економічної конкуренції.

  3. Адміністративно-правовий статус антимонопольного комітету України.

НПА: ГК, ЗУ „Про захист економічної конкуренції”, ЗУ „Про антимонопольний комітет України, ЗУ „Про природні монополії”, ЗУ „Про захист від недобросовісної конкуренції”.
1. Згідно з ГК антимонопольно-конкурентна політика – це політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб’єктів господарювання, забезпечення від взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб’єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок збільшення якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної, соціально-орієнтованої економіки. Де-ва здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвитку змагальності в сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, які затверджуються ВРУ за поданням КМУ. Згідно ст.19 ГК однією із сфер державного контролю є сфера монополізму та конкуренції. Де-ва підтримує конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб’єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб’єкти господарювання невизначають умов реалізації товару на ринках.
2. Де-вна антимонопольно-конкурентна політика здійснюється уповноваженими органами д.влади та органами МС. Органам д.влади та органам МС, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необгрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачені законодавством. В законі можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою збереження нац.безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів. Законом передбачено право суб’єктів господарювання у разі порушення цієї вимоги оскаржувати прийняті рішення в установленому законом порядку. Управління здійснюють органи виконавчої влади до компетенції яких належить забезпечення де-вного регулювання та управління у відповідних галузях економіки, ці органи проводять моніторинг ринків цих галузей з метою аналізу та прогнозування їх розвитку, а контроль за дотриманням антимонопольного конкурентного зак-ва здійснюється антимонопольним комітетом України.
3. Антимонопольний комітет України є де-вним органом із спец. Статусом, метою ді-сті якого є забезпечення де-вного захисту конкуренції у підприємницькій ді-сті та у сфері де-вних закупівель. Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту і підзвітний ВРУ. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації де-вної конкурентної політики в частині здійснення де-вного контролю за дотриманням зак-ва про зихист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень зак-ва про захист ек.конкуренції; в частині контролю за концентрацією узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулювання цін та тарифів на товари, що реалізуються (виробляються) суб’єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування зак-ва про захист ек.конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренцї в сфері де-вних закупівель. Антимонопольний комітет України утворюється в складі Голови та 10 де-вних уповноважених. Голова призначається ВРУ за поданням Прем’єр-міністра України. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення складають систему органів антимонопольного комітету України.

ТЕМА: ДУ та державне регулювання в сфері паливно-енергетичного комплексу України.

  1. Загальні засади державної політики в сфері паливно-енергетичного комплексу України.

  2. Органи, які здійснюють управління та регулювання в сфері паливно-енергетичного комплексу України.

  3. Основні засоби держ.впливу в сфері паливно-енергетичного комплексу України.

НПА: ЗУ „Про нафту і газ”, „Про електроенергетику”, Гірничний ЗУ, Указ Пр.України від 21 квітня 1998 року №335/98, яким затверджено Положення про національну комісію регулювання електроенергетики, Кодекс України про надра, Постанова КМУ від 2 листопада 2006 року № 1540, якою затв. Положення про міністерство палива та енергетики України, Постанова КМУ від 2 листопада 2006 року №1927, якою затв. Положення про міністерство вугільною промисловості.
1. Паливно-енергетичний комплекс складають певні галузі: галузь електроенергетики, теплової енергетики; атомної; нафти та газу. В Україні затверджено енергетичну стратегію України на період до 2030 року, яку схвалено Розпорядженням КМУ від 15 березня 2006 року №145 – Е. На виконання цієї енергетичної стратегії розроблено план заходів. В енергетичній стратегії визначено основні цілі України в галузі енергетики, основні завдання та напрями, позиціонування України на міжнародних енергетичних ринках. Цілями енергетичної стратегії України є:

  • створення умов для постійного та якісного задоволення попиту на енергетичні продукти;

  • визначення шляхів та створення умов для безпечного, надійного та сталого функціонування енергетики та її максимального розвитку;

  • забезпечення енергетичної безпеки де-ви;

  • зменшення техногенного навантаження на довкілля та забезпечення цивільного захисту в сфері техногенної безпеки в сфері техногенної безпеки паливно-енергетичного комплексу;

  • зниження питомих витрат у виробництві та використання енергопродуктів за рахунок провадження…

  • інтеграція об’єднаної енергосистеми України до Європейської енергосистеми з послідовним збільшенням експорту електроенергії.

Існуюча система управління в паливно-енергетичному комплексі України є недосконалою, формувалася спонтанно. Національна комісія регулювання електроенергетики України є центральним органом виконавчої влади із спец.статусом. Ключовими суб’єктами де-вного управління в даній сфері є КМУ, галузеві міністерства і відомства, Де-вний комітет ядерного регулювання України, Національне агенство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).

Паливно-пенергетичний комплекс України (енергетика) – галузь або сектор економіки, до якого входять суб’єкти господарювання, ді-сть яких пов’язана з розвідуванням, видобутком, переробкою, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, передачею, розподілом, торгівлею, збутом чи продажем енергетичних продуктів (енергоносіїв), а саме палива, електричної і теплової енергії, крім суб’єктів, основна ді-сть яких спрямована на задоволення потреб населення та госп. комплексу у послугах централіхованого опалення та постачання гарячої води.

До повноважень КМУ належать:

  1. виконання законів України в сфері ПЕК;

  2. затвердження енергетичної політики та умов управління де-вними енергетичними активами;

  3. удосконалення системи управління ПЕК.

Безпосередньо управління в сфері ПЕК здійснюють галузеві міністерства.

НАЕР має такі повноваження:

  1. проведення єдиної де-вної політики в сфері використання енерг.ресурсів та енергозбереження;

  2. забезпечення збільшення частки нетрадиційних та альтернативних видів палива у балансі попиту та балансування енергоносіїв;

  3. створення де-вної системи моніторингу виробництва, споживання, експорту та імпорту енергоносіїв;

  4. удосконалення системи обліку та контролю за споживання енерг.ресурсів;

  5. функціонування єдиної системи нормування питомих витрат енерг.ресурсів у сусп.виробництві.

Суб’єкти госп., які мають право здійснювати аудит мають такі повноваження:

  1. розроблення рекомендацій щодо удосконалення;

Контроль за технічним станом об’єктів, режимами енергоспоживання, дотриманням безпеки здійснюють відповідні де-вні інспекції і спец.комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та НС.

Головним провідним органом забезпечення реалізації політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах є міністерство палива і енергетики України, основні завдання якого:

  1. де-вне управління паливно-енергетичним комплексом;

  2. забезпечення енергетичної безпеки де-ви;

  3. розроблення пропозицій щодо удосконалення економічних важелів стимулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу;

  4. участь у формуванні, регулюванні та удосконаленні ринко-паливно-енергетичних ресурсів.

Міністерство вугільної промисловості України – провідний орган з пиатнь забезп. реалізації де-вної політики у вугільній та торфо-добувній галузі. Завдання:

  1. участь у формуванні та забезпеченні реалізації де-вної політики;

  2. здійснення структурної перебудови вуг.галузі та підвищення ефективності управління нею;

  3. створення сприятливих умов для здійснення приватизації підприємств;

  4. формування балансу вугілля та вуг.продукції;

  5. участь у формуванні регулювання та вдосконалення ринку вуг.продукції.

Держ.регулювання в сфері енергетики здійснює НКРЕ. Повноваження визначенні в зУ „Про природні монополії” (міститься термін нац.комісія регулювання ринку природ.монополій), ЗУ „Про електроенергетику” і в Указі Пр..

ТЕМА: Державне управління в сфері телекомунікації.

  1. Загальна характеристика ДУ в сфері телекомунікації.

  2. Органи, які здійснюють управління та регулювання.

  3. Основні засоби впливу.

НПА: ЗУ „Про радіочастотний ресурс України”, „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, „Про нац.систему конфіденційного зв’язку”, „Про телекомунікацію”.

1. Основні засади держ.політики в сфері телекомунікації визначені в НПА України, а також в документах програмного характеру. Основними принципами ді-сті в сфері телекомунікації є:

  1. доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних мереж, послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті;

  2. взаємодія та взаємозв’язаність телекомунікаційних мереж для забезпечення можливості зв’язку між споживачами всіх мереж;

  3. забезпечення сталості телекомунікаційних мереж і управління цими мережами з урахуванням їх технологічних особливостей на основі єдиних стандартів, норм та правил;

  4. державна підтримка розвитку вітчизняного виробництва технічних засобів телекомунікації;

  5. заохочення конкуренції в інтересах споживачів телекомунікаційних послуг;

  6. збільшення обсягів телекомунікаційних послуг, їх переліку та утворення нових робочих місць;

  7. впровадження світових досягнень в сфері телекомунікації, залучення, використання вітчизняних та іноземних матеріальних та фінансових ресурсів, новітніх технологій, а також управлінського досвіду;

  8. сприяння розширенню міжнародного співробітництва;

  9. забезпечення доступу споживачів до інформації про порядок отримання та якість телекомунікаційних послуг;

  10. ефективність та прозорість регулювання в сфері телекомунікації;

  11. створення умов сприятливих для ді-сті у сфері телекомунікації з урахуванням особливостей технологій та ринку телекомунікацій.


2. ДУ в сфері телекомунікації здійснюють: КМУ, центральний орган вик.влади в галузі зв’язку та ін.органи вик.влади в межах їх компетенції.

КМУ має такі повноваження:

  • забезпечує проведення державної політики в сфері телекомунікації, рівні умови розвитку всіх форм власності сфері телекомунікації;

  • здійснює управління об’єктами державної власності сфері телекомунікації;

  • спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади в сфері телекомунікації.

Центральний орган виконавчої влади в галузі зв’язку (міністерство транспорту та зв’язку України) має такі повноваження:

  • розробляє пропозиції щодо політики в галузі зв’язку;

  • розробляє проекти законодавчих актів з питань телекомунікації;

  • приймає НПА з питань, віднесених до його компетенції;

  • визначає вимоги щодо рівня якості телекомунікаційних послуг;

  • розробляє прогнози розвитку телекомунікаційних ринків та послуг.

Органом регулювання сфері телекомунікації є Національна комісія з питань регулювання зв’язку (НКРЗ) – центральний орган вик.влади зі спец.статусом.

ЗУ „Про природні монополії”, а саме – ст.12, 13. Відповідно до ст. 12 основними завданнями комісій з питань регулювання природних монополій є:

  1. регулювання діяльності суб’єктів природних монополій;

  2. сприяння створенню умов, які забезпечують за рахунок виникнення і розвитку конкуренції, виведення товарного ринку із стану природної монополії, що дасть можливість ефективніше розвивати конкуренцію та задовольняти попит;

  3. формування ціньової політики у відповідній сфері регулювання;

  4. сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб’єктів природних монополій та споживачів.

Нагляд за ринком телекомунікації здійснюється шляхом:

  • контролю за якістю телекомунікаційних послуг;

  • перевірки додержання ліцензійних умов оператирами та провайдерами телекомунікації;

  • шляхом контролю за додержанням суб’єктами ринку телекомунікації законодавства, стандартів та інших НПА в сфері телекомунікації.

ТЕМА: ДУ транспортною системою.

  1. Основні засади держ.політики.

  2. Органи, які здійснюють управління.

НПА: ЗУ „Про транспорт”, „Про трубопровідний транспорт”, Про залізничний транспорт, Про автомобільний транспорт, ЗУ „Про державну спеціальну службу транспорту”.
1. Мета та завдання ДУ транспортною системою:

  1. своєчасне, повне, якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва у перевезенні та задоволення потреб оборони країни;

  2. захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

  3. безпечне функціонування транспорту;

  4. додержання необхідних пропорцій та темпів розвитку нац.транспортної системи;

  5. захист економічних інтересів України, законних інтересів підприємств та організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

  6. створення рівних умов для розвитку госп.ді-сті підприємств транспорту;

  7. обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

  8. координація роботи різних видів транспорту;

  9. ліцензування окремих видів ді-сті в сфері транспорту;

  10. охорона навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.


2. КМУ, центр. орган вик.влади (міністерство транспорту та зв’язку України).
ТЕМА: ДУ в сфері будівництва і житлово-комунального господарства.


  1. ДУ в сфері будівництва і житлово-комунального господарства здійснюють міністерство з питань регіонального розвитку та будівництва та міністерство з питань житлово-комунального господарства України.

Концеація розвитку житлово-комунального господарства, ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”.

Основними завданнями міністерство житлово-комунального госп. є:

  1. участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в сфері житлово-комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту, а також благоустрою населених пунктів та галузей поховання;

  2. управління, координація та регулювання діяльності у зазначеній сфері;

  3. реформування житлово-комунального господарства;

  4. технічне регулювання в сфері житлово-комунального господарства та міського електричного транспорту;

  5. забезпечення проведення єдиної технічної, соціально-економічної політики в сфері питної води та питного водопостачання;

  6. регулювання ді-сті суб’єктів природних монополій в сфері централізованого тепло- водопостачання та водовідведення.

Крім ді-сті суб’єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і елктричної енергії та (або) використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії.

Є пропозиція закріпити повноваження з питань регулювання ринків комунальних послуг за національною комісією з питнь регулювання електроенергетики України.

Створено урядовий орган – державна житлово-комунальна інспекція. Орган створений у 2008 році, підзвітний та підконтрольний міністрові з питань житлово-комунального господарства. Основними завданнями є:

- участь в реалізації держ.політики в сфері житлово-комунального господарства, здійснення де-вного контролю за дотриманням зак-ва, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил в сфері житлово-комунального господарства. Державний контроль здійснюється за дотриманням виконавцями та виробниками житлово-комунальних послуг, в тому числі суб’єктами природних монополій та суміжних ринків в сфері централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення; контроль за дотриманням власниками та співвласниками житлових будинків, квартир, приміщень, стандартів, нормативів, норм і правил щодо введення їх обліку, обстеження і паспортизації. Здійснення контролю за дотриманням суб’єктами в сфері житлово-комунального господарства норм, стандартів, правил стосовно утримання обслуговування, експлуатації, системи водо-, теплопостачання, водовідведення, газопостачання та іншого інженерного обладнання багатоквартирних житлових будинків, утримання, обслуговування і використання житлового фонду, кількості та якості житлово-комунальних послуг, формування цін та тарифів на житлово-комунальні послуги, а також в сфері благоустрою населених пунктів та галузі поховання.

Державний нагляд здійснюється за виконанням:

  • робіт з утримання, обслуговування та використання житлового фонду відповідно до стандартів, нормативів, норм та правил;

  • нагляд за виконанням інвестиційних і регіональних програм розвитку житлово-комунального господарства.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Поняття, зміст, принципи державного управління
...
 Львівський регіональний інститут державного управління Національної...
Особливості державного управління інституціями культури на прикладі (міста, області)
1. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ 5 Тема ЕВОЛЮЦІЯ ДЕРЖАВНОГО...
Конотопцев Олег Сергійович, кандидат наук з державного управління, доцент, Київ, 2010
 Львівський регіональний інститут державного управління Національної...
Особливості державного управління інституціями культури на прикладі (міста, області)
Модуля, змістовного модуля
Витоки та генеза менеджменту державного управління; Суб’єктно-об’єктна детермінація адміністративної діяльності; Методи дослідження...
 Адміністративне право України Підручник Київ
Сутність державного управління та його співвідношення з державною виконавчою владою
Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії кримінально-правових...
Характерні риси державного управління, його співвідношення з державною виконавчою владою
 Тема Сутність, розвиток та основні поняття інноваційного менеджменту...
Нноваційний менеджмент як сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами та інноваційною діяльністю. Інноваційний...
ПОЛОЖЕННЯ про процедури підготовки та захисту магістерських досліджень...
...
 Тема СУТЬ І ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Економічна природа корпоративного управління
Суть і економічна природа корпорацій. Особливості державного корпоративного сектора
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання

При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Уроки
Конспекти лекцій
Довідники
Документи

Історія
Філософія
Фінанси
Економіка
Фізика

Головна сторінка