Закономірності
|
|
Скачати 1.25 Mb.
|
|
і 32 Модуль III. Гносеологія, логіка, методологія 10.3. Основні форми наукового пізнання Застосування різноманітних методів наукового пізнання дає наукове знання, але це знання виникає не відразу у готовому вигляді, а розвивається поступово у процесі пізнання у різних формах. Для наукового пізнання перш за все характерні такі форми, як емпіричний факт, проблема, ідея, гіпотеза, теорія. Фундаментом всього знання в кожній науці є фактичний матеріал або конкретні факти. Фактом (від лат.: factum -здійснене, зроблене) називають подію, явище, проще, що мають місце в об'єктивній дійсності і є об'єктом дослідження. Факт -це речення, що фіксує емпіричне знання. Установлення фактів, їх опис - початкова, найбільш проста, але дуже важлива форма, в якій виявляється наукове знання. У науковому пізнанні сукупність фактів утворює емпіричну основу для висування гіпотез і створення теорій. Завданням наукової теорії є описування фактів, їх пояснення, а також пророкування раніше невідомих фактів. Факти відіграють важливу роль у перевірці, підтвердженні і спростуванні теорій: відповідність фактам - одна із суттєвих вимог до наукових теорій. Розходження теорій з фактами розглядається як суттєвий недолік теоретичної системи знання. У розумінні природи фактів у сучасній філософії науки виділяються дві основні тенденції: фактуалізм і теоретизм. Якщо перший підкреслює незалежність і автономність фактів відносно різних теорій, то другий, навпаки, стверджує, що факти повністю залежать від теорії і при зміні теорії відбувається зміна усього фактуального базису науки. З точки зору діалектичного матеріалізму, невірне як абсолютне протиставлення фактів теорії, так і повне розчинення фактів у теорії. У результаті наміру пояснити явище, знайти ного причини виникає наукова проблема. Наукове дослідження завжди являє собою ланцюг прямуючих одна за одною проблем. Проблема -це теоретичне або практичне запитання, що потребує свого вирішення, вивчення і дослідження. У перекладі з грецької мови цей термін означає: перешкоди, складність, завдання.  Є.А. Посольська «Кредитно-модулытй курс з філософії...»Поштовхом до створення наукової проблеми є нові факти, що виникають на практиці; вони не вкладаються в існуючу систему знань і тому вимагають для свого пояснення нових ідей. Формування проблеми - це важливий момент розвитку наукового знання, тому що правильно поставити проблему, значить, частково вирішити її. Невірна постановка проблеми є однією з причин виникнення вигаданих проблем (псевдопроблем), тобто таких проблем, постановка яких може суперечити фактам і законам; такі проблеми практично не вирішувані. Однією із важливих форм розвитку наукового знання є ідея. Термін «ідеї» (від гр. jdea - вид, образ) був вперше введений давньогрецькими філософами і вживається в різних значеннях в історії філософії. Матеріалістичні напрями у філософії розглядали ідеї як відображення дійсності. Демокріт, наприклад, називав ідеями атоми, що є неподільними формами, які осягаються розумом. За ідеалістом Платоном, ідеї - це прообрази речей, чуттєвого світу, істинне буття. У середні віки вважалось, що Бог творить речі згідно зі своїми ідеями, що є ідеальними формами. У Новий час, у XVII - XVIII ст. на перший план висувається теоретико-пізнавальний аспект ідей, розробляється вчення про ідеї як спосіб пізнання, ставиться питання про походження ідей, їх пізнавальну цінність і ставлення до об'єктивного світу. Емпіризм пов'язував ідеї з відчуттями і сприйняттями людей, а раціоналізм - із спонтанною діяльністю мислення. Велике місце вчення про ідеї займало у німецькому класичному ідеалізмі: Кант називав ідеями поняття розуму, яким немає відповідного предмету у нашій чуттєвості; за Фіхте, ідеї - це іманентні цілі, згідно яким «Я» творить світ; за Гегелем, ідея є об'єктивною істиною, увінчує весь процес розвитку. Якщо ж пізнання розуміти як відображення дійсності, то ідея виступає як специфічна форма цього відображення. Однак ідея не зводиться до фіксації результатів досліду, але є відображенням речі, властивості або відношення не просто у їх наявному бутті, а у необхідності і можливості, у тенденції розвитку. Відображення об'єктивної реальності і постановка практичної мети перед людиною, що знаходяться в органічній єдності, 434 Модуль III. Гносеологія, логіка, методологія визначають специфіку ідеї і її місце у русі людської свідомості. Отже, ідея є активною, посередньою ланкою у розвитку дійсності, що створює нові форми реальності, які не існували раніше. Ідеї не тільки підсумовують досвід попереднього розвитку знання у тій або іншій області, а служать підґрунтям, на якому знання синтезуються у деяку цілісну систему. Ідеї виконують роль активних еврістичнпх принципів пояснення явищ, пошуків нових шляхів вирішення проблем. Під ідеєю розуміється також форма розвитку наукового знання, коли у вигляді ідей формуються якісь узагальнення, теоретичні знання, пояснюючи сутність, закон явищ. Наприклад, ідея про матеріальність світу, про корпускулярно-хвпльовий характер світла, речовину і поле тощо. Отже, в ідеї як формі наукового пізнання, відображається фундаментальна закономірність, яка лежить у підґрунті тієї чи іншої теорії. В такому розумінні ідея виявляється найважливішою формою розвитку наукового дослідження. Провідна ідея для систематичного висвітлення предметів і явищ одержала у теорії пізнання назву «концепція». Концепція (від лат.: сопсерііо - розуміння, система) - певний спосіб розуміння, трактовки будь-якого явища, процесу, основна точка зору на предмет або явище, провідна ідея для їх систематичного тлумачення. Цей термін використовується також для позначення провідної думки, конструктивного принципу у науковому, художньому, технічному, політичному та інших видах діяльності. Величезну роль у розвитку наукового знання відіграє така форма теоретичного мислення, як гіпотеза. Гіпотеза (від гр. бяооєтд - основа, припущення) - це науково обгрунтоване припущення про існування явищ, про внутрішню структуру або функції явищ, про причини виникнення і розвиток явищ, вірогідність яких на сучасному етапі виробництва і науки не може бути перевірена і доведена. Гіпотеза являє собою форму імовірнісного знання, оскільки вона є таким висловлюванням, істинність і помилковість якого ще не встановлені. В яких же випадках використовується гіпотеза у процесі розвитку наукового знання? По-перше, тоді, коли відомі фак- 28* 435   Є.Л. Посольська «Кредитно-модульний курс з філософії...ти недостатні для пояснення причинної залежності явищ і є потреба, щоб їх пояснити. По-друге, коли факти складні і гіпотеза може принести користь як обособления знань в даний момент, як перший крок до пояснення їх. По-третє, тоді, коли причини фактів недоступні для досвіду, але дії і наслідки їх можуть бути вивчені. Важливою вимогою наукової гіпотези є також можливість практичної перевірки. Як форма наукового пізнання гіпотеза в своєму розвитку проходить чотири стадії: накопичення фактичного матеріалу, його опис і вивчення; формування гіпотези про причинні зв'язки явищ; перевірка одержаних висновків на практиці, перетворення гіпотези у вірогідну теорію або заперечення раніше висунутої гіпотези і висування нової гіпотези. . Будь яка гіпотеза, розвиваючись, одночасно підлягає перевірці, необхідність котрої витікає із самої сутності гіпотези як тільки наукового припущення, як тільки імовірного знання. Перевірка гіпотези полягає у тому, що її теоретичні наслідки і висноски співставляються з результатами дослідів. При цьому дослід не відразу може підтверджувати гіпотезу. Від виникнення гіпотези до перетворення її в доказ нерідко проходить значний час. Ступінь імовірності гіпотези тим вищий, чим різноманітніші і багаточнсленніші дослідження, що підтверджуються досвідом. За достатніх умов імовірності гіпотеза теоретично і практично межує з вірогідністю. Перевірена і доведена на практиці гіпотеза переходить в розряд вірогідних істин і стає науковою теорією. Теорія є найбільш розвиненою формою наукового пізнання. Теорія - up система узагальненого знання, основних наукових ідей, законів і принципів, що відображають певну частину навколишнього світу, а також матеріальну і духовну діяльність людей. Слід відмітити, що термін «теорія» вживається у широкому розумінні. Дуже часто під теорією розуміють людське пізнання взагалі, на відміну від практики або у сукупності вірогідних знань, на відміну від гіпотези, а часом просто як сукупність думок у тій чи іншій області пізнання. Термін «наукова теорія» використовується і у більш вузькому розумінні, як су- 436 Модуль III. Гносеологія, логіка, методологія купність понять і думок стосовно деякої предметної області, об'єднаних у єдину істинну, вірогідну систему знань за допомогою певних логічних принципів.}/ споглядальному, теоретично-пізнавальному плані під теорією розуміють систему знань, що описує і поєднує сукупність явищ деякої області дійсності і зводить відкриті у цій сфері закони до єдиного об'єднуючого підґрунтя. У цьому плані наукова теорія як система знання характеризується деякими ознаками. Першою ознакою наукової теорії є предметність, бо вся сукупність понять і тверджень належить до однієї і тієї самої предметної області, повинна відображувати одні і ті самі об'єкти дослідження. Правда, ця ознака не включає того, що для пояснення одних і тих самих об'єктів можуть існувати декілька теорій. Друга ознака - адекватність і повнота відображення об'єктивної реальності. Це значить, що знання, котрі дає теорія, відповідали б тому оригіналу, котрий вона описує, тобто вона повинна бути вірогідною, мати характер об'єктивної істини. Ознака перевірочності характеризує теорію з точки зору змістовної істинності і здатності ЇЇ до розвитку і удосконалення. Пере-вірочність виступає як встановлення відповідності змісту твердженням теорії, властивостям, відношенням реальних об'єктів. Вирішальним засобом такого встановлення є науковий експеримент, практика у ЇЇ широкому розумінні. Відповідно з цим повинна виконуватись вимога внутрішньої несуиеречливості теорії і відповідності її дослідним даним. У протилежному випадку теорія має бути удосконалена або навіть заперечена. Ознака істинності та вірогідності полягає у тому, що істинність основних тверджень наукової теорії вірогідно встановлена. У цьому відношенні наукова теорія відрізняється від наукової гіпотези, де істина встановлюється тільки з тим або іншим ступенем вірогідності. Наукова теорія розвивається під дією різних стимулів, що можуть бути внутрішніми або зовнішніми. Зовнішні стимули -це суперечності теорії і досвіду. Внутрішні стимули являють собою виявлені у складі теорії невирішені завдання. Як ті, так і інші спонукають розвиток теорії, що може здійснюватись у 437 Є.А. Подольська «Кредитно-модульний курс з філософії...» трьох основних формах: у інтенсифікаційній формі, коли відбувається заглиблення наших знань без зміни області застосування теорії. Друга форма - екстенсифікаційна, коли відбувається розширення використання теорії без суттєвих змін її змісту. Прикладом цього може служити розповсюдження теорії електромагнетизму на сферу оптичних явищ. Третя форма - комбінована, екстенснфікацінпо-інтенспфікаційна. Такої формою є процес диференціації наукових теорій. У розвитку теорії можуть бути виділені два відносно самостійні етани: еволюційний, коли теорія зберігає свою якісну визначеність, та революційний, коли здійснюється злам її основних вихідних засад, компонентів, математичного апарату, методології. Зрештою такий стрибок у розвитку теорії є створення нової теорії. Дійсна, дозріла теорія - це не просто сума пов'язаних між собою знань, але й містить певний механізм побудови знання, внутрішнього розгортання теоретичного змісту, втілює деяку програму дослідження; все це створює цілісність теорії як єдиної системи знання. СЕМІНАР № 10 Проблеми істинності знання. Методи та форми пізнавальної діяльності Цілі та завдання заняття: засвоїти основні положення теорії пізнання, виявити можливості використання загальионаукових методів на емпіричному чи теоретичному рівнях, дослідити переваги та обмеженості застосування певних методів у конкретній проблемній ситуації: охарактеризувати основні форми наукового пізнання, показати їх евристичні можливості; виробляти навички використання адекватного методологічного інструментарію для вирішення наукових завдань. Основні поняття та категорії теми: абстрагування, аксіома-тизація, аналіз, аналогія, вимірювання, гіпотеза, дедукція, експеримент, ідеалізація, ідея, індукція, історичний метод, концепція, логічний метод, методологія, моделювання, парадигма, порівнян- 438 Модуль III. Гносеологія, логіка, методологія ня, проблема, синтез, спостереження, сходження від абстрактного до конкретного, теорія, факт, формалізація. ПЛАН
Проблемно-пошукові питання:
439  Є.А. Подольська «Кредитно-модульний курс j філософії...» Теми доповідей та рефератів
Література
Модуль III. Гносеологія, логіка, методологія ВИСНОВКИ ДО МОДУЛЯ III
441 Є.А. Посольська «Кредитно-модульний курс J філософії... вила міркування і тих форм, в яких воно здійснюється. Формальна логіка - наука про закони та форми правильного мислення.
Модуль III. Гносеологія, логіка, методологія Підсумкові завдання до модуля НІ
443 Модуль IV СУСПІЛЬСТВО І ОСОБИСТІСТЬ У ВИМІРАХ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ   LfSj&sss-J "If — —■ V?   444 S^ \ _ Ц Модуль IV. Суспільство і особистість у вимірах філософського аналізу Змістовий модуль 11 СУСПІЛЬСТВО: СУТНІСТЬІ СПЕЦИФІКА ПІЗНАННЯ
У змістовому модулі розглядаються категорії, що дозволяють осмислити суспільство як систему у сукупності його основних сфер, взаємозв'язку форм суспільної свідомості; суспільство тлумачиться також як процес поступального розвитку; у межах світоглядних, аксіологічних та етнокультурних парадигм виявляються основні риси, що характеризують громадянське суспільство, соціальні інститути, на які воно спирається та основні перспективи його формування в Україні. В рамках цього модуля автори намагаються з'ясувати пояснювальний, методологічний потенціал категорії «нація» як політичного, а не етнічного утворення; з метою всебічного осмислення філософії історії аналізуються методологічні можливості формаційного та цивілізаційного підходів до аналізу історії суспільства. 445 Є.А. Подольська «Кредитно-модулышй курс з філософії...»' |
Схожі:
|
Конспект заняття з біології на тему: «Закономірності дії екологічних факторів на живі організми» Мета: сформувати уявлення про екологічні фактори, показати їхню класифікацію й загальні закономірності впливу екологічних факторів... |
Екологічні фактори. Закономірності дії екологічних факторів на організми та їхні угруповання Мета: сформувати наукове поняття про екологічні фактори, їх класифікацію, закономірності дії екологічних факторів на організми та... |
|
Психологічні закономірності та принципи здійснення соціально-педагогічної... |
Закони та закономірності менеджменту Формування організаційних структур управління в умовах зовнішньоекономічної діяльності |
|
ЗАКОНОМІРНОСТІ МАКРОЕВОЛЮЦІЇ Філогенетика — наука, присвячена вивченню особливостей еволюції великих груп органічного світу |
КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ З БІОЛОГІЇ Виявив закономірності кількісного вмісту залишків азотистих основ у молекули ДНК |
|
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІАГНОСТИЧНОЇ МЕДИЧНОЇ АПАРАТУРИ Скіалогія розділ рентгенології, що вивчає закономірності утворення рентгенівського зображення |
Закономірності спадковості при моногібридному схрещуванні. Органічні речовини клітини. Значення ліпідів та вуглеводів у життєдіяльності організмів |
|
Закони,закономірності Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів |
Лекція Основні закономірності Навчальний посібник для вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації. 2003 рік |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua