Тема 10. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
Загальні відомості про фінансову надійність страхових компаній та фактори, що на неї впливають,
Порядок формування страхових резервів страховиків.
Інвестиційна політика страхових компаній.
Оцінка платоспроможності страховиків.
1.Загальні відомості про фінансову надійність страхових компаній та фактори, що на неї впливають
Фінансова надійність страховика — це його спроможність виконати страхові зобов'язання, прийняті за договорами страхування та перестрахування у випадку впливу несприятливих чинників. Стійка фінансова надійність страхових операцій дає змогу страховикові виконати усі зобов'язання за будь-яких несприятливих обставин.
Фактори, що впливають на фінансову надійність:
достатність власних коштів;
обґрунтованість та виваженість тарифної політики;
збалансованість страхового портфелю;
достатність коштів страхових резервів.
. Існують законодавчі вимоги до власних коштів страховика, які мають бути сформовані за рахунок вкладів засновників і прибутку. Статутний фонд - головний елемент функціонування будь-якого суб'єкта господарської діяльності незалежно від форми власності. Він є сумою вкладів засновників для забезпечення життєдіяльності компанії. Основними вимогами до створення українських страхових компаній є наявність мінімального розміру статутного фонду - 1 млн евро для страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн евро за валютним обмінним курсом валюти України. Важливо, що 100 % статутного фонду має бути внесено у грошовій формі. Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний фонд, а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов'язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.
Фінансова надійність страховика залежить від правильного розрахунку тарифних ставок, які є ціною за страхову послугу (див. тему «Теоретичні основи оцінки страхових ризиків»).
Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом, як перестрахування. З метою захисту виконання зобов'язань страховика перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачається в обов'язковому порядку укладання угоди перестрахування у випадку, коли страхова сума за окремою угодою страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів. Страховики, які взяли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків.
Страхові резерви відображають обсяг страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування. Розмір страхових резервів має бути адекватний прийнятим страховим зобов'язанням. Виконання страхових зобов'язань в першу чергу має здійснюватися за рахунок коштів страхових резервів, а їх достатність обумовлено правильно визначеною тарифною ставкою. Акумульовані у страхові резерви премії деякий час перебувають у розпорядженні страховика і можуть бути інвестовані з метою одержання додаткового доходу. Проте тимчасово вільні кошти страхових резервів, інвестовані страховиком, підлягають регулюванню з боку держави. Активи страховика, сформовані за рахунок страхових резервів, є гарантією виконання його зобов'язань та повинні розміщуватися з метою забезпечення ліквідності, диверсифікованості, надійності та прибутковості.
Порядок формування страхових резервів страховиків
Проведення страхування потребує спочатку внесення страхової премії, а потім – надання страхової послуги у вигляді виплати страхової суми і страхового відшкодування. Моменти надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, і це дає змогу страховикові акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів.
При страхуванні життя згідно з особливостями його проведення формуються резерви зі страхування життя. За видами страхування, відмінними від страхування життя, формуються технічні резерви.
Формування резервів зі страхування життя здійснюється відрахуванням частини страхової премії, яка передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії), та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика.
Технічні резерви - це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно - сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.
Резерви зі страхування життя мають у своєму складі резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви); резерви належних виплат страхових сум. Величина резервів довгострокових зобов'язань обчислюється актуарно, окремо за кожним договором за методикою формування резервів зі страхування життя.
Страховики, які здійснюють види страхування, інші, ніж страхування життя, зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування:
незароблених премій (резерви премій), що включають частки від
сум надходжень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.
Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя:
резерв незароблених премій;
резерв заявлених, але не виплачених збитків;
резерв збитків, які виникли, але не заявлені;
резерв катастроф;
резерв коливань збитковості.
Призначення кожного виду технічних резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховиків, і призначені для виплати страхових відшкодувань за договорами страхування, які не минули на звітну дату.
Резерв незароблених премій складається з частини страхових премій, які надійшли за договорами страхування, що укладені у звітному періоді, але стосується терміну дії договору страхування, що припадає на наступний звітний період.
Незароблена премія в зароблену перетворюється поступово за таким принципом: за кожен місяць терміну страхування вважається заробленою 1/12 річної премії. Для розрахунку резерву незароблених премій можуть бути використані: метод 1/365 (найбільш точний) та паушальні методи (1/4, 1/8, 1/12). В Україні офіційно визнаною є методика ¼.
За методикою 1/365 резерв незароблених премій очислюється у такий спосіб:
РНПі = СПі x(mі – nі)/mі (10.1)
PHПі – резерв незароблених премій, за і-тим договором;
СПі – страхова премія;
mі – тривалість страхування виражений в днях;
nі – термін страхування, що минув.
За методикою ¼ для розрахунку РНП на звітну дату відраховуємо 9 місяців назад, період розбиваємо на 3 квартали і визначаємо суми надходжень страхових премій за кожен квартал. Далі:
СНСПIх1/4 + СНСПIIх2/4(1/2) + СНСПIIIх3/4 = РНПз.д. (10.2)
Недоліки методики ¼: резерв обчислюється на основі брутто-премії без урахування її поділу за призначенням.
Принцип методу 1/24 полягає у тому, що за всіма договорами страхування, що укладаються протягом місяця терміном на один рік, припускається, що страхова премія надходить в середині місяця. Отже, на кінець місяця заробленою страховою премією вважається половина страхової премії певного місяця або 1/24, а розмір резерву становить відповідно 23/24 страхової премії. Наприкінці наступного місяця дії договору страхування, укладеного в попередньому місяці, вважається, що договір діє половину попереднього місяця і повний місяць, наприкінці якого здійснюється розрахунок резерву незароблених премій. Тому страхова премія є заробленою і дорівнює половині розміру належної страхової премії попереднього місяця і належної страхової премії місяця, наприкінці якого здійснюється розрахунок резерву. Отже, зароблена страхова премія становить 3/24 (1/24 + 2/24), а резерв незароблених премій - 21/24 (24/24 - 3/24) страхової премії.
При використанні методу 1/8 з огляду на організацію роботи страховика припускають, що договори страхування, строк дії яких рік, укладені протягом одного кварталу і набирають чинності у середині кварталу.
Резерв катастроф формується на випадок виникнення катастрофічних ризиків. Є обов’язковим для створення тими компаніями, що входять до Ядерного пулу України і страхують цивільну відповідальність оператора ядерної установки. Методика регламентована Держфінпослуг.
Резерв коливань збитковості формується на випадок відхилення планової збитковості страхової суми від фактичної.
Що ж до резерву збитків, то фіксуються суми виплат, які передбачаються за страховими випадками, що настануть до закінчення фінансового року.
Підставою для формування резерву збитків є забезпечення можливості відшкодувати збитки в майбутньому періоді за страховими випадками.
Визначення резерву збитку можна поділити на кілька етапів. Перший етап - настання страхового випадку: страховик не отримав повідомлення про його настання і розмір збитку не визначений. На другому етапі - страховик на підставі заяви страхувальника про випадок, який настав, у журналі реєстрації збитків фіксує страхову суму за даним договором страхування. Наступний етап - визначення фактичної суми збитку. І останній етап - розрахунок зі страхувальником за збитками, що заявлені. Отже, резерв збитків поділяється на резерв збитків, що сталися, але ще не відомі; резерв збитків, що заявлені, але
ще не врегульовані. Резерв збитків, що заявлені, але ще не врегульовані, формується для забезпечення зобов'язань, які пов'язані з урегулюванням збитків за страховими випадками, про настання яких в обумовленому порядку було заявлено страховикові.
Величина резерву збитків, що заявлені, але ще не врегульовані, визначається за кожною неврегульованою заявою від страхувальника. Якщо збиток заявлений, але розмір збитку не встановлений, для розрахунку береться максимально можлива величина збитку, яка не перевищує страхової суми.
Резерв збитків, що сталися, але ще не відомі, формується у зв'язку з випадками, які сталися, але про факт настання яких страховикові не було повідомлено на звітну дату і зобов'язання за якими будуть виконані в наступному звітному періоді.
Резерви формуються в тій валюті, в якій сплачуються страхові платежі.
3. Інвестиційна політика страхових компаній
У зв’язку з тим, що існує ймовірність настання страхової події, більша частина коштів страхових резервів є тимчасово вільними. Законодавство дозволяє за рахунок цієї частини проводити фінансову та інвестиційну діяльність.
Страхові компанії формують свою інвестиційну політику на основі вимог законодавства та з урахуванням сфери своєї діяльності. У загальному страхуванні горизонт планування інвестиційної діяльності дорівнює 1 року, а кошти вкладаються у більш ліквідні активи. У сфері страхування життя мінімальний горизонт прогнозування становить 3 роки, кошти можуть бути вкладені у більш ліквідні активи. Але загалом існують такі вимоги, встановлені Законом України “Про страхування”: вкладення коштів на основі безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості.
Безпечність вкладень свідчить про мінімальний інвестиційний ризик, вона може досягатися шляхом диверсифікованості коштів.
Що ж до прибутковості активів страховика, то вона істотна при визначенні загального фінансового результату. Адже іноді в кінці звітного періоду страховик компенсує збитки, пов'язані зі страховою діяльністю, за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності. Говорячи про ліквідність активів страхових компаній, мають на увазі можливість оперативної конвертації їх у готівкові платіжні кошти, за рахунок яких страховик дістає змогу виконати свої зобов'язання. Але безпечність, прибутковість, ліквідність активів не є взаємозамінюваними характеристиками. Збалансований портфель інвестування досягається за допомогою диверсифікації вкладень. Диверсифікованість - це розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування.
Згідно із Законом України "Про страхування" страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій:
1.грошові кошти на розрахунковому рахунку;
2.банківські вклади (депозити); нерухоме майно;
3.цінні папери, що передбачають одержання доходу;
4.цінні папери, що емітуються державою;
5.права вимог до перестраховиків;
6.довгострокові інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя);
7. банківські метали;
8. інвестиції в економіку України.
З метою захисту страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов'язань установлюється державний контроль за інвестиційною діяльністю.
4.Оцінка платоспроможності страхової компанії
Оцінка платоспроможності страхових компаній здійснюється з урахуванням всіх зобов’язань як зовнішніх, так і внутрішніх. Зовнішні зобов'язання – це збовязання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом і т. ін.. Внутрішні зобов'язання - це зобов'язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками. За обсягом перевагу мають зовнішні зобов'язання, які можна поділити на страхові та інші. Обсяг зовнішніх зобов'язань є основним показником для визначення платоспроможності. Забезпечення платоспроможності страховиків України контролюється згідно із Законом України "Про страхування", яким передбачено:
1. наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;
2. створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
3. перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Фактичний запас платоспроможності визначається у такий спосіб: активи – нематеріальні активи - зобов’язання. Він показує величину чистих активів страховика, тобто ативів вільних від зобов’язань.
Принциповим моментом в українському законодавстві є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим, де розрахунковий нормативний запас встановлюється на рівні двох коефіцієнтів: 0,18 та 0,26, відповідно взятих від надходжень страхових премій за звітний період та від страхових відшкодувань за той самий період.
Нормативний запас платоспроможності (НЗП) за показником страхових премій та страхових виплат розраховується таким чином:
НЗП = (СП – СПпх0,5)х0,18, (10.3)
СП – премії за попередні 12 календарних місяців;
СПп – премії, що перераховані перестраховикам;
0,18 – понижуючий коефіцієнт, взятий на рівні стандартів директив ЄС.
НЗПсв = (СВ – СВпх0,5)х0,26 (10.4)
СВ – страхові виплати за попередні 12 календарних місяців;
СВп – виплати, сплачені перестраховиками;
0,26 – понижуючий коефіцієнт.
Зміст методики визначення платоспроможності страховика полягає в порівнянні обсягу зобов'язань страховика перед страхувальниками з обсягом власних коштів, які можуть бути використані на покриття зобов'язань. Порівняння фактичного запасу платоспроможності над нормативним запасом відображає частку власних коштів страховика в загальних зобов'язаннях.
Фактичний запас платоспроможності страховика має перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.
Нормативний запас платоспроможності страховика дорівнює більшій з двох визначених величин.
Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов'язань, які бере на себе страховик. Якщо страховик бере страхові зобов'язання, які не відповідають його фінансовим можливостям, то частина зобов'язань лишається не покритою ресурсами, за рахунок яких страховик мав би змогу їх виконати. З урахуванням забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачено обов'язкове укладання договору перестрахування в разі, коли страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів.
У сфері страхування життя нормативний запас визначається шляхом множення резерву довгострокових зобов’язань на 0,05.
|