Вступ

Скачати 4.33 Mb.

Назва	Вступ
Сторінка	4/28
Дата	18.04.2013
Розмір	4.33 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 28

1.3. Сфера інноваційної діяльності і її елементи

У наш час інноваційна діяльність є не тільки актуальним об'єктом наукових досліджень, але й вектором суспільного розвитку. Все частіше в науковій літературі й практичній діяльності використовуються такі поняття, як інновація, інноваційний процес і підприємство, сфера інноваційної діяльності й інші. Однак вони часто не є однозначно визначеними. Такий стан пояснюється як динамічним розвитком науки "інноватика", так і прискоренням процесів суспільного розвитку, що випереджають можливості їх адекватного наукового осмислення. Науково-термінологічна невизначеність стримує просування досягнень в області инноватики в освітню й виробничу сфери, що, в остаточному підсумку, відбивається на результатах діяльності підприємств і темпах економічного розвитку країни.

Відмінні риси, характер, цілі й завдання інноваційної діяльності дозволяють у цей час розглядати її не тільки як самостійну економічну категорію, але і як окрему систему із специфічними властивостями, об'єктом, суб'єктами, ресурсами, процесами, результатами й закономірностями розвитку. Відносна самостійність елементів системи, їхні індивідуальні властивості, розбіжність у часі динаміки їхнього розвитку, розходження в напрямку й інтенсивності впливу об'єктивних і суб'єктивних факторів є причинами виникнення протиріч усередині системи інноваційної діяльності.

Необхідно помітити, що в законі України "Про інноваційну діяльність" термін "сфера інноваційної діяльності" уживається неодноразово, але його визначення не приводиться. Цей же термін використовується й в інших роботах. Його визначають як область діяльності виробників і споживачів інноваційної продукції (робіт, послуг), як систему взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції через розвинену інноваційну інфраструктуру.

Область виникнення диспропорцій між рівнем зростаючих суспільних потреб і можливостями (природними й економічними) їхнього задоволення в рамках існуючої системи суспільного виробництва, що постійно змінюється під впливом різноманітних соціальних, політичних, економічних, природних і інших факторів, являє собою сферу інноваційної діяльності (рис. 1.6.).

Рис. 1.6. Місце інноваційної діяльності в системі суспільного виробництва
Законом України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що інноваційна діяльність здійснюється з метою впровадження досягнень НТП у виробничу і соціальну сфери, але не надано її визначення як економічної категорії.

У Законі України "Про інноваційну діяльність" вона представлена як діяльність, спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок і передбачає випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг. Дане визначення не включає проведення фундаментальних і пошукових досліджень, НДДКР, що ставить під сумнів віднесення наукових організацій до суб'єктів інноваційної діяльності, розглядає тільки діяльність по використанню й комерціалізації їхніх результатів. Тим самим не забезпечується єдність, а зберігається на рівні поняття інноваційної діяльності розрив між наукою й виробництвом. Воно також не охоплює сферу використання інноваційної продукції її рециклінг і утилізацію. Це обмежує використання методів оцінки й стимулювання прискореного впровадження інноваційної продукції й послуг у сфері споживання й не передбачає наявність зворотного зв'язку між розроблювачем, виробником і споживачем інноваційного товару. А націленість тільки на випуск нових товарів і послуг обмежує можливості використання проміжних результатів інноваційної діяльності.

У прийнятому в Російській Федерації Законі "Про інноваційну діяльність і державну інноваційну політику" інноваційна діяльність визначається як виконання робіт і (або) надання послуг зі створення, освоєння у виробництві й практичному застосуванні нової продукції або вдосконаленого технологічного процесу. Тут вже передбачається єдність процесу " наука-виробництво-споживання", розширено зміст об'єкта інноваційної діяльності (технології, у тому числі вдосконалені), але не розглядається сфера застосування.

У сучасних умовах господарювання інноваційна діяльність також розглядається як економічна категорія, що визначає характер формування й розвитку соціально-економічних систем.

Таким чином, наведені визначення, представляють інноваційну діяльність як:

явище - певний вид соціально-економічних, правових відносин, що виникають між суб'єктами інноваційної діяльності й споживачами їхньої продукції;

творчу діяльність по реформуванню матеріально-технічної бази й виробничих відносин за допомогою використання досягнень НТП з метою більш ефективного задоволення зростаючих потреб;

безперервний процес, що складається з фаз інноваційного циклу і дозволяє представити інноваційну діяльність у вигляді ланцюжка послідовно виконуваних процесів.

Подання інноваційної діяльності у вигляді сукупності самостійних процесів, по-перше, охоплює всі фази відтворювального процесу, кожна з яких має власну логіку розвитку й зміст, по-друге, орієнтовано на вид діяльності, а не на конкретний товар, по-третє, має важливе значення при створенні інституційних форм, виборі ефективних методів і механізмів, що забезпечують і обслуговують той або інший вид інноваційної діяльності.

Інноваційну діяльність необхідно розглядати як засіб усунення незадоволених суспільних потреб, а її економічна сутність полягає в нижченаведеному.

Діяльність як цілеспрямована дія (процес) людини або групи осіб приводить до зміни природного, економічного й соціального середовища й проявляється у вигляді репродуктивної (рутинної) і (або) інноваційній (оновлюючої) діяльності. У результаті вирішуються протиріччя між бажаним і реальним рівнями задоволення індивідуальних і суспільних потреб.

Досягаючи межі ефективності використання наявних ресурсів традиційними методами виробництва необхідних суспільству благ, репродуктивна діяльність об'єктивно поступається першістю інноваційної. Остання, використовуючи нові комбінації раніше накопичених або отриманих у результаті наукових досліджень і експериментів нових знань і досвіду, створює нові блага (споживчі вартості), що більш повно задовольняють суспільні потреби. При цьому позитивний ефект досягається за рахунок оптимізації складу, структури, усунення непродуктивних витрат ресурсів, збільшення кількості виконуваних функцій, створення колишніх благ на принципово новій науковій базі або благ, що задовольняють нові суспільні потреби. Збільшення доступності інноваційної продукції (благ) забезпечується зниженням суспільно необхідних витрат, що стимулює ріст платоспроможного попиту й супроводжується кількісними змінами в структурі її вартості: збільшується частка наукомісткої складової.

В умовах ринкової, конкурентної економіки ці два види діяльності постійно присутні, а властиві їй підняття й спади (економічні цикли) пояснюються переважанням на кожній із цих стадій інноваційної, або рутинної діяльності. Підтримка оптимальних пропорцій між цими двома видами діяльності забезпечує стійкий розвиток суспільства, природної й економічної систем; відсутність інноваційної складової приводить до їхньої деградації.

Таким чином, інноваційна діяльність як економічна категорія - це творча діяльність людей по перетворенню продуктивних сил і виробничих, соціально-економічних відносин у процесі розвитку суспільного виробництва з метою більш повного задоволення різноманітних потреб людини й суспільства у всіх сферах їхньої життєдіяльності.

Об'єктом інноваційної діяльності є вся розмаїтість продуктивних сил і соціально-економічних відносин, що не задовольняють поточні й перспективні потреби суспільства на конкретному етапі його розвитку. У той же час, згідно з Законом України "Про інвестиційну діяльність", її об'єктами пропонується вважати розробку й впровадження нововведень у галузях техніки, технології, економіки, організації й керуванні. А в Законі України "Про інноваційну діяльність" до об'єктів інноваційної діяльності ставляться: нові знання й інтелектуальні продукти; інноваційні програми й проекти; сировинні ресурси, засоби їхнього видобутку й переробки; виробниче устаткування й процеси; організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, істотно поліпшуючі структуру і якість виробництва й (або) соціальної сфери; товарна продукція, інфраструктура виробництва й підприємництва; механізми формування споживчого ринку й збуту товарної продукції. До них також варто віднести нові форми й методи підготовки, підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів для сфери інноваційної діяльності. Очевидно, що це конкретні форми (матеріальні й нематеріальні) прояву прогресивних змін продуктивних сил і виробничих, соціально-економічних відносин, які варто вважати предметами інноваційної діяльності. Результатами такої діяльності є, насамперед, якісні зміни елементів продуктивних сил і виробничих відносин, а носіями цих змін служать різноманітні блага у вигляді виробничих ресурсів, технологій і устаткування, продуктів і продукції кінцевого споживання, форм і методів ефективного керування соціальними, економічними, управлінськими й іншими процесами. Даний вид діяльності є продуктивним, тому що результати інноваційної діяльності являють собою суспільну корисність, вони викликають позитивні экстерналії, є важливими елементами суспільного багатства й включаються в національний доход.

Інноваційна діяльність - не одиничний акт впровадження якого-небудь нововведення. Це постійно здійснюваний процес виявлення незадоволеної суспільної потреби, одержання нових знань, розробки, впровадження й освоєння у виробництві, комерціалізації, дифузії й використання в науково-виробничо-споживчому циклі різноманітних інноваційних продуктів і товарів, у якому задіяні в тім або іншому ступені всі члени суспільства.

Проблемний зміст сфери інноваційної діяльності змінюється в часі, відбиваючи пріоритетні напрямки розвитку социо-эколого- економічної системи. У цей час до них відноситься здоров'я людини, охорона навколишнього середовища, розвиток енергетики, ресурсозбереження, інформаційні технології й інший, які визначають розвиток суспільства найближчим часом і в перспективі.

В економічній сфері інноваційна діяльність змінює відносини її працівників до виробничих факторів і між взаємодіючими економічними суб'єктами мікро-, мезо- і макрорівнів. Вона є також джерелом саморозвитку суб'єкта. Ефективне її здійснення багато в чому залежить від пануючих форм власності, характеру й стану соціально-економічних відносин у суспільстві. Основне ж економічне протиріччя інноваційної діяльності полягає в посиленні її суспільного характеру, що забезпечує в масштабах національної економіки інтеграцію окремих стадій і етапів процесу " наука-виробництво-споживання", при економічному відокремленні учасників цього процесу.

Відповідно до Закону України " Про інвестиційну діяльність" до основних видів інноваційної діяльності ставляться: фінансування фундаментальних досліджень для досягнення якісних змін продуктивних сил; реалізація довгострокових науково-технічних програм із тривалим строком окупності; випуск і поширення принципово нових видів техніки й технології; прогресивні зміни міжгалузевої структури; розробка й впровадження нових ресурсосберегающих технологій, призначених для поліпшення соціального й екологічного стану суспільства.

Керівництво Фраскаті виділяє сім видів інноваційної діяльності, які, по суті, збігаються зі змістом стадій (етапів) життєвого циклу інноваційного продукту. До інноваційної діяльності відносять також розвиток інноваційного потенціалу, створення необхідних економічних і організаційно-правових умов для зацікавленого впровадження інновацій, створення й розвиток інфраструктури інноваційної діяльності й інші.

Нарешті, відповідно до стандартів ДСТУ ISO - 9000, "петля якості" включає такі її види, як: маркетинг і вивчення ринку; проектування й розробка процесів; матеріально-технічне постачання; виробництво інноваційних продуктів; технічна допомога й обслуговування; експлуатація; утилізація або вторинна переробка (рециклінг) після закінчення терміну служби (експлуатації).

У даному стандарті заслуговує на увагу останній вид діяльності - утилізація або вторинна переробка (рециклінг), які в цей час не знайшли належного відбиття в структурі основних видів інноваційної діяльності.

Таким чином, поняття "інноваційна діяльність" акумулює зміст перерахованих вище її видів, що охоплюють у своїй сукупності всі стадії, інноваційних процесів, життєвих циклів інноваційних товарів і реалізують основні функції інноваційної системи.

Окремі види інноваційної діяльності і їхні сукупності здійснюються суб'єктами інноваційної діяльності, поняття про які, їхнє визначення й сфер застосування результатів діяльності вперше знайшли відбиття в Законі України "Про інвестиційну діяльність".

У Законі України "Про інноваційну діяльність" до суб'єктів діяльності відносяться фізичні й (або) юридичні особи України, іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб за умови, що вони проводять в Україні розглянутий вид діяльності й (або) залучають матеріальні й інтелектуальні цінності, вкладають власні або позикові кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Всі вони перебувають в упорядкованій взаємодії й, захищаючи свої інтереси, працюють, в остаточному підсумку, на загальну мету - зміцнення економічної основи суспільства й ріст добробуту його громадян.

У зв'язку із прогресуючими процесами поділу й концентрації праці в сфері інноваційної діяльності, частими випадками зміни форм господарювання, власності, організаційних форм суб'єктів гострої є потреба в їхній ідентифікації й класифікації.

Аналіз класифікації суб'єктів інноваційної діяльності, запропонованих у роботах Фатхутдінова Р.Л., Завліна П.Н. і інших авторів, дозволяє описати й вибрати організаційну форму майбутньої організації - новатора з урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища. Разом з тим, методологічною основою їхньої ідентифікації варто вважати угруповання суб'єктів за організаційно-правовим статусом, що дозволяє здійснювати певні види інноваційної діяльності й права на володіння її результатами.

Наявність досить стійкої сукупності видів інноваційної діяльності й здійснюючих їх суб'єктів, форм і методів реалізації інноваційних процесів, а також визначеність об'єкта діяльності свідчать про існування особливої системи, у якій створюються й реалізуються різноманітні інноваційні продукти й товари, роботи, послуги - результати інтелектуальної праці, що користуються попитом на ринку. Отже, необхідно розрізняти поняття "інноваційна діяльність" і "інноваційна система", у якій здійснюється розглянутий вид діяльності.

Під інноваційною системою варто розуміти штучно створювану віртуальну організацію, у якій органи влади, різноманітні підприємницькі й суспільні структури взаємодіючи, виконують певні функції й властиві їм види діяльності по організації, здійсненню й регулюванню інноваційних процесів створення різноманітних форм, способів, засобів і інших інноваційних продуктів і товарів на основі досягнення НТП, їхньому застосуванню у виробництві, сферах розподілу, обміну й споживання з метою найбільш повного задоволення суспільних і особистих потреб. Дане поняття є системоутворюючою економічною категорією, що відбиває єдність процесів інноваційних перетворень продуктивних сил і виробничих, соціально-економічних відносин у різних областях життєдіяльності суспільства.

Стратегічною метою інноваційної системи є переведенння економіки на якісно новий - інноваційний, ресурсосберегаючий і екологічно безпечний шлях стійкого розвитку; основне завдання - постійне вдосконалювання й створення принципово нових елементів продуктивних сил і виробничих, соціально-економічних відносин, що дозволяють прогнозувати, виявляти й усувати незадоволені суспільні потреби, протиріччя й диспропорцію в розвитку, які виникають між елементами системи.

Система інноваційної діяльності має певну структуру, під якою розуміється сукупність взаємозалежних підсистем (інституціональних, інноваційних, ринкових і інших), необхідних і достатніх для ефективного здійснення інноваційних процесів.

Підсистема інституційного забезпечення інноваційної діяльності як форма суспільного устрою являє собою структуровану сукупність суб'єктів різних рівнів влади й керування, що розробляють економічні, організаційні й правові норми в сфері даного виду діяльності. Її основними завданнями є розробка інноваційної політики й господарського механізму її реалізації; об'єктом керування є виробничі, соціально-економічні відносини між суб'єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання проміжних і кінцевих інноваційних продуктів, які знаходять своє вираження в специфічних формах поділу праці й методах (організаційних, правових, соціальних, економічних і ін.) побудови взаємин між учасниками інноваційної діяльності.

Конкретні форми інституціалізації в певній мірі обумовлюються пануючими в суспільстві соціальними цінностями й нормами. Їх етична складова може грати навіть більшу мобілізуючу роль, чим безпосередня мета діяльності.

Необхідно підкреслити, що:

інноваційну політику варто розглядати як складову частину державної соціально-економічної політики. Вона тісно пов'язана з інвестиційною й практично не віддільна від промислової політики, що створює попит на інвестиції в інновації. Інноваційна політика визначає цілі, завдання й пріоритетні напрямки наукових досліджень і інвестування в галузях суспільного виробництва;

виробничі, соціально-економічні відносини залежать від пануючої форми власності, виступають у якості суспільної, соціальної форми використання продуктивних сил й визначають основи побудови господарського механізму системи інноваційної діяльності.

Інноваційна інфраструктура як сукупність підприємств, установ і організацій різних форм власності й господарювання, а також їхніх об'єднань покликана забезпечити прискорене використання інноваційних ресурсів, засобів виробництва, технологій, товарів, прогресивних форм і методів їхнього просування до споживачів, ефективне функціонування окремих суб'єктів інноваційної діяльності й системи в цілому. До числа суб'єктів інноваційної інфраструктури відносяться інвестиційні й страхові компанії, юридичні, інформаційні, інжинірингові фірми, наукові й навчальні заклади, банки, податкові й митні органи, торгові доми, палати й фірми, центри зайнятості й інші.

Ринкова орієнтація інфраструктури дозволяє суб'єктам господарювання швидше адаптуватися до динамічних змін зовнішнього середовища й здійснювати інноваційну діяльність на основі узгодження їхніх інтересів з інтересами суспільствами.

Для успішного рішення конкретних завдань і досягнення цілей окремі суб'єкти й система в цілому повинні мати різні інноваційні ресурси (наукову й управлінську інформацією, кадри, фінанси, устаткування і ін.) і способи їхнього перетворення. При цьому фундаментальні й пошукові дослідження формують потенціал знань для інноваційної діяльності й створюють основу принципово нових ідей і рішень у різноманітних сферах життєдіяльності. Їхня сукупність, якісний рівень і оптимальне сполучення визначають інноваційний потенціал окремих суб'єктів, підсистем і системи.

Інноваційний потенціал є основою розвитку виробничого, економічного й соціального потенціалів суб'єкта будь-якого рівня господарювання, вважається національним надбанням і охороняється чинним законодавством.

Для забезпечення стійкого функціонування й розвитку інноваційної системи необхідно мати відповідний господарський механізм. Сукупність правових норм, організаційних і економічних форм і методів активізації, регулювання й керування інноваційною діяльністю суб'єктів господарювання являє собою господарський механізм сфери інноваційної діяльності. Він створює умови для здійснення різноманітних видів інноваційної діяльності, реалізації інноваційної політики суб'єктів різного рівня господарювання.

Ефективне функціонування механізму керування інноваційною діяльністю можливо при дотриманні наступних умов:

- наявності правової, нормативно-законодавчої бази;

- використанні економічних законів у розв’язанні протиріч, усуненні перешкод і забезпеченні єдності циклу " наука-виробництво-споживання";

- раціональному сполученні інтересів трудящих, підприємств, регіонів і держави;

- найшвидшому створенні відсутніх елементів, частин і підсистем інноваційної системи, що забезпечують її цілісність, організаційну єдність і розвиток на основі конкурентних відносин.

Основними складовими господарського механізму керування інноваційними процесами варто вважати багатоаспектне державне, регіональне й місцеве законодавчо-нормативне, економічне й організаційне регулювання інноваційної діяльності. Воно створює середовище й умови здійснення цієї діяльності, забезпечує узгодження цілей і завдань суб'єктів господарювання різного рівня, установлених у їх довгострокових і поточних планах і програмах розвитку;

внутрішній механізм керування інноваційною діяльністю в рамках господарюючих суб'єктів на основі чинного законодавства, їхніх Уставів (Положень), прийнятої інноваційної стратегії розвитку, цільового інвестування й системи внутрішніх нормативних документів, що регламентують і стимулюють інноваційну діяльність;

ринкові механізми регулювання інноваційної діяльності.

Необхідно підкреслити що, економічні й організаційно-правові механізми активізації інноваційної діяльності макро- і мезорівня будуть ефективними за умови створення діючих механізмів стимулювання інноваційних процесів на мікрорівні, усередині господарюючих суб'єктів.

Ринок як форма організації інноваційної діяльності є невід'ємною частиною господарського механізму.

В інноваційній сфері переважають обмінні операції при передачі ресурсів і результатів інноваційної діяльності із установленням прав власності на них. Її елементи є об'єктивним породженням ринкових відносин, що виникають у процесі поглиблення суспільного поділу праці в науковій, науково-технічній і виробничій сферах.

Від того наскільки чітким є механізм взаємодії суб'єктів її інституціональної й обслуговуючої підсистем із суб'єктами, що безпосередньо здійснюють інноваційні процеси, залежить ефективність функціонування інноваційної системи. Взаємодія між суб'єктами в рамках системи відбувається на договірній основі через мережу спеціалізованих ринків. Висока ефективність інноваційних ресурсів, проміжних і кінцевих продуктів визначає їхній підвищений попит, що формує цілу гаму інноваційних ринків.

Інформація про стан вищевказаних ринків по каналах зворотного зв'язку дозволяє виявити незадоволені індивідуальні й суспільні потреби; вона ж задає напрямок новому циклу інноваційної діяльності, є вихідною базою для коректування стратегії суб'єктів господарювання, регіональних і державних програм і проектів інноваційного розвитку. Таким чином, сучасний ринок інновацій являє собою складну інтегровану систему господарювання, у якій державні, підприємницькі й інші структури за допомогою ринкових і регуляторних механізмів взаємодіють і задовольняють власні й суспільні потреби. Сукупність різних видів ринкових утворень і їхніх відносин до основних видів інноваційної діяльності характеризує структуру інноваційних ринків.

Полісистемна структура інноваційних ринків у цей час розвивається в напрямку збільшення попиту на інтелектуальні ресурси: кадри, інформацію, наукомістку технологію й продукцію, розширення інфраструктури.

Вищерозглянуті елементи й частини системи інноваційного розвитку суспільного виробництва мають певний ступінь самостійності, можуть функціонувати в автономному режимі й змінюватися відповідно до тільки їм властивим закономірностям. Але тільки в комплексі вони представляють єдність (систему), здатну реалізувати основне завдання - здійснити перехід соціально-економічної системи на траєкторію стійкого розвитку. Для цього інноваційна система повинна мати властивості цілісності, ієрархічності, функціональності, керованості, цілеспрямованості, самоорганізації й циклічності.

У цей час інноваційна діяльність здобуває риси найважливішого соціально-економічного інституту, що робить вплив на різні сфери життєдіяльності людини. Її розвиток у нашій країні повинне відбуватися значно швидше інших елементів економічної системи тому, що саме вона визначає спрямованість вектора соціально-економічного прогресу суспільства в перспективі.

Таким чином, у складі елементів інноваційної системи немає другорядних суб'єктів і видів діяльності (процесів): законодавче керування й регулювання, створення сприятливого інноваційного клімату - функції органів державної й регіональної влади; інституційне й економічне керування й регулювання повинні забезпечувати державні органи керування; створення інноваційних продуктів – завдання господарюючих суб'єктів. Отже, інноваційна система повинна поєднувати суб'єкти макро-, мезо- і мікрорівнів, які забезпечують, підтримують і регулюють, обслуговують і безпосередньо беруть участь у здійсненні інноваційної діяльності. Відносини між ними в сучасних умовах повинні будуватися на сполученні ринкових принципів і механізмів з елементами централізованого державного керування й регулювання. У демократичному суспільстві це дозволяє виробляти політику інноваційного розвитку, яка об’єднує інтереси суб'єктів всіх рівнів із цілями розвитку національної економіки і знаходити найбільш ефективні варіанти її реалізації.
Контрольні питання

Що є сферою інноваційної діяльності?
Що таке інноваційна діяльність як економічна категорія?
Що є об’єктом інноваційної діяльності?
В чому полягає основне економічне протиріччя інноваційної діяльності?
Хто є суб’єктами інноваційної діяльності?
Що таке інноваційна система, яка її стратегічна мета і основна задача?
З чого складається інноваційна інфраструктура?
Що таке господарчий механізм управління інноваційною діяльністю?
Що є сучасний ринок інновацій?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 28

Схожі:

КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5	РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний...
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів... Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації...	Взаємодія школи та родини – один з вирішальних факторів успішного виховання дітей Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...	ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...	План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення... У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для...
З УЧНЯМИ ВСТУП	1 Вступ ( 1 година)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання