ТЕМА: Поняття, сутність та основні риси державного управління. Принципи державного управління

Скачати 1.43 Mb.

Назва	ТЕМА: Поняття, сутність та основні риси державного управління. Принципи державного управління
Сторінка	3/11
Дата	08.04.2013
Розмір	1.43 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

ТЕМА: Адміністативно-правовий статус інших публічних суб’єктів.

Інші державні органи як суб’єкти АП.
Особливості А-П статусу окремих державних органів.
А-П статус апарату державних органів.
Органи місцевого самоврядування в сфері А-П відносин.
Особливості А-П статусу об’єднань громадян.
Основні риси А-П статусу підприємств, установ та організацій.

1. Суб’єктами АП крім органів вик.влади є й інші. Риси суб’єктів, які безпосередньо беруть участь:

1) прийняття рішень, які є обов’язковими для виконання певних органів вик.влади та інших;

2) є носіями прав та обов’язків в сфері держ.управління.

Це:

Національний Банки України – правовий статус закріплений в КУ. НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом держ.управління. НБУ є державним органом;
Національна Рада з питань телекомунікації, телебачення та радіомовлення;
Рада нац.безпеки та оборони України – Закон України „Про Раду Нац.безпеки і оборони”. Є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президенту України;
ЦВК та деякі інші органи – порядок формування закріплений у КУ, Закон „Про ЦВК”.

2. Визначається Положенням про апарат ВРУ”, затвердженим Розпорядженням голови ВРУ від 14 березня 2006 року № 217.
4. КУ (Розділ про місцеве самоврядування”, Закон „Про місцеве самоврядування України”. Інститут делегованих повноважень (розглянути).
5. Це конституційне право, але міститься у Законі України „Про об’єднання громадян” – це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав та свобод.
6. Специфіка адміністративної правосуб’єктності підприємств, установ, організацій полягає в тому що в А-П відносинах підприємство бере участь (як правило) в особі свого керівника. Суб’єктом може бути власник майна підприємства, органи управління тощо. Адміністрація підприємства – це специфічна частина трудовго колективу, яка здійснює управління в процесі професійної діяльності. Визначення його місця та ролі в системі підприємства, визначення його компетенції, обов’язок керівника нести відповідальність.
ТЕМА: ДС.

1. Поняття держ.служби.

2. Пнринципи ДС

3. Види ДС

4. Визначення понять посада, посадова особа, державний службовець та їх співвідношення.

5. Класифікація посад та ранги держ.службовців.

6. Права та обов’язки держ.службовців.
1. ДС є одним із основних суспільно корисних явищ. ДС є організаційно- правовим явищем для якого є характерним свій зміст та ознаки. Будь-яка сулжбова діяльність пов’язана з такими елементами: запрговадження служби (встановлення посад, їх кількості); виконання повноважень, здійснення управління відповідними суб’єктами; вирішення внуртішньоорганізаційних питань службової діяльності. В А-П літературі служба аналізується як:

1) організація, налагодження служби;

2) як службова діяльність.

ДС – це публічна служба, тобто служба в органах публічної влади. Коркунов держ.службою вважав будь-яку ді-сть на користь де-ви: „Ді-сть, що складає зміст ДС завжди є юр.обов’язком, хоча і добровільно взятим”. Він писав, що ДС – це особливе публічне правове відношення службовця до держави, що засноване на підпорядкуванні та має своїм змістом обов’язкову діяльність, яка здійснюється від імені держави та спрямована на здійснення певного завдання державної діяльності. Традиційно ДС розглядають у 3 сапектах:

соціальному – полягає у призначенні ДС в житті суспільства;
політичний – пов’язаний з формуванням держ.влади, її здійсненням відповідними держ.органами;
юридичний аспект – обумовлений необхідністю правового регулювання відносин в сфері державної сулжби, закріплення правового статусу державних службовців та ін.елементів державно-службових відносин.

Сукупність взаємопов’язаних правових норм, які регулюють відносини в сфері державної служби становлять комплексний правовий інститут ДС, який об’єднує правові норми, що відносяться до галузі конст.права, фінансового права, трудового, земельного тощо. Значну частину цих норм становлять норми АП, якими регламентуються найважливіші органзаційно-правові елементи ДС (пр.статус посади, держ.службовця, посадової особи, категорії опсад та ранги держ.службовців, управління в сфері ДС, адмін. та дисциплінарна відповідальність дердавних службовців.

Ознаки ДС:

ДС – це професійна діяльність осіб, які обіймають опсади в державних органах та їх апараті;
ДС здійснюється на основі КУ та законів України;
Оплата праці держ.службовців здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Закон „Про ДС”: ДС – це професійна ді-сть осіб, які займають посади в держ.органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави, та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
2. При-пип ДС – це основоположні ідеї, настанови, що виражають об’єктивні закономірності та визначають науково-обгрунтовані напрямки реалізації компетенції, завдань та функцій держ.органів, повноважень держ.службовців, зо діють в системі держ.влади та в системі ДС.

Значення принципів ДС полягає в тому, що:

1) вони повинні об’єктивно відображати сутність ДС, її найважливіші риси, вони розкривають загальний характер управлінської, виконавчо-розпорядчої та іншої адмін.діяльності державних службовців, які закріплюють їх в правових нормах, що складають інститут ДС;
2) при-пи ДС встановлюють найважливіші закономірності у системі організації організації та функціонування ДС, встановлюють значимість, законність та соціальну цінність відносин, які виникають в сфері ДС, а відсутність цих при-пів тягне за собою виникнення елементів неорганізованості, бюрократизму, беззаконня та несправедливості;

3) при-пи є активним динамічним началом, бо обумовлюють модель ДС, визначеної законодавцем, тобто формулювання та визначення при-пів ДС залежить від обраної законодавцем відповідної моделі ДС.

При-пи поділяють на конституційні (випливають з основних положень КУ) та організаційні (стосуються безпосередньо інституту ДС, відображають механізм побудови та функціонування ДС, забезпечення ефективної адмін.ді-сті у держ.органах). Основні при-зпи мають своє нормативне закріплення у статті 3 ЗУ „Про ДС”.

До основних при-пів належать:

служіння народу України
демократизму та законності (який включає в себе:

при-п вірності д.службовців де-ві при здійсненні сулжбових обов’язків;
при-п довіри службовцям з боку де-ви і громадян, громадяни повинні відноситися з розумінням до заходів та рішень, які приймаються де-вою та уповноваженими д.службовцями). Д-сть сучасної д.адміністрації повинна керуватися при-пом добросовісної адміністрації – цей при-п нормативно не закріплюється, проте являють собою високі вимоги, які висуваються до сучасних де-вних та муніципальних службовців;

гуманізму та соціальної справедливості;
пріоритету прав людини та громадянина;
професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;
персональної відповідальності за виконання службових обов’зків та дисципліни;
дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;
дотримання прав підприємств, установ і організацій та об’єднань громадян.

Можна виділити і інші при-пи:

рівного доступу громадян до держ.служби (ч.2 ст.38 КУ);
при-п позапартійності держ.служби та відокремлення релігійних об’єднань від держави (ч.8 ст. 6 ЗУ „Про політичні партії”);
при-п професіоналізму та компетентності – д.службовець виконує професійні обов’язки на постійних умовах. Посади д.службовців поділяються за спеціалізаціями, тому у д.службовця для виконання обов’зків за посадою передбачається наявність відп.спеціалізації. Професіоналіхм повинен забезпечувати якісне виконання функцій, постійну готовність для складних завдань та інше. Д.службовець має бути компетентним співробітником, тобто якісно виконувати покладені на нього повноваження;
при-п гласності державної служби (відкритість ДС та її доступність громадському контролю);
при-п персональної відповідальності за виконання службових обов’зків та дисципліни;
при-п захисту держ.службовців від неправомірного втручання у їх професійну ді-сть як посадових так і юридичних і фізичних осіб. Забезпеченню цього при-пу слугують гарантії де-ви.

3. За належністю до фінкцій певної гілки влади:

1) служба в законод.органі;

2) вик.влади;

3) судових органів.

В залежності від порядку проходження служби:

1) цивільна;

2) мілітаризована служба.
4. Посада (ЗУ „Про де-вну службу” ст.2) – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця де-вного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативно-правовими актами коло службових повноважень. В організаційному аспекті посада характеризується тим, що вона встановлюється де-вою (відповідним компетентним органом), включається до штатного розпису. У пр.аспекті посада характеризується тими повноваженнями, які закріплюються за цією посадою.

Існують державні та політичні посади.

ЗУ „Про де-вну службу” містить поняття держвного службовця. Д.службовець – це особа, яка займає посаду в держ.органах, їх апараті.

За владними повноваженнями д.службовці поділяються на:

допоміжний або технічний персонал;
спеціалісти;
посадові особи та представники адмін.влади.

Посадова особа (не будь-який де-вний службовець є посадовою особою). У ЗУ „Про де-вну службу” встановлено 7 категорій посад та 15 рангів д.службовців
6. Права та обов’язки державних службовців.

В першу чергу закріплені в ЗУ „Про держ.службу”. Основні обов’язки:

1) дотримуватися КУ та законів України;

2) забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

3) недопущення порушень прав та свобод громадян;

4) безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне та повне виконання рішень держ.органів чи їх посадових осіб, розпоряджень та вказівок своїх керівників;

5) збереження держ.таємниці, інформації про громадян, яка стала їм відома під час виконання обов’язків держ.служби, а також іншої інформації, яка відповідно до законодавства не підлягає розголошенню;

6) постійне вдосконалення організації своєї роботи та підвищення професійної кваліфікації, сумлінне виконання своїх обов’язків, ініціатива та творчість у роботі;

В ст. 10 Закону „Про ДС” зазначено, що держ.службовець зобов’язаний діяти в межах своїх повноважень, у разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству держ.службовець зобов’язаний невідкладно у письмовій формі доповісти про це особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні повідомити вищу за посадою особу. Основні права закріплені в статті 11 Закону „Про ДС”. Права:

1) користуватися правами та свободами, які гарантуються громаднам України КУ та законами;

2) брати участь у розгляді питань та прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

3) одержувати від державних органів підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, необхідну інформацію з питань, що належать до його компетенції;

4) право на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, сіпвробітників і громадян;

5) право вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень;

6) право на оплату праці, в залежності від посади, яку займає держ.службовець, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

7) право безперешкодно ознайомлюватися з матеріалом, що стосується проходження ним ДС у необхідних випадках давати особисті пояснення;

8) право на прсування у службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов’язків, право на участь у конкурсах, на заміщення посад більш високої категорії;

9) право вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, обвинувачень або підозри;

10) право на здоров’я, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;

11) право на соціальний та правовий статус;

12) право захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих держ.органах та у судовому порядку.

Етика держ.службовця. Відповідно до ст.5 Закону „Про ДС” держ.службовець повинен:

сумлінно виконувати свої службові обов’язки;
шанобливо ставитися до громадян, керівників, співробітників та дотримуватися високої культури спілкування
недопускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам ДС чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

ТЕМА: Організаційно-правові засади ДС: проходження ДС в державних органах та їх апараті.

1. Основні етапи ДС в органах державної влади та їх апараті:

- прийняття на ДС;

- просування по службі держ.службовця;

- припинення ДС.

Інститут ДС. Змістом інституту ДС є суспільні відносини, які формуються в ході реалізації громадянином право доступу до ДС і подальшого здійснення державно-службової діяльності. Окремі відносно самостійні групи цих відносин виступають як складові елементи інституту ДС. До таких складових елементів відносяться:

проходження ДС;
соціальне забезпечення держ.службовців;
дисциплінарна відповідальність держ.службовців;

У сучасній науковій літературі прийнято розглядати проходження ДС як специфічний вид суспільно корисної діяльності, під час якої службовці різних органів вступають у специфічні відносини, зміст яких залежить як від виду служби, так і від виду органу, в якій вона здійснюється. Держ.службовець завжди діє за дорученням держави та від її імені, що означає, що держ.службовець працює на публічний інтерес і повинен діяти лише в межах повноважень, закріплених за конкретною посадою. З аналіху положень Закону „Про ДС” можна зробити висновок, що особа набуває статусу держ.службовця не в момент прийняття на ДС, а в момент складення присяги державного службовця. Час проходження ДС має такі процедури, які здійснюються у зв’язку із:

1) добором кадрів (конкурс, тестування, співбесіда);

2) з прийняттям на службу (видання наказу про прийняття на службу та про присвоєння відповідного рангу, ознайомленння з детальним описом служб.повноважень, приведення до присяги держ.службовця, облаштування службового місця та видача службового посвідчення);

3) із здійсненням службової кар’єри (атестація, щорічне оцінювання, присвоєння чергового або позачергового рангу);

4) із реалізацією інших прав службовця (оформлення відпустки, направлення у службове відрядження, проведення службового розслідування та інші);

5) із переведенням на іншу посаду (конкурс, співбесіда, видання наказу про завільнення у зв’язку з переведенням);

6) із припиненням ДС ( виданн наказу про звільнення, проведення остаточного розрахунку з держ.службовцем, повернення службового посвідчення та видача трудової книжки).

Проходження ДС – це діяльність держ.службовця щодо виконання завдань та повноважень за посадами, які він обіймає починаючи з моменту набуття ним статусу держ.службовця та завершуючи його припиненням.

Етапи проходження ДС:

На думку професора Бахраха:

вступ або прийняття на службу;
атестація та підвищення кваліфікації держ.службовця;
присвоєння чинів, персональних звань, розрядів, рангів тощо;
переведення на іншу посаду в межах служби;
заохочення;
притягнення до відповідальності;
припинення служби.

Прийнято розділяти етапи на обов’зкові та факультативні: обов’язкові, які мають місце в житті кожного держ.службовця, а факультативні – переведення на іншу посаду, заохочення, притягнення до відповідальності.

Основними сатдіями за нашим зак-вом є:

прийняття на службу;
просування по службі;
припинення служби.

Прийняття включає в себе певні процедури (Закон „Про ДС”, „Порядок проведеня конкурсу на заміщення вакантних посад держ.службовців, затверджений постановою Кабміну № 169 від 15 лютого 2002 року)

Необхідно розрізняти проходження служби та просування по службі. Проходження – це загалшьний процес. Просуванн по службі здійснюється щляхом зайняття держ.службовцем більш високої посади або присвоєння йому більш високого рангу. Переважне право на просування по службі мають ті службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявили ініціативність в межах повноважень, постійно підвищували свій професійний рівень, додержувалися етики держ.службовців. Найбільш суттєво впливають на кар’єру держ.службовців результати атестації

Особи, ви нні у порушенні ДС несуть дисциплінарну, цивільну, адмін., кримінальну відповідальність. Пр.інститут дисциплінарної відповідальності держ.службовців

є складовою галузі АП. Кодекс законів „Про працю”. В законі України „Про ДС” визначено 2 види дисциплінарних стягнень:

1) попередження про неповну службову відповідність

2) затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду. Кодекс законів про працю: догана та звільнення.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі:

Поняття, зміст, принципи державного управління ...	Львівський регіональний інститут державного управління Національної... Особливості державного управління інституціями культури на прикладі (міста, області)
1. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ 5 Тема ЕВОЛЮЦІЯ ДЕРЖАВНОГО... Конотопцев Олег Сергійович, кандидат наук з державного управління, доцент, Київ, 2010	Львівський регіональний інститут державного управління Національної... Особливості державного управління інституціями культури на прикладі (міста, області)
Модуля, змістовного модуля Витоки та генеза менеджменту державного управління; Суб’єктно-об’єктна детермінація адміністративної діяльності; Методи дослідження...	Адміністративне право України Підручник Київ Сутність державного управління та його співвідношення з державною виконавчою владою
Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії кримінально-правових... Характерні риси державного управління, його співвідношення з державною виконавчою владою	Тема Сутність, розвиток та основні поняття інноваційного менеджменту... Нноваційний менеджмент як сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами та інноваційною діяльністю. Інноваційний...
ПОЛОЖЕННЯ про процедури підготовки та захисту магістерських досліджень... ...	Тема СУТЬ І ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Економічна природа корпоративного управління Суть і економічна природа корпорацій. Особливості державного корпоративного сектора

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання