|
|
Скачати 1.24 Mb.
|
|
Модуль ІІ. Ідеї національної освіти й виховання у творчості вітчизняних просвітителів ХІХ –початку ХХ ст. Загальна характеристика освіти в Україні ХІХ ст.: становий характер освіти в українських землях; русифікаторська політика царського уряду, заборона викладання українською мовою у навчальних закладах всіх типів та друкування книг українською мовою: Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 р.), положення про русифікацію неросійських народів. Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Відбиття педагогічних поглядів Т.Г. Шевченка (1814-1861) у поетичній творчості. Ідея розповсюдження масової народної освіти та створення національної школи. „Буквар Южнорусский” як новаторський навчальний посібник. Роль родинного виховання, роль і значення матері у вихованні дитини та становленні її як духовної особистості. Освітня програма М.І.Костомарова (1817-1888), викладена у „Книзі буття українського народу”: духовно-моральне виховання на основі православних ідеалів; викладання навчальних предметів українською мовою; налагодження книговидавництва для „потреб українського народу”, формування історичної самосвідомості українців та ідеалів особистої свободи. Педагогічні ідеї українського педагога, літератора, історика, перекладача П.Куліша (1819-1897). „Граматика” як перший український уніфікований освітньо-виховний підручник енциклопедичного змісту для широкого загалу. Вплив українських подвижників-просвітителів першої половини ХІХ ст. на становлення української національно-демократичної педагогічної думки. Суспільна та просвітницько-педагогічна діяльність М.П.Драгоманова (1841-1895) – видатного українського мислителя, педагога-просвітителя, публіциста, громадського діяча. Гуманізм і демократизм його педагогічного світогляду. Широка просвітницька діяльність М.Драгоманова у навчальних закладах Києва. Сутність концепції етнонаціонального виховання підростаючого покоління, її пізнавальний потенціал. Ідея єдності національного і загальнолюдського в педагогічній спадщині М.Драгоманова. Суспільно-педагогічна діяльність Х.Алчевської (1841-1920): організаційно-педагогічна робота щодо відкриття недільних шкіл для освіти дорослих та жіночої освіти, методичні поради вчителям, випуск періодичної педагогічної преси. Подвижницька педагогічна діяльність Б.Грінченка (1863-1910), гуманістична педагогічна публіцистика (нарис „Якої нам треба школи”, „Листи із Наддніпрянської України”), відкриття шкіл з українською мовою навчання (с.Олександрівка на Катеринославщині, 1881 р). Полеміка з Х.Алчевською щодо значення української мови. Боротьба Б.Грінченка із зросійщенням українських дітей. Дослідження впливу батьківської мови на пробудження і розвиток природних нахилів і задатків дитини. Патріотична спрямованість підручників для школи – „Українського букваря”, „Української граматики”, читанки „Рідне слово”, пізнавальне і виховне значення його творів для дітей. Значення демократичного педагогічного руху ХІХ ст. для становлення національної системи освіти України. Освіта та шкільництво в Україні на початку ХХ ст. (землі, що входили до складу Австро-Угорщини та Російської імперії; відмінність громадського, соціального життя). Діяльність наукового товариства ім. Т.Шевченка та „Просвіти” як громадської педагогічної організації. Представники демократичного напрямку розвитку української педагогічної думки. Громадська діяльність та педагогічні ідеї Івана Франка (1856-1916), боротьба за демократизацію української школи; публіцистично-педагогічні статті „Наші народні школи та їх потреби”, „Чого хоче галицька робітнича громада?”. Ідеї широкої загальної освіти народу, зв’язку навчання з життям, відокремлення школи від церкви. Художні твори, присвячені праці вчителя та шкільній справі. Думки І.Франка про виховне значення дитячої літератури. Леся Українка (1871-1913) про природні задатки дітей, роль учителя в становленні особистості. Критичний аналіз стану шкільної освіти на початку ХХ ст. („Волинські образки”). Підручник „Стародавня історія східних народів”. Організаційно-педагогічна діяльність українських науковців, просвітителів у період існування УНР. Мета і завдання національного виховання в педагогічній спадщині М.С.Грушевського (1866-1934). Принципи організації національної шкільної справи, поради педагогам та батькам щодо історико-патріотичного виховання молоді. Роль гуманітарних дисциплін у процесі формування вільної особистості. Вимога до українського вчителя наповнити освіту національним змістом. Творче використання педагогічного досвіду країн Західної Європи в галузі відродження національної школи та освіти періоду УНР. Педагогічні погляди С.Русової (1856-1940). Розробка концепції національної системи освіти й виховання. Аналіз основних положень „Дидактики” (процес навчання, класифікація та структура уроків), принципи організації дошкільної та позашкільної освіти, морального виховання дитини на основі християнських цінностей. С.Русова про необхідність зміцнення української сім’ї, її участь у світовому жіночому русі. Т. Лубенець (1855-1936) та С. Васильченко (1878-1932) як видатні українські методисти, педагоги-публіцисти, популяризатори вчительської справи. Художні твори С.Васильченка про шкільне життя, працю вчителя, глибинне розкриття психології дітей і підлітків. Суспільно-педагогічна діяльність видатного українського громадського діяча, педагога, поета та історика І.Огієнка (1881-1971). Зміст організаційно-просвітницької діяльності І.Огієнка на посаді міністра освіти України в уряді Директорії та за часів еміграції. Громадсько-просвітницька діяльність у період еміграції. Ідея національного рідномовного виховання, розробка змісту, принципів та методів виховання української молоді. Модуль ІІІ. Українська педагогічна думка й освіта в радянський період та в 90-ті рр. ХХ ст. Соціально-політичний контекст розвитку української освіти в 20-30 рр. ХХ ст.: особливості розвитку загальної та професійної школи в Україні у 20-і роки; вплив ідей Н.Крупської, П.Блонського, С.Шацького на розвиток шкільної справи; уніфікація загальної освіти в 30-ті рр., становлення СРСР як тоталітарної держави. Антиукраїнська політика більшовицького уряду, винищення української інтелігенції та практична ліквідація селянства як класу. Комуністична політизація та ідеологізація шкільного життя. Діяльність освітніх партійних функціонерів 20-30 рр. в Україні (М.О.Скрипник (1872-1933), І.П.Ряппо (1880-1958), В.П.Затонський (1888-1938) та ін.). Життєвий шлях і практична педагогічна діяльність А.С.Макаренка (1888 -1939). Ідеологічне підґрунтя педагогічних поглядів українського педагога. Теорія виховання особистості „в колективі та через колектив”: мета та завдання виховання людини-колективіста, будівника „комуністичного суспільства”; стадії розвитку колективу, принципи та закони колективістського виховання (принцип паралельної дії, принцип перспективних ліній, закон руху колективу), елементи „демократичного централізму” (функціонування ради командирів, виборність усіх посад у загоні, громадська думка, абсолютне підкорення рішенням більшості). Основні методи виховання (вимога у поєднанні з довірою, вправи, особливості використання методів заохочення та покарання). Ідея поєднання навчання та продуктивної праці. Особливості організації навчання та трудової діяльності колоністів та комунарів (за книгами „Педагогічна поема” та „Прапори на вежах”). Еволюція змісту праці, фінансова незалежність колонії ім. М.Горького та комуни ім. Ф.Дзержинського. Переваги та недоліки колективістського виховання. Колективістське виховання як засіб маніпулювання людською свідомістю і постійного відтворення тоталітарно-комуністичних ідеалів. Поради А.Макаренка щодо родинно-сімейного виховання дітей („Книга для батьків”, „Лекції про виховання дітей в сім’ї”). Вимоги до педагогічного колективу; педагогічна майстерність учителя-вихователя. Оцінка науково-теоретичної і практичної педагогічної діяльності А.С.Макаренка з точки зору українського сьогодення. Життєвий шлях та педагогічні погляди видатного українського вченого, педагога Г.Ващенка (1878-1967), основні педагогічні праці („Виховний ідеал”, „Загальні методи навчання”). Здійснення порівняльного аналізу західноєвропейських та української систем освіти. Теоретична розробка Г.Ващенком структури української національної освіти. Щаблини освіти (від переддошкільного виховання до вищих шкіл та науково-дослідних установ) та теоретико-методологічних основ виховання. Критика більшовицької системи виховання дитини (надмірної ідеологізації, догматизму, придушення самостійності мислення, домінування загального над індивідуальним). Критика ідеї колективістського виховання А.Макаренка. Розробка проблеми співвідношення загальнолюдських та національних цінностей в педагогіці. Основні підходи до розв’язання проблеми цілепокладання у вихованні (за книгою „Виховний ідеал”); виховний ідеал українця як єдність християнської моралі та духовності українського народу. Підсилення актуальності теоретико-педагогічної спадщини Г.Ващенка в умовах українського сьогодення. Життєвий шлях видатного українського педагога В.О.Сухомлинського (1918-1970). Відокремлення комуністично-ідеологічного нашарування та гуманної сутності в педагогічній спадщині нашого співвітчизника. Основні положення гуманістичної педагогічної концепції В.Сухомлинського: шляхи формування гуманної особистості (формування у дитини потреби творити добро, розвиток почуття власної гідності, створення „ситуацій особистого успіху”, домінування позитивних переживань над негативними); розумове виховання та формування наукового світогляду школярів; морально-трудове виховання учнів; ідея навчання і виховання дітей 6-річного віку; формування особистості за допомогою краси рідної природи. Національні засади родинного виховання (за творами „Батьківська педагогіка”, „Як виховати справжню людину”, „Листи до сина”). Питання взаємодії сім’ї і школи в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського. Фахове становлення педагога, педагогічна творчість, організаційно-методичні поради вчителям та педагогічним керівникам (за книгами „Сто порад вчителю”, „Розмова з молодим директором школи”). Новаторський характер основних педагогічних ідей В.Сухомлинського, актуальність його педагогічних рекомендацій. Особливості використання позитивних гуманістичних ідей А.Макаренка, Г.Ващенка, В.Сухомлинського в умовах розбудови сучасної української системи освіти. Розвиток педагогічної теорії та практики в Україні у 70-80 рр. ХХ ст. Діяльність українських педагогів-новаторів. Видатні педагогічні персоналії першого десятиліття розбудови Української незалежної держави (М.Г.Стельмахович, Н.Ф.Скрипченко, О.В.Сухомлин-ська, О.А.Захаренко та ін.). П Л А Н ВИВЧЕННЯ КУРСУ „ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ”
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»... Останнє положення є найбільш актуальною проблемою розвитку вищої національної освіти. Для неї настав період активних пошуків таких... |
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»... «Фінансовий облік – 1,2», «Аудит», «Аналіз господарської діяльності» для студентів спеціальності 03050901 «Облік і аудит» всіх форм... |
| ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ» Тичній конференції «Актуальні проблеми нумізматики в системі спеціальних галузей історичної науки», яка відбудеться 6-8 червня 2013... |
«Комітет дослідження історії та сучасності» Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» |
| «Комітет дослідження історії та сучасності» Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» |
МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЦІННІСТЬ ЯК СЕНС ЖИТТЯ |
| МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ |
1 Реалізм Міністерство освіти і науки України ДВНЗ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет |
| 1. Предмет і метод економіки освіти ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ |
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка... ВСТУП |