ТЕМА: ДУ в сфері охорони здоров’я.
1. Принципи охорони здоров’я:
визнання здоров’я пріоритетним напрямком діяльності суспільства і де-ви одним із головних чинників виживання та розвитку українського народу;
дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гаратній;
гуманістична спрямованість забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей, підвищений медико-санітарний найбільш вразливих верств населення;
рівноправність громадян;
демократизм;
загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров’я;
відповідність завданням і рівню соціально-економічному та культурному розвитку суспільства;
наукова обгрунтованість;
матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;
орієнтація на сучасні стандарти здоров’я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в галузі;
попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров’я;
багатоокладність економіки охорони здоров’я, багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;
децентралізація ДУ, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і договірній основі.
Право на охорону здоров’я включає:
життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування, яке є необхідним для підтримання здоров’я людини;
безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;
санітарно-епідемічне благополуччя території та населеного пункту;
кваліфіковану медико-санітарну допомогу;
вільний вибір лікаря;
достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я та здоров’я населення, включаючи існуючі та можливі фактори ризику та їх ступеню;
внесення пропозицій щодо формування де-вної політики в цій галузі;
участь в управлінні охороною здоров’я, проведенні гром.експертизи з цього питання;
пр.захист від будь-яких проявів дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я;
відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди, оскарження неправомірних рішень працівників, закладів та органів охорони здоров’я;
можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров’я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;
право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.
Гарантії:
створення установчої мережі закладів охорони здоров’я;
організація і проведення системи де-вних і гром.заходів щодо охорони та зміцнення здоров’я;
подання всім громадянам санітарної допомоги;
здійснення де-вного та забезпечення можливості гром.контролю в галузі охорони здоров’я;
організація системи на де-вному рівні збирання, обробки та аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної інформації;
встановлення відповідальності за порушення прав та законних інтересів громадян в галузі охорони здоров’я.
2. ВРУ (формує політику), КМУ (реалізує).
КМУ: організує розробку та здійснення державних цільових програм, створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров’я, забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров’я, кладає міжурядові угоди, координує міжн.співробітництво, а також в межах своєї компетенції здійснює інші повноваження.
Головним провідним органом є МОЗ, повноваження визначенні в законах: Положення про МОЗ, затв. Постановою КМУ від 2 листопада 2006 року №1542.
Забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення. Основні завдання:
забезпечення реалізації держ.політики в сфері охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення;
розроблення координації та контролю за виконанням державних програм розвитку охорони здоров’я, зокрема профілактики захворювань, надання медичної допомоги, розвитку медичної та мікробіологічної
організація та надання безоплатної медичної допомоги населенню;
організація і надання медичної допомоги у невідкладних та ексремальних ситуаціях, здійснення в межах своєї компетенії заходів, пов’язаних з ліквідуванням анслідків катастрофи на ЧАЕС;
розроблення заходів щодо профілактики зниження захворювання, інвалідності.
МОЗ забезпечує додержання закладами охорони здоров’я, установами і закладами державної епідемологічної служби права громадян на охорону здоров’я; організовує та проводить де-вну акредитацію закладів охорони здоров’я, здійснює координацію їх діяльності; здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного зак-ва де-вних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемологічного благополуччя населення, забезпечує проведення де-вної; встановлює де-вні стандарти якості лікарських засобів, імуно-біологічних препаратів, питної води, виробів мед.призначення; забезпечує відповідно до зак-ва проведення реєстрації та здійснення контролю за виробництвом, належним режимом зберігання та реалізації якістю лікарських засобів, підтримує обов’язковий їх асортимент, визначає вимоги до професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації медичних та фармацевтичних працівників; встановлює кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять медичну та фармацевтичну діяльність.
Медична практика- це ді-сть, пов’язана з комплексом медичних заходів, спрямована на сприяння поліпшенню здоров’я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням, на діагностику, допомогу особам із захворюванням, реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту.
Госп.ді-сть з певних видів мед.практики здійснюється суб’єктами госп. на підставі ліцензій та за наявності приміщень, що відповідають встановленим санітарним нормам і правилам, за наявності приладів, обладнання, оснащення. Мед.практикою можуть займатися особи, які мають спеціальну освіту та відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Про надання спеціального дозволу на медичну діяльність в галузі народної медицини.
Лікарі, які не працюють більше 3 років можуть бути допущені до медичної практики лише після проходження стажування. Суб’єкти господарювання, які здійснюють медичну практику повинні:
дотримуватись діючих санітарно-медичних норм;
виконувати вимоги експлуатації та застосування виробів медичного призначення та матеріалів медичної інструкції;
дотримуватись виомог щодо ведення медичної документації, обліку та звітності;
надавати першу невідкладну медичну допомогу хворим, які перебувають у критичному стані, а також при нещасному випадку та гострих захворюваннях;
дотримуватись вимог професійної етики та зберігати лікарську таємницю, крім випадків, передбачених зак-вом;
Ресєтраційні провадження в сфері охорони здоров’я – державна реєстрація лікарських засобів. Зазначають: назва, адреса виробника, назва лікарського засобу, його торгова назва, повний склад лікарського засобу, показання та протипоказання, дозування, умови відпуску, способи застосування, термін та умови зберігання, інформація про упаковку і дані щодо реєстрації цього лікарського засобу в інших країнах. Додаються матеріали до клінічного вивчення, клінічного випробування та експертизи, фармакопейна стаття, проект технологічного регламенту або відомості про технологію виробництва. Рішенням про де-вну реєстрацію затверджується, здійснюється погодження технологічного регламенту або технологію виробництва, а також присвоюється реєстраційний номер, який вноситься до державного реєстру. На зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого…
ТЕМА: ДУ в сфері юстиції.
1. Суб’єктами юстиції є: органи державної виконавчої служби, адвокати, судді, прокурори, нотаріат.
Головним провідним центральним органом є Мін’юст. Основна сфера повноважень – державно-правова політика. Основні завдання:
забезпечення реалізації державної правової політики та політики в сфері адаптації зак-ва України до зак-ва ЄС;
підготовка пропозицій щодо проведення правової реформи сприяння розвитку правової науки;
забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у зазначеній сфері;
підготовка пропозицій щодо удосконалення зак-ва, його систематизація, розроблення проектів НПА та міжн.договорів України з правових питань;
проведення правової експертизи проектів НПА;
державна реєстрація НПА та ведення єдиного державного реєстру НПА;
планування за пропозиціями інших центральних органів вик.влади законопроектної роботи та роботи з адаптацією зак-ва України до зак-ва ЄС, координація нормотворчої ді-сті центральних органів вик.влади та контроль за провадженням такої діяльності;
координація роботи з виконання загальнодержавної програми адаптації зак-ва України до зак-ва ЄС, що затв. ЗУ №1629-4 від 18 березня 2004 року із змінами від 14 січня 2009 року;
організація виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів, робота з кадрами та експертне забезпечення правосуддя;
організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану;
розвиток правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду;
здійснення міжнародно-правового співробітництва.
Повноваження:
готує пропозиції щодо проведення правової реформи;
готує разом з міністерствами, іншими центральними органами ВВ, науковими установами проекти концепції розвитку зак-ва та їх наукове обгрунтування з урахуванням світового досвіду;
розробляє за дорученням КМУ, а також з власної ініціативи проекти законів інших НПА, які стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином та державною владою, конституційного устрою, повноважень і взаємовідносин ОДВ, судосутрою та судочинства, цивільного і кримінального зак-ва або разом з іншими органами державної влади бере участь у їх підготовці;
здійснює правову експертизу (готує висновки щодо відповідності КУ та законів України вимогам нормопроектувальної техніки, проектів законів, інших актів зак-ва, що подаються на розгляд ВРУ, Пр. У, а також НПА ВР АРК – Регламент КМУ
розробляє за поданням міністерств щорічні плани законопроектної роботи, а також координує нормотворчу ді-сть в центральних органах ВВ та здійснює контроль за такої ді-стю;
проводить експертизу (готує висновки) щодо відповідності актам зак-ва ЄС, проектів законів та інших НПА, що за предметом регулювання належать до сфер, відносини в яких регулюються правом ЄС;
здійснює державну реєстрацію НПА центральних органів виконавчої влади, органів гсоподарського управління та контролю, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер та веде реєстр таких актів;
здійснює роботу із систематизації зак-ва, готує пропозиції щодо кодифікації зак-ва та веде єдиний класифікатор в галузі зак-ва;
організовує в установленому порядку виконання рішень судів та інших органів посадових осбі, яке покладене на державних виконавців;
організовує відповідно до зак-ва експертне забезпечення правосуддя та проведення науково-дослідних розробок в галузі судової експертизи, спрямовує і координує діяльність науково-дослідних інститутів судової експертизи, які належать до сфери управління міністерства;
координує роботу центральних органів ВВ з питань розвитку судової експертизи;
проводить атестацію судових експертів, веде реєстр атестованих судових експертів та здійснює контроль за їх діяльністю;
здійснює легалізацію всеукраїнських об’єднань, проводить реєстрацію міжнародних громадських організацій, філій, відділень, представництв, інших культурних осередкі, громадських неурядових організацій іноземних держав України, всеукр. і міжн. благодійних організацій, контролює додержання об’єднаннями громадян положень їх статутів, проводить реєстрацію політ.партій, здійснює де-вну реєстрацію друкованих ЗМІ та інформаційних агенств як суб’єктів інформаційної діяльності;
сприяє розвитку юридичних послуг з метою реалізації прав, законних інтересів громадян та юридичних осіб, здійснює де-вну реєстрацію юр.осіб, веде де-вний реєстр застав рухомого майна;
організовує роботу нотаріату, перевіряє ді-сть установ нотаріату, здійснює керівництво державними нотаріальними конторами;
реєструє адвокатські об’єднання, присвоює кваліфікацію судового експерта, контролює діяльність органів реєстрації громадянського стану, забезпечує виконання зобов’язань, взятих за МД України з правових питань, здійснює опублікування МД, що набрали чинності;
представляє КМУ за його дорученням у МО та під час укладання МД України;
забезпечує підготовку відповідних документів та представництво інтересів держави в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення прав людини в Україні, направляє спостерігачів у комісії з контролю за дотриманням прав людини.
Управління в сфері юстиції на місцях здійснює головне управління в АРК, областях, містах Києві і Севастополі. Ці органи підпорядковуються Мін’юсту і є територіальними органами Мін’юсту. Основні завдання та повноваження цих органів закріплене в Положенні. Реалізують завдання Мін’юсту, участь у реалізації де-вної правової політики, сприяння розвитку системи надання правової допомоги з метою реалізації прав і свобод громадян, підготовка пропозицій щодо проведення в У. правової реформи, державна реєстрація НПА міністерств та республіканських комітетів АРК, терит. органів центральних органів ВВ в АРК, обласних, Києвської та Севастопольської міські, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, територіальних органів центральних органів ВВ, координація правової освіти населення, формування у громадян правової культури, ведення де-вного реєстру обтяжень рухомого майна, іпотек, правочинів, актів цивільного стану громадян, організація роботи відділів органів реєстрації актів цивільного стану та інших органів та установ юстиції, здійснення легалізації місцевиз об’єднань громадян та реєстрації інших юридичних осіб у порядку встановленому зак-вом, методичне керівництво правовою роботою місцевих органів ВВ, територіальних органах ВВ, урядових орагінв в системі міністерств, органах ВВ АРК, державних госп. об’єднань на підприємствах, установах та організаціях, а також надання їм та органам МС методичної допомоги у проведенні їхніх НПА у відповідність до зак-ва, організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності районних, районних у містах, міських, міст обласного значення, міськрайонних управлінь юстиції, організація виконання рішень судів, інших органів та робота з кадрами.
ТЕМА: ДУ в сфері закордонних справ.
Загальні засади держ. зовнішньої політики.
Система органів, які здійснюють управління в сфері зовн.політики.
Основні напрями ЗП в Україні були схвалені Постановою ВРУ від 2 липня 93 року № 3360-12. В цьому документі було закріплено, що національні інтереси України у сфері міжн.відносин становлять три основні групи:
стратегічні та геополітичні інтереси, пов’язані із забезпеченням нац.безпеки України та захистом її політичної незалежності;
економічні інтереси, пов’язані з інтегруванням економіки України у світове господарство;
регіональні, субрегіональні, локальні інтереси, пов’язані із забезпеченням різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку України.
З метою забезпечення нац.інтересів зовнішня політика України постійно спрямовується на виконання таких найголовніших завдань:
- утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави;
- забезпечення стабільності міжн.становища України;
- збереження терит.цілісності де-ви та недоторканності її кордону;
- включення нац.господарства у світову економічну систему, для повноцінного економічного - розвитку, забезпечення потреб громадян і підвищення добробуту народу;
- захист прав і інтересів громадян, її юридичних осіб, створення умов для підтримання контактів із зарубіжними українцями та вихідцями з України, подання їм допомоги згідно з МП;
- поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.
ЗУ „Про міжнародні договори” Про транспорт ,Про дипломатичні ранги України, Про дипломатичну службу, Консульський статут України від 2 квітня 94 року №127/94.
Головним центральним органом є Міністерство закордонних справ України. Повноваження МЗС – Положення, затв. Постановою КМУ від 12 липня 2006 року №950. Згідно з положенням МЗС є головним провідним органом в системі центральних органів ВВ із забезпечення реалізації де-вної політики у сфері зовнішніх зносин України та координації відповідних заходів, зокрема тих, які спрямовані на досягнення стратегічних цілей зовнішньої політики України щодо забезпечення входження України в європейський простір і створення передумов для набуття Україною членства в ЄС та НАТО.
Основні завдання МЗС:
участь у забезпеченні захисту нац.інтересів безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва членами міжнародного співтовариства;
забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, наукових та інших зв’язків з іноземними державами та МО;
забезпечення дипломатичними засобами захисту суверенітету, безпеки, терит.цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торгово-економічних та інших інтересів;
координація заходів, здійснюваних органами ВВ щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України, зокрема, реалізація стратегічних цілей і пріоритетних напрямків державної політики у сфері Європейської та Євроатлантичної інтеграції;
здійснення загального нагляду за виконанням МД України, у тому числі іншими сторонами, забезпечення реалізації прав, що випливають з договорів для України;
внесення в установленому порядку пропозиції щодо основних напрямів діяльності в сфері Європейської та Євроатлантичної інтеграції;
забезпечення прозорості реалізації стратегії Європейської та Євроатлантичної інтеграції;
сприяння входженню України до світового інформаційного простору;
сприяння забезпеченню стабільності міжнародного становища України, піднесенню її міжнародного авторитету, формування позитивного іміджу як надійного і передбачуваного партнера;
реалізація державної політики інтеграції до ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки;
створення умов для зміцнення незалежності, державного суверенітету, економічної самостійності та збереження терит.цілісності України;
забезпечення в межах своїх повноважень послідовності та узгодженості зовнішньополітичного курсу України;
захист прав та інтересів громадян та юр.осіб України за кордоном;
забезпечення розвитку зв’язків із закордонними українцями та їх ГО, а також координація заходів, здійснюваних органами ВВ у цій сфері.
Постановою КМУ від 6 липня 2006 року №936 у складі МЗС утворено урядовий орган державного управління – українське агенство міжнародного розвитку. Основні завдання:
участь у реалізації державної політики у сфері наданням України міжнародної технічної допомоги іноземним державам;
узагальнення практики застосування зак-ва з питань, що належать до компетенції агенства, розроблення пропозицій щодо його удосконалення та внесення їх на рощгляд МЗС;
здійснення заходів щодо координації роботи, пов’язаної із наданням міжнародної технічної допомоги;
налагодження взаємодії у сфері міжн.технічної допомоги з іноземними де-вами, їх органами та установами, а також х міжнародними організаціями, які надають або одержують міжнародні технічні допомоги.
Постановою від 13 вересня 2002 року №1372 затв. Порядок участі центральних органів ВВ у ді-сті МО, членом яких є Україна.
Загальне забезпечення та координація ді-сті, повязаної з участю центральних органів ВВ у ді-сті МО здійснюється МЗС. Центральні органи ВВ, які беруть участь у ді-сті МО зобов’язані:
ефективно використовувати потенційні можливості зазначених організацій з метою зміцнення національного спектру України, забезпечення її політичних, соціально-економічних та екологічних інтересів, прискорення економічних реформ;
забезпечувати виконання зобов’язань, що випливають із членства України у таких організаціях;
вживати заходів до забезпечення своєчасної сплати внесків до бюджетів МО згідно з умовами участі;
стежити за дотриманням прав української сторони, що випливають із членства МО, а також за виконанням іншими членами МО своїх зобов’язань.
Дипломатична служба – це професійна ді-сть громадян України, спрямована на практичну реалізацію зовнішньої політики України, захист нац.інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав і законних інтересів громадян і юр.осіб України за кордоном.
Систему органів дипл.служб складають: МЗС, представництва МЗС на території України, а також закордонні дипломатичні установи України.
Положення про представництва МЗС на території України затв. Постановою КМУ від 25 липня 2003 року. Згідно з Положенням представництво МЗС України утворюється КМУ, підпорядковується МЗС. Утворюється в регіонах України, де є іноземні консульські установи чи представництва МО. Округ представництва визначається МЗС з урахуванням меж консульських округів, іноземних дипломатичних представництв і консульських установ.
Завдання:
сприяння розвитку дружніх відносин України з іноземними де-вами, розширенню економічних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивних зв’язків та туризму;
подання допомоги іноземним консульським установам у виконанні ними функцій щодо захисту прав і законних інтересів іноземних фізичних та юридичних осіб, у здійсненні інспекцій щодо суден, літаків та їх екіпажів, а також інших;
сприяння місцевим органам ВВ у здійсненні ними між.зв’язків, подання їм відповідної методичної, консультаційної та інформаційної допомоги.
Положення про дипл.предстанвицтва України за кордном затв. Розпорядженням Пр.України від 22 жовтня 92 року № 166/92-РК.
Дипл.пр.України за кордном є постійно діючою установою за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні зв’язки, здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та інтереси її громадян та юридичних осіб. Керівництво дипл.пр. здійснює МЗС. Функції:
представництвоУкраїни в де-ві перебування та підтримання де-ви в офіційних відносинах;
захист інтересів України, прав та інтересів громадян та юр.осіб у де-ві перебування;
ведення переговорів з Урядом де-ви перебування;
з’ясування всіма законними засобами становища і подій у де-ві перебування та інформування про них відповідних органів України;
поширення в державі перебування інформації про події в Україні та події міжнародного життя;
заохочення дружніх відносин між Україною та де-вою перебування та розвиток їх співробітництва в галузі економіки, культури і науки;
Главою дипл.пр. є посол або посланник або повірений у справах.
Указом Пр.України від 30 квітня 24 року № 200/94 у складі закордонних дипл.установ України утворено торговельно-економічні місії, які представляють та захищають у державі перебування інтереси України в галузі зовнішньоекономічної діяльності. Указ Пр.У. від 31 грудня 2005 року №1901/2005, яким затв. Положення про дипломатичного радника центрального органу ВВ. Дипломатичний радник – це дипломатичний працівник тимчасово відряджений міністром закордонних справ України у центральні органи ВВ для виконання дипл.ф-й. Основні його завдання:
представлення позицій МЗС України під час здійснення центральним органом ВВ заходів у сфері зовнішніх зносин;
надання допомоги у здійсненні зв’язків центрального органу ВВ з відповідними органами іноземних держав та МО;
забезпечення центрального органу ВВ необхідною для ефективного виконання покладених на нього завдань інформацією щодо політичного та економічного становища в світі, зовнішьної та внутрішньої політики та ді-сті МО;
розроблення та внесення у встановленому порядку пропозицій щодо підвищення ефективності ді-сті такого центрального органу ВВ в сфері зовнішніх зносин;
забезпечення взаємодії центрального органу ВВ з МЗС.
Розпорядження КМУ від 6 червня 2007 року № 379-Е, яким схвалено концепцію де-вної цільової програми, формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008-2011 роки. Метою програми є організація органами ВВ протягом 2008-2011 років інформаційної компанії з підвищення міжнародного авторитету України у сфері політики, економіки та культури. Способи формування іміджу:
Утворення спеціалізованого де-вного органу, забезпечення на міжвідомчому рівні постійної оперативної та скоординованої підготовки та розповсюдження у міжнародному та інформаційному просторі позитивних відомостей про де-ву.
Розроблення де-вної програми, до виконання якої залучатимуться органи ДВ.
Способи досягнення мети:
розроблення стратегії інформаційної ді-сті, що передбачає чітке визначення специфіки іноземних держав та їх населення;
здійснення комплексу заходів на основі впровадження ефективних форм інформаційно-роз’яснювальної роботи з урахуванням особливостей сприйняття України певних категорій;
розширеного відображення позитивних відомостей про Україну в інформаційному просторі інших де-в, створення необхідної для цього інфрастуктури;
налагодження співпраці з ГО та МО, заінтересованими у формуванні позитивного іміджу України.
|