1. ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ І ЛОГІКА КУРСУ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”

Скачати 1.76 Mb.

Назва	1. ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧІ І ЛОГІКА КУРСУ „ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ”
Сторінка	11/11
Дата	09.04.2013
Розмір	1.76 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Тема 11. СТИМУЛЮВАННЯ ТА ОПЛАТА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

11.1. Поняття, сутність, теорії та функції заробітної плати

11.2. Сутність та склад фонду оплати праці

11.3. Форми і системи оплати праці

11.4. Формування фонду оплати праці

1. Поняття, сутність, теорії та функції заробітної плати

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена переважно в грошовому вимірі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Поряд із поняттям „заробітна плата” часто зустрічається поняття „оплата праці”. Це рівноцінні поняття, але певна різниця між ними існує. Заробітна плата обмежується виплатами з фонду заробітної плати. Виокремлюються наступні види заробітної плати:

1). Номінальна – це сума грошей, нарахованих і виплачених працівнику відповідно до кількості і якості праці; номінальна заробітна плата має своє грошове вираження на календарну дату;

2). Реальна – це кількість матеріальних цінностей, які можна придбати за номінальну заробітну плату на певному етапі розвитку економіки; реальна заробітна плата враховує вплив фактору зміни споживчих цін та відображає сукупність благ і послуг, що можуть бути придбані робітником шляхом використання номінальної заробітної плати;

3). Мінімальна – відображає законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата праці.

4). Середня – визначається шляхом ділення суми заробітної плати за рік на кількість місяців роботи працівника, або шляхом ділення фонду оплати праці на кількість працівників.

Таким чином заробітна плата – це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник чи уповноважений ним орган виплачує працівникам відповідно до кількості та якості виконаної роботи.

Заробітна плата – це економічна категорія, яка відображає:

Відносини між роботодавцем та найманим працівником з приводу оплати праці;
Ціну робочої сили на ринку праці;
Винагороду, яку отримує працівник в грошовій формі від підприємства пропорційно до кількості і якості праці (для підприємств заробітна плата – це частина витрат у собівартості).

Функція заробітної плати – це її призначення й роль як складової сфери практичної діяльності щодо узгодження й реалізації інтересів головних суб’єктів соціально-трудових відносин – найманих працівників і роботодавців.

5 основних функцій, проілюстрованих рисунком 1

Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь.

Стимулююча функція полягає у оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон’юнктури.

Соціальна функція полягає у забезпеченні соціальної справедливості при:

1) розподілі доходу між працівниками і власниками засобів виробництва;

2) при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їх трудового внеску;

3) при диференціації оплати праці різної якості та складності.

Основне призначення узгоджувальної функції – в узгодженні платоспроможного попиту, під яким розуміють форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, і виробництва споживчих товарів та послуг з іншого боку.

Теоріями заробітної плати є теорія фонду, теорія граничної продуктивності, теорія змінюваної форми вартості робочої сили, теорія "соціальної сили". На кожному етапі розвитку суспільства формувались економічні вчення, які тою або іншою мірою стосувались питань заробітної плати. На першому етапі еволюції класичної політичної економії основоположники трудової (витратної) теорії вартості товарів і послуг В. Петті і П. Буагільбер заробітну плату характеризували як ціну праці працівника, що є мінімумом коштів для його існування та існування його родини. Таку точку зору поділяли Д. Рікардо і Т. Мальтус. В. Петті стверджував: "Закон мав би забезпечувати працівнику тільки кошти до життя, бо якщо дозволити отримувати вдвічі більше, то він працюватиме вдвічі менше, ніж міг би працювати, а це для суспільства є втратою тієї самої кількості праці". З цього приводу цікаве зауваження В. Леонтьєва: "Посилання на те, що жоден працівник не торгувався за реальну заробітну плату — навіть якщо це так, — абсолютно нічого не доводить, оскільки, торгуючись за власну заробітну плату у грошовому виразі, працівник може насправді керуватись у своїх діях реальною купівельною спроможністю доходу".

Визначаючи сутність і розмір заробітної плати працівника, А. Тюрго погоджувався з В. Петті та Ф. Кєне і вважав, що вона є результатом "від продажу своєї праці іншим" і що вона "обмежена необхідним мінімумом для його існування ... тим, що йому безумовно необхідно для підтримання життя". Проте на відміну від своїх попередників, А. Тюрго відносив заробітну плату до числа елементів, що лежать в основі введеного ним поняття загальної економічної рівноваги, яка, за його словами, встановлюється між цінністю всіх витворів землі, споживанням різноманітних товарів, різноманітними видами виробів, кількістю зайнятих їх виробництвом людей та ціною їх заробітної плати.

Узгоджувальна

Рис. 11.1. Функції заробітної плати

Другий етап еволюції класичної політекономії пов'язаний з ученням А. Сміта, який зазначав: "За наявності високої заробітної плати можна завжди знайти працівників більш діяльних, старанних і тямущих, ніж за низької заробітної плати". Разом з іншими ученими він сформулював теорію фонду загальних суспільних коштів на оплату праці, згідно з якою такий фонд потрібно поділити на кількість працюючих, що й покаже рівень середньої заробітної плати.

Автор "Капіталу" К. Маркс вважав, що отримання найманим працівником заробітної плати є результатом обміну з капіталістом проданою "робочою силою", а не самою працею. Згідно з його теорією, заробітна плата еквівалентна кількості товарів для підтримання життя працівника та його сім'ї.

Представники теорії "соціальної сили" М. Туган-Барановський і Й. Шумпетер вважали, що прибутки між соціальними прошарками суспільства розподіляються згідно з рідкісністю кожного прошарку, при цьому профспілки виступають у ролі монополій. А. Маршалл — один з провідних учених неокласичної економічної теорії, представник " кембриджської школи" маржиналізму, також вважав, що заробітна плата — це винагорода за працю.
11.2. Сутність та склад фонду оплати праці

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування тощо, а також посадові обовязки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Оплата за тарифними ставками (окладами) повязана з почасовою формою заробітної плати, що застосовується при нарахування заробітної плати залежно від відпрацьованого часу та встановленого посадового окладу (тарфної ставки) працівника. Оплата за відрядним розцінками відповідає відрядній формі заробітної плати, при якій величина оплати залежить від кількості виготовленої продукції (виробітку), часу, витраченого на її виготовлення, розцінок, норм часу та виробітку. Посадові оклади службовцям встановлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліцікації робітника.

Рис.11. 2. Склад фонду оплати праці.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Склад першої групи виплат, які входять до фонду додаткової заробітної плати – доплат за виконану роботу - містить такі елементи:

1. Оплата праці за незавершеним відрядним нарядом. Цей вид оплати виникає тоді, коли працівник залишає відрядний наряд незавершеним з незалежних від нього причин.

2. Оплата праці за виготовлення продукції, визнаної браком. Якщо виробничий брак виник не з вини працівника, оплата праці за виготовлення такої продукції здійснюється за зниженим розцінками.

3. Оплата праці за освоєння нової продукції. На час освоєння нового виробництва (продукції) власник підприємства або уповноважений ним орган може здійснювати оплату праці працівникам, які освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого проводиться за раніше нарахованими заробітками на термін до 6 місяців.

4. Оплата праці працівників, що не перебувають у штаті підприємства, проводиться за виконання роботи згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи і договір відряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу проводяться безпосередньо цим підприємством в межах, передбачених кошторисом.

5. Оплата працівникам, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання разових робіт (ремонт, фарбування, роботи щодо експертизи тощо) в межах коштів, передбачених кошторисом за виконання робіт.

6. Заробітна плата працівникам, залученим до сільськогосподарських та інших робіт, зберігається згідно з законодавством за місцем основної роботи. Причому таке залучення може здійснюватися лише за згодою працівника.

7. Заробітна плата за час навчання з відривом від виробництва. Виплачується працівникам, керівникам і спеціалістам за основним місцем їх роботи під час навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів в порядку і розмірах, визначених законодавством.

8. Оплата праці студентів – виплати, які виплачуються студентам ВНЗ і учням середніх спеціальних професійно-технічних закладів, які проходять виробничу практику на підприємстві.

9. Премії працівникам за виробничі результати – премії, що виплачуються за виконання і перевиконання виробничих завдань, підвищення продуктивності праці, економію матеріальних цінностей, зменшення простоїв тощо.

До складу другої групи, що входить у склад додаткової заробітної плати – надбавок і доплат – відносять:

Оплата роботи за понаднормований час показується тільки фактично і визначається згідно з чинним законодавством: за перші 2 години в полуторному розмірі, за наступні – в подвійному розмірі погодинної ставки.
Оплата часу простою не з вини працівника показується тільки фактично і проводиться з розрахунку не нижче двох третин від тарифної ставки кваліфікації такого працівника.
Доплати і надбавки до тарифних ставок і окладів підлягають плануванню і можуть охоплювати: доплати за високу кваліфікаційну майстерність, за класність водіям, за розширення зон обслуговування, незвільненим бригадирам за керівництво бригадою, за роботу у важких і шкідливих умовах тощо; надбавки на термін освоєння нових трудових норм, за високі досягнення у праці.
Винагорода за вислугу років – процентні надбавки за вислугу років, стаж роботи згідно чинному законодавству підлягає плануванню.
Відшкодування втраченого заробітку при тимчасовій втраті працездатності показується тільки фактично і передбачає відшкодування до повного заробітку, якщо працівник продовжує працювати на підприємстві.
Виплата різниці в окладах працівників стосується працевлаштування з інших підприємств зі збереженням протягом певного часу розміру посадового окладу за попереднім місцем роботи..
Доплати у зв’язку зі скороченим робочим тижнем передбачаються для працівників, які успішно навчаються у відповідних закладах різних форм навчання. Для них встановлюється скорочений на один день робочий тиждень з виплатою 50% середньої заробітної плати за основним місцем роботи.
Доплати за поєднання професій і посад передбачають, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, ще й додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.
Оплати роботи у святкові та неробочі дні проводиться за фактично відпрацьованим часом згідно з чинним законодавством у подвійному розмірі годинної або денної ставки, подвійними розцінками.
Оплата роботи в нічний час проводиться у підвищеному розмірі, який встановлюється угодами та колективним договором, але не нижче 20% від тарифної ставки (окладу) за кожну годину.
Оплата праці спеціалістів, залучених до навчання інших працівників, стосується кваліфікованих працівників, керівників підприємств, керівних спеціалістів, залучених без звільнення від основної роботи до підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації працівників, до керівництва виробничою практикою студентів тощо. Розмір оплати праці визначається договором.
Вартість безкоштовно наданих працівникам пільг, предметів житла тощо. Сюди відносять вартість предметів які залишаються в особистому постійному користуванні, вартість комунальних послуг, продуктів харчування, безкоштовного проїзду різними видами транспорту, безкоштовно наданого житла тощо. Розмір витрат даного роду визначається за фактичною їх вартістю.

До складу третьої групи, що входить у склад додаткової заробітної плати – гарантійних виплат – відносять гарантійні виплати, які здійснюються за час, впродовж якого працівники не працювали на даному підприємстві з причин, що визнаються чинним законодавством поважними. Згідно з чинним законодавством до гарантійних виплат відносять:

1. Збереження заробітної плати при переведенні на нижчеоплачувальну роботу і при переміщенні.

2. Оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством.

3. Оплата пільгового часу підліткам.

4. Оплата робочого часу працівникам, які залучаються до виконання державних або суспільних обов’язків, якщо ці обов’язки виконуються у робочий час згідно з законодавством.

5. Оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим професіям, що проводяться підприємством безпосередньо на виробництві.

6. Оплата виробничих відпусток, передбачена чинним законодавством, працівникам, які набувають відповідну освіту в закладах різних форм навчання та рівнів акредитації.

7. Оплата додаткової відпустки за роботу в шкідливих та важких умовах праці.

8. Оплата додаткової відпустки за особливий характер роботи.

9. Оплата щорічної основної відпустки. Тривалість такої відпустки встановлюється згідно з чинним законодавством, а її оплата проводиться за середнім заробітком.

10. Оплата творчої відпустки.

11. Виплати, пов’язані з індексацією. Згідно зі статтею 23 Закону України „Про оплату праці” у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

12. Виплата вихідної допомоги передбачає грошові виплати особам, звільнених з робот не з їх вини.

Третьої складовою фонду оплати праці є заохочувальні та компенсаційні виплати, до складу яких входять заохочувальні виплати, компенсаційні виплати та інші види виплат.

До заохочувальних виплат належать: премії, винагороди, матеріальна допомога, надбавки і доплати та трудові і соціальні пільги, премії, грошові виплати понад основну заробітну плату як заохочення за успішну трудову діяльність. Умови та розміри премій визначаються спеціальними Компенсаційні виплати мають на меті компенсувати працівникові матеріальні витрати, які він несе через виконання своїх трудових обов’язків. До таких виплат належать компенсації при відрядженнях, при переведеннях на роботу в іншу місцевість, при використанні працівником предметів, які адміністрація повинна була видати йому безплатно.
11.3. Форми й системи заробітної плати
Форми заробітної плати – одна з класифікацій системи оплати за ознакою, що характеризує основний результат праці, за який нараховується зарплата; розрізняють відрядну і погодинну форми оплати праці, які поділяються на різні системи.

Відомі й широко випробувані світовою практикою дві форми заробітної плати: погодинна й відрядна. У погодинній формі оплати праці мірою і праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою, посадовим окладом за фактичної відпрацьований час. За відрядної форми оплати праці мірою праці є вироблена робітником продукція (виконаний обсяг робіт), тому його заробіток прямо залежить від кількості і якості виробленої продукції й нараховується за кожну одиницю продукції, виходячи з встановленої відрядної розцінки.

На основі як погодинної, так і відрядної форм заробітної плати побудовані різні способи зв'язку трудового внеску робітника з його заробітком, які називаються системами оплати праці.

Системи оплати праці є, з одного боку з'єднувальною ланкою між нормуванням праці й тарифною системою , а з іншого – засобом для досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці являє собою сукупність нормативних актів і встановлених ними правових норм. Вона містить у собі тарифні ставки (посадові оклади), тарифні сітки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики робіт, професій і посад.

Основою тарифної системи є тарифікація праці, яка передбачає тарифікацію робіт та індивідуальну тарифікацію робітників. Під тарифікацією робіт розуміють визначення ступеню складності її виконання та віднесення її до того чи іншого розряду тарифної сітки. Індивідуальна тарифікація робітників полягає у присвоєнні робітнику того чи іншого розряду відповідно до вимог тарифно-кваліфікаційного довідника.

Головним інструментом диференціації праці в залежності від складності (кваліфікації) є тарифна сітка з оплати праці.

Тарифні сітки – це сукупність коефіцієнтів, які показують співвідношення в оплаті праці робітників різних розрядів. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника. Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікованих робітників вища від оплати праці робітника І розряду. У сучасних умовах на більшості підприємств застосовують шести – та восьми – розрядні тарифні сітки.

Тарифна ставка – це норма оплати праці робітника відповідної спеціальності і кваліфікації за одиницю часу. Як правило, встановлюється денна або годинна тарифна ставка у твердій сумі. Посадовий оклад – це норма оплати праці керівників, спеціалістів і службовців за місяць. Він встановлюється в тому ж порядку, що й тарифні ставки робітників.

Для тарифікації робіт (установлення розряду роботи), присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам використовуються єдині тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників (ЄТКД). Це збірники нормативних документів, які вміщують кваліфікаційні характеристики робіт і професій. Кваліфікаційна характеристика роботи й професії робітника складається з трьох розділів: "Характеристика робіт "Повинен знати" і "Приклади робіт". Діючий ЄТКД вміщує 72 випуски за різними виробництвами й видами робіт, за його допомогою можливо проводити тарифікацію понад 5 тисяч робіт і професій робітників.

Для оплати праці керівників, спеціалістів і службовців використовуються схеми посадових окладів, розміри яких встановлюються залежно від посад, що займають керівники, спеціалісти й службовці, їхньої кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва, обсягів і важливості робіт. Галузеві кваліфікаційні характеристики цієї категорії працівників уміщуються у нормативний документ "Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців". В них зазначаються посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня й профілю професійної підготовки.

Системи почасової форми:

– проста почасова (3_П.ПОЧ) – розмір оплати праці залежить від тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, та фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період;

– почасово-преміальна (3_{ПОЧ–ПРЕМ}) – до заробітку нарахованого за простою почасовою системою, виплачується премія за високоякісну працю;

- за місячними посадовими окладами застосовується щодо працівників, робота яких має стабільний характер і щодо керівників та спеціалістів. Така оплата праці теж може бути простою (весь заробіток складається із встановленого окладу), і преміальною (заробіток складається із встановленого окладу та премії за досягнення певних показників, що заохочуються).

Системи відрядної форми;

– пряма відрядна (З_П.ВІДР) – розмір оплати залежить від кількості виготовленої продукції (виробітку), часу, затраченого на її виготовлення, розцінок, норм виробітку часу;

– відрядно-преміальна (З_В.ПРЕМ) – відрядна система оплати праці, яка передбачає преміювання працівників з урахуванням результатів роботи підприємства і в розмірах, обумовлених у Положенні про преміювання;

– відрядно-прогресивна (З_{В.ПРОГР}) – передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва, продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни;

– непряма відрядна (З_Н.В) – застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників), заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують;

– індивідуально-відрядна – працівник самостійно, без участі чи допомоги інших працівників виконує ту чи іншу роботу, виробляє продукцію або надає послуги, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, заробіток такого працівника залежить від його індивідуальної праці;

– колективно-відрядна (З_бр) – це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада), заробіток окремо кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат роботи;

– акордна – заробітна плата нараховується за певну виконану роботу, робота повинна бути виконана в обумовлені терміни, при цьому час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нарахування зарплати;

– акордно-преміальна – це сума заробітку за комплекс робіт і премії за своєчасне (дострокове) і якісне виконання роботи.

Істотною відмінністю форм оплати праці є те, що погодинна форма пов'язана з часом роботи та визначає заробітну плату в залежності від кваліфікації (відбитої в розмірі місячного окладу, тарифної ставки) і кількості відпрацьованого часу, а відрядна форма оплати праці залежить від кількості зроблених працівником одиниць продукції (робіт, послуг), встановленої якості з урахуванням складності й умов праці, а також відрядних розцінок за одиницю продукції (робіт, послуг).

Погодинна оплата застосовується зазвичай для таких видів робіт, де головну роль відіграє якість, або тоді, коли швидкість робіт, кількість продукції, зробленої за одиницю часу, не залежать від індивідуальних зусиль робітника, а так само тоді, коли неможливо розрахувати обсяг виконаних робіт.

Головна перевага для робітника при погодинній формі оплати праці полягає в тому, що він має гарантований щомісячний заробіток, який не залежить від можливого зниження рівня виробництва в даний період часу.

Головний недолік – робітник не має можливості підвищити свій заробіток шляхом підвищення особистої частки участі у виробничому процесі, а кваліфікаційна майстерність не стимулює зростання продуктивності праці.

З погляду підприємства, головний недолік – воно не стимулює підвищення індивідуальних зусиль робітника, проте в підприємства є в цьому випадку можливість одержати користь за рахунок підвищення виробітку у визначений період часу.

Відрядна форма оплати праці посилює особисту зацікавленість робітників у нарощуванні обсягів діяльності. З погляду робітника, є очевидна перевага – дає можливість підвищення заробітку.

Недолік – жорсткі темпи роботи і, як наслідок цього, посилюється ризик випадків травмувань і професійних захворювань.

Для підприємства істотною перевагою відрядної оплати праці є можливість стимулювати робітника, домагатися більшого виробітку (продуктивності). Проте є і недоліки – ризик зниження якості виробленої продукції, якості обслуговування.
10.4. Формування фонду оплати праці
Тарифний фонд – це заробітна плата робітників, що нарахована за відрядними розцінками за виконану роботу та за тарифними ставками чи місячними окладами за відпрацьований час.

Годинний фонд включає тарифний фонд та інші види заробітної плати, нараховані робітникам за час, фактично відпрацьований на виробництві: премії за чинними на підприємстві положеннями, доплати за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, незвільненим бригадирам за керівництво бригадою, оплата браку, що виник не з вини робітника.

До складу денного фонду входить весь годинний фонд заробітної плати та всі види доплат за невикористаний робочий час: доплата підліткам за скорочений робочий день, оплата спеціальних перерв, передбачених законодавством, оплата внутрішньозмінних простоїв не з вини робітника, оплата роботи в понаднормовий час.

Місячний фонд складається з денного га всіх інших видів заробітної плати: оплати основних та додаткових відпусток, оплата часу виконання державних та громадських обов'язків, заробітна плата за час навчання та відрядження, оплата цілоденних простоїв не з вини робітника, виплата винагороди за вислугу років, виплата вихідної допомоги.

Для розрахунку фонду заробітної плати робітників потрібні такі вихідні дані: кількість робітників по цехах, дільницях, робочих місцях; розподіл робітників за тарифними розрядами; плановий бюджет робочого часу, тарифні ставки.

Розрахунок планового фонду заробітної плати починають з визначення тарифного фонду. Тарифний фонд робітників-погодинників (З_тп ) складає:

(11.1)
де

– годинна тарифна ставка робітника відповідного розряду, грн.;

– ефективний фонд робочого часу одного робітника, годин;

– планова чисельність робітників відповідного розряду, осіб; п – кількість тарифних розрядів.

Тарифний фонд заробітної плати робітників–відрядників (З_тв) складає:

, (11.2)
де

– відрядна розцінка на одиницю продукції, грн.

Якщо відома трудомісткість виробничої програми (в нормо-годинах), то тарифний фонд можна визначити:

. (11.3)
Всі інші елементи фонду заробітної плати визначають зазвичай у відсотках до тарифного фонду. Розрахунки ведуть для кожного елемента окремо. В деяких випадках різні види доплат можна визначити і прямим рахунком.

Величину доплат за роботу в нічний час можна визначити за формулою:

, (11.4)

де

– величина доплат за роботу в нічний час, грн.;

– фонд нічного часу, годин;

– коефіцієнт доплат до тарифної ставки за кожну годину нічної роботи згідно із законодавством.

Доплата за роботу у святкові та неробочі дні планується тільки для робітників безперервного виробництва (наприклад, буріння, нафтогазовидобуток, трубопровідний транспорт). Таку доплату можна визначити за формулою:

(11.5)
де

– величина доплат за роботу у святкові та неробочі дні, грн.;

– плановий коефіцієнт виконання норм (для робітників-відрядників);

– плановий фонд робочого часу у святкові дні, годин.

Доплати незвільненим бригадирам за керівництво бригадою (Здб) визначаються:

(11.6)
де

– кількість незвільнених бригадирів відповідного розряду, осіб;

– годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн.; Д_б – коефіцієнт доплат до тарифної ставки за керівництво бригадою.

Оплата чергових відпусток (основних і додаткових) визначається за формулою:

(11.7)

де З_оі – фонд основної заробітної плати даної групи робітників, грн.; Т_ві – тривалість відпустки даної групи робітників, днів.

Інші види доплат (доплата підліткам за скорочений робочий день, оплата спеціальних перерв згідно з законодавством, виконання державних і громадських обов'язків тощо) визначаються на основі аналізу фактичних даних за попередній період та встановлених відсотків цих доплат у плановому періоді від основної заробітної плати.

Плановий фонд інших категорій працюючих (3_ін) розраховують на основі штатних розкладів за формулою:

(11.8)
де Ч_пі – кількість штатних одиниць для певної посади; З_мі – місячний посадовий оклад для даної групи, грн.; Т_і – планова кількість місяців у періоді; Д_і – різні доплати, передбачені чинним законодавством (доплати за заміщення, виплата вислуги років і т.п.).

Після розрахунку заробітної плати по всіх категоріях працівників визначають середню заробітну плату на одну особу. Розрахунки проводять в такому порядку.

Середньомісячну заробітну плату визначають діленням річного фонду заробітної плати на кількість людино-місяців роботи; середньоденну – діленням річного фонду на кількість людино-днів роботи, а середньогодинну – діленням річного фонду на кількість людино-годин роботи.

При формуванні річного фонду заробітної плати працівників потрібно також визначити суму податкових відрахувань з фонду заробітної плати. До них відносять: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, внесок на загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, внески на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття.
Формулы
Уд вес= часть/целое *100%
Эк акт население=занятые + безработные
Числ занятых = Числ эк акт – Числ безр
Числ эк активн = Числ занятых + Числ безр
Ур занятых = Числ занятых/Числ населения
Ур безр = Числ безр/Числ эк активн
Ур эк активн = Числ эк акт/Числ насел
Нагрузка = Числ безр/факт
Нормативная числ прод = Т/произв труда
Трудоёмкость общая = Фонд отработанного времени/ кол-во изготовленной продукции
Всего за год = Числ * отраб в днях * средн длительность
Прибыль = рентабельность * Т/100%
Пр труда = Т/ средн учётную численность
Эффект труда по Т = Т/Фонд оплаты труда
Эффект труда по прибыли = Прибыль/Фонд оплаты труда
Трудоёмкость = Часы / кол-во изготовленной продукции
Продуктивность труда = кол-во изготовленной продукции / часы
Фонд оплаты труда = Уровень * Т/ 100
Торг дох без НДС = торг доход * 0,8
Доля фонда оплаты труда в сумме торгового дохода = ФОТ/Торг дох без НДС
План торг дох без НДС = Торг дох без НДС*торг дох в %
Допустимая сумма ФОТ в план году = Доля фонда оплаты труда в сумме торг дох * План торг дох без НДС/100

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі:

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО... Конспект лекцій з дисципліни “Економіка праці і соціально-трудові відносини” для студентів ІІІ курсу. Павлоград: ЗПІЕУ, 2007	Публікації у 2010-2012 Збірник завдань і тестів для самостійної роботи «Економіка праці й соціально трудові відносини»
Екзаменаційна програма з дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові... «Облік і аудит», 030508 «Фінанси і кредит», спеціалізації: «Фінанси», «Банківська справа» денної форми навчання	ТЕМА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА Семінарське заняття №1- 2 год Економічна система, економічне благо, економічні потреби, економічні інтереси, продуктивні сили суспільства, праця, предмет праці,...
Дипломної педагогіческої освіти. Математична логіка Матеріал розбито на теми. Важливими темами є: «Подільність чисел», «Комбінаторні задачі», «Задачі – забави», «Задачі – казки», «Принцип...	Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...
Програма курсу Професійна педагогіка наука і навчальний предмет Профпедагогіка як галузь педагогічної науки, її методологія. Предмет профпедагогіки та предмет навчального курсу. Основні категорії...	Предмет, методи і завдання курсу «Регіональна економіка» та його зв’язок з іншими дисциплінами Предмет регіональної економіки “захоплює” багато інших галузей економіки і, навпаки, практично усі інші галузі економіки мають справу...
1. Предмет і метод фінансового права Предмет ФП, як галузі публічного права, суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. – тобто відносини...	Урок економіки 3 клас Тема: Трудові ресурси. Професії Мета: Ознайомити учнів з поняттям «трудові ресурси» та їх роллю в економіці,з відмінностями у праці людей різних професій, поповнити...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання