Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології: теорія і практика” Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ББК 80


НазваМатеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Пріоритети сучасної філології: теорія і практика” Збірник наукових праць студентів Полтава 2008 ББК 80
Сторінка14/43
Дата15.04.2013
Розмір5.07 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   43

Література

1. Гниліченко Н. Сутність інтерактивного навчання // Англійська мова та культура. – 2007. – №18. – С. 3-4.

2. Капуш В. Інтерактивні технології – технології співпраці // Англійська мова та література. – 2006. – №8. – С. 2-7.

3. Ковальова Т. Елементи методики критичного мислення на уроці англійської мови // Англійська мова та література. – 2007. – №19-21. – С. 68-72.

4. Усейнова Н. Приемы вовлечения учащихся в интерактивную деятельность на уроках английского языка // Иностранные языки в школе. – 2005. – №6. – С. 49-54.

5. Шевченко Е. Використання інтерактивних технологій для розвитку пізнавального інтересу на уроках англійської мови // Англійська мова та література – 2005. – №24.– С. 4-6.
Китаста Наталія

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

Науковий керівник – доц. Алефіренко Л.Б.
Структурно-граматичний аспект вживання фразеологічних одиниць

в романі Мері Веслі “Поневіряння Поппі Кероу”

Фразеологія завжди була і залишається наукою, вивчення якої є актуальним, адже фразеологічні одиниці, “сталі вирази з частково чи повністю переосмисленим значенням” [5, с. 160], широко вживаються у повсякденній мові, а також допомагають нам більш яскраво та експресивно висловлювати свої думки.

Численна кількість наукових праць [1, 3, 4, 6, 7] була присвячена вивченню фразеології як окремої мовної галузі, серед яких значне місце посідають праці В.В.Віноградова “Про основні типи фразеологічних одиниць в російській мові”, А.Куніна “Фразеологія сучасної англійської мови”, Н.Н.Амосової “Основи англійської фразеології”, М.І.Мостового “Лексикологія англійської мови”, П.П.Літвінова “Фразеологія” та ін. Проблеми структурно-граматичних властивостей фразеологічних одиниць та їх функціонування в романі Мері Веслі “Поневіряння Поппі Кероу” є актуальною, оскільки ані сам роман, ані фразеологічні одиниці з погляду їх структурних та граматичних особливостей зокрема, ще не були об’єктом дослідження.

Нами було досліджено 72 фразеологічні одиниці, для кожної з яких характерна різноманітність граматичної структури. Функціонуючи в мові, фразеологічні одиниці пов’язані з усією граматичною системою в цілому. Тобто слова змінюють свої певні граматичні форми у відповідності до всіх граматичних правил даної мови. Так граматична функція певного фразеологізму залежить від властивостей, які ним позначаються. Це значить, що фразеологічна одиниця, яка вказує на дію, виконує роль дієслів і в реченні, зазвичай, перебирає на себе функцію присудка. На основі граматичної подібності сталі сполучення слів можуть бути поділені на такі типи:

  • дієслово + іменник (з прийменником або без нього) (to romp home, to make the point, to have an eye on smth, to be in smb’s shoes, to make no bones about, to catch one’s breath);

  • прикметник + іменник (black eyes, small hours, upper crust);

  • дієслово + прислівник (to be about to say);

  • дієприкметник + іменник (beating about the bush);

  • прийменник + прикметник + іменник (on the other hand, off one’s rocker);

  • іменник в наз. відмінку + іменник в род. відмінку (that sort of thing).

Згідно зі структурним принципом класифікації фразеологічних одиниць Мері Веслі схильна до використання вербальних (дієслівних) сполучень, які налічують 46 одиниць, що становить 63% від загальної кількості, 19,1% або 14 одиниць належить адвербіальним сполученням, далі йдуть субстантивні фразеологічні одиниці (15,1% – 11 одиниць) і останнє місце посідають ад’єктивні та вигукові фразеологічні вирази (1,4% – 1 одиниця).

У межах нашого дослідження встановлено, що найбільша кількість використаних автором фразеологічних одиниць належить саме дієслівним (вербальним) сполученням. На нашу думку, це пов’язано з тим, що саме дієслово є частиною мови, яка не лише широко використовується в повсякденній мові, а й складає мало не найбільшу частину будь-якого словника. Але справедливо буде зазначити, що головною причиною використання тих чи інших фразеологічних зворотів є, безперечно, стиль та власний задум автора, який він хотів донести до читача, використовуючи фразеологічні звороти різних типів.

The scheme of usage of phraseological units according

to the structural principle of classification



Література

1. Амосова Н. Основи англійської фразеології. – Л., 1963.

2. Веслі М. Поневіряння Поппі Кероу. – Лондон, 1992.

3. Виноградов В. Про основні типи фразеологічних одиниць в російській мові. – Л., 1947.

4. Кунін А. Фразеологія сучасної англійської мови. – М., 1998.

5. Кунін А. Англійська фразеологія. – М., 1970.

6. Літвінов П. Фразеологія. – М., 2003.
Кірячок Марина

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г.Короленка

Науковий керівник – ст. викл. Білик Г.М.
Фрагментарність як композиційно-стильова домінанта

прози Юрія Іздрика

Фрагмент (з лат. fragmentum – уламок, уривок) – жанр, головна ознака якого – семантико-композиційна відкритість (незавершеність) у поєднанні з одночасною закритістю (завершеністю) [3, с. 602]. Поняття фрагменту виникло на межі XVIII–XIX ст. і з того часу не раз ставало предметом досліджень та обговорень, зокрема в наукових дослідженнях таких мислителів, як Ф.Шлегель, Новаліс, Ж.-Ф.Ліотар та ін. У ІІ пол. ХХ ст., із зародженням постмодерної культури, фрагментарність – вже не тільки жанрово-композиційна ознака твору, але й один із найпоширеніших способів вираження думки у слові, акт протесту проти літературних норм. Вона, як зауважує В.Костюк, постає “презентативною ознакою світовідчуття кризової епохи” [3, с. 602].

Фрагментарність є провідною ознакою стилю та композиційною домінантою творчого доробку сучасного українського прозаїка Ю.Іздрика.

Постать письменника – неоднозначна для сприйняття, адже в ньому синтезуються надзвичайна харизма, неповторне художнє мислення, неординарний погляд на літературу та її практичні вияви, які ще не всіма прочитуються сьогодні. Проза Іздрика – безумовно інтелектуальна, а отже, спрямована до освіченого реципієнта; її відкрита для смислових інтерпретацій структура є провідним елементом інтелектуальної гри між автором і читачем. Тому кожен твір письменника читач може трактувати по-своєму, не пасивно сприймаючи створену художню реальність, а моделюючи власний віртуальний вимір із безлічі варіантів, запропонованих самим текстом. Важливим елементом у творчій майстерності прозаїка є й фрагментарність як невід’ємний компонент його тексту і провідна ознака стилю. Це відзначають такі дослідники творчості Іздрика, як Я.Голобородько [1], В.Костюк [2], М.Павлишин [4], Л.Стефанівська [5] та ін.

Повість “Острів КРК” (1994) складається з невеликих уривків спогадів – фрагментів, що ілюструють любовні стосунки героїв від зародження взаємного почуття до збайдужіння (героїні) та депресії (героя) (тема кохання згодом стане домінантою й інших романів письменника). За композиційною структурою текст повісті нагадує щоденник спогадів, кожен із яких позначений певною цифрою, датою. Фрагментарність, уривчастість фактів, що їх сприймаємо з оповіді, не дає можливості відтворити повну та детальну картину стосунків героїв, але кожен фрагмент – це яскравий, насичений образ, відображення емоційного стану наратора. Тож сюжет повісті не позначений розвитком зовнішньої дії, натомість у почуттєвій сфері бачимо постійний рух, зміни від ейфорії до апатії.

Один з уривків “Острову КРК” має підзаголовок “(фрагменти листа)”. Герой згадує про кохану, та кожен спогад відгукується болем у його серці, адже закохані уже не разом. Сам текст побудований так, що кожна нова думка-спогад завершується трьома крапками. Алогічність та відсутність конкретики тим не менше не позбавляють розділ смислової завершеності, навпаки, дозволяють уповні проникнути в духовний вимір героя, відчути емоційне напруження сюжету, а найголовніше – змушують читача мислити, аналізувати, переживати твір.

У романі “Воццек” (1997) простір кохання поєднується з темою болю, хвороби, котрі співіснують у “химерному” союзі. На думку В.Костюка, “Воццек” за структурою і формою схожий на спробу щоденника, “але щоденника не подій, а намагань зафіксувати найпотаємніші спалахи свідомості, яка перебуває у процесі безупинної руйнації” [2, с. 30]. Справді, простір роману становить досить нестійку структуру, створену зі сновидінь, марень, лабіринтів свідомості головного героя. Текст розділений на дві частини спогадів “Ніч” і “День”, кожна з яких у свою чергу поділяється на розділи. Зауважуючи жанрову невизначеність “Воццека” (повість, роман, цикл новел), дослідники пропонують називати його фрагментом [2, с.30]. Твір насичений “фіктивними переміщеннями”, візіями, постійними змінами часопростору. Герой розпадається на кілька осіб (“я”, “Воццек”, “той”, “він”), стосунки між якими автор детально описує в розділі “Пошуки особи”. Іздрик вдало використовує прийом “нагромадження фікцій” [2, с. 30]: нескінчений потік персонажів-привидів (розділ “Прихід героїв”), ряд алюзій на українських літераторів (“Синдром Любанського”) та ін.

Мова “Воццека” лише підсилює враження фрагментарності, штучності описуваного дійства. За словами Л.Стефанівської, “розваги лексичні і стилістичні, нагромадження синонімічних рядів, гра зі значеннями фонічними і семантичними – все це свідчить про те, що Іздрик трактує слово лише як знак в системі інших знаків, а не як носія “вартості об’єктивного значення предмета” [5, с. 196]. Прикладом цьому є текст молитви, котрим закінчуються обидві частини твору, структура її з кожним словом стає усе невагомішою, розмитою і поступово розпадається на місиво з літер. Письменник є майстром у володінні словом, тому багато лексичних нагромаджень та синонімічних рядів, що ними сповнений мовний простір “Воццека”, не перенасичують твір, а, навпаки, наснажують його певним колоритом, даючи читачеві повну свободу в потрактуванні тих чи інших мовних конструктів автора.

Сам Іздрик визначає жанр “Воццека” як палімпсест. На думку В.Костюка, саме таке означення – найкращий синонім для фрагмента, адже палімпсест є “отим “чистим символом” – метафорою знищенності й вічності, шляху нізвідки в нікуди” [2, с. 31].

“Воццек” не має чіткої структури й логічного завершення. Це віртуальний мікросвіт, який, зникаючи, залишає у свідомості реципієнта калейдоскоп вражень, розібрану мозаїку з думок, що її кожен бажаючий має право скласти по-своєму.

Фрагментарність є провідним композиційним елементом й останнього на сьогодні роману Іздрика “Ам™” (2004). Текст складається з невеликих за обсягом новел, різних за тематикою, але поєднаних між собою спільними деталями, героями, котрі “виявляють між собою щільну, енігматичну й парадоксальну спорідненість і дуже нагадують пазли, з яких складається загальний текстовий візерунок” [1, с. 133]. Я.Голобородько визначає жанрову специфіку твору як роман-гра, або ж роман-пазл [1, с. 134], де кожен елемент (новела, текст) має здатність до переміщення і може займати іншу позицію та завдяки новому оточенню справляти абсолютно інше враження на читача. Водночас внутрішній зміст новел є своєрідним мініпазлом, усередині якого також відбуваються зміни (наприклад, фантастичні переміщення психіатричної клініки в часі та просторі в новелі “Шпиталь-transporter”, калейдоскоп вимірів новели “Димедрол” і т.ін.).

Усім новелам книги притаманна іронія, дотепність, неочікуваність, деколи в характері оповіді вчувається легкий смуток, але це вже не та хвороблива депресія, що панувала в настроях ранньої прози автора. Мова роману також зазнала змін – вона відзначається легкістю, простотою, а також притаманною Іздриковій прозі емоційністю й неповторністю.

Як неодноразово зауважував сам Ю.Іздрик, повість “Острів КРК”, роман “Воццек” були для нього своєрідною автопсихотерапією. Мабуть, тому роман “АМ™”, створений уже в новому тисячолітті і віддалений від попередньої прози автора майже на десяток років, багато в чому відмінний від своїх попередників. Та незмінною залишається любов письменника до мовної гри, легкої іронії та фрагменту, адже це, безумовно, ті три кити, на яких тримається Іздрик як культовий письменник епохи українського постмодерну.
Література

1. Голобородько Я. Артеграунд. Український літературний істеблішмент. – К.: Факт, 2006. – С. 133-137.

2. Костюк В. Фрагмент і пастиш (Іздрик. Воццек. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997) // Критика. – 1998. – №2. – С. 30-31.

3. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. – Чернівці, 2001. – С. 602.

4. Павлишин М. “Воццек” Іздрика // Сучасність. – 1998. – №9. – С. 101- 113.

5. Стефанівська Л. Післямова // Воццек & Воццекургія. – Львів: Кальварія, 2002. – С. 185-199.
Ковтун Андріана

Черкаський національний

університет їм. Б. Хмельницького

Науковий керівник – ст. викл. Вовк О.І.
Концептуальні моделі у процесі оволодіння англійською мовою

Статтю присвячено розгляду актуальної проблеми формування концептуальних / ментальних моделей у процесі оволодіння іноземною мовою. Ця проблема не є новою в когнітивній науці, її розглядали такі вітчизняні та зарубіжні фахівці, як Р.Абельсон, Б.Величковський, А.Вежбицька, Т. ван Дейк, С.Жаботинська, В.Кінч, К.Крейк, Дж.Лакофф, Дж.Леард, М.Мінський, Р.Шенк та ін. Зокрема, К.Крейк увів поняття ментальної моделі, Дж.Леард розглянув основні типи ментальних моделей, В.Кінч та Т. ван Дейк запропонували ситуаційну модель тощо. Не зважаючи на те, що науковці намагалися пояснити формування концептуальних / ментальних моделей із різних точок зору, на нашу думку, у методиці викладання іноземних мов ця проблема ще не знайшла остаточного вирішення.

Концептуальні / ментальні моделі – це репрезентації реальних чи уявних ситуацій у свідомості людини [7, с. 32]. Уперше про ці моделі ми дізнаємося від шотландського психолога К.Крейка (1943), який вважав, що розум людини конструює “моделі” реальності, для прискорення певних подій та для роздумів. Автор намагався пояснити природу людського інтелекту, ґрунтуючись на твердженні, що люди уявляють світ, з яким вони взаємодіють, через певні ментальні моделі [5, с. 27].

Дж.Леард визначає ментальну модель як деяке знання в довготривалій чи короткочасній пам’яті людини, причому, структура знання відповідає структурі ситуації, яка репрезентується [7, с. 246]. Автор обґрунтував свою теорію, посилаючись на припущення К.Крейка, що індивід використовує робочу модель певного явища для того, щоб краще його зрозуміти. Науковець вважав, що ідеальна ментальна модель пояснює всі аспекти явищ, з якими індивід взаємодіє [6, с. 135].

Виділяють такі характерні риси цих моделей: незавершеність; постійний розвиток; проста репрезентація складних явищ; представленість “якщо – тоді” правилами [7, с. 45].

Вважається, що межі ментальних моделей є досить широкими. Вони варіюють від простих моделей природних явищ до інструктивних моделей наукових концептів, які використовуються в навчанні. Оскільки людське мислення супроводжує щоденне життя, ментальні моделі підходять майже до всіх взаємодій людини з довкіллям та до взаємодії людей між собою [1, с. 148].

До концептуальних / ментальних моделей належать: фрейми, скрипти, сценарії, моделі мереж тощо. Усі вони є видами репрезентації знань, що представляють знання у вигляді концептів. Так, наприклад, фрейми служать формою зберігання стереотипних знань про певний клас ситуацій або предметів [4, с. 114]. Згідно з визначенням М.Мінського, фрейм є схематизованим уявленням про той об’єкт, що складається з узагальнюючого “каркасу” у вигляді структури вузлів і відношень. Верхні рівні фрейму є фіксованими. Вони відтворюють стійкі характеристики певного об’єкту, тобто відповідають речам, завжди справедливим по відношенню до запропонованої ситуації. А вузли виступають у ролі варіативних деталей, які є чутливими до ймовірних характеристик, що можуть поповнюватися новими даними [3, с. 11].

Різновидом фрейму є скрипт, що також є одним із типів структур свідомості. Вважається, що більшість скриптів засвоюється в дитинстві як результат безпосереднього досвіду або ж при співпереживанні під час спостереження за досвідом інших людей. Наприклад, ми ніколи не грабували банк чи викрадали літак, але приблизно знаємо, як це робиться, бо спостерігали ці події у кіно або читали про них у книжках. Іншими словами, не переживши на власному досвіді вищезгадані події, люди мають у свідомості відповідний скрипт, який дає їм можливість уявляти й розуміти, про що йдеться [2, с. 172].

Сценарій є набором об’єднаних часовими і причинними зв’язками понять, одним із різновидів структур свідомості (певних ментальних репрезентацій), основною функцією якого є сприяння відтворенню послідовності подій, очікуваних індивідом [2, с. 92]. Сценарій, як міжфреймове об'єднання, організується у вигляді певних пакетів, кожен з яких має внутрішню структуру. Ядро сценарію містить центральну організуючу ідею чи фрейм, що служить для продукування значення з відповідної події [3, с. 433].

Семантичні мережі належать до групи ментальних репрезентацій, що пов’язані з утворенням фрейму. Семантичні мережі відображають у свідомості людини концепти значень лексичних одиниць, об’єднаних певним чином у структуру, що відповідає всьому мовному матеріалу, а останній обов’язково входить до складу фреймів. Іншими словами, семантичні мережі є лексичним наповненням конструкцій, пов’язаних зі схематизацією набутого людиною досвіду [2, с. 187].

Отже, інформація структурується у вигляді фреймів, скриптів, сценаріїв, моделей мереж тощо. Ментальні моделі репрезентують і реальні, й уявні знання. Швидке опрацювання інформації здійснюється завдяки сформованим моделям, які постійно розвиваються та є незавершеними психологічними утвореннями.

Перспективу подальшого розгляду зазначеної проблеми ми вбачаємо в дослідженні ролі концептуальних моделей у формуванні когнітивної компетенції студентів-філологів.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   43

Схожі:

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ Барташевської Юлії Миколаївни
Матеріали IV международної науково – практичної конференції “Новости научной мысли− 2008”. – Ч. Экономические науки. – Praha: Education...
Наукових праць Циверенко Ганни Павлівни та студентів спеціальності «Правознавство»
Реформування правової системи України в контексті розбудови правової держави та євроінтеграції // Матеріали ІV Всеукраїнської наукової...
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ...
У матеріалах звітної науково-практичної конференції викладено сучасні підходи до модернізації професійно-технічної освіти в умовах...
Статистика учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів

ТИЦІЙНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ПРОМИСЛОВОСТІ Збірник матеріалів...

Інформаційний звіт про результати студентської наукової роботи кафедри...
Міжвузівська студентська науково-практична конференція «Теорія та практика розвитку банківської справи»
Сусь Богдан Арсентійович Публікації за останні 5 років
Матеріали всеук­раїнської науково-практичної конференції “Іноваційні технології нав­чання в сучасній дидактиці вищої школи”. – Полтава:...
Матеріали „Ярмарку Проектів” в рамках XV науково-практичної конференції...
Матеріали „Ярмарку Проектів” в рамках XV науково-практичної конференції студентів та аспірантів „Дні Науки ФСП” (20-21 квітня 2012р.,...
Збірник наукових праць «Інформаційні технології в освіті»
Збірник присвячено таким напрямам наукових досліджень у галузі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіті та науці
М ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний...
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка