МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Відродити непересічні цінності – це важливе завдання незалежної України. І особлива роль в цьому належить освіті. Освіта сьогодні є головною моральною підвалиною суспільства. Вона повинна бути спрямована у майбутнє. Від неї багато в чому залежить, яким буде наше суспільство завтра, куди воно піде, як буде жити далі. Саме тому в сучасних умовах головним завданням повинно бути втілення моральності в школу виховання, де кожен має стати не тільки освіченим, а й особистістю мислячою, творчою, моральною, яка вміє жити в світі плюралізму та терпимості, за будь-якої суспільної системи.

Сучасна освіта має (повинна мати) такі риси:

1) вона виходить із загальнолюдських цінностей, узгоджених з конкретними цінностями інших етнокультур;

2) метою освіти є самореалізація особистості;

3) розвиток особистості відбувається цілісно, у єдності розуму і відчуттів, душі та тіла;

4) права людини на вільний вибір змісту, форм, режиму освіти, знаходяться під захистом;

5) освіта здійснюється за умов державної та громадської турботи, уваги, співпраці, а не формального керівництва.

На II Всеукраїнському з’їзді працівників освіти відзначалося: “Національне виховання спрямовується на залучення громадян до глибинних пластів національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури.”

Споконвічно про цінності говорили як про елементи морального виховання, як про найважливіші складові внутрішньої культури людини, що, виражаючись в установках, властивостях і якостях, визначають ставлення людини до суспільства, природи, до інших людей, до самого себе.

Будь-яка деформація ціннісної системи, пов'язана з переглядом ідеалів, потреб, звичок, що проектують ставлення до самого себе і навколишнього світу, на якийсь час пригнічує в особистості конструктивний початок.

Оскільки освіта – це фундаментальна основа й одне з джерел створення реальної уяви про справжні та уявні цінності людини в різних життєвих сферах, то розробка ціннісного каркасу освіти, системи пріоритетних цінностей, педагогічних технологій відповідної орієнтації є необхідним і значимим кроком на шляху удосконалення системи освіти, розробки стратегії її розвитку.

Одним з перших у педагогічній науці проблему цінностей освіти проаналізував Н.Нікандров [5], пояснюючи увагу до педагогічної аксіології наявністю справжньої соціальної кризи, яка виражається насамперед у занепаді моральності в суспільстві, підміні духовних цінностей сурогатами.
3. СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ

3.1. ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ЦІННОСТІ

Серед безлічі національних цінностей він виділяє дві основні групи: загальнолюдські і національні, діалектичний підхід до яких дозволяє побачити рівновагу і взаємозалежність цих аксіологічних орієнтирів. Визначаючи загальнолюдські цінності і з’ясовуючи їх роль у педагогічному процесі, Н.Нікандров бачить у них насамперед такі цінності, що поділяються більшістю людей і можуть бути моральною основою людської поведінки, сконцентрованою у системі моральних норм. Загальнолюдською цінністю може виступати й ідеал людини як осередок фундаментальних цінностей-чеснот.

Загальнолюдські цінності, розвиваючись і змінюючись в історії людства, створювали основи для самозбереження цивілізації, передбачали зближення позицій різних груп людей, забезпечували врахування взаємних інтересів і, приймаючись на світових форумах, входили в документи як правила, принципи, важливі для всіх.

Тим часом вагомість національних цінностей вибудовується, по-перше, могутніми національними духовними коріннями України; по-друге, тим, що на початку життя кожної людини повинні бути цінності поваги і любові в родині, самобутності культурних традицій, мови країни проживання. Це духовне джерело, що живить людину все життя. У вихованні (родинному, соціальному) з національних цінностей слід починати, не забуваючи про цінності загальнолюдські. Важливо підкреслити і ті цінності, що виділяються як довічні, властиві Україні: соборність, колективізм, щедрість душі, пріоритет духовності, патріотизм і т.п. При цьому вважаємо за необхідне повернення до справжніх духовних цінностей, у тому числі з опорою на православ’я.
ПРОФЕСІЙНІ (КОРПОРАТИВНІ) ЦІННОСТІ

Звертаючись до системи освіти, Н.Нікандров представляє її ціннісну основу, що виражається в інтеріоризації цінностей навчання, поваги до себе й інших, відповідальності. Необхідно прийняти до уваги, що осягаючи усю систему освіти і, працюючи з учнями, виховуючи і навчаючи них, ми при цьому передаємо цінності.

Піддаючи аналізу набір професійних (корпоративних) цінностей, свого роду кодекс честі, вважаємо, що вони допомагають зберегти свою ідентичність, своєрідність, але при цьому простір духовних цінностей набагато ширший, і вагоміший.

Цінність діяльності залежить від багатьох складових:

За Ж.Омельченко [6] ключовими моментами у філософсько-педагогічному обґрунтуванні концепції відбору і змісту загальнолюдських цінностей виступають такі:

У цілому, систему професійно-педагогічних цінностей (ціннісних орієнтацій) сучасного вчителя можна представити у вигляді тривимірної моделі.



Мал.1


Моделювання такої системи – це діагностичний і прогностичний процес у визначенні актуального стану і найближчих перспектив розвитку системи освіти та майбутнього України в цілому. Оскільки ціннісні орієнтації опосередковують ставлення людини до світу і самої себе, важливо розвивати ті, що мають духовне наповнення і цілеспрямовано впливають на розвиток самобутності, внутрішньої глибини особистості і спільноти, багатогранності проявів у сфері освітньої системи.

Система ціннісних орієнтацій особистості, виступає психолого-педагогічним гарантом її стабільності і позитивної активності.
Специфіка індивідуальних і нормативних ціннісних орієнтацій

Індивідуальна орієнтація вчителя	Нормативна орієнтація вчителя
1	2
1.Аналізує особливості ситуації і своє поведінку в ній.	1.Орієнтується на стійкі характеристики здібностей.
2.Робить обережні прогнози.	2.Робить довгострокові прогнози.
3.Сильних сварить за погіршення, слабких хвалить за поліпшення.	3.Сильних хвалить завжди, слабких – дуже рідко.
4.Заохочує за старання в процесі роботи.	4.Оцінює результат, процесу не бачить.
5.Частіше дає індивідуальні, різні за складністю задачі.	5.Частіше дає однакові завдання.

Як видно із таблиці, ставлення автора до індивідуальної педагогічної орієнтації виражається на рівні гуманістичних підходів у вирішенні питань освітнього процесу; явно виділяються якісні характеристики особистості педагога, які включають моральні аксіологічні позиції. Нормативна орієнтація, можливо, не цілком об'єктивно, відбиває авторитарний підхід у педагогіці, що не припускає пріоритетний особистісний початок у діяльності педагога. У цілому ж, у підході автора ми виявляємо глибоке розуміння того, що ціннісні орієнтації завжди визначають розуміння сутності професійно-педагогічної діяльності, системи відносин в освітній сфері, направляють вибір способів дії.

Розуміючи під професійними цінностями вчителя елемент внутрішньої структури особистості, який виражає її суб'єктивне ставлення до суспільно значимих цінностей праці та окремих компонентів педагогічної діяльності, можна виділити сім груп професійних ціннісних орієнтацій:

Система освіти, зустрічаючись з різноманітним світом цінностей, змушена трансформувати їх, поглиблювати, ставити цілі і пропонувати засоби освітньої діяльності. І саме головне – вона переводить цінності в статус органічного, іманентного утворення. Головною цінністю системи освіти, на думку В.П.Зінченко [10], є її здатність до відкриття, формування та усталення індивідуальних цінностей освіти у своїх вихованців.

Розгляд проблематики ціннісних орієнтацій у педагогічній системі безпосередньо пов’язаний з розвитком культури особистості. Серед педагогів, що досліджують зв’язки аксіологічних і культурологічних підходів у педагогіці, виділяється позиція І.Д.Беха [11] та Н.Є.Щуркової [12].

Розвиток у вихованця почуття цінності іншої людини, зазначає І.Бех, може успішно відбуватися не лише за умови перетворення його у “центр Всесвіту”, а за умови своєчасного блокування у нього Еґо-потягів, які деструктивно впливають на моральну досконалість особистості. Слід зазначити методологічну тезу вченого, яка задає тон професійно-педагогічної діяльності: виховання – це входження людини в культуру. Відзначимо, що в даному випадку входження в культуру розглядається як процес філігранної роботи педагога з особистістю вихованця і самого вихованця. Це складний процес присвоєння цінностей через складні духовні зусилля кожної людини. І чим складніше ціннісне коло, тим більше зусиль воно вимагає від вихованця. У цьому Н.Є.Щуркова бачить шлях, що веде до життя, гідного людини. Цілком очевидно, що таке життя повинне бути наповнене високодуховним змістом. Виділяючи підстави життя, гідного людини, вчені підкреслюють фундаментальність ціннісної тріади: Добра, як блага для “іншої людини”, Істини, як об’єктивної реальності, Краси, як гармонії змісту і форми. У цьому випадку життя стає найвищою цінністю, до якої людина відноситься дбайливо.

Н.Є.Щуркова [12] у своїх педагогічних пошуках звертається до культурологічних цінностей, виробленим людством і таких що дають духовні сили за сучасних умов. Її переконаність у тім, що педагог як представник культури повинен пропонувати своїм вихованцям вищі цінності і формувати до них особливе ставлення, співвідноситься з організацією виховного процесу на основі щоденного ціннісного вибору.

Система цих орієнтирів приваблива тим, що вона містить можливості для звернення до національних цінностей, оскільки одним з провідних у ній виступає поняття “Україна”, а ряд таких цінностей, як праця, культура, світ, дозволяє осмислювати їх з урахуванням національних реалій. Але яку б систему цінностей не обрала освітня система або не прийняв учитель, процес духовного виховання слід будувати з урахуванням психологічних закономірностей перекладу цих цінностей у план особистісних змістів людини, що визначають її поведінку.

Бажання виявити спектр ціннісних орієнтацій педагога привело відомих дослідників освітньої сфери до переконання про пріоритетні позиції у вчительській справі. В.О.Сухомлинський довів, що головний предмет у викладанні будь-якого вчителя – сенс життя, справжнє людське щастя.

У зв’язку з цим, в основу ціннісної піраміди він пропонував покласти турботу про дитину, чесність учителя.
БАГАТОАСПЕКТНА ЦІННІСНА Я-ІЄРАРХІЯ

Найважливішою характеристикою системи ціннісних орієнтацій є принцип ієрархічності, який передбачає “розташування” цінностей у порядку від вищих (високої організації, духовні) до нижчих (екзистенціальних), що дозволяє визначити структуру ціннісних орієнтацій особистості (групи). Останнім часом виділяється ще принцип нелінійності, оскільки систему ціннісних орієнтацій можна розглядати як багатомірний динамічний простір, обумовлений впливом різних типів соціальних відносин.

В залежності від того, що виступає об'єктом оцінного ставлення людини – матеріальний світ, інша людина або власне “я”, цінності умовно поділяються на матеріальні, соціальні і духовні.

І.Г.Єрмаков [7] вибудував наступну, на нашу думку, завершену багатоаспектну ціннісну Я-ієрархію:

Є.М.Павлютенков [8], опрацювавши цей перелік, взяв його як основу моделі компетентного учня та випускника школи.

Найважливішою справою життя кожної людини є визначення, вибір і реалізація цінностей. Причому мова йде про цінності найвищого рівня – духовні. А якщо взяти до уваги те, що ці цінності повинні придбати статус життєвих принципів, то їх реалізація і є базисом життєвої стратегії.

Б.Т.Лихачов [9] дійшов до висновку про наявність чотирьох основних інтегративних джерел виховних цінностей: генетичного, індивідуально-особистісного, природного, соціумного, соціально-космічного. Перше джерело включає такі феномени, як інстинкти, психічні процеси, енергетичні ресурси організму, і здатне, на думку Б.Т.Лихачова, продукувати виховні цінності свободи та життя, любові, дбайливості, колективізму, гідності, урівноваженості, волелюбності, впевненості в собі й інше.

Найважливіше базисне джерело – природа – породжує такі цінності, як людяність, відкритість, краса світу, замилування, відповідальність. Головною цінністю соціуму, як одного з невичерпних аксіологічних джерел, є людина. Саме вона – природна і всеосяжна цінність, вона ж виступає творцем виховних цінностей. Правда, при цьому людина повинна бути духовною, мислячою, радіючою, люблячою, страждаючою і т.д., що дає їй підстави об'єктивно виступати як природний вихователь.

Соціум і, насамперед, люди продукують різного роду духовну продукцію: ідеї, знання, образи, що вливаються в духовно-ідейні інформаційні потоки. У них містяться виховні цінності державної ідеології, наукові, етичні, релігійні і естетичні цінності. Соціумне джерело дає імпульс розвиткові матеріальних цінностей у силу самого факту свого реального існування і безпосереднього впливу на людину, що має велике значення в її житті. До матеріальних цінностей учений відносить умови буття, предмети (книжки, зошити, ручки й ін.), у тому числі призначені для творчої, ігрової, спортивної діяльності. Матеріальні предмети мають цінність, оскільки сприяють залученню в діяльність, спілкування, розвивають особистість в інтелектуальному, моральному, емоційному відношенні.

Космос також унікальне джерело цінностей, що створює основи для розвитку таких цінностей, як романтизм, мрія, цілеспрямованість, духовна велич людини, таємниця змісту і цілі людського життя. Наукове проникнення в область космосу ще більш звеличує людини.

ВИСНОВКИ
Система освіти, зустрічаючись з різноманітним світом цінностей, змушена трансформувати їх, поглиблювати, ставити цілі і пропонувати засоби освітньої діяльності.

Моделювання системи цінностей освіти – це насамперед діагностичний і прогностичний момент у визначенні найближчого майбутнього України.

Найважливішою цінністю сьогодення є вміння орієнтуватися у ситуації вибору, робити правильний вибір... Цінності спрямовують, організовують, орієнтують поведінку людини на визначні цілі.

Повноцінна особистість починається на тому етапі розвитку людини, коли в неї виникають цілі та цінності життя, спрямовані на позитивне майбутнє.

Людина пізнає світ через призму цінностей, вони регулюють соціальну поведінку людей.

Україна є європейською державою і її школа, вчителі, педагоги завжди матимуть тісні освітні зв’язки з народами сусідами, оскільки діяльність української школи є складовою загальноєвропейського освітнього процесу, оскільки вітчизняна школа, освіта і педагогічна наука мають тісні зв’язки з освітніми системами та педагогічною культурою європейських і інших народів, остільки українська освіта використовує їх кращі надбання та інтегрується у європейський та міжнародний освітній простір.

ЛІТЕРАТУРА

1. 
   Вишневський О.І. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій. – Дрогобич, Відродження, 2001. – С.83
   
2. 
   Воловик В.И. Философия педагогики. – Запорожье: Просвіта, 2003. – 152 с, С. 137.
   
3. 
   Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України. Матеріали ІІІ Міжнародної наук. – практ. конференції. – Острог, 1998. – 444с.
   
4. 
   Міжнародні науково–практичні читання: ”Цінності у вихованні підростаючого покоління: проблеми, пошуки, перспективи” (Київ, 20-21 листопада 1996 р.) // Педагогіка і психологія. – №1. – 1997, С.105-190.
   
5. 
   Никандров Н.Д. Духовные ценности и воспитание человека//Педагогика. – 1998. – № 4.
   
6. 
   Омельченко Ж. Формування в учнів загальнолюдських цінностей. Теоретичні й методологічні основи // Рідна школа. – 1999. – №10, С.15-17.
   
7. 
   Психология и педагогика життєтворчості: Навч.-метод. пособие/ За ред. Л.В.Сохань, І.Г. Єрмакова, В.О.Тихоновича. – К., 1996. – 792с.
   
8. 
   Павлютенков Е.М. Модель компетентного ученика школы. – Мозырь: РИФ ”Белый ветер”, 1999. – С.24.
   
9. 
   Лихачев Б.Т. Введение в теорию и историю воспитательных ценностей. – Самара, 1997. – 84 с, С.6.
   
10. 
    Зинченко В.П. Образование, культура, сознание// Философия образования для ХХІ века. – М., 1992. – С.101-128.
    
11. 
    Бех І.Д. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет особистості // Початкова школа. – 2001. – №12 С.34.
    
12. 
    Щуркова Н.Е. Практикум по педагогической технологии.– М.: Педагогич. об-во России, 1998. – 250с.
    

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра педагогіки і

педагогічної майстерності

№ реєстрації _____________ Оцінка _________________

«______» ____________ 2007р.

____________________ підпис Протокол № ____________

Члени комісії __________________

______________________________

КУРСОВА РОБОТА


Виконала студентка ІІ курсу

математичного відділення

Спеціальність:

математика, інформатика.

Науковий керівник: