Книга видана за сприяння товариства „Просвіта”
|
|
Скачати 2.46 Mb.
|
Дмитро Степанович Черевичний(1924 – 1993рр.) Народився 23.10.1924р. у с. Ободівка Тростянецького р-ну на Вінничині. Колгоспна юність, комсомольське будівництво (Дніпродзержинськ, Донбас), вогнені дороги війни. Увійшов в літературу у 1955р. як гуморист і фейлетоніст. У 1957р. переїхав до Криму. У творчому доробку: 1960р. – “Мій супутник”, 1963р. – “Душевний підхід”, 1963р. – “Пісні напровесні”, 1979р. – “Хліб на столі”, 1984р. – “Обрії”. Переклади українською мовою з аварської, грузинської, російської, киргизької, туркменської. Мотиви й образи лірики: дошкульний комізм і тонка сатира, гумористичний ракурс і проблема молоді; загальнолюдські вічні цінності, героїчна історія. Кримська тема у творчості: образ героїчного Криму, будні кримських трудівників, Крим курортний. * * * Ви чуєте наш голос земляки? Нема прекрасніш і щасливіш долі, Як берегти свій рідний край роздолля Землі, що нам заповіли батьки. З краплин, струмків зростає плин ріки, А з колосків - яса безмежна поля. Хай так ввіллються праця й воля У міць Вітчизни, злет її стрімкий! Щоб кожен міг сказать синам і внукам: "Я землю цю передаю вам в руки. Любіть її, як я любив, беріг..." ...З степів херсонських і борів поліських До вас, живих, говорять обеліски, З усіх країв, з усіх шляхів-доріг. ДИВО Розводить тісто мати у лоханці - Ми з печі поглядаєм і - мовчок. Ми знаємо: ніч промайне, а вранці Запахне хлібом та й на весь куток. А мати вміла дати хлібу толк (Казали люди, дав бог хист Оксанці). Такого хліба скибочку, шматок Хто спробує, спасибі скаже мамці. У тому хлібі жнивний запах поля І мрія матері про нашу долю, Про наше, хлібом щедре майбуття. О, доле материнська, будь щаслива! ...Чаклує мати, творить мати диво. Ніч пахне хлібом, як саме життя. * * * Яка ти є, якою ти грядеш, Людська Любове, кликана і жадана? Чи справді ти міраж, душі омана? Яким ти сонцем кожному зійдеш? Омріяна, оспівана, жадана, Якою ти приходиш до людей? Чи завжди ти цвітіння молоде? Чи завжди ти болюча в серці рана? Чи скороплинна, як осінній день, І нестійка, непевна, випадкова, Немов туман, немов роса ранкова, - Як тільки вранці сонечко зійде, Туман розвіється, роса спаде?.. То не любов. Любов не зна такого. * * * Цвітуть сади. Цвітуть квітневі далі. Гуде бджолиним виром цвіту плин. Рожево-білі паруси мигдалю Пливуть по ріках голубих долин. І навіть там, де владував полин, Земля раділа в чорних бур навалі, Молочні кужелі навили прялі Під вартою весняних тополин. Причепурилася билина кожна, Весна іде всевладно, переможно І солов'їні пробує лади. Заграло піднебесся в срібні труби, ...До сонця кожна квітка тягне губи. Цвітуть сади. Цвітуть, цвітуть сади. ДОБРИЙ СИН (З народного) - Діток маєте, підмогу? - Так, одного сина. - Ну і як він? - Та нічого, Золота дитина. - Курить, може потягає Тютюнець, ледащо? - Ані крихти. - В карти грає? - І в руках не мав ще. - Відпуска, мабуть, борідку По новітній моді? - І не дума. - П'є горілку? - Молоко, та й годі. - Може швендяє ночами, В гріх дівчат заводить? - Та ні, що ви?.. Господь з вами, З хати не виходить. - Гарну маєте дитину, Не знаєте горя. Скільки ж років тому сину? - Три місяці скоро. Женчику-бренчику, Візьми мене. Ніжка загоїться, твій біль мине. З пісні. Блукає й досі десь поміж отав, Поміж осель обшарпаних, убогих. Моє дитинство голе, босоноге, Де «женчик» Леонтовича літав. З тим «женчиком», з тим «бренчиком» зростав Мій світ у барвах неземних, казкових, У віхолах квітневих пелюсткових Іскрився дзвін примарливих октав. ...Моя вже осінь інеем заткалась Та тільки й досі там, де починалась Життя мого найперша борозна, Чека мене мій добрий перелесник... У тім краю, де ходять юні весни, Блукає й досі і моя весна. КОЛИ ДОЗРІВАЄ ВИНОГРАД Стара легенда так розповідає, Розказують і люди так старі: Якшо удосвіт грона дозрівають, Рум'яний відсвіт ніжної зорі На ягоди прозорістю лягає. А полудневе сонце угорі На них наниже теплі янтарі, Туманом синім вечір їх вкриває. А грона ті, що зріють серед ночі, Як українки-тавричанки очі. ...Легенді цій повірити я рад. Та все ж, здається, зріє виноград. Коли весільний настрій у дівчат. Бо в кожній ягоді душа дівоча. НА ПОРОЗІ ВЕСНИ Ще Четирдаг в снігу, немов у ваті, Під снігом ще Ангарський перевал, Та ранньої весни гінці крилаті Уже штурмують Перекопський перевал. Ще день, ще два - і неба синь-провал Прогляне сонце, і не всидиш в хаті, Озветься жайвір у дзвінкім завзятті, І вибухне зелений шквал. ...Виходить агроном в ранкове поле, Невдовзі оживе тут все навколо, Заграє праці пісня молода, А поки що все дихає спокоєм, І він, мов полководець перед боєм, Стоїть, свої форпости огляда. ВЕЧІРНІЙ СІМФЕРОПОЛЬ Вечірні сутінки лягли на місто. Дихнуло прохолодою із гір, Вогнів заграло золоте намисто, Озвавсь дитячим шумом кожен двір. В Гагарінському парку, де Салгир Сокоче, голоси дівочі, чисті. На лавах пари мовчазні, врочисті . Кохання найлюбіш під зором зір. А там, у центрі, Пушкінська тече, Бурхливо, гомінливо, гаряче, І в скверах тісно від мрійливих пар. Коротка мить вечірня до півночі, І вулиці пустують неохоче: П'є місто прохолоду, мов нектар. *** Цвітуть сади. Цвітуть квітневі далі Гуде бджолиним виром цвіту плин. Рожево-білі паруси мигдалю Пливуть по ріках голубих долин. І навіть там, де владував полин, Земля раділа в чорних бур навалі Молочні кужелі навили прялі Під вартою весняних тополин. Причепурилася билина кожна, Весна іде всевладно, переможно І солов'їні пробує лади. Заграло піднебесся в срібні труби. ...До сонця кожна квітка тягне губи. Цвітуть сади. Цвітуть, цвітуть сади. СОНЕТИ ПРО ЛЮБОВ 1 Я безтурботно усміхався сонцю, Радів ростку і рясту навесні, І раптом все потьмарилось мені, Погасло враз безжурності віконце У спалаху стосвітнім, осяйнім. І не збагну я, дійсність це чи сон це, Безтямно рвусь, кидаюся в циклон цей І тону безнадійно в бистрині. Чому, і сам не знаю, далебі. Здаюся радо у полон тобі. Моя Любове? Тільки ти одна Здіймаєш нас на щастя п'єдестали. Кидаєш на тортури у підвали. Всевладна, всемогутня, всеземна. 2 Яка ти є, якою ти грядеш, Людська Любове, кликала і ждала? Чи справді ти міраж, душі омана? Яким ти сонцем кожному зійдеш? Омріяна, оспівана, жадана. Якою ти приходиш до людей? Чи завжди ти цвітіння молоде? Чи завжди ти болюча в серці рана? Ти скороплинна, як осінній день, І нестійка, непевна, випадкова, Немов туман, немов роса ранкова, Як тільки вранці сонечко зійде, Туман розвіється, роса спаде?.. То не любов. Любов не зна такого. 3 У кожного своя і неповторна. Як доля, як незвідність життя, Вона завжди, мов джерело буття, З глибин душі струмує животворних. А скільки сил, могутніх, непоборних, Несе вона в собі, немов дитя!.. Любов завжди осяйність майбуття, Любові спалах не бува потворним. Не відаючи спокою, застою, Вона несе відродження з собою І не вмирає, оживає знов В новій красі нестримного буяння. Не знаючи старіння, прив'ядання, Рушій і втіленая добра - Любов. СВИНОПОДІБНІ «Не вмієш жить, дурний, - мене повчають Розумники, і кожен на свій лад. -Та інші втричі більше пропивають. Ніж ти надоїш із своїх балад. Із муз усіх найвища муза - блат. Поетів в вас до біса, а що мають? – Загонорарять трояка і сяють, Немов і справді богу кум і сват. Ти не мале дитя, пора вже знати: Ніхто не дасть, уміти треба взяти. Хто музами жиє, той не жує...» І відригне тваринно, смачно, сито Точнісінько свиня біля корита, Та від свині хоч користь людям є. ТАК ЗВАНИЙ ДРУГ Очима світить і не гладить- лиже, І душу й серце мовби міг віддать, А за словами (не скажу, що хижа) Елементарна підлість вигляда. Чи кров у нього в жилах, чи вода. Чи, як то кажуть ще, болотна «жижа»... І сажу, й дьоготь він навдивовижу, Мов «аква дистилята» виклада. І все пристойно в нього виглядає, І хата в нього начебто не скраю. Хоч меду й не шкодує він для слів, Отрути ж не поскупиться додати. О, ніж таких «відвертих» друзів мати, То краше мать відвертих ворогів. З МОЛОДИХ ТА РАННІЙ Росло неначе із води воно, Матуся видавала «на кіно». Зчорнило йому душу всю «чорнило» («Чорнилом» називається вино). Горілку гранчаками вже хиля, Іде по вулиці - дрижить земля. Останні соки з матері висмоктує Патлате, бородате «немовля». МОДНИЦЯ Казала мати їй: «Тримайся моди, Бо мода компенсує ґанджі вроди. Будь незвичайною, не схожою на всіх. Всім поступися моді на догоду». «Я шик-модерн», - хвалилася вона. Трималась моди, знала смак вина. Хоча й за прізвищем вона Ворона, Та всім завжди казала - Ворона. ПРИЇЖДЖАЙТЕ В КРИМ Хто не був ще у Криму, Той, мабуть, не знає, Що прекраснішого краю На землі немає. В Криму гори, море, пляж, Процедури і масаж, Сонце вищого гатунку, Дикуни є і дикунки, І тюлені, і моржі Доморощені й чужі. Крим - це Крим. Тому, мабуть. Дивного нічого В тому, що сюди ведуть Всі шляхи й дороги. Колись плентавсь в Крим по сіль Лиш чумак, бувало, Тепер їдуть звідусіль, Хто за чим попало. І в неділю, і у будень Ідуть, їдуть, їдуть люди. І руді, й чорняві, й русі, І вусаті, і безвусі. І «моторні», й «безмоторні», Сюди - білі, звідсі - чорні. Лине люд багатоликий: Санаторні їдуть, «дикі» І командировочні На зльоти настановочні. І на різнії наради. Задоволено і радо. Поспішають на сезон, Коли сонце смажить, В цьому також є резон, Рацзерно, як кажуть, Видно, сонця благодать, Пляжна обстановка Всі проблеми розв'язать Помагають ловко. Бо в купальниках тісніш Ділові контакти. Чебуреки - не куліш, Сонце - без антракту. Іх девіз: на пляж - і ляж В найзручнішій позі. І уже той пляж не пляж -Масовий симпозіум. Дискутують-валить дим, Облізають спини. Але це ще ні, не Крим, Навіть не пів-Криму. Крим не тільки пляжний рай, Моря даль чаїна, Це і рисовий розмай Півдня України. Крим - здоров'я й диво-сад, І троянд розливи, І янтарний виноград, Хліборобні ниви, Крим - і хімія, й руда, Й трударі-герої, Крим - і пісня молода Слави трудової, Крим-букет найкращих вин, Не земля, а казка... Приїжджайте в Крим і ви Просимо, будь ласка! МЕТАМОРФОЗИ ХОМИ Не журився Хома В Криму на курорті І допився Хома Днів за п'ять до шортів. Веселився Хома, Підпирав прилавки. Залишився Хома В самісіньких плавках. І, якби не одна Та, шо з диких, дама, Вже ходив би Хома В костюмі Адама.  Михайло Якович Тернавський (1934-1998рр.) Народився 11.08.1934р. у Полтаві. 1941-1944рр. - тяжке воєнне лихоліття, голод, втрати. 1962р. – 1968р. – навчання у Харківському інституті культури. Активний учасник літературного життя. Працював директором клубу письменників у Полтаві, керівником літературного об’єднання при сімферопольській обласній газеті “Кримський комсомолець”. Творчий доробок складають збірки: 1967р. - “Відтінки”, 1976р. - “Сонячний годинник”, 1986р. - “За видноколом”, 1987р. - “Колоро” (мовою есперанто). Михайло Тернавський - унікальне явище в українській літературі. Поет, перекладач.Твори українською, російською, польською, литовською мовами і мовою есперанто. Як поет-есперантист відомий далеко за межами України. Його твори публікувалися на сторінках газет, журналів Англії, Австрії, Бельгії, Болгарії, Бразилії, Естонії, Італії, Колумбії, Нідерландів, Польщі, Угорщини, Франції. Зарубіжна критика одностайно відносить М. Тернавського до ряду обдарованих майстрів-есперантистів, називає "аборигеном Парнаса". Мотиви й образи лірики: мудрість простих речей, порухи людської душі, природа -майстер краси, філософічна поміркованість, алегоричність сприйняття. Кримська тема у творчості: Крим багатонаціональний, морська стихія, любов до рідної землі як високий рівень духовності. * * * Якщо ти народився явором, Ти повинен завжди бути явором і повинен радіти з того, що ти - явір. І не варто навіть витрачати час на побивання, що ти не дуб чи не секвойя. І тим паче, не варто витрачати час на заздрість до птахів. Навіть до орланів, що мають розмах крил 2 і 2,5 метра. Ти явір і ти повинен радіти з того, що ти явір. Бо ти, як явір, маєш свої яворові радості. * * * Приємно бачити, як багато дерев сходяться до залізничної колії - мов на забори чи на заняття які. Приємно бачити, як десь в долині гурт дерев зібрався біля якогось озерця. І боляче бачити раптом серед степу самітне дерево. Воно і красиве, і розкішне буває, але бачити однаково боляче. * * * Де я живу, моря немає і чайок немає, я бачив чайок тільки в кіно і на малюнках. А в кіно і на малюнках чайки літають над морями, та, коли я опинився у селищі, яке розташоване біля моря, мені довелося побачити чайок, коли вони шукають корм на березі, коли вони шукають корм у дворищах рибалок - а то навіть вовтузяться на смітниках, як звичайна свійська птиця. Я не засуджую їх. Але дивно мені було спостерігати це. Я ж бо звик до того, що чайки літають над морями. * * * Якби мені хто подарував такий бінокль, щоб я міг заглянути в нього і побачити - ген-ген, щастя уже запрягає воли, бо має їхати до мене. Якби мені хто подарував такий бінокль, щоб я міг заглянути в нього і побачити - ген-ген, щастя вже вмощується на возі, бо має їхати до мене. Якби мені хто подарував такий бінокль, щоб я міг заглянути в нього і побачити - ген-ген, щастя вже їде шляхом назустріч мені, назустріч мені. Прикро, звичайно, що в наш вік ракетних швидкостей щастя полюбляє найбільше воли, як засіб пересування. Але, одначе, якби мені хто подарував такий бінокль - було б дуже і дуже непогано. * * * Шкода, що певний, що не можу стати явором над озером, а тим паче - самим озером. А то марив би стати озером, аби Ви, нахиляючись наді мною, пізнавали в мені себе. * * * Коли на хвилі загойдалась чайка - я зворушивсь до сліз і засумував, що поряд нема тебе, якій би я показав. Я уже прийшов до Вас, але у Вас іще ніч. Я стою біля Вашого порога і чекаю, коли день зійде. Адже коли день зійде, Ви підійдете до вікна і побачите, що я уже стою біля Вашого порога. Я стою біля Вашого порога, але у двері не стукаю - бо маєте іще віч, а вночі Ви, одначе, мене не пізнаєте. Я стою і чекаю, коли день зійде. *** Де я живу, моря немає і чайок немає, я бачив чайок тільки в кіно і на малюнках. А в кіно і на малюнках чайки літають над морями. Та, коли я опинився у селищі, яке розташоване біля моря, мені довелося побачити чайок, коли вони шукають корм ва березі, ' коли вони шукають корм у дворищах рибалок - „ а то навіть вовтузяться на смітниках, звичайна птиця. свійська Я не засуджую їх. Але дивно мені було спостерігати це. Я ж бо звик до того, що чайки літають вад морями. *** Якби мені хто подарував такий бінокль, щоб я міг заглянути в нього і побачити - ген-ген, щастя уже запрягає воли, бо має їхати до мене. Якби мені хто подарував такий бінокль, щоб я міг заглянути в нього і побачити - ген-ген, щастя вже вмощується на возі, бо має їхати до мене. Якби мені хто подарував такий бінокль, щоб я міг заглянути в нього і побачити - ген-ген, щастя вже їде шляхом назустріч мені, назустріч мені. Прикро, звичайно, що в ваш вік ракетних швидкостей щастя полюбляє найбільше воли, як засіб пересування. Але, одначе, якби мені хто подарував такий бінокль - було б дуже і дуже непогано. |
Схожі:
| Відбулися звітно-виборчі збори Товариства «Просвіта» Новому Саді відбулися загальні звітно-виборчі збори Товариства української мови, літератури і культури «Просвіта», в роботі яких... |
Презентація книги Андрія Медведєва «У парі з Ангелом» Бібліотекар Рівне Андрій Медведєв. Книга «У парі з Ангелом» видана за сприяння та фінансування Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна».... |
| Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) Сегал Л. О. і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Сприяння", (надалі – Товариство), проведена... |
Книга перша Книга друга В змінених формах тіла. О боги,- бо ж од вас переміни,- 3] Задум співця надихніть: відтоді, коли світ народився |
| Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ І ПОСИЛАНЬ А. П. Кирьянов, С. М. Коршунов Термодинаміка... А. П. Кирьянов, С. М. Коршунов Термодинаміка і молекулярна фізика. Посібник для учнів, під ред. Проф. А. Д. Гладуна. – М.: Просвіта,1987.... |
| Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
| Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua