Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології: теорія і практика” Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ББК 80


НазваМатеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології: теорія і практика” Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ББК 80
Сторінка4/43
Дата15.04.2013
Розмір5.07 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43

Література

1. Луценко М. Введение в лингвистику слова. – Горловка: Издательство ГГПИИЯ,2003. – 144 с.

2. Cowie A., Mockin R., McCaig I. Oxford Dictionary of English Idioms. –2000. – 685 р.

3. Введенская Л. Антонимия между словом и свободным словосочетанием // Словарь антонимов русского языка. – М.: Астрель, 2002. – С. 357-369.

4. Введенская Л. Синонимические отношения между парами антонимов // Проблемы языка и стиля: Л.Толстой. – Тула, 1977. – С. 50-56.

5. Введенская Л., Гончаренко Г. Окказиональные антонимы // Известия СКНЦ ВШ. Общественные науки. – 1980. – №1. – С. 34-37.

6. Пономаренко Т. Семантическая характеристика однокорневых глаголов русского языка. – Л., 1971. – 140 с.

Балжи Олена

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

Науковий керівник – ст. викл. Криницька Н.І.
Інтертекстуальність і принцип гри

в п’єсі Томаса Стоппарда “Розенкранц і Гільденстерн мертві”

Найбільш відомим з оригінальних творів Т.Стоппарда (народ. у 1937 р.), видатного британського драматурга та режисера, є п’єса “Розенкранц і Гільденстерн мертві” (1967 р.), екранізована автором у 1990 р.

У цьому творі, назва якого запозичена з останньою сторінки “Гамлета”, другорядні герої Шекспіра стають протагоністами, і світ всесвітньо відомої трагедії вивертається, як рукавичка. Усе починається з того, що в Розенкранца й Гільденстерна, які грають в орлянку, постійно випадає орел, і цей факт наводить двох приятелів на думку про неминучість долі, котру неможливо збагнути. Вони згадують, що якийсь іноземець розбудив їх вдома і викликав кудись. Згодом Роз і Гіл (так називає їх Стоппард) зустрічають на дорозі акторський балаган, і керівник артистів пропонує показати виставу, але, як виявляється, усі справжні вистави пов’язані з кров’ю: Blood is compulsorytheyre all blood, you see” [3, с. 16]. За його словами, ці актори мають справу зі “звичайними речами, але навиворіт”, бо представляють на сцені те, що має відбуватися за її межами: We keep to our usual stuff, more or less, only inside out. We do on stage the things that are supposed to happen off. Which is a kind of integrity, if you look on every exit being an entrance somewhere else” [3, c. 13].

Роз і Гіл погоджуються і стають не тільки глядачами, а й учасниками подій, описаних Шекспіром, будучи “укинутими” у світ, добре відомий читачеві, проте незбагненний для приятелів: вони ніколи не навчалися з Гамлетом, бо уперше його бачать, і не знають, як поводитись. Стоппард дотепно грає з шекспірівським текстом, але крізь павутину жартів проступає трагізм долі цих дивакуватих джентльменів, про яких читач знає лише, що вони були друзями принца, потім зрадили його, були відправлені з ним до Англії з листом-проханням про страту Гамлета, але принц замінив листа, і замість нього стратили колишніх друзів. У п’єсі Стоппарда, стаючи учасниками вистави, сенсу якої не розуміють, безвинні приятелі – інтелектуал Гільденстерн і бідніший на розум Розенкранц, який навіть не пам’ятає, хто з них є хто, символізують долю пересічної людини – жертви обставин, “укинутої” в абсурдний світ. Вони неминуче рухаються до фіналу, відомому читачеві й винесеному в назву п’єси, – до страти. Наприкінці стоппардівського твору Гамлет зникає після нападу на корабель піратів, залишаючи Роза й Гіла з акторами. У фільмі “Розенкранц і Гільденстерн мертві”, знятому британським драматургом, акценти розставлені ще чіткіше: глядач бачить акторів, що після страти приятелів збирають речі й вирушають у путь – вони “зіграли” долю двох нещасних, і вистава стала життям.

Отже, твір Стоппарда є постмодерністською інтелектуальною драмою, для якої нехарактерне традиційне сприйняття порядку речей, а інтертекстуальність (взаємодія різних кодів, дискурсів чи голосів всередині тексту [2, с. 164-166]) та принцип гри виступають головними прийомами. Децентруючи класичну трагедію, переводячи увагу з Гамлета на персонажів-“манекенів”, Стоппард постійно грає з шекспірівським текстом, накладаючи на нього ще й абсурдистську п’єсу Семюеля Беккета “В очікуванні Годо”, герої якої Володимир та Естрагон дещо нагадують Роза й Гіла.

Аналіз інтертексту в п’єсі “Розенкранц і Гільденстерн мертві”, запропонований Л.Л.Мармазовою, показує, що, уводячи абсурдистську модель світу в контекст шекспірівського “Гамлета”, Т.Стоппард створює свій варіант на основі беккетівської метафори ситуації людського буття. Герої Стоппарда перебувають у парадоксальному очікуванні смерті: Роз і Гіл укинуті в невідомий і незрозумілий для текст, якому вони остаточно підпорядковані. “Беккетівській метафорі пустки та безглуздості людського існування надаються нові відтінки, оскільки Стоппард поєднує два положення – екзистенціальну “укинутість” людини у світ, який вже неможливо змінити, та постструктуралістське сприйняття світу й життя як тексту. Немає нічого, крім шекспірівського тексту, що перейшов у статус екзистенції, і саме в ньому знаходять існування стоппардівські герої”, – пише дослідниця [1, c. 7].

Принцип гри представлений у п’єсі широко та різноманітно. Дослідження багатьох прикладів мовних ігор Стоппарда (парадоксів, каламбурів, включень у текст іншомовного матеріалу, стильового різнобою тощо) показує, що ці ігри репрезентують характерне для постмодерністської літератури відбиття дуальності зовнішнього світу, де одночасно сполучаються піднесене і низове, трагічне і комічне, серйозне і жартівливе, стародавнє і сучасне. Невипадково Роз і Гіл полюбляють словесну гру, коли на питання треба відповідати наступним питанням. У багатозначності речення, фрази, а подекуди навіть і окремого слова проступає проекція сприйняття світу як тексту, а тексту – як світу, який не можна обмежити однозначною вербальною трактовкою.

Інтелектуальне наповнення п’єси Т.Стоппарда сполучається з театральністю, яка сягає рівня саморефлексії або метатеатральності. Автор використовує значну кількість прийомів, аби навмисно виокремити глядача від театральної дії заради осмислення суті того, що відбувається на сцені – через оголення механізмів і природи театральності (прийом мовчання, прийом “п’єса-у-п’єсі”, “децентрація”, гра з глядачем тощо). Усе це створює умовну перспективу безпосереднього залучення глядачів до участі в грі, яка уможливлює зняття межі між залом і сценою.
Література

1. Мармазова Л. Поетика постмодерністської інтелектуальної драми Т. Стоппарда: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.04 / Дніпропетровський держ. ун-т. – Дніпропетровськ, 2006. – 18 с.

2. Ильин И. Интертекстуальность // Западное литературоведение ХХ века: Энциклопедия / Гл. науч. ред. Е.Цурганова. – М.: Intrada, 2004. – 560 с.

3. Stoppard T. Rosencrantz and Guildenstern are Dead. – NY: Grove Press, 1994. – 126 p. // www.lib.ru/PXESY/STOPPARD/_g_ engl.txt

Беньковська Валентина

Чернівецький національний

університет імені Ю.Федьковича

Науковий керівник – к. філол. н., асист. Турчин Р.С.
Засоби вираження кількості в сучасній англійській мові

Кількісна характеристика визначає всі види і форми матерії. Будь-яка форма руху матерії завжди може бути проаналізована і описана з точки зору кількості. У даній статті розглядаються засоби вираження кількості в англійській мові. Мета дослідження полягає в комплексному вивченні складових мовного поля кількості.

“Мовна категорія кількості представлена в англійській мові комплексом різнорівневих засобів, у змістовому аспекті яких відображаються результати пізнання кількісних відносин буття, що склалися історично. Семантичні компоненти мовних одиниць співвідносяться з логічним поняттям кількості” [1, с. 77]. Сема кількості виступає загальною, інваріантною ознакою і реалізується за допомогою семантичних компонентів, утворюючи складну ієрархічну структуру семантичного поля. Мовне поле кількості складається з множини значень, які мають загальний семантичний компонент, наприклад, величина, вага, місткість, висота, глибина, довжина і т.д. До мовного поля кількості відносяться одиниці, які реалізовують значення кількості опорними і супутніми семами.

Складовими мовного поля кількості є мовні одиниці, які відносяться до різних ієрархічних рівнів, а саме: морфеми, лексеми, словосполучення, граматичні категорії, фразеологічні одиниці.

Серед морфологічних засобів вираження кількості особливе місце займає категорія числа. Парадигма множини іменників вказує на невизначену кількість предметів за допомогою форманта -s (tables, theatres). Міра і ознака якості, що визначають кількість, знаходять своє вираження у формах граматичної категорії ступенів порівняння прикметників і прислівників (more beautiful, bigger, more wisely).

На морфемному рівні виділяються одиниці, що реалізовують значення числа, множини, одиничності, подвійності, зменшувальності, збільшуваності тощо. (ипі-, mono-, di-, и-, poly-, -let, -ie, etc.: unilateral, monogram, polyсyclic, lassie, rivulet, litransitive) [3, c. 85].

Кількісні відносини об’єктивного світу можуть бути визначеними і невизначеними. Засоби вираження визначеної кількості обмежені. Це числівники, кількісні іменники pair, couple, dozen, score, однина, подвійне, потрійне число іменників, корені числівників в похідних і складних словах: quadruple “збільшувати в чотири рази”, doubly “подвоювати”, sevenfold “семикратний”. Примикають до визначеної кількості і засоби вираження парності на противагу множині: займенники both, each, other замість all, one, another, прийменник between замість among, прикметник mutual замість common, general. Невизначена кількість виражається за допомогою займенників some, few, little, many, much, прикметників several, indifferent [2, c. 124].

Кількісні ознаки виражаються на рівні словосполучень (а сир of tea, a peck of troubles, an ounce of love) і речень (When two Sundays meet together) [1, c. 77].

До однієї і тієї ж кількості можна підійти з різними оцінками: He earns as much as 200 roubles. He earns as little as 200 roubles. I have received as few as 5 postcards. I have received as many as 5 postcards [2, c. 129].

Отже, категорія квантитативності в англійській мові може виражатись за допомогою різних засобів, різнорівневих та багатогранних за своєю сутністю та способом вираження.
Література

1. Медвідь О. Структурно-семантичні особливості квантитативних одиниць. Дисертація канд. філол. наук: 10.02.04. – Суми, 2001. – С. 76-80.

2. Тураева З., Биренбаум Я. Деякі особливості категорії кількості. (На матеріалі англійської мови) // Питання мовознавства. –1985. – № 4. – С. 122-130.

3. Швачко С. Мовні засоби вираження кількості в сучасній англійській, російській і українській мовах. – К.: Вища школа, 1981. – 144 с.

Беркута Оксана

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

Науковий керівник – ст. викл. Шкарупа Н.С.
Розвиток культури мовлення як складової процесу іншомовного спілкування на уроках англійської мови

Ми не можемо уявити свого життя без спілкування, і психологи підтверджують, що спілкування відіграє далеко не останню роль у формуванні особистості. Для того, щоб воно приносило тільки задоволення і давало позитивний результат, необхідно володіти певними навичками спілкування. Особливо актуальним це стало в наш час, коли все більшого розмаху набуває міжнародна комунікація. Коли ми спілкуємося рідною мовою, то в нас не виникає питань, як правильно привітатися чи попрощатися, ввічливо про щось попрохати чи подякувати – в усіх цих випадках ми використовуємо певні усталені вирази. Ці вирази називають мовними штампами, а перелічені ситуації, як і ще багато інших, є типовими ситуаціями нашої мовної поведінки.

Але при вивченні іноземних мов ми стикаємося з певною проблемою, інша мова це не просто набір, чи точніше система інших лексичних одиниць, відповідних рідній нам мові, а й інша культура. І в цій культурі існують свої правила комунікативної поведінки, тому, спілкуючись з представниками інших культур, носіями іноземних мов, потрібно бути дуже обережними, щоб не порушити комунікацію.

У кожній мові існують свої усталені вирази для привітань, прохань, ввічливих звернень та інше. Небезпека полягає в тому, що при їх неправильному використанні вас можуть неправильно зрозуміти, адже, наприклад, в англійській мові, в залежності від того, яке модальне слово ви використаєте у проханні, ваші слова можуть зрозуміти і як наказ, і як недостатньо ввічливе, чи навіть грубе звертання.

Тому при вивченні будь-якої іноземної мови, у тому числі й англійської, необхідно обов’язково ознайомитися з цими мовними штампами. При цьому необхідно враховувати ще і те, що просто перекласти їх з української мови на англійську часто неможливо. У багатьох випадках простий дослівний переклад спотворює зміст сказаного. У цьому мовні штампи уподібнюються фразеологізмам. Часто в мовах, навіть далеких за походженням одна від одної, є вирази з майже ідентичними значеннями, але виражені вони зовсім різними лексичними одиницями, і при перекладі їх потрібно заміняти або одним словом, або ж ідіоматичним виразом з відповідним значенням.

У сучасній методиці навчання іноземних мов навіть розвинувся окремий напрям, що вивчає проблеми навчання ідіоматичному мовленню. У методичному аспекті ідіоматичність мовлення розглядається як своєрідність світосприймання та вербального менталітету нації і носіїв мови, що виражається у закріплені в мовленнєвому узусі ідіоматичних мовленнєвих одиниць, які є специфічними для цієї мовленнєвої спільноти та які не можна дослівно перекласти іншою мовою [4, с. 37]. При цьому під ідіоматичними мовленнєвими одиницями ми розуміємо мовленнєві одиниці, які не можна перекласти дослівно, які є різними за ступенем стійкості та структурною організацією і які мають синкретичні, неподільні прагматичні значення, що відбивають особливості вербального менталітету нації [4, с. 37].

При вивченні правил вживання певних мовних штампів особлива роль відводиться вправам комунікативного характеру, які базуються на ситуативній основі, що моделює процес реальної комунікації. При цьому до вправ такого типу висувається ще ряд вимог:

  • вони мають забезпечувати активну пізнавально-розумову діяльність учнів і створювати передумови для участі всіх аналізаторів у процесі виконання вправ;

  • враховувати вікові особливості учнів, їх інтереси та мовленнєвий досвід;

  • здійснювати принцип наростання складності мовленнєвого матеріалу;

  • забезпечувати комунікативну спрямованість;

  • використовувати мовний матеріал англійської розмовної мови з сучасних автентичних художніх творів;

  • прогнозувати помилки в розумінні та вживанні певних усталених виразів, що виникають внаслідок інтерференції з рідною мовою учнів;

  • застосовувати мовленнєвий досвід, накопичений учнями в рідній мові, для досягнення адекватності розуміння структурно-семантичних особливостей зворотів англійського розмовного мовлення;

  • забезпечувати повторюваність мовних зворотів, що вивчаються, в однотипних комунікативних ситуаціях.

Слід також зазначити, що ефективність таких вправ залежить не тільки від інтелектуальної діяльності, а й від відчуття психологічного комфорту [1, с. 17]. Ці вправи спрямовані на освоєння правил мовної поведінки при спілкуванні з носіями мови, і тому слід звертати особливу увагу на те, щоб зняти страх перед можливими помилками в учнів ще під час уроків. В іншому випадку, якщо учень уникає спілкування на уроці через страх неправильного вживання певних мовних конструкцій, то уникнути виникнення мовного бар’єру при спілкуванні з іноземцем не вдасться.

Окреме місце серед мовних штампів займають вирази, які вживаються в звичайній розмові чи дискусії для підтримання бесіди, погодження чи заперечення почутого, висловлення своєї власної думки, вираження сумніву щодо змісту почутого. Закріплення правил вживання таких виразів зазвичай відбувається на побудові діалогічних висловлювань. Наприклад, учні мають скласти діалог, використовуючи такі вирази:

There may be…; Im not at all sure if…; As far as Im concerned…; Its very doubtful whether…; You mean thatdont you … [1, с. 21].

Моделювання ситуацій з використанням певних сталих виразів може відбуватися як на основі повсякденних життєвих випадків, так і з використанням певних ситуацій ділового професійного спілкування, наприклад, у готелі, в лікарні, в суді [2, с. 41].

У наш час курс ділової англійської мови вивчається в вузах та школах з поглибленим вивченням іноземних мов. Ділове мовлення має свої особливості. У залежності від функцій та особливостей вживання мовних засобів М.Еліс та К.Джонсон розрізняють п’ять ситуацій ділового спілкування:

1. Проведення зборів та дискусій.

2. Подання інформації.

3. Ділове спілкування по телефону.

4. Ділове листування.

5. Безпосереднє ділове спілкування [3, с. 35].

Усі ці ситуації мають свої особливості, але всі вони базуються на загальноприйнятих принципах побудови комунікативної поведінки.

І в діловому, і в загальновживаному мовленні можна виділити такі дві типові ситуації як листування та телефонна розмова, і хоча в наше життя ввійшли Internet та електронна пошта, правила оформлення листів та звернень у телефонній розмові суттєво не змінилися. Тому актуальними залишаються завдання на зразок, напишіть листа своєму другу, повідомте його про якусь подію у своєму житті, привітайте зі святом, поцікавтесь новинами у його житті, запросіть до себе і так далі, не змінюйте предмет розмови, але тепер складіть діалог вашої з другом телефонної розмови.

Усі подібні вправи спрямовані не тільки на розвиток навичок говоріння, але й на формування культури спілкування, їх використання закріплює не тільки правила вживання лексичних одиниць та граматичних, але й правила поведінки в подібних повсякденних ситуаціях.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   43

Схожі:

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ Барташевської Юлії Миколаївни
Матеріали IV международної науково – практичної конференції “Новости научной мысли− 2008”. – Ч. Экономические науки. – Praha: Education...
Наукових праць Циверенко Ганни Павлівни та студентів спеціальності «Правознавство»
Реформування правової системи України в контексті розбудови правової держави та євроінтеграції // Матеріали ІV Всеукраїнської наукової...
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ...
У матеріалах звітної науково-практичної конференції викладено сучасні підходи до модернізації професійно-технічної освіти в умовах...
Статистика учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів

ТИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ПРОМИСЛОВОСТІ Збірник матеріалів...

Інформаційний звіт про результати студентської наукової роботи кафедри...
Міжвузівська студентська науково-практична конференція «Теорія та практика розвитку банківської справи»
Сусь Богдан Арсентійович Публікації за останні 5 років
Матеріали всеук­раїнської науково-практичної конференції “Іноваційні технології нав­чання в сучасній дидактиці вищої школи”. – Полтава:...
Матеріали „Ярмарку Проектів” в рамках XV науково-практичної конференції...
Матеріали „Ярмарку Проектів” в рамках XV науково-практичної конференції студентів та аспірантів „Дні Науки ФСП” (20-21 квітня 2012р.,...
Збірник наукових праць «Інформаційні технології в освіті»
Збірник присвячено таким напрямам наукових досліджень у галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіті та науці
М ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний...
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка