Вступ
|
|
Скачати 4.33 Mb.
|
1.2. Інноваційна модель сталого розвитку соціально – економічної системиНа початку становлення української державності не було визначено ефективної стратегії соціально-економічного розвитку, вирішальну роль у якій відігравала б інноваційна складова. Сьогодні Україна майже вичерпала можливості екстенсивного типу розвитку економіки. Шлях для порятунку полягає тільки через розробку, впровадження інноваційної економічної політики як основи забезпечення сталого соціально-економічного розвитку суспільства. Тільки інноваційний напрямок дасть Україні шанс посісти гідне місце у міжнародному розподілу праці та процесах її економічної інтеграції в світову економіку, підвищити рівень життя українського народу. Тому розробка моделі сталого інноваційного розвитку є першочерговим завданням не тільки вчених - економістів, а й політиків і практиків. Проблема економічного росту знайшла відображення в роботах фізіократів, в епоху класичної політичної економіки, в неокласичній економічній теорії, теоріях соціального контролю суспільства, кейнсіанській, неоліберальній та інших концепціях. Так, першу спробу наукового аналізу цієї проблеми зробив Аристотель. Він запропонував поняття "хремастика", під яким розумів мистецтво забезпечення достатку або діяльність, націлену на накопичення багатства, прибутку. В античному світі важливу роль у накопиченні багатства відводилось торговельному й грошовому капіталу. А. Сміт і Д. Рикардо отожнювали капітал з накопиченою працею, запасами заходів виробництва, предметів споживання, грошей тощо. Такий підхід найшов своє логічне завершення в теорії Ж.-Б. Сея про три фактори виробництва: праця, капітал, земля. Західні економісти здобування доходу пов'язують з використанням фізичного й людського капіталу. Дж. Робінсон виділив грошовий (фінансовий) капітал - неінвестовані фінанси. Сучасні економісти виділяють час як різновид капіталу, як окремий фактор виробництва, що створює дохід. К. Маркс і Ф. Енгельс дали визначення постійного і змінного капіталів, доданої вартості, що формує суспільне багатство. В політичній економії соціалізму у противагу терміну "капітал" як засобу експлуатації було уведено поняття "фонди" (основні, оборотні, виробничі та інші). Інноваційна теорія економічного розвитку була заснована українським вченим М. Туган-Барановським у 1894 р., який пояснив циклічність характеру економічного розвитку, й розвинута в працях західних вчених Шпінгофа, Хаберлена і Шумпетера Й. Отже, західні економісти інноваційною називали економіку, що розвивається за рахунок нових методів виробництва, нових технологій, засобів праці і видів продукції - всього того, що забезпечує державі економічне зростання. Сьогодні в економічній науці виділяють три головні типи моделей інноваційного розвитку індустріально розвинутих країн: орієнтовані на резерви в науці та реалізацію великомасштабних цільових проектів, які охоплюють усі стадії науково-виробничого циклу (США, Франція, Англія); орієнтовані на поширення нововведень, створення сприятливого інноваційного середовища і раціоналізацію структури (Німеччина, Швеція, Швейцарія); орієнтовані на стимулювання нововведень шляхом розвитку інноваційної інфраструктури, забезпечення сприйнятливості досягнень НТП і координацію дій різних секторів у сфері науки і технологій ( Японія, Південна Корея). Українські автори рекомендують для України шість моделей інноваційного розвитку: активної дифузії інновацій; державної підтримки інноваційних фірм; локального інноваційного середовища; міжгалузевих науково-технічних комплексів; світового співробітництва; модель СНД. Формально вищевказані моделі не є моделями економічного росту. Це більше напрями, концепції або сценарії економічного розвитку на основі інноваційних складових. Це більше логічні моделі, придатні для якісного аналізу напрямків розвитку, бо в них відсутній перелік головних факторів, їх кількісна оцінка, критерій ефективності за якім можливо відібрати оптимальний сценарій розвитку тощо. Моделі економічного росту – це, передусім, економіко-математичні моделі, які характеризують ріст (зміну) економічних показників на рівні економіки держави, регіону, підприємства в залежності від зміни основних факторів. Це теоретичний апарат економіки, який дозволяє дослідити можливі траєкторії розвитку соціально-економічної системи. Другим недоліком цих моделей є те, що у більшості з них економісти роблять спробу розкрити ендогенні механізми розгортання кон'юнктурних хвиль різної довжини, виводять їх рушійні сили (фактори) з самої економічної сфери, чи то перенакопичення капіталу і динаміка норми прибутку у марксистів, чи пучки інновацій у Шумпетера Й. і його послідовників. Зміні соціальних і політичних умов вони віддають роль надбудови, зовнішніх факторів або наслідків зміни економічної кон'юнктури. Але криза перебудови захопила не тільки економічну і політичну сфери, вона стала також кризою світогляду і ідеології, зачепила всі сфери життєдіяльності суспільства. Тому проблему вибору моделі його сталого розвитку треба розглядати з урахуванням зміни природи економічного, соціального і політичного ладу, а також природного середовища. Таким чином, при всіх відмінностях вищевказаних економічних теорій, концепцій і підходів, у них була загальна риса: вони орієнтувалися і формувалися в межах традиційної економічної парадигми, яка передбачала пріоритет економічних інтересів над екологічними, а також центральну позицію зростаючих споживацьких інтересів людини в системі цінностних орієнтирів її життєдіяльності. При цьому як ринкова, так і планово-розподільча економічні системи були й залишаються орієнтованими переважно на екстенсивний шлях розвитку, максимальну експлуатацію природних ресурсів. У ринковій економіці таке "соціальне" замовлення визначається прагненням здобути максимальний прибуток, в планово-розподільчій - вимогами держави, яка визначала для народу його переваги й корисності централізовано виробляємих і розподіляємих продуктів та послуг. В обох системах, особливо в період їх активного протистояння, науково-технічний прогрес був спрямований на виробничу діяльність і розвиток ВПК. В теперішній час умови функціонування цих систем суттєво змінилися. Вчені-соціологи які досліджують економіку і суспільство як єдину систему, запропонували ряд концепцій, теорій і моделей однолінійної еволюції, паралельного та циклічного розвитку. Залишивши осторонь різноманітні кон'юнктурні хвилі, вони розглядали закономірності розвитку, пов'язані зі зміною природи соціального, політичного та економічного устрою. Так, у теоріях і концепціях післяіндустріального суспільства в якості факторів розвитку поряд з природним середовищем і світом техніки вони врахували інформацію і людський капітал. Конфлікт у суспільстві виникає вже не стільки на грунті економічної експлуатації, скільки в результаті боротьби між окремими групами за володіння інформацією, яка віддзеркалює соціальні, економічні, політичні та інші процеси, та її найкращу інтерпретацію. В цих концепціях спостерігається відхилення від економічного і техніко-організаційного детермізму в бік аналізу широкого кола соціокультурних факторів, акцентується роль знань і пов’язаних з їх освоєнням господарських структур. Розвиток соціально-економічних систем вже не зв'язують однозначно з зростанням усуспільнення: найбільш ефективними оголошують не великі, а малі форми господарювання. В основі моделі матричного розвитку лежить аналіз не окремих економічних та соціальних структур, а цілих систем – економічно інтегрованих і відносно самодостатніх господарчих територій. Головним фактором їх розвитку вважаються не технічні й організаційні інновації, а територіальне розміщення продуктивних сил. В такій моделі циклічний розвиток господарчих формувань пов'язаний у першу чергу зі сферою культури, яка має відносну стійкість в порівнянні з більш рухомими сферами економіки і політики. Переміщення акценту на культурологічну складову властиво також цивілізаційному підходу, згідно з яким розвиток соціокультурних систем приймає форму циклів, а не лінійного прогресу (еволюції). Сама ж економіка не формує систему, а лише відбиває певну сторону духовної культури суспільства. Генезис будь-якої цивілізації відбувається під впливом сукупності факторів, які виникають з природного і людського середовища. При цьому розвиток приймає циклічний характер. Розквіт системи визначається, в першу чергу, розвитком внутрішніх сил, здібностей особи, а не технічним або господарчим прогресом. В наведених моделях розвитку господарчих і соціополітичних систем спостерігаються варіації різноманітних соціокультурних підходів з залученням природних, людських і географічних компонент і циклічним характером розвитку систем. Однак і ці моделі залишилися відкритими. Мабуть вперше необхідність зміни економічної парадигми заради вирішення проблеми виживання суспільства обгрунтував К. Боулдінг, який у 1972 р. опублікував статтю "Економіка майбутнього космічного корабля Земля". Сформульована ним задача полягає в переході від відкритої економічної системи до економіки, що працює у закритому режимі. Якщо у відкритій системі припускається наявність необмежених запасів сировини й "резервуарів для відходів" життєдіяльності, то в замкнутій всі джерела ресурсів і "резервуари" обмежені. Суспільству треба визначити своє місце в циклічно функціонуючій системі, яка допускає лише притік зовнішньої енергії і накопичення знань законів розвитку матеріального світу, природи і суспільства. Основний показник успішного функціонування відкритої моделі - її пропускна спроможність, тобто обсяг матеріально - енергетичної маси продуктів, котрі вона виробляє з природних ресурсів, споживає і перетворює у відходи. Приблизною мірою її пропускної спроможності вважається валовий національний продукт (ВНП). Чим він більше, тим більше обсяг товарів і послуг спожитих суспільством, - тим "успішніше" працює система і деградує навколишнє природне середовище. В замкнутій системі основною задачею є підтримка стійкого стану і розвиток системи "природа-суспільство-економіка", в якій людина є центральним елементом системи, а виробництво - одне з її підсистем. Зростання виробництва товарів і послуг досягається за рахунок удосконалення технології переробки, що дозволяє знизити питомі витрати ресурсів на виробництво, споживання і утилізацію кожної одиниці споживної вартості. Споживання підлягає грошовим, бюджетним, соціальним і природним обмеженням. В центрі уваги знаходиться підтримка сталого соціо – еколого - економічного розвитку системи, часові діапазони циклічного функціонування якої ширше ніж у традиційній відкритій економіці. Всесвітня комісія з екології і розвитку у 1987 р. сталий розвиток визначила такий, що сприяє задоволенню потреб нинішнього покоління без зменшення можливостей наступних поколінь задовольняти їх особисті потреби. Якщо життєдіяльність теперішнього покоління призводить до будь-якої шкоди майбутнім поколінням (наприклад, до зниження підвиду ресурсу, створення екологічних, економічних, соціальних або інших проблем), то їм повинна бути залишена рівноцінна компенсація. Таким чином, якщо метою відкритої системи є ріст ВНП (ВВП), то замкнутої - підтримка сталого соціо – еколого - економічного розвитку. В монографії Бєлопольского М.Г. розкриті основні закони розвитку і удосконалення матеріальних і суспільних систем, поняття рівноваги як основи сталого розвитку систем. Колективна монографія під редакцією Бєлоуса О.Г. присвячена методологічним проблемам політичної і економічної трансформації, генезу і еволюції концепцій і стратегій індустріального і постіндустріального розвитку. В руслі імперативів сучасності й останніх рішень світового суспільства в рамках Конференцій ООН авторами розроблена методологія і стратегії загальносистемної інтеграції економіки, екології й соціального розвитку. В роботі Федотова О.П. розглядаються ресурсна і біосферна моделі світу, сталий розвиток і фундаментальні закономірності динаміки самозруйнування сучасного світу, екологічний соціалізм як оптимальна еколого-соціально-економічна система першої половини XXI століття. В цих та інших працях зростаюча обмеженість природних ресурсів є однією з головних причин активізації процесів глобалізації, котрі в теперішній час охоплюють всі сфери життєдіяльності світового суспільства. Вони виявляються в створенні міжнародних союзів і об'єднань, посиленні конкуренції на міжнародних ринках і ролі НТП у світогосподарських процесах, розвитку мережі Internet, маркетингу, міжнародних банків та інших інституційних структур, що формують нову світову систему політичних, господарських, соціально-культурних відносин між економіко-політичними суб'єктами і останніх - з природним середовищем. Процеси глобалізації посилюють технологічну залежність країн з перехідною економікою від держав-лідерів і активізують пошук шляхів забезпечення їх економічної самостійності і безпеки. Успішне входження України до світового економічного суспільства багато в чому буде і вже визначається її реальними і потенційними можливостями активно приймати участь у глобальних світових процесах, використовуючи й розвиваючи свої конкурентні переваги. Досягнення сталого розвитку економіки України також тісно пов'язано з активно обговорюваною в наш час проблемою пошуку оптимального сполучення державного і регіонального управління розвитком соціально-економічної сфери, наданням регіонам законодавчо делігованих прав і відповідальності в вирішенні їх проблем на основі принципу самодостатності. В науковій літературі самодостатність розглядається як такий стан соціального й економічного середовища при якому забезпечується нормативний рівень споживання продуктів харчування, користання житлом, одягом, предметами щоденного побуту, послугами охорони здоров’я, освіти, транспорту, іншими видами послуг за рахунок ефективного використання внутрішніх ресурсів країни і регіону. Така цільова настанова робить свідомим процес реструктуризації виробництва на шляху просування до соціально орієнтованої, регульованої ринкової економіки. Однак її реалізація можлива лише на основі стратегії інноваційного розвитку, що передбачає ефективне використання насамперед внутрішнього потенціалу системи "природа-суспільство-економіка" локальних суб'єктів господарювання, формування і розвиток їх інноваційних можливостей. Будучи представлена у вигляді системи показників, така стратегія задає параметри формування і використання інноваційного потенціалу. При цьому обсяги і структура виготовлених товарів і послуг розглядаються в їх взаємозв'язку, з одного боку, зі зростанням доходів населення і досягненням нормативних показників рівня його життя і, з другого боку, наявністю і темпами споживання і відтворення природних, інформаційних, матеріальних, фінансових, трудових та інших ресурсів. Для забезпечення самодостатності, економічної безпеки і сталого розвитку суспільство повинно мати у необхідних кількостях всі перелічені види економічних ресурсів. Вони є основою існування соціального капіталу, забезпечують міжчасовий добробут суспільства, сім'ї, гармонічний розвиток людини і можливостей її самореалізації як особистості, а також основою політичного капіталу: внутрішньополітичної стабільності держави, її ролі та місця у світових політичних і соціально - економічних процесах. З часом різні види капіталізованих ресурсів і їх запасів зазнають кількісних і якісних змін аж до зникнення окремих підвидів і появи нових. Для соціально-економічної системи будь якого рівня господарювання стійкість розвитку – це, насамперед, спроможність зберігати визначальні властивості, закономірності руху капіталу і зміни параметрів функціонування в часі під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Сталий розвиток забезпечується тоді, коли явно або опосередковано досягається дохід від інтегрованого капіталу без зменшення його сукупного розміру. Якщо загальна величина доходу скорочується з часом з причини скорочення розміру капіталізованої вартості ресурсів, зростання поточного споживання, що скорочує споживання у майбутньому, або коли надані різними видами капіталу доходи не повністю враховують (ховають від суспільства, розкрадають), то розвиток системи буде нестійким, вона деградуватиме. Природні властивості ресурсів і їх капіталізованої частки, які змінюються у часі, дозволили виділити поняття слабкої і сильної стійкості розвитку. Слабка стійкість передбачає можливість вартісної оцінки різних видів капіталу і збереження його сукупної вартості в часі, що найчастіше представляється у вигляді: К = Кп + Кл + КФ + Кг , (1.1) де К - сукупний капітал, Кп - природний капітал, Кл - людський капітал, Кф - фізичний і Кг - грошовий (фінансовий) капітал. Ця модель передбачає можливість повної заміни одного виду капіталу іншим. Проте це неможливо як з теоретичної, так із практичної точок зору з декількох причин. Так, важно уявити штучне середовище існування людини в якому нема елементів природних ресурсів, виконуючих фізіологічну, естетичну, соціальну, асиміляційну та інші функції, як і заміну людського капіталу іншими видами. Ця модель також не враховує інформаційний і часовий капітал. До того ж в ній враховується тільки капіталізована частка ресурсів і не враховуються їх відомі запаси (наприклад, розвідані запаси копалин). Загальні потенційні можливості закритої системи існувати й розвиватися визначаються наявністю її ресурсних потенціалів, що мають кількісні, якісні характеристики і вартісну оцінку. З урахуванням вищевикладених результатів аналізу факторів розвитку, пропонується принципова модель потенціалу розвитку (Пр) системи "природа-суспільство-економіка": Пр = Пп + Пл + Пі + Пг + Пф + Пч (1.2) де Пп, Пл, Пі, Пг Пф і Пч - відповідно природний, людський, інформаційний, грошовий (фінансовий), фізичний і часовий потенціали. Вони є складовими елементами національного багатства держави мають істотні відмінності і тенденції розвитку. Так, розвідані запаси природних ресурсів мають об'ємні і часові обмеження і тенденцію до скорочення. Стан людського потенціалу віддзеркалює сукупний вплив на нього економічних, екологічних, соціальних та інших умов і культурно-моральних традицій. Інформаційний потенціал - це сукупність створених інтелектуальною працею членів суспільства наукових досягнень, передового виробничого досвіду, освітніх і культурних цінностей тощо за всю історію існування суспільства, що містяться на різноманітних носіях інформації. Тенденції розвитку фінансового потенціалу (готівки, дорогоцінних металів, заощаджень, ліквідних активів тощо) залежать від успіхів економічної діяльності системи. Фізичний потенціал - сукупність основних (виробничих і невиробничих) і оборотних фондів. Тенденції їх зміни в часі залежать від динаміки національного доходу і інвестиційної політики, направленої на задоволення різноманітних потреб суспільства в конкретному часовому періоді. Часовий потенціал представляє можливий фонд живого і машинного (матеріалізованого) часу у сферах діяльності, що забезпечують виробництво кінцевих споживчих вартостей і відтворення використаних ресурсів, ріст національного доходу, багатства і рівня життя населення. Гіпотеза сильної стійкості передбачає підтримку кожного виду ресурсів (ресурсного потенціалу) у часі на певному недоторканому рівні, що забезпечує збереження системи "природа-суспільство-економіка". Головна умова сталого розвитку системи в часі представляється наступним чином:  >0 (1.3) Це означає, що у будь-який t-й момент система повинна мати достатню кількість ресурсів, що забезпечують, як мінімум, її стійке функціонування. Загальними проблемами для (1.2) і (1.3) є адекватність оцінки всіх видів потенціалів їх реальній вартості, їх повне відображення у складі національного багатства, організація раціонального використання і відтворення у часі. Ознаками стійкого розвитку є також зростання національного доходу, державного бюджету і національного багатства, а в якості критерія - ріст рівня споживання населенням матеріальних і духовних благ, ступінь задоволення потреб в цих благах і здоров’я на даний момент розвитку суспільного виробництва. Основою матеріального задоволення суспільних потреб є економічний потенціал - капіталізована частина ресурсних потенціалів системи "природа-суспільство-економіка". Потенціал ресурсу в даному випадку - це наявна у розпорядженні системи маса ресурсу (капіталізованого і у вигляді відомого запасу), яка використовується для задоволення її поточних і майбутніх потреб. Її скорочення припустимо лише за умови, що альтернативні вигоди будуть достатніми для забезпечення наступного етапу сталого розвитку. Економічний потенціал системи можна представити наступним чином: Пе = Кп + Кл + Кі + Кг + Кф + Кч (1.4) де Кп , Кл, Кі; Кг, Кф, Кч - відповідно природний, людський, інформаційний, фінансовий (грошовий), фізичний і часовий потенціали. Економічний потенціал забезпечує просте, розширене і інноваційне відтворення проміжних і кінцевих товарів споживання і послуг. Інноваційна складова економічного потенціалу забезпечує прогресивні зміни її репродуктивної частини. Але найголовніше те, що вона призначена і здатна забезпечити сталий розвиток системи "природа-суспільство-економіка" в цілому в сучасних умовах зростаючого дефіциту природних джерел ресурсів і збільшення потреб суспільства в них. В наукових статтях інноваційний потенціал визначається як структурована сукупність елементів продуктивних сил і виробничих, соціально-економічних відносин, що формуються на основі сучасних досягнень в області науки і техніки, що забезпечує стійкий розвиток соціо – еколого - економічної системи. Це визначення дозволяє представити ресурсну модель інноваційного потенціалу (Пі) у вигляді Пі = Іп + Іл + Іі + Іг + Іф + Іч , (1.5) де Іп, Іл, Іі, Іг, Іф, Іч - відповідно природна, людська, інформаційна, грошова (фінансова), фізична й часова складові інноваційного потенціалу. Дослідження динаміки зміни ресурсних складових інноваційного потенціалу і системи в цілому дозволяє збудувати як логічні, так і економіко - математичні моделі і сценарії розвитку. Активізація інноваційної діяльності, формування і використання інноваційного потенціалу найбільш повно відповідає вимогам основних економічних законів, екологічним обмеженням і вимогам, зростаючим соціальним потребам. Інноваційний потенціал повинен стати об'єктом управління й основою розробки прогнозів розвитку підприємств, територіальних господарчих комплексів і суспільного виробництва як складових частин системи "природа-суспільство-економіка". Для цього необхідно, передусім, створити належну нормативно-законодавчу, методичну, інформаційну бази та інфраструктуру інноваційної діяльності. Інноваційний потенціал надає можливість більш ефективно використовувати існуючі в системі економічні ресурси і відтворювати їх на основі досягнень НТП, можливості оновлення соціально-економічних відносин, зведення їх у відповідність з досягнутими і прогнозованими умовами функціонування і розвитку системи "природа-суспільство-економіка". Контрольні питання
|
Схожі:
| КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5 |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний... |
| Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів... Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації... |
Взаємодія школи та родини – один з вирішальних факторів успішного виховання дітей Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу... |
| ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
| ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення... У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для... |
| З УЧНЯМИ ВСТУП |
1 Вступ ( 1 година) |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua