|
|
Скачати 2.71 Mb.
|
|
5. Основні методи педагогічного дослідження. Науково-педагогічне дослідження – особлива форма процесу пізнання педагогічної дійсності, систематичне цілеспрямоване вивчення її явищ і процесів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт. Головною метою педагогічного дослідження є відкриття об’єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості, свідоме і цілеспрямоване застосування вже ї відомих законів у практиці навчально-виховної роботи. Методологічною основою дослідження педагогічної дійсності у вітчизняній педагогіці є теорія пізнання (гносеологія), саме вона становить загальний метод наукового пізнання, вимоги якого мають універсальний характер. Наукові дослідження поділяються на види: а) фундаментальні дослідження, які мають на меті розкриття сутності педагогічних закономірностей та спрямовані на поглиблення наукового знання, розвиток методології науки, відкриття її нових галузей і які не переслідують безпосередньо практичних цілей; б) прикладні дослідження, які розв’язують окремі теоретичні і практичні завдання, що пов’язані з формуванням змісту виховання і освіти, розробкою педагогічних технологій; в) розробки, які мають на меті створення програм, підручників, посібників, інструктивно-методичних рекомендацій з питань організації процесів виховання і навчання, управління виховними системами. Науково-педагогічне дослідження має кілька рівнів, а саме: 1. Емпіричний рівень дослідження, який спрямований безпосередньо на об’єкт вивчення (явище, процес) і спирається на дані спостереження і експерименту. На емпіричному рівні фіксуються нові факти науки і на основі їх узагальнення формулюються емпіричні закономірності. 2. Теоретичний рівень пов’язаний з удосконаленням і розвитком поняттєвого апарату педагогіки та спрямований на всебічне пізнання об’єкту дослідження. На теоретичному рівні висуваються і формулюються основні, загальні закономірності, які дозволяють пояснити попередньо відкриті факти, а також передбачувати наступні події і факти. 3. Методологічний рівень, на якому на основі аналізу і узагальнення результатів попередніх досліджень формулюються загальні принципи і методи дослідження педагогічних явищ, будуються теорії. Предмет і завдання дослідження визначають вибір методів наукового пошуку. Методи науково-педагогічних досліджень – це шляхи вивчення і освоєння складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, становлення об’єктивних закономірностей процесів виховання і навчання; прийоми, процедури та операції емпіричного і теоретичного пізнання й вивчення явищ педагогічної дійсності; сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної задачі. Методи досліджень у педагогіці поділяються на загальнонаукові та конкретно-наукові (теоретичні і емпіричні). Загальнонаукові: загальнотеоретичні методи і абстрагування і конкретизація, аналіз і синтез, порівняння, протипоставлення, структурування, індукція і дедукція тощо), соціологічні (анкетування, інтерв’ю, експертні опитування, рейтинг тощо), соціально-психологічні (соціометрія, тестування, тренінг тощо), математичні (ранжування, шкалування, індексування, кореляція тощо). Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об’єкт, що вивчається (явище, процес) і спирається на дані спостереження та експерименту. До методів емпіричного рівня дослідження належать: спостереження, анкетування, співбесіда, вивчення продуктів діяльності учнів, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, дослідна перевірка, педагогічний експеримент. Ці методи використовуються при накопиченні фактичного матеріалу у процесі дослідження. Вони слугують для фіксування явищ, описування їх, виявлення зв’язків між ними. Теоретичне дослідження пов’язане з удосконаленням і розвитком поняттєвого апарату педагогіки і спрямоване на всебічне пізнання об’єктивної реальності. До методів теоретичного дослідження відносять: аналіз і синтез, індукція і дедукція, а також логічні методи – метод схожості, різниці, метод супутніх змін. Ці методи спрямовані на створення теоретичних узагальнень, встановлення і формулювання закономірностей досліджуваних явищ. Теоретичні й емпіричні методи педагогічних досліджень глибоко пов’язані. Теоретичні методи досліджень потребують глибокого аналізу фактів, розкриття в явищах суттєвих закономірностей, пояснення зовнішніх чинників через внутрішні. Емпіричні методи досліджують предмет на рівні явища, теоретичні – на рівні його сутності. Яким би великим не було значення педагогічних фактів, що одержані на емпіричному рівні, без їх теоретичного обґрунтування не може бути істинно наукового знання. Відбір методів дослідження відбувається залежно від методології педагогічних досліджень. Методологія педагогічних досліджень – розділ педагогічної науки, який вміщує основні принципи, форми та методи наукового пізнання і шляхи перетворення педагогічної дійсності. Визначає загальні підходи до пізнання закономірностей навчання, виховання і розвитку особистості. Об’єктом методології педагогіки є пізнання сутності навчально-виховного процесу й розвитку молодої людини, а її предметом – закономірності процесу формування особистості. Основні підходи до організації педагогічних досліджень відбиваються у ряді принципів. Науковці виділяють такі провідні принципи організації наукового дослідження: Принцип діяльнісного підходу – вимагає вивчати педагогічні процеси за логікою цілісного вивчення всіх основних компонентів діяльності (її цілей, мотивів, дій, операцій, засобів регулювання, контролю та аналізу результатів). Такий підхід надає дослідженню закінченого характеру: від мети діяльності до її кінцевого результату. Принцип особистісного підходу – потребує використовувати у дослідженнях учіння про роль особистості у суспільстві, про співвідношення колективу й особистості, про роль колективу в її розвитку, про всебічний і гармонійний розвиток особистості. Принцип системно-структурного підходу – вимагає цілісного розгляду явища у взаємозв’язку його складових, врахування всіх можливих форм і методів розв’язання педагогічних завдань та, порівнюючи можливості кожного з них, відбирати оптимальні варіанти. У педагогічних дослідженнях поширені такі наукові методи. Методи опитування у педагогічному дослідженні. У системі педагогічного дослідження методи опитування займають важливе місце. До них належать: бесіди, інтерв’ю, анкетування, а також тести, шкали оцінювання тощо. Бесіда та інтерв’ю (різновид бесіди за заздалегідь підготовленими питаннями) – це методи безпосереднього спілкування дослідника з учнями, яке передбачає усне їх опитування за допомогою запитань, які цікавлять дослідника. Особливістю методу бесіди є виваженість запитань, які мають бути підготовлені таким чином, щоб людина не відчувала себе піддослідною. При цьому дуже важливе значення відіграє атмосфера взаєморозуміння, довіри, урахування особливостей психіки та фізичного стану співрозмовника. Анкетування – вивчення досліджуваних явищ і процесів за допомогою анкет або опитувальних листів, які містять письмові запитання. Цей метод незамінний, коли предметом вивчення стає суспільна думка, естетичні, моральні та інші оцінки, ставлення людей один до одного, до подій тощо. Крім того, він дає змогу охопити дослідженням значну кількість респондентів. При анкетуванні, як і при бесіді, ставлять запитання і одержують відповіді на них. Але при анкетуванні існує жорстка логічна конструкція, яка залишається незмінною протягом усього анкетування. Запитання спеціально підібрані, визначені також і можливі стандартні варіанти відповідей. Для анкети особистий контакт не є обов’язковим. Найголовнішою перевагою анкетування перед бесідою є зручність застосування методів математичної статистики. Тому анкетування дуже поширене у психолого-педагогічних дослідженнях. Спостереження – спеціально організоване безпосереднє сприйняття явищ та процесів у їх цільності та динаміці в природних умовах їх існування. Ознаки: а) визначення мети, виділення об’єкту, розробка схеми спостереження; б) фіксація результатів; в) обробка отриманих даних; г) результати зіставляються з відомими та перевіряються іншими методами Для підвищення ефективності спостереження повинно бути тривалим, систематичним, різнобічним, об’єктивним та масовим. Може бути відстороненим (коли спостерігач не включається в дію) і включеним (коли спостерігач включений в групу члени якої не знають, що за ними ведеться спостереження). Недоліки: не викриває внутрішніх сторін педагогічних явищ, не дає змоги забезпечити повну об’єктивність інформації. Метод рейтингу – метод оцінювання тих чи інших сторін діяльності компетентними суддями (експертами). При відборі експертів до них ставляться такі вимоги: компетентність, креативність (можливість розв’язувати творчі завдання), позитивне ставлення до експертизи, відсутність схильності до конформізму (надмірне слідування авторитету у науці), наукова об’єктивність, аналітичність і глибина мислення, самокритичність. Аналізуючи отриману інформацію, можна застосовувати і метод рангових оцінок, коли виявлені фактори розміщуються у порядку зростання чи спадання ступеня їх виявлення. Метод узагальнення незалежних характеристик. Сутність цього методу зводиться до обробки дослідником інформації про учня, що надійшла з різних джерел: від учителя, батьків, однокласників та інших людей, які достатньо добре знають дитину. Різновидом цього методу є метод „педагогічного консиліуму”, який передбачає колективне обговорення результатів вивчення вихованості учнів за конкретною оптимальною за своїм обсягом програмою і за єдиними ознаками. Педагогічний експеримент – такий метод вивчення педагогічної дійсності, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на неї завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості. Експеримент проводять у таких випадках: а) при спробі виявлення раніше невідомих властивостей об’єкта; б) при перевірці правильності теоретичних конструкцій; в) при демонструванні явища. Експеримент має певні переваги порівняно з методом спостереження, а саме: дозволяє вивчати явище „у чистому вигляді”, звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес; створює можливість дослідити властивості об’єктів; дає змогу проводити досліди стільки разів, скільки це необхідно. Залежно від мети дослідження розрізняють кілька видів педагогічного експерименту: а) констатуючий або діагностичний експеримент – проводиться звичайно на початку дослідження і має на меті вивчення наявного стану проблеми; б) формуючий або перетворюючий експеримент – полягає у впровадженні у педагогічний процес попередньо розроблених методів та засобів, аналізі одержаних результатів, формулюванні висновків. Залежно від умов, в яких відбувається дослідження, вирізняють природний і лабораторний експеримент. Сутність природного експерименту полягає в тому, що дослідник, вивчаючи і аналізуючи ті чи інші педагогічні явища, конструює педагогічні ситуації таким чином, що вони не порушують звичного перебігу діяльності учнів та вчителів. Лабораторний же експеримент відбувається у штучних умовах, де експериментатор має можливість доцільно добирати параметри, створюючи такі умови, які б забезпечували наукову чистоту експерименту і оптимальне просування дослідника до істини. Моделювання – матеріальне чи мислене імітування реально існуючої педагогічної системи шляхом створення спеціальних аналогів (моделей), у яких відтворюються принципи організації і функціонування цієї системи. Наукова модель – це уявно чи матеріально реалізована система, яка відображує предмет дослідження і здатна замінити його у такій мірі, що дозволяє одержати нову інформацію про сам предмет. Метод моделювання має наступну структуру: а) постановка завдання; б) створення або вибір моделі; в) дослідження моделі; г) перенесення знань з моделі на оригінал. Даний метод ґрунтується на синтетичному підході, тобто дозволяє виділяти цілісні системи досліджувати їх функціонування. Головна його перевага – цілісність інформації. Питання для самоконтролю
Резюме
Розділ 1.2. Розвиток, виховання і формування особистості Зміст
Ключові слова: особистість, розвиток особистості, формування особистості, спадковість, середовище, соціальне середовище, активність особистості, акселерація. Цілі та завдання вивчення розділу 1.2. Успішне вивчення розділу 1.2. дозволяє: Мати уяву про рушійні сили, закономірності і фактори розвитку особистості, про основні філософсько-педагогічні концепції, що визначають співвідношення соціального і біологічного в розвитку особистості. Знати основні фактори і рушійні сили розвитку особистості, визначати вплив основних чинників на розвиток особистості. Володіти ключовими поняттями: особистість, розвиток особистості, формування особистості, спадковість, середовище, соціальне середовище, активність особистості, акселерація. Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.2. При вивченні Розділу 1.2. важливо дати визначення основних понять: „особистість”, „розвиток особистості”, „індивід”, „формування особистості”, „фактори розвитку”, „задатки”, проаналізувати взаємовплив факторів розвитку особистості на її формування на різних вікових етапах. Вивчаючи пункт 1, зверніть увагу, на те, що поняття виховання людини, формування особистості, розвиток особистості, соціалізація особистості близькі за значенням, але не тотожні. Пояснить, чому індивід може стати особистістю тільки в людському суспільстві. Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на сутність основних філософсько-психолого-педагогічних концепцій; з’ясуйте, чи можливе оптимальне співвідношення впливу біологічного і соціального на розвиток особистості? Вивчаючи пункт 3, проаналізуйте взаємозв’язок факторів розвитку особистості. Визначте рушійні сили процесу розвитку особистості. Наведіть конкретні приклади єдності та боротьби суперечностей у процесі розвитку. Вивчаючи пункт 4, поясніть на прикладах залежність результатів виховання від взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку особистості. Вивчаючи пункт 5, проаналізуйте взаємовплив факторів розвитку особистості на її формування на різних вікових етапах. |
| ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський... Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями |
| Кафедра українознавства Г. Г. Кривчик, С. Г. Руденко Дистанційний курс Історія України Мовляв, ми ж її вже вивчали в школі, та й взагалі для чого майбутньому інженеру-будівельнику, архітектору або економісту марно витрачати... |
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,... Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток).... |
| Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
Дистанційний курс дисципліни «Соціолінгвістика» покликаний ознайомити... Важливу частину курсу становить тлумачення специфіки соціолінгвістичного підходу до мови і відміни цієї наукової дисципліни від «чистої»... |
| Підготовка до ЗНО- дистанційний курс «Як створити власне висловлення» Робота в межах дистанційного курсу передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини, більшу рівноправність між учнем і вчителем й не лише свободу... |
Рекомендована література Базова Артемова Л. В. Історія педагогіки України: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 424 с |
| 1. Загальні засади дошкільної педагогіки Дошкільна педагогіка, як... Загальними засадами дошкільної педагогіки є її предмет, особливості та організація педагогічного дослідження в галузі дошкільної... |
Дистанційний курс дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»... Розкрито зміст, особливості формування, обліку і використання його окремих видів. Також освітлено питання, що стосуються грошових... |