Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня


Скачати 276.86 Kb.
НазваАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Сторінка1/3
Дата14.05.2013
Розмір276.86 Kb.
ТипАвтореферат
bibl.com.ua > Право > Автореферат
  1   2   3


НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

КРУГЛОВА ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 343.98:343.535


КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА

ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА


(АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ)

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально – виконавче право


Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків-2005

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана у Запорізькому юридичному інституті МВС України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

Осадчий Володимир Іванович,

Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри теорії кримінального права.



Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Гуторова Наталія Олександрівна,

Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінального права № 2;
кандидат юридичних наук, доцент

Андрушко Петро Петрович,

Київський національний університет імені Тараса  Шевченка, завідувач кафедри кримінального права та кримінології.
Провідна установа: Інститут держави та права імені В.М. Ко-рецького НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою (м. Київ).
Захист відбудеться „11” березня 2005р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 в Національному університеті внутрішніх справ, за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ, за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий „10” лютого 2005р.

Вчений секретар


спеціалізованої вченої ради Кириченко В.Є. 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В умовах переходу до ринкових форм регулювання економічних відносин поряд з процесом створення нових інститутів, у тому ж числі й інституту банкрутства, закономірно виникає потреба у створенні ефективних механізмів їх охорони від протиправних посягань.

Банкрутства суб’єктів господарської діяльності стали досить поширеним явищем. Завдяки їм з’явилася можливість ліквідації неприбуткових і нерентабельних підприємств, а також можливість задоволення законних вимог кредиторів. Все це підвищує якість фінансового ринку. Однак, інколи банкрутство стає знаряддям для реалізації протиправних інтересів. Одним з дієвих методів охорони банкрутства від злочинних посягань є кримінально-правова охорона.

Умисне доведення до банкрутства суб’єкта підприємницької діяльності вперше було криміналізовано 30 червня 1999 року - ст. 156-4 Кримінального кодексу України (далі КК України) 1960 року. Новий КК України 2001 року запозичив редакцію даної кримінально-правової норми, хоча і з деякими змінами (ст. 219).

Проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері банкрутства, зокрема, доведення до банкрутства, досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці: П.П. Андрушко, І.Н. Бенедисюк, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, В.М. Кирилко, І.А. Клепицький, Б.Н. Колб, М.Й. Коржанський, Н.А. Лопашенко, В.Н. Лук’янов, Н.М. Ляпунова, І.Ю. Михалєв, М.І. Мельник, О.І. Перепелиця, А.М. Ришелюк, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, А.М. Тимербулатов, М.І. Хавронюк та інші.

Разом з тим, проблеми кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства не вирішені.

Необхідність цієї роботи зумовлена існуванням достатньої кількості складних питань, що виникають при кримінально-правовому аналізові норми, що розглядається. Уже сьогодні практика доводить її майже цілковиту недієвість та складність застосування, стає очевидною необхідність усунення в ній певних недоліків. Відносно недовгий час існування цієї норми у вітчизняному законодавстві можливо став причиною неналежного рівня її розробки, відсутності стабільної, доведеної досвідом форми. Ситуація, що склалася, сприяє зростанню злочинності у сфері банкрутства.

При кримінально-правовому аналізові норми, передбаченої ст. 219 КК України, виникає значна кількість складних питань: коли настає момент закінчення злочину, як нараховується розмір матеріальної шкоди, чому бездіяльність, що призводить до вказаних у диспозиції статті наслідків, не визнається злочином тощо.

Існує необхідність у роз’ясненні суб’єктивних та об’єктивних ознак цього злочину, розробці рекомендацій для практичних працівників правоохоронних органів по виявленню і розслідуванню цього злочину тощо. Тому і виникає потреба монографічного дослідження проблеми кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства.

Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження складають праці вказаних вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі кримінального права, цивільного права, господарського процесуального та цивільного процесуального права.

В процесі кримінально-правового аналізу норми, що передбачає відповідальність за доведення до банкрутства, також використовувалися праці таких вітчизняних вчених: Л.В. Багрій-Шахматова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, В.М. Дрьоміна, В.П. Ємельянова, О.М. Костенка, О.М. Литвака, В.О. Меркулової, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, П.І. Орлова, В.О. Останіна, М.І. Панова, В.М. Поповича, О.О. Савченка, В.О. Тулякова, І.К. Туркевича, В.І. Шакуна, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценка та інших.

Усе вищезазначене, вважаємо, свідчить про актуальність обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з основними напрямками наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2001-2003 рр. (п. 2.2.2), положеннями Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376 та пріоритетними напрямками діяльності правоохоронних органів, які затверджені п.1 Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.2002 р. № 143/2002.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні юридичної сутності протиправних посягань на суб’єкта господарської діяльності, права кредиторів та держави внаслідок умисного доведення суб’єкта господарювання до банкрутства, розробці пропозицій щодо вдосконалення чинної кримінально-правової норми, що передбачена ст. 219 КК України, і встановлює відповідальність за цей злочин.

Відповідно до поставленої мети, завданнями дисертаційного дослідження є:

- виявлення соціально-економічних та правових передумов виникнення й розвитку норм, що передбачають відповідальність за доведення до банкрутства;

- встановлення змісту термінів, використовуваних у диспозиції норми, що передбачена у ст. 219 КК України, та з’ясування доцільності паралельного використання в ній двох термінів - “банкрутство” та “стійка фінансова неспроможність”;

- розроблення визначень родового й безпосереднього об’єктів злочину, передбаченого ст. 219 КК України;

- визначення стадій господарської діяльності, на яких може бути вчинений злочин, передбачений ст. 219 КК України;

- класифікація дій, у результаті яких суб’єкт господарської діяльності може бути доведений до банкрутства, та встановлення можливостей вчинення цього злочину шляхом пасивної форми поведінки - бездіяльності;

- з’ясування порядку визначення розміру матеріальної шкоди при доведені до банкрутства суб’єкта господарської діяльності;

- вирішення питання про вичерпність переліку суб’єктів злочину, наведеного в диспозиції ст. 219 КК України;

- дослідження питання щодо доцільності визнання мотиву як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 219 КК України;

- формулювання пропозицій щодо подальшого вдосконалення аналізованої норми КК України.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у зв’язку з доведенням суб’єкта господарської діяльності до банкрутства.

Предметом дослідження є норма кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за доведення суб’єкта господарювання до банкрутства, практика її застосування, наукові погляди на вирішення дискусійних питань, шляхи вдосконалення боротьби з зазначеним злочином.

Методи дослідження. У процесі теоретичних досліджень, згідно з темою дисертаційного дослідження, застосовувалися такі наукові методи: діалектичний, на підставі якого усі явища розглядалися у взаємозв’язку, єдності їх соціального змісту і юридичної форми, всебічності та об’єктивності (розділи 1, 2, 3); історико-правовий, який використовувався при дослідженні історичних передумов виникнення і розвитку норм, що передбачають відповідальність за умисне банкрутство (розділ 1); порівняльно-правовий, що використовувався при проведенні аналізу норм, які містяться у КК України, що передбачають відповідальність за злочини, пов’язані з банкрутством, та вирішенні питання про їх зв’язок і відмінність, а також при аналізі відповідних кримінальних норм у законодавстві іноземних держав (розділи 1, 2, 3); догматичний (юридичний), який використовувався при аналізі побудови юридичних конструкцій складів злочинів, передбачених ст.ст. 218-221 КК України, визначенні змісту юридичних термінів, уживаних у ст. 219 КК України, встановленні недоліків цієї норми та формуванні рекомендацій для її вдосконалення (підрозділ 1.1., розділи 2, 3); метод системного аналізу, який використовувався для характеристики ознак складу злочину, передбаченого ст. 219 КК України (розділи 2, 3); соціологічний, що використовувався при проведенні соціологічних досліджень, вивченні думок практичних працівників правоохоронних органів тощо (розділи 2, 3); семантичний, який використовувався при дослідженні термінологічної бази інституту банкрутства (підрозділ 1.2.).

Емпіричну базу дослідження складають:

- результати аналізу статистичних даних про кількість зареєстрованих злочинів, кількість злочинів, розслідування по яких закінчено та кількість осіб, притягнутих до відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 219 КК, в Україні за період з січня 2000 р. по березень 2004 р.;

- результати вивчення 50 справ про банкрутство порушених Господарським судом Запорізької області в аспекті теми дослідження;

- результати анкетування 120 респондентів (працівників правоохоронних і судових органів, більшість яких займалися розслідуванням злочинів у сфері господарської діяльності, у тому ж числі й злочинів у сфері банкрутства, та здійснювали провадження по справам про банкрутство).

Наукова новизна одержаних результатів. Пропонована дисертація – це перше у вітчизняній юридичній науці дослідження, присвячене кримінально-правовому аналізові норми, що передбачає відповідальність за умисне доведення до банкрутства суб’єкта господарської діяльності, виявленню її недоліків та вирішенню проблем кваліфікації розгляданого злочину.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, окремі теоретичні позиції уточнені, доповнені. До здобутків автора дисертації можна віднести те, що вперше:

- запропоновано новий термін, який узагальнює злочини передбачені ст. ст. 218-221 КК України - "кримінальні банкрутства”, що дозволило визначитися з видовим об’єктом цих злочинів та сприяло глибшому дослідженню ознак злочину, передбаченого ст. 219 КК України;

- проведено правовий аналіз термінів “банкрутство” та “стійка фінансова неспроможність” на предмет доцільності й правомірності їх паралельного вживання в диспозиції ст. 219 КК України;

- визначено стадії фінансової діяльності суб’єкта господарювання, на яких можливе вчинення злочину – доведення до банкрутства, що дає можливість встановити моменти початку та закінчення даного злочину;

- по-новому визначаються видовий та безпосередній об’єкти цього злочину;

- класифіковані злочинні діяння, що можуть бути вчиненні при скоєні злочину – доведення до банкрутства;

- запропоновано визначати розмір великої матеріальної шкоди, що завдається внаслідок доведення суб’єкта господарювання до банкрутства, з урахуванням сумарної шкоди, що завдається злочином, а не з урахуванням шкоди що завдається одному кредитору чи державі;

- запропоновано виключити з тексту диспозиції ст. 219 КК України термін “держава”, на підставі мотивованого включення його до терміну “кредитори”;

- обґрунтовано необхідність доповнити суб’єктний склад злочину, передбаченого ст. 219 КК України, за рахунок громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності;

- встановлено необхідність виключення з переліку обов’язкових ознак злочину – доведення до банкрутства - мотиву злочину;

- виходячи з проведеного дослідження, запропоновано нову редакцію ст. 219 КК України та примітки до ст. 218 КК України.

Дістали подальший розвиток:

- теоретичні напрацювання вчених щодо аналізу історичного досвіду з питань відповідальності осіб за умисне доведення до банкрутства господарюючих суб’єктів, а також сучасного кримінального законодавства іноземних держав з того ж питання;

- теоретичне обґрунтування незалежності кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства від цивільно-правової процедури визнання суб’єкта господарської діяльності банкрутом;

- наукові погляди щодо встановлення можливості вчинення злочину, який розглядається, шляхом пасивної поведінки й запропоновано закріпити таку форму поведінки в диспозиції ст. 219 КК України.

Проведене теоретичне дослідження дозволило розробити пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової норми, передбаченої у ст. 219 КК України, та рекомендації стосовно питань кваліфікації розгляданого злочину.

Робота, що пропонується, має певне значення, оскільки на сьогодні відсутні роз’яснення вищих судових органів, стосовно розв’язання проблем кваліфікації злочину, передбаченого ст. 219 КК України, а зокрема, відмежування його від суміжних складів злочинів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:

1) у науково-дослідній роботі – в ході подальших досліджень проблем відповідальності за кримінальне банкрутство. Розглянуті в дисертації ряд спірних питань щодо інтерпретації кримінально-правової норми, передбаченої у ст. 219 КК України, привернуть увагу вчених до проблеми тлумачення положень цієї норми та сприятимуть розвиткові наукової дискусії з питань правильної кваліфікації кримінальних банкрутств;

2) у навчальному процесі юридичних закладів освіти при вивчені курсу “Кримінальне право України”, „Застосування норм кримінального права”, „Правові основи підприємницької діяльності”, „Господарське право”, що підтверджується актом впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес ЗЮІ МВС України;

3) у нормотворчості – в процесі підготовки змін та доповнень до нормативних актів України. Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики були враховані подані дисертантом пропозиції стосовно вдосконалення ст. 219 КК України;

4) у правоохоронній діяльності - практичні рекомендації, наведені в дисертації, спрямовані на оптимізацію діяльності працівників правоохоронних органів і суду при вирішенні проблем, пов’язаних з кримінально-правовим аналізом і кваліфікацією злочину, передбаченого ст. 219 КК України, з його відмежуванням від суміжних складів злочинів, а також з розслідуванням і профілактикою, що підтверджується актом впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність працівників слідчих підрозділів та органів дізнання УМВС України в Запорізькій області.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження були викладені в тезах і доповідях на п’яти науково-практичних конференціях, що проходили на базі Донецького інституту внутрішніх справ МВС України (26 жовтня 2001 р.), Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України (25 квітня 2002 р.), Запорізького юридичного інституту МВС України (14-15 травня 2002 р.), Запорізького державного університету (3-5 липня 2002 р.) та Юридичної Академії МВС України (25-26 жовтня 2002 р.).

Результати дисертаційного дослідження в цілому, окремі його аспекти та висновки обговорювалися на засіданнях кафедри теорії кримінального права Національної академії внутрішніх справ України та кафедри кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту МВС України.

Публікації. Основні положення дисертації викладаються у п’яти наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях України.

Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (203 найменування) та додатків (2 сторінки). Повний обсяг дисертації - 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної теми, визначаються мета й основні завдання дослідження, розкриваються наукова новизна отриманих результатів і практична значимість роботи, наводяться дані про впровадження результатів дисертаційної роботи.

Розділ 1 “Введення у проблему доведення до банкрутства” складається з двох підрозділів, в яких досліджується історичний розвиток кримінально-правового механізму захисту інституту банкрутства, проводиться порівняльно-правовий аналіз іноземного законодавства з питань кримінального банкрутства та досліджується термінологічна база цього інституту.

У підрозділі 1.1 “Соціальна обумовленість та історичний розвиток кримінально-правового захисту інституту банкрутства” досліджено соціальні умови, в яких був створений сучасний інститут кримінальних банкрутств, стан його розвитку та проаналізовані історичний та іноземний досвіди його функціонування.

У процесі дослідження була надана характеристика механізму захисту інституту банкрутства на певних історичних етапах - стародавні часи, середньовіччя та радянський період. Цей аналіз виявив тенденцію, яка сформувалася у середньовічному праві, до розмежування цивільно-правових та кримінально-правових заходів боротьби з банкрутством (неспроможністю). У радянські ж часи кримінальні норми, котрі передбачали відповідальність за правопорушення у сфері банкрутства, існували але не діяли, оскільки в законодавстві було відсутнє закріплення процедури банкрутства.

У результаті звернення до історичного та іноземного досвіду, автор встановлює закономірності становлення вітчизняного механізму захисту суспільних відносин, що виникають у сфері дії інституту банкрутства (неспроможності), та виявляє ефективні позиції іноземного кримінального законодавства, які придатні до адаптації у вітчизняних умовах.

У підрозділі 1.2 “Визначення понять у сфері кримінальних банкрутств” увага була приділена встановленню змісту центральних термінів, котрі використовуються в процесі дослідження: “банкрутство”, „неплатоспроможність”, “неспроможність” та “стійка фінансова неспроможність”. Важливість з’ясування значення цих термінів обумовлена необхідністю їх правильного використання та однозначного розуміння досліджуваного явища.

Для визначення одного явища використовуються терміни: “стійка фінансова неспроможність”, „неспроможність”, „банкрутство”. Автор вбачає у паралельному вживанні цих термінів проблему і наголошує, що значення терміну “банкрутство” надане в Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і наділяти його іншим значенням не можна. Синонімія не може бути притаманна юридичним термінам. Саме тому визнається недоцільним паралельне вживання в диспозиції ст. 219 КК України двох термінів – “доведення до банкрутства ... тобто доведення до стійкої фінансової неспроможності ...”.

Розглянувши визначення фінансового стану підприємства, автор дійшов висновку, що “неплатоспроможність” суб’єкта господарювання це лише один з показників стану повної нездатності суб’єкта господарської діяльності вести свою фінансово-господарську діяльність. Виходячи з цього був запропонований термін “фінансова неспроможність” як такий, що характеризуватиме стан повної нездатності суб’єкта господарської діяльності вести свою фінансово-господарську діяльність. Законодавче закріплення цього терміну дозволить усунути прогалину в законодавстві та забезпечить правильне його тлумачення й відмежування від інших термінів.

Обґрунтована позиція щодо недоцільності існування залежності кримінального переслідування за доведення до фінансової неспроможності від процедури банкрутства, яку проводить господарський суд. Саме тому пропонується вживати в тексті диспозиції ст. 219 КК України лише один термін “доведення до фінансової неспроможності”.

Розділ 2 “Об’єктивні ознаки доведення до банкрутства” присвячений дослідженню об’єктивних ознак злочину, передбаченого ст. 219 КК України “Доведення до банкрутства”. В ньому надається характеристика господарської діяльності в Україні та проблеми неплатежів в цій сфері. Складається розділ з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Об’єкт доведення до банкрутства” визначаються об’єкти злочинного посягання при вчинені злочину, передбаченого ст. 219 КК України. Проводячи аналіз вказаного питання, автор керується чотириступеневою класифікацією об’єктів.

Родовим об’єктом злочину-доведення до банкрутства визна-чаються суспільні відносини, що скадаються у сфері здійснення господарської діяльності.

Запропоновано змінити назву розділу VII КК України таким чином: “Злочини проти порядку здійснення господарської діяльності”, оскільки критерієм, згідно з яким названі майже всі розділи Особливої частини КК України, є об’єкти кримінально-правової охорони проти яких направлені певні групи злочинів. З метою підтвердження цієї позиції був проаналізований також Модельний КК для держав–учасниць СНД.

Видовим об’єктом доведення до банкрутства є суспільні відносини, котрі складаються у сфері фінансової неспроможності та пов’язані з виконанням суб’єктами господарської діяльності своїх грошових зобов’язань перед кредиторами.

Автором виділені обов’язкові та факультативні етапи зміни фінансового стану суб’єкта господарювання, котрий потрапляє у сферу фінансової неспроможності внаслідок злочинних дій. При цьому зазначається, що злочин–доведення до банкрутства може бути вчинений лише на двох етапах, які передують неплатоспроможності – етап нормальної (незбиткової) фінансової діяльності та етап погіршення фінансового стану (збитковість тощо). Виділення цих етапів сприяє полегшенню встановлення етапів вчинення злочину, передбаченого ст. 219 КК.

Безпосереднім об’єктом доведення до банкрутства є суспільні відносини, котрі забезпечують здійснення ефективної, правомірної господарської діяльності, яка надає можливість виконання суб’єктом господарської діяльності своїх грошових зобов’язань перед кредиторами.
  1   2   3

Схожі:

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
СИНТЕЗ, СТРУКТУРА ТА ВЛАСТИВОСТІ АКСІАЛЬНОКООРДИНОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ ФТАЛОЦІАНІНУ ЗАЛІЗА
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Д 64. 605. 01 Національного фармацевтичного університету за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
РІВНЯННЯ НЕСКІНЧЕННИХ ЛАНЦЮГІВ НЕЛІНІЙНИХ ОСЦИЛЯТОРІВ: ЗАДАЧА КОШІ, ПЕРІОДИЧНІ РОЗВ’ЯЗКИ, БІЖУЧІ ХВИЛІ
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
...
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара МОНмолодьспорту України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Роботу виконано на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка