Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня


НазваАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Сторінка1/5
Дата22.02.2016
Розмір0.6 Mb.
ТипАвтореферат
bibl.com.ua > Медицина > Автореферат
  1   2   3   4   5


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
СМОЛІНСЬКА ОЛЕСЯ ЄВГЕНІВНА

УДК 378.1(477):378.4(477)(043.5)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ

КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Дрогобич

2015

Дисертацією є рукопис.




Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.
Науковий консультант – доктор педагогічних наук, професор

Васянович Григорій Петрович,

Львівський науково-практичний центр

Інституту професійно-технічної освіти

НАПН України, директор.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доктор

теології, професор

Сагач Галина Михайлівна,

Херсонська академія неперервної освіти,

кафедра теорії і методики

виховної роботи, професор;

доктор педагогічних наук, професор

Квас Олена Валеріївна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

кафедра психології, професор;
доктор педагогічних наук, професор

Семеног Олена Миколаївна,

Інститут педагогічної освіти і освіти

дорослих НАПН України,

відділ педагогічної майстерності,

головний науковий співробітник.
Захист дисертації відбудеться 29 вересня 2015 року об 1100 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.053.01 у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка за адресою: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Івана Франка, 24, 2-ий поверх, к. 20.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка за адресою: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 2.
Автореферат розісланий 27 серпня 2015 р.




Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. І. Пантюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Освітні процеси відіграють визначальну роль у всіх фундаментальних змінах, що відбуваються як в Україні, так і світі. На сучасному етапі формування сучасної університетської освіти є надзавданням держави і соціуму, оскільки саме цей тип вищих навчальних закладів спроможний здійснювати підготовку фахівців, які, володіючи системними знаннями, навичками роботи з інформаційними потоками, здатністю адекватно і творчо реагувати на швидкозмінні умови та обставини, забезпечать суспільні трансформації. Навіть доволі консервативні сфери людської життєдіяльності, зокрема й навчально-виховна, завданням якої є підтримання максимального рівня єдності та гомогенності соціуму, завдяки посиленню впливовості університетської освіти, осучаснюються. Вони набувають більшої суспільної вагомості, що проявляється у зростанні авторитету вищої, особливо педагогічної, освіти, яка поширює свої впливи не лише на вузькопрофесійні сфери (школа, ВНЗ, інші навчальні заклади), а й на формування громадської думки, розвиток суспільства знань.

З часу набуття Україною незалежності триває процес автономізації ВНЗ, у тому числі – інституціоналізації університетів. У силу дії різних чинників вони, ставши на шлях індивідуального розвитку, пошуку власних моделей виживання та розвитку, опанували також культуротворчу функцію, формуючи власні перспективи, способи взаємодії з суспільством, соціально-організаційні характеристики, на мікрорівні визначаючи ознаки культурно-освітнього простору української вищої, зокрема університетської педагогічної, освіти. Вивчення цих локальних та інституційних організаційних принципів, змісту їх дієвості, механізмів самоорганізації і саморозвитку зумовило введення до системи педагогічного знання поняття єдиного освітнього простору, за допомогою якого було зафіксоване явище інтеграції освіти на різних її рівнях: світовому, державному, регіональному, муніципальному, окремого навчального закладу, особистісному. Його змістова інтеграція з культуротворчою функцією зумовила появу культурно-освітнього простору.

Підготовка фахівців у педагогічних університетах в Україні регулюється такими нормативно-правовими документами загальнодержавного значення (Державна національна програма “Освіта (Україна ХХІ століття)” (1993), закони України “Про освіту” (1991), “Про вищу освіту” (2014), Національна доктрина розвитку освіти (2002), Національна стратегія розвитку освіти (2013)); та документами, що пов’язані з педагогічною освітою (Концепція організації підготовки магістрів (2010), Концепція розвитку неперервної педагогічної освіти (2013), Державна програма “Вчитель” (2002)) та ін.

У працях вітчизняних дослідників проблемі професійної підготовки майбутніх фахівців з вищою освітою надається належна увага, зокрема таким її аспектам, як: сучасна філософія освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Огнев’юк, В. Скотний, Н. Скотна); теоретико-методологічні засади університетської освіти (В. Безклубенко, В. Бітаєв, Г. Васянович, С. Гончаренко, В. Курило, М. Лукашевич, В. Лутай, О. Мещанінов, С. Сисоєва); загальнопедагогічні засади організації навчального процесу у вищій школі (А. Алексюк, М. Євтух, В. Кушнір); розробка сучасних освітніх/педагогічних технологій та їх впровадження у процес професійної підготовки фахівців (В. Биков, Т. Коваль, П. Стефаненко, М. Чепіль); порівняльно-педагогічні дослідження з окремих аспектів розвитку вищої освіти у різних країнах світу (Н. Бідюк, В. Кемінь, А. Максименко, Н. Мукан, О. Сухомлинська).

Вивчення педагогічної освіти здійснюється дослідниками у різних її напрямах: тенденції розвитку педагогічної освіти в Україні (В. Луговий, О. Савченко); її теоретико-методологічні засади (О. Гребенюк, В. Краєвський, В. Лєдньов, І. Лернер, В. Руденко, М. Савчин, П. Саух, М. Скаткін та ін.); порівняльний аналіз розвитку ступеневої педагогічної освіти західноєвропейських країн, США та України (С. Вітвицька, Т. Кошманова); історико-педагогічні аспекти становлення та розвитку педагогічної освіти в Україні (І. Важинський, І. Степанець); теоретико-методологічні основи базової педагогічної освіти майбутніх учителів (В. Шахов). У сучасних дослідженнях значну увагу дослідників привертає проблема університетської, зокрема педагогічної, освіти (О. Антонова, Л. Бондарев, О. Глузман, О. Дем’янчук, О. Дубасенюк, В. Ковальчук, І. Краснощок, В. Кудін, О. Мещанінов, В. Сагарда, П. Саух, Р. Серьожникова), в порівняльному аспекті – В. Вакуленко, П. Кряжев, А. Максименко, О. Отич, Г. Поберезька, Л. Пуховська, Ж. Таланова; досліджуються аксіологічні аспекти вищої освіти (Олена Жорнова, Ольга Жорнова, О. Картавих, О. Невмержицька, Ю. Пелех); процес її гуманізації (І. Аносов); вивчається впливовість виховного середовища (В. Долженко, Р. Малиношевський); реалізується управлінсько-організаційний підхід (Л. Білий, І. Буєва, В. Маркунова, Л. Полякова, Ж. Серкіс); аналізуються різні аспекти професійно-педагогічної підготовки (Г. Дегтяр, Е. Карпова, Г. Кловак, І. Козловська, А. Линенко, Г. Нагорна, Н. Ничкало, Л. Оршанський, М. Пантюк, О. Чиж).

Реалізація культурологічного підходу, його системотвірний характер у педагогічній теорії та практиці висвітлено в працях П. Анохіна, Є. Баллера, В. Біблера, Є. Бондаревської, В. Дзоз, І. Зязюна, М. Кагана, Б. Коротяєва, Н. Крилової, Н. Кузьміної, М. Култаєвої, Е. Лузік, О. Рудницької, В. Сластьоніна, Г. Тарасенко, І. Туманова, Л. Товажнянського, Н. Щуркової.

Культуру як чинник становлення особистісних і професійних якостей студентів досліджено Г. Васяновичем, А. Вихрущем, Р. Кобилкіним, М. Лещенко, О. Олексюк, Г. Онкович, Т. Пантюк, Л. Перевозчиковою.

Вплив середовища на розвиток творчого потенціалу особистості крізь призму створення педагогічного простору досліджували Ш. Амонашвілі, О. Анохін, Ю. Бродський, А. Гельмонт, А. Макаренко, В. Семенов, В. Сухомлинський; вплив культурного середовища – А. Трошева, Н. Романченко; освітнього – О. Воронін, С. Дерябо, В. Слободчиков, В. Левін; навколишнього середовища – В. Афанасьєв, Г. Тараскіна; дитячого середовища – Н. Йорданський, Г. Ковальов, Я. Новікова.

Аналіз розвитку науково-педагогічної думки дає підстави для висновку про те, що теорія університетської педагогічної освіти залишається недостатньо розробленою з погляду потреб нової педагогічної реальності, її майбутнього. Зокрема, нині фактично відсутня цілісна концепція організації культурно-освітнього простору педагогічного університету. Практичний стан справ у цій сфері, темпи і глибина її розвитку не задовольняють потреби особистості та суспільства. Вона залишається уніфікованою, недостатньо гнучкою, не завжди прийнятною для практичної педагогічної реалізації. Усунення недоліків, приведення культурного буття в університетській педагогічній освіті у відповідність до сучасних потреб здійснюється емпірично, без належних теоретичних обґрунтувань. Глобалізація, інновації інформаційного суспільства, стрімкі суспільно-економічні трансформації, зміни культурної і освітньої парадигм, технологій зумовлюють необхідність обґрунтування стратегій розвитку університетської педагогічної освіти, формування у її межах цілісного культурно-освітнього простору сучасного типу.

Актуальність дослідження також зумовлюється необхідністю ліквідації таких суперечностей між:

- декларованими гуманно-демократичними пріоритетами української вищої освіти та її нинішніми системними рисами адаптивного типу;

- змістом численних педагогічних розвідок, здійснених щодо близьких до культурно-освітнього простору категорій та ступенем з’ясованості змісту досліджуваного об’єкта;

- потребою педагогічної науки в об’єктивному осмисленні теоретико-методологічних засад організації культурно-освітнього простору педагогічного університету й реальним рівнем дослідженості проблеми;

- суспільним запитом щодо професійно-педагогічної підготовки вчителів і освітніми реаліями.

Таким чином, актуальність проблеми, її теоретична й практична значущість, а також різноспрямованість фундаментальних досліджень, відсутність системних теоретико-методологічних розвідок зумовили вибір теми дослідження – Теоретико-методологічні засади організації культурно-освітнього простору педагогічних університетів України”.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає загальному напряму наукових досліджень кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка як складова комплексної наукової проблеми “Українська освіта в контексті трансформаційних суспільних процесів” (номер державної реєстрації 0108U007644). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (20.09.2012 р., протокол № 10) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології НАПН України (30.10.2012 р. протокол № 8).

Об’єкт дослідження – культурно-освітній простір українських педагогічних університетів.

Предмет дослідження – організаційні засади, принципи, зміст і механізми організації культурно-освітнього простору педагогічних університетів.

Мета дослідження полягає у розробці та обґрунтуванні теоретико-методологічних засад організації культурно-освітнього простору педагогічних університетів та визначенні ефективних механізмів його функціонування.

Концепція дослідження. Міждисциплінарні підходи, інтеграція знань, полікультурність, що є проявами сучасного світоглядно-ціннісного етапу розвитку суспільства, створили передумови для актуалізації педагогічної проблематики на наступному, після психологізації та математизації (Г. Щедровицький), рівні системних педагогічних досліджень. Це актуалізувало тематику, пов’язану з вивченням способів буття освіти, форм, однією з яких виступає культурно-освітній простір педагогічного університету. Це складна нелінійна система, що проявляє інституційні риси та є різнорідним об’єктом, вивчення якого (з позицій різних наукових підходів) як уможливлює аналіз актуального стану педагогічної освіти, так і відкриває нові прогностичні можливості. У зв’язку з цим, провідним концептом дисертаційного дослідження стала реалізація системних міждисциплінарних підходів як найбільш відповідних вивченню педагогічної реальності університетської освіти, що також обумовлює вживання філософської, культурологічної, соціологічної, психологічної, мовознавчої, управлінської термінології нарівні з педагогічною.

Основна ідея дослідження ґрунтується на положенні про особливу суб’єктність педагогічного університету, що зумовлює становлення інших суб’єктів процесу освітньо-професійної акультурації. Результати цього процесу – сформованість провідних рис професійно-педагогічної ідентичності, єдність особистісних і професійних цілей, мотиваційна обґрунтованість діяльності, усвідомленість ступеня власної суб’єктності випускником тощо – складають практичні вияви гуманізації університетської педагогічної освіти, передумови професійного становлення і вдосконалення педагогів.

В основі концепції – системність та різноманітність підходів до аналізу культурно-освітніх явищ у діяльності педагогічних університетів, усталеної внаслідок впливів об’єктивних процесів, пов’язаних зі зміною освітньої парадигми. З цього погляду, особливої вагомості набувають організаційні процеси, що відбуваються і зовнішньо, і внутрішньо та спрямовані на особистісно зорієнтовану, інноваційну, творчу діяльність майбутніх педагогів.

Концепція дослідження базується на теоріях культури М. Бахтіна, А. Бергсона, В. Біблера, Й. Гердера, М. Кагана, П. Флоренського, О. Шпенглера; наук про дух В. Дільтея, І. Канта; філософії життя Ф. Ніцше; інтелектуалізму Х. Ортеги-і-Гассета; гуманізму Г. Сковороди; герменевтики Г. Ґадамера, Г. Шпета; феноменології Е. Гуссерля, П. Рікера, М. Хайдеггера; методологічній концепції Г. Щедровицького; теорії ноосфери В. Вернадського. В її основі також – погляди педагогів (С. Гессена, Б. Грінченка, А. Дістервега, Дж. Дьюї, А. Макаренка, П. Наторпа, Дж. Ньюмена, М. Пирогова, Й. Песталоцці, В. Сухомлинського, К. Ушинського, Ф. Фребеля); соціологів (П. Бурдьє, М. Вебера, Г. Зіммеля); культурологів (Ю. Лотмана, Б. Малиновського, Л. Моргана, Г. Спенсера, Е. Тайлора, А. Тойнбі Л. Уайта); кібернетиків (С. Біра, Н. Вінера), синергетиків (М. Моісєєва, І. Пригожина, Г. Хакена); психологів (Б. Ананьєва, П. Анохіна, О. Асмолова, Л. Виготського, В. Зінченка, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна); творців теорії систем (Ч. Барнарда, Л. Берталанфі, Т. Парсонса); організаційної теорії (Р. Дафта, П. Друкера, Г. Гофштеде, Ф. Селзніка, Г. Саймона, П. Сенге, Е. Шейна, В. Щербини).

Мета й концепція, з огляду на об’єкт і предмет дослідження, зумовлюють необхідність розв’язання таких завдань:

1. Розкрити зміст категорії “культурно-освітній простір” у міждисциплінарному аспекті, визначити і класифікувати підходи до її означення, сформулювати власне визначення культурно-освітнього простору педагогічного університету.

2. На основі вивчення особливостей історико-педагогічного дискурсу університету визначити засади становлення ключових характеристик концепції українського університету.

3. З’ясувати зміст та обґрунтувати доцільність реалізації низки методологічних підходів у дослідженнях культурно-освітнього простору педагогічного університету.

4. Визначити принципи організації культурно-освітнього простору педагогічного університету, охарактеризувати їх зміст і дієвість.

5. Розкрити зміст організації культурно-освітнього простору педагогічного університету засобом виокремлення та опису характеристик його функціональних підсистем.

6. Побудувати концептуальну модель організації культурно-освітнього простору педагогічного університету, яка відображає його зміст, функціональну структуру, розкриває організаційну дію принципів культуровідповідності, екологізму та гомеостатизму.

7. Висвітлити особливості професійно-особистісного становлення майбутніх педагогів у культурно-освітньому просторі педагогічного університету.

8. На основі аналізу організаційно-навчальної та організаційно-управлінської документації педагогічних університетів виявити чинники становлення та розвитку індивідуальних рис їх культурно-освітніх просторів, розробити рекомендації щодо їх продуктивного розвитку.
  1   2   3   4   5

Схожі:

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
СИНТЕЗ, СТРУКТУРА ТА ВЛАСТИВОСТІ АКСІАЛЬНОКООРДИНОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ ФТАЛОЦІАНІНУ ЗАЛІЗА
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Д 64. 605. 01 Національного фармацевтичного університету за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
РІВНЯННЯ НЕСКІНЧЕННИХ ЛАНЦЮГІВ НЕЛІНІЙНИХ ОСЦИЛЯТОРІВ: ЗАДАЧА КОШІ, ПЕРІОДИЧНІ РОЗВ’ЯЗКИ, БІЖУЧІ ХВИЛІ
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Спеціальність: 12. 00. 08 кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара МОНмолодьспорту України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Роботу виконано на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка