Одеська НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ На правах рукопису


НазваОдеська НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ На правах рукопису
Сторінка5/18
Дата10.07.2013
Розмір2.28 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Висновки до розділу 1


1. Глибоке дослідження темпоральних характеристик права передбачає методологічний плюралізм, що полягає у використанні досягнень інших сфер знання – як гуманітарних, так і природничо-наукових.

Підкреслюється, що час не може бути зведений до вираження фізичної тривалості існування й послідовності зміни станів (об’єктивний час), але являє собою також і спосіб переживання людиною світу (суб’єктивний час).

Категорія об’єктивного часу має використовуватися у тих випадках, коли дослідженню піддаються явища, що лежать поза суб’єктом, і, відповідно, не пов’язані із його психічними особливостями. Так, винятково об’єктивними темпоральними якостями володіють дія норм права й перебіг строку.

Суб’єктивний час має місце у тих випадках, коли визначальним моментом є думка (або відчуття) суб’єкта, який реалізовує або застосовує правову норму. Тут варто звернути особливу увагу на використання законодавцем суб’єктивно-оціночних темпоральних понять, таких як “вчасно”, “негайно”, “у розумний строк” тощо.

Можливою визнається суб’єктивно-об’єктивна темпоральна оцінка явищ, зокрема, коли досліджується правовий розвиток, який, з одного боку, розгортається у часі і може бути виміряний за допомогою “об’єктивної шкали” – годинами, добами, місяцями, роками та ін.; а з іншого – оцінюється індивідуальними (дослідник, обиватель) і колективними (група, клас, народ) суб’єктами, виходячи з їхніх психічних особливостей.

2. Дослідження історично сформованих способів відліку часу дозволяє виокремити серед них найбільш значимі для юриспруденції: фенологічний календар (орієнтований на природні явища), циклічний календар (що бере за основу природні цикли – рік, місяць тощо) та “жива хронологія”, як правило, використовуються на рівні правового спілкування; лінійний відлік (від конкретної дати) у першу чергу застосовується у нормотворчій, правореалізаційній і правозастосовній діяльності. Винятково в теоретичній юриспруденції використовуються релятивний час і квантування часу: перший має важливе значення при дослідженнях правової свідомості (проблеми індивідуального часу); друге передбачає поділ часу на певні складові, “кванти”, прикладом яких можуть бути строки, історичні епохи, періоди тощо.

3. Зазначається, що час є однією з найсуттєвіших властивостей свідомості особистості, на формування якої впливають два основних моменти – індивідуальні психофізичні особливості і зовнішні обставини (виховання, праця, суспільна думка тощо). Вивчення індивідуального часу людини має важливе значення при юридичній кваліфікації людських вчинків у різних галузях права (цивільне, адміністративне, кримінальне та ін.).

4. Правовий час розглядається як особливий різновид соціального часу; складова частина правового хронотопу і невід’ємний атрибут правової реальності. У правовому часі розгортається процес правового розвитку; ним обмежується дія правових актів; строк виступає як найважливіше мірило соціально значимих дій і подій; еталонування часу служить одним з ефективних способів уніфікації права та інструментом централізації державної влади (“монополія” держави на час).

5. Доводиться, що кожний рівень правової реальності (світ ідей, світ знакових форм і правове спілкування) володіє своїми специфічними темпоральними особливостями, що не дозволяє створити єдиний несуперечливий перелік властивостей правового часу.

6. Основними формами правового часу визнаються реальний, концептуальний і перцептуальний час, які, разом із тим, не можна розглядати як відповідні темпоральні виміри трьох рівнів правової реальності. Реальний час віддзеркалює об’єктивні властивості права; концептуальний час використовується в нормотворчій діяльності, правовому регулюванні, юридичній науці, являє собою продукт цілеспрямованої інтелектуальної діяльності і виражається у певних темпоральних конструкціях; перцептуальний час проявляється на рівні правового спілкування і пов’язаний з індивідуальним або колективним чуттєво-емоційним переживанням часу.

7. Визнається надчасовий, але не позачасовий характер ідеї права. Час ідеального світу варто розглядати з позицій статичної концепції, оскільки ідея права сама по собі є незмінною, але в нових історичних умовах проявляються її нові грані і змінюються форми її прояву.

8. Позитивне право передбачає розгляд у контексті реального й концептуального часу питань дії права і проблеми правового регулювання темпоральних параметрів діяльності (тривалості, швидкості, своєчасності та ін.). Календарний час має використовуватися в системі таких категорій, як датування, тривалість, повторюваність, одночасність, послідовність і наступність.

9. Звертається увага на два основних способи вимірювання часу – хронометричний і хронологічний. Хронометрія полягає у визначенні тривалості часового інтервалу, хронологія – у вказуванні моментів часу та розташуванні їх на певній “часовій шкалі”.

10. Надається особливе значення класифікації нормативних темпоральних понять на формально-визначені (чітко зафіксовані в законодавстві) й оціночні (такі як “розумний строк”, “своєчасно” тощо), інтерпретація яких залежить від конкретних обставин та індивідуальних характеристик суб’єктів правовідносин.

11. Час у правовому спілкуванні має найбільший діапазон сенсів: правове спілкування розглядається за допомогою календарного часу, через категорії соціально-історичного часу, а також через особливості індивідуального (психофізичного) часу. Основними властивостями правового часу тут є безперервність, незворотність, нелінійність, полілінійність і нерівномірність.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Схожі:

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО На правах...
Спеціальність 12. 00. 03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
М.І. Козюбра (Конституційний суд України); д-р іст наук, проф. О. В. Кузьминець (Національна академія внутрішніх справ України);...
України КРИМІНІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Науково-практичний...
Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» Національна академія правових наук України
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Методичні поради та завдання для самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни “Психологія (загальна та юридична)” / Уклад.:...
Міжнародна наукова конференція молодих вчених, аспірантів та студентів...
Національний університет «Одеська юридична академія» Студентське наукове товариство
На правах рукопису КУЗЬКІНА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА
ВСТУП
ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
...
Національний Університет «Одеська юридична академія»
Взаємодія людини і суспільства з природним середовищем завжди існувала і відбувалась у тих чи інших формах. Знання змісту кожної...
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка