Закономірності

Соціальна філософія знає чимало сггюб -*■

теоретичної систематизації суспільних відносин. Якщо марксизм поділяв їх на пер­винні і вторинні, матеріальні та ідеологічні, то Вебер взагалі не визнавав такої альтер­нативи. Парсонс всі суспільні відносини структуру вав як міжособистісні.

У сучасній систематизації суспільних відносин за провідний критерій беруться різноманітні сфери суспільного життя: матеріальна (виробничі, технологічні відносини, обмін, розподіл); соціально-політична (класові, національні, етнічні, соціально-груиові відносини); духовна (наукові, моральні, релігійні, художньо-естетичні відно­сини); культуриа-побутова (родинно-сімейні, приятельські, подружні, побутові тощо).

Всі вони взаємопов'язані, і в різних життєвих ситуаціях визначальну роль відіграють різні групи суспільних відносин. Спроба ж наголосити на визначальності певних відносин -економічних (Маркс), духовних (Гегель, Вебер), релігійних (Дюркгейм, Кассірер), сексуальних (Фрейд) - об'єктивно ство­рювала теоретично-абсолютизовану систему соціуму. Необхід­но піднятися над крайнощами абсолютизацій, підійти до сусп­ільного життя як взаємовідносин людей з точки зору реалій життя в історичному просторі і часі. Факт наявності класів Платон та Арістотель пов'язували з майновим розшаруванням людей. Англійські економісти кінця XVIII - початку XIX ст. підійшли до пізнання економічної анатомії класів. Французькі історики та соціалісти-утопісти наблизились до розуміння спе­цифіки історичного процесу як боротьби класів. Марксистська філософія розкрила взаємозв'язки і зумовленості існування класів певними історичними фазами розвитку виробництва, визнала межі розвитку класової боротьби до встановлення дик­татури пролетаріату як засобу знищення класів взагалі. Класи розрізняються за їх місцем в системі суспільного нтробництва, за їх відношенням до засобів виробництва, за їх роллю в суспільній організації праці та за способами одержання і розм-

4-48

ірами тієї частини суспільного багатства, яка є в їх розпорядженні.

Класи виникають у процесі розкладу пер­
віснообщинного ладу внаслідок суспільного
поділу праці й появи приватної власності на
основні засоби виробництва. Проте у су­
часній соціальній філософії є й інші точки
зору. Так, представники соціал-дарвіністсько-
го напряму (Аммон, Хакслі, Дарліштон) по-
яснюють існування класів боротьбою за вижп- сорокы

вання людей, Р. Сентерс виводить класове розшарування з відмінностей у ідеях, психології, рівня мораль­ного і інтелектуального розвитку людей, Е. Рос підкреслює рівнозначність класів з іншими соціальними групами. М. Вебер виділяє відносно самостійні групи лквден за їх інтересами у сфері виробництва, політики, суспільного життя. Звичайно, щоб досяг­ти багатобічного визначення класів, потрібно враховувати всі ці характеристики та критерії, безпідставно не абсолютизуючі деякі моменти методології класового аналізу.

Поряд з поняттям класів у сучасній філософії вживається термін «страта». Теорії соціальної стратифікації та соціальної мобільності виникли на противагу однозначності класового аналізу марксизму. Один з родоначальників цих теорій російсь­ко-американський філософ П.Сорокін обгрунтував потребу ширшого, ніж класовий аначіз, підходу до соціальної структу­ри та її динаміки. Пізніше Ліпсет, Боттомор, Дарендорф ствер­джували, що суспільство поділяється на верствіг-страти, різни­цю між котрими слід шукати у розмірах прибутку, стилі і способі життя, різниці рівнів культури, освіти, житла, одягу.

Суспільство поділяється на вищі, середні і низькі страти, а про­цес переміщення людей з одної страти в іншу описується в теоріях соціальної мобільності, що висувають ідею про «ліфт», «ескалатор», на яком)' можна піднятися до вищої страти: економічний ліфт, пол­ітичний, армійський, церковний, науковий, шлюбний. «Ліфт» - це своєрідний шанс піднятися завдяки досягненням у певній сфері.