1. Сутність принципи і роль страхування


Назва1. Сутність принципи і роль страхування
Сторінка1/10
Дата22.04.2013
Розмір1.95 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Фінанси > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ


Т.А. ГОВОРУШКО,

С.М. ЕШ,

І.В. ДЕМ´ЯНЕНКО,

Г.І. ЛАНОВСЬКА
СТРАХУВАННЯ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів

напряму підготовки 6.030508 „Фінанси І кредит”

денної та заочної форм навчання
СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри

фінансів

Протокол № 19

від 16.06.2009 р.

КИЇВ НУХТ 2009

Говорушко Т.А., Еш С.М., Дем’яненко І.В., Г.І. Лановська. Страхування. Курс лекцій для студентів спеціальності «Фінанси» денної та заочної форм навчання. –К.: НУХТ, 2009. –


Рецензент – Шеремет О.О., канд .екон. наук

Видання подається в авторській редакції


© Т.А. Говорушко

С.М. Еш

І.В. Дем’яненко

Г.І. Лановська , 2009

© НУХТ, 2009

Зміст дисципліни








Вступ

4

Тема 1. Сутність принципи і роль страхування

5

Тема 2. Класифікація страхування

15

Тема 3. Теоретичні основи оцінки страхових ризиків

20

Тема 4. Страховий ринок, страхова організація і державне регулювання страхової діяльності в Україні

29

Тема 5. Особисте страхування

36

Тема 6. Майнове страхування

46

Тема 7. Страхування відповідальності

66

Тема 8. Перестрахування і співстрахування

79

Тема 9. Доходи, витрати і прибуток страховика

91

Тема 10. Фінансова надійність страхової компанії

102

Література

110

Глосарій

114


ВСТУП

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб’єктів ринку об’єктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті, внаслідок чого виникає необхідність теоретичного існування суті страхової діяльності, пошук відповідних ринковим умовам господарювання нових методів захисту та відшкодування витрат.

Щоб повною мірою виконати функцію страхового захисту страхувальників найбільш актуальне значення мають питання забезпечення фінансової стійкості страховиків, формування страхових резервів. В зв’язку з цим зростає значення знань із страхування у підготовці спеціалістів-фахівців в галузі економіки, менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку, фінансів.


Предметом дисципліни “Страхування” є вивчення відносин, що виникають у процесі формування, розподілу та використання страхових фондів.

Метою вивчення дисципліни є формування у майбутніх спеціалістів теоретичних знань та практичних навичок в області страхування.

Завдання дисципліни “Страхування”: вивчення сутності і ролі страхування; висвітлення організації і шляхів розвитку страхового ринку; вивчення державного регулювання страхової діяльності; набуття вмінь аналізувати ринок страхових послуг; оцінювання фінансової стійкості страхової компанії.

Після вивчення дисципліни “Страхування” студенти повинні:

знати: основну термінологію та класифікацію страхування; тенденції розвитку страхування в Україні; порядок надання страхових послуг; порядок формування фінансових результатів діяльності страхових компаній та їх оподаткування.

вміти: пояснити сутність страхових термінів та класифікаційних ознак страхування; пояснити методику розрахунку страхових тарифів для видів загального страхування та страхування життя; розрахувати страхову суму та страхове відшкодування для різних видів страхових послуг; пояснити різницю між технічними та математичними резервами; розрахувати фінансові результати діяльності страхової компанії та її податкове зобов’язання.

Базові дисципліни, які необхідні для засвоєння дисципліни: „Вища математика” „Політична економія”, „Мікроекономіка”, „Макроекономікаґ” „Математична статистика”, „Теорія ймовірності”, „Економіка підприємства”.

Відповідно до поставлених завдань побудовано і зміст дисципліни.

Тема 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ


  1. Предмет, мета та завдання дисципліни «Страхування».

  2. Зародження та розвиток страхових відносин.

  3. Сутність страхового захисту і сукупного страхового фонду суспільного виробництва.

  4. Страхування як самостійна економічна категорія. Функції та роль розвитку страхування в економіці країни.

  5. Принципи страхування.




        1. Предмет, мета та завдання дисципліни «Страхування»

Предметом дисципліни «Страхування» є вивчення системи специфічних економічних відносин, що виникають між спеціалізованими фінансовими установами (страховими компаніями) та фізичними і юридичними особами (страхувальниками) з приводу передачі міри матеріальної відповідальності за наслідки випадкових подій від страхувальників до страховиків за певну плату.

Мета вивчення дисципліни страхування – це формування системи професійних фінансових знань та підвищення рівня страхової культури.

Завдання дисципліни:

  1. вивчення теоретичних основ страхового підприємництва;

  2. вивчення ризиків діяльності страхових компаній;

  3. вивчення основ актуарної математики;

  4. вивчення інструментів збалансування страхового портфелю;

  5. вивчення фінансів страхової компанії, їх організації та оподаткування страхової діяльності України;

  6. вивчення страхового ринку як частини ринку фінансових послуг у країні.




        1. Зародження та розвиток страхових відносин

Слово „страхування” є широковживаним у нашому житті. Філологи вважають, що термін має латинське походження. В його основі перебувають слова „sekurus” і „sine cura”, які означають „безтурботний”. Отже страхування відбиває ідею застереження, захисту, безпеки [ ].

Така ідея закладалась у перших страхових відносинах. Відомості про них знайдено в джерелах, датованих третім тисячоліттям до нашої ери. В законах Вавилонського царя Хамурапі (1792-1750), викарбуваних на стовпі, що зараз зберігається у Луврі, передбачалось укладання угоди між учасниками торговельного каравану про те, щоб спільно покривати збитки, які могли виникнути внаслідок розбійницького нападу, пограбування чи будь-якої іншої події у дорозі.

В області мореплавання угоди про взаємний розподіл збитків від загибелі кораблів та інших морських небезпек укладались між корабельниками - купцями на берегах Перської затоки та у Фінікії.

В Древній Греції існували угоди купців-піратів, що врегульовували питання як про розподіл доходів від торговельно-розбійницьких операцій, так і про розподіл втрат від морських небезпек.

У вище наведених історичних фактах простежується одна й та ж сама мета: забезпечення відшкодування збитків від стихійних лих та інших небезпек кожному з учасників колективу спільно, за рахунок всіх його членів. Має місце також іще одна особливість: відсутність регулярних страхових платежів у спільну касу. Слід відзначити, що організація страхового фонду, яка виражається зобов’язаннями відшкодування збитків шляхом їх розподілу між певним колом, осіб являє собою найдревнішу форму страхування.

В подальшому розвитку страхування набуло більш досконалої форми. Страхові відносини починають будуватись на основі внесення регулярних страхових платежів, які призводять до накопичення грошових засобів і створення страхового фонду. Слід зауважити, що такий перехід здійснювався не відразу. Деякий час обидві вище розглянуті форми страхових відносин існували паралельно чи доповнюючи одна одну.

Є відомості, що такий характер страхування мав місце в організаціях професійно-корпоративного типу. В завдання цих організацій входило надання матеріальної допомоги їх членам при нещасних випадках, а у разі смерті – членам сімей. Подібні організації існували в Древній Індії, Древньому Єгипті і були здебільшого організаціями взаємодопомоги торгового люду.

Найбільш яскраво порівняно з іншими народами древності взаємне страхування в постійних організаціях статутного типу було розвинене в Древньому Римі. Воно використовувалось в різноманітних професійних союзах і колегіях. Римські професійні корпорації являли собою організації, що об’єднували свої членів на основі суспільно - економічних, релігійних, побутових та особистих інтересів. Головними цілями таких колегій було забезпечення високого рівня погребання (в ті далекі часи існував значний культ предків), надання матеріальної допомоги в разі захворювання, отримання травми, каліцтва.

Таким чином, у античному суспільстві страховий захист був пов’язаний з ризиками особистого походження і мав яскраво виражений характер братерської взаємодопомоги. Крім того, можна стверджувати, що в ті далекі часи зароджувались перші паростки особистого страхування.

У п’ятому сторіччі нашої ери з падінням Римської Імперії завершилась антична епоха і розпочалось середньовіччя. На ранніх стадіях цього періоду страхування було багато в чому схоже з античним і в цілому пройшло в своєму розвитку два етапи:

1. від взаємодопомоги взагалі, без диференціації страхових випадків, форм і розмірів взаємної підтримки до конкретизації і навіть її спеціалізації з урахуванням кола страхових випадків, форм і розмірів страхових виплат;

2. від розкладки збитку між членами певного колективу за фактом настання страхової події до системи періодичних, чітко визначених страхових платежів та попередньому накопиченню страхового фонду.

В дослідницькій літературі страхування середніх віків має назву гільдійно-цехового. Воно покривало різноманітні страхові випадки, що відносились як до конкретної особи, так і до майна членів гільдії. Таким чином, у цей період страхування починає диференціюватись на особисте та майнове. Майнове страхування, в свою чергу, передбачало відшкодування збитків, що виникли внаслідок стихійних лих, а також крадіжок та пограбувань. Цікаво, що поряд з цими подіями страховим випадком вважалось також розорення члена гільдії незалежно від причини. Особисте ж страхування в гільдіях передбачало надання допомоги у випадку смерті, хвороби, набуття інвалідності.

В цехах взаємне страхування покривало переважно події, що стосувались заподіяння шкоди життю, здоров’ю та працездатності членів цехового колективу. Така різниця у діапазоні страхових подій між гільдіями та цехами пов’язана з тим, що в гільдії об’єднувались здебільшого торговці, які мандрували морем, сушею з відповідними ризиками, а цеховики вели більш спокійний, осілий тип життя і їм менше загрожувала ймовірність втрати майна.

З історичного огляду страхових відносин можна зробити висновок, що середньовічне страхування порівняно з античним відрізнялось більшим діапазоном страхового забезпечення. Воно, за своїм змістом, охоплювало майже всі основи сучасного майнового та особистого страхування. Для гільдійно-цехового страхування більш пізнього періоду характерно також виділення із загального фонду спеціальних фондів. Наприклад, сирітських страхових кас, учасниками яких могли бути і сторонні особи. Це свідчить про те, що в процесі розвитку продуктивних сил гільдійно-цехове страхування втрачало замкнутий характер, виходило за рамки організації, метою діяльності якої було надання взаємодопомоги виключно її членам.

Комерційного характеру страхування починає набувати в процесі формування так званого капіталізму вільної конкуренції. Спрямованість на отримання прибутку є специфічною ознакою капіталістичного страхування. Воно виходить за межі докапіталістичного колективу і починає працювати на ринок.

Спочатку страхування здійснювалось окремими страховиками. Потім починають з’являтись і розвиватись акціонерні та взаємні страхові товариства . Історія свідчить, що перші страхові товариства виникли у 80-тих роках сімнадцятого століття в Англії, потім в Італії (1741 рік), у Данії (1746 рік), у Швеції (1750 рік).

В дев’ятнадцятому столітті провідне місце почали займати страхові об’єднання (картелі, концерни). Одним із перших масштабних об’єднань став Берлінський картель (1874 рік). Він носив міжнародний характер і в момент виникнення складався із 16 страхових товариств (австрійських, російських, шведських), а через 50 років об’єднував уже 230 товариств із 26 країн.

На початковому етапі капіталістичне страхування було переважно морським. Пізніше з’явилися нові види комерційного страхування : страхування від нещасних випадків, страхування цивільної відповідальності. Крім того урізноманітнись види майнового страхування і стали покривати ризики протиправних дій третіх осіб.

Що стосується розвитку страхування на теренах нашої держави, то в далеку давнину це відбувалось у Київській Русі. Всесвітньо відома „Руська правда” містить цікаві дані про законодавство Х-ХI століть. Особливе значення мали норми, що стосувались відшкодування шкоди общиною у випадку вбивства княжого мужа чи простої людини. У першому випадку та за умови що вбивцю не буде знайдено 80 гривень платили мешканці території, на якій відбувся злочин, у другому випадку сума компенсації становила 40 гривень. Відомі також факти страхових відносин у чумацьких колективах. Звичаями чумацької торгівлі встановлювалось, що коли в дорозі у чумака загине віл, то на гроші артілі купувався інший.

В більш пізні часи переважна кількість страхових товариств знаходилась у Петербурзі. Але і на території України функціонували страхові заклади. Так, у 1909 році набрав сили статут товариства взаємного страхування від вогню майна гірничих та гірничозаводських підприємств, правління якого знаходилось у Харкові.

Створювали товариства взаємного страхування і землевласники. Таке товариство функціонувало у Києві, завданням якого був захист від вогню майна поміщиків на території Київської, Волинської й Подільської губерній.

Особисте страхування починає активно розвиватись з середини 30 років минулого століття. Воно здійснювалось, в основному через ощадні каси, а також товариствами взаємного страхування, одне з яких знаходилось у Києві.


        1. Сутність страхового захисту та сукупного страхового фонду суспільного виробництва

В життєдіяльності людини та суспільному виробництві існують випадковості, що спрощено можна назвати ризиками. Тому виникає потреба у формуванні системи об’єктивних взаємовідносин, які були спрямовані на попередження настання випадкових подій, зменшення їх наслідків та відшкодування збитків. Такі взаємовідносини називаються страховим захистом.

Сутність останнього полягає в існуванні страхового ризику та необхідності проведення системи захисних заходів.

Страховий захист є економічною категорією і має такі ознаки:

  1. ймовірний характер настання випадкової події;

  2. вираження збитку в натуральній чи грошовій формах;

  3. об’єктивна потреба у відшкодуванні збитків;

  4. необхідність проведення системи превентивних та репресивних заходів.

Превентивні заходи спрямовані на попередження настання випадкової події.

Репресивні заходи спрямовані на зменшення наслідків події, що відбулася.

Матеріальним втіленням страхового захисту є страховий фонд.

Страховий фонд – це частина коштів, що вилучені з ВНП, а її загальний розмір показує на збитки, які несе суспільство впродовж річного періоду часу.

Сукупний страховий фонд суспільного виробництва поділяється на 3 види:

1. Централізований страховий (резервний) фонд. Створюється на рівні держави в натуральній і грошовій формах за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно, грошовою формою є резервний фонд Кабінету Міністрів, яким відає і розпоряджається Кабінет Міністрів. Натуральною формою є стратегічні запаси товарно-матеріальних цінностей, якими відає Держкомрезерв, а розпоряджається тільки Кабінет Міністрів.

2. Децентралізований страховий (резервний) фонд. Створюється на рівні підприємств переважно в натуральній формі, ще носить назву фонду самострахування. Джерелом формування є власні кошти. Господарські товариства зобов’язані створювати резервний фонд.

3. Страховий фонд страхової компанії. Створюється в межах страхового співтовариства) у грошовій формі за рахунок періодичних страхових платежів (страхових внесок, страхових премій) фізичних та юридичних осіб (страхувальників).


        1. Страхування як самостійна економічна категорія. Функції та роль розвитку страхування в економіці країни


Страхування є одним з основних елементів функціонування сучасної фінансової системи країни. У фінансовому словнику страхування трактується як система заходів щодо утворення страхових (грошових) фондів, призначених для повного або часткового відшкодування втрат суб’єктам господарювання від непередбачених обставин (стихійних лих, аварій, нещасних випадків, невиконання зобов’язань контрагентами, що збанкрутували і т.ін.) та надання допомоги громадянам (чи їх сім’ям) у разі настання страхових випадків – досягнення певного віку, втрати працездатності, смерті тощо [Фін. словник. 438].

На погляд колективу авторів [50] страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях. До речі, в англійському словнику страхових термінів страхування визначається "як система передання ризику і його комбінування". Тобто у країні, де виникла більшість класичних видів страхування, зміст останнього пов'язують, насамперед, із переданням ризику від страхувальника до страховика. З цих міркувань страхування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну.

Ризикована функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором.

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик створює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.

У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Функція заощадження коштів. У більшості країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, пов'язані із втратою життя і здоров'я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10%. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події. Населенню часто вигідніше заощаджувати кошти у страховій системі, ніж у банках.

Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансової превенції.

До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. нормального виявлення.

Зазначені функції страхування є специфічними. Проте водночас у сфері страхової діяльності виявляються й функції, притаманні фінансам у цілому (наприклад, контрольна функція).

Далі розглянемо головні напрямки прояву позитивного впливу страхування.

Страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. В умовах формування приватної власності не можна централізовано в наказовому порядку керувати розміщенням фінансових ресурсів. Таке керування - справа окремого власника, причому діє він згідно зі своїми інтересами, що постійно коригуються ситуацією на ринках товарів, цінних паперів, кредитів. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або у сферу послуг, не врахувавши можливого ризику втрати авансованих ресурсів. Завдяки переданню за окрему порівняно невелику плату відповідальності за наслідки ризикованих подій страховим організаціям інвестор упевнений, що в разі пожежі, стихійного лиха або іншого страхового випадку завдані збитки будуть відшкодовані.

Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки.

Страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом.

У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм.

Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному й соціальному розвитку країни, задовольняти інтереси щодо захисту майна та доходів як юридичних, так і фізичних осіб.


        1. Принципи страхування

Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах. До них, насамперед, належать:

• конкурентність;

• страховий ризик;

• страховий інтерес;

• максимальна сумлінність;

• відшкодування в межах реально завданих збитків;

• франшиза;

• суброгація;

• контрибуція;

• співстрахування і перестрахування;

• диверсифікація.

Розглянемо стисло зміст цих принципів.

Конкурентність — усім страхувальникам і страховикам держава гарантує вільний вибір видів страхування та рівні мож­ливості у здійсненні діяльності, водночас створюються сприят­ливі умови для розвитку страхування, щоб забезпечити реаліза­цію права на ефективний страховий захист юридичних і фізич­них осіб. Держава проводить активну антимонопольну політику, яка є важливим чинником у формуванні цивілізованого стра­хового ринку. Цей принцип поки що повною мірою стосується лише добровільних видів страхування.

Страховий ризик — це ймовірна подія або сукупність по­дій, на випадок яких здійснюється страхування.

Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожний індивідуальний або асоційова­ний власник будинку, автомашини, а тим більш складного вироб­ниче-технічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лихо, нещас­ний випадок, пограбування тощо.

Максимальна сумлінність. Надійне страхування можливе лише за умов високого довір'я між сторонами. Ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного ту чи іншу інформацію, що стосується об'єкта страхування. На прак­тиці особливо важливо, щоб цього принципу додержував страху­вальник. Адже саме він володіє найповнішою інформацією про властивості, зокрема дефекти, майна, про стан здоров'я чи інші особливості об'єкта страхування.

Страхові відшкодування не повинні приносити страху­вальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися стра­хуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний і фінансовий стан страху­вальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку. Відхилення, як правило, бу­вають у бік заниження рівня відшкодування.

Франшиза — це визначена договором страхування части­на збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає від­шкодуванню страховиком. Вона може бути визначена у вигляді певної грошової суми або у відсотках до всієї страхової суми. За­вдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самостра­хування зі страхуванням. Підприємства, щоб забезпечити само­страхування дрібних (а іноді й середніх) ризиків, створюють власні фонди ризику (резервні фонди). З огляду на наявність та­кого фонду страхувальники можуть звертатися до страховиків. Із проханням узяти ризик на страхування частково. Застосовувати франшизу зацікавлені й страховики. Оскільки при цьому частина ризику утримується на відповідальності страхувальника, він стає більш заінтересованим вжити превентивних заходів, щоб зберег­ти здоров'я, майно або знизити ризик відповідальності перед тре­тіми особами.

Розрізняють умовну та безумовну франшизу. Умовна франшиза частіше використовується в особистому страхуванні. Наприк­лад, правила страхування можуть фіксувати кількість днів хворо­би до початку надання страхової допомоги. Але якщо застрахо­ваний хворів довше, то допомога виплачується за всі дні непра­цездатності. Безумовна франшиза означає, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за відкиданням франшизи. Такі поліси поширені при страхуванні автотранспорту та деяких ін­ших об'єктів. Це дає змогу страховикам уникнути розрахунків з дрібних ризиків і тим самим значно зменшити витрати на веден­ня справи.

Суброгація це переданий страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

Контрибуція — це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідаль­ність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.

Співстрахування і перестрахування. Співстрахування — це страхування об'єкта за одним спі­льним договором кількома страховиками. При цьому в дого­ворі мають міститись умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика. Одному зі співстраховиків за його згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідноси­нах зі страхувальником, але залишено відповідальність перед останнім лише в розмірі відповідної частки. Співстрахування має свої переваги і недоліки. Позитивним є те, що компанії мають змогу об'єднати свої зусилля зі страхування великих ризиків, не поступаючись ні перед ким страховою премією. Недоліки спів­страхування полягають в ускладненні процедури оформлення страхування і виплати відшкодування.

Перестрахуванняце страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика або професіонального перестраховика.

Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу мож­ливості диверсифікації, тобто поширення активності страхо­вих товариств за рамки основного бізнесу, обмежені. Закон України «Про страхування» передбачає, що предметом безпосе­редньої діяльності страховика може бути лише страхування, пе­рестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними.
Контрольні питання

  1. Предмет, мета та завдання дисципліни “Страхування”.

  2. Зародження та розвиток страхування.

  3. Характеристика страхового захисту як економічної категорії.

  4. Види страхових фондів та джерела їх формування.

  5. Зміст страхування як категорії економічної науки.

  6. Сутність функцій страхування

  7. Необхідність та роль розвитку страхування в економічній системі країни.

  8. Характеристика принципів страхування.


Тести для самоперевірки

1. Виберіть основну причину виникнення та існування страхування ?

а) захист майнових інтересів суб’єктів виробничих відносин і людського суспільства від несприятливих подій (ризиків);

б) створення сезонних запасів;

в) збільшення обсягів виробництва;

г) здійснення запобіжних заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику.

2. Який характер мали перші форми страхування ?

а) комерційний;

б) братерської взаємодопомоги;

в) корпоративний;

г) жодна відповідь не є вірною.

3.Зміст категорії страхового захисту складає ?

а) спосіб локалізації небезпечних об’єктів;

б) економічні відносини щодо попередження, усунення, локалізації збитків внаслідок несприятливих подій;

в) механізм забезпечення підприємств фінансовими ресурсами;

г) збільшення товарних запасів у зв’язку з впливом чинника сезонності.

4. Які специфічні риси властиві економічній категорії страхового захисту ?

а) сукупність відносин перерозподілу;

б) ймовірний характер настання страхового випадку;

в) об’єктивні взаємовідносини між людьми;

г) необхідність проведення превентивних та репресивних заходів.

5. Сукупний фонд страхового захисту існує в формах ?

а) резервів страхових організацій, централізованих резервів держави, фондів самострахування підприємств;

б) резервних фондів підприємств;

в) кредитів банку.

г) статутного фонду.

6. Амортизаційна теорія формування страхового фонду стверджує, що джерелом формування страхового фонду має бути ?

а) обігові кошти підприємства;

б) додана вартість;

в) витрати виробництва;

г) чистий прибуток підприємств.

7. Централізований страховий (резервний ) фонд створюється ?

а) на державному рівні;

б) на рівні підприємств;

в) на рівні страхової компанії;

г) на державному рівні та рівні підприємств.

8. Які функції виконує страхування ?

а) економічну, розподільчу;

б) розподільчу, заощаджу вальну;

в) заощаджувальну, ризикову;

г) стимулюючу, формування страхових резервів.

9. Суть ризикової функції страхування розкриває ?

а) створення системи страхових резервів;

б) передача за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено договором страхування або чинним законодавством;

в) зменшення наслідків страхових подій;

г) перерозподіл коштів між страхувальниками.

10. Не відноситься до функцій страхування ?

а) страховий інтерес, суброгація;

б) превентивна, ощадна, ризикова;

в) формування і використання страхових резервів;

г) всі відповіді правильні.

Література: [1; 2; 17; 19; 20; 22; 28; 29; 30; 33; 39; 41; 46; 48; 49; 50; 51]

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

«Сутність, принципи та роль страхування»
Страхування – це самостійна економічна категорія чи елемент фінансових або кредитних відносин?
Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхового...
Виду страхування. Цей принцип повною мірою стосується лише добровільних видів страхування. Страхувальникові надається можливість...
Зміст, структура та види майнового страхування
До майнового страхування відносять: страхування засобів повітряного, наземного та водного транспорту, страхування вантажів, інших...
Тема: Економічна ефективність. Розподіл, обмін та споживання. Мета
Розкрити роль основних суб'єктів економічного процессу; пояснити сутність економічних систем, їх фундаментальні засади; знати, як...
1. Соціологія права це науковий напрям науки про суспільство, який...
Беручи до уваги її принципи системності та історизму, слід зазначити, що вона вміщує в собі і філософію права, сутність, тенденції...
СТРАХУВАННЯ
Страхування”, оволодіти теорією і практикою страхової справи, набути навики фінансово-економічної роботи у сфері страхування, що...
Необхідність, зміст та структура страхування відповідальності
Страхування відповідальності галузь страхування, в якій об'єктом страхування виступає відповідальність перед третіми юридичними або...
Закон України про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку
Характеристики впливу рентгенівського випромінювання на організм людини. Принципи нормування
1. Сутність музичної педагогіки та її основні категорії
Музичне виховання як важлива складова естетичного виховання відіграє особливу роль у всебічному розвитку особистості дитини. Ця роль...
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ Сутність інфраструктури товарного ринку
Сутність інфраструктури товарного ринку. (Роль та місце інфраструктури товарного ринку в ринковому процесі. Порівняльний аналіз особливостей...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка