1. Предмет і метод фінансового права


Скачати 1.89 Mb.
Назва 1. Предмет і метод фінансового права
Сторінка 1/15
Дата 08.04.2013
Розмір 1.89 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Фінанси > Документи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
1.Предмет і метод фінансового права.

Предмет ФП, як галузі публічного права, - суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. – тобто відносини щодо формування, розподілу й використання централізованих й децентралізованих фондів коштів з метою реалізації функцій держави.

Предмет ФП, як науки, - є фінансове право як галузь права України, яка є системою знань у вигляді фінансово-правових концепцій, категорій, принципів; правил юридичної техніки у сфері державних фінансів; наукових прогнозів і пропозицій щодо вдосконалення правотворчої і правозастосовної діяльності.

Предмет науки фінансового права становить сукупність його основних компонентів: 1) Норм та інститутів фінансового права України; 2) Фінансово-правових відносин; 3) Фінансового законодавства; 4) Тенденцій розвитку фінансово-правового регулювання.

Методи науки ФП – це певні прийоми (способи), за допомогою яких забезпечується дослідження предмета фінансового права,: формально-догматичний метод, порівняльного правознавства, метод звернення до інших наук, порівняльно-історичний, метод живого пізнання тощо.

Методи ФП – основний метод владних приписів (вирішення будь-якого питання здійснюється волею однієї сторони, категоричність владних велінь фінансово-правових норм і відсутність оперативної самостійності суб`єктів фін.права), додаткові: метод рекомендацій (між представницькими органами влади різного рівня та урядом – під час складання бюджету тощо) та метод узгодження (використовується органами, що здійснюють фінансову діяльність, одного рівня, іноді – між сторонами, що уклали фінансовий договір, - договір про податковий кредит тощо).
2. Система фінансового права

Система фінансового права – об`єктивно зумовлена внутрішня побудова, об`єднання та розміщення фінансово-правових норм у певному зв`язку й послідовності. ФП поділяється на: загальну частину, до якої входять норми, що визначають: поняття, зміст, принципи, методи, форми фінансової діяльності держави, систему та правовий статус держ. органів, що здійснюють управління фінансовою діяльністю держави; предмет, метод фін.права; фінансово-правові відносини, фінансово-правові норми; правове положення суб`єктів фінансового права та фінансових правовідносин; види, методи, органи фінансового контролю; підстави, ознаки, порядок застосування фінансово-правової відповідальності і особливу частини, до якої належать правові норми, що регулюють відносини у сфері: державного бюджету, місцевих бюджетів, державних доходів, державних видатків,, банківського кредитування та безготівкових розрахунків, готівкового обігу й валютного регулювання. Ці розділи є підгалузями фінансового права, і, своєю чергою об`єднують фінансово-правові інститути, які містять правові норми.

3.Джерела фінансового права, їх загальна характеристика.

Джерела фінансового права – це спосіб зовнішнього вираження та закріплення фінансово-правових норм, що надає їм загальнообов`язкового значення. Основним джерелом фінансового права України є НПА: 1) Конституція України (загальні засади, які деталізуються в ФПА, - встановлює обов`язок кожного сплачувати податки, зазначає, що питання, які стосуються системи оподаткування, державного бюджету вирішуються виключно ЗУ і не можуть розглядатися на референдумі тощо).

2) Закони У: загального значення ( Бюджетний Кодекс, ЗУ "Про цінні папери та фондову біржу" тощо) , та спеціальні ("Податковий кодес України", "Про державний бюджет …", "Про державну податкову службу в Україні", "Про банки і банківську діяльність" тощо).

3) Укази Президента України - "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" від 22.08.1996 року № 760/96, "Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з приховуванням неоподаткованих доходів, а також відмиванням доходів, одержаних незаконним шляхом" від 22.06.2000 року № 813/2000 тощо.

4) Постанови, Декрети і Положення КМ України – регулюють основні питання стосовно порядку виконання ЗУ - " "Про затвердження Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України" від 27.06.2007 року № 884 тощо. На відповідному рівні місцеві органи виконавчої влади можуть також видавати аналогічні нормативні акти.

5) Відомчі НПА – інструкції та листи Міністерства фінансів, ДПА України, Державна митна служба України, НБУ, Держказначейства тощо. Деякі НПА видаються ними спільно або спільно з іншими державними або економічними органами.

6) Міжнародно-правовий договір, згоду на обов`язковість якого наддала ВР України .

7) Локальні акти, що приймаються адміністрацією підприємств, установ, організацій (положення про розподіл прибутку, про створення резервного фонду тощо).
4. Конституція України – основне джерело фінансового права України.

Як і в будь-якій галузі права основним її джерелом є Конституція України, що вміщує принципові положення, на яких будується і галузь фінансового права. Конституційні норми як основне джерело фінансового права можна поділити на дві нерівні групи: норми, які безпосередньо регулюють фінансові відносини, і норми, що є базою розгалуженого фінансового законодавства.

До першої групи входять статті Конституції України, норми яких встановлюють повноваження Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Кабінету Міністрів України в галузі фінансів.

Ст. 67 Конституції України віднесла до конституційного обов'язку кожного сплачувати податки й збори в порядку і розмірах, встановлених законом, і щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом,

Ст. 85 Конституції України, встановлюючи повноваження Верховної Ради України в галузі фінансів, закріпила за нею затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього: контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про Його виконання.

Ст. 92 ч. II Конституції України вміщує перелік відносин у державі, порядок регулювання яких встановлюється виключно законами, що приймаються Верховною Радою України. До них належать майже всі види фінансових відносин, а саме: Державний бюджет України І бюджетна система України; податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошо-вого, кредитного та Інвестиційних ринків; статус національної валюти, а також статус Іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього й зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

5.Закони як джерело фінансового права України

Закон є основним правовим актом, що видається Верховною Радою України. У правовій державі підвищується роль закону як головного регулятора фінансових відносин. Закон регулює найбільш важливі відносини в державі та суспільстві.

Виключно законами України (ч. 1 ст. 92 Конституції України) встановлюються:

— Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки І збори;

— засади створення І функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків;

— статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України;

— порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу;

— порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

6. Бюджетний кодекс України, його роль у регулюванні бюджетних правовідносин.

Цей документ чітко розмежував між відповідними рівнями бюджетів

видатки на виконання повноважень і закріпив за ними джерела надходжень.

Процес визначення обсягу міжбюджетних трансфертів відбувся на основі прозорості та справедливості, що стало можливим завдяки застосуванню Міністерством фінансів України інноваційних підходів – для розрахунку обсягу трансфертів з Державного бюджету місцевим бюджетам на основі єдиної формульної методики . Для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення аналогічні розрахунки проводилися на підставі затвердженого обласною радою відповідного порядку.Він закріпив:

– забезпечення рівних умов для місцевих органів самоврядування та

однаково гарантованих державних соціальних стандартів для населення;

– забезпечення пріоритетності витрат соціального напрямку;

– оптимізація шляхів задоволення потреб суспільства та

відповідальності за використання бюджетних коштів;

– забезпечення справедливого розподілу суспільних послуг між

громадянами незалежно від місця проживання;

– підвищення рівня мобілізації доходів місцевих бюджетів;

– стабільність у підходах під час визначення фінансових ресурсів

місцевих бюджетів;

– стимулювання місцевих органів влади до розвитку доходів

відповідних бюджетів;

– забезпечення об’єктивної та прозорої формули розподілу та

визначення обсягів міжбюджетних трансфертів;

– забезпечення повноти і стабільності одержання місцевими бюджетами

належної з бюджету вищого рівня дотації вирівнювання;

7. Закон України «Про Державний бюджет» та його роль в регулюванні бюджетних правовідносин.

Закон про Державний бюджет - це закон, який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Є документом, що обмежує і розподіляє фінансові ресурси, які уряд використовуватиме для надання допомоги і послуг з метою поліпшити добробут народу. Цей закон є результатом компромісу між альтернативними поглядами на бажані масштаби і характер діяльності уряду. Він здійснює чітке закріплення на законодавчій основі видаткових повноважень бюджету за відповідним рівнем влади;реалізує принципи самостійності та збалансованості місцевих бюджетів; покликаний забезпечити досягнення добробуту населення

8. Фінансове право: галузь права, наука і навчальна дисципліна.\

Наука фінансового права – це вчення про фінансове право, тобто систему знань, що має певний ступінь єдності та узагальнення. Вона вивчає реальні суспільні процеси, пов`язані з формуванням, розподілом і використанням державою та державними утвореннями грошових коштів.

Фінансове право – це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини в сфері мобілізації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій.

Маючи свій предмет і метод правового регулювання фінансове право обґрунтовано визнається самостійною галуззю єдиної правової системи держави.

Фінансове право як навчальна дисципліна являє собою системне викладення теоретичного та прикладного матеріалу з метою підготовки кваліфікованих кадрів, які здатні аналізувати складні процеси у сфері фінансової діяльності держави.
9.Фінансово-правові норми, їх особливості та зміст.

Фінансово-правова норма – встановлене державою й забезпечене заходами держ. примусу правило поведінки у відносинах, що виникають при мобілізації, розподілу, використанні централізованих і децентралізованих фондів коштів держави.

Особливості ФПН: 1) мають специфічне цільове призначення (регулюють відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави - формування, розподіл і використання державних фондів грошових коштів); 2) є засобом реалізації суспільних (публічних), а не приватних інтересів; 3) відрізняються від інших норм у системі права своєю стабільністю; 4) носять державно-владний, імперативний характер.

ФПН визначають права і обов`язки учасників фінансових відносин, обставини, за наявності яких вони стають носіями прав і обов`язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави.

Змістом усіх ФПН є діяльність держави з регулювання фінансових відносин.
10. Види фінансово-правових норм.

ФПН класифікують на види за різними підставами:

1) залежно від функцій, які виконує фінансове право,: регулятивні норми – ті, які безпосередньо спрямовані на регулювання суспільних відносин шляхом надання учасникам прав і покладення на них обов`язків; охоронні – ті, які передбачають застосування заходів державного примусу за фінансові правопорушення;

2) залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин: зобов`язуючі – ті, які встановлюють обов`язок особи виконувати певні позитивні дії, передбачені ФПН; забороняючі – ті, які встановлюють обов`язок особи утриматися від певних дій, вказаних у ФПН; уповноважуючи – ті, що передбачають можливість суб`єкта фінансового права діяти в межах вимог ФПН, але на свій розсуд;

3) за змістом: матеріальні закріплюють структуру бюджетної системи, бюджетний устрій, види та обсяг грошових зобов`язань юридичних і фізичних осіб перед державою, визначають обсяг і спрямування видатків держави, тобто закріплюють матеріальний зміст юридичних прав і обов`язків учасників фінансових правовідносин; процесуальні – встановлюють порядок застосування та дії норм матеріального права (порядок складання, затвердження та виконання бюджетів тощо).

11.Фінансові правовідносини, їх склад

Фінансово-правові відносини – це суспільні відносини, які виникають у сфері фінансової діяльності держави й регулюються фінансово-правовими нормами.

Склад ФПВ визначається їх суб`єктом, об`єктом та змістом.

Суб`єкт ФПВ – це той, хто бере участь у конкретному і, таким чином, реалізує належні йому права та обов`язки. Суб`єкт ФПВ повинен мати фінансову правоздатність – це здатність мати права і обов`язки, передбачені законом; та фінансову дієздатність – це здатність особи самостійно або через законних представників набувати, здійснювати, змінювати й припиняти фінансові права та обов`язки, а також відповідати за їх невиконання та неправомірну реалізацію.

Види (групи) суб`єктів ФПВ: 1) суспільно-територіальні утворення – Україна як держава загалом, адміністративно-територіальні одиниці (АРК, області тощо); 2) колективні суб`єкти – органи державної влади, організації та інші; 3) індивідуальні суб`єкти – фізичні особи, іноді посадові особи.

Об`єкт ФПВ: це те, на що спрямована поведінка учасників фінансових правовідносин у межах належних їм суб`єктивних прав та обов`язків –фонди коштів, які формуються, розподіляються та використовуються внаслідок реалізації суб`єктивних прав та юридичних обов`язків учасників фінансових відносин.

Зміст ФПВ складають права і обов`язки, які мають суб`єкти:

1) суспільно-територіальні утворення: а) матеріальні та процесуальні бюджетні права (на розгляд і затвердження бюджету - державного та місцевого); б) права на встановлення податків і зборів (державних і місцевих); в) права на отримання і стягнення податків і зборів (державних і місцевих); г) права у сфері державного кредитування; е) держава має право грошової емісії; є) право на випуск місцевих позик; ж) право на отримання фінансової допомоги з державного бюджету тощо;

2) колективні суб`єкти: а) право на отримання бюджетних асигнувань (бюджетні установи); б) право на отримання бюджетних кредитів; в) право на участь у кошторисному процесі; г) обов`язки зі сплати податків і зборів; є) обов`язки податкових агентів; ж) обов`язки з перерахування до бюджету вільного залишку прибутку або частки прибутку (казенні, державні підприємства); з) обов`язку надавати в податкові органи інформацію;

3) індивідуальні суб`єкти: обов`язки зі сплати податків і зборів тощо.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Схожі:

КОНТРОЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ для подготовки к экзамену по учебной дисциплине «Хозяйственное право»
Предмет, метод господарського права, його співвідношення з іншими галузями права.(Предмет, метод хозяйственного права, его соотношение...
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології
Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,...
ТРУДОВЕ ПРАВО, ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ”
Трудове право України як самостійна галузь права, її співвідношення з суміжними галузями права. Предмет трудового права. Метод трудового...
Законодавства, їх система
Поняття цивільного права як галузі права. Предмет та метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
Поняття адміністративного права. Співвідношення адмі­ністративного права з іншими галузями права
«Предмет, метод, принципи і система земельного права України»
Поняття і основні ознаки земельного права України як галузі права, галузі науки і навчальної дисципліни
1. Місце муніципального права всистемі національного права України
Це пов'язано з тим, що їх об'єднують загальні: предмет, метод, функції, цілі. Муніципальне право – це не аморфна маса правових розпоряджень,...
Тема Предмет, метод, принципи та система екологічного права
Форми взаємодії суспільства з природою в умовах індустріального періоду розвитку цивілізації
1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА Змістом трудового права...
П 68 Правознавство [Текст]: практикум С. Ф. Гуцу, А. О. Гордеюк, Д. М. Гатило, М. Ж. Мкртчан. – Х.: Нац аерокосм ун-т ім. М.Є. Жуковського...
Лекція за змістовним модулем 1: «Загальна характеристика бухгалтерського...
Змістовний модуль Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка