ДИСТАНЦІЙНИЙ КУРС З ПЕДАГОГІКИ Луганськ 2006 Передмова

6. Діагностика та оцінка результатів виховання

• 
  прямі питання типу “Що таке чесність?”, “Навіщо людям моральність?” тощо;
  
• 
  спеціальні питання (щоб виявити ставлення вихованців до тих чи інших явищ, фактів, подій) в усній чи письмовій формі: “Які професії ти вважаєш найбільш престижними?” тощо;
  
• 
  твори на задану тему: “Мій ідеал сучасника”, “Милосердя – як я це розумію” тощо;
  
• 
  спостереження за поведінкою вихованців;
  
• 
  соціометричні методи;
  
• 
  метод виховних ситуацій – це створення природних штучних ситуацій, в яких вихованець вимушений в своїх діях викрити рівень сформованості у нього певних якостей. Найбільш ефективна – ситуація вибору (розподіл обов’язків, доручень, подарунків і нагород тощо), коли поведінка людини адекватна його внутрішній позиції.
  

1. 
   Що таке виховання як педагогічний процес?
   
2. 
   У чому полягає специфіка процесу виховання?
   
3. 
   Яка мета виховання в сучасній школі?
   
4. 
   Що слід розуміти під закономірностями виховання? Розкрийте сутність і дайте їх наукове обґрунтування.
   
5. 
   Які принципи виховання виводяться з його закономірностей?
   

1. 
   Поняття про духовну культуру.
   
2. 
   Філософсько-світоглядна підготовка школярів.
   
3. 
   Громадянське виховання в системі формування базової культури особистості.
   
4. 
   Формування основ моральної культури особистості.
   
5. 
   Трудове виховання і професійна орієнтація школярів.
   
6. 
   Формування естетичної культури учнів.
   
7. 
   Виховання фізичної культури учнів.
   

1. 
   Духовність – якість, що притаманна тільки людині і людству. Духовність надає життю людини якісної своєрідності, наповнює її смислом, розкриває нові горизонти, одухотворяє навколишній світ.
   
2. 
   Дати точне визначення поняттю “духовність” складно. Сучасна наука характеризує духовність як особливий компонент і генезис культурної реальності, форму самовизначення людини і розвиток її творчих потенцій.
   
3. 
   Аналіз духовності дозволяє виділити значну кількість якостей, що притаманні духовній людині і характеризують духовність (див. вище – індикатори духовності).
   
4. 
   Являючись вищим етапом психічного життя людини, духовність акумулює її основні функції: синтез естетизму, етизму, теоретизму; істина, добра, краса як ціле; єдність усіх моральних сил людини, зв’язок з емоційним світом людини.
   
5. 
   Духовність – провідна універсальна характеристика діяльності людини. Самопізнання, самосвідомість, самореалізація – важливі феномени духовного життя людини.
   

• 
  науковий світогляд формується у процесі вивчення фізики, хімії, біології, астрономії – закладається фундамент наукових знань;
  
• 
  гуманітарні предмети складають наукову основу світогляду;
  
• 
  у процесі суспільно-трудової діяльності;
  
• 
  художньо література і мистецтво, усі засоби культурно-ідеологічного впливу;
  
• 
  непорушна єдність знань, ідейно-морального і трудового виховання.
  

1. 
   Забезпечення глибокої наукової доказовості, логічної переконливості та несуперечливості всіх теоретичних висновків і фактів світоглядного характеру.
   
2. 
   Надання навчанню високої ідейно-політичної спрямованості.
   
3. 
   Дотримання принципу історизму при вивченні програмного матеріалу.
   
4. 
   Розвиток пізнавальної активності та самостійності учнів.
   
5. 
   Збудження емоційного ставлення учнів до навчального матеріалу.
   
6. 
   Тісний зв’язок з життям, включення школярів в активну трудову діяльність.
   
7. 
   Врахування в роботі з формування наукового світорозуміння вікових та індивідуальних особливостей учнів.