|
|
Скачати 1.24 Mb.
|
Модуль ІІІ. Розвиток педагогіки та шкільної справи в європейських країнах та на теренах Російської імперії (ХVIII – XIX ст.) . Представники класичної західноєвропейської педагогічної думки – Й.Г.Песталоцці, Й.Ф.Гербарт, Ф.В.А.Фребель, Ф.А.В.Дістервег, Г.Спенсер. Демократичний характер світогляду видатного швейцарського педагога Й.Г.Песталоцці (1746-1827); етапи його суспільно-педагогічної діяльності: Нейгоф, відкриття сирітського притулку "Установи для бідних" (1774-1780), ідея поєднання навчання з продуктивною працею. Притулок у Станці (1798); організація Бургдорфського (1799-1804) та Івердонського (1804-1825) інститутів. Професійна підготовка вчителів. Мета і сутність процесу виховання в педагогічній концепції Й.Г.Песталоцці. Пріоритетність родинного виховання. Теорія елементарної освіти. Зміст, методи і засоби здійснення розумового, морального, фізичного, трудового виховання. Ідеї розвивального навчання та формальної освіти. Діяльність Й.Г. Песталоцці як методиста, книги Й.Г.Песталоцці („Лінгард і Гертруда”, „Як Гертруда вчить своїх дітей”, „Книга матерів”, „Лебедина пісня”). Значення педагогічної теорії і практичної діяльності Й.Г. Песталоцці для розвитку педагогічної науки і шкільної справи. Вплив німецької класичної педагогічної думки на розвиток світових освітніх процесів. Філософсько-психологічні засади педагогічної концепції Й.Ф.Гербарта (1776-1841). Формування доброчинної людини як мета виховання. Можливі й необхідні цілі виховання. П’ять первинних етичних ідей (ідеї внутрішньої свободи, досконалості, приязні, права, справедливості) – основа морального виховання людини. Задачі (формування моральних понять) і засоби морального виховання. Теорія управління дітьми як пропедевтичний етап виховального навчання і морального виховання. „Дисципліна, що приборкує”, задача управління – підтримання порядку в теперішній час, мета – становлення „моральної свободи” людини. Прийоми й засоби управління. Виховальне навчання: теорія розвитку багатобічного інтересу (основні різновиди), теорія щаблин навчання, хід процесу навчання, види навчання (описове, аналітичне, синтетичне). Типи шкіл (елементарна, міська, гімназія) в педагогічній концепції Й.Ф.Гербарта. Дидактичні поради Ф.А.В. Дістервега (1790-1866), викладені в „Керівництві щодо освіти німецьких учителів”; розвиток принципу природовідповідності, культуровідповідне виховання, принцип „самодіяльності в служінні істині, красоті та добру”. Практичні дидактичні поради. Ф.Фребель (1782-1852) про шляхи розкриття творчого початку в дитині та діяльнісну сутність виховання. Гра як основний вид дитячої діяльності, розробка Ф.Фребелем теорії дитячих ігор. Своєрідність тлумачення ідеї природовідповідності. Громадська, науково-теоретична та практична педагогічна діяльність Р.Оуена (1771-1858), „Новий інститут для формування характеру” (1816). Навчально-виховні заклади в общинах „Нью-Хармоні” та „Хармоні-Холл”. Ідея класового підходу до питань виховання й освіти К.Маркса (1818-1883) та Ф.Енгельса (1820-1895). Педагогічні ідеї Г.Спенсера (1820-1903) як одного із засновників „соціальної педагогіки” та прихильника ідеї матеріальної освіти: обґрунтування принципу корисності знань та їхньої відповідності майбутній професійній діяльності дитини. Г.Спенсер про фізичне, розумове, моральне виховання дітей, урахування законів розвитку природи і суспільства в процесі виховання. Освітні реформи XVIII ст. в Російській імперії. Відкриття державних загальноосвітніх і спеціальних шкіл. Педагогічна діяльність та ідеї М.В.Ломоносова (1711-1765). Мета виховання як втілення ідей європейської Просвіти, демократичні погляди вченого щодо навчання дітей усіх станів. Навчальні посібники, організаційна й практична діяльність під час відкриття Московського університету. Створення Міністерства народної освіти в Росії (1802 р.), структура освіти в ХІХ ст. Педагогічні погляди західників-позитивістів О.Герцена (1812-1870) та В.Бєлінського (1811-1848). Суспільно-політичний рух та освітні реформи 60-х років ХІХ ст. на теренах Російської імперії. Громадсько-педагогічна діяльність М.І.Пирогова (1810-1881), стаття „Питання життя”, ідея загальнолюдського виховання та підготовки до життя „високоморальної людини з широким розумовим кругозором”. Структура освіти за М.І.Пироговим, проблема шкільних покарань. Роль учителя, стаття „Бути й здаватися”. Педагогічні погляди М.Г.Чернишевського (1828-1889) та М.О.Добролюбова (1836-1861), стаття „Про значення авторитету у вихованні”. Полеміка з М.І.Пироговим. Теоретико-педагогічні судження . Основні нормативні документи про шкільну справу та освіту ХІХ ст.: створення Міністерства народної освіти, „Положення про початкові народні училища” (1864), „Устав гімназій і прогімназій” (1864), „Положення про земські заклади (1864)”. Подвижницька діяльність учителів земських шкіл щодо ліквідації малограмотності в Російській імперії. Реакційна політика російського царату в галузі народної освіти. Засновник наукової педагогіки К.Д.Ушинський (1824 -1870). Формування світогляду К.Д.Ушинського та основні віхи його літературно-педагогічної діяльності. Ідеї антропоцентризму та гармонійного розвитку людини. Ідея народності, наукова розробка засад національного виховання в педагогічному спадку К.Ушинського. Шляхи реалізації принципу народності виховання (ст. „Про народність у громадському вихованні” та „Рідне слово”): значення рідної мови у навчанні та вихованні дитини, формування духовності, розвиток патріотизму, вимога створення національних систем освіти. Думки К.Д.Ушинського про значення праці у вихованні людини (ст. „Праця в її психічному і виховному значенні”). Визначення змісту (поєднання формальної та матеріальної освіти) й функцій навчально-виховного процесу (навчальна, розвивальна, виховна). Дворівнева дидактика; дидактичні принципи й методи. Практична діяльність К.Ушинського, спрямована на затвердження класно-урочної системи навчання в навчальних закладах. Розробка методики початкового навчання, створення підручників для початкової школи „Рідне слово” та „Дитячий світ”. К.Д.Ушинський про фахову підготовку вчителя (статті „Про користь педагогічної літератури”, „Проект учительської семінарії”) та популяризацію педагогічної науки. Всесвітнє значення практичної та теоретико-педагогічної діяльності К.Ушинського. Педагогічні погляди Л.М.Толстого (1828-1910), суспільно-педагогічна діяльність, відкриття школи в Ясній Поляні. Християнська основа педагогічних суджень Л.Толстого. Теорія вільного виховання та її практична реалізація в практиці роботи Яснополянської школи. Організація, уклад, стиль і особливості навчальної діяльності. Розвиток творчої активності, свободи і самодіяльності селянських дітей. Внутрішнє протиріччя між задумом і результатами вільного виховання. Дидактичні погляди Л.М.Толстого. Живе слово вчителя як провідний метод навчання. Створення навчальної літератури для початкової школи. „Абетка”, „Нова абетка” та „Російські книги для читання”. Дитяча періодика. Вимоги Л.М.Толстого до особистості вчителя. Вплив педагогічних поглядів Л.Толстого на розвиток європейської педагогічної думки кінця ХІХ- початку ХХ ст. Основні напрями російської педагогічної науки кінця ХІХ ст. П.Ф.Лесгафт (1837-1909) про умови формування „досконало-нормальної особистості”, книга „Сімейне виховання дитини та його значення”, актуальність ідей П.Ф.Лесгафта в наш час. Психологічне обґрунтування процесів навчання та виховання П.Ф.Каптеревим (1849-1922) - засновником сучасної педагогічної психології. Видання „Енциклопедії сімейного виховання та навчання”. Педагогічна та методична спадщина В.П.Вахтерова (1853-1924), створення часткових методик початкового навчання, навчальних книг та посібників. Модуль IV. Основні тенденції розвитку світової педагогіки кінця ХІХ – ХХ ст. Зародження нових тенденцій в теорії та практиці виховання на межі ХІХ-ХХ століть. Розробка наукових засад навчання та виховання, розвиток національних систем освіти. Гуманізація й демократизація шкільного життя, індивідуалізація навчального процесу. Загальна характеристика основних напрямів розвитку світової педагогічної думки в європейських країнах та США наприкінці ХІХ – початку ХХ ст., найвидатніші представники та створення альтернативних навчально-виховних закладів. Різноманітні наукові напрями в зарубіжній педагогіці. Соціальна педагогіка (Е. Дюркгейм, В.Дільтей, П. Наторп), релігійна і філософська педагогіка (Ж. Марітен, М. Бубер, Р.Штайнер) про становлення особистості та розкриття її внутрішніх сил і можливостей. Еленн Кей (1849-1926), Марія Монтессорі (1870-1952) як представники педагогіки «вільного виховання» про творчий саморозвиток дитини, активізацію її пізнавальних можливостей та дитячої індивідуальності. Представники експериментальної педагогіки В.-А. Лай (1862-1926), Е.Мейман (1862-1915), А.Біне (1857-1911), Е. Торндайк (1874-1949) про емпіричний характер педагогіки як науки, учня як центру навчально-виховного процесу. „Школа життя” В.-А.Лая. Розробка вимог до педагогічного експерименту, застосування тестових методик з метою якісного й кількісного виміру інтелекту. Роль біологічного фактору в становленні та розвитку особистості дитини. Теорія "трудової школи" і «громадянського виховання» Г.Кершенштейнера (1854-1932), його погляди на мету, завдання та зміст процесу виховання. Джон Дьюї (1959-1952) як засновник педагогіки прагматизму. Його праці „Школа і дитина”, „Школа майбутнього”, „Демократія виховання”. Мета та завдання виховання в прагматичній педагогіці. Функції школи як навчального та виховального середовища. Абсолютизація експериментального методу. Представники прагматизму (Е.Паркхерст, У. Кілпатрік) про покликання школи утверджувати співробітництво всіх верств суспільства. Роль спадковості у навчанні й вихованні дитини. Інтерес і особистий досвід дитини як основа педагогічного процесу, „метод навчання засобом роблення”; шляхи формування самостійності, розвиток дослідницьких умінь школярів. Ідеї Д.Дьюї про педагогічне значення прагнення до особистого успіху в навчанні та житті. Педагогіка екзистенціалізму (Ж-П. Сартр, К.Ясперс), культ здорового індивідуалізму; мета виховання – захист індивідуальності, плекання неповторності особистості, запобігання її „розчиненню в масі”. Широка індивідуалізація навчання. Проблема вибору. Пріоритетність морального, емоційного виховання, самопізнання і самовиховання особистості. Критика екзистенціалістами радянської тоталітарної теорії формування колективу. Сучасний стан освіти у провідних країнах світу. Р О З Д І Л ІІ ВІТЧИЗНЯНА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА, ОСВІТА, ШКІЛЬНА СПРАВА: ВІХИ РОЗВИТКУ Модуль І. Витоки українського національного виховання та освіти (від Київської Русі до часів українського Відродження та Руїни). Зародження і розвиток вітчизняної педагогічної думки на теренах української етнопедагогіки. Зміст та особливості навчання дітей часів Київської Русі. Педагогічні пам’ятки Київської Русі – „Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона, „Повчання дітям” Володимира Мономаха. Вплив візантійської культури на розвиток педагогічної думки та просвіти в Київській Русі. Соціально-економічне і культурне становище українських земель протягом ХІV-ХV ст., підсилення національного і релігійного гніту. Формування української народності. Зародження та розвиток козацької педагогіки (мета виховання лицаря-козака, щаблини козацької освіти). Школа і педагогічна думка доби українського Відродження (ХVІ-ХVІІ ст.). Феномен українських братств як православних позастанових громадсько-політичних об’єднань, що опікуються розвитком мови, культури, освіти. Найбільш відомі братські школи. Статут Львівської (1586) братської школи. Найхарактерніші риси роботи братських шкіл: демократичність, групове навчання, чітка організація навчання, використання передових для того часу дидактичних методів; ґрунтовність освіти, взаємодія з батьками учнів. Уклад та розпорядок дня в братській школі. Найвідоміші вчителі братських шкіл (І.Борецький, Ст. і Л.Зизанії, П.Беринда, Т.Земка та ін.); створення перших підручників та навчальної літератури („Граматика” М.Смотрицького, енциклопедія і „Синопсис” П.Беринди, „Наука...” І. Галятовського та ін.); вимоги до особистості вчителя за Статутом Львівської братської школи. Діяльність навчальних закладів інших типів (католицькі та уніатські школи, ієзуїтські колегії, козацькі школи). Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576), просвітницька діяльність князя К.Острозького. Особливості побудови програми навчання та підбору викладацького складу. Друкарська та широка просвітницька діяльність просвітителів „острозького гуртка”. І.Федоров (?-1583) та українські першодруки („Апостол”, „Буквар”, Острозька Біблія), їх роль в поширенні грамотності, української культури. Створення (1632) та діяльність Києво-Могилянської колегії (академії). Подвижницька педагогічна діяльність Петра Могили (1597-1647), праця „Євангеліє вчительне” (1616). Конгрегації колегії; програма навчання, методичне забезпечення навчального процесу; гуманістичні пріоритети у сфері знань та виховання молоді. Робота громадських об’єднань спудеїв. Зв’язок академії із західноєвропейськими університетами. Освітня, церковна та культурна діяльність С.Полоцького (1629-1680) та Є.Славинецького (?-1675). „Громадянство звичаїв дитячих” Є.Славинецького як популярний переклад праці Еразма Роттердамського. Дидактичне значення твору. Вплив С.Полоцького й Є.Славинецького на суспільне життя та розповсюдження грамотності й освіти в Московській державі. Структура освіти в українських землях ХVIІІ ст.: елементарна освіта (січові школи, школи мандрівних дяків, уніатські, католицькі, протестантські школи), середня освіта (колегіуми), вища освіта (Києво-Могилянська академія, Львівський університет). Втрата Україною автономії наприкінці ХVIІІ ст., зруйнування Січі. Життєвий шлях та філософсько-педагогічний світогляд Г.С.Сковороди (1722-1794). Мета виховання та виховний ідеал українського педагога (формування „істинної щасливої людини”); обґрунтування принципів гуманізму та народності виховання, ідея „спорідненого” (природовідповідного) виховання. Г.С.Сковорода про моральне виховання дітей як виховання „серця” (єдність думок, почуттів і прагнень) та „споріднену працю” – „вінець щастя” (за творами „Вдячний Еродій”, „Убогий Жайворонок” та збірками „Сад божественних пісень”, „Басні харківські”). Питання розумового виховання у педагогічній концепції видатного українського діяча. Зміст освіти, дидактичні погляди Г.Сковороди, принципи та методи навчання. Обов’язки вчителя та вимоги до його особистості. Обов’язки і відповідальність батьків. Значення педагогічних поглядів Г.Сковороди щодо розвитку української педагогічної думки. Педагогічна діяльність та погляди Ф.Прокоповича (1681-1736), його підручники та суспільно-педагогічні праці („Перше учіння отрокам”, „Духовний регламент”), ідея формування високоморальної людини на основі розвитку інтелектуальних здібностей. Загальноєвропейський контекст розвитку вітчизняної освіти часів українського Відродження. Педагогічна діяльність українського письменника і педагога М.Козачинського (1699-1755) як професора і префекта Київської колегії. Питання дослідження факторів, що впливають на розвиток і становлення особистості. Просвітницька діяльність О.В.Духновича (1803-1865), ідеї і засоби народної педагогіки в його педагогічній концепції. Роль батьків, родинного виховання та релігії у формуванні особистості. Тлумачення принципу природовідповідності як розвитку тілесних і духовних сил дитини. Організаційно-методична діяльність О.Духновича, перший в Україні підручник з педагогіки „Народная педагогія...”. Ідеї реальності знань, корисності шкільної освіти, залучення дітей до посильних видів праці, що домінують у певній місцевості. Професійні вимоги та поради педагогам (за „Народною педагогією...” О.Духновича). |
| ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»... Останнє положення є найбільш актуальною проблемою розвитку вищої національної освіти. Для неї настав період активних пошуків таких... |
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»... «Фінансовий облік – 1,2», «Аудит», «Аналіз господарської діяльності» для студентів спеціальності 03050901 «Облік і аудит» всіх форм... |
| ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ» Тичній конференції «Актуальні проблеми нумізматики в системі спеціальних галузей історичної науки», яка відбудеться 6-8 червня 2013... |
«Комітет дослідження історії та сучасності» Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» |
| «Комітет дослідження історії та сучасності» Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» |
МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЦІННІСТЬ ЯК СЕНС ЖИТТЯ |
| МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ |
1 Реалізм Міністерство освіти і науки України ДВНЗ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет |
| 1. Предмет і метод економіки освіти ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ |
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка... ВСТУП |