Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній, студентам кінофакультетів і всім, хто цікавиться кінематографом


Скачати 3.63 Mb.
Назва Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній, студентам кінофакультетів і всім, хто цікавиться кінематографом
Сторінка 1/21
Дата 08.05.2013
Розмір 3.63 Mb.
Тип Книга
bibl.com.ua > Право > Книга
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21












УДК 791.44.071.1 ББК 85.374(4 Укр) М65

Рецензенти:

доктор мистецтвознавства, професор, проректор

Всеросійського державного інституту кінематографії

К.К. Огнев;

доктор мистецтвознавства, професор, зав. кафедри кінознавства

Всеросійського державного інституту кінематографії

В.О. Утілов;

кандидат мистецтвознавства, доцент Харківської

державної академії культури

П.І. Гаврилюк

Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського (протокол № 11 від 29.06.2006 p.).

Миславський В.Н.

Кінословник. Терміни, визначення, жаргонізми. - Харків:, 2007.- 328 с.

ISBN 966-8246-59-4

Кінословник складається з 578 статей про терміни, визначення і жаргонізми у світовому кінематографі. Дана робота є першою в Україні спробою систематизації інформації про жанри, стилі і течії у світовому кінематографі - від його зародження до наших днів (глави «Історія і теорія кіно», «Кіномистецтво», «Жанри і піджанри»). У главах «Кіновиробництво», «Кінопрокат» і «Кінотехніка» представлені матеріали, що висвітлюють розвиток кіновиробництва, кінопрокату і кінотехніки.

Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній, студентам кінофакультетів і всім, хто цікавиться кінематографом.

© Миславський В.Н.

© Панченко О.І. дизайн обкладинки.




Ім'я Володимира Мислив­ського добре відоме шануваль­никам кіно. Його телепередачі і книги, присвячені кінемато­графу, завжди цікаві і відкри­вають нам багато нового і не­сподіваного в мистецтві, яке ми всі любимо.

Особливо важливо, на мій погляд, захоплення автора істо­рією розвитку кінематографіч­ного мистецтва саме на Україні, дослідження творчого і життє­вого шляху відомих діячів ві­тчизняного кінематографу. Тому я не сумніваюся, що нова книга Володимира Миславського «Кінословник. Терміни. Визначення. Жаргонізми» обов'язково зацікавить і професіоналів, і любителів кіно.

І не лише тому, що як це не дивно, на Україні мало ви­дається кінознавчою літератури, («Кінословник», який Ви тримаєте в руках перший у своєму роді), а тому - і це найголовніше!, - що читача чекає захоплююча і повна несподіванок подорож у чарівний світ кіно.

Ректор Харківського державного універ­
ситету мистецтв ім. І.П. Котляревського, /
професор, народна артистка України ~/i)f/\Jhs^l


її Т.Е. Вєркіна



У 2005 році компанія «1+1 Дис-трибьюшн» сприяла виходу книги Володимира Миславського «Кино в Украине. 1896-1921» і з радістю відгукнулася на пропозицію авто­ра взяти участь у виданні нової. За десять років свого існування компанія ніколи не обмежувалася лише сферою телевізійною і кіно-дистрибуцією, завжди надаючи спонсорську допомогу в реаліза­ції цікавих кінематографічних проектів.

У сучасному світі, як відомо, інформація має особливу цінність, не випадково у розвинених краї­нах довідникова й енциклопедич­на література (зокрема і про кіно) видається і перевидається щорічно. У нас, на жаль, ситуація інша. Останній енциклопедичний «Кінословник», ідеологіч­но тенденційний і з прикрими неточностями, побачив світ у 1987 році, а попередній двотомний «Кінословник» двома десятками років раніше. У цьому контексті нова книга Воло­димира Миславського «Кінословник. Терміни. Визначення. Жаргонізми» видання унікальне, адресоване як спеціаліс­там, так і масовому читачеві.



Олександр Юдицький олодимир Аксененко

Генеральний директор компанії «1+1 Дистрибьюшн*

Заступник генерального директора компанії *1+1 Дисмрибьюшн*

ВІД УКЛАДАЧА

Сьогодні, коли інтерес до кінематографу стає дедалі від­чутнішим, видання даного кі-нословника є необхідним і сво­єчасним. Єдиним виданням, що містить статті про кінотерміни, течії і жанри у світовому кіно є «Кино: Энциклопедический словарь» 1986 року випуску. Але він багато в чому застарів, оскільки має «правильну» кон­цепцію і йому притаманне не­повне висвітлення багатьох ас­пектів щодо закордонного кіно.

Кінословник складається з 578 статей про терміни, ви­значення і жаргонізми у світо­вому кінематографі. Дана ро­бота є першою в Україні спро­бою систематизації інформації про жанри, стилі і течії у світо­вому кінематографі - від його зародження до наших днів (глави «Історія і теорія кіно», «Кіномистецтво», «Жанри і піджанри»). У главах «Кіно­виробництво», «Кінопрокат» і «Кінотехніка» представле­ні матеріали, що висвітлюють розвиток кіновиробництва, кі­нопрокату і кінотехніки.

Опис термінів у словни­ку складається з одного-двох речень або декількох абзаців у залежності від важливості. Компонування термінів у де­яких випадках має умовний характер через можливість ви­користання їх з однаковим зна­ченням у різних главах.

У роботі над словником ви­користані численні джерела, за­значені в розділі «Бібліографія».

***

Висловлюю вдячність

Дмитру Володимировичу Ан-нопольському, Костянтину Ервантовичу і Олені Георгіївні Кеворкян, Андрію Федорови­чу Парамонову за співпрацю у роботі над книгою, а також Зінаїді Михайлівні Макаренко за інформаційну підтримку.

Особлива вдячність компа­нії «1+1 Дистрибьюшн» і осо­бисто Олександру Анатоліє-вичу Юдицькому і Володими­ру Миколайовичу Аксененко, а також ректору Харківського державного університету мис­тецтв ім. І.П. Котляревсько­го Тетяні Борисовні Вєркіній і президенту ТРК «Simon» Ka-рині Олександрівні Давтян за сприяння у виданні книги.

5

КІНОМИСТЕЦТВО

АВТОРСЬКЕ КІНО - за­гальна назва малобюджетних фільмів, у яких продюсер, сце­нарист, режисер поєднані в од­ній особі, і, таким чином, кіно­картина максимальною мірою є вираженням авторської пози­ції відповідно до теми фільму. Див. «Елітарне кіно».

АЛЮЗІЯ В КІНО, АЛЮ-ЗИВНЕ КІНО [англ. Allusion; від лат. Allusio - жарт, натяк] -щодо сучасного американсько­го кіно має на широкий спектр значень: прямі цитати з давніх фільмів, «увічнення» жанрів минулого, а також їх сучасну переробку, ремінісценції, па­рафразування сцен із класич-нихфільмів,сюжетнихмотивів, кадрів, які запам'яталися, фраз із діалогів, характерних жестів героїв тощо. Система створеня алюзій у сучасному кінемато­графі США багата і різнома­нітна. Крім вищезгаданих варі­антів, це, поряд із цитуванням, різноманітні форми імітації історичних кіноджерел; згаду­вання в діалогах назв визна-

чних й ординарних фільмів, режисерських імен; стиліза­ція нарочитої архаїки; «лука­ва гра» з назвами фільмів, які мерехтять на задньому плані у формі реклами, афіш; моди­фікація персонажів, сюжетів, мотивів старих фільмів.

Прямим спадком американ­ського захоплення авторським кінематографом став, на дум­ку критика Н. Керолл, «алю-зивний бум», який почався з першої половини сімдесятих років. Озброївшись списка­ми фільмів, що були складені Е. Саррисом, та естетичними теоріями Ейзенштейна, Базе-на, Годара, Маклюена, значна частина покоління, яке вирос­ло в п'ятдесяті роки, заззнала кінолихоманку й буквально атакувало історію кіно. Пред­ставники цього покоління при­страсно вишукували фільми, яких не бачили, настирливо поверталися до старих стрічок і намагалися їх класифікувати. Серед частини американських глядачів розвилося безпре­цедентне почуття кіноісторії. Серед тих, хто в 60-ті роки від­кривав для себе кіноісторію -здебільшого американського кіно, - були й майбутні режи­сери. Втягнуті у вир дискусій та відкриттів, вони закріпляли

у своїй естетичній свідомості, яка лише формувалася, кри­тичні оцінки, народжені прак­тикою авторського підходу. Теми, стилі, експресивні засо­би, притаманні старим філь­мам, вони вивчали у тому ви­гляді, в якому ті були відібрані й узагальнені американськими теоретиками авторського кіно. Закономірно, що свої учнівські враження, інтелектуальні захо­плення вони згодом спробува­ли включити до режисерських робіт. З'явилася спілка режи­серів, ерудиція яких перевер­шувала ерудицію глядачів, що захоплювалися історією кіно. Серед них - П. Бартел, П. Бог­данович, Д. Карпентер, М. Чімі-но, Б. Кларк, Ф. Коппола, Б. Де Пальма, Д. Хоппер, Ф. Кауф­ман, Д. Лукас, Т. Малік, Д. Ро-меро, М. Скорсезе, С. Спілберг, К. Тарантіно.

АМАТОРСЬКИЙ ФІЛЬМ [Amateur Film - аматорський фільм] - створений одним або групою аматорів. Зйомки ама­торських фільмів дістають по­ширення у 20-ті роки, коли в різних країнах налагоджуєть­ся виробництво портативних знімальних кінокамер. Спершу любительські фільми зніма­лися на 16 і 8 мм кіноплівку.

Із розвитком відеотехніки ама­тори здійснюють зйомку філь­мів на портативні відеокамери та мобільні телефони. На сьо­годні проводяться кінофести­валі аматорського кіно.

АМПЛУА [франц. Emploi -застосування] - відносно стій­кі типи ролей, які відповідають віку, зовнішності й стилю гри актора; трагік, комік, герой -коханець, субретка, інженю, травесті, йолоп, резонер та ін. У XX ст. це поняття виходить із ужитку.

АНІМАЦІЙНЕ КІНО, АНІ­МАЦІЯ [англ. Animation;BW лат. Animatus - живий] - відповід­но, анімація - оживлення, до речі, саме звідси походить і ме­дичний термін «реанімація». У кіно анімацією називають мистецтво мультиплікації (до­слівно - розмноження). Вид кі­номистецтва, твори якого з'яв­ляються шляхом зйомки послі­довних фаз руху мальованих (графічна мультиплікація) або об'ємних (об'ємна мультиплі­кація) об'єктів. Перші мальова­ні фільми побачили світ у 1908 році (Франція), об'ємні - у 1911 (Росія). Визначні діячі мульти­плікаційного кіно - В. Старе-вич (Росія), В. Дісней (СІЛА),


6

7

Й. Трнка (Чехословаччина), Й. Попеску - Гопо (Румунія), Т. Дінов (Болгарія); у Росій­ськії! Федерації - Л. Альмарик, І. Іванов - Вано, О. Птушко, Ф. Хитрук, В. Котьоночкін, Ю. Норштейн, О. Хржанов-ський та ін.

Анімація старіша за власне кіно, яке багато в чому саме їй забов'язане своїм народжен­ням. Споконвіку люди праг­нули оживити зображення. Ще в середні віки знаходилися умільці, які розважали публі­ку сеансами рухливих малюн­ків, за допомогою оптичних пристроїв на зразок фільмос­копів, куди вставляли скляні пластини з малюнками. Такі апарати називали «чарівним ліхтарем» - laterna magika. Пластини незабаром заміни­ли гнучкою стрічкою з нама­льованими кадриками. Деякі джерела вважають днем на­родження анімації ЗО серпня 1877 року - день, коли в Пари­жі був запатентований такий апарат - праксиноскоп Е. Рей-но, чиї мультсеанси мали у гля­дачів неабиякий успіх. А після винаходу в 1895 році братами Люм'єр сінематографу наста­ла черга кіноапаратів і кіно­стрічки. Тому формально ані­мація вважається не прабабу-

сею, а молодшою сестрою кіно, і поява перших мальованих мультфільмів («film» англ. і є плівка) датується 1906 роком. В Америці - «Чарівна авторуч­ка» С. Блектона.

Незабаром у 1912 році в Росії В. Старевич винайшов об'ємну анімацію, ожививши засобами кіно лялькових комах у кумед­ній мульпародії «Прекрасна Люканіда, або війна вусачів і рогачів». З цього часу аніма­ція успішно застосовувалась і у великому кіно, особливо фантастичному, адже відомий Кінг - Конг, спілберговські ди­нозаври та інопланетяни - все це по суті мультперсонажі.

У 70-ті роки до найбільш хо­дових видів анімації - мальо­ваної та об'ємної (лялькової) додалась й комп'ютерна. Але це досить трудомістка і дорога справа, тому перший повно­метражний (тобто тривалістю більше години) комп'ютерний мультфільм «Історія іграшок» (США) створювався довгих чо­тири з половиною роки і з'явив­ся зовсім недавно - у 1995 році.

За сторічну історію кіно та­лановитими аніматорами було створено чимало шедеврів, але найбільш визначною постат­тю став американець В. Діс-ней, який переконав увесь світ,

що анімація - не дитячі вироби, а цілком самостійне мистецтво для всіх вікових груп, унікаль­на країна живої фантазії.

АНІМЕ [Anime] - різновид анімаційного кіно. Японські мультфільми, створені на осно­ві книжкових коміксів у по-кемоноподібній манері малю­вання. Технологія аніме окрім мультфільмів знаходить засто­сування у хентай - японській еротиці. Див. «Хентай».

АНТИГЕРОЙ [Antiheros від грец. Anti - префікс, що озна­чає протилежність + Heros - ге­рой] - персонаж, позбавлений справжніх героїчних рис, але який займає центральне місце у фільмі. Найчастіше мова йде про невдаху або жертву. З ан­тигероем, на відміну від героя, глядачеві важко ототожнюва­ти себе, що посиляє ефект від­чуження. Російський філософ С Франк називав антигероя людиною, «що втратила віру, але тужить за святинею». Аме­риканські фільми 60 - 70-х ро­ків: «Напролом», «Професіона­ли», «Брудна дюжина», «Пош­тар завжди дзвонить двічі».

APT - КІНО - див. «Арт -хаус».

APT - ХАУС [англ. Art Hou­se - художній дім] - спершу кі­нотеатр, у якому демонструва­лись авангардні фільми або кі-нокласика для підготовленого глядача. Оскільки такі фільми разраховані на більш досвідче­ного глядача, арт - хауси часто розташовувалися поблизу ко­леджів й університетів. Подібні кінотеатри були невеликими. Вони почали з'являтися в США наприкінці 1950-х - на початку 1960-х - було їх вже близько 500. З часом під арт - хаусом почали розуміти взагалі кіно для підго­товленого глядача або елітарне кіно. Див. «Елітарне кіно».

АФРОАМЕРИКАНСЬКЕ КІНО - незважаючи на шквал заперечень, викликаний стріч­кою «Народження нації» ще у 1915 році, Голлівуд у наступ­ні 50 років не вніс майже нія­ких змін у свою політику щодо чорних акторів, як і раніше від­водячи їм ролі рабів, слуг і зло­чинців.

Але у 1960-ті роки рух за гро­мадянські права чорних аме­риканців, який очолювали такі різні люди як Мартін Лютер Кінг і Малколм Екс, примусив білу Америку переглянути свої погляди на расову проблему. У 1967 році Голлівуд відреагу-


8

9

вав на це картинами «У розпалі ночі» та «Вгадай, хто прийде на обід» (у головних ролях знявся темношкірий актор С Пуатьє), в яких різноманітні білі персо­нажі усвідомлюють хибність ра­сових забобонів. Та все ж таки, незважаючи на успіх Пуатьє, афроамериканські актори до сьогодні з труднощами впису­ються у магістральний напрям американського кіно. Найбільш відомими чорношкірими акто­рами є Е. Мерфі, Д. Вашингтон, В. Голдберг, В. Снайпс.

Афроамериканські режисе­ри почали відігравати помітну роль в американському кінема­тографі після виходу на екран

картини М. Ван Піблса «Ме­лодійна пісня Баадасс» (1971). Але найважливішою подією в афроамериканському кіно став дебют С Лі у 1986 році у стрічці «Вона дістане своє». Після цієї кінокомедії він зняв фільм «Вчинити правильно» (1989), досить суперечливу стрічку, в якій робилася спроба аналізу расових проблем су­часного міста. Вона стала пер­шою картиною, в якій підлітко­ві проблеми сучасної Америки висвітлювались із точки зору чорних американців. Творчість Лі надихнула багатьох молодих темношкірих кінематографіс­тів, включаючи Д. Сінглтона, Е. Діккерсона й Д. Деш.

БЛОКБАСТЕР [англ. Block­buster - бомба великого калібру, яка змітає перепони, фільм -бомба, який за своїм убивчим потенціалом від початку зорієн­тований на смаки найширших глядацьких мас] - у кіно жар­гонний термін, який означає ви-сокобюджетний фільм (більше 100 млн доларів). До блокбасте-рів можна також віднести такі фільми, як «Термінатор», «Тер-мінатор - 2», «Водний шлях». Еру блокбастерів відкрив тріум­фальний успіх фільму С Спіл-берга «Щелепи» (1975). З ми­нулих постановок зі значним кошторисом до розряду блок­бастерів потрапили б фільми «Лоуренс Аравійський» (1962) та «Клеопатра» (1963).

Починаючи з 1970-х років панівне місце у Голівуді за­йняла нова генерація кіне­матографістів, яких назвали «кінопаростками». їхні «блок-бастери» зі значним коштори­сом розраховані в першу чергу на молодіжну аудиторію. Такі гостросюжетні «розважалки» випускають нині повсюдно, їх­ньому виходу на екрани пере­дують гучні рекламні кампа­нії, які мають забеспечити їм касовий успіх.

Найбільшої слави серед ре­жисерів нового покоління за­жили Ф.Ф. Коппола, Дж. Лу­кас, М. Скорсезе та С Спілберг. їх назвали «кіно паростками», бо вони здобули спеціальну кінематографічну освіту, й на-добуті знання про історію кіно спричинили сильний вплив на їх режисерський почерк. Стріч­ки Копполи «Хрещений бать­ко» (1972) та Спілберга «Щеле­пи» (1975) розпочали нову еру «блокбастерів».

Блокбастер - це, зазвичай, масштабно-постановочний ви-сокобюджетний фільм, тому й жанри обираються видовищ­ні - фантастичні, пригодниць­кі, історичні або екранізація голосного бестселеру.

Задля більшої гарантії успі­ху практикують запрошен­ня суперзірок на головні ролі, зйомки зі значним кошторисом, зі складними спецефектами та масовану рекламу, на яку іно­ді витрачається до третини бю­джету. Головне, всі етапи від сю­жету до прокату прораховані -успіх заздалегідь спланований, ризик зведений до мінімуму.

Блокбастер фактично під­мінив собою давніше поняття -суперколос або бойовик - удар­ний фільм, приречений на гля-дацький успіх. Такі фаворити

11

глядацьких симпатій у більшос­ті випадків стають рекордсмена­ми бокс - офісу (box office - ка­сові збори, раніше так називали скриньку в касі кінотеатру для грошей за квитки) і займають верхні рядки хітпарадів, звідси поняття хіт (hit) - укол, окраса програми, пік популярності.

Синонімом блокбастера

можна вважати суперхіт - зви­чайно фільм, який зібрав понад 100 млн дол. У 90-ті з'явилося й поняття мегахіт, коли збори, здолавши позначку в півмі-льярда, почали наближатися до астрономічної 10-тизначної цифри. Так, «Парк Юрського періоду» трохи не дотягнув, а «Титанік» здолав мільярдну позначку. Для порівняння -весь прибуток кіногалузі за рік в Америці близько 6 млрд.

Найяскравіший приклад блокбастера за всіма параме­трами - «Титанік», який нао­чно демонструє разючу відмін­ність світу кіно від реального

життя. Якщо у 1912 році потяг до гігантоманії обернувся од­нією з найвеличніших тра­гедій, в якій можна угледіти покарання за надмірну само­впевненість, то в 1997 році та ж тенденція сприяла феноме­нальному успіху. Див. «Кіно категорії «А».

БОЛЛІВУД [за аналогією з Голлівудом] - мережа кіно­студій в Індії, де випускаєть­ся щорічно понад 900 ігрових стрічок, тоді, як у Голлівуді - в середньому блидько 270. Такі режисери як Ш'ям Бене-гал і Мрінал Сен зняли кілька стрічок соціального звучання, які з успіхом демострувалися на різноманітних фестивалях починаючи з середини 1970-х років. Однак індійська публі­ка як і раніше надає перевагу традиційним музичним «маса-ла», що їх випускают кіностудії Бомбея, які у своїй сукупності й відомі як «Боллівуд».

ВЕЛИКА ІЛЮЗІЯ - якісна характеристика кіно. Вперше це словосполучення було ви­користане Н. Енджелом в од­нойменній книзі в 1910 році. Таку ж назву мав і фільм фран­цузького режисера Ж. Ренуара, який побачив світ у 1937 році. Щодо кінематографу це слово­сполучення використовувалось за аналогією з ілюзіонами (кі­нотеатрами), де здебільшого де­монструвалися фільми, в яких життя підмінялося кінемато­графічним дійством, що видава­ло бажане за дійсне. Див. «Фа­брика мрій», «Великий німий».

ВИДОВИЙ ФІЛЬМ - гео­графічний, географо-етногра-фічний, краєзнавчий кіно- або телефільм. Відтворює на екра­ні природні особливості тієї чи іншої країни або географічно­го регіону. Демонструє життя й звичаї людей, суспільні від­носини, флору та фауну країни. Може показувати різноманітні подорожі, експедиції, мати ха­рактер краєзнавчого, етногра­фічного, археологічного, архі­тектурного фільму тощо. Фор­ми видового кіно різноманіт­ні - нарис, запис із щоденника, фільм-подорож та ін.


12

13

ГОЛЛІВУД [англ. Holly­wood] - центр американської кінематографії, розташований в одному з районів Лос - Анже-леса, штат Каліфорнія, в якому історично були зосереджені го­ловні американські кіностудії; у широкому розумінні - «фа­брика мрій», найбільший світо­вий постачальник комерційної кінопродукції. Спочатку Гол­лівуд був селом, яке дістало назву від велетенського ранчо, розташованого на його місці наприкінці минулого століття. Кіновиробництво розпочалось у Лос - Анжелесі у 1907 році, а безпосередньо в Голлівуді -у 1913 році, з вестерна Сесіла Б. де Мілля «Чоловік індіан­ки» (The Squaw Man). До 1920, завдяки швидкому зростанню низки великих студій та виник­ненню системи кінозірок, тут знімалося близько 800 філь­мів щорічно, а сама назва стала символом розкоші, солодкого життя й ілюзорної магії кіно.

З кінця 40-х років телеба­чення стає все більш могутнім конкурентом кіновиробни­цтву, а продюсери й режисери все частіше прагнули знімати фільми там, де це коштувало дешевше: на східному узбереж­жі або за кордоном. На початок

60-х років більша частина філь­мів знімалася незалежними продюсерами, і студійну систе­му було зруйновано остаточно. Однак символічний Голлівуд продовжує існувати: він висту­пає своєрідним світоглядом, що тримається на штучних за­конах і орієнтований на розва­ги. Він не має фізичних кордо­нів, бо нині більшість студій не розміщуються на його терито­рії, а власне фільми знімаються за його межами. Але Голлівуд як і раніше залишається сино­німом американського кіно.

У 1923 на помітному місці на вершині пагорба розташу­вали великі 15-метрові літери Hollywoodland, останніх чоти­рьох літер час не пожалів. По­ступово почалося перетворен­ня навколишніх місць у веле­тенський музей під відкритим небом, Мекку кінофанів.

Сьогодні головна тутешня визначна пам'ятка - одноймен­ний з районом бульвар Голлі­вуд, де знаходиться Алея Сла­ви (Алея зірок), в асфальт якої вмуровано більш ніж дві тисячі мармурових зірок з іменами кі-нокумирів та інших знамени­тостей з мистецького світу. Тут же, навпроти схожого на паго­ду славетного Китайського кі­нотеатру, імениті лицедії зали-

шають на бетонних плитах свої автографи - відбитки рук, ніг, особливо винахідливі, як Вуп-пі Голдберг, носів і навіть лап -диснеївське каченя Дональд та вівчарка-кінозірка Рін Тін Тін. Назви найближчих вулиць, сусідніх районів і навіть пля­жів, на слуху у будь-якого кі-нотелеглядача. Бульвар Сон­ця, що заходить (Сансет-буль-вар), район Мелроуз, Сант-Мо-ніка, Санта-Барбара, Малібу і, звісно ж, район Беверлі-Хіллз, у центрі якого розташувався ресторан «Планета Голлівуд» - спільне дітище Шварценег­гера, Сталлоне та колишньо­го подружжя Брюса Вілліса і Демі Мур. Так, навіть заку­сочно-шинкові заклади тут надбання історії, бо багатьма з них володіють мультиміль­йонери від кіно. Наприклад, Стівен Спілберг, чий ресторан стилізований під підводний човен із відповідною назвою
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Схожі:

Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних...
...
Книга розрахована на студентів юридичних фа­культетів, практикуючих...
П68 Пішірисчниііьке право: Навч посіб. / За ред. О В Старцсва. К. Істина, 2006. 208 с
Банківський менеджмент
Підручник розрахований насамперед на студентів, які навчаються за спеціальністю “Банківська справа”. Книга буде корисною також студентам...
Шекспір нам задав. Проблема прозвучала, а хто ж відповіді буде давати?
Ця філософія відома всім, а чи біль шість її адекватно розуміє. Чи відрізняє звичайний пересічний люд буденне від ідеального, яке...
Вклонiться, люди, вчителю своєму
Доброго дня всім присутнім в залі. Доброго дня всім тим, хто завітав сьогодні до нашої ошадної зали
ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ДОЛИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
Книга – одвічний супутник людства. І з’явилася вона, в результаті прагнення людини пізнавати та ділитися досвідом, передавати власні...
Чи зможе Інтернет замінити телебачення, книги або театр?
На мою думку книга залишиться назавжди, але зміниться її формат та доступ до неї. Вже існує багато електронних бібліотек у тому ж...
Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться...
Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов...
Соціологія Герасимчук А. А
У розділі, присвяченому організаційній культурі, узагальнено її методологію і визначені засади сучасної культури організації. Для...
Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса...
Рекомендований для курсантів, слухачів офіцерів ЗС України та усіх інших, хто цікавиться даними проблемами
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка