|
|
Скачати 2.82 Mb.
|
| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЗМІСТУ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ М. Г. Стельмахович УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПЕДАГОГІКА Навчально-методичний посібник Рекомендовано Міністерством освіти України як навчально-методичний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів, державних університетів Київ 1997 Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка. — К. ІЗМН, 1997. — 232 с. У книжці М. Г. Стельмаховича, акад. АІШ України, д-ра пед наук, проф. Прикарпатського ун-ту ім. В. Стефаника, висвітлюється суть української народної педагогіки, її основний зміст і провідні завдання, здобутки, принципи, ідеали, самобутні риси, історичні традиції, а також роль, місце та шляхи раціонального використання у сучасному родинно-громадсько-шкільному вихованні історичних традицій та тенденцій розвитку етнопедагогіки. Видання становить інтерес для всіх, хто цікавиться українською народною педагогічною культурою, особливо для батьків, учителів, вихователів, студентів педагогічних навчальних закладів та університетів. Рецензенти: Р. П. Скульський — член-кореспондент АІШ України, проф.,директор наук.-метод. центру "Українська етнопедагогіка і народознавство" Б. М. Ступарик — д-р пед. наук, проф., зав. кафедрою історії педагогіки Прикарпатського ун-ту ім. В. Стефаника. Відповідальні за випуск: Я. Г. Косарєва, Н. О. Климова ISВN 5-7763-9265-9 © М. Г. Стельмахович, 1997 Світлій пам'яті моєї дорогої матері присвячую цю книгу ВСТУП Може найважливішим з наших завдань як національної спільноти було, є і буде: пізнавати себе Євген Маланюк Відродження автентичної педагогіки на Україні стало насущною потребою нашого часу. В контексті розбудови незалежної України, створення системи національної освіти й виховання особливого значення набрало науково обгрунтоване розв'язання виховних завдань засобами української народної педагогіки. Особливо нагальною стала проблема створення й застосування виховної системи, адекватної потребам українського державотворення й формування високоосвічених, духовно багатих й морально стійких особистостей, достойних громадян демократичної європейської держави. Існує також потреба усунення штучно продукованих у період суспільних деформацій і національного нігілізму суперечностей між досягненнями багатовікового морально-педагогічного досвіду народу й недостатнім його використанням у науковій теорії та практиці сімейно-шкільного виховання. Найдужче ці суперечності виявилися у тому, що фактично були приречені на забуття прогресивні народно-побутові традиції і національні звичаї духовно-морального, гуманного, трудового, культурно-естетичного характеру. Внаслідок цього педагогічна Наука, зміст освіти багато в чому стали абстрактними, вихолощеними й заформалізованими. Відірваність школи, виховання від культурно-історичних традицій породжувала відчуженість підростаючих поколінь від народної культури, моралі, духовності. Такі "білі плями", прогалини в свідомості людей — одна з головних причин поширення так званої "масової культури", обивательщини, пияцтва, неробства, духовної ницості, конформізму. Подолання названих, як і багатьох інших негативних явищ, значною мірою пов'язано з народною педагогікою. Використання її — неодмінна умова дальшого розвитку наукової педагогічної З теорії й практики. Засвоєння дітьми й молоддю національний традицій, фундаментальної системи знань з рідної мови, фольклору та етнографії запобігає історичній непам'яті, бездуховності, моральному збоченню, прилучає через рідну культуру до світової загальнолюдської культури. Народна педагогіка наймудріша, бо вона озброєна багатющими знаннями, виробленими колективним генієм народу. Народна педагогіка найавторитетніша, бо її істинність підтверджена багатовіковою масовою практикою родинно-шкільно-громадського виховання, творцем і носієм якого є сама нація. Народна педагогіка найідейніша, бо вона базується на заповідях народної моралі, націлена на формування справжньої Людини. Благотворний вплив на її розвиток мають рідна мова й фольклор, чудові здобутки народного мистецтва, ремесла і промисли, родинно-побутова культура, національні звичаї і традиції, свята, обряди, символи. Народна педагогіка найпрогресивніша, бо вона завжди знаходиться на передньому краї боротьби за розум, за світло знань, за перемогу Добра над Злом, Правди над Кривдою, за торжество здорового глузду й справедливості, за суспільний прогрес, за продовження роду людського й тісного взаємозв'язку поколінь, збереження й примноження національної культури, утвердження доброзичливих стосунків між людьми й добросусідських відносин між народами, захисту традиційної родини, теплоти домашнього вогнища, дитинства, батьківства і материнства. Народна педагогіка духовно найбагатша, бо на її терені протягом багатьох віків сумлінно працюють мільйони батьків і матерів, дідусів і бабусь, численних нянь з народу, вихователів-кумів й опікунів. Народна педагогіка найгуманніша, бо леліє найдорожчий скарб суспільства, цвіт, гордість і майбутнє нації, надію людства - дітей. Народна педагогіка найдемократичніша, бо твориться, шліфується й побутує у гущі народу, обслуговує його найперші потреби, виражає й реалізує його виховні ідеали, волю й інтереси, віру, надію й любов. Це прародителька батьківської мудрості, демократичної педагогічної науки, професійної педагогіки й шкільної практики. 4 НАРОД ВЧИТЬ, ЯК НА СВІТІ ЖИТЬ Немає Мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово — це перлина, Це праця, це натхнення, це людина. Максим Рильський Суть понять "народна педагогіка", "етнопедагогіка" Людина з'являється на світ маленькою, безпомічною істотою. Хіба можна бути байдужим до її долі? Як навчити її робити перші життєві кроки, як виховати здоровою і розумною, чесною і правдивою, відважною і кмітливою, витривалою і спритною, наполегливою і працьовитою, доброю і щирою? Ці та інші педагогічні проблеми здавна постають перед батьками. У результаті виховних дій мільйонів людей протягом віків сформувався певний педагогічний досвід, який згодом викристалізувався у велику педагогічну мудрість — народну педагогіку. Що таке народна педагогіка? Педагогіка у загальному розумінні слова — це наука про виховання, освіту й навчання підростаючого покоління. Народною називаємо ту педагогіку, яку створив народ. Це система прийнятих у даній місцевості методів і засобів виховання, що передаються від покоління до покоління і засвоюються передовсім як певні знання, вміння і навички. Народна педагогіка належить до тих могутніх феноменів, що забезпечують збереження національного характеру, звичок і психології людини. Виховний ідеал, цілі, завдання, зміст, принципи і засоби народної педагогіки знайшли своє відображення і втілення у рідній мові, фольклорі, національних звичаях, традиціях, святах, обрядах, символах і різних видах народного мистецтва, у дитячих народних іграх та іграшках, у живій практиці трудового і сімейного виховання, у народних ремеслах і промислах, у родинно-побутовій культурі нашого народу. 5 Термін "народна педагогія (педагогіка)" в науковий обіг впровадили К. Ушинський та О. Духнович. У вступному слові до "Народної педагогії" О. Духнович писав: "Людину представляють: натура, наука і звичай; природну схильність одержує людина від самої природи, що складає її характер, але науки і звичаї дають вправи і настанови або виховання"1. У середині 70-х рр. XX ст. у науковому обігу з'явився ще один термін — "етнопедагогіка", запропонований відомим чуваським педагогом Г. Волковим. За його визначенням, "народна педагогіка" — це вироблені й застосовувані в середовищі людей праці знання, засоби і досвід виховання та навчання дітей і підлітків, а "етнопедагогіка" — це наука про народну педагогіку. "Етнопедагогіка, — відзначає Г. Волков, — досліджує досвід трудящих, з'ясовує можливості й ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науково-педагогічній практиці, досліджує способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою, аналізує педагогічне значення тих чи інших явищ народного життя і з'ясовує їх відповідність сучасним завданням виховання"2. Усі видатні педагоги досягли високого наукового злету завдяки тому, що свою педагогічну творчість будували на засадах народної педагогіки. То й ніякого перебільшення не буде, коли скажемо, що педагогіку творить народ, а професійні педагоги її тільки аранжують. Гуманна, демократична, національна педагогіка, школа й родина виростають на ґрунті народної педагогіки. Ідеальний варіант сучасної педагогіки той, що базується на інтеграції народної педагогіки, етнонедагогіки та педагогічної науки в цілому, передової практики навчання й виховання дітей в сім'ї. Названа інтеграція не означає позбавлення їх самостійності чи індивідуальних рис, бо кожній з них, поряд зі спільними, належать також притаманні тільки їй властивості. 1 Духнович А. В Народная Педаюгия в пользу училищ и учителей сельских. Ч.1. Педагогика общаяя, — Львів, 1857. — С. 3. 2 Волков Г.Н. Этнопедагогика чувашского народа. — Чебоксари, 1966. — С. 22 6 Батьки, вчителі, вихователі зобов'язані ґрунтовно знати й уміло використовувати в родинно-громадсько-шкільному вихованні українську народну педагогіку, яка є надзвичайно багатою. Вона об'єднує в собі такі компоненти: народне родинознавство; народне дитинознавство; батьківську педагогіку; народну дидактику; народну деонтологію. Українське родинознавство (фамілістика) об'єднує знання й досвід народу щодо створення й збереження міцної, здорової й щасливої сім'ї. Народне дитинознавство концентрує в собі усталені погляди на дітей, емпіричні знання про умови й рушійні гили онтогенезу людських якостей на стадії дитинства, про закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних, вольових та пізнавальних процесів у дитячому віці від народження й до фізіологічного дозрівання та включення в доросле життя. Батьківська педагогіка репрезентує народну мудрість соціалізації дитини в сім'ї завдяки передачі їй дорослими (матір'ю, батьком та іншими членами сім'ї) духовного й виробничого досвіду, прищеплення культури поведінки. Народна дидактика відображає здобутки у галузі розумового й світоглядного розвитку підростаючого покоління, що концентрується у поглядах на принципи, зміст і методи навчання, зміцнення пізнавальних сил і здібностей дитини. Реалізується вона переважно через дитячу мову й мову дорослих, загадки, прислів'я й приказки, скоромовки, казки, оповідання, постійне залучення дітей і підлітків до посильної праці, спілкування з природою, дотримання мовленнєвого етикету, дитячі ігри, забави тощо. Народна педагогічна деонтологія1. Це те архіобов'язкове, без чого істинне виховання справжньої людини немислиме. Як, приміром, прищеплення дітям змалку працьовитості, любові до рідної мови й культури свого народу, почуття приязні до інших народів; знання свого родоводу; шанобливе ставлення до батька й матері, землі, хліба; охорона честі родини; піклування про молодших, хворих, калік, людей похилого віку; шанування народ- 1 Термін виводиться від грецьких слів "сіеопіоз" та "Іодоз" і перекладається як наука про конче потрібне; обстоює етичну сферу обов'язкового в думках і вчинках кожної людини. 7 них звичаїв, традицій, національної атрибутики. Вироблення цих та інших якостей у дітей та підлітків вихователь, за народною деонтологією, зобов'язаний постійно тримати в центрі своєї уваги. Те, що треба навчити наших дітей завжди свято берегти у душі й серці, думках і поведінці, українці називають "берегинею"1. Педагогічний вплив народної педагогіки на формування особистості важко переоцінити. Діти й підлітки сприймають її легко, природно і просто, навіть не відчуваючи, що їх виховують. Очевидно, це дало підставу К. Ушинському сказати, що "виховання, створене самим народом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу"2. Тому народна педагогіка здавна привертає увагу багатьох діячів культури. З історії української народної педагогіки Народна педагогіка українців своїм корінням сягає у сиву давнину, в життя і побут, вдачу, звичаї і віру українських племен ще до заснування Київської держави, які, за словами літописця, "мали кожде свої обичаї, закони і науку батьків своїх і свої норови кожде"3. Вона знайшла своє поетичне відбиття в усній народній творчості — в прислів'ях та приказках, піснях, казках, притчах, виросла з насущних потреб життя. Вже в дородовому суспільстві дітям прищеплювалися життєві навички і трудові вміння. Змістом виховання і навчання був реальний процес побутового і трудового життя людей, а основними засобами — спостереження, показ і багаторазові повторення різних дій. Досвідчені мисливці вчили дітей звіроловству, хлібороби — рільництву, пасічники — бджільництву, здібні майстри —- різним способам виготовлення знарядь праці Все це надавало вихованню загальнонародного характеру, однакового для всіх дітей. Чужоземці, які побували в Україні, відзначали, що анти й словени, тобто українці, — щирі й привітні, товариські, ласкаві й гостинні, 1 Скуратівський В "V. Берегиня — К., 1989. 1 Ушинський К, Про народність у громадському вихованні // Вибр. пед. тво ри: У 2 т. — К... 1983. — Т. І. — С 100. 3 Грушевський М. Ілюстрована історія України-Руси — К., 1990. — С. 36. 8 волелюбні, хоробрі, правдиві й чесні, людяні, життєрадісні. Дітей своїх теж навчали дивитися на світ Божий веселими очима, виявляти особливу повагу до старшого в роді, до пам'яті своїх предків. Хлопчики-підлітки вчились володіти зброєю, що потрібно було як для полювання, так, передовсім, і для захисту від ворогів. З появою приватної власності й економічним відокремленням сімей, перетворенням їх на основні господарські осередки, суспільне виховання замінюється індивідуально-сімейним. Міняються не тільки форма, а й зміст і цілі виховання. Зникає колишня соціальна однорідність суспільства. Народна педагогіка перестає бути виразником інтересів і прагнень усіх без винятку членів суспільства. Тому принцип — роби так, бо так робили твої предки, — втрачає свою універсальність. Постає проблема спеціальної підготовки до життя, що було зумовлено потребою раціонального усвідомлення суперечностей моральної практики, вироблення морально-понятійних норм. Перехід від зовнішнього регулювання поведінки людини (через формально-показові дії) до внутрішнього (на основі відповідних моральних принципів) сприяв піднесенню народної педагогіки на вищий рівень розвитку. Перед нею постало завдання формувати духовні якості особистості. Арсенал народної педагогіки завдяки соціально-пошуковій і навчально-виховній творчості мас поступово поповнювався різноманітними засобами впливу на особистість. Система виховних дій народної педагогіки на кожному з етапів її розвитку ставала дедалі цілеспрямованішою. З економічним прогресом суспільства, розвитком товарообміну й появою міст, східнослов'янські племена зливаються в єдину давньоруську народність. Це, в свою чергу, сприяло розвиткові народної педагогіки. Скажімо, якщо до заснування Київської держави творцями й носіями народної педагогічної мудрості були селяни, то в умовах Київської Русі до цього активно підключається міське населення — майстри, ремісники, підмайстри, че- |
|
Тема. Коли пісня жартує Музичний матеріал: українська народна пісня «Сіяв мужик просо»; українська народна пісня «Господарство»; українська народна пісня... |
Тема. Хоч не пишно, аби затишно. Українська народна казка «Рукавичка» Мета |
|
Конкурсу вишиванки «Українська народна модель» Тернопільська міська рада та інформаційний портал м. Тернополя 0352. com ua оголошують конкурс на кращу вишиванку у м. Тернополі |
Періодизація історії української культури Поняття культура. Українська народна та національна культура: їх основний зміст і взаємозв’язок |
|
1. Загальні засади дошкільної педагогіки Дошкільна педагогіка, як... Загальними засадами дошкільної педагогіки є її предмет, особливості та організація педагогічного дослідження в галузі дошкільної... |
Урок- подорож Тема: Українська народна вишивка ... |
|
ТЕМА : ПЕДАГОГІКА ЯК НАУКА ЇЇ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК Педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук про навчання, виховання і розвиток особистості |
Тема уроку. Українська народна казка «Колобок» Мета уроку Виховувати наполегливість у здобутті знань. Прищеплювати любов до книг, бережне ставлення до них. Пробуджувати бажання читати казки... |
|
Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч посібник... Тема Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки фахівця. Психологія та педагогіка як науки |
Українська народна казка «Лисичка та журавель» Вдосконалювати навички правильного, виразного, свідомого, швидкого читання. Розвивати мовлення, увагу, пам'ять, уміння міркувати.... |