Книга видана за сприяння товариства „Просвіта”
|
Скачати 2.46 Mb.
|
ПОЛЕ Заполонили поле бур'яни, і нікому їх знищити-пропвати, всі висотано жили в ярини, і бідкається Україна-мати. Духовна нива нашого життя! Чому незорана, затоптана, зім'ята, та чи ж немає в тебе майбуття, чи мо', душа облудою розп'ята? Ось сонце віри вранішнє встає, і жайворонком срібна нитка звита. Господарю! Ти полечко своє готуй уперто для посіву жита. ДРУЖИНІ Без тебе жодна б квітка не зійшла б... Стаю перед тобою на коліна, Я у полоні чар твоїх і збав, І вже пливу у небі, як пір'їна Від лебедя, що впав на степ грудьми... Пір'їною пливу в твої долоні. Мов небо і земля - з тобою ми. Щасливий у твоєму я полоні. Прилинь до мене, радістю зігрій, Над степом полиновим моє небо, Щоб шлях Чумацький знову зазорів! У небо не дійти йому - без тебе. Солодкий мій полон - моє ти небо.  Володимир Потапович Шахнюк Володимир Потапович Шахнюк народився в м. Славуті Хмельницької області 1920р. Дитинство минуло в дитячому будинку. Першу освіту здобув у школі фабрично-заводського навчання. Згодом закінчив Харківське газетне училище, у якому тоді ж учився Олесь Гончар. У студентські роки з'явилися перші проби пера. В. Шахнюк пробував свої сили в жанрі фейлетону. У наступному творчу роботу поєднував з працею в редакціях обласних газет Вінниці, Рівного, Сімферополя. 1961 року вийшла перша книга В. Шахнюка "Характер не той", яка була прихильно зустрінута критикою. Перу належать збірки сатиричних та гумористичних творів - "Де Макар телята пас" (1964), "Приємні неприємності" (1965), "Жарти жартами" (1968), "Пташине молоко" (1972), "Веселе й сумне" (1980). Систематично виступав письменник з гуморесками, фейлетонами та нарисами в журналі "Україна", а також на сторінках газети "Кримська світлиця". Провідне місце у сатиричних та гумористичних творах В. Шахнюка посідають соціальні мотиви. Автор виступає проти деформацій у сфері моралі, посилає сатиричні стріли проти хитрунів-пристосуванців, проти безініціативних горекерівників, улесливих підлабузників. ВІДРЯДНІСТЬ Це було в ту епоху, коли наші командири виробництва поклонялися валу, як вогнепоклонники вогню, коли пожежникам платили за кількість пожеж, а витверезникам - за валовий обсяг очманілих клієнтів. Ось в цю благословенну пору в місті Безводному станція рятування утопаючих тихенько йшла на дно. План не виконувався - не було валу. Рятівники розбіглися, наче пацюки з тонучого корабля. Адже зарплати кіт наплакав, премій ніяких, додому нічого, окрім утопленика не понесеш. Та й утоплеників чортма. Одне олово, станція мала забулькотіти, та раптом трапилось чудо: рятівники стали одержувати зарплату на рівні космонавтів. Плюс премії, прогресивка. На власні кошти станція збудувала базу відпочинку, кафе "Русалка", навіть стала випускати часопис "Безводненський утопленик". Секрет відкрився просто: стадія перейшла на відрядність. Чим більше утоплеників - тим більший заробіток. Грошові нагромадження збільшувалися, а населення убувало. Навіть майстри спорту з плавання стали тонути, як ті пудові гирі. Учасники масового запливу з нагоди скасування рибного дня всі до єдиного пішли на дно. Медалі переможцям довелося вручати посмертно. Місто обезлюдніло. Нікого було посилати на картоплю, нікому було нав'язувати квитки в місцевий театр. Правда, черги зникли. Пиво і потрійний одеколон можна було купувати вільно, як уцінені штани. Невідомо, яких економічних висот досягли б рятівники, коли не фінінспекція. Вона поставила хрест на відрядності і крива росту утоплеників опустилася до нульової позначки. Кадри розбіглися. Станцію закрили. Залишившись без діла, рятувальники жалкували: - Треба було починати відрядність з фінінспекторів. БУРЯ В СКЛЯНЦІ Збунтувалися звірі проти свого лідера Лева, який за старого режиму називався царем звірів. Гомоніли на всі голоси: - Тільки демократом назвався, а який був зажерливий, такий і залишився! - Як ділити здобич, то лідер, а на полювання нас посилає! - Від нього слова людського не почуєш: все ричить та ричить! - Звісно, хижак! - То що ж будемо робити? - запитав Вовк. - Нехай іде у відставку, - запропонував Бегемот і звернуся то Чаплі: - Пиши, небого. Слухали: про антидемократичну, авторитарну поведінку Лева. Ухвалили: запропонувати Леву подати у відставку, оскільки стиль його керівництва не відповідає вимогам сучасності. - Гаразд! - дружно вигукнули збори. - А тепер оберемо делегата для вручення Левові нашої постанови - сказав головуючий. - Крокодила! - Не можу - у мене сьогодні інструктаж з підводного полювання. - Тигра! - З радістю виконав би це доручення, - чемно усміхнувся Тигр, - та поспішаю на змагання з стрибків у довжину на першість спорттовариства "Екватор". - Кенгуру! - У мене сьогодні фінал з потрійного стрибка. - Слона! - Ангіна, - прохрипів Слон. - Осла! - Я сьогодні виступаю в складі команди кмітливих і веселих. - Мавпу! - Що ви, людоньки, мені ж доручено виступати в суді громадським обвинувачем у справі плагіаторів. - Зайця! Сірий не міг вигадати пристойної причини і почимчикував з постановою зборів. По дорозі зустрів лисицю. Похвалився їй, яке важливе доручення виконує. Лисиця отетеріла: - Ви що ж, з глузду з'їхали - на Лева жалітися. Та він всіх нас!.. - Чого ти злякалася? Носишся з своїм Левом, як з писаною торбою! - войовничо настроївся Заєць. - Та ти знаєш, хто такий Лев?.. З цю мить з кущів показалась грива царя звірів. Заєць присів на задні лапки і голосно продовжив розпочату фразу:... Лев - це наш батько рідний, наш заступник і охоронець. Ось хто такий Лев! Леонід _______________ НИКОНЕНКО Народився у 1929р. на межі Сумської і Полтавської областей у с.Будилка. Успішно закінчивши середню школу, юнак вступив до Сумського педагогічного інституту. Потім - армійська служба в Прибайкаллі. Почав співробітничати в окружній та дивізійній газетах. Після служби в армії закінчив Харківський театральний інститут й переїхав до Криму, де працював актором Кримського українського театру драми та музкомедії. "Голубий слід" - це перша п'єса Л. Никоненка. За жанром вона може бути віднесеною до соціально-психологічної драми. Її дія відбувається на будівництві Північно-Кримського каналу. У центрі уваги твору - морально-етичні проблеми молодих екскаваторників-бульдозерників. Заголовок п'єси - це алегоричний образ, що уособлює поетично-життєву мету героїв - прокладання каналу, який зрошуватиме пустельні землі Криму. "Печальна комедія", - так визначив Л. Никоненко жанр своєї наступної п'єси "Чужий". Одначе її зміст підказує визначити жанр по-іншому. Перед читачем справді печальна тільки не комедія, а драма. У ній розгортається історія про те, як стороння людина - робітник Арсен Пікалка долею випадку потрапив у родину ветерана-колгоспника Дем'яна Ковтуна, став близьким, рідним, а син Анатолій - людина вражена корисливістю, шахрайством, став чужим у рідній сім'ї. Ці дві перші п'єси визначили Л. Никоненка як професіонального драматурга. Знання автором законів сцени допомогло досягти жанрової виразності і добротної сценічності п'єс. Певним кроком у творчому зростанні письменника є п'єса "Сільські дівчата". В ній йдеться про життя села. Тільки не того села, про яке часто-густо писалося в газетах: з героями соцпраці, з односельцями, у яких "щастя по коліна б'ється". Перед глядачем ферма, де каторжно працюють, вибиваючись із сил, доярки. Це таки справжні герої. Але постає проблема, як зробити їхній труд менш "героїчним", таким, щоб приносив щастя і радість, а не забирав здоров'я, мучив. Драматизмом людського життя віє від творів "Полин", "Гріховодник" ("Синдром"). У першому йдеться про талановитого скульптора, який у часи суцільного монументалізму, героїки і помпезності був невизнаний, зацькований, витіснений на узбіччя життя і змушений працювати каменярем на цвинтарі, обробляючи надгробні плити. П'єса "Гріховодник" ("Синдром") (1990) про безпросвітне затуркане життя колгоспника Ілька Драного, якого не визнавали за людину. Його поганяв і кривдив, хто хотів. А в нього ж було серце чуле, глибоке відчуття правди і сенсу буття. Драма "Розтрачене кохання" про складну долю солдата-афганця, який у сьогоденному розгардіяші, невизначеності загубив орієнтири, спокусився на легкий хліб, що привело до розчарувань, духовної спустошеності, втрати коханої дівчини і, врешті-решт, спонукало до злочину в зграї рекетирів. З-під пера драматурга вийшла нова трагікомедія з гостросатиричним спрямуванням "Чмо". Назва твору запозичена з блатного жаргону. Так у в'язницях називають розчавлених нелюдськими обставинами і змушених, потерпаючи, прилагоджуватись до цих обставин. Складність і жорстокість сьогодення по-своєму розчленувала соціально і морально суспільство. Одні сягнули розкошів, а інші або продавати лахміття, свої злиденні недоноски, або опинитися на смітниках, біля помийниць, ставши бездомними беззахисними бомжами. В такій "живодерні" опинилася і творча інтелігенція, діячі культури. Трагізм людей цих і є змістом твору. "РОЗТРАЧЕНЕ КОХАННЯ" (уривок) Чорна хмара грізно насувалась, заволокла півнеба. Ящіркою шмигнула блискавиця, гукнув густий розкотистий грім. Земля здригнулась, насупилась, чекаючи зливи. Вийшла Любина з велисопедом в руках, зупинилась на відстані. Василь жахнувся, наче після сну, опалив її допитливим поглядом. ВАСИЛЬ. Прийшла-а... ЛЮБИНА. Як бачиш. ВАСИЛЬ. І грози не побоялась... (Підійшов, схилився на кермо велосипеда). ЛЮБИНА. Ти записку прислав? ВАСИЛЬ. (Не піднімаючи голови). Яку? ЛЮБИНА. (Витягає папірець, читає). ""Чекаю біля старого явора... Не прийдеш - покінчу з Миколою і собою". ВАСИЛЬ. Я. І цю, і попередню. ЛЮБИНА. З глузду з'їхав, чи п'яним надряпав? ВАСИЛЬ. З глузду... ЛЮБИНА. Воно й видно. Нормальна людина такого не напише. ВАСИЛЬ. (Підняв очі) У халатику ще краща... Від тебе віє затишком, домашнім теплом... І ЛЮБИНА. Не мороч мені голову! Я знала, що це витівки блудливі! (Потягла до себе велосипед). ВАСИЛЬ. (Тримає). Зачекай! ЛЮБИНА. Пусти! Ти дур'ю маєшся, а мені поратись треба. ВАСИЛЬ. (Хряснув велосипедом об землю). Та хоч вислухай мене! ЛЮБИНА. Тю-ю! Скажений! ВАСИЛЬ. Так, скажений!! Страшний! Рятуй, Любино, на краю пропасті стою! (У небі застугоніло, немов пролетіли коні). ЛЮБИНА. Дійшов до ручки? ВАСИЛЬ. (Став під явором з протилежного боку, говорить швидко, захлинаючись). Дійшов! У голові щось лопнуло, роздвоїлось, ніби хто сокирою розрубав! З одного боку - солодке минуле, з другого - гірка сучасність! І зліпити їх докупи мені вже не під силу! Єдина надія - це ти! ЛЮБИНА. (Стала під явір з протилежного боку). Ні, Василю! Коли вже рідна земля не зцілила, батьківська хата не зігріла, то я тим паче. Шукай когось іншого. ВАСИЛЬ. Немає нікого! Довкола лиш слизькі людці! Копошаться, блазнюють, плещуть по плечу!.. І тільки тому, що я відчайдушний, готовий лобом стіну провалити, розчавити все на своєму шляху! ЛЮБИНА. Господи!.. Невже ти такий?.. ВАСИЛЬ. Такий, Любино, такий!! І немає вже зупину, і вороття нема. ЛЮБИНА. Коли ж це з тобою?.. Звідки?.. ВАСИЛЬ. Не знаю! Почалося ще з казарми! Наруги, бійки, дідівщина! Довелось захищатись, пустити в хід кулаки! І пішла мордобійня без ліку і кінця! У Афгані воював, не знать за що і проти кого! На Кавказі бігав найманцем від одних до других! Мені стало вже байдуже, куди стріляти, кого вбивать. ЛЮБИНА. Замовкни! Навіщо ти розповідаєш мені?.. ВАСИЛЬ. А кому? Перед ким ще висповідатись, як не перед своїм першим коханням?! Думаєш, я забув ті дні, коли ти водила мене до гаю, учила слухати пташок, ворожила на ромашці?! Тільки не ту долю наврочила нам обом!.. ЛЮБИНА. Прошу тебе не ворушити минуле! ВАСИЛЬ. Живуче кляте! Топлю його, а воно знову зринає пекучим болем! Побачив тебе і немає вже спокою! У снах приходиш наче привид! То речами чаруєш, то ніж під серце заженеш! І я схоплююсь, як божевільний, біжу до вашої хати, повзаю на карачках по бур'янах, щоб хоч тінь твою побачить у вікні! ЛЮБИНА. Звернись негайно до лікаря! У тебе з психікою негаразд! ВАСИЛЬ. Не допоможе! Немає від кохання ліків! Тільки ти зарадити здатна! Дай мені якогось трунку, із любистка відвороту, щоб я навіки тебе забув!! ЛЮБИНА. Не мели дурниць! Не кохання тебе манить до мене! Похіть! ВАСИЛЬ. Не похіть! Повір! Я вже не хлопчисько! Не шарахайся від мене! Дай напитись з чистої криниці, покаятись за всі гріхи! ЛЮБИНА. Я не свята! Звичайна жінка! Котру до речі, теж мимохіть розчавив... (Не стрималась, здавила сльози, відвернулась). ВАСИЛЬ. (Вражений). Ти плачеш?! ЛЮБИНА. А що я кам'яна?! Бач коли спохватився?! Рискає, як вовк голодний, округ хати! Муки кохання його одоліли!? ВАСИЛЬ... Любин... ЛЮБИНА. (Зірвала хустку, б'є по обличчю). Мовчи, сволото!! Ошукав!! Знівечив!! Життя поламав!! (Б'є). ВАСИЛЬ. Лю... ЛЮБИНА. Чому ж не думав, коли підступністю мене брав!! (Б'є). Коли з дитям під серцем бігала, як навіжена, по селу, щоб хоч слово про тебе вивідати?! (Б'є). Коли металась в жару після аборту в бабиній хижі?! ВАСИЛЬ. Ти (схопив її за руку). Ти посміла?! Ти позбавилась дитини?! ЛЮБИНА. А що було робити?! Безбатченків плодити?! ВАСИЛЬ. Хоча б мене спиталась! Сповістила... ЛЮБИНА. Куди? Щез і сліду не лишилось! ВАСИЛЬ. Зрозумій! Нам заборонили писати з Афганістану... ЛЮИНА. Брешеш! А додому листа прислав і фото з кудлатою якоюсь?! ВАСИЛЬ. Товариша просив, щоб укинув у Ташкенті... ЛЮБИНА. А мені й на два слова рука не підвелась?! Через тебе, клятого, не зможу вже родити! (Б'є). Ніколи не почую плач своїх дітей!! ВАСИЛЬ. Що ти говориш?! Схаменися!.. ЛЮБИНА. А ти думав, щастям обдарував?! Вік буду видихати твоє кохання! (Знесилено опустилась на землю, закрила хусткою лице). Господи! Завіщо така наволоч зустрілася мені?.. Василь присів поруч, звісив голову. Так і занімілі на хвилинку, обоє знедолені, обоє в журбі. Олександр ГУБАР  Олександр Іванович Губар - відомий український літературознавець, критик, публіцист, педагог. Народився у с.Ярошівці Талалаївського району на Сумщині. Після успішного закінчення Роменської залізничної середньої школи, О. Губар вступив до Київського державного університету на французьке відділення факультету іноземних мов. Під час війни лікувався і працював учителем іноземної мови в м. Карші (Узбекистан). 1944 року продовжував навчання в Чернівецькому державному університеті. 1946 року закінчив українське відділення філологічного факультету, діставши диплом з відзнакою. Був зарахований асистентом кафедри української літератури. Закінчив аспірантуру. Став кандидатом філологічних наук. З 1962 року мешканець Сімферополія, доцент, потім професор кафедри української літератури Сімферопольського державного університету О. Губар - автор книг: "Павло Тичина. Літературний портрет" (К., 1958), "Павло Тичина. Літературний портрет". Друге видання (К., 1962), "Павло Тичина". Літературно-критичний нарис" (К., 1981), "Павло Тичина. Семінарій" (у співавторстві з Л. Чернецем), (К., 1984), "Літературна Буковина" (в співавторстві), (К., 1967), "Кому служать егоісти?" (в співавторстві), (Чернівці, 1957), "Чорноморська хвиля" (Донецьк, 1994). Перу належить кілька сотень критичних статей про класиків Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесю Українку, О. Кобилянську та ін.. Осягнення творчості сучасних українських письменників Криму О. Губар здійснив у книжках "Чорноморська хвиля" (1994), "Сучасні українські письменники Криму" (1997). Далі -------------- сканер с.124-138 статті про Тичину |
Схожі:
| Відбулися звітно-виборчі збори Товариства «Просвіта» Новому Саді відбулися загальні звітно-виборчі збори Товариства української мови, літератури і культури «Просвіта», в роботі яких... |
Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) Сегал Л. О. і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Сприяння", (надалі – Товариство), проведена... |
| Книга дзеркало життя. Книгу прочитав на крилах політав. Хто вчиться... Мета: Ознайомити з поняттями «каталог», «картотека». Розширити світогляд учнів. Стимулювати пізнавальну активність. Виховувати любов... |
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ І ПОСИЛАНЬ А. П. Кирьянов, С. М. Коршунов Термодинаміка... А. П. Кирьянов, С. М. Коршунов Термодинаміка і молекулярна фізика. Посібник для учнів, під ред. Проф. А. Д. Гладуна. – М.: Просвіта,1987.... |
| Книга буде цікава професіоналам-кінознавцям, кіноредакторам телекомпаній,... Книга рекомендована до видання вченою радою Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (протокол №11... |
Книга призначена науковцям, викладачам, аспірантам і студентам філологічних... ... |
| Книга про Гайдамаччину ХХ століття Книга є збіркою радіопередач авторського циклу Романа Коваля “Отамани Гайдамацького краю”, який в 2000 – 2001 роках прозвучав на... |
Книга перша. Фарисеї за роботою Наводиться чимало маловідомих або і зовсім невідомих фактів щодо майже половини народних депутатів України від БЮТ та вождів цієї... |
| ЗАТВЕРДЖЕНО Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства”, на виконання розпорядження голови... |
Книга, 2003 Базовий підручник Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Навчальні програми для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів,... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua