Книга видана за сприяння товариства „Просвіта”
|
|
Скачати 2.46 Mb.
|
|
ПОЗА ЩАСТЯ Я ще не знайшов шлях до будинку Щастя, але зате я знайшов позу Щастя. Це коли ти лежиш в такій позі - у тебе кілька хвилин нічого не болить, і ти можеш вигадувати, хто їде на Чумацькому Возі, милуватися зорями, яким довірено світло лить. Або можеш пригадувати дні колишні , як ти малювати учився ва склі, чи - як квітнуть навесні вишні, як ти купався у теплому Полі. Або згадати, як татко з'явився на порозі - це по війні. О дивна мить. Яке таки щастя, коли та лежиш в такій позі, і кілька хвилин у тебе нічого ае болить. Я не знайшов шлях до будинку Щастя, але зате я винайшов позу Щастя. *** Вечір. Я стою і дивлюся. Кипарис стоїть і дивиться. Я бачу, як хвилі моря з радістю кидаються на берег, а потім знехотя повертаються в море. Кипарис бачить, як хвилі моря з радістю кидаються на берег, а потім знехотя повертаються в море. Я бачу: на березі лежить жінка – гарна жінка, одна яа березі. Кипарис бачить: на березі лежить жінка -гарна жінка, одна на березі. Я співчуваю кипарису, мені жалко кипариса, бо я можу підійти до неї, а він - ні, - думав я. А поки я так думав, жінка встала і підійшла до кипариса. Я не знаю, Я не знаю. я не знаю, чи кожен потрапляв у такі ситуації,  Валерій ____________Тарасов Народився 22.04.1940р. у с.Семиринському (нині Жовтневе) Софіївського району Дніпропетровської області. 1961р. – 1966р. – навчання у Львівському державному університеті ім.. І.Франка, далі учительська робота у Криму. З 1967р. – журналістська робота. Захоплення прозою почалося ще у 1966р. В епічному доробку В.Тарасова повість „Десант”, повість „Капітане, я вам потрібен?”повість „Поворот оверштаг”, роман „Там, у Луабонго”, низка оповідань. Активний учасник літературного руху у Криму, постійний дописувач газети „Кримська світлиця” активіст громадськогого життя (депутат Феодосійської ради, активість організації „Крим з Україною”). Повість "Десант” повертає читача до подій, що відносяться до грізного і кривавого 1941 року, воскрешає картини Керченсько-Феодосійського десанту. Це твір, у якому синтезувалися елементи документалізму з фактажем, здобутим автором при знайомстві з живими учасниками подій. Композиційно він укладений з п'яти нарисів про моряків, що йшли на смерть того 1941 року, про їхню долю, що склалася після війни. Автор продемонстрував уміння мистецьки відбирати з багатющого життєвого матеріалу не тільки епізоди, деталі, штрихи, у яких сфокусовано-узагальнююче постають героїчні подвиги, а й вимальовувати людські характери. Сюжет повісті - динамічний, гостро інтригуючий. Чітко простежується тяжіння автора до лаконізму стилю. . Повість "Капітане, я вам потрібен?" розповідає про флотське життя в мирний повоєнний час. Мотиви трудового життя сходяться у творі з мотивами морально-етичними. Морально-етична тема знайшла розробку чи не в найкращому оповіданні В. Тарасова "Галузка мигдалю", котре сприймається ліричною піснею на честь чистої, незруйнованої десятиліттями любові. Роман "Там, в Луабонго" побудований на великому життєвому матеріалі і засвідчив успіх письменника в поглибленні психологічного аналізу, динаміки внутрішнього життя героїв. ФОТОКАРТКА (розділ з повісті „Десант”) Матрос Іван Лузанов уже й забув, як іще в час війни кореспондент армійської газети сфотографував його на згадку із здоровенним полоненим гітлерівцем. Батальйонний товариш Лузанова Іван Дубчин, перебуваючи в музеї, серед експонатів побачив непоказну фотокартку, на котрій маленький худий Іван Лузанов стоїть поруч з височенним переляканим фашистом - своїм "язиком". - Пам'ятаєш, як брав цього бугая? - запитав Дубчин. - Ще б не пам'ятати, - відказав невисокий чоловік з чотирма смугами орденських колодочок на грудях. Так започаткована експозиція нарису-розділу повісті "Десант". Іван Лузанов, двадцятичотирьохлітній юнак "з надміру жвавим обличчям", пристав до батальйону на Керченській переправі. Назвався актором. Рядового Лузанова нові товариші за кілька днів навчили стріляти, кидати гранати. Вечорами ж Ванюха - саме так стали його називати - співав стомленим морякам пісень, декламував довжелезні уривки з п'єс. А на завершення демонстрував дивовижний номер: ставив до дверей якогось хлівця кого-небудь із добровільних помічників і з десятиметрової відстані оббивав солдатськими кинджалами контур його постаті. Цьому він навчився у батька. А німців Іван страшенно боявся. Ховався поглибше в землю. Коли ж стріляв, то заплющивши очі. Почав втрачати авторитет серед товаришів. Дуже від цього мучився, не міг нічого з собою вдіяти. Конкретизуючи риси характеру Лузанова, автор підсвічує його іскринками гумору. Щоб вияснити, по яких квадратах треба вдарити корабельній артилерії по фашистських гармашах, які розташувалися на вигідних позиціях, командування вимагало взяти "язика". "Кого ж послати за "язиком"? Усачова? Не доведе "По дорозі застрелить. Його ж усю сім'ю фашисти знищили. Гваселадзе? Цей, діставшись до позицій німецьких артилеристів полізе врукопашну. І тоді хтось жартома підкинув: - Товаришу комбат, хай Ванюха Лузанов піде. Він німців боїться. Стріляє по них, заплющивши очі. Так що коли й візьме "язика", то при найбільшому бажанні не вцілить у нього, обов'язково приведе. - Дубчин, нічого дурнішого ти не міг придумати? - сердито обірвав капітан. - Таке скажеш, Лузанов. ..."Або я зараз піду на завдання й доведу всім, що маю дещо за душею, або..." - подумав Лузанов і підбіг до комбата. - Товаришу капітан, дозвольте мені взяти "язика". - Тобі? - здивовано зиркнув комбат на Лузанова. - Так! Я приведу фріца. Накажіть дати мені три-чотири кинджали. - Гаразд... Усачов, Дубчин, Римаренко, віддайте свої тесаки Лузанову, - наказав комбат. І до Івана: - Даю тобі сорок хвилин. Більше не можу. - Упораюсь, - закинув за плече автомата Лузанов і зник у кущах шипшини. Десь на горі гахкали ворожі гармати, а Лузанов повз і повз уперед, обережно розсуваючи колюче галуззя. Чомусь був упевнений, що саме через кущі шипшини проскочить позиції гітлерівської піхоти, яка прикривала батарею. Він повинен будь-що виконати завдання. "Я мушу взяти цього триклятого "язика"! Мушу його взяти й повернутися живим. Тільки живим... Тільки живим... - у такт своїм рухам з якоюсь злістю думав Лузанов. - Узяти й привести триклятого "язика"!" Двох здоровенних німців Лузанов побачив зненацька. Вони тягли нитку телефонної лінії й тихо перемовлялися. "Певне, тягнуть від батареї", - подумав, причаївшись за кущем шипшини. Він наготував два кинджали. І як тільки фашисти минули його, один кинджал полетів у широку спину заднього. Німець без стогону упав на землю. - Юрген! - кинувся до нього фашист, що йшов першим. Та, помітивши у спині поліровану рукоятку, вирячив очі й закляк, мов укопаний. - Руки! - неголосно наказав Лузанов. - Руки вгору! Хенде хох! Нарешті до німця дійшло, чого від нього вимагає оцей маленький росіянин, націлившись автоматом прямо йому в очі. Зв'язківець випустив на руду землю коток з дротом і замість того, щоб виконати команду, потягнувся рукою до свого автомата. В ту ж мить гострий біль пронизав зап'ястя, і німець з жахом побачив кинджал, який пробив його руку. - Треба виконувати команду, - суворо сказав німцеві Лузанов. - А тепер лягай і вперед. Форвертс! - показав Лузанов на пророблений ним тунель у кущах шипшини. - Та витягни із руки ніж. Мессер витягни... Отак. І давай без алярму. Подумав: "Нічого, доповзеш з такою раною. А там наші перев'яжуть. Витримаєш... Такий кабан, що на центнер затягне. Крові досить. У мене он теж руки й пика подерті колючками..." Комбат не повірив своїм очам, коли перед ним виріс невисокий Лузанов з огрядним німцем. - Товаришу капітан, завдання виконано! - дзвінко доповів Іван і мимоволі усміхнувся. - Дозвольте піти вмитися?" - Дозволяю... Хоча почекай. Дай потисну руку, - радісно мовив комбат. - Молодець Лузанов. У цей час надійшов кореспондент армійської газети. - Товаришу кореспондент, - попросив комбат, - сфотографуйте нашого артиста Ванюху Лузанова. Гляньте, якого "язика" привів! Василь Григорович Латанський Народився 1938 р. у с. Луківка Катеринопільського району Черкаської області. 1960р. – 1965р. – навчання у Львівському державному університеті ім.. І.Франка. З 1965р. працює учителем, директором школи у с. Пруди Совєтського району. Не одна сотня віршів В. Латанського побачили світ на сторінках газет, українських журналів. Дякуючи спонсорам, з'явилися його два поетичних збірники - "Ужинок" (1997), "Які очі - такий світ" (1998). З'являються часто його нові вірші для дітей і про дітей на сторінках "Кримської світлиці". Письменник звертається до публіцистики. У статтях він гаряче відстоює інтереси творчої інтелігенції, діячів культури української від шовіністичного паплюження та фальсифікацій. На сторінках „Кримської світлиці” часто з”являються добірки нових віршів поета, які засвідчують успішне зростання самобутнього поета. Успішно виступає письменник і в галузі публіцистики, осягаючи гострі проблеми сьогодення. Літературознавчою озброєністю, умінням аналізувати процеси літературного життя, зокрема в Криму, відзначаються його рецензії, оглядові статті. Мотиви й образи лірики: щирість і задушевність людських стосунків, ліричний усміх, доля школи і доля дитини, порухи людської душі. "ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ" Питаю діда: чи було, Щоб так на вулицях цвіло І синьо-жовті прапори Махали крилами згори? І каже дід: "Таке було! Тоді снігами замело Стежки, дороги і хати, Що ні проїхать, ні пройти. То вісімнадцятий був рік. Мороз нам руки пік і сік, Та ми раділи: Україна На волі квітла, мов калина. Недовго квітла... Чужаки їй обламали цвіт, гілки, А нас швиденько - на коліна. Затихла мова солов'їна... Та берегли ми до пори Жовто-блакитні прапори, Щоб наша ненька Україна Довічно квітла, мов калина!" "УКРАЇНА" Знаєш ти, Що таке Україна? Україна - це гай солов'їний, Це твоя у садочку хата, На пісні і казки багата. Україна - це тато й ненька, Це безсмертне слово Шевченка, Це божественно рідна мова, Сонцесяйна і веселкова. Україна - це волі голос, Синє небо і спілий колос. "ДО РІДНОЇ МОВИ" Верни до мене, материнська мово З далекого черкаського села, Де чорнобривці квітнуть чорноброво І стежечка на Тікич повела! Нехай у серці заструмує слово, Те, від якого мамине тепло. Хай будить пам'ять пісня веселкова, - Без неї нас на світі б не було! Приходь до мене в радості і будні! Молю, благаю в снах і наяву. Верни! І проклени, коли забуду, Чий син, з якого кореня живу! КОСЯТЬ ТРАВИ ЦВІРКУНИ Як прийдуть до мене сни, Я не буду спати, Бо не сплять - цвір!-цвіркуни, Косять біля хати. Від зорі і до зорі Косять трави, косять... Ну й завзяті косарі! Де ж кладуть покоси? Чом нескошена трава Сохне біля хати? Може, й справді так бува, Розпитаю в тата. ПІСЛЯ ДОЩУ Стоїть картопля мокра-мокра У пелехатому плащі. Сміється до капусти морква: "От і діждалися дощів". Метляє хвостиком петрушка Аж за межу, де барбарис. А він шепоче їй на вушко: "Ще буде сонце. Не журись!" КОШЕНЯТКО Спить на сонечку маленьке Біля киці, біля неньки, Як іде, не поспішає - Лапка лапку доганяє: - Няв-няв-няв!.. У ХАТІ СНІГ - В нашій хаті вже зима! - Хвалиться малий Хома. - Подивіться: пада сніг На дивани, на поріг... Я розсипав сніг по хаті, Що з млина привіз наш тато. ЗАСТУДИВСЯ ЇЖАЧОК То приляже на бочок, То почне дрімати... Застудився їжачок А як лікувати? Як узнати болячки: Може, грип? Чи нежить? Не пускають колючки Хворого обстежить. ВМИРАЄ ШКОЛА Вмирає школа... Людоньки, вмирає! Куди ж поділись мудрі "лікарі"? В якому царстві, у якому краї Гризе, як наш учитель, сухарі? Вже котрий місяць скніє без зарплати, В холодних класах тішиться зима. Де палко дебатують депутати, А в школі навіть віника нема. Он зомліває з голоду дитина. Тих "лікарів" даремно вигляда. У них завжди є долари у скрині, А нас обсіли злидні і біда. Біда з бідою - от і край наш нині. Ми, хоч і бідні, все-таки панва. Та усміхнеться доленька Вкраїні! Рятуймо школу! Поки ще жива. * * * А Тікич плине собі, плине У надвечір'я чарівне... Уже я гість у цій долині, Що не забула ще мене. Іскряться хвилі прихололі, Доріжки місячної гра... І я шепочу: "Доле, доле, Не дай забути отчий край!" *** Аж спітніла наша мама - Всіх частує галушками: І мене, і мого брата, Двох сестер, бабуню, тата, Трьох онуків, двох сусідів, Свого й татового діда... А скажіть-но: скількох мама Частувала галушками? У ХАТІ СНІГ - В нашій хаті вже зима! - Хвалиться малий Хома. - Подивіться: пада сніг На дивани, на поріг... Я розсипав сніг по хаті, Що з млина привіз наш тато. ЗАСТУДИВСЯ ЇЖАЧОК То приляже на бочок, То почне дрімати... Застудився їжачок А як лікувати? Як узнати болячки: Може, грип? Чи нежить? Не пускають колючки Хворого обстежить. ПЕРЕПОЛОХ Казка-жарт У страху великі очі. Народне прислів'я. Вийшли в небо неозоре Погуляти в жмурки зорі. Цілі дні у сні та й в сні Хай потішаться ясні! А з Ведмідь-гори, з "Артека", Через море навпростець Чимчикує (путь далекий!) Літній вечір-вечорець. Ось у ліс забрався стиха.. . Не було б отого лиха, Не було б тоді біди, Якби вдень забрів сюди! Аніскільки, анітрохи Не було б переполоху, Якби страха не привів Через поле, через рів! Але хто йому указ? В нього точний-точний час. Знає, мудра голова, І обов'язки, й права. Хоч здається нам, до речі, Ні при чім тут літній вечір. Потерпіть і підождіте: Розкажу про все як слід. Ой, і сміху буде, діти! Ох, тримайтесь за живіт! В темнім лісі, між дерев, Причаївся грізний лев. Довгі вуса, хмурі брови... Видно, лев зібравсь на лови. Попадись такому в зуби Недалеко і до згуби! Хочеш - вір, хочеш - не вір: Ро-зір-ве стра-шен-ний звір!!! Вість погану на поляні Лис наляканий прорік: - Він як гляне - серце в'яне! Як вогнем мене обпік! Проказав цю новину І - щосили дременув! Тарарам такий зчинився, Що нікому і не снився! Виють, скиглять бідні звірі - Аж мороз іде по шкірі! І тікають - хто куди, Тільки б далі від біди! Вовк забрався на ялину: - Ой, рятуйте,бо загину! А борсук чкурнув на бук: - Я б-боюсь ж-жахливих мук! Геть від лютої напасті Кабани біжать ікласті! Чи від стресу, чи від страху Дуба врізала комаха. Олень ратиці на плеч і -І гайда від колотнечі! Навіть вуж, хоробрий вуж, У Салгир повзе чимдуж! А пітон, старий пітон, Почухрав аж за кордон! Схаменулася лисиця: - Ну хіба таке годиться?! На весь Крим ганьба,ганьба! Страхопуди ми хіба!? І повзучі, й неповзучі -Всі, кого ще совість мучить, Хто не радий і хто радий, -На поляну, на нараду! ("Лев" не чув тієї мови -Сни дивився кольорові). Вмить зійшлися, ледь живі, На траві, на мураві. Стали думать і гадать, Як страховисько прогнать? В документі, у секретнім, План розроблено конкретний. І негайно, в той же час, Вже й атака почалась. Враз комар в одну хвилину, Стриб! - страховиську на спину. Залишилось тіль... тіль...тільки Прив'язать його до гілки. Комарисько павутину Потихесеньку узяв -Гостя швидко до соснини Міцно нею прив'язав. Тільки й чути скрізь:
Прославляймо комара! Завтра тут, перед сосною, Зробим пам'ятник герою! Хай і просіка стара Носить ім'я комара! |
Схожі:
| Відбулися звітно-виборчі збори Товариства «Просвіта» Новому Саді відбулися загальні звітно-виборчі збори Товариства української мови, літератури і культури «Просвіта», в роботі яких... |
Презентація книги Андрія Медведєва «У парі з Ангелом» Бібліотекар Рівне Андрій Медведєв. Книга «У парі з Ангелом» видана за сприяння та фінансування Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна».... |
| Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) Сегал Л. О. і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Сприяння", (надалі – Товариство), проведена... |
Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
| Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ І ПОСИЛАНЬ А. П. Кирьянов, С. М. Коршунов Термодинаміка... А. П. Кирьянов, С. М. Коршунов Термодинаміка і молекулярна фізика. Посібник для учнів, під ред. Проф. А. Д. Гладуна. – М.: Просвіта,1987.... |
| Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
| Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua