|
|
Скачати 2.71 Mb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка Кафедра педагогікиДИСТАНЦІЙНИЙ КУРС З ПЕДАГОГІКИЛуганськ 2006 Передмова Розвиток освіти в Україні та процес її інтеграції у європейську спільноту, сучасний рівень розвитку науки і техніки, ускладнення освітніх завдань зумовлюють підвищення вимог до професійної підготовки вчителя. У зв’язку з цим відбувається суттєве оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів. Важливість та складність завдань виховання та навчання, провідна роль вчителя у навчально-виховному процесі вимагають від нього міцних та глибоких знань педагогічної теорії та умінь ефективно використовувати їх у практиці виховання та навчання. Одне з провідних місць у цьому процесі належить циклу педагогічних дисциплін, зокрема курсу “Педагогіка”. На нашу думку, в умовах очного навчання в вузі ефективним є викладання дисципліни “Педагогіка” дистанційно, з метою освоєння студентами нових інформаційних технологій. Освітній простір ХХІ століття – це синкретичне соціокультурне й інформаційне середовище (школа, вуз, відеотелекомунікації, комп’ютери, електронна пошта, Інтернет), яке дозволяє особистості нескінченно розвивати власні освітні інтереси й активізувати когнітивну діяльність на основі нових комунікативних стратегій. Інтернет-творчість майбутнього за Вами, шановні студенти! Ми виділяємо наступні ідеї, які зумовили вибір дистанційної стратегії навчання в курсі педагогіки:
Мета дистанційного курсу “Педагогіка”:
Завдання дистанційного курсу:
Інформація про авторів курсу: Швирка Вікторія Миколаївна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки. Працює в ЛНПУ імені Тараса Шевченка на кафедрі педагогіки з березня 2003 р. В 2003 році в ЛНПУ імені Тараса Шевченка захистила кандидатську дисертацію на тему: “Естетичне виховання майбутнього вчителя-філолога засобами мистецтва”. Продовжує наукову роботу над проблемою естетичного виховання студентської молоді, має 30 наукових публікацій. Бере участь в організації науково-дослідницької та виховної роботи студентів, є керівником студентських наукових робіт. Кондратенко Ганна Павлівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки. Працює в ЛНПУ імені Тараса Шевченка на кафедрі педагогіки з листопада 2003 р. В 2005 році в Інституті проблем виховання (м.Київ) захистила кандидатську дисертацію на тему: “Формування у підлітків естетичного світосприйняття навколишнього середовища у процесі вивчення природничих дисциплін”. Продовжує наукову роботу над проблемою гуманітаризації та естетизації навчально-виховного процесу ВНЗ, має 16 наукових публікацій. Бере участь в організації науково-дослідницької та виховної роботи студентів, є керівником студентських наукових робіт. Методичні рекомендації щодо роботи з курсом Привітання авторів Шановні студенти 2 курсу спеціальності “Інформатика”! Дозвольте привітати Вас в дистанційному курсі “Педагогіка”! Ми, автори-укладачі даного курсу, – Швирка Вікторія Миколаївна та Кондратенко Ганна Павлівна, – будемо допомагати Вам під час навчання, консультувати, відповідати на Ваші листи. Особливою метою авторів курсу є:
Ми працюємо під девізом “Від дистанційної співтворчості до індивідуальної творчості”. Наша адреса для листування: [email protected] (В темі листа вказати: Швирка або Кондратенко, та через кому стисле саму тему листа). Бажаємо Вам творчих успіхів! Мотивація навчальної діяльності Шановні студенти! Ви приступаєте до вивчення незвичайної науки – науки про виховання людини. Усе наше життя тісно пов’язано з процесом виховання. Ми виховуємо себе, своїх друзів, а часом і своїх батьків, роблячи це іноді невміло. Мало сказати, що кожна людина має свою думку про виховання, може спростувати будь-яке твердження, привівши протилежні приклади, і буде по-своєму права. Серед великих мислителів минулого і сучасності немає єдності в оцінках цієї сторони людського і громадського життя. Багато педагогічних книг уже написано, а необхідність вивчати проблеми виховання залишилася. Нарешті, педагогіка дуже цікава наука. Цікава вона не тільки предметом вивчення, але й історією розвитку, з її прозріннями і відкриттями, незліченними помилками і тупиками. На наш погляд, сучасна педагогіка повертається до свого первісного призначення – слугувати людині, гармонізувати її відносини з навколишнім світом. З огляду на це, ми вважаємо, що вивчення найбільш важливих питань загальних основ педагогіки, дидактики та теорії виховання дозволить Вам у майбутньому стати досвідченими вихователями і батьками. Передбачається, що у цьому процесі формується продуктивне мислення, виробляються необхідні навички для розвитку і самореалізації особистості. Знання нових педагогічних технологій краще пристосовує сучасну людину до труднощів буття у складному, нестабільному світі. Як зазначає О.А.Казанський, “педагогіка – це саме та наука, яка досліджує, аналізує, ставить питання про те, як допомогти людині “підняти” душу, щоб людина “розпрямилася”... Саме педагогіка визначає засоби, методи, ті ж самі механізми, які дозволяють зробити людину щасливою, допомогти їй знайти себе, стати творчою особистістю”. Таким чином, курс “Педагогіка” покликаний закласти основи власної педагогічної майстерності та дати поштовх до педагогічної творчості особистості. Як працювати з курсом? Курс побудований за модульним принципом та складається з двох модулів. У кожному модулі є практичні роботи та тест, які Ви повинні виконати у терміни, визначені графіком навчального процесу. Модуль 1 “Загальні основи педагогіки та теорія виховання” розкриває головні структурні компоненти, зокрема мету, предмет, об’єкт педагогіки як науки, методи науково-педагогічних досліджень; головні педагогічні категорії: виховання, освіту, навчання, розвиток, формування; сутність, закони й пов’язані з ними закономірності та ін. Осмислення сутності кожної групи педагогічних категорій сприяє усвідомленню глибинних зв’язків, що існують між педагогічними явищами та процесами. Перший модуль містить також основні положення сутності процесу виховання, принципи виховання згідно з концепцією національного виховання, головні методи виховання та розкриває зміст процесу виховання в сучасній школі. У другому модулі “Теорія навчання” розглядаються сутність процесу навчання, зміст освіти в сучасній школі; методи та засоби навчання; форми організації навчання; урок як основна форма співпраці вчителя й учнів у процесі навчання; сучасні педагогічні технології. При вивченні дистанційного курсу ви повинні ознайомитись з теоретичним матеріалом двох модулів. По завершенню кожного модуля вам потрібно виконати контрольні тестові завдання. Для того, щоб скласти іспит ви повинні виконати всі практичні завдання курсу і контрольні тестові завдання. По закінченні курсу передбачено екзамен у формі комп’ютерного тесту. У процесі навчання вам будуть надаватися консультації у режимі online, а також за допомогою листування електронною поштою. Під час навчання Ви маєте змогу отримати консультації у викладача. Ключові слова курсу: педагогіка, вчитель, методи науково-педагогічних досліджень, особистість, індивідуальність, розвиток, середовище, спадковість, виховання, навчання, освіта, зміст освіти, форми виховання і навчання, методи навчання і виховання, принципи і закономірності виховання, самовиховання, самоосвіта, педагогічна технологія, педагогічна діяльність та ін. Робоча навчальна програма з потижневим плануванням Розподіл навчального часу та стислий зміст модулів дисципліни Термін та обсяг курсу
Стислий зміст модулів дисципліни Дистанційний курс “Педагогіка” Модуль 1. Тема: „Загальні основи педагогіки та теорія виховання” Розділ 1.1. Педагогіка – наука про виховання людини. Розділ 1.2. Розвиток, виховання і формування особистості. Розділ 1.3. Сутність процесу виховання як соціокультурного явища. Розділ 1.4. Формування духовної культури учнів в сучасних умовах. Розділ 1.5. Загальні методи виховання. Практичне заняття 1. Виховання особистості у колективі. Практичне заняття 2. Методи виховання як соціокультурний феномен. Тестування. Тест 1. Модуль 2. Тема: „Теорія навчання” Розділ 2.1. Теоретичні основи навчання. Розділ 2.2. Зміст освіти як соціокультурне явище. Розділ 2.3. Форми, методи, засоби навчання. Розділ 2.4. Сучасні технології навчання. Розділ 2.5. Сучасні зарубіжні педагогічні концепції. Практичне заняття 1. Сутність процесу навчання як соціокультурного явища. Практичне заняття 2. Сучасні педагогічні технології. Тестування. Тест 2. Підсумкове тестування. Глосарій (Термінологічний словник). Література. Модуль 1. „Загальні основи педагогіки та теорія виховання” Розділ 1.1. Педагогіка – наука про виховання людини Зміст
Ключові слова: педагогіка, предмет вивчення педагогіки, категорія, виховання, освіта, навчання, розвиток, методологія науки, методологічні основи педагогіки, структура педагогічної науки; методи науково-педагогічних досліджень; структура методів педагогічного дослідження. Цілі та завдання вивчення розділу 1.1. Успішне вивчення розділу 1.1. дозволяє: Мати уяву про педагогіку як науку, її становлення та розвиток; про витоки педагогічної думки як відображення практики навчання та виховання; про джерела педагогічного знання; про зв’язки педагогіки з іншими науками. Знати основні категорії педагогіки: виховання, навчання, освіта; основні методи науково-педагогічних досліджень. Володіти ключовими поняттями: педагогіка, предмет педагогіки, об’єкт педагогіки; виховання, освіта, навчання, розвиток, методи науково-педагогічних досліджень; методологія педагогічних досліджень; рівні педагогічних досліджень: емпіричний, теоретичний, методологічний; принципи відбору методів дослідження; структура методів педагогічного дослідження. Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.1. При вивченні Розділу 1.1. важливо узагальнити на основі аналізу понять „виховання”, „навчання”, „розвиток” основні категорійні ознаки кожного з понять; проаналізувати відмінності кожної групи понять. Даючи визначення основних понять педагогіки, можна помітити, що вони глибоко взаємопов’язані між собою. Тому, при їх аналізі необхідно виділити домінуючу, головну функцію кожного з них і саме на цій основі відокремити їх відмінності. Вивчаючи пункт 1, зупиниться на основних етапах становлення педагогіки як науки. Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на різницю між об’єктом і предметом педагогіки; з’ясуйте, як ця різниця відображається у визначеннях основних педагогічних категорій. Вивчаючи пункт 3, проаналізуйте сутність педагогічних категорій „виховання”, „навчання”, „розвиток”. Спробуйте відповісти, чому виховання розглядають як соціально-історичне явище? Вивчаючи пункт 4, проаналізуйте, яке значення мають зв’язки педагогіки з іншими науками про людину для розробки теорії виховання і в чому полягають ці зв’язки. Вивчаючи пункт 5, охарактеризуйте об’єкт і предмет педагогічних досліджень.
Свою назву педагогіка одержала від грецьких слів „раida – пайдос” – дитина і „gоgоs – аго” – вести. Прямий переклад слова „пайдагогос” означає „провідник дитини”. Педагогами у Давній Греції називали рабів, які супроводжували до школи дитину свого володаря. Викладав у школі нерідко також раб. Ці раби супроводжували дітей заможних римлян до школи, прислуговували їм, навчали. Їх уперше почали називати педагогами. Так виникла назва професії і утворився термін „педагогіка”. Поступово цей термін почали вживати у більш широкому змісті, як мистецтво вести дитину впродовж її життя та розвитку. Деякий час існувала думка, що педагогіка – це мистецтво впливу вихователя на вихованців, але педагогіка – це не тільки мистецтво, але й наука, яка має свої об’єктивні закони та закономірності. Донедавна педагогіку розглядали як науку про виховання, навчання і освіту підростаючого покоління. Але розвиток людського суспільства вказує на те, що виховання і навчання повинні здійснюватися не тільки у період дитинства, але й охоплювати весь період життя людини. Отже, найпоширенішим у сучасній педагогіці є визначення: педагогіка – це наука про виховання, освіту та навчання людей на всіх етапах їхнього вікового розвитку. Найбільш коротко педагогіку можна визначити як науку про виховання людей. Проте, щоб глибше зрозуміти що і для чого досліджує сучасна педагогіка, звернемося до історії її становлення як самостійної наукової галузі. Практика виховання з’явилася разом з першими людьми і буде існувати доти, доки існуватиме людство. Його необхідність зумовлена як самою природою людства, так і соціальними чинниками: старші покоління завжди турбуватимуться про те, щоб молодь оволоділа знаннями і досвідом, уміла використовувати створені ними виробничі сили і духовні цінності, була підготовленою до праці і суспільного життя. Шляхом виховання молоді старші покоління готують для себе зміну. В історії розвитку педагогічної науки можна виділити три основні етапи її становлення, виходячи із ступеня наукової розробленості педагогічних знань: І етап, донауковий, тривав до XVII століття і характеризувався накопиченням значного фонду емпіричного матеріалу у вигляді окремих розрізнених педагогічних відомостей, які фіксувались у формі вірувань, правил, вимог, традицій, звичаїв, обрядів, що складають нині основу народної педагогіки; теоретичним осмисленням емпіричного навчально-виховного досвіду у філософських трактатах; виникненням і закріпленням у користуванні ряду педагогічних понять. II етап, концептуальний, тривав від кінця XVII до початку XX століття і характеризувався створенням окремих теоретичних концепцій виховання й освіти при домінуючій ролі теорії навчання; накопиченням фактичного матеріалу і досвіду педагогічної діяльності; виділенням та обґрунтуванням провідних компонентів науково-педагогічних знань (принципів, методів, форм організації навчально-виховного процесу). Проте аналіз педагогічної літератури того часу свідчить про відсутність чіткого розмежування сфер діяльності процесів виховання і навчання; ототожнення понять „виховання”, „навчання”, „освіта”; можливість цілісної розробки наукових основ педагогіки у контексті рівня розвитку науки того часу. III етап, системний, триває з початку XX століття і характеризується високим рівнем узагальнення, систематизації та структурування педагогічних емпіричних знань, одержаних у результаті проведення численних педагогічних експериментів; подальшим розвитком категорійного апарату науки; створенням цілісних науково обґрунтованих систем організації навчально-виховного процесу; становленням педагогіки як наукової системи. Педагогіка як окрема наука вперше заявила про себе у XVI сторіччі. До цього періоду вона була складовою частиною філософії. Виховання виникає на ранньому етапі первіснообщинного ладу у зв’язку з появою розподілу праці, з необхідністю передачі набутих знань та вмінь молодшому поколінню для підготовки їх до життя. Отже, праця стала головним фактором появи виховання. В той час діти засвоювали здобутий досвід під час сумісної праці та спілкування, виховання було однаковим для всіх дітей роду чи племені, воно ще не здійснювалося спеціальними людьми у спеціальних навчально-виховних закладах. Розвиток суспільства, поява рабовласницького ладу, подальша диференціація праці призвели до виникнення спеціальних навчально-виховних закладів та появи людей, професією яких було навчання та виховання дітей. Перші історичні відомості про школи для хлопчиків маємо з Давнього Єгипту, країн Близького Сходу та античної Греції. Поява приватної власності, класів та держави надає вихованню класового характеру: діти різних класів отримують різне виховання та навчання. Стародавня Греція дала нам приклади залежності виховання й від соціально-економічних умов. Дві протилежні школи – спартанська та афінська – свідчать про це. Головною метою спартанського виховання було виховання мужнього, фізично розвиненого воїна, спроможного виживати у скрутних обставинах. Саме на це була спрямована система спартанського виховання, яка була всебічно підкорена інтересам Спарти і носила громадський характер. Афіни, які були центром торгівлі, ремесел, науки та мистецтва, за мету виховання брали виховання гармонійно розвиненої людини, що поєднує розвиток розуму та естетичного смаку з фізичною досконалістю. Єдине, що об’єднувало ці школи – зневага до праці, як справи, якою повинні займатися лише раби. У Давній Греції зародилися перші педагогічні теорії щодо розвитку особистості. Серед їх авторів – Сократ, Платон, Аристотель, Демокріт, Протагор та інші. Античному ідеалу фізичної сили і краси християнство протиставляло людину, стурбовану спасінням душі, самовихованням внутрішнього, а не зовнішнього початку. Вчення філософів Середньовіччя (Августин Блаженний, Северин Боецій, Фома Аквінський) визначили окремий напрямок у розвитку педагогічної думки про формування особистості, що ґрунтувався передусім на засадах християнства. Середньовіччя дає нам два види виховання: лицарське та духовне, які відрізняються одне від одного. Духовне, чи церковне виховання головною метою ставило вивчення Святого Писання та різноманітних наукових праць, що його тлумачили, звідси його догматичний характер і зубріння, як єдина методика викладання. Епоха Відродження виступає за визволення особистості від феодального гноблення та релігійного аскетизму. Головним принципом цієї епохи був гуманізм, тобто любов і повага до людини, яка розглядається як центр Всесвіту. Видатні філософи пропонують гуманне ставлення до дітей, всебічний розвиток особистості. Гуманізм Відродження сприяє розвитку педагогічної думки, філософи та педагоги (Вітторіно да Фельтре, Франсуа Рабле, Еразм Роттердамський) шукають нових і кращих способів виховання й навчання, головним чином задля того, щоб втілити в життя ідею виховання особистості. Розвиток суспільства, поява на історичній арені нового класу – буржуазії, необхідність розвитку виробництва призвели до необхідності виникнення достатньо великої кількості освічених людей. Саме в цей час (XVII ст.) педагогіка виходить із складу філософії і починає формуватися як окрема наука. Цей процес пов’язаний з ім’ям Яна Амоса Коменського, видатного чеського педагога, який у своїй книзі „Велика дидактика” теоретично обґрунтував принципи, методи і форми навчання, що стали основою класно-урочної системи, яка діє і сьогодні. У XVIII ст. з’являється ціла плеяда вчених-енциклопедистів, просвітян, завдяки кому ця епоха ввійшла до історії, як епоха Просвітництва. Серед них особливу увагу проблемам виховання приділяли Франсуа Вольтер (1694-1778), Дені Дідро (1713-1784), Жан-Жак Руссо (1712-1778). В Англії систему виховання доброчесного та діяльного джентльмена запропонував Джон Локк (1632-1704). Подальша історія педагогіки пов’язана з іменами Йоганна Генріха Песталоцці (1746-1827) – засновника теорії і практики початкового виховання і навчання, а також фундатора спеціальної педагогічної освіти Йоганна Фрідріха Гербарта (1776-1841), який зробив спробу теоретично обґрунтувати педагогіку за допомогою філософії та психології; Адольфа Фрідріха Вільгельма Дістервега (1790-1866), який висунув ідею загальнолюдського виховання та ін. Всесвітню славу вітчизняній педагогічній науці приніс К.Д.Ушинський (1824-1870), який відстоював принцип народності навчання і виховання дітей. У другій половині XIX - на початку XX ст. в Україні велику увагу проблемам освіти і виховання приділяють відомі письменники, діячі культури і мистецтва, просвітяни – Т.Г.Шевченко (1814-1861) – „Букварь южнорусский” (1861), П.А.Грабовський (1864-1902), Леся Українка (1871-1913), О.В.Духнович (1803-1865), Х.Д.Алчевська (1841-1902) та ін. Заслуговує уваги радянський період розвитку педагогіки, пов’язаний з іменами С.Т.Шацького (1878-1934), П.П.Блонського (1884-1942), А.С.Макаренка (1888-1939), В.О.Сухомлинського (1918-1970), а також педагогіка співробітництва, запропонована ПІ.О.Амонашвілі, В.Ф.Шаталовим та ін. Системний період розвитку педагогічних знань, який розпочався на початку XX століття, триває досі і характеризується подальшим розвитком всіх галузей педагогіки; високим рівнем узагальнення і класифікації поняттєвого апарату науки; розвитком педагогіки як наукової системи. |
|
ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Всеукраїнський... Оціально-педагогічний зміст неформальної освіти підлітків з обмеженими функціональними можливостями |
|
Кафедра українознавства Г. Г. Кривчик, С. Г. Руденко Дистанційний курс Історія України Мовляв, ми ж її вже вивчали в школі, та й взагалі для чого майбутньому інженеру-будівельнику, архітектору або економісту марно витрачати... |
13. Педагогіка як наука. Її предмет і завдання Зміст понять «педагогіка»,... Предмет і об’єкт педагогіки. Основні етапи розвитку педагогіки і освіти. Категорії педагогіки (виховання, освіта, навчання, розвиток).... |
|
Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
Дистанційний курс дисципліни «Соціолінгвістика» покликаний ознайомити... Важливу частину курсу становить тлумачення специфіки соціолінгвістичного підходу до мови і відміни цієї наукової дисципліни від «чистої»... |
|
Підготовка до ЗНО- дистанційний курс «Як створити власне висловлення» Робота в межах дистанційного курсу передбачає суб'єкт-суб'єктні відносини, більшу рівноправність між учнем і вчителем й не лише свободу... |
Рекомендована література Базова Артемова Л. В. Історія педагогіки України: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 424 с |
|
1. Загальні засади дошкільної педагогіки Дошкільна педагогіка, як... Загальними засадами дошкільної педагогіки є її предмет, особливості та організація педагогічного дослідження в галузі дошкільної... |
Дистанційний курс дисципліни «Фінансова діяльність суб’єктів господарювання»... Розкрито зміст, особливості формування, обліку і використання його окремих видів. Також освітлено питання, що стосуються грошових... |