|
|
Скачати 1.4 Mb.
|
|
К. Ю. Молодик, м. Черкаси СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА ШЛЯХОМ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ВИХОВАННЯ УЧНІВ «Моя особистість – не готова реальність, – писав М. Бердяєв, – я творю свою особистість, творю її тоді, коли пізнаю себе», – саме ці слова найчастіше можна зустріти у матеріалах тих, хто шукає відповідь на поставлене запитання конференції. Та хіба можна точніше описати за Миколу Бердяєва процес становлення кожного з нас як самостійної, цікавої та повноцінної особистості? Всі ми за сократівським правилом так чи інакше у різних ситуаціях та проявах пізнаємо самих себе. І творимо ми себе власним шляхом пізнання та кропіткої праці. Те саме, але з певною заувагою, можна сказати й про педагога. От тільки у випадку педагогічної діяльності, на нашу думку, до слів відомого філософа варто додати словосполучення «пізнаю себе через інших», тобто через дітей. Щодень педагог працює, взаємодіє, спілкується із учнями. Це спілкування відбувається не тільки на уроках, а на важливому для нас майданчику виховної діяльності. Коли виникає потреба не тільки у теоретичних, предметних знаннях, а потрібне інше бачення ситуацій, інші підходи та способи. Саме тут, на нашу думку, й розпочинається процес становлення особистості педагога шляхом самореалізації у процесі взаємодії з учнями. Це питання сьогодні як ніколи є актуальним, адже гуманізація освіти, створення комфортних умов для розвитку педагога, творчих здібностей учителів – стали важливими темами в умовах глобалізаційних та євроінтеграційних процесів. Відтак, модернізація, яка нині відбувається в освітній діяльності, спонукає до забезпечення вчителя знаннями, вміннями й практичними навичками самоформувального характеру, створення умов для творчого самовдосконалення [1]. Варто відзначити, що проблема самореалізації виникла відносно недавно, хоча в історії педагогіки відомі розробки з питань самоактуалізації, духовного становлення та самостійного втілення потенцій особистості. Аналіз педагогічної спадщини, який робить свідчить, що в історичному розвитку наукових досліджень самореалізація особистості визначалася як мета виховного процесу, що полягає в сприянні особистості розкрити свої потенційні можливості, реалізувати задатки і здібності; процес втілення можливостей і здібностей індивіда в конкретних результатах практичної діяльності; прояв своєї індивідуальності та спосіб взаємодії з суспільством [2, c.2]. Психологи пов’язують самореалізацію особистості з розвитком і реалізацією своїх можливостей і здібностей, механізмом формування індивідуальності та «Я-образу». Вчитель як творча особистість, людина активна, для якої характерні процеси саморозвитку, творчий підхід до розуміння, сприйняття навколишнього світу, самого себе та творча самореалізація щодо власних професійних схильностей і здібностей, саме так і формує свій «Я-образ» [3]. Ми погоджуємось, що ці властивості насамперед мають бути притаманні сучасному вчителю, від творчого потенціалу і діяльності якого залежить не лише процес його власного самовдосконалення, а, що найголовніше, на нашу думку, й творча самореалізація його вихованців, майбутніх громадян суспільства. Відтак, важливою складовою педагогічної творчої самореалізації є процесуальна (діяльність), що набувається в процесі професійно-педагогічного становлення. Проте бажання до самореалізації з’являється через власні потреби кожного з нас, тобто воно може й не з’явитись, якщо в цьому немає певної внутрішньої потреби. Потреба – це стан індивіда, що створюється необхідністю, який він відчуває в об’єктах, що зумовлюють його існування й розвиток і виступає джерелом його активності. Це наші учні, наші вихованці. І ось саме тут важливим стають саме духовні потреби, які є підґрунтям творчої активності особистості педагога. Перш ніж реалізувати себе і взаємодіяти у цій реалізації з іншими, людина має пізнати свої потенційні можливості, або власний творчий потенціал, те що нею керує. Як казав Публій Сир, безумний той, хто, не вміючи керувати собою, хоче керувати іншими. І наскільки часто, на жаль, ми зустрічаємо такі випадки, коли педагог працює не усвідомлюючи своєї мети, своїх власних потреб, коли працює не за бажанням у школі, коли не намагається реалізуватись у творчому діяльнісному прояві, а перебуває у просторі своїх колишніх чи сучасних нереалізованих потенціалів та бажань [5]. Такий стан речей несе пряму шкоду в першу чергу вихованцям. І тому, автор статті підтримує намагання реформувати освіту, оновити кадри, залишити в системі тих, хто справді є творчими одиницями і у свої праці бачать ціль виховання повноцінних особистостей та громадян країни. Звичайно, не все нове завжди добре, але спроби залишити в навчальній системі вчителів, яких справді можна назвати вчителями, є позитивною. Тих, хто отримує задоволення від своєї праці, хоч якою складною вона б не була. Повертаючись до питання самореалізації, постійного самовдосконалення педагога, як приклад, можна навести щотижневі бесіди класного керівника з учнями. Ці бесіди є в кожного класного керівника в плані виховної роботи. Та чи проводяться вони? Це вже інше запитання. Якщо проводяться, то це і є пряма самореалізація вчителя – у якості психолога, у якості рятівника, у якості особи, якій дитина довіряє. Це вимагає щораз нових навичок, постійного розвитку, додаткового читання літератури – психологічної, навіть художньої, щоб краще розуміти, сприймати, бути м’якшим, а інколи твердішим на руку. Звичайно для цих нелегких процесів, основне, з чого має все починатись має бути бажання вчителя. І ми знову повертаємось до твердження – бажання працювати в школі, усвідомлення своєї місії як педагога, як особистості, яка може і повинна допомагати іншим є основою сучасної шкільної системи. Таке бачення, на нашу думку, формується за допомогою моральних орієнтирів педагога, його духовного виховання, усвідомлення людськості, а не машинальності процесу навчання і виховання. На початку статті ми наголошували, що педагог є творчою особистістю. Ми сприймаємо творчість як «діяльність, результатом якої є створення нових, оригінальних і вдосконалених матеріальних та духовних цінностей, що мають об’єктивну чи суб’єктивну значущість» [1, с.3]. Але творчість педагога, насправді це щоденна праця. Це постійне вирішення множини навчально-виховних завдань, під час якої вчителем створюються і втілюються в спілкування з дітьми оптимальні й органічні для даного викладача нестандартні рішення. Специфіка творчого процесу вчителя полягає, зокрема, у тому, що творчість педагога носить оперативний, систематичний й безперервний характер, відбувається за участі інших учасників навчального процесу та безпосередньо в ході взаємодії з ними [2, 3]. При цьому педагог повинен уміти швидко аналізувати ситуацію, що склалася, реагувати на неї, управляти своїм психічним станом, прогнозувати й передбачати наслідки своєї діяльності, оскільки результати педагогічної творчості не можуть бути виявлені відразу [2, c.5]. Узагальнюючи вищесказане, можемо зробити висновок, що саме педагогічна творчість вчителя значною мірою зумовлює впровадження особистісно-орієнтованих освітніх технологій, створення сприятливих умов для внутрішнього саморуху (саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення) педагога і вихованця. Самореалізація – це здійснення можливостей розвитку «Я» за допомогою власних зусиль, співтворчості, сумісної діяльності з іншими людьми, соціумом, світом взагалі. Самореалізація – це не лише процес, а й результат [4, c.12]. А результатом такої діяльності є творчий акт творення нової людини, як вихованця, так і особи вчителя. Проте можливим він є лише за наявністю власної потреби педагога та бажання до самопізнання, саморозвитку як особистості. Список використаної літератури: 1. Волосенко А. Формування професійної компетенції як важливий чинник творчої самореалізації майбутнього вчителя// Проблеми підготовки сучасного вчителя № 6 (Ч. 1), 2012. 2. Дубасенюк О.А. Виявлення і розвиток творчого потенціалу майбутніх педагогів // О.А. Дубасенюк / Методичні основи діагностики академічної обдарованості учнів (з урахуванням специфіки освітньо галузі): матер. наук-практ.семінару. – К.: ІОД,2011. – С. 87- 92. 3. Дубравська Д.М. Основи психології. – Львів: Світ, 2001. – 279 с. 4. Кремінь В.Г. Система освіти в Україні: сучасні тенденції і перспективи // Професійна освіта: педагогіка. Польсько-український журнал. – Київ – Ченстохова, 2000. – № 2. – С. 4-27. 5. Вступ до педагогічної професії [Текст] : навч. посібник / Г. М. Мешко. - К. : Академвидав, 2010. - 200 с. 6. Психолого-педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до творчої самореалізації у професійній діяльності // Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами інноваційних освітніх технологій: Випуск 6: Зб. наук, праць / За заг. ред. Л.В. Калініної, О.Є. Антонової. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2008. – С. 104-107 Л. І. Мохнар, м. Черкаси ПРОБЛЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ ДІАЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОЇ ШКОЛИ На нинішньому етапі становлення і реформування системи вищої освіти, проблема взаємодії між учасниками навчально-виховного процесу є надзвичайно актуальною. Враховуючи принцип гуманізації освіти як один із основних серед принципів перебудови сучасної освіти в Україні (зазначено в Законі України «Про освіту»), доцільно зауважити, що саме ефективна діалогічна взаємодія між учасниками навчально-виховного процесу має сприяти підвищенню його результативності. Наукові дослідження проблем діалогу та діалогічності спілкування надзвичайно різноаспектні. Можливості діалогу як форми спілкування, стилю взаємодії, засобу взаємовпливу та взаєморозуміння висвітлюються Г. Баллом, І. Зязюном, С. Макаренко, В. Ляудісом, Г. Сагач, В. Семиченко, Т. Шепеленко та ін. Психологічні аспекти діалогічної взаємодії розкриваються О. Бодальовим, А. Добровичем, О. Ковальовим та ін. Рефлексивні можливості діалогу в становленні особистості розкриті Ю. Кулюткіним, С. Степановим та ін. Проте, незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених діалогізації педагогічного процесу у вищій школі, проведений аналіз наукової літератури детермінує пошук відповідей на питання оптимізації навчально-виховного процесу, подолання неконструктивних підходів у взаємних ставленнях викладачів та курсантів. Вміння вести діалог – одна із найважливіших характеристик людини. У цьому випадку йдеться про належні вміння діалогічної взаємодії, знання «технік спілкування», майстерне володіння прийомами та засобами, тактовне та доцільне їх використання в діалогічному навчанні. Важливо, що протягом діалогічної взаємодії люди приходять до певних переконань, не просто засвоюючи готові знання, зразки діяльності, — вони самостійно формують свої судження у зіткненні й боротьбі з різними й навіть протилежними думками, теоріями, концепціями. У налаштованості людини на діалог, з одного боку, проявляється її толерантність як відмова від претензій на володіння абсолютною істиною, а з іншого — сама процедура інтерпретації будь-якого знання у процесі діалогу стимулює подальший розвиток толерантності. Чим ширший діапазон контактів у ситуації діалогічної взаємодії, тим вимогливішим стає прояв особистості до гнучкості свого мислення, критичності своїх думок (рефлексивна активність), навичок посередництва та ведення переговорів, до взаємної допомоги у розв’язанні проблем, уміння співвідносити індивідуальні та суспільні потреби, думки. Діалог як засіб навчання цілісної особистості є результативним тільки при дотриманні сукупності дидактичних умов, що стимулюють процес самовираження його учасників. До таких умов належать: – наявність гуманістично орієнтованого освітнього середовища; – діалогічна взаємодія в системі відносин “викладач – студент”, яка сприяє створенню атмосфери довіри й взаєморозуміння, знижує тривожність з приводу власної неспроможності та розвиває прагнення студентів до досягнення успіху; – управління діалогічним спілкуванням, що стимулює розвиток позитивної “Я – концепції”, особистісне та духовне зростання; – своєчасна педагогічна підтримка;
Реалізація діалогічного підходу у навчанні висуває певні вимоги до викладача вищої школи. Узагальнюючи існуючі в психологічній літературі напрацювання щодо дослідження необхідних професійних особистісних рис педагогів (С.Кратохвіл, М.Ліберман, К.Роджерс, К.Рудестам та ін.), виокремлюють такі особисті риси, які сприяють організації педагогом ефективної діалогічної взаємодії в колективі:
Отже, педагог, діяльність якого спрямована на діалогічну взаємодію з студентами у навчанні та вихованні, шукає оптимальний зміст діяльності через діалог з учасниками педагогічного процесу. Діалог надає можливість студентам моделювати власні судження, індивідуальний стиль комунікативної діяльності, способи самовираження через цю діяльність, відчути себе рівноправним співучасником різноманітної комунікативної й рефлексивної діяльності, а позиція рівноправних учасників вирішення проблеми спонукає студентів до формування професійно важливих якостей, культури поведінки та розвитку комунікативних умінь. К. С. Музиченко, м. Умань СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ ІКТ ІКТ є чудовим засобом для реалізації різноманітних проектів, у тому числі і соціально-педагогічного спрямування, де соціальний педагог може вільно вивчати і використовувати нормативно-правові документи, забезпечуючи умови для дотримання прав дитини у різних сферах її життєдіяльності. Створено в програмі Microsoft Office Excel електронний банк даних обліку сімей, в яких утримуються діти пільгових категорій (діти-сироти, діти з обмеженими можливостями, діти, позбавлені батьківського піклування, діти-інваліди, діти, що постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС), що дозволяє конкретизувати дані про групи дітей, які потребують психолого-педагогічного супроводу, планувати та проводити роботу із сім`ями з врахуванням їх складу, соціального статусу, рівня освіченості батьків, або осіб, що їх заміняють. Особливе значення має використання інформаційно-комунікаційних технологій в розробці, апробації і обробці діагностичних матеріалів програми пакета Microsoft Office: Word, Excel та ін.). Наявність формул і функцій в програмі Excel: обчислювальних функцій управління базами даних, інформаційних, статистичних та інших – дозволяють максимально використовувати методи математичної статистики і прискорити час обробки результатів. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі ДНЗ - це одна із самих нових та актуальних проблем у вітчизняній педагогіці. Специфіка введення персонального комп'ютера у процес виховання дошкільників в Україні полягає в тому, що комп'ютери спочатку використовуються в сім'ї, а тільки пізніше в дитячому садку та школі - в умовах колективного виховання. Комп'ютер став потужним технічним засобом навчання дітей. Гіперактивні діти, увага яких є нестійкою, з цікавістю досить тривалий час можуть отримувати інформацію з монітору. А що вже говорити про дітей з обмеженими можливостями, для яких комп’ютер є вікном до пізнання Світу. Тому завданнями педагога щодо використання ІКТ в освітньому процесі є: осучаснити освітній процес з точки зору використання технічних засобів навчання для якісно-емоційної подачі матеріалу; встановити ланцюг взаєморозуміння та взаємодопомоги «педагог – дитина - батьки»; збільшити щільність часу на проведення освітньої роботи з дітьми, збагачення її змісту; надати можливість дітям для самостійного розвитку, накопичення знань. Використання комп'ютера дозволило розширити можливості соціально-педагогічної діяльності особливо у напрямку роботи з дітьми мікрорайону, які з тих чи інших причин не відвідують ДНЗ: автоматизація обробки отриманих даних; створення бази для залучення дітей до комп'ютерних навчальних та корекційних програм, особливо дітей з обмеженими можливостями та групи ризику. Презентації створені за допомогою програми Microsoft PowerPoint, малюнки та зображення, ігри, відео та аудіо продукції з мережі Інтернет, дозволяють позбутися виготовлення паперових демонстраційних матеріалів, варіювати завдання, а дітям - підвищують рівень пізнавальної активності протягом 10-15 хвилин такого заняття. У багатьох іграх та програмах присутні елементи новизни, неочікуваності, незвичності, в них використовуються засоби заохочення, що так полюбляють діти. Застосування комп'ютерів, мультимедіа та інформаційних технологій у якості дидактичних засобів використовується для підвищення мотивації та індивідуалізації навчання, розвитку творчих здібностей дітей та для створення благополучного емоційного фону. Використання мультимедіа у навчанні не тільки збільшує швидкість передачі інформації дітям та підвищує рівень її засвоєння, а й сприяє розвитку таких процесів як увага, пам'ять, мислення, уява, мовлення, розвиває почуття кольору, композиції, бере участь у інтелектуальному, емоційному та моральному розвитку дітей. Новизна комп'ютера та інтерактивного обладнання відображаються в розширенні та збагаченні змісту знань, вмінь та навичок дитини, в інтенсифікації створення структурних комплексів інтелектуального та мотиваційно-емоційного характеру, у зміні динаміки процесу психічного розвитку. Разом з тим ІКТ допомагають соціальним педагогам через Інтернет-ресурси (електронну пошту, пошукові системи, електронні конференції) обмінюватися досвідом роботи, збирати, систематизувати та створювати власні методичні розробки та документацію (плани, методичні конструктори та конспекти, тощо). Для цього в операційній системі створюються предметні папки з розробками різних видів діяльності по певних темах. Вони дозволяють швидко знаходити файл з потрібним документом, за необхідності швидко його редагувати. Здійснюється робота по створенню електронного каталогу педагогічної літератури та статей соціально-педагогічного спрямування у періодичних фахових виданнях. З допомогою спеціальних програм, можна вести індивідуальний щоденник дитини, що знаходиться на соціально-педагогічному патронаті, записувати різні відомості про неї, результати тестувань, будувати графіки, відображаючи динаміку розвитку дитини. Таку роботу можна виконувати на папері вручну, але часу вона займе так значно більше. Завдання соціальної служби допомогти дитині соціалізуватися. Особливо, коли ця дитина виховується у несприятливих умовах. Тоді постає питання не тільки соціальної допомоги і підтримки, а й просвіти батьків. Необхідно допомогти дорослим усвідомити проблеми своєї сім`ї, її переваги та обмеження, допомогти здобути навички оптимальної взаємодії батьків зі своїми дітьми. При цьому дуже важливо, щоб батьки групи ризику плавно ввійшли в єдину батьківську спільноту мікрорайону і ДНЗ. Помічником для вирішення даного питання і виступають інформаційно-комунікативні технології. Використовуючи програму Microsoft Office Publіsher, випускаються буклети, пам’ятки, газети метою яких є озброєння батьків психолого-педагогічними знаннями, вміннями, навичками, які активізують виховну функцію сім`ї. Соціальна служба ДНЗ має свою сторінку на сайті закладу. На сайті батьки можуть отримати консультацію, необхідну інформацію чи залишити свої побажання, поспілкуватися в режимі онлайн із фахівцями, переглянути фото та відео діяльності закладу. На сьогоднішній день багато складностей, зв’язаних з невмінням педагогів, батьків користуватися комп’ютером, небажанням пристосовуватися до нового стилю роботи, відійшли в минули завдяки систематичному використанню інформаційно-комунікативних технологій в практичній діяльності працівників соціальної служби. Але не варто все ж таки переоцінювати можливості комп’ютерів і недооцінювати живе спілкування з дітьми. Інформаційні технології надають хоч і дуже ефективні, проте допоміжні засоби у вихованні дошкільників. |
|
Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників... Ю. В. Лєснікова, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників |
Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників... Добровольська Людмила Насибівна, методист лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної... |
|
Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників |
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ Месевря О.І., завідувач лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних... |
|
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ Підоплічко М. Д., завідувач відділу інновацій та перспективного педагогічного досвіду Черкаського обласного інституту післядипломної... |
“Виховувати, граючи Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, завідувач лабораторії виховної роботи |
|
Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаси 2008 Укладачі: С. А. Гаряча, завідувач лабораторії дошкільної та початкової освіти ЧОІПОПП |
Міністерство освіти і науки України Головне управління освіти і науки... А. К. Кравцов, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, підполковник |
|
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Дидактичні матеріали для оцінювання теоретичних знань учнів із навчальних модулів |
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ Підготувала С. Г. Мойсеєва, завідувач лабораторії природничо-математичних дисциплін ОІПОПП, директор Черкаського Центру економічної... |