|
|
Скачати 1.43 Mb.
|
ТЕМА: Адміністративна відповідальність.
1. Метод переконання і метод припису – один із методів управлінської діяльності. Реакція держави на певні негативні явища в суспільстві. Складовими елементами державного примусу є: 1) адмін.-запобіжні заходи або заходи адмін.запобігання. 2) адмін.-припиняючі або засоби адмін.припинення 3) адмін.відповідальність. Державний примус та адмін.в. це не тотожні поняття і лише у поєднанні а.в. з іншими засобами державного примусу є можливим досягнення мети а.в. Засоби адмін.запобігання, які спрямовані на недопущення вчинення правопорушення, наприклад перевірка документів особи. Засоби адмін.припинення спрямовані на припинення відповідного правопорушення, наприклад адмін.затримання. В юр.науці існують різні підходи визначення поняття юридичної відповідальності. На думку Герасименка а.в. – це специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі їх компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів, передусім адмін.проступків, внаслідок чого особи, які їх вчинили повинні відповідати за свої неправомірні дії і понести за це адмін.стягнення у встановлених законом формах і порядках. Поняття а.в. пов’язне з таким поняттям як підстава а.в. Визначення поняття адмін.проступок визначений в Кодексі про адмін.правопорушення України, в ст.9, відповідно до якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна(умосна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено а.в. Відповідно до теорії права всі правопорушення поділ. на злочини та проступки. Проступки адміністративні та дисциплінарні. Термін адмін.правопорушення – це правопорушення в сфері адмін.правовідносин. Такі правопорушення можуть бути злочинами і проступками.В РФ не застосовується термін проступок. Немає єдиного документа, який би визначав а.в. Виходячи з визначення, яке міститься в Кодексі можемо сформулювати такі ознаки:
Склад адм.проступку:
-діяння - шкідливі наслідки проступку - причинний зв’язок між діянням та його наслідками факультативні ознаки:
Ваідповідно до ч.2 ст.9 К про адмін.правопорушення передбачено, що а.в. за діяння, передбачені цим К. настає якщо ці праовпорушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону к.в. Існує на сьогодні така проблема як декриміналізація правопорушення. Це явище може мати як позитивний так і негативний характер (проблема у визначенні розміру шкоди). Неоподаткований мінімум доходів громадян: тривалий час застосовувалася в податковому зак-ві як обов’язковий елемент механізму справляння прибуткового податку (податок з доходів фізичних осіб). Застосовується податкова соціальна пільга. Відповідно до пункту 22.5 ст. 25 ЗУ „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, що якщо норми іншихї законів містять посилання на неоподаткований мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального зак-ва в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податково-соціальної пільги. Для кваліфікації злочинів та проступків застосовується 50 відсотків від з/п. Є певні діяння, які в залежності вд розміру шкоди можуть бути або адмін.проступками або кримінальними злочинами (ст. 51 К. Про адмін.правопорушення та ст.185 КК). Види адміністративних стягнень. Метою є передусім не покарання винних осіб, а їх виховання, досвід дотримання закону. Відповідно до ст.2 Кодексу У. про адм.правопорушення. Закон У. „Про адм.правопорушення” до включення їх до Кодексу застосовуються безпосередньо. Згідно з ч.3 ст.2 положення кодексу поширюється на адм.правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачено законом ще не включеним до кодексу. Перелік адм.стягнень – ст. 24 кодексу про адм.п. Можуть застосовуватися такі види адм.стягнень:
Законами У. може бути встановлено також інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень. Прелеік адм.стягнень, передбачений кодексом про адм.правопорушення не є вичерпним. Відповідно до ст.25 кодексу про адміністративні правопорушення, адміністративні стягнення можуть бути основними та додатковими. Як основними так і додатковими можуть застосовуватися оплатне вилучення та конфіскація предметів, інші адміністратьивні стягнення можуть застосовуватися виключно як основні. За одне адм.правопорушення може бути накладено або тільки основне адміністративне стягнення або основне та додаткове. Кодексом про адм.правопорушення визначено основні засади, якими потрібно керуватися:
Ст. 33 кодексу про адм.правопорушення закріплює загальні засади адм.стягнень. При накладенні стягнень враховується особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність (ст. 34-35 кодексу). Ст. 36 – порядок стягнення при вчиненні декількох адм.правопорушень. Ст.38 – строк протягом якого накладається адм.стягнення Особливості а.в. спеціального суб’єкта. В першу чергу неповнолітні: загальний вік 16 років, однак за певні види можуть бути застосовані заходи впливу до неповнолітніх:
Посадові особи: підлягають а.в. за адм.правопорушення, пов’язані з недодержанням встановлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків. Іноземці та особи без громадянства: ст. 16 кодексу, ст. 32 ЗУ „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”. Ознаки підінституту адм.відповідальності юр.осіб:
Щодо суб’єктивної сторони проступку, то вина юридичної особи визначається як суб’єктивне відношення до проступку фізичних осіб, які входять до складу юридичної особи або перебувають з нею в іншому зв’язку (членство, право власності) і трудова діяльність або управлінські повноваженння яких пов’язані із вчинення протиправного діяння. Класифікація адм. стягнень:
Також він поділяє 7 видів стягнень:
ТЕМА: Адміністративний процес.
1. Існують три основні підходи до розуміння структури юридичного процесу: 1) судочинскій; 2) юрисдикційний; 3) загальноюридичний або загальнопроцесуальний. Українська юридична наука пішла гляхом розвитку теорії широкого розуміння юридичного процесу. За останні роки все більшого поширення набуває позиція, відповідно до якої юридичний процес – це нормативно встановлені форми упорядкування правової діяльності, який спрямований на оптимальне задоволення та гарантування інтересів суб’єктів права. В сучасній юридичній літературі майже відсутні концептуальні підходи до визначення змісту та структури юридичного процесу. Об’єктивний підхід до розуміння змісту юридичного процесу можливий тільки через філософські пізнання природи права. Розглядаючи філософські підходи щодо розуміння категорії „процес”, з’ясовано, що вона існує як у формах індивідуальної свідомості, так і в об’єктивних формах суспільної свідомості. Що ж до правововї інтерпретації цієї категорії, то при її проведенні слід відштовхуватись від загальних ознак та закономірностей, притаманних даному явищу в його загальнофілософському розумінні. Якщо процес взагалі – це сукупність змінюючих один одному станів об’єкта, то юридичний процес становить аналогічну послідовність етапів реалізації правових норм. При цьому йдеться про офіційно впорядкований процес реалізації будь-яких матеріальних норм, а не лише тих, які регламентують окрему сферу суспільних відносин. Наприклад, функціонування органів юстиції. Спираючись на загальне філософське розуміння категорії „процес” можна стверджувати, що юридичний процес об’єднує всі нормативно регламентовані процесуальні форми правової діяльності, які є системою взаємопов’язаних спеціально упорядкованих, розташованих у певному порядку дій та операцій, що підпорядковані певній меті та призводять за допомогою відповідних прийомів та засобів до конкретного результату. Юридичний процес як системне утворення охоплює конституційний, кримінальний, цивільний, господарський, адміністративний процес. Різниця між ними обумовлена насамперед особливостями, які характерні для відповідних галузей матеріального права. Адміністративний процес – це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність публічної адміністрації, що спрямована на реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права під час розгляду та вирішення індивідуально конкретних справ. Адміністративному процесу притаманні певні ознаки:
2. Принципи а.процесу досліджувалися багатьма вченими, найбільш грунтовно вивчав Перепелюк. На його думку принципом а.процесу є ідейний зв’язок між процесуальними діями учасників розгляду та задачами провадження чи публічного суб’єкта уповноваженого розглядати адміністартивну справу, зміст якого з урахуванням особливостей адміністративно-правового впливу відображений в адміністративно-процесуальних нормах. Вчений аналізує три рівні принципів, якими слід керуватись при розгляді адміністративних справ. Серед загальносоціальних принципів, які проявляються в адм.процесі він називає принципи гуманізму, взаємної відповідальності держави та людини, верховенство права та законності, доцільності, справедливості, рівноправності або дійсної самостійності учасників процесу та демократизму. До загальнопроцесуальних принципів, які за змістом грунтуються на загальнопроцесуальних нормах вчений віносить такі принципи: 1) об’єктивної істини; 2) публічності (процесуальної владсності); 3) самостійності та незалежності публічного суб’єкта у прийнятті рішення; 4) змагальності; 5) інстанційності; 6) усності; 7) безпосередності розгляду справи, охорони інтересів держави та економічності процесуальної діяльності; 8) поєднання колегіальності та одноособовості. Третій рівень приницпів – спеціальні принципи адміністративного процесу:
3. У загальному вигляді а.процес являє собою систему проваджень, які співвідносяться між собою та з процесом як категорія загального та особливого. Саме провадження є оснвоним елементом системи а.процесу. А.процес – це система адм.проваджень. Провадження бувають різних видів:
Вчена Кузьменко пропонує об’єднати адм.провадження за наявністю або відсутністю у них конфлікту у дві групи:
В залежності від характеру індивідуально-конкретної справи, виділяють:
Адм.провадження – це складовий елемент адм.процесу, який об’єднує послідовно здійснювані уповноваженими суб’єктами процесуальні дії щодо розгляду та вирішення індивідуальних справ. Будь-яке конкретне адм.провадження складається з окремих операцій – стадії адм.процесій. Стадії адм.процесу – це відносно відокремлені частини адм.провадженя, які є сукупністю процесуальних етапів, спрямованих на виконання локального завдання в межах загальної мети вирішення індивідуально-конкретної справи. До основних стадій провадження, які властиві в цілому адм.-процесуальній ді-сті належать:
Процесуальний етап – це сукупність послідовних процесуальних дій, сполучених єдиною проміжною метою на певному відтінку конкретного адміністративного провадження. Найменшим структурним елементом є процесуальна дія. Бувають попередні, проміжні ат завершальні. Нормотворче провадження – це регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів публічної адміністрації в ході якої вирішується питання про формування змісту, прийняття та оприлюднення нормативно-правового акту. Видділяють такі стадії цього провадження:
Провадження у справах про адм.правопорушення. В юридичній науці висловлена пропозиція про те, щоб цей вид адм.проваджень отримав іншу назву – провадження у справах про адм.делікти. Стадії цього виду проваджень:
Дозвільне провадження – це регламентована адм.-процесуальними нормами ді-сть органів публічної адміністрації, під час якої вирішуються питання про забезпечення реалізації прав юридичних та фізичних осіб на виконання певних дій або зайняття певними видами ді-сті шляхом надання їм певного виділу дозволу. Іноді виділяють ліцензійне провадження. Адм.процес складається з адм.проваджень. |
|
Поняття, зміст, принципи державного управління ... |
Львівський регіональний інститут державного управління Національної... Особливості державного управління інституціями культури на прикладі (міста, області) |
|
1. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ 5 Тема ЕВОЛЮЦІЯ ДЕРЖАВНОГО... Конотопцев Олег Сергійович, кандидат наук з державного управління, доцент, Київ, 2010 |
Львівський регіональний інститут державного управління Національної... Особливості державного управління інституціями культури на прикладі (міста, області) |
|
Модуля, змістовного модуля Витоки та генеза менеджменту державного управління; Суб’єктно-об’єктна детермінація адміністративної діяльності; Методи дослідження... |
Адміністративне право України Підручник Київ Сутність державного управління та його співвідношення з державною виконавчою владою |
|
Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії кримінально-правових... Характерні риси державного управління, його співвідношення з державною виконавчою владою |
Тема Сутність, розвиток та основні поняття інноваційного менеджменту... Нноваційний менеджмент як сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами та інноваційною діяльністю. Інноваційний... |
|
ПОЛОЖЕННЯ про процедури підготовки та захисту магістерських досліджень... ... |
Тема СУТЬ І ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Економічна природа корпоративного управління Суть і економічна природа корпорацій. Особливості державного корпоративного сектора |