|
|
Скачати 2.71 Mb.
|
|
Розділ 1.5. Загальні методи виховання Зміст
Ключові слова: метод виховання; засіб та прийом виховання; класифікація методів виховання; методи формування свідомості особистості; методи організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки; методи стимулювання поведінки та діяльності; методи контролю та самоконтролю. Цілі та завдання вивчення розділу 1.5. Успішне вивчення розділу 1.5. дозволяє: Мати уяву про класифікацію методів виховання, характер взаємозв’язків між ними, умови оптимального вибору та ефективного застосування методів виховання. Знати суть методів, прийомів, засобів виховання, класифікацію методів виховання з позиції діяльнісного підходу, вміти оцінювати результати застосування різноманітних методів виховання у конкретних педагогічних ситуаціях. Володіти ключовими поняттями: метод виховання; засіб та прийом виховання; класифікація методів виховання; методи формування свідомості особистості; методи організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки; методи стимулювання поведінки та діяльності; методи контролю та самоконтролю. Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.5. При вивченні Розділу 1.5. важливо з’ясувати сутність поняття “метод виховання”; характеризувати методи формування свідомості особистості, організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки, стимулювання поведінки та діяльності, контролю та самоконтролю; знаходити оптимальні засоби, методи виховання для ефективного вирішення конкретних педагогічних ситуацій в навчально-виховному процесі. Вивчаючи пункт 1, необхідно висвітлити питання про різні підходи до трактування поняття “метод виховання” та з’ясувати, чим обумовлена різність підходів до класифікації методів виховання. Вивчаючи пункт 2, проаналізуйте основні функції методів формування свідомості особистості. Спробуйте навести конкретні приклади використання цих методів у практиці А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського. Вивчаючи пункт 3, треба мати на увазі, що педагогічна вимога дійсно є невід’ємною частиною методів організації діяльності і формування досвіду поведінки, але головне їх завдання – вплив на свідомість дитини. Вимоги випереджують дію, тому їх можна віднести як до першої, так і до другої групи методів. Вивчаючи пункт 4, необхідно проаналізувати роль методів стимулювання діяльності і поведінки. Спробуйте охарактеризувати засоби виховання для цього методу. Вивчаючи пункт 5, проаналізуйте методи контролю, самоконтролю та самооцінки у вихованні. Наведіть приклади використання цих методів в навчально-виховному процесі. Вивчаючи пункт 6, з’ясуйте, від яких факторів залежить вибір методів виховання. Слід пам’ятати: щоб виховний процес був ефективним, методи виховання використовують у їх взаємозв’язку. 1. Поняття про методи виховання. Удосконалення навчально-виховного процесу в школі пов’язане з пошуками оптимальних методів виховання особистості школяра. У педагогічній науці існують різні підходи до трактування поняття “метод виховання”. У визначенні А.С.Макаренка це поняття має гуманістичний напрям. “Метод виховання – це інструмент доторкання до особистості”. Ю.К.Бабанський визначає метод виховання як співробітництво вчителя та учня: “Методи виховання – це способи взаємопов’язаної діяльності, спрямованої на розв’язання виховних задач”. Комплексний підхід до визначення поняття “метод виховання” здійснюється І.Ф.Харламовим: “Під методами виховання слід розуміти сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використовуються у процесі організації різноманітної діяльності учнів для розвитку в них потреб, поглядів, переконань, моральної поведінки, а також для корекції і вдосконалення з метою формування особистості, її якостей”. У визначенні М.М.Фіцули “методи виховання – це способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців – оглядів, переконань, навичок і звичок поведінки”. За Б.Т.Лихачьовим, метод виховання – це засіб впливу вихователя на свідомість, волю та почуття учнів, спосіб взаємодії з ними з метою формування у них переконань та навичок поведінки, що відповідає меті виховання. Засоби виховання – вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі. Це те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети духовної і матеріальної культури (наукові посібники, книги, твори мистецтва); слово вихователя, різноманітні види діяльності: навчання, гра, художня самодіяльність, спорт; конкретні заходи: вечори, політінформації, збори. Прийоми виховання – складова частина методу, що забезпечує його застосування в певних умовах. Тому деякі дослідники розглядають методи виховання як певну сукупність прийомів виховної взаємодії з вихованцями. Методи та прийоми можуть у конкретних педагогічних ситуаціях переходити один в один. Методи виховання поділяють на загальні (їх застосовують в усіх напрямках виховання) і часткові (використовуються переважно в одному з них – моральному, фізичному , правовому тощо). Характеристика методів виховання вимагає певної їх класифікації. Але це дуже складне питання педагогіки, вчені мають різні точки зору з цього питання. Так, у класифікації Мар’єнко І.С. названі такі групи методів виховання, як роз’яснювально-репродуктивні, проблемно-ситуативні, методи привчання і вправи, стимулювання, гальмування, керівництва, самовиховання. За характером методи виховання поділяють на переконання; організації життя і діяльності учнів; стимулювання діяльності і поведінки (Болдирев М.І.). Класифікація на основі спрямованості (інтегративної характеристики, що передбачає єдність цільової, змістовної сторін методів виховання, Щукіна Г.І. та ін.): методи формування свідомості особистості; методи організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки; методи стимулювання і гальмування поведінки. Таким чином, різність підходів до класифікації методів виховання обумовлена тим, яка ознака береться за основу для групування методів. Розглянемо класифікацію методів виховання з позиції діяльнісного підходу за Ю.К.Бабанським. В основу даної класифікації покладено цілісну структуру діяльності, яка включає в себе усвідомлення процесу діяльності, її організацію, стимулювання, контроль та аналіз результатів. В основі цієї класифікації IV групи методів: І група – методи формування свідомості особистості; II група – методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки; III група – методи стимулювання діяльності та поведінки; IV група – методи контролю та самоконтролю, самооцінки діяльності та поведінки. У таблиці 1.2. приведено класифікацію методів виховання. Треба пам’ятати, що кожна класифікація умовна; методи, що впливають на свідомість, опосередковано впливають і на поведінку, і навпаки; але класифікація виділяє головне і дозволяє розглянути кожний метод детальніше, пам’ятаючи, що кожний з них – лише частина системи і всі вони взаємопов’язані. Таблиця 1.2.
Методи виховання завжди діють у певній системі, кожен є структурним елементом цієї системи і у взаємозв’язку з іншими забезпечує ефективність виховного процесу. Їх використовують у тісному взаємозв’язку і взаємозалежності. Методи виховання змінюються, вдосконалюються із зміною мети виховання, умов здійснення, залежно від віку дитини та ступеня її вихованості. 2. Методи формування свідомості особистості. Головна мета цих методів – вплив на свідомість, почуття, волю вихованців для пояснення і доведення правильності чи необхідності певної поведінки, норм і правил спілкування, ставлення до оточуючого світу та ін. До цієї групи належать методи:
Освічення передбачає інформацію, повідомлення про факти, вчинки, події, а також роз’яснення сутності, значення тих чи інших якостей особистості, принципів, норм і правил поведінки, шляхів досягнення поставленої мети, способів самовиховання, самоосвіти, щоб сформувати на основі набутих знань певні поняття. Навіювання – метод психологічного впливу на людину, розрахований на некритичне сприйняття нею слів, думок інших, що приводить або до вияву у людини, навіть опріч його волі і свідомості, певного стану, почуттів, відношення, або до здійснення людиною вчинків, що можуть безпосередньо не відповідати її принципам діяльності, поведінки. Навіювання не вимагає доказів, аргументації, логіки. Визначальним засобом навіювання можуть бути яскраві факти, цитати, приклади, особистість вихователя. Ступінь навіювання залежить як від вікових, так і індивідуальних особливостей суб’єкта, його культурного та інтелектуального розвитку, особливостей характеру, а також від тимчасового стану психіки, авторитету вихователя. Переконання – метод впливу на свідомість, волю індивіда, що сприяє формуванню нових поглядів, відношень або зміні тих, що не відповідають загальнолюдським та національним нормам і принципам. Метод передбачає обґрунтування певного поняття, відстоювання моральної позиції, оцінки вчинків, дій та ін. Основу цього методу складають знання, які використовуються для пояснення і доведення правильності чи необхідності певних відношень, поведінки, але в поєднанні з почуттями. Основними прийомами реалізації методів формування свідомості індивіда є: лекції, розповіді, бесіди, диспути, конференції, збори, в основі яких є слово. Бесіда передбачає цілеспрямовану організацію обміну думками. Тематика, зміст бесід визначається виховними завданнями, які стосуються окремого індивіда чи певної групи школярів. За змістом бесіди охоплюють різні питання моралі, етики, естетики, наукової організації праці, фізичного виховання, політичних подій та ін. За формою проведення визначають бесіди фронтальні (з групою школярів) і індивідуальні. Розрізнюють також заплановані та епізодичні бесіди. Методика проведення бесіди залежить від поставленої мети, завдань, змісту, форм бесід. Це може бути обмін думками з приводу певного вислову, прочитаної статті, вчинків школярів, подій у житті держави, школи, класу, окремих учнів. Бесіда забезпечує виявлення особистісної оцінки з різних питань життя, поглядів, суджень. Діалог має таку логічну структуру: 1) початок бесіди, вихователь вводить дітей у тему бесіди; 2) передача інформації – вихователь ставить запитання, пропонує висловити свою думку; 3) аргументування – діти беруть участь в обговоренні питання, наводять приклади з свого життя або епізоди із книжок, публікацій, періодики тощо; 3) прийняття рішень – вихователь узагальнює виступи, допомагає дітям робити висновки. Дискусія (диспут) передбачає суперечку, зіткнення різних точок зору, поглядів, думок, оцінок, відстоювання своїх переконань. Дискусія вимагає спеціальної підготовки учасників: обирається дуже гостра тема, визначається авторитетний, ерудований ведучий дискусії, розробляються питання, які стимулювали б учасників до суперечки. Ці питання, рекомендована література доводяться до відома учасників раніше, щоб була можливість підготувати аргументацію. Дебати як метод формування свідомості особистості застосовується лише в юнацтві. Дебати складаються з двох частин. У першій виступають основні промовці, визначені організаторами дебатів. Заздалегідь вказується тема дебатів, наприклад, “Чи потрібна Україні незалежність”? Основні промовці діляться на “пропозицію” (вони повинні доводити, що Україні потрібна незалежність) і “опозицію” (їх завдання доводити, що незалежність Україні не потрібна). Всі присутні теж розділяються на дві групи: підтримка пропозиції і підтримка опозиції. Під час дебатів учні повинні вміти знаходити аргументи до тієї позиції, яку мають відстояти. Після виступів основних промовців розпочинаються дебати в залі, в яких може взяти участь кожний. Після дебатів у залі відбувається голосування за аргументи, а не тезу. Після чого оголошуються підсумки дебатів. Дуже корисно для формування переконань вирішення дилем Кольберга. Дилеми представляють собою реальні життєві ситуації, які не мають однозначно правильного рішення (наприклад, вкрасти ліки, якщо немає грошей, чи дати людині вмерти; вимагати справедливості чи підкоритися батькам). Переживання і розмірковування під час детального обговорювання дилем створюють необхідний кожній людині досвід вирішення складних життєвих проблем та прийняття відповідальності за свої рішення. Розповідь – це монолог вихователя, який будується як оповідання, опис, роз’яснення. Вона проводиться, щоб викликати почуття співпереживання з героями розповіді, розкрити зміст моральних норм і правил поведінки, уявити ідеальний образ тощо. При цьому важливо не навчати прямо, а давати можливість дітям оцінювати самим те, що почули, робити висновки. Лекція, як і розповідь, – монолог вихователя, але більший за змістом і дається на рівні теоретичного узагальнення. Саме тому лекції проводять із старшокласниками з метою розкриття різних питань, пов’язаних з формуванням особистості. У змісті лекції визначаються, як правило, декілька питань, їх послідовне розкриття дає слухачам уявлення з певної проблеми. Ефективності використання методів формування свідомості сприяє:
|
||||||||||||
| ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський... Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями |
| Кафедра українознавства Г. Г. Кривчик, С. Г. Руденко Дистанційний курс Історія України Мовляв, ми ж її вже вивчали в школі, та й взагалі для чого майбутньому інженеру-будівельнику, архітектору або економісту марно витрачати... |
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,... Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток).... |
| Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
Дистанційний курс дисципліни «Соціолінгвістика» покликаний ознайомити... Важливу частину курсу становить тлумачення специфіки соціолінгвістичного підходу до мови і відміни цієї наукової дисципліни від «чистої»... |
| Підготовка до ЗНО- дистанційний курс «Як створити власне висловлення» Робота в межах дистанційного курсу передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини, більшу рівноправність між учнем і вчителем й не лише свободу... |
Рекомендована література Базова Артемова Л. В. Історія педагогіки України: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 424 с |
| 1. Загальні засади дошкільної педагогіки Дошкільна педагогіка, як... Загальними засадами дошкільної педагогіки є її предмет, особливості та організація педагогічного дослідження в галузі дошкільної... |
Дистанційний курс дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»... Розкрито зміст, особливості формування, обліку і використання його окремих видів. Також освітлено питання, що стосуються грошових... |