Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Кожен етап у розвитку держави як соціального організму передбачає переосмислення певних суспільних цінностей, перебудови систем функціонування усіх суспільних інституцій. У сучасних умовах українського державотворення такі процеси відбуваються і в житті нашого суспільства. Проблема пошуку нових концепцій і парадигм виховання вимагає мобілізації зусиль усієї педагогічної науки в теоретичній і прикладній площинах. Загальновідомо, що нове в освіті з’являється, як правило, на основі того доробку, що вже існує і має позитивний вплив на ті чи ті освітні процеси. Це також стосується процесу правового виховання та правової освіти дітей і молоді як запоруки формування в Україні повноцінного й здорового громадянського суспільства.

Розбудова України на засадах демократії та права вимагає перегляду й переосмислення завдань виховної роботи у сучасній загальноосвітній школі з урахуванням соціального замовлення та процесів світової і європейської інтеграції. Вибір державою прогресивного вектору, зорієнтованого на найвищі цінності людської спільноти, дає підстави говорити про нові завдання та цілі сучасного виховання. Особливо актуальними зазначені тенденції є для процесу організації та реалізації завдань правового виховання.

Прагнення України й українців до побудови громадянського суспільства зумовлюють необхідність удосконалення сфери правових знань та формування правової свідомості. Суспільна ситуація розвитку вимагає ретельного й ґрунтовного перегляду педагогічного інструментарію правового виховання школярів, актуалізації їх правової освіти, особливо старшокласників.

З огляду на це особливої уваги заслуговує вивчення проблеми правового виховання у глобальній, історико-педагогічній, теоретичній і практичній площинах. У глобальному вимірі актуальність дослідження визначається викликами сучасного суспільства, процесами інформатизації, глобалізації, розширенням потреби вмілого використання правових компетентностей як у межах своєї країни, так і за кордоном.

Історико-педагогічний контекст проблеми правового виховання визначається потребою вивчення тих аспектів означеного процесу, які є невідомими чи маловідомими сьогодні та висвітлені суб’єктивно й упереджено крізь призму політичної або ідеологічної доцільності.

На теоретичному рівні актуальність дослідження зумовлена потребою створення цілісної, наукової, логічної, довершеної, демократично спрямованої та особистісно орієнтованої системи правового виховання старшокласників.

Прикладний аспект роботи полягає у дослідженні й аналізі педагогічного інструментарію правового виховання старшокласників у виховній роботі загальноосвітньої школи як в історичній ретроспективі, так і в умовах сьогодення, формування в усіх суб’єктів виховного процесу готовності використовувати інноваційні моделі, методики та засоби.

Загальнодержавний масштаб розв’язання питань правової освіти та виховання громадян України актуалізує наше дослідження, доводить необхідність його ретельної обсервації, зокрема у сенсі історичної ретроспективи.

Проблема правового виховання дітей та молоді вивчається вітчизняними ученими тривалий період. Низка досліджень припадає на 50 - 90-ті роки минулого століття. У цей період науковці, а саме: В. Альхіменко, Н. Бура, Є. Бурлай, А. Долгова, Г. Давидов, В. Гальперин, В. Обухов, В. Головченко, М. Козюбра, В. Найбіч, В. Оксамитний, А. Павлов, П. Рабінович, І. Рябко та ін., з’ясовували питання сутності, мети, завдань, змісту, принципів, педагогічних умов, засобів, форм, методів правового виховання. Зазначимо, проте, що працям цього періоду була притаманна як ґрунтовність та достатньо високий науково-прикладний характер дослідження, так і надмірна заідеологізованість та політична заангажованість узагальнень, висновків і пропозицій.

В останні десятиліття проблеми правового виховання громадян у різних його аспектах знайшли відображення у працях українських учених. Серед них: Б. Андрусишин, Г. Васянович, В. Владимирова, Н. Голікова, О. Горчаков, В. Дубровський, С. Карпенчук, Л. Канішевська, Т. Кириленко, І. Криштак, А. Кузьмінський, М. Левківський, В. Лозова, О. Магдик, О. Міщеня, О. Микитюк, С. Нікітчина, В. Омельченко, В. Оржеховська, Є. Певцова, М. Подберезський, О. Пометун, А. Сиротенко, А. Стаканков, О. Степанов, Ю. Сурмяк, І. Тараненко, М. Ткачова, Л. Твердохліб, Г. Троцко, М. Фіцула, В. Ягупов та ін.

У науковому доробку цих учених обґрунтовуються проблеми змісту і завдань правового виховання дітей та молоді; механізми формування правової свідомості, правової культури особистості та морально-правової відповідальності; розглядаються педагогічні умови реалізації завдань правового виховання різних вікових категорій громадян; визначаються механізми та шляхи взаємодії сім’ї, школи і органів внутрішніх справ щодо правового виховання учнів; аналізуються питання морально-правової відповідальності педагога тощо.

Водночас, аналізуючи наукові дослідження і практичний досвід правового виховання у загальноосвітніх школах України, нами виявлено такі суперечності між:

– нагальною затребуваністю суспільства у вихованні правосвідомих громадян і недостатньою увагою до правового виховання старшокласників у навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи;

– поширеною стереотипністю щодо неактуальності досвіду правового виховання старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи радянської доби, головно через його заідеологізованість, і відсутністю системної комплексної виховної роботи сучасної загальноосвітньої школи з формування правової культури та свідомості старшокласників, що було притаманним правовому вихованню у другій половині ХХ ст.;

– необхідністю використання широкого арсеналу сучасних форм, методів, прийомів і засобів виховної роботи загальноосвітньої школи, орієнтованих на формування правової культури та свідомості старшокласників і традиційною практикою використання формальних підходів, що здебільшого забезпечують формування їхньої правової обізнаності.

Попереднє дослідження проблеми доводить, що питання правового виховання та формування правової культури школярів були особливо актуальними у практиці роботи шкіл і позашкільних закладів другої половини ХХ ст. Сьогодні є потреба детального дослідження означених питань з метою використання раціонального досвіду у практиці сучасної системи правового виховання молоді.

З огляду на потреби сучасного суспільства, відсутність цілісного дослідження проблеми правового виховання у другій половині ХХ століття і власне зацікавлення автора як викладача університету зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Правове виховання старшокласників у виховній роботі загальноосвітньої школи (друга половина ХХ століття)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка – комплексна наукова тема “Українська освіта в контексті трансформаційних суспільних процесів” (номер державної реєстрації 0108U007644); факультету психології Львівського державного університету внутрішніх справ – “Психолого-педагогічні умови розвитку освітнього простору держави” (номер державної реєстрації 0112U007494); кафедри теорії та історії держави і права факультету з підготовки слідчих Львівського державного університету внутрішніх справ – “Держава і право: філософсько-правовий та теоретико-історичний виміри” (номер державної реєстрації 0113U002433).

Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 4 від 21.04.2011 р.) та узгоджено у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 25.10.2011 р.).

Об’єкт дослідження – правове виховання старшокласників в умовах загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є зміст і шляхи правового виховання старшокласників у виховній роботі загальноосвітньої школи у другій половині ХХ ст.

Мета дослідження – здійснити комплексний історико-педагогічний аналіз теоретичних надбань і практичного досвіду правового виховання старшокласників в другій половині ХХ ст. та виявити можливості їх творчого використання в сучасних умовах загальноосвітньої школи.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

– проаналізувати соціально-історичні умови, з’ясувати особливості та виявити специфіку системи правового виховання загальноосвітньої школи України у другій половині ХХ ст.;

– схарактеризувати цілі, зміст та принципи правового виховання старшокласників у досліджуваний період;

– розкрити методичні аспекти правового виховання старшокласників у виховній роботі загальноосвітньої школи України другої половини ХХ ст.;

– обґрунтувати можливості творчого використання прогресивного історичного досвіду в умовах трансформації сучасної системи правового виховання учнів загальноосвітньої школи.

Методологічною основою дослідження є вимоги об’єктивності, доказовості; положення про єдність окремого, особливого й загального, національного і загальнолюдського, історичного та логічного; особистісно орієнтований, діяльнісний і компетентнісний підходи до навчально-виховного процесу; ідеї та установки, закріплені у документах з проблем навчання та виховання школярів (закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Національна програма правової освіти населення тощо).

Теоретичну основу дослідження становить загальнонауковий метод системного аналізу та досягнення педагогічної науки, які розкривають теоретико-методичні засади правового виховання в умовах загальноосвітньої школи. Зокрема, у дослідженні використані:

– ідеї, які стосуються проблем становлення і розвитку національної системи освіти та педагогічної думки у різні історичні періоди (Н. Дем’яненко, С. Золотухіна, В. Кемінь, М. Левківський, Л. Оршанський, О. Сухомлинська та ін.);

– теоретико-методичні засади організації навчально-виховного процесу у загальноосвітній школі (І. Бех, А. Бойко, А. Вихрущ, О. Вишневський, І. Козловська, В. Лозова, О. Невмержицька, М. Пантюк, Г. Троцко, М. Чепіль
та ін.);

– фундаментальні положення теорії виховання, зокрема її важливого напряму – правового виховання молоді (В. Балюк, Г. Васянович, М. Городиський, О. Квас, М. Подберезський, Н. Скотна, А. Тарас, М. Фіцула та ін.).

Для розв’язання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань використано комплекс методів науково-дослідницької роботи: загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення, систематизація, класифікація) – для аналітичної обробки наукових джерел і з’ясування сутності базових понять дослідження (“правове виховання”, “правова культура”, “правове навчання”, “правосвідомість”, “правомірна поведінка”, “правова вихованість”); пошуково-бібліографічний – для вивчення архівних і бібліотечних фондів, описів, видань тощо; системно-історичний – для розгляду соціально-історичного підґрунтя та еволюції проблеми правового виховання старшокласників у виховній роботі загальноосвітньої школи другої половини ХХ ст.; історико-типологічний – для з’ясування основних чинників, тенденцій та особливостей організації процесу правового виховання старшокласників в умовах загальноосвітньої школи впродовж досліджуваного періоду; історико-порівняльний – для порівняння подій, явищ, фактів, поглядів на досліджувану проблему з реаліями сьогодення; прогностичний – для виявлення умов ефективного впровадження прогресивного історичного досвіду у практику сучасної системи правового виховання учнів загальноосвітньої школи.

Джерельну базу дисертаційного дослідження складають кілька груп наукових матеріалів. До першої належать – монографії, підручники, посібники, навчально-довідкові видання, дисертації, у яких описані й проаналізовані теоретико-методичні засади процесу виховання, проведено історико-педагогічний аналіз теоретичних і методичних основ правового виховання старшокласників; наукові праці, присвячені обґрунтуванню особливостей позакласної виховної роботи, що здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах. Друга група джерел – нормативно-правові документи з питань організації виховного процесу у загальноосвітній школі (закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України щодо правового виховання, накази Міністерства освіти і науки тощо). До третьої групи належить педагогічна преса, зокрема часописи: “Виховна робота”, “Імідж сучасного педагога”, “Народное образование”, “Радянська школа”, “Рідна школа”, “Педагогіка і психологія”, “Позакласний час”, “Постметодика”, “Преподавание истории в школе”, “Советская педагогика”, “Учитель” та ін. До четвертої групи увійшли документи і матеріали з Державного архіву Львівської області (фонд Р – 163) та фондів бібліотек – Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника, бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, Львівського державного університету внутрішніх справ та ін.