Вступ

Скачати 4.33 Mb.

Назва	Вступ
Сторінка	7/28
Дата	18.04.2013
Розмір	4.33 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 28

1.6. Статистика науки та інновацій

1.6.1. Завдання статистичного вивчення науки та інновацій

Відмінною рисою сучасних глобальних процесів є зростання соціально-економічного значення знань, тобто інформації, втіленої у фактах. В економічній літературі цю тенденцію трактують як "інтелектуалізація економіки" (базування на знаннях). Усе виразніше суспільний продукт характеризується не лише матеріальним субстратом, а й функціональним призначенням та інформаційно-пізнавальним змістом.

Витрати суспільства залежать від інвестування наукової сфери, а науково-технічні знання безпосередньо визначають параметри економічного поступу держав. Так, наприклад, у розвинутих індустріальних країнах світу більше половини ВВП створюється наукомісткими галузями. Розвиток науки й інновацій має широкий спектр прояв соціально-економічних наслідків:

збільшення попиту на кваліфіковану робочу силу (може супроводжуватися вивільненням малокваліфікованих працівників, однак компенсуватися ростом зайнятості в сфері послуг);

екологічний ефект, пов'язаний із раціональнішим використанням природних ресурсів, зниженням антропогенного навантаження на навколишнє середовище, утилізацією відходів і вторинної сировини;

створення нових видів продукції, технологій, галузей, сприяння удосконаленню споживчих властивостей продуктів та послуг; вплив на мотивацію людей, життєві цінності, етично-правові норми, соціальне партнерство і суспільні відносини, інституціональні структури, а отже, на еволюцію суспільства в цілому.

Статистика науки і інновацій заснована у 1989р. з ініціативи ОЕСР – Організації економічного співробітництва і розвитку, розроблена на єдиних міжнародних підходах і стандартах. 24 жовтня 1991р. на 56-й сесії Комітету з науково-технічної політики ОЕСР було прийнято керівництво Осло по збору і інтерпретації даних у сфері технічних інновацій.

Міжнародні стандарти у статистиці науки і інновацій – комплекс рекомендацій провідних міжнародних організацій, які забезпечують методологію системного опису інновацій в умовах ринкової економіки і визнані в якості міжнародних стандартів з статистики.

Активну роль в створенні нових і уточненні існуючих міжнародних стандартів з статистики науки і інновацій грає Євростат – Статистична служба Євросоюзу. В 1969р. ним була розроблена перша редакція номенклатури для аналізу і співставлення наукових програм і бюджетів (в теперішній час діє редакція 1992р.), яка є основою для збору даних про бюджетні асигнування на наукові дослідження і розробки по соціально-економічним цілям в країнах – членах ЄС. Євростатом також розробляються керівництва по регіональним аспектам статистики науки і інновацій.

З метою гармонізації категорій і визначень статистики науки для представлення інформації в ЮНЕСКО на дванадцятій сесії її генеральної конференції в 1978р. була ухвалена «Рекомендація з міжнародної стандартизації статистики науки і техніки», в результаті якої у 1984р. опубліковано керівництво ЮНЕСКО з статистики науки і техніки. На основі Керівництва ці Рекомендації у 1995р. були ще раз уточнені. У розвиток ідей Керівництва Фраскаті, де визначені основні поняття щодо наукових досліджень і розробок, підготовлена серія міжнародних стандартів за окремими специфічними проблемами.

Статистика вивчає кількісні параметри явищ і процесів у сфері науки й інновацій у поєднанні із їх якісною характеристикою. Головне завдання статистики в цьому аспекті полягає у забезпеченні суспільства інформацією щодо ресурсів і результатів науково-інноваційної діяльності, їх впливу на соціально-економічний розвиток країни. Це передбачає побудову понятійно-категорійного апарату, класифікацій, розробку системи показників і методології їх розрахунків.

Трансформаційні процеси перехідного періоду привели до загострення ситуації в науці, яка виявилася у дефіциті бюджетних коштів, падінні попиту на наукові розробки, скороченні зайнятості і масштабів підготовки наукових кадрів. На сучасному етапі спостерігаються процеси адаптації наукової сфери до ринкових умов, зокрема, трансформація інституціональної структури і розвиток приватного сектора науки, конверсія наукових організацій оборонного комплексу, становлення нових організаційних форм досліджень, поява альтернативних джерел фінансування, зміна структури підготовки кадрів; розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва. Це вимагає від статистики відображення реального стану цих процесів та динаміки їх змін із охопленням істотних чинників.

Орієнтація економіки на траєкторію зростання підсилює важливість вивчення рівня і структури попиту на інновації, результативності наукової та інноваційної діяльності, процесів технологічного обміну тощо. Таким чином, статистика не лише виступає інструментом моніторингу цих процесів, а й підґрунтям науково-технічного розвитку.

Потенціал науки та інновацій в економічній літературі характеризують як сукупність ресурсів наукової та інноваційної діяльності на визначеному етапі розвитку суспільства. Концепція статистичного вивчення наукового та інноваційного потенціалу базується на системному підході до дослідження його сутності і структури, обгрунтуванню завдань, напрямків і методів статистичного аналізу, і передбачає інтегрування характеристик окремих елементів науково-інноваційного циклу у цілісну систему.

Таким чином, у світовій практиці поширені дві міжнародні системи статистики науки ООН (UNESCO - ЮНЕСКО) і ОЕСD (ОЕСР - Організації економічного співробітництва і розвитку). Ці системи близькі між собою, в головних рисах схожі, але охоплюють різне коло країн: у сферу дії методики UNESCO входять країни-члени UNO (ООН), а методикою (рекомендаціями) Fгаsсаtі окрім країн-членів ОЕСD охоплено також країни, які на добровільних засадах приєдналися до цієї системи.

Трактування різноманіття внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків між складовими науково-інноваційного потенціалу вимагає класифікацій та групувань. Галузі науки (дисципліни) характеризуються спільністю предмета досліджень і сфери інтересів вчених, організаційних форм кооперації, наукової періодики й інших видань, профільної системи підготовки кадрів. Класифікація галузей науки мас ієрархічну структуру, вищим рівнем якої є області науки (природничі, технічні, медичні, сільськогосподарські, суспільні, гуманітарні) з подальшою деталізацією за науковими спеціальностями. Групування наукових організацій за секторами грунтується на рекомендаціях ОЕСD, відповідно до яких сектори науки поєднують сукупність організацій, дослідження і розробки яких характеризуються однорідністю основних функцій, наданих послуг, джерел фінансування, правового статусу: державний, підприємницький, вищої освіти, приватний неприбутковий.

Статистика розглядає також закордонний сектор, як одне з джерел фінансування наукових досліджень і розробок вітчизняних чотирьох секторів науки.

Усунення істотних відмінностей методології і практики вітчизняної та міжнародної статистики науки й інновацій, відповідаючи сучасним реаліям української науки, потребам науково-технічної політики, дозволяє об'єктивно відображати стан науково-інноваційного потенціалу, оперувати єдиними зі світовим співтовариством поняттями, створюючи інформаційну базу для співробітництва.

1.6.2. Статистика наукової та науково-технічної діяльності

Наукові та науково-технічні роботи включають:

наукові дослідження та розробки;

науково-технічні послуги.

Наукові дослідження та розробки - творча діяльність, яка здійснюється на систематичній основі з метою збільшення обсягу наукових знань, а також пошук нових сфер застосування цих знань.

Критерієм, за яким відрізняють наукові дослідження та розробки, є наявність у них значного елемента новизни.

Науково-технічні послуги - діяльність, пов'язана з дослідженнями і розробками, яка сприяє створенню та застосуванню науково-технічних знань.

До них відносять: науково-технічну діяльність бібліотек, музеїв; переклад, редагування науково-технічної літератури; розвідування (геологічні, гідрологічні); збір даних про соціально-економічні явища; розвідка корисних копалин; патентно-ліцензійна діяльність тощо.

Статистична звітність про виконання наукових та науково-технічних робіт (форма №1 наука) подається підприємствами, установами та організаціями, що виконують наукові та науково-технічні роботи згідно Класифікації видів науково-технічної діяльності (КВНТД). Обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт відслідковують у розрізі видів:

фундаментальні дослідження — експериментальні або теоретичні роботи, спрямовані на одержання нових знань (гіпотез, теорій, методів тощо), які завершуються рекомендаціями щодо прикладних досліджень чи науковими публікаціями;

прикладні дослідження - роботи, спрямовані на одержання нових знань з метою визначення шляхів використання результатів фундаментальних досліджень, нових методів вирішення проблем;

розробки — це систематичні роботи, засновані на знаннях від наукових досліджень і (або) практичного досвіду, які спрямовані на створення нових (суттєве удосконалення) матеріалів, продуктів, процесів, систем і послуг;

науково-технічні послуги - діяльність у галузі науково-технічної інформації, науково-технічне консультування та впроваджувальна діяльність, інші види діяльності, що сприяють одержанню, поширенню та використанню наукових знань;

інші види робіт — допоміжна діяльність, пов'язана з основним (науково-технічним) видом і виконується для його підтримання.

Ключовим статистичним показником фінансових ресурсів науки є витрати на наукові дослідження і розробки. Основна увага приділяється обліку витрат на дослідження і розробки, що виконані силами організації. На їх базі одержують агреговану оцінку витрат на наукові дослідження і розробки в галузі, регіоні, секторі науки, країні в цілому. З метою зведеної оцінки витрат передбачається також надання даних про зовнішні витрати на виконання робіт субпідрядниками.

Оцінка джерел фінансування витрат на наукові та науково-технічні роботи передбачає їх структурну характеристику із виділенням видового складу коштів: власних, бюджетних, позабюджетних фондів, інших секторів (державного, підприємницького, приватних некомерційних організацій), іноземних та інших джерел. Аналіз відповідності запланованих згідно Закону про бюджет та фактичних асигнувань дозволяє оцінити структуру бюджетного фінансування науки, пріоритети державної науково-технічної політики, ступінь їх практичної реалізації.

Узагальнюючим статистичним показником масштабів наукових досліджень і розробок на національному рівні виступають валові внутрішні витрати на їх виконання на території країни (включаючи фінансовані з-за кордону, але крім виплат, зроблених за кордоном) в абсолютному вираженні й у відсотках до ВВП. У складі внутрішніх витрат на дослідження і розробки виділяють поточні і капітальні витрати.

Характер наукової діяльності як "інтелектуального виробництва" посилює значення особистості вченого у процесі створення нових знань, актуалізує проблему комплексного розвитку і покращення використання людського чинника. Під категорією науково-технічні кадри в міжнародній статистиці розуміють осіб, діяльність яких спрямована на збільшення суми наукових знань, пошук їх застосування або на надання послуг із виконання наукових досліджень і розробок. Ці особи мають володіти необхідною освітою (третім рівнем згідно Міжнародної стандартної класифікації освіти) або відповідним професійним досвідом. В міжнародній статистичній практиці об'єктами моніторингу науково-технічних кадрів виступають: чисельність; джерела формування; мобільність (включаючи зміну наукової спеціалізації і місця роботи) ; міграція (у тому числі зовнішня); рівень життя (реальні доходи і бюджети родин вчених, обсяг і структура споживання матеріальних благ, забезпеченість послугами соціальної інфраструктури).

Важливе значення має статистичний аналіз структурного складу наукових кадрів, зокрема в розрізі категорій, рівня освіти, галузей науки, статі, віку тощо. За характером виконуваної роботи і рівнем кваліфікації, виділяють групи:

дослідники - професійно здійснюють наукові дослідження і розробки, створюють нові знання, продукти, методи тощо або ж керують цими процесами;

техніки - виконують технічні функції у наукових дослідженнях чи розробках, як правило, під керівництвом дослідників;

допоміжний персонал - виконує допоміжні функції: планово-економічну, фінансову, патентну роботу тощо;

інший персонал - здійснює господарське обслуговування й інші функції, пов'язані з діяльністю організації в цілому: кадрова служба, канцелярія, матеріально-технічного забезпечення тощо.

Чисельність персоналу зайнятого науковими дослідженнями і розробками обліковується не лише за фізичною кількістю, а й у еквіваленті повної зайнятості, що відображає суму фактично витрачених на цю роботу часток часу і вимірюється в людино-роках.

Статистичне вивчення підготовки наукових кадрів в Україні охоплює показники діяльності аспірантури і докторантури (чисельність, прийом, випуск аспірантів і докторантів у розрізі галузей наук і наукових спеціальностей). Окремо враховується чисельність здобувачів ученого ступеня, що здійснюють підготовку дисертацій самостійно, а також осіб, що захистили дисертації.

Актуальним є вивчення цільової орієнтації досліджень і розробок. В умовах обмежених фінансових ресурсів державна науково-технічна політика передбачає їх зосередження на найважливіших напрямках досліджень. Згідно статистичної звітності про показники наукової та науково-технічної діяльності (форма №3-наука) дані акумулюють за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки:

здоров'я людини;

охорона навколишнього середовища;

виробництво, переробка та збереження сільськогосподарської продукції;

екологічно чиста енергетика та ресурсоощадні технології;

перспективні інформаційні технології, прилади комплексної автоматизації, системи зв’язку;

нові речовини та матеріали;

наукові проблеми розбудови державності України.

Інфраструктура науки - комплекс способів і предметів праці в сфері наукових досліджень і розробок, що виступають у матеріально-речовій формі. Завданням статистики є одержання інформації про її склад та обсяг, джерела її формування як на загальнодержавному рівні, так і за окремими секторами чи регіонами.

Важливим аспектом виступає дослідження технічного рівня устаткування, для якого передбачено додаткові групування. Зокрема, за ступенем участі основних фондів у здійсненні наукових, досліджень і розробок виділяють:

основне дослідницьке устаткування - спеціально створене для дослідів, експериментів, обробки наукової інформації, а також вимірювальні, регулюючі прилади і лабораторне обладнання загального призначення;

допоміжне устаткування - загально-виробниче устаткування наукових організацій і їхніх дослідних баз, у тому числі призначене для обслуговування і ремонту дослідницької техніки, інженерного забезпечення, зв'язку, природоохоронних цілей тощо.

У статистиці розробляють показники, котрі відображають обсяги і структуру капіталу наукових організацій; склад технічних засобів із класифікацією наукового устаткування за терміном служби і технічним рівнем; забезпеченість наукових організацій спеціально спроектованими і побудованими спорудами.

Важливим завданням є також вивчення дослідницької бази науки. Стан і використання дослідницької бази характеризує здатність науки здійснювати перевірку наукових результатів. Статистика враховує загальний обсяг виконаних робіт дослідницької бази, включаючи обсяг експериментальних робіт, виробництво серійної продукції, роботи з ремонту й обслуговування устаткування. Узагальнюючим показником використання дослідницької бази науки є частка дослідних, експериментальних робіт у загальному обсязі робіт наукових установ.

1.6.3. Статистика інновацій

Статистика інновацій характеризує процеси створення, впровадження і поширення на ринку нових (удосконалених) продуктів, послуг, технологічних процесів. Завдання статистики полягають також у факторному аналізі та оцінці ресурсного забезпеченні інноваційної діяльності.

Міжнародні норми збору статистичних даних про інноваційну діяльність враховують лише технологічні інновації. Технологічні інновації передбачають проведення комплексу робіт, спрямованих на створення, освоєння нових видів продукції, упровадження прогресивних технологічних процесів, а також значні технологічні зміни продукції та процесів. Відповідно до цього розрізняють продуктові та процесові інновації.

Основними критеріями при віднесенні продукції і процесів до інноваційних є новизна і значущість.

Технологічно новий продукт - це продукт, технологічні характеристики якого (функціональні ознаки, конструктивне виконання, додаткові операції, а також склад матеріалів і компонентів) передбачають використання принципово нових або суттєво відрізняються від аналогічних продуктів, що виготовлялися раніше. Такі інновації можуть бути основані на принципово нових технологіях чи на поєднанні існуючих технологій для нового використання або ж на використанні результатів досліджень і розробок.

Значно технологічно удосконалений продукт - це існуючий продукт для якого поліпшуються якісні характеристики, підвищується економічна ефективність виробництва за рахунок використання більш високоефективних компонентів чи матеріалів, часткової зміни (однієї або більше) технічних підсистем (для комплексної продукції).

Підприємства, які виконують окремі замовлення і виготовляють одиничні і часто складні види продукції на замовлення користувачів, відносять таку продукцію до інноваційної за умови, якщо для її виробництва здійснювалося створення і випробування дослідного зразка або інші види досліджень і розробок, які виконувались з метою внесення змін в одну або більше характерних якостей продукції.

Процесові інновації - це впровадження нових чи значно удосконалених методів виробництва (зміни технологічного устаткування, організації виробництва, а також як те, і так і інше одночасно). Ці методи можуть бути націлені на виробництво нових чи удосконалених видів продукції, яка не може бути вироблена при використанні традиційних установок (методів виробництва) чи підвищення ефективності виробництва традиційних видів продукції. Критерієм віднесення процесу до інновації є впровадження машин і устаткування, які удосконалюють виробничі методи.

Новизна інновації визначається, по-перше, технологічною новизною (використання нових матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих, отримання принципово нових видів функцій чи нових видів продукції; нові технології виробництва, більш висока ступінь механізації і автоматизації, нова організація виробничого процесу), по-друге, ринковим середовищем (новизна для підприємства, промисловості країни чи у світовому масштабі).

Значущість інновації для підприємства визначається метою та результатами, що очікуються або уже отримані підприємством у звітному періоді і носять як технологічний, так і економічний характер. Це, зокрема, розробка нових видів продукції; впровадження результатів лідерів у сфері інновації; адаптація розробленої на стороні технології відповідно до потреб підприємства; удосконалення традиційних технічних засобів; зміна способу виробництва традиційних видів продукції; заміна застарілих видів продукції; розширення асортименту продукції; підвищення гнучкості виробництва; зменшення виробничих витрат та підвищення ефективності виробництва; покращення умов праці; зменшення шкоди, що наноситься навколишньому середовищу.

Не відносяться до інновацій і не відображаються у статистичній звітності:

незначні модифікації естетичного чи технічного характеру;

розширення номенклатури продукції за рахунок налагодження випуску підприємствами нової продукції, що раніше ним не випускалась, але уже достатньо відомої на ринку збуту;

придбання машин і устаткування для розширення виробничих потужностей за рахунок установки додаткових машин традиційних моделей і типів, або навіть заміна машин на новіші модифікації тієї ж моделі.

Інновація вважається упровадженою, якщо її результати потрапили на ринок чи використовується у виробничому процесі. Вона припускає ряд видів діяльності в сферах: науковій, технологічній, організаційній, фінансовій та комерційній.

Важливе місце в статистиці інновацій посідають показники витрат. В аналітичних цілях витрати групують на поточні та капітальні та за типами інновацій (продуктові і процесові). Згідно статистичної звітності "Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства" (форма №1-інновація) витрати характеризують за напрямами:

на дослідження і розробки (без амортизації);

на придбання нових технологій;

на придбання машин, обладнання, установок, інших основних фондів та капітальні витрати, пов'язані з упровадженням інновацій;

на виробниче проектування, інші види підготовки виробництва для випуску нових видів продуктів, упровадження нових методів їх виробництва;

на маркетингові дослідження та рекламу;

інші витрати (на оплату послуг технологічного змісту, консультацій залучених фахівців і ін.).

Одиницею звітності статистики інновацій є господарюючі суб'єкти, які впроваджують інноваційні продукти (процеси) – інноваційно-активні підприємства. Статистичну звітність про інноваційну активність підприємства (форма№2-пром (інновація)) складають промислові підприємства (крім малих), відособлені підрозділи підприємств, згідно видів діяльності, що класифікуються за секціями "С', "О", "Е" КВЕД (незалежно від основного виду діяльності та форми власності), які займалися технологічними інноваціями.

Показник рівня інноваційної активності підприємства характеризує його частку в здійсненні інноваційної діяльності в цілому чи за окремими її видами:

число зайнятих інноваційною діяльністю підприємств

загальне число обстежуваних підприємств

Важливим об'єктом статистичного вивчення інновацій виступає технологічний обмін, котрий охоплює угоди щодо придбання (передачі) науково-технічних знань і досвіду для надання науково-технічних послуг, застосування технологічних процесів, випуску продукції. Статистика враховує кількість придбаних і переданих технологій (з виділенням географічної складової) за формами придбання (передачі):

ліцензії на використання об'єктів промислової власності;

придбання права власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

результати досліджень і розробок;

ноу-хау, угоди на придбання (передавання) технологій тощо;

купівля (продаж) устаткування;

одержання (передавання) технологій у складі наданих інвестицій;

лізинг та інші.

Зазначені показники доповнюються даними про спільні проекти із виконання досліджень і розробок, а також про джерела фінансування технологічних інновацій та результати інноваційної діяльності.

1.6.4. Статистичне вивчення результативності наукової та інноваційної діяльності

Наукові дослідження і розробки меншою мірою піддаються кількісному вимірюванню, ніж інші види діяльності. Це пояснюється специфікою їх результатів — наукових знань, вимагає застосування опосередкованих характеристик і додаткових джерел інформації. У міжнародній практиці, зокрема, використовують такі бібліо-метричні показники, як кількість наукових публікацій, частота їх цитування, співавторство.

Показники патентної статистики слугують основою аналізу стану і перспектив розвитку науки і техніки, технологічних напрямків, оцінки ринку технологій у країні, його привабливості. Показники патентування групують за розділами Міжнародної патентної класифікації:

кількість патентних заявок (патентів), поданих (отриманих) у країні, з них - вітчизняними і закордонними заявниками;

кількість патентних заявок (патентів), поданих (отриманих) вітчизняними заявниками за кордоном;

загальна кількість діючих патентів, зареєстрованих у країні.

Для характеристики рівня винахідницької активності, інтенсивності поширення національних науково-технічних досягнень, ступеня технологічної залежності країни в статистиці застосовують наступні відносні показники:

коефіцієнт винахідницької активності – це відношення числа патентних заявок на винаходи, поданих заявниками країни, до середньорічної чисельності населення країни;

коефіцієнт самозабезпеченості: відношення числа патентних заявок на винаходи, поданих заявниками країни, до загальної чисельності патентних заявок, поданих у патентне відомство країни;

коефіцієнт технологічної залежності: відношення числа патентних заявок, поданих закордонними заявниками в національне патентне відомство, до числа внутрішніх патентних заявок, поданих вітчизняними заявниками;

коефіцієнт поширення: відношення числа зовнішніх патентних заявок, поданих вітчизняними заявниками за кордоном, до числа внутрішніх заявок, поданих вітчизняними заявниками в національне патентне відомство.

З виходом української науки на закордонні ринки актуалізується проблема відслідковування міждержавного обміну технологіями. Статистика враховує угоди пов'язані з закордонним обміном знаннями, інформацією, послугами технологічного змісту стосовно:

передачі технологій (прав на патенти, патентних ліцензій, безпатентних винаходів, ноу-хау) ;

передачі товарних знаків;

надання інжинірингових послуг щодо підготовки виробництва, проектування, технічного сприяння;

наукових досліджень і розробок, виконаних українськими фахівцями за кордоном і фінансованими з іноземних джерел чи здійсненими закордонними фахівцями в Україні і фінансованим з вітчизняних джерел.

Статистика аналізує також інформацію про число угод (за видами), суми надходжень і виплат. В складі платіжного балансу країни формується баланс платежів за технології. Негативне сальдо цього балансу може мати позитивне значення для економіки країни, показуючи інтенсивне освоєння закордонних науково-технічних досягнень. Позитивне сальдо, навпаки, може свідчити про низьку здатність національної економіки до адаптації нових технологій.

На мікрорівні одним із показників позитивних змін технологічної бази виробництва виступає ступінь застосування комп'ютерних технологій.

У якості непрямої інтегральної характеристики результативності науки використовують показники наукомісткості виробництва (відношення витрат на наукові дослідження і розробки до результатів виробництва). Їх розраховують на рівні видів продукції, підприємств і їх груп, економіки в цілому.

На макрорівні наукомісткість (відношення внутрішніх витрат на наукові дослідження і розробки до ВВП) відображає рівень зусиль країни у сфері науки і технологій, ступінь її пріоритетності в системі національних цілей.

На рівні підприємств, видів продукції наукомісткість - це відношення внутрішніх витрат на дослідження і розробки до обсягу виробництва продукції (робіт, послуг). Разом із прямою наукомісткістю оцінюють показник повної наукомісткості з урахуванням наукомісткості проміжного споживання галузей. Відповідно до рівня повної наукомісткості у міжнародній статистичній практиці здійснюють групування галузей і продукції:

високі технології (виробництво повітряних і космічних літальних апаратів; канцелярських, бухгалтерських і електронно-обчислювальних машин; фармацевтичних препаратів; устаткування для радіо, телебачення і зв'язку);

середні технології високого рівня (виробництво приладів для наукових досліджень; автомобілів; електричних машин; продукції хімічного синтезу; інших транспортних засобів; інших машин і устаткування);

середні технології низького рівня (виробництво синтетичних, полімерних смол і пластмасових виробів, будівництво і ремонт суден, виробництво готових виробів, що не включені в інші групи; виробництво дорогоцінних і кольорових металів та інших неметалічних мінеральних продуктів; металообробне, коксо-хімічне виробництво, виробництво продукції нафто-перегонки, чавуну, сталі);

низькі технології (целюлозно-паперове виробництво, поліграфічна промисловість, виробництво текстильних виробів і одягу, харчових продуктів і напоїв, деревини і меблів).

Для оцінки впливу технологічних інновацій на результати діяльності підприємств і використання факторів виробництва аналізують динаміку продаж за рахунок здійснення інновацій. Для цього використовують показник інноваційної продукції - продукції, зробленої в звітному році на основі різного роду технологічних змін. Склад інноваційної продукції визначається згідно типів технологічних інновацій з урахуванням ступеня їх новизни. Поняття нової (впровадженої заново) продукції відповідає поняттю радикальної продуктової інновації, удосконаленої продукції — поняттю інкрементальної продуктової інновації. Інша інноваційна продукція є результатом впровадження процесових інновацій; як правило, це продукція, що вже випускається підприємством або ґрунтується на запозиченому передовому досвіді.

Статистика враховує обсяг інноваційної продукції у відпускних цінах підприємств. Визначається питома вага інноваційної продукції (у тому числі нової, удосконаленої й іншої) у загальному обсязі відвантаженої продукції. Аналогічні розрахунки здійснюють стосовно експортної продукції.

Оцінювання відвантаженої продукції підприємства згідно стадій її життєвого циклу (освоєння, нарощування обсягів, стабілізація випуску, зниження обсягів) дає можливість охарактеризувати структуру виробництва з позицій технологічного відновлення продукції і його перспектив.

Вплив інновацій на результати діяльності підприємств виміряють сумою прибутку від реалізації інноваційної продукції та її часткою у загальній сумі прибутку. Результати інноваційної діяльності виявляються також у зниженні витрат виробництва внаслідок впровадження інновацій.

Аналіз результативності науково-інноваційної діяльності поєднується із вивченням факторів, що перешкоджають її здійсненню та оцінювання їх значимості.

Економічну ефективність застосування нової техніки характеризують також коефіцієнтами:

порівняльної ефективності:

, (1.6)

де с_б, с_і - собівартість одиниці продукції до і після впровадження нової техніки; К_б, К_і - капітальні затрати до і після впровадження нової техніки.

Показник порівняльної ефективності можна розрахувати на основі приросту прибутку внаслідок впровадження нової техніки;

терміном окупності:

(1.7)

Він виражає час (в роках), протягом якого повністю окуповуються капітальні затрати на нову техніку.

У деяких галузях обчислюють коефіцієнти електроозброєності праці, механізації праці, механізації робіт, хімізації виробництва, автоматизації виробничих процесів тощо.
Контрольні питання

Які основні завдання статистичного вивчення науки та інновацій?
Охарактеризуйте систему показників статистики науки та інновацій.
Яке значення у статистичному вивченні науки та інновацій відіграють міжнародні стандарти?
За якими секторами ґрунтують наукові організації?
Що входить до складу науково-технічних робіт?
За якими формами ведеться статистична звітність про виконання наукових та науково-технічних робіт?
Які існують джерела фінансування витрат на наукові та науково-технічні роботи?
Що розуміють під категорією «науково-технічні кадри»?
Що є інфраструктура науки?

10. Що входить до складу технологічних інновацій?

11. Що не відносять до складу інновацій і не відображають у статистичній звітності?

12. За якими ознаками підприємство вважається інноваційно-активним?

Що входить до складу інноваційної продукції?

14. За якими показниками визначають ефективність наукової, науково-технічної і інноваційної продукції?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 28

Схожі:

КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5	РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний...
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів... Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації...	Взаємодія школи та родини – один з вирішальних факторів успішного виховання дітей Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...	ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля...	План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення... У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для...
З УЧНЯМИ ВСТУП	1 Вступ ( 1 година)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання