|
|
Скачати 3.04 Mb.
|
|
Тема № 5: ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА План:
1. Поняття громадянського суспільства Громадянське суспільство – це сукупність усіх громадян, їх вільних об’єднань та асоціацій, пов’язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею. Громадянське суспільство відрізняється від суспільства загалом тим, що залучає громадян до колективних ідей в суспільній сфері для вираження своїх інтересів, ідей, обміну інформацією, досягнення спільної мети, висування вимог до держави і закликів до відповідальності офіційних осіб. Воно виступає посередником між приватною сферою життя людей та державою і об’єднує формальні і неформальні організації. Основні риси громадянського суспільства:
Говорити про громадянське суспільство можна лише з появою громадянина як самостійного суб’єкта, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства, наділеним певним комплексом прав і свобод, і в той же час несе відповідальність перед суспільством. Зміст поняття „громадянське суспільство” включає сукупність неполітичних відносин у суспільстві, тобто економічні, духовно-моральні, релігійні, національні та ін. Громадське суспільство виступає як сфера реалізації економічних, соціальних, етнонаціональних, культурних та інших громадських інтересів, які перебувають поза безпосередньою діяльністю держави, що опосередковує їх відносини з індивідами. Інститутами громадянського суспільства є церква, сім’я, різні заклади освіти, приватна власність, засоби масової інформації, виробничі спілки, добровільні громадські організації та об’єднання, у т. ч., політичні партії, які:
Політологічна сутність концепції громадянського суспільства полягає у визнанні того, що якісна структуризація суспільства є засадою суспільно-політичної стабільності. Характер взаємодії держави і громадянського суспільства значною мірою визначає стан суспільної стабільності і безпеки. Громадянське суспільство потребує існування правової держави як своєї передумови. Разом з тим, тільки розвинуте, стабільне громадянське суспільство уможливлює утворення правової держави. 2. Історичні уявлення про громадське суспільства. Поняття „громадянське суспільство” сягає своїм корінням античних часів. Починаючи з Аристотеля і до середини ХVІІІ ст. громадянське суспільство розумілося просто як об’єднання громадян, що підпорядковувалося певній політичній владі, як правило, у формі аристократії чи монархії. Тут припускалися такі відносини між людьми, що регулювалися за допомогою політики. У результаті цього з’явилося таке поняття „політичне суспільство”. Але перехід від Середньовіччя до Нового часу ознаменувалося відокремленням громадянського суспільства від держави. Для Нового часу характерне розуміння: це суспільство буржуазних приватних власників, вільне від політичного втручання, де на місце політичного панування людини стає панування людини над речами. Проте існувала група дослідників (І. Бентам, Г. Гегель та ін.), які обґрунтовували необхідність більш жорсткого державного регулювання та контролю. Із другої половини ХVІІІ ст. відбувається формування ще одного розуміння громадянського суспільства, зумовлене просвітницькими ідеями. Таке розуміння виключає уявлення про владу людини над людиною як спосіб регулювання суспільних відносин. Головна заслуга у розробці концепції громадянського суспільства належить Г. Гегелю. На його думку, громадянське суспільство – це комплекс приватних осіб, класів, груп, інститутів, взаємодія яких регулюється цивільним правом, і які прямо не залежать від політичної держави. Громадянське суспільство характеризується системою потреб, правосуддям, поліцією і корпораціями. Марксисти вважали, що політична держава віддзеркалює політичний інтерес, а громадянське суспільство – приватний інтерес. Марксисти розглядали взаємини між державою і громадянським суспільством як відносини між публічною владою та індивідуальною свободою.
Теоретичною базою з’ясування цього питання э положення Основного Закону України, не дивлячись на відсутність в його тексті самого терміна „громадянське суспільство”. В Україні сьогодні відбувається поступовий процес становлення громадянського суспільства, який ще дуже далекий до завершення. Відомі західні політологи Е. Каменські, Д. Ловель, А. Тей вважають, що становлення громадянського суспільства, пов’язане з розвитком ринкових відносин, неминуче призведе до непорозумінь, і навіть, протидії з боку громадян, оскільки наслідком його стануть зростання соціальної та економічної нерівності, спекуляції, ламання традицій. Тому ці дослідники звертають увагу на ті проблеми, від успішного вирішення яких буде залежати можливість формування громадянського суспільства, у т. ч. Й в умовах сучасної України: розвиток демократії, загальної та політичної культури, формування ринкових відносин. За висновками вітчизняних політологів і соціологів, Україна є лідером серед постсоціалістичних європейських держав за рівнем недовіри населення владним структурам. На сьогодні політичні партії не достатньо сприяють належному встановленню каналів зв’язку між державою та громадянами. Нерозвинутість громадянського суспільства в Україні простежується у низькому рівні замученості громадян до організованої громадсько-політичної діяльності і дуже низькому рівні політичної ефективності, що пов’язано із слабким розвитком правової системи у державі і правової свідомості у людей. Для становлення громадянського суспільства в Україні необхідною є реструктуризація українського суспільства. До тенденцій трансформації соціальної структури нашої держави можна віднести фактичну відсутність середнього класу, поляризацію багатства і бідності. Понад 70% нашого населення займає положення нижче середнього класу й існує в умовах невизначеності й невпевненості. Чинниками формування в Україні громадянського суспільства є вільні та альтернативні політичні вибори, референдуми, незалежні засоби масової інформації, розвиток місцевого самоврядування, політичні партії, наявність ринкових відносин і економічного плюралізму.. Отже, підсумовуючи, можна зробити висновок, що ті елементи громадянського суспільства, які існують на Заході, можуть проявитися в Україні при кардинальному зрушенні в економіці, політичній структуризації українського суспільства, незаангажованості українських мас-медіа. Формування громадянського суспільства є необхідною умовою переходу до ринку і правової державності.
Система – це певна кількість взаємопов’язаних елементів, що утворюють стійку цілісність, мають певні інтегративні особливості, притаманні саме цій спільноті. У світі існують різноманітні системи, однією з яких є політична. Політична система є центральною проблемою політології. У сучасній політичній науці існує багато теорій політичних систем, зокрема, вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробили Д. Істон, Г. Алмонд (системний аналіз), К. Дойч (кібернетичний підхід), Т. Парсонс (політична система як специфічний елемент соціальної системи) та ін. вчені. Політична система – це цілісна, інтегрована сукупність політичних суб’єктів, структур і відносин, що відображає інтереси всіх політичних і соціальних сил суспільства. Вона активно взаємодіє з іншими системами – економічною, культурною, соціальною, ідеологічною, релігійною, етнічною. Політична система виникла на певному етапі розвитку суспільства внаслідок його поділу на класи та появи держави. Дослідження політичної системи ведуть свій початок від Аристотеля, але по-справжньому вагомих результатів досягнено лише у ХХ ст. після застосування американським теоретиком Д. Істоном методу системного аналізу у працях „Політична система” та „Системний аналіз політичного життя”. Політична система, на думку Істона, є цілісною множиною багатьох елементів, кожний з яких складається з простіших явищ і процесів. Політичне життя, на його думку, є неврівноваженою системою, в якій весь час відбуваються порушення та робляться спроби до встановлення рівноваги. Ознаками політичної системи є:
Визначальним елементом політичної системи є держава. Крім неї, у політичну систему суспільства входять: політичні партії, профспілки, асоціації, ініціативні групи, групи впливу і тиску, соціально-політичні рухи та інші об’єднання, змістом діяльності яких є політичні процеси. Структуру політичної системи складають такі основні компоненти:
Виділяють такі функції політичної системи:
Розв’язання проблеми типології політичної системи почалося за часів Платона, який вирізняв монархію, аристократію, демократію. Розширив класифікацію форм правління Аристотель, запропонувавши шестичленну систему: монархія, тиранія, аристократія, олігархія, політея, демократія. Марксисти, опираючись на класові приорітети, типологізували політичну систему так: рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична. За характером розподілу влади політичні системи класифікуються на авторитарні та плюралістичні. Суть авторитаризму - зосередження влади у єдиному центрі, а плюралістична політична система характеризується дифузією влади, широкими правами та свободами, відкритою конкуренцією у боротьбі за владу. М. Вебер запропонував поділити політичні системи на традиційні, раціональні, бюрократичні. Наприкінці 50-х рр. ХХ ст. Г. Алмонд виділив чотири типи політичних систем: англо-американський, континентально-європейський, до індустріальний чи частково індустріальний, тоталітарний. У сучасній західній науці вирізняють такі основні типи політичної системи:
Під політичною системою України розуміють сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов’язаних із формуванням і здійсненням влади та управління суспільством. Сьогодні у нашій країні відбувається активний процес становлення нового типу політичної системи. В. Якушник вважає, що з точки зору особливостей загальносистемних якостей, політична система України характеризується як:
З точки зору особливостей політичної природи існуючої в Україні системи політичних інститутів політична система України характеризується як:
Основними напрямками формування і розвитку нової політичної системи України є:
|
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ПОЛІТОЛОГІЇ Етапи становлення політичної науки. Місце політології в системі суспільних наук |
Перелік питань для модульного контролю знань (ІІ рівень) З ПОЛІТОЛОГІЇ Місце політології в системі наук про суспільство: взаємозв'язок та взаємозалежність |
|
І. Предмет і метод політології. Тема Політика як суспільне нвкще (2 год.) Сутність політики: основні теоретичні підходи (субстанціональний, інституціональний, соціологічний, телеологічний, конфліктний і... |
2 Предмет політології, закони категорії Політика є регулятором суспільних відносин, реалізуючись шляхом їх орієнтування, спрямування розвитку в багатьох галузях або в... |
|
Предмет політології Об'єктом політико-філософських досліджень античних мислителів, наприклад Платона та Арістотеля, була саме держава у нерозривній єдності... |
Тема практичного заняття Мета і завдання заняття: визначення об’єкту та предмету політології як науки, характеристики основних етапів її розвитку, аналіз... |
|
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
|
1. Місце політології в системі наук про суспільство: взаємозв'язок та взаємозалежність Місце політології в системі наук про суспільство: взаємозв'язок та взаємозалежність |
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення |