|
|
Скачати 1.78 Mb.
|
| Тема 12. Розбудова Української незалежної держави Суспільна ситуація, що склалася в Україні після проголошення незалежності, поставила перед українським народом нові завдання і, перш за все: будівництво власної суверенної держави; ліквідацію тоталітарних політичних структур і будівництво правової демократичної держави; трансформацію централізованої державної економіки в багатоукладну, ринкову, орієнтовану на соціальні потреби людей; національне відродження й оздоровлення міжнаціональних відносин в Україні; встановлення зв’язків із далекими та ближніми державами-сусідами на основі рівноправ’я. Ключовими завданнями перших років державотворення стало формування трьох основних гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової. Поряд з цим необхідно було створювати управлінські структури на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Главою держави є Президент України. Виконавчі органи влади: вищий – Кабінет Міністрів України; центральні – міністерства, комітети, відомства; місцеві – державні адміністрації. Судова гілка влади представлена Конституційним Судом і судами загальної юрисдикції. 28 червня 1996 р. V сесія Верховної Ради України прийняла нову Конституцію України. Важливим компонентом державотворчого процесу є формування власних збройних сил. Становлення Збройних Сил незалежної України розпочалося восени 1991 р. зі створення Міністерства оборони України. Державними символами України є прапор, герб і гімн, що визначено статтею 20 Конституції України. 28 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила Державний прапор – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Ці кольори здав-на використовувалися в символіці на українських землях. Великий Державний герб, за Конституцією України, встановлюється з урахуванням малого державного герба та герба Війська Запорізького. Головним елементом Великого Державного герба України є знак Княжої Держави Володимира Великого. 19 лютого 1992 р. Верховна Рада України визнала тризуб малим Державним гербом. Ескіз великого Державного герба розроблено, однак ще не затверджено. 6 березня 2003р. Верховна Рада прийняла Закон “Про Державний гімн України”. Згідно зі статтею 1 цього закону, Державним гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського (з незначними змінами). У вересні 1996р. була проведена грошова реформа, в обіг уведено нову грошову одиницю – гривню. Із проголошенням незалежності Україна взяла курс на набуття статусу позаблокової, без'ядерної держави. Це забезпечило її підтримку з боку світової громадськості – Україна стала рівноправним суб’єктом міжнародної співдружності, її визнали 180 країн світу. На сьогодні Україна підтримує дипломатичні відносини більше, ніж із 50 державами. У міжнародних відносинах Україну представляє Президент. Він здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України, приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільнює керівників дипломатичних представництв України в інших державах тощо. У першій половині 1990-х рр. головним завданням зовнішньої політики було забезпечити її міжнародне визнання й посісти відповідне місце в системі міжнародних відносин, відстояти статус позаблокової держави, домогтися міжнародних гарантій незалежності в обмін на ліквідацію ядерної зброї. У другій половині 1990-х рр. Україна намагалася реалізувати стратегію багатовекторності зовнішньої політики. Стратегічними партнерами України були проголошені США, Росія, Польща та інші держави. Проте підтримувати рівнозначні відносини з основними партнерами виявилось неможливим. У травні 2002 р. Україна оголосила про європейський вибір, проте шлях у цьому напрямі не передбачався легким. Для цього потрібні були реформи, які б забезпечили досягнення європейських стандартів розвитку. Курс на інтеграцію України до Європейського співтовариства зазнав поразки. Керівництво України на чолі з Л. Кучмою взяло курс на інтеграцію в межах СНД. У лютому 2003 р. керівники Росії, України, Білорусі, Казахстану уклали угоду про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП). Але ця угода так і не вступила в дію. Після президентських виборів 2004 р. Україна знову повернулася на шлях євроінтеграції. У 2010 р. нове керівництво країни законодавчо закріпило позаблоковий статус України. Було взято курс на більш тісну співпрацю з Росією. З підписанням Харківських угод було подовжено перебування Російського Чорноморського флоту на території України ще на 25 років. Україна відмовилась від курсу на вступ до НАТО. Із проголошення незалежності України пожвавилося церковне життя: помітно зростає кількість релігійних громад, зводяться храми, відроджуються монастирі, духовні навчальні заклади, недільні школи. Відносини з релігійними громадами, особами, які належать до різних конфесій, у нашій країні регулюють Конституція України (ст. 35 – право на свободу світогляду і віросповідання) і Закон України “Про свободу совісті та релігійних організацій” (23 квітня 1991 р.), який підтверджує, що ніхто не може встановити обов’язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-який примус щодо визначення громадянином свого ставлення до релігії, участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях. У Законі закріплюється рівноправність громадян незалежно від їх ставлення до релігії. Церква й релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. У державі діють 64 конфесії, у яких понад 18 тис. релігійних громад. Із перших днів незалежності Україна проголосила рівність усіх громадян держави незалежно від їх національності. Рішуче були засуджені будь-які спроби нагнітання міжнаціональної ворожнечі, верховенство одних націй над іншими. При цьому головна увага зверталася на розвиток національних культур, мов. Заслугою молодої держави стала розробка законодавчої бази, що врегульовувала міжнаціональні відносини й виключала можливості в Україні міжнаціональних конфліктів. Після проголошення незалежності України було створено Комітет у справах національностей при Кабінеті Міністрів, згодом реорганізований у міністерство (нині – Державний комітет у стравах національностей та міграції). На нього було покладено функції відродження та розвитку мов, культур, вільної реалізації духовних потреб усіх національностей, що проживають на території України. 1 листопада 1991 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію прав національностей України. У ній підкреслювалось, що в Україні гарантуються рівні економічні, політичні, соціальні та культурні права всім народам, національним групам і громадянам. Іншим важливим документом став Закон “Про національні меншини в Україні”. Він зафіксував право кожного народу на культурно-національну автономію, творення своєї національної культури, відродження історико-культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних та навчальних закладів. На теперішній час в Україні діють сотні організацій національних меншин. Українська діаспора – це концентровані та розпорошені поселення українців поза межами України. Під східною діаспорою розуміють поселення українців у республіках колишнього Радянського Союзу та Азії, під західною – поселення українців у Європі, Америці, Австралії. Через різні обставини поза межами України опинились мільйони українців. Приміром, частина українців живе в межах етнічних українських територій, що тепер належать Польщі, Словаччині, Румунії, Молдові, Росії та Білорусі. Але значна частина українців опинилася за межами батьківщини в результаті еміграції: політичної, економічної (трудової).На сьогодні поза межами української держави проживає близько 11 млн українців, із них у східній діаспорі – близько 8 млн. Характерною рисою східної діаспори стала поступова асиміляція через відсутність українських шкіл та інших навчально-виховних закладів. Близько 2,5 млн. українців проживає за межами колишнього СРСР. Найбільш організовані та активні громади західної діаспори зосереджені в Канаді (понад 950 тис. осіб), США (понад 730 тис. осіб), Польщі (понад 250 тис. осіб). У західних країнах діють українські суботні та недільні школи, культурно-освітні установи, хори, ансамблі, танцювальні колективи. Функціонують політичні партії, громадські та молодіжні організації та об’єднання, організовується видавнича діяльність. Діють спеціальні дослідні установи (Мюнхен, Гарвард), факультети з викладанням української мови та історії при вищих навчальних закладах. Зв'язок української діаспори з історичною батьківщиною здійснюється через товариство «Україна», різноманітні громадські й культурні організації. Помітну роль у зміцненні цих зв’язків відіграє часопис «Українська діаспора», що видається Інститутом соціології Національної академії наук України та редакцією Енциклопедії української діаспори при НТШ (США). Важливого значення для взаємодії різних частин українського етносу набули форуми української діаспори. З 1992р. Всесвітні форуми проводяться регулярно. ЛІТЕРАТУРА * І. Довідкова література, підручники, навчальні посібники, узагальнюючі праці 1. Багалій Д. Нарис історії України. – К., 1994. 2. Бойко 0. Історія України: навч. посіб. – К., 2010. 3. Верстюк В. Ф., Дзюба О. М., Непринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: хронологічний довідник. – К., 1995. 4. Гасем О.В. Історія України. Довідник + тести. – Камянець-Подільський, 2012. – 612 с. 5. Гончарук П. С. Історія України: курс лекцій. – К., 2012. 6. Грабовський С., Ставрояні С,. Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995. 7. Гудзь В. В. Історія України : підручник. – К., 2003. 8. Гусев В. І. Історія України : навч. посіб. – 2003. 9. Довідник історії України: у 3 т. – К., 1995 – 1998. 10. Енциклопедія українознавства: у 8 т. – К., 1995. 11. Історія України / ред. кол.: Ю. Зайцев та ін. – Львів, 1996. 12. Історія України : курс лекцій : у 2 кн. – К., 1991, 1992. 13. Історія України : навч. посібник / За ред. В. А. Смолія. – К., 1997. 14. Литвин В. М., Мордвінцев В. М., Слюсаренко А. Г. Історія України : наавч. посібн. – К., 2002. 15. Малий словник історії України. – К., 1997. 16. Новітня історія України (1900–2000) : підручник /А.Г. Слюсаренко, В.І. Гусєв, В.М. Литвин та ін.. – К. 2002. – 719 с. 17. Путро О.І. Історія України: Хрестоматія : у 3-х ч. – К., 2002, 2004, 2005. 18. Рибалка І. Історія України. – Ч. 1–2. – Харків, 1995, 1997. 19. Світлична В. В. Історія України : навч. посібник / за ред. Ю. М. Алексєєва. – К., 2002. 20. Україна крізь віки : в 15 т. – К., 1998–2001. 21. Україна: проблеми самоорганізації : в 2 т. / В. Кремень, Д. Та-бачник, В. Ткаченко. – К., 2003. 22. Шевчук В. П., Тараненко М. Г. Історія Української державності : курс лекцій. – К., 1999. II. Джерела, монографічні видання, наукові статті 23. Акція "Вісла": Документи / Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові. – Львів, 1997. 24. Алексєєв Ю. М. Україна: освіта і держава (1987–1997). – К., 1998. 25. Алексєєв Ю. М., Кравченко Н. М., Крижанівська В. В. Вступ до історії. – Вип.. І. „Методологічні засади історичної науки у світлі сучасних соціокультурних, філософських та історичних досліджень”. – К. : КСУ, 2001; Вип.. II. „Робота історика з історичними джерелами (питання теорії, методики, етапів історичного дослідження)”. – К. : КСУ, 2002. 26. Алексєєв Ю. М., Кульчицький С. В., Слюсаренко А. Г. Україна на зламі історичних епох. Державотворчий процес 1985–1999 рр. – К., 2000. 27. Андрущенко В. Л. Запорозька Січ як український феномен. – К., 1995. 28. Антонюк Н. В. Українське культурне життя в "Генеральній Губернії" (1939–1944): За матеріалами періодичної преси / НАН України. – Львів, 1997. 29. Аршинов П. А. История махновского движения (19І8–1921). –Запорожье, 1995. 30. Багалій Д. І. Історія Слобідської України. – Харків, 1993. 31. Балабушевич Т. А. Аграрна історія Галичини другої половини XVIII ст. – К., 1993. 32. Баран В.Д. Давні слов’яни. – К., 1998. 33. Баран В., Козак Д Н., Терпиловський Р. В. Походження слов’ян. – К., 1991. 34. Баран В. Україна 1950–1960 рр. : еволюція тоталітарної системи. – К., 1996. 35. Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953–1985 рр. – Львів, 1992. 36. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953 рр. – Львів, 1992. 37. Борисенко В. Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX ст. – К., 1996. 38. Борисенко В. Й. Заремба С. 3. Україна козацька. – К., 1993. 39. Бойко О.Д. Україна: від путчу до Пущі (серпень – грудень 1991 р.) монографія.- Ніжин, 2006. 40. Брайчевський М. Ю. Анти // Вибрані твори. – К., 1999. – С. 391- 436. 41. Брайчевський М. Вступ до історичної науки. – К., 1995. 42. Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988. 43. Балушок В. Етногенез українців. – К., 2004 44. Буковина в контексті Європейських міжнародних відносин (з давніх часів до середини XXст.). – Чернівці, 2005. 45. Бутянян К. Давнє населення України. – К., 2000. 46. Варварцев М. М. Кирило-Мефодіївське товариство в контексті доктрини національного визволення Дж. Мадзіні // Міжнародні зв’язки України: пошуки і знахідки. Випуск, присвячений 70-річчю професора М. М. Варварцева. – К., 1999. – Вип. 8. 47. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII – початок XX ст.). – Львів, 1996. 48. Веронська Т. Заручники тоталітарного режиму: репресії проти родин „ворогів народу" в Україні (1917–1953 рр.). – К., 2009. 49. Верстюк В. Ф. Махновщина – селянський повстанський рух в Україні в роки громадянської війни (1918–1921). – К., 1992. 50. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996. 51. Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація. – К., 2006. 52. Врублевський В. К. Хорошковський В. І. Український шлях : начерки: геополітичне становище України та її національні інтереси. – К., 1997. 53. Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.: Зб. док. – К., 1970. 54. Герасименко Н. О. Данило Апостол – гетьман Лівобережної України (1727–1734 рр.) // Український історичний журнал. – 1992. – № 3. 55. Геродот із Галікарнасу. Скіфія. Найдавніший опис України з V століття перед Христом. – К., 1992. 56. Голобуцький В. О. Запорозьке козацтво. – К., 1994. 57. Голобуцький В. Запорозька Січ в останні часи свого існування (1734–1775). – К., 1961. 58. Голобуцкий В. А. Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648–1654 гг. – К., 1962. 59. Головко О. Б. Князь Роман Мстиславич та його доба. – К., 2001. 60. Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів / упор.: Р. Я. Пиріг (керівн.), А. В. Кентій, І. Л. Комарова, В. С. Лозицький, А. А. Соловйова; Ін-т історії партії ЦК КПУ – філіал Ін-ту марксизму-лененізму при ЦК КПРС. – К., 1990. 61. Голод в Україні. 1946–-1947 рр. : Документи і матеріали / упор: О. М. Веселова, Т. Т. Гриценко, А. П. Огінська, Р. Я. Пиріг, А. А. Соловйова, Л. В. Яковлєва; Ін-т історії НАН України; Східноєвропейський інститут ім. В. К. Липинського; ЦДАГО України; Архів МВС України; Архів СБУ України. – К.; Нью-Йорк, 1996. 62. Гончарук П.С. Історія України. Курс лекцій з найдавніших часів до початку XX століття : навч. посіб. – К., 2005. 63. Гончарук П. С. Курс лекцій з історії України. Українські землі у складі Литви та Польщі (ХІV–ХVII ст.). – К., 2003. 64. Гончарук П. С. Творець першої української конституції (До 330-річчя від дня народження та 260-річчя світлої пам’яті Пилипа Орлика) //Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2003. – № 2. – С. 95–106. 65. Гончарук П. С. Історичні погляди Кирило-Мефодіївців. – К., 2002. 66. Грабовський С, Ставрояні С, Шкляр Л. Нариси з історії україн-ського державотворення. – К., 1995. 67. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ століття : навч. посіб. – К., 1996. 68. Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа. – К., 1991. 69. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. – К., 1992 (Львів, 1925, з друкарні НТШ). 70. Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. – К., 1991–1998. 71. Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття : нариси політичної історії. – К., 1993. 72. Гуржій О. І. Право в українській козацькій державі: др. половина ХVII–ХVIII ст. – К., 1994. 73. Давня історія України : в 3 т. / Ред. кол.: П. П. Толочко (голова), В. Д. Баран, С. М. Бібіков і ін.; Ін-т археології НАН України: Т. 1. Первісне суспільство. – К. : Наук. думка, 1997; Т. 2. Скіфо-антична доба. – К., 1998; Т. 3. Слов’яно-Руська доба. – К., 2000. 74. Даниленко Я., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20-30-ті роки). – К., 1991. 75 Дашкевич Я. Національно-визвольна боротьба 20–50-х років XX ст. в Україні. – Київ-Львів, 1993. 76. Доба Б. Хмельницького. До 400-річчя від дня народження великого гетьмана : зб. наук. праць. – К., 1995. 77. Дорошенко Д. Нарис історії України : в 2 т. – К., 199І. 78. Енгель Г. Історія України та українських козаків / Пер. з нім. //Схід-Захід (історико-культурологічний збірник). – Харків, 1999. – № 2. 79. Залізняк Л. Л. Первісна історія України: Для студентів вищих навчальних закладів. – К., 2000. 80.Західноукраїнська Народна Республіка 1918–1923 рр.: ілюстрована історія. До 90-річчя утворення. – Львів; Івано-Франківськ, 2008. 81. Ільюшин І. І. ОУН-УПА і українське питання в роки Другої світової війни (в світлі польських документів) / НАН України. Ін-т історії України. – К., 2000. 82. Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996. 83. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. – К.; Кембридж, 1991. 84. Історія України : хрестоматія: у 2 ч. – К., 1996. 85. Історія України в особах IX – XVIII ст. – К., 1993. 86. Історія України в особах: Давньоруська держава. – К., 1999. 87. Історія України в особах: Литовсько-Польська доба. – К., 1999. 88. Кентій А. В. Українська військова організація (УВО) в 1920–1928 рр. : короткий нарис. – К., 1998. 89. Кентій А. В. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946–1956). – К., 1999. 90. Кентій А. В. Нариси історії Організації українських націоналістів (1929–1941 рр.). – К., 1998. 91. Кентій А. В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941–1942 рр. – К., 1999. 92. Кентій А. В. Українська повстанська армія в 1942–1943 рр. – К., 1999. 93. Кентій А. В. Українська повстанська армія в 1944–1945 рр. – К., 1999. 94. Кирило-Мефодіївське товариство : в 3 т. – К., 1990. 95. Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація гетьманщини (1760–1830). – К., 1996. 96. Косик В. Україна і Німеччина у Другій Світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. 97. Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996. 98. Котляр М. Ф. Данило Галицький. – К., 1984. 99. Котляр М. Ф. Історія дипломатії Південно-західної Русі /НАН України. Інститут історії України. – К., 2002. 100. Кравченко Н. М. Анти – на зламі віків. Ранньоантський період у світлі історико-археологічних аналогій // Вісник Київського інституту “Слов’янський університеті”. – 2001. – Вип. 11. – С. 206–224. 101. Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984. 102. Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990 103. Кульчицький С. В. Українська держава часів Гетьманщини //Український історичний журнал. – 1992. – № 7–8. 104. Кульчицький С. В. Центральна Рада. Утворення УНР //Український історичний журнал. – 1992. – № 5–6. 105. Кульчицький С. В. Між двома війнами (1921–1941 рр.) //Український історичний журнал. – 1991. – № 2. 106. Кульчицький С. В. Особливості індустріалізації народного господарства УРСР // Український історичний журнал. – 1989. – № 10. 107. Кульчицький С. В. Суцільна колективізація на Україні //Український історичний журнал. – 1989. – № 11. 108. Кульчицький С., Маскудов С. Втрати населення України в 1929–1932 роках // Український історичний журнал. – 1992. – № 3. 109. Кульчицький С. В. Львів, 30 червня 1941 р. // Київська старовина. – 2000. – № 2. 110. Кульчицький С. В. Утвердження незалежної України: перше десятиліття // Український історичний журнал. – 2001. – № 2-4. 111. Курас И. Ф., Кентий А. В. Штаб непокорённых (Украинский штаб партизанского движення в годы Великой Отечественной войны). – К., 1988. 112. Курносов Ю. О. Духовне життя на Україні в 20-30-х рр. //Український історичний журнал. – 1990 – № 1. 113. Курносов Ю. О. Суспільно-політичне життя на Україні в 20-30-х роках // Український історичний журнал. – 1989. – № 12. 114 Курносов Ю. О. Суспільно-політичний розвиток УРСР у 50-х – першій половині 60-х років // Український історичний журнал. – 1990. – № 5. 115. Курносов Ю. О. Суспільно-політичний розвиток УРСР (середина 60-х – початок 80-х рр.) // Український історичний журнал. – 1990. – № 6. 116. Литвин С. Суд історії: Симон Петлюра і Петлюріана / НАН України. Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Національна академія оборони України; Український інститут воєнної історії. – К., 2001. 117. Літопис УПА. Нова серія. – Т. 1. Видання Головного командування УПА. – Київ-Торонто, 1995; Т. 2. Волинь і Полісся: УПА та запілля 1943-1944. Документи і матеріали. – Київ-Торонто, 1999. 118. Лозицький В. С. Політика українізації в 20-30-х рр.: історія, проблеми, уроки // Сторінки політичної історії України. – К., 1990. 119. Масненко В. Історичні концепції М. Грушевського та В. Липин-ського. – К., 2000. 120. Минуле України: відновлені сторінки / Ред. кол.: І. М. Хворо-стяний (голова) та ін. – К., 1991 121. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства / Міжнародний фонд “Відродження”; Програма “Трансформація гумані-тарної освіти в Україні”. – К., 1996. 122. Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине. 1941–1944 : в 2 кн. / Ю. В. Бабко, Ю. В. Григорович, А. В. Кентий, В. И. Клоков и др. – К., 1985. 123. Національні процеси в Україні: історія та сучасність. Документи і матеріали : довідник : у 2 ч. / за ред. В.Ф. Панібудьласки. – К., 1997. 124. Новітня Україна (1991–2001). Роздуми видатних сучасників. – К., 2001. – Кн. 2 125. Павленко Ю. В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. – К., 1990. 126. Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації : навч. посіб. для студентів гуманіт. факульт. вищих закладів освіти. – К.: Либідь, 2000. 127. Панашенко В. В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина XVII–XVIII ст.). – К., 1995. 128. Петров В. П. Походження українського народу. – К., 1992. 129.Піскун В. Політичний вибір української еміграції (20-ті роки ХХ століття). – К.; Нью-Йорк, 2006. 130. Потульницький В. Україна і всесвітня історія. Історіософія світової та української історії ХVII–XXст. – 2003. 131. Путро А. И. Левобережная Украина в составе Российского государства во второй половине XVIII в. – К., 1988; його ж: Сторінки політичної історії України XVIII ст. – К., 2005. 132. Путро О.І. Гетьман Кирило Розумовський та його доба (з історії українського державотворення XVIIIст.) : монографія: в 2-х частинах. – К. : ДАКККіМ, 2008. 133. Путро О.І., Путро А.О. Студенти-іноземці Київської Духовної Академії і Семінарії XIX – початку XX ст. – К. : НАКККіМ, 2011. 134. Революция на Украине по мемуарам белых / Репринтное воспроизведение издания 1930 г.; Сост.: С. А. Адексеев; под ред.: Н. Н. Попова. – К., 1990 135. “Русалка Дністрова”: Документи і матеріали. – К., 1989. 136. “Руська трійця” в історії суспільно-політичного руху і культури України. – К., 1987 137. Сарбей В. Г. Історія України XIX – поч. XX ст. – К., 1994. 138. Світленко С. Українські громади др. половини XIX – початку XX ст. // Київська старовина. – 1998. – № 2. 139. Сергійчук В. Симон Петлюра. – К., 2009. 140. Симоненко Р. Г. Про геополітичний фактор в історії України //Український історичний журнал. – 1999. – № 3. – С. 105–128. 141. Сирота М. Україна в геополітичному просторі третього тисячоліття. – К., 2007. 142. Скальковський П. Історія Нової Січі. – К., 1995. 143. Скоропадський Павло. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. – К. ; Філадельфія, 1995. 144. Слюсаренко А. Г. Новітня історія України (1900–2000) : підручник. – К., 2002. 145. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. – К., 1993. 146. Смолій В., Степанков В. Правобережна Україна у другій половині ХVII–ХVIII ст. : Проблеми державотворення. – К., 1993. 147. Смолій В. А., Степанков В. С. У пошуках нової концепції історії Визвольної війни українського народу XVII ст. – К., 1994 148. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький. – К., 1995. 149. Смолій В. А., Степанков В. С. Українська державна ідея. – К., 1997. 150. Солдатенко В. Ф. Українська революція : концепція та історіографія (1918–1920 рр.). – К., 1999. 151. Сорока М. М. Світ відкриває Україну. Про зовнішню політику Української держави у 90-х роках XX століття. Статті. Документи. Коментарі. – К., 2001. 152. Стельмах С. Історична думка в Україні ХІХ – початку ХХ століття. – К., 1997. 153. Терещенко Ю. І. Україна і європейський світ: Нарис історії від утворення старокиївської держави до кінця XVI ст. / Міжнародний фонд “Відродження”; Програма “Трансформація гуманітарної освіти в Україні”. – К., 1996. 154. Толочко А. П. Князь в древній Руси: Власть. Собственность. Идеология. – К., 1992. 155. Толочко О. “Русь” очима “України”: в пошуках самоідентифікації та континуїтету // Другий Міжнародний конгрес україністів: Доповіді і повідомлення. Історія. – Львів, 1993. – Ч. 1. С. 68–75. 156. Толочко П. П. Походження назви “Україна” // Матеріали до української етнології. – К., 1995. – Вип. 1(4). 157. Толочко П. П. Володимир Святий. Ярослав Мудрий. – К., 1996. 158. Толочко П. П. Київська Русь. – К., 1996. 159. Трубачев О. М. Этногенез и культура древних славян: Лингвистические исследования. – М., 1991. 160. Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства. – К., 1994. 161. Україна в Другій світовій війні у документах : збірник німецьких архівних матеріалів. – Львів, 1997. – Т. 1. 162. Україна на перехідному етапі: Політика. Економіка. Культура. – К., 1997. 163. Україна на міжнародній арені : збірник документів і матеріалів 1991–1995 : у 2 кн. – К., 1998 164 Україна: утвердження незалежної держави (1991–2001) / Н. П. Барановська, В. Ф. Верстюк, С. В. Віднянський та ін. під ред. В. М. Литвина; керівн. авт. колективу С. В. Кульчицький. – К., 2001 165. Українські політичні партії XIX – поч. XX ст. Програмові і довідкові матеріали. – К., 1993. 167. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали : у 2 т. /НАН України. – К., 1996. 168. Універсали Івана Мазепи (1687–1709). – К., 2002. 169. Хрестоматія з історії України для студентів вузів. – К., 1993. 170. Чорнобильська трагедія: Документи і матеріали / Упор.: Н. П. Ба-рановська, Н. В. Маковська, М. Д. Парфененко, Є. П. Шаталіна; Ін-т історії України НАН України; Головархів при Кабінеті Міністрів України; Центральний державний архів громадських об’єднань України. – К., 1996. 171. Шевчук В.П. Козацька держава. – К., 1995. 172. Шип Н. А. Дискусія про термін “Русь” // Український історичний журнал. – 2002. – № 6. – С. 92–107. 173. Щербак М. Г. Національна політика царизму на Правобережній Україні (друга половина XIX – початок XX століття): навч. посіб. – К., 1997. 174. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків : у 3 т. – К., 1990–1991. 175. Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1994. 176. Яковенко Н. М. Нарис історії України з найдавніших часів до кін. XVIII ст. – К., 1997. Додаток 1 Зразок оформлення титульної сторінки реферату |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС для студентів усіх спеціальностей НАКККіМ Затверджено НАКККіМ /уклад. А. В. Святненко; під ред проф. Путро О.І. – К. НАКККіМ, 2011. – 96 с |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліні "ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБЮНИЦТВА"... Навчально-методичний комплекс з дисципліні "Організація виробництва" для студентів IV курсу заочної форм навчання / Укл., доцент... |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліни “Облік в бюджетних установах... Навчально-методичний комплекс з дисципліни “Бухгалтерський облік і прийняття рішень у бюджетних організаціях” для студентів V курсу... |
Західнодонбаський інститут економіки і управління Кафедра економіки... Навчально-методичний комплекс з дисципліні "Основи регіональної промисловості" для студентів IV курсу заочної форм навчання / Укл... |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з курсу «КРИМІНОЛОГІЯ» для студентів... Навчально-методичний комплекс з курсу «Кримінологія» для студентів юридичного факультету |
Навчально-методичний КОМПЛЕКС з дисципліни "ОБЛІК У БАНКАХ" для студентів... Навчально-методичний комплекс з дисципліни "Облік у банках " / Укл к е н., доц І. В. Вишнякова. Павлоград, 2008 |
| Навчально-методичний КОМПЛЕКС з дисципліни "БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ"... Навчально-методичний комплекс з дисципліни "Банківські операції" для студентів денної, вечірньої та заочної форм навчання / Укл к... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ для студентів усіх спеціальностей... Політологія. Суб`єкти політики та способи політичної діяльності [Текст]: Методичні рекомендації до вивчення розділу для студентів... |
| НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліни “ СТАТИСТИКА” для студентів... Навчально-методичний комплекс з дисципліни “Cтатистика” для студентів 2 курсу заочної форми навчання (Укл ст викладач кафедри прикладної... |
Навчально-методичний комплекс для студентів магістратури Київ Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Національної академії прокуратури України (протокол № від 2012 року) |