1. Сутність принципи і роль страхування

Скачати 1.95 Mb.

Назва	1. Сутність принципи і роль страхування
Сторінка	3/10
Дата	22.04.2013
Розмір	1.95 Mb.
Тип	Конспект

bibl.com.ua > Фінанси > Конспект

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

6. Якою базою по відношенню до страхової премії виступає страховий тариф ?

а) кількісною;

б) якісною;

в) комбінованою;

г) страховий тариф математично не пов’язаний зі страховою премією.

7. Економічний зміст страхової премії полягає в тому, що вона є ?

а) періодично повторюваним платежем;

б) частиною національного доходу країни;

в) частиною страхової суми;

г) показником ефективності діяльності страхової компанії.

8. Якщо показник частоти збитку дорівнює одиниці, то це свідчить про?

а) високий ступінь ризику;

б) низький рівень збитковості страхової суми;

в) достовірність настання страхового випадку для всіх застрахованих об’єктів;

г) банкрутство страхової компанії.

9. Фактичний рівень збитковості страхової суми розраховується як ?

а) добуток коефіцієнта збитковості та норми збитковості;

б) добуток складності ризику та коефіцієнта кумуляції ризику;

в) добуток частоти збитку та частоти страхової події;

г) добуток частоти збитку та складності збитку.

10. За часом сплати страхові премії класифікуються на?

а) достатній внесок;

б) попередні премії;

в) одноразові премії;

г) розстрочені премії;

д) авансові премії.
Література: [1; 2; 17; 19; 20; 22; 28; 29; 30; 33; 39; 41; 46; 48; 49; 50; 56]

Тема 4. СТРАХОВИЙ РИНОК, СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ І ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

1. Загальна характеристика страхового ринку, його зародження і розвитку в Україні.

2. Види страхових компаній та порядок їх створення.

3. Державне регулювання страхової діяльності в Україні.
1. Загальна характеристика страхового ринку, його зародження і розвитку в Україні

Страховий ринок – це економічне середовище в межах якого співпрацює певна сукупність фізичних і юридичних осіб, а основним товаром виступає страхова послуга.

В економічній системі Україні страховий ринок відноситься до ринку фінансових послуг.

Основними суб’єктами страхового ринку є страховики і страхувальники, а також товариство взаємного страхування, прямі страхові посередники (страхові агенти і брокери), професійні оцінювачі ризиків (андеррайдери, сюрвейєри), професійні оцінювачі збитків (диспашери, аварійні комісари), перестрахові компанії, професійні об’єднання страховиків у формі бюро, страхових та перестрахових кулів, страхових груп, громадські об’єднання страховиків, що створюються з метою захисту своїх інтересів органами законодавчої та виконавчої влади, професійні об’єднання страхових посередників та державний регулюючий орган.

Страховий ринок є одиницею фінансово-кредитної інфраструктури економічної системи країни, а також має свою інфраструктуру, що полегшує рух послуг до споживачів, рух грошових потоків та рух інформації.

Страховий ринок України у своєму розвитку пройшов 4 етапи:

1990 –1993рр. – період неконтрольованого розвитку. В Україні налічується більше 1000 страхових компаній у формі кооперативів, індивідуальних підприємств. Страхова діяльність не є виключним видом діяльності;
В травні 1993р. Кабінет Міністрів приймає декрет про страхування і від 05.1993р. до 03.1996р. триває другий етап розвитку страхового ринку. Запроваджується ліцензування страхової діяльності, мінімальний розмір статутного фонду встановлюється на рівні $5 тис. В грудні 1993р. створюється Укрстрахнагляд як перший державний регулюючий орган.
07.03.1996р. приймається перша редакція закону України “Про страхування”, який складається з 7 розділів та 45 статей, роз’яснює понятійний апарат страхової термінології, встановлює підвищені вимоги до статутного фонду (100тис. екю та 500тис. екю), урегульовує поняття платоспроможності страхової компанії, договору страхування, правил страхування, встановлює функції Укрстрахнагляду. В 2000р. Укрстрахнагляд в межах адміністративної реформи було ліквідовано і його функції перебрав департамент фінансових установ та ринків у складі Мінфіну.
04.10.2001р. приймається нова редакція закону України “Про страхування” і починається 4-й етап розвитку страхового ринку. В квітні 2003р. створюється Держфінпослуг. Зараз в Україні 353 страхові компанії, з них 18 працюють у сфері страхування життя, налічується 10тис. страхових агентів, 80 страхових брокерів, декілька страхових кулів (ядерний, автомобільний, у страхуванні відповідальності - судновласників). Є Авіаційне, Морське, Моторно-транспортне страхове бюро, Ліга страхових організацій України, Асоціація страхових посередників України. Державним регулюючим органом є Держфінпослуг. Державне регулювання має змішаний характер. Держфінпослуг веде реєстри страхових організацій та страхових брокерів, видає ліцензії, контролює платоспроможність страховиків, встановлює кваліфікаційні вимоги до актуарій.

2. Види страхових компаній та порядок їх створення в Україні

Сукупність страхових компаній створює страхову систему, а основною метою діяльності будь-якого комерційного страховика є отримання прибутку. Створення страхових компаній в Україні регулюється загальним чинним законодавством.

На першому етапі формується підприємство як звичайна юридична особа, але потрібно врахувати підвищення вимоги до статутного фонду страховиків, який повинен становити у сфері загального страхування 1 млн. євро, а у сфері страхування життя – 1,5 млн. євро. Забороняється формувати статутний фонд нематеріальними активами, майном, що перебуває у заставі, кредитами, векселями; 100% статутного фонду повинні становити гроші, дозволяється формувати внесок у формі державних цінних паперів, емітованих за їх рахунок.

Відбувається реєстрація новоствореної юридичної особи в державному реєстраційному органі, що підтверджується відповідним свідоцтвом. В подальшому необхідно стати на облік в управлінні статистики, державній податковій адміністрації, у фондах соціального страхування, отримати дозвіл на отримання печатки і штампу та виготовити їх, відкрити банківській рахунок, зареєструватись у державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг і отримати ліцензію.

Новостворена юридична особа статусу страховика набуде тільки після включення до Єдиного державного реєстру страхових (перестрахових) організацій України.

Організаційна структура – сукупність відповідних підрозділів, в тому числі відокремлених, ієрархія посад та встановлення взаємозв’язку між ними.

Страхові компанії використовують лінійно-функціональну структуру, коли підпорядкування посадових осіб здійснюється по вертикалі, а виконувані функції залежать від посади. Кількість структурних підрозділів залежить від масштабів діяльності; ними можуть бути департаменти, управління, відділи, а до відокремлених підрозділів належать філії, представництва та агентства.

Рішення про створення відокремлених підрозділів страховик приймає самостійно і в 10-денний термін повідомляє повідомляє про це Держфінпослуг.

Філія – не має статусу юридичної особи, але може виконувати частину діяльності страхової компанії делегованої загальними зборами. За принципом організації управління філією може бути централізованим, децентралізованим та регіональним.

За централізованої системи філія тільки укладає договори страхування та пропонує їх, а всі інші основні питання вирішуються через офіс.

Децентралізована система характеризується повною свободою у роботі філії. Ця система не набула поширення через брак відповідних кадрів.

Регіональна система передбачає, що в регіоні виділяється одна основна філія, що відповідає за страхову діяльність на визначеній території, а інші філії співпрацюють з нею.

Представництво – не має статусу юридичної особи і тільки представляє інтереси страховика в деякому регіоні, тобто не має права реалізувати страхові послуги.

Агентство – відокремлений підрозділ, що поєднує риси представництва та філії. В Україні найбільш поширені філії.

В Україні найбільш поширеною організаційно-правовою формою серед страхових компаній є акціонерне товариство. Законом “Про господарські товариства” визначено, що вищим органом управління АТ є загальні збори. Вони вирішують такі питання:

приймають рішення про створення товариства, його ліквідацію чи зміну статусу;
затверджують річний звіт та приймають рішення про розподіл прибутків і збитків, про кількість та вартість емітованих акцій, а у разі необхідності про їх додаткову емісію;
обирають голову правління та членів правління.

Обсяг повноважень загальних зборів визначається статутом в межах чинного законодавства. Виконавчим органом є правління, яке очолює голова, в деяких випадках голова правління може виконувати функції головного менеджера. До складу органів управління входять також ревізійна комісія, спостережна рада та віцепрезидент.
3.Державне регулювання страхової діяльності в Україні

Страховий ринок як частина фінансової сфери є об’єктом державного регулювання i контролю.

Державне регулювання спрямоване на:

забезпечення формування i розвиток ефективно функціонуючого ринку страхових послуг;
створення в Україні необхідних умов для дiяльностi страховиків різноманітних організаційно-правових форм;
недопущення на страховий ринок спекулятивних та фіктивних компаній, що можуть заподіяти шкоду як страховій справі, так i майновим інтересам страхувальників;
дотримання вимог законодавства України про страхування.

Державне регулювання розвитку страхового бізнесу здійснюється у таких напрямах:

пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів;

законодавче регулювання (прийняття державою базових законів та нормативно-правових актів);

здійснення спеціального нагляду за дiялънiстю вiдповiдно до інтересів страхувальників та загальнодержавних потреб.

Цілісний механізм державного регулювання страхової дiяльностi включає прямі i непрямі методи впливу держави та її втручання у здійснення страхової дiяльностi та розвиток страхового ринку.

Формування, подальший розвиток i вдосконалення державної політики в галузі страхування здійснюється вiдповiдно до сучасних потреб, з урахуванням наявних економічних можливостей i згідно з вимогами міжнародних угод та міжнародних організацій, до яких приєдналася й Україна. Держава сприяє цивілізованим методам інтеграції страхового бізнесу у глобальний ринок страхових послуг.

З метою реалізації державної політики у сфері страхування через упровадження в Україні перевірених світовою практикою форм, видів страхування та здійснення відповідних заходів, в Україні було прийнято Програму розвитку страхового ринку України до 2010 року, в якій враховано законодавче розмежування сфер діяльності страхування й загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачено шляхи реформування ринку страхування, визначено можливі напрями взаємодії та участі страховиків у обслуговуванні загальнообов‘язкового державного соціального страхування.

Державний нагляд за страховою діяльністю має бути спрямовано на посилення якості виконання функцій щодо запобігання банкрутству страховиків, порушенню ними зобов’язань перед страхувальниками, здійсненню псевдо страхування з метою відмивання коштів, виплати керівникам та іншим відповідальним особам підприємств, установ та організацій, особливо державного сектору, незаконних комісійних винагород.

Реформування системи соціального страхування державою передбачається поряд з удосконаленням системи соціальних виплат здійснювати через розвиток добровільного страхування, що дасть змогу мобілізувати грошові заощадження громадян, використати їх у національній економіці та забезпечити належний рівень соціального захисту населення України.

Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Після 26 квітня 2003 року спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка діє вiдповiдно до Положення „Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України”, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року.

У зв’язку з демонополізацією страхування в Україні органи державної влади й управління не здійснюють безпосереднього керівництва страховою дiялънiстю. До Їхньої компетенції входить створення правового середовища для страхового ринку шляхом прийняття та видання законів, постанов, інструкцій та інших нормативних актів, а також здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства у сфері страхування. До таких органів входять: Кабінет Мiнiстрiв України, Мiнiстерство фінансів України.

Вiдповiдно до Закону України „Про страхування” (2001 р.) інститутами – регуляторами, що здійснюють iнституцiйно – правове регулювання на страховому ринку визнані Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.
Контрольні питання

1. Поясність сутність страхового ринку як теоретичної категорії і розкрийте основні етапи розвитку страхового ринку в Україні.

2. Етапи створення страхової компанії в Україні та їх особливості.

3. Що є товаром страхового ринку і які канали збуту використовують страхові компанії для його реалізації?

4. Зобразіть схематично організаційну структуру страховика, створеного у формі акціонерного товариства. Перерахуйте функціональні обов’язки відповідних структурних підрозділів (посадових осіб).

5. Наведіть основні показники діяльності українських страхових компаній на основі опублікованих у пресі рейтингів та визначте місце страховиків на страховому ринку.

1. Розкрийте правове забезпечення страхування.

2. Розкрийте завдання та функції органів державного нагляду за страховою діяльністю.

6. Обґрунтуйте напрямки вдосконалення державної політики в галузі страхування.

7. Завдання та функції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

8. Окресліть перспективи розвитку страхового ринку в Україні.
Тести для самоперевірки

1. Серед нижченаведених суб’єктів страхового ринку виберіть професійних оцінювачів збитків?

а) диспашери, сюрвейери

б) сюрвейери, андерайтери

в) аварійні комісари, диспашери;

г) андерайтери, диспашери.

2. Хто є головними суб’єктами страхового ринку?

а) об'єднання страховиків, страхувальники;

б) страхові компанії, страхові посередники;

в) товариства взаємного страхування, професійні оцінювачі ризиків;

г) страхові компанії, страхувальники.

3. Що є товаром страхового ринку?

а) страховий захист;

б) страхове покриття;

в) страхова послуга;

г) страховий ризик.

4. В якій організаційно-правовій формі не можуть створюватись страхові компанії в Україні?

а) акціонерні товариства;

б) товариства взаємного страхування ;

в) командитні товариства ;

г) товариства з обмеженою відповідальністю;

д) товариства з додатковою відповідальністю.

5. Закон України “Про страхування “ визначає, що предметом безпосередньої діяльності страхової компанії може бути?

а) фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням;

б) страхування;

в) перестрахування;

г) всі вище перераховані види діяльності.

6. При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сформований?

а) грошима так і іншими видами майна;

б) тільки грошима;

в) грошима, так і цінними паперами, що випускаються державою за їх номінальною вартістю, але не більше 25 % загального розміру статутного фонду;

г) нематеріальними активами, іншими видами майна, грошовими внесками, векселями.

7. Статутний фонд страхових компаній, що функціонують у сфері загального страхування повинен бути не меншим?

а) 100 тис. ЄВРО ;

б) 100 млн. ЄВРО ;

в) 5000 доларів США;

г) 1 млн. ЄВРО.

8. Мінімальний розмір статутного фонду страхових компаній, що надають послуги у сфері страхування життя повинен складати?

а) 500 тис. ЄВРО;

б) 1 млн. ЄВРО;

в) 1,5 млн. ЄВРО .

г) 5000 доларів СШ .

9. Головним призначенням ліцензування страхової діяльності в Україні є?

а) контроль за діяльністю страховиків;

б) обмеження діяльності видами страхування, що вказані в ліцензії;

в) запобігання банкрутству страховиків;

г) Перевірка підготовленості страхової компанії до страхової діяльності.

10.Спеціальним державним органом, який регулює страхову діяльність в Україні є?

а) Український комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

б) експертна Рада з питань страхування при Кабінеті Міністрів України ;

в) Департамент фінансових установ та ринків;

г) Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг.
Література: [1; 2; 6; 7; 17; 19; 20; 22; 25; 28; 29; 30; 33; 35; 37; 39; 41; 46; 48; 49; 50; 51]

Тема 5. ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

1. Суть та особливості особистого страхування.

2. Страхування життя та його основні види.

3. Обов’язкове страхування від нещасних випадків на транспорті.

4. Добровільне індивідуальне та колективне страхування від нещасних випадків.

5. Форми та види медичного страхування.

Сутність особистого страхування

Особисте страхування – галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин є життя, здоров’я і працездатність людини.

Особисте страхування провадиться на випадок смерті страхувальника чи застрахованого, тимчасової або постійної втрати ними працездатності , дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку дії договору страхування або до визначеної у договорі події

Особливістю цієї галузі є поєднання в її рамках усіх видів страхових послуг, що забезпечують страховий захист життя, здоров'я фізичної особи та дають змогу накопичити додаткову пенсію.

У складі особистого страхування функціонує три підгалузі: страхування життя, страхування від нещасних випадків та медичне страхування.

На відміну від об'єктів майнового страхування, об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. Тому вважається, що в особистому страхуванні не відбувається компенсації страхових збитків , матеріальної шкоди, а виплати страховика на користь страхувальника чи його родини мають характер фінансової допомоги, за рахунок якої останні намагаються запобігти матеріальним труднощам, що виникають у разі смерті чи інвалідності.

Виплати страхових сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати фізична особа за державним соціальним страхуванням.

У разі смерті страхувальника , який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

Види особистого страхування можуть бути як добровільними так і обов’язковими.

Перелік видів обов’язкового особистого страхування, передбачених діючою редакцією Закону України «Про страхування»:

1. медичне страхування;

2. особисте страхування медичних та фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3. особисте страхування працівників відомчої ( крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони й членів добровільних народних дружин (команд);

4. страхування спортсменів вищих категорій;

5. страхування життя та здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6. особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7. страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях , що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги , в тому числі здійснюють догляд за особами , які страждають на психічні розлади;

8. страхування життя та здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

9. страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ ( крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України ) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудників інфекційних хвороб;

10. страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання , а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів.

Добровільні види особистого страхування:

страхування життя;
страхування від нещасних випадків;
медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);
страхування здоров’я на випадок хвороби;
страхування медичних витрат.

2. Страхування життя та його основні види
Сфера страхування життя має ряд деяких особливостей не властивих у сфері загального страхування :

довгостроковий та накопичений характер страхування.
договір страхування життя вважається вигідним вкладенням грошей, тому що накопичення страхової суми здійснюється з урахуванням норми доходності (становить зараз 4% річних).

3) у разі дострокового припинення договору страхування життя страхові компанії виплачують викупні суми

4) у межах викупних сум за діючими договорами страхування життя страхувальники мають справу взяти довгостроковий кредит на будівництво житла. Кредит видається на умовах цільового виконання та платності, а викупна сума заставою.

У договорах страхування життя завжди вказуються вигодонабувачі.

5) в деяких випадках висуваються умови щодо здоров’я страхувальника або спостерігається обмеження кола страхування.

6) при формуванні ціни страхового ризику використовують дані таблиці смертності на підставі яких розраховується ймовірність смертності та дожиття.

В Україні існує лише одна ліцензія на страхування життя у межах якої СК реалізують такий асортимент страхових послуг:

1. Змішане страхування життя;

2. Страхування дітей;

3. Весільне страхування;

4. Довічне страхування;

5. Страхування додаткової пенсії.

1. Змішане страхування життя – це послуга, що забезпечує страховий захист майнових інтересів фіз. особи пов’язаних з дожиттям до закінчення терміну страхування, смертю в періоді дії договору та з настанням нещасного випадку .

2. Страхування дітей за сукупністю ризиків схоже зі змішаним страхуванням, але страхувальниками виступають батьки, родичі, опікуни дитини чи юридичні особи, що страхують дітей своїх працівників, а застрахованими є діти у віці від 0 до 18рр.

3. Весільне страхування за сукупністю ризиків схоже на змішане страхування, за категорією застрахованих – із страхуванням дітей, але передбачається поруч із дожиттям до 18 років особлива подія (весілля).

4. Довічне страхування – це послуга, що покриває виключно ризик смерті. Передбачається, що договір страхування діє довічно, а накопичена страхова сума виплачується спадкоємцям страхувальника після його смерті як допомога на погребання.

Ризик дожиття до більш похилого віку покриває страхування додаткової пенсії.

5. Пенсійне страхування життя пов’язане з попереднім накопиченням капіталів і здійсненням за їх рахунок періодичних виплат при дожитті до більш похилого віку. Такі періодичні виплати називаються рентами.

Відмінність рентного страхування від страхування життя полягає в тому, що компанія буде виплачувати ренти тільки після повного накопичення капіталу.
2.Обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті

Цей вид страхування регулюється постановою кабінету № 956 від 14.08.1996р. “Про порядок та умови здійснення обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті”. Дія постанови поширюється на пасажирів залізничного, автомобільного, електротранспорту (крім внутріміського, внутрішнього водного транспорту), а також водіїв-машиністів потягів, машиністів метрополітену, кондукторів, працівників вагонів-ресторанів та інший обслуговуючий персонал. Обслуговуючий персонал страхує транспортна організація. Страховий захист діє тільки під час поїздки, а страховий тариф становить 1% від страхової суми. Страхова сума дорівнює 8500грн. Для пасажирів транспортна організація є страховим агентом. Вартість страхового платежу входить до вартості квитка і коливається в межах 2 – 5% від вартості квитка.

Для пасажиру страховий захист починає діяти від моменту оголошення посадки на транспортний засіб; припиняється – після прибуття до кінцевого пункту за межі вокзалу.

Страховим випадком є аварія на транспорті з відповідними наслідками для здоров’я пасажира:

а.) загибель або смерть пасажира внаслідок нещасного випадку – 100% страхової суми (8500грн.);

б.) інвалідність: І група – 90% страхової суми; іі група – 75% страхової суми, ІІІ група – 50% страхової суми;

в.) тимчасова втрата працездатності – 0,2% страхової суми щоденно, але в цілому не більше половини страхової суми.

3. Добровільне індивідуальне та колективне страхування від нещасних випадків

Страхувальником за цим видом страхування може бути юридична особа або дієздатний громадянин, які уклали зі страховиком договір страхування.
Застрахованими особами можуть бути особи, які на час укладення договору страхування не є онкологічно хворими, хворими з тяжкими формами захворювання серцево-судинної системи, ВІЛ-інфікованими, а також не перебувають на обліку в наркологічних, психоневрологічних, туберкульозних, шкірно-венерологічних диспансерах.

Добровільне страхування від нещасних випадків передбачає можливість укладання договору страхування колективу працівників страхувальника або групи осіб. У цьому разі договір страхування укладається страхувальником - юридичною особою про страхування фізичних осіб, які є його працівниками або членами родини цих працівників.
До договору страхування додається список застрахованих осіб та інформація, необхідна страховику для оцінки ризику.
Об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям і працездатністю страхувальника (застрахованої особи).
Нещасним випадком вважається раптова, випадкова, короткочасна подія, незалежна від волі застрахованої особи, що фактично відбулась і внаслідок якої настав розлад здоров'я (травматичне ушкодження; випадкове гостре отруєння отруйними рослинами, хімічними речовинами (промисловими або побутовими), недоброякісними харчовими продуктами, ліками; захворювання кліщовим енцефалітом (енцефаломієлітом), поліомієлітом; розриви (поранення) органів або їх вилучення внаслідок неправильних медичних маніпуляцій) застрахованої особи або її смерть.
Страховими випадками є такі події (за винятком тих, які сталися за обставин, що склалися внаслідок нещасного випадку, який відбувся під час дії договору страхування, та підтверджені документами, виданими компетентними органами у встановленому законом порядку (медичними закладами, судом тощо):
1) тимчасова втрата застрахованою особою загальної працездатності не менше ніж на сім днів унаслідок нещасного випадку (для непрацюючих - під тимчасовою втратою загальної працездатності розуміють перебування на амбулаторному або стаціонарному лікуванні не менше семи днів внаслідок нещасного випадку).
2) стійка втрата застрахованою особою загальної працездатності (встановлення групи інвалідності) унаслідок нещасного випадку.
3) смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.
Такі випадки визнаються також страховими за умови, що вони сталися протягом шести місяців з дня нещасного випадку, який відбувся під час дії договору страхування, є безпосередніми його наслідками та підтверджені документами, виданими компетентними органами у встановленому законом порядку (медичними закладами, судом тощо).
Розмір страхового платежу та страхової суми за договором страхування, укладеним на термін менше 1 року, визначається як добуток річного страхового платежу та коефіцієнта короткостроковості залежно від терміну дії договору страхування.
У разі, коли договір страхування укладено на неповні місяці, страховий платіж сплачується як за повний місяць.

Розмір страхової суми встановлюється за згодою сторін при укладенні договору страхування.

Орієнтовні розміри страхових тарифів за групами ризику професій наведено в таблиці 1

Таблиця 5.1

Тарифи зі страхування від нещасних випадків (у % від страхової суми на рік )

Група ризику професії	Термін дії страхового захисту
Група ризику професії	24 години на добу	У період перебування на роботі, 1 година в дорозі до місця роботи, 1 година в дорозі з місця роботи	В період перебування на роботі
1	0,52	0,45	0,39
2	0,65	0,59	0,52
3	1,04	0,98	0,91
4	1,56	1,5	1,43

Страховик виплачує страхову суму:

- у разі загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку вигодонабувачу або спадкоємцю у розмірі 100% страхової суми;
- у разі отримання страхувальником травми внаслідок нещасного випадкуі встановлення інвалідності йому виплачується:

I групи - 100% страхової суми;

II групи - 75% страхової суми;

III групи - 50% страхової суми;

- у разі тимчасової втрати страхувальником працездатності йому виплачується за кожну добу 0,5% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.
Перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку:
1) У зв'язку з встановленням інвалідності або при тимчасовій втраті працездатності страхувальник надає письмову заяву на виплату страхової суми, оригінал договору страхування (страхового свідоцтва), документи з лікувальних закладів (лікарняний листок або довідку про непрацездатність, довідку щодо амбулаторного (стаціонарного) лікування для дітей і непрацюючих), акт форми Н-1, якщо страховий випадок стався на підприємстві, документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, в т.ч. довідку з ДАІ, якщо страховий випадок відбувся внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, довідки МСЕК про встановлення інвалідності, документ, що посвідчує особу одержувача страхової суми, інші документи за вимогою страховика.
2) У разі загибелі або смерті страхувальника вигодонабувач (спадкоємець) надає: письмову заяву на виплату страхової суми; оригінал договору страхування (страхового свідоцтва); виписний епікриз; акт форми Н-1, якщо страховий випадок стався на підприємстві; свідоцтво про смерть;
документи, що підтверджують факт настання страхового випадку, в т.ч. довідку з Державтоінспекції (ДАІ), якщо страховий випадок відбувся внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; свідоцтво на спадщину, посвідчене нотаріально; документ, що посвідчує особу одержувача страхової суми; інші документи за вимогою страховика.

Документи подаються страховику в термін, передбачений правилами та договором страхування, з дня настання страхового випадку.
Якщо для отримання страхового відшкодування необхідні документи, отримання яких у цей термін не є можливим (рішення суду, свідоцтво про право на спадщину і т. ін.), страхувальник зобов'язаний надати їх протягом терміну, передбаченого правилами та договором страхування, з дня отримання у відповідних органах.

4. Форми і види медичного страхування

Медичне страхування – це страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини, в тому числі у зв’язку з хворобою та нещасним випадком.

Як підгалузь особистого страхування відноситься до сфери загального страхування, але може бути як короткостроковим, так і довгостроковим.

Суть медичного страхування полягає в тому, що відносно за невелику плату страхувальник отримує право на обслуговування в медичних закладах за рахунок страхового фонду страхової компанії.

В світі склалося два типи систем фінансового забезпечення охорони здоров’я:

Американська, яка базується переважно на приватних джерелах.
Західноєвропейська, яка базується на суспільному фонді охорони здоров’я. Але при цьому не відкидається участь держави у формуванні фондів охорони здоров’я.

Джерелом поповнення цих фондів є внески роботодавців та найманих працівників і величина внесків роботодавців залежить від рівня захворюваності найманих працівників.

Медичне страхування може проводитись як в добровільній, так і в обов'язковій формах. Обом формам властиві свої переваги та недоліки. В той же час обов'язкове медичне страхування має одну суттєву перевагу – воно забезпечує регулярність надходження грошових коштів , створюючи, ти самим можливість планування медичної допомоги. В різних країнах залежно від особливостей розвитку охорони здоров'я віддається перевага тій чи іншій формі медичного страхування.

Що стосується України, то система охорони здоров'я населення має виключно бюджетне фінансування. Медичне страхування знаходиться на першій позиції серед переліку видів обов'язкового страхування, визначених статтею 7 Закону України „Про страхування” . Але поки що не існує єдиного концептуального підходу до запровадження обов'язкової форми медичного страхування. Відповідний проект Закону пройшов декілька читань у Верховній Раді, але не знайшов бажаної підтримки. Проект передбачає запровадження медичного страхування у формі соціального з відповідними додатковими нарахуваннями на фонд оплати праці підприємств та створенням фондів медичного страхування. Пропонований законопроект не передбачає участі страхових компаній у здійсненні медичного страхування.

Серед альтернативних пропозицій можна виділити проект, згідно якого лікувально –профілактичні установи будуть фінансуватись за рахунок фондів страхових компаній. Страхувальниками працюючих громадян повинні стати роботодавці, а тих, хто не працює – органи соціального забезпечення. В якості аргументів проти такого варіанта висувались наступні: страхові компанії можуть використовувати страхові платежі для реалізації проектів із різним ступенем ризику, що може негативно вплинути на фінансування заходів, пов'язаних із наданням медичної допомоги . Але цей аргумент не має вагомого підгрунття, оскільки держава суттєво контролює процес створення та використання страхових резервів страховиків.

Тим часом система охорони здоров'я населення України перебуває на дуже низькому та незадовільному рівні. Частково проблему поліпшення якості медичних послуг може вирішити добровільне медичне страхування, як індивідуальне так і колективне.

Суб'єктами добровільного медичного страхування є:

страхові компанії , які мають відповідну ліцензію;
страхувальники: фізичні та юридичні особи;
медичні заклади незалежно від форми власності.

Відносини між суб'єктами добровільного медичного страхування будуються на основі двох договорів: договору страхування, що укладається між страховиком та страхувальником і договору на надання лікувально-профілактичної допомоги, який укладається між страховиком та лікувально-профілактичним закладом.

Договір добровільного медичного страхування укладається на підставі відповідної програми добровільного медичного страхування й містить такі суттєві умови, як:

контингент страхувальників та застрахованих ( юридичні чи фізичні особи, діти, дорослі, члени сімей);
об'єкт страхування;
обсяг відповідальності страхової компанії, включаючи перелік медичних послуг згідно обраної страхувальником програми, обсяг страхової суми, термін дії договору страхування;
тарифні ставки та порядок внесення страхових платежів;
умови та терміни вступу в дію договору, а також припинення його дії;
порядок визначення та виплати страхової суми;
можливість та порядок зміни окремих умов договору;
права та обов'язки сторін;
порядок вирішення спорів та інші умови.

Страхувальники, фізичні особи, мають право укладати договір як на свою користь, так і на користь третьої особи , яка буде вважатись застрахованою за цим договором

Страхувальники, юридичні особи, укладають договори тільки на користь третіх осіб, тобто трудового колективу, на який буде поширюватись страховий захист згідно договору добровільного медичного страхування.

Обсяг страхової відповідальності за договором добровільного медичного страхування визначається переліком страхових випадків, при настанні яких у страховика виникає обов'язок зробити страхову виплату.

Страховим випадком визнається звернення страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування до медичної установи зі скаргами на здоров'я за умови, що симптоми захворювання відповідають переліченим у договорі випадкам, що вважаються страховими.

Обрана програма є невід'ємною частиною договору страхування. Різниці запропонованих страховиком програм відрізняються обставинами, за яких страхувальник буде отримувати медичну допомогу: амбулаторно, у стаціонарі, шляхом виклику медичної допомоги чи лікаря додому. Крім того, програми можуть бути розрахованими тільки на надання допомоги дітям чи дорослим, а також відрізнятися переліком медичних установ, залучених до реалізації послуг із медичного страхування. І, нарешті, програми відрізняються вартістю, на яку впливають усі вище перераховані фактори.

Практична частина

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі:

«Сутність, принципи та роль страхування» Страхування – це самостійна економічна категорія чи елемент фінансових або кредитних відносин?	Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхового... Виду страхування. Цей принцип повною мірою стосується лише добровільних видів страхування. Страхувальникові надається можливість...
Зміст, структура та види майнового страхування До майнового страхування відносять: страхування засобів повітряного, наземного та водного транспорту, страхування вантажів, інших...	Тема: Економічна ефективність. Розподіл, обмін та споживання. Мета Розкрити роль основних суб'єктів економічного процессу; пояснити сутність економічних систем, їх фундаментальні засади; знати, як...
1. Соціологія права це науковий напрям науки про суспільство, який... Беручи до уваги її принципи системності та історизму, слід зазначити, що вона вміщує в собі і філософію права, сутність, тенденції...	СТРАХУВАННЯ Страхування”, оволодіти теорією і практикою страхової справи, набути навики фінансово-економічної роботи у сфері страхування, що...
Необхідність, зміст та структура страхування відповідальності Страхування відповідальності галузь страхування, в якій об'єктом страхування виступає відповідальність перед третіми юридичними або...	Закон України про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку Характеристики впливу рентгенівського випромінювання на організм людини. Принципи нормування
1. Сутність музичної педагогіки та її основні категорії Музичне виховання як важлива складова естетичного виховання відіграє особливу роль у всебічному розвитку особистості дитини. Ця роль...	ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ Сутність інфраструктури товарного ринку Сутність інфраструктури товарного ринку. (Роль та місце інфраструктури товарного ринку в ринковому процесі. Порівняльний аналіз особливостей...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання