|
|
Скачати 3.04 Mb.
|
|
Тема № 14. Політика протидії організованій злочинності План лекції:
Приступаючи до розгляду першого питання - визначення організованої злочинності і причини її зростання, треба привернути увагу на той факт, що реалії сьогодення свідчать про наявну необхідність підвищення ефективності боротьби з організованою злочинністю, яка загрожує стабільності політичної системи, правам та свободам людини і громадянина, а взагалі – національній безпеці держави. Практика соціального життя в останні роки змусила визнати на найвищому рівні державної влади існування в Україні організованої злочинності. Тому внутрішня та зовнішня політика держави як ведучого інституту політичної системи, направлена на активізацію протидії організованої злочинності, актуалізує як діяльність законодавчої та виконавчої гілок влади щодо створення дійових механізмів по боротьбі з цим небезпечним явищем, так і зусилля науковців щодо їх теоретичної розробки. Організована злочинність - найбільш руйнівне явище, що істотно позначається на політичному та соціально - економічному розвитку будь-якої країни. Для України, яка переживає глибокі політичні та соціально-економічні реформи та об'єктивно ослаблена ними, важливою стала проблема поширення впливу організованої злочинності на всі сфери суспільного життя. На сучасному етапі її визначає гнучка адаптація до нових форм і методів підприємницької діяльності, оперативне реагування на швидкі зміни ринкової кон'юнктури, використання у своїх цілях новітньої техніки та сучасних технологій. Практика соціального життя в останні роки змусила визнати на найвищому рівні державної влади існування в Україні організованої злочинності. Тому підвищення ефективності боротьби з нею є одним із найважливіших завдань, що випливає з оцінки сучасної кримінальної ситуації в країні. Стосовно науки, то її внесок у розробку цієї проблематики не можна визнати задовільним, хоча останнім часом намітилися позитивні зрушення. Вперше спробу сформулювати поняття організованої злочинності здійснили американські вчені. 1971 року відомий публіцист Уолтер Ліппман зазначав, що організована злочинність пов'язана з наданням бажаючим певних послуг або товарів. Американський кримінолог Альфред Ландсміт визначив організовану злочинність як особливу форму співробітництва кількох осіб або угруповань з метою забезпечення успішної їх діяльності. Луіз Шеллі говорив про організовану злочинність як таку, що цементується фінансовими інтересами. Насилля тут застосовується лише для захисту економічних інтересів злочинного угруповання. У вітчизняній науці дефініції організованої злочинності з'явилися лише в останні роки, і вони досить різноманітні. Деякі вчені характеризують організовану злочинність як складний вид кримінальної діяльності, що здійснюється у великих масштабах організованими групами, які мають внутрішню структуру, отримують доходи шляхом створення й експлуатації ринків незаконних товарів і послуг. Інші під організованою злочинністю розуміють відносно масову групу стійких і керованих об'єднань злочинців, які займаються кримінальною діяльністю у вигляді промислу та створюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких протиправних засобів, як насилля, залякування, корупція та розкрадання у великих розмірах. Отже, організована злочинність – це протиправна діяльність стійких, керованих угрупувань осіб, які заздалегідь об’єдналися з метою вчинення злочинів або займаються злочинною діяльністю як бізнесом і створюють систему захисту від соціального контролю з допомогою залякування, шантажу та корупції. Діяльність організованих злочинних груп спирається на:
Ознаками організованої злочинності є наступні:
Основними видами діяльності організованих угрупувань є наступні:
Найбільш потужним базовим елементом сучасної системи організованої злочинної діяльності є тіньова економіка, а основною формою існування організованої злочинності є організована економічна злочинність, що загрожує вітчизняній національній безпеці. В соціально-політичній сфері організована злочинність може діяти в таких напрямах: встановлення корумпованих зв'язків на всіх рівнях державної влади і управління, в правоохоронних, митних та податкових органах, з метою здобуття необхідної інформації, прикриття злочинної діяльності, забезпечення консультативної допомоги в галузях економіки, права тощо; проведення своїх кандидатів у депутати всіх рівнів, а також органи виконавчої влади; встановлення прямих або опосередкованих контактів з політичними партіями, формування політичних партій, які перебуватимуть під таємним (для громадськості) контролем організованої злочинності, для захисту їх економічних інтересів на всіх рівнях влади; терор, погрози, дискредитація політиків, які займають жорстку позицію щодо економічних інтересів організованої злочинності або виступають за активну боротьбу з нею; проникнення в засоби інформації як шляхом прямого фінансування певних видань,так і шляхом вербування серед журналістів своїх прибічників, цілеспрямоване формування громадської думки у вигідному напрямі (дискредитація влади та демонстрація її безсилля у боротьбі із злочинністю, позитивне висвітлення економічної активності підприємств, банків та ін., підконтрольних організованим злочинним, угрупованням тощо); як крайній метод, дестабілізація соціально-політичної ситуації в певних регіонах, де може складатися загрозлива для інтересів організованої злочинності ситуація. З оглядом на свої специфічні інтереси організовані злочинні угруповання намагатимуться законсервувати реформи на місцях, зберегти диспропорції розвитку місцевих господарських комплексів, які дозволять отримувати їм надприбутки. З цією метою вони з тактичних міркувань можуть підтримувати на виборах досить реакційні політичні сили. Підводячи підсумок, можна прогнозувати, що організована злочинність загрожує вітчизняному політикуму можливістю істотно впливати на політичне та соціально-економічне життя України, створюючи в умовах загальної кризи своєрідне антисуспільство з своїм господарством, законами, судом та ін., члени якого не тільки виживають але й досягають життєвого успіху і добробуту, недоступного законослухняним громадянам. Вирішення проблеми призупинення подальшої криміналізації життєво важливих складових реформування суспільства та державотворення становить один з основних напрямів політики національної безпеки України. Подолання причин та обставин, що обумовлюють прояви та поширення організованої злочинності, потребує реалізації комплексу взаємопов'язаних заходів політичного, соціально-економічного та правоохоронного характеру. Таким чином, організована злочинність як протиправна діяльність стійких, керованих угрупувань осіб, які заздалегідь об’єдналися з метою вчинення злочинів або займаються злочинною діяльністю як бізнесом і створюють систему захисту від соціального контролю з допомогою залякування, шантажу та корупції, - спирається на значні фінансові ресурси та активне пропагування лідерами організованої злочинності антисуспільної ідеології. Основними видами діяльності організованих угрупувань є наркобізнес, рекет, торгівля жінками і дітьми, організована проституція та сутенерство, незаконний авто бізнес; організований напад на вантажі при їх перевезенні, антикварний бізнес, розкрадання та незаконний продаж зброї, незаконна торгівля людськими органами для трансплантації, проникнення в легальну економіку, органи влади та управління. В соціально-політичній сфері організована злочинність може діяти в напрямах встановлення корумпованих зв'язків на всіх рівнях державної влади і управління та в правоохоронних органах; проведення своїх кандидатів у депутати всіх рівнів, а також органи виконавчої влади; встановлення контактів з політичними партіями або їх формування для здійснення контролю та захисту інтересів організованої злочинності; терор, погрози та дискредитація політиків, які займають жорстку позицію щодо економічних інтересів організованої злочинності або виступають за активну боротьбу з нею; проникнення в засоби інформації з метою формування громадської думки у вигідному напрямі; а як крайній метод, дестабілізація соціально-політичної ситуації в певних регіонах, де може складатися загрозлива для інтересів організованої злочинності ситуація. Переходячи до другого питання - напрямки державної політики боротьби зі злочинністю, слід зауважити, що законодавство про боротьбу з організованою злочинністю базується на Конституції України, Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від 30.06. 93, який визначає головні напрями загальнодержавної політики та організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, Кримінальному і Кримінально-процесуальному кодексах України, законах України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про прокуратуру", інші закони, міжнародно-правові угоди, учасником яких є Україна. Згідно до ст.5 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", систему органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю становлять: 1.Спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи: а) Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України; б) Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю МВС України; в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. 2. До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать: органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України, органи прокуратури України; митні органи і підрозділи Прикордонних військ України; органи державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби, органи і установи виконання покарань. Основними напрямами державної політики протидії організованій злочинності є:
протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об'єднань громадян і засобів масової інформації;
використанню суб'єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів. Таким чином, удосконалення політичних, соціально-економічних, ідеологічних, духовних та інших відносин, що відбуваються у процесі побудови правової держави, є тим чинником, який підриває корені організованої злочинності. У боротьбі з цим явищем першочергового значення набувають загальносоціальні заходи удосконалення правоохоронної діяльності, для чого потрібно: 1. Завершити радикальну реформу політичної, економічної, соціальної, та інших сфер суспільства на засадах чесної конкуренції та демократії, подолати глибоку кризу, в якій опинилась Україна при переході від адміністративно-командної системи господарювання до цивілізованої ринкової економіки. 2. Удосконалити управління державним майном і економічними процесами, зміцнити контроль за мірою праці та споживання, виключити відмивання коштів, отриманих незаконним шляхом. 3.Створити ефективну податкову систему, сприятливі умови для підприємницької діяльності, щоб громадяни мали реальну можливість працювати в межах закону. 4. Оскільки організована злочинність тісно пов'язана з корупцією запровадити обов'язкове декларування доходів усіма державними службовцями. Окрім загальнопрофілактичних, треба посилювати спеціальні заходи протидії організованій злочинності. Треба розробити загальнодержавну Програму боротьби з організованою злочинністю. Питання боротьби з організованою злочинністю мають широкої висвітлюватись у засобах масової інформації. Належить удосконалити стратегію і тактику оперативно-розшукової та розвідувально-аналітичної роботи, всебічно вивчати криміногенні ситуації. Хоч і кажуть, що "мафія безсмертна", але активна протидія їй на загальносоціальному і спеціально-кримінологічному рівнях профілактики за чіткої взаємодії усіх її суб'єктів, тісному міжнародному співробітництві у цій сфері дасть змогу значно скоротити всілякі прояви організованої злочинності та мінімізувати її небезпеку для суспільства. Завершуючи вивчення теми на третьому питанні - міжнародний тероризм як загроза цінностям сучасної цивілізації, слід зазначити, що згідно Конституції України (ст. 18), зовнішньополітична діяльність нашої держави направлена на забезпечення її національних інтересів і безпеки, шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства у відповідності з принципами міжнародного права, логікою еволюції загальнолюдської цивілізації. Тероризм - опозиційна діяльність екстремістських організацій чи окремих осіб, метою яких є систематичне чи одноразове застосування насильства (чи його загрози) для залякування урядів і населення. Тероризм проявляє себе як яскравий феномен сучасності, його перший серйозний прояв зафіксовано у 1972 р. Він не є знешкодженням сил супротивника як війна та диверсії; він має на меті порушити основу держави, посіяти невпевненість, зробити паніку основним способом поведінки суспільства. Тобто, терористичні акти - це війна психологічного характеру. Головним завданням тероризму є насаджування атмосфери паралізуючого жаху та песимізму. Об'єктами терору може бути все, що має якесь значення для громадян, суспільства, держави. Тероризм використовує увесь арсенал боротьби, накопичений з найдавніших часів ("всі засоби хороші для досягнення мети"): убивства політичних діячів, викрадення, погрози, вибухи у громадських місцях, біологічні атаки, захоплення заручників тощо. Різновидами тероризму є: 1) механічний і біологічний; 2) ідеологічний і релігійний; 3) правий (неофашистський, правоавторитарний) і лівий (революційний, анархічний). Чи не найбільшу загрозу для людства сьогодні становить біотероризм, спрямований на викликання наростаючої паніки, коли населення швидко вводиться в стан масового психозу (як писав Б. Шоу, "бути рабом страху - це найбільше рабство"). Система запобігання терактам, епідеміям і дії біологічних чинників у світі на низькому рівні. Спалахи терористичних дій стимулюють неправомірну поведінку жартівників та психічно хворих людей. "Авторами" терактів можуть бути як одинаки (Тімоті Маквей), так і організовані групи (напр., Японська Червона Армія, Аль-Кайда). Хронологія найбільших терактів за останні роки
Боротьба з тероризмом, здійснювана під егідою ООН, сьогодні стала пріоритетом міжнародної політики, але занепокоєння викликають спричинювані нею жертви серед мирних жителів. Терористичні акти розглядаються як дії, спрямовані проти усього людства, а не проти однієї країни, боротьба з тероризмом не сприймається як боротьба з якоюсь релігією чи культурою. Події 11 вересня стали символічною віхою, що умовно роз’єднала не лише періоди сучасності на історію "до 11 вересня " та "після 11 вересня ", а й сучасний політичний простір, надавши йому ознак нової— пост геополітичної реальності. У першу чергу ці світосистемні трансформації позначилися у переформуванні та переформулюванні загального простору цивілізаційної взаємодії, надавши ознак другорядності таким інституційним формам міжнародної безпеки, як формальне членство у військово-політичних коаліціях та митних союзах, а також, трансформувавши розуміння внутрішніх та зовнішніх загроз, військово-силових і невійськових факторів стабільності. Від тероризму відрізняють екстремізм як прихильність до крайностей у політиці, який проявляється у запереченні існуючих норм, цінностей; притаманний маргінальним верствам. Україна де-факто приєдналася до антитерористичної коаліції, надавши США повітряний простір для військово-транспортних літаків. Поряд із цим, ініціювавши в Раді Безпеки прийняття відповідної резолюції, Україна визначила свою активну конструктивну позицію щодо боротьби з міжнародним тероризмом. У цьому разі доречно визначити також відзначити також ініціативу нашої держави щодо створення міжнародного органу для боротьби із тероризмом. Саме у поєднанні дипломатичних, економічних, політичних та інших спеціальних, поряд із військовими, засобів можливим є вирішення проблеми міжнародного тероризму. Застосування дипломатичних засобів дозволить уникнути міжцивілізаційного протистояння між Сходом і Заходом. Одним із них є розвиток міжнародно-правової основи для боротьби з тероризмом та розвиток діалогу з країнами Близького Сходу та Центральної Азії. Що стосується військових засобів, то доволі показовим є той факт, шо вперше в історії Північноатлантичного альянсу державами-членами НАТО прийнято рішення щодо можливості застосування статті 5 Вашингтонського договору — колективна оборона. До цього можна додати повну підтримку членами НАТО воєнної операції в Афганістані та гарантії надання допомоги країнам, що входять до антитерористичної коаліції. Таким чином, має місце еволюція понять нападу і оборони в напрямі їх поширення на акти, які не є актами офіційної політики держав. Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо: міжнародний тероризм має на меті порушити основу держави, посіяти невпевненість, зробити паніку основним способом поведінки суспільства, його головним завданням є насаджування атмосфери паралізуючого жаху та песимізму. Тероризм використовує убивства політичних діячів, викрадення, погрози, вибухи у громадських місцях, біологічні атаки, захоплення заручників, - тому боротьба з міжнародним тероризмом, здійснювана під егідою ООН, сьогодні стала пріоритетом міжнародної політики, яка заключається у поєднанні дипломатичних, економічних, політичних та інших спеціальних, поряд із військовими, засобів, що робить можливим вирішення проблеми міжнародного тероризму. |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ПОЛІТОЛОГІЇ Етапи становлення політичної науки. Місце політології в системі суспільних наук |
Перелік питань для модульного контролю знань (ІІ рівень) З ПОЛІТОЛОГІЇ Місце політології в системі наук про суспільство: взаємозв'язок та взаємозалежність |
|
І. Предмет і метод політології. Тема Політика як суспільне нвкще (2 год.) Сутність політики: основні теоретичні підходи (субстанціональний, інституціональний, соціологічний, телеологічний, конфліктний і... |
2 Предмет політології, закони категорії Політика є регулятором суспільних відносин, реалізуючись шляхом їх орієнтування, спрямування розвитку в багатьох галузях або в... |
|
Предмет політології Об'єктом політико-філософських досліджень античних мислителів, наприклад Платона та Арістотеля, була саме держава у нерозривній єдності... |
Тема практичного заняття Мета і завдання заняття: визначення об’єкту та предмету політології як науки, характеристики основних етапів її розвитку, аналіз... |
|
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії... |
|
1. Місце політології в системі наук про суспільство: взаємозв'язок та взаємозалежність Місце політології в системі наук про суспільство: взаємозв'язок та взаємозалежність |
ПЕРЕЛІК ОРІЄНТОВНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМЕСТРОВОГО ЕКЗАМЕНУ З ПСИХОЛОГІЇ Загальне поняття про психологію, її предмет та завдання психологія як наука і навчальний предмет, її значення |